Лінгвістичні засоби реконструкції особистості Вінстона Черчилля у британській документалістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА

ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ВІНСТОНА ЧЕРЧИЛЛЯ У БРИТАНСЬКІЙ ДОКУМЕНТАЛІСТИЦІ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЄРЬОМЕНКО СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

УДК 821.111(73)Черчилль7-94(043.3)

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Матузкова Олена Прокопівна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова, завідувач

кафедри теорії та практики перекладу.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кухаренко Валерія Андріївна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова,

професор кафедри лексикології

та стилістики англійської мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Чхетіані Тамара Дмитрівна,

Київський національний лінгвістичний

університет, доцент кафедри лексикології

та стилістики англійської мови.

Захист відбудеться «29» жовтня 2009 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано «...» вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Поняття «особистість» багатопланове і є об'єктом вивчення цілої низки гуманітарних наук, кожна з яких вивчає цей феномен у своєму специфічному аспекті. Так, згідно з базовим антропоцентричним принципом сучасної філології людину розглядають як центр усієї світобудови, а її мову як засіб зберігання людського досвіду, знань, культури (О.О. Селіванова), як невід'ємний складник особистісної психоструктури, що дало підстави для формування і розвитку теорії «мовної особистості», представленої на сьогодні великою кількістю ґрунтовних досліджень. Власне термін «мовна особистість» уведено у науковий обіг у працях В.В. Виноградова, перше дефінування поняття запропоновано Г.І. Богіним, а з розробками Ю.М. Караулова пов'язано початок багатопланового аналізу мовної особистості. Загальновизнаною є трирівнева структура мовної особистості, представлена єдністю вербально-семантичного, лінгвокогнітивного й прагматичного рівнів, що засвідчує усвідомлення науковцями комплексного характеру особистості і намагання здійснити її всеохоплювальний, полівимірний аналіз.

У межах такого підходу вчені досліджують дискурсивну поведінку особистості - її комунікативні стратегії, мовленнєву культуру (О.О. Пушкін, О.Б. Сиротиніна, І.П. Сусов, С.О. Сухих), мовну реалізацію особистості в її творах - на матеріалі окремого мовленнєвого жанру або всієї творчої спадщини (Н.О. Бурмакіна, Т.І. Довжикова, В.Я. Парсамова, В.Ф. Стецій, досвід опису мовної особистості О.О. Реформатського його учнями), реконструюють уявну особистість персонажа художнього твору (О.Ю. Богомолова, Я.О. Бондаренко, З.О. Кузневич, Н.М. Менькова, І.А. Морякіна, Т.І. Сурян), аналізують так звані (термін К.Ф. Сєдова) мовленнєві біографії (Н.І. Гайнуліна, С.І. Гіндін, Т.І. Довжикова, О.В. Попова) та ін., що в цілому має на меті відтворити цілісну особистість через з'ясування індивідуальних особливостей когніції й концептуалізації світу та її вербалізації.

Невипадково фактичним матеріалом наукових розробок у переважній більшості випадків є епістолярний спадок досліджуваних особистостей, їх щоденники, записи розмов тощо, тобто документальні джерела. Це пояснюється тим, що література спогадів, автобіографій, сповідей і «думок» безпосередньо розповідає про людину (Л. Гінзбург), надаючи можливість безпосередньої фіксації особливостей індивідуальної інтерпретації універсуму і всій її неповторності і глибині.

Опрацюванню документальної літератури (non-fiction), її особливостей і характеристик, жанрових різновидів, домінантної бази присвячено значну кількість праць як у лінгвістиці, так і в літературознавстві. У них розглянуто загальні питання документалістики та її становлення (О.А. Галич, Дж. Гереті, Л.Я. Гінзбург, П. Кендал, І.С. Янська й Е.В. Кардін), співвідношення біографічних та історичних творів (О.А. Галич, А.М. Зарицький, Л.В. Ковальчук), роль біографії в історико-культурному контексті (Г. Винокур, Ю.М. Лотман, С. Каспер), співвідношення факту, домислу і вимислу (А. Моруа, В.М.Свінніков, О.Ю. Скнаріна, Т.Ю. Черкашина) тощо. Особливої уваги зазнали жанрові різновиди документальної літератури (Дж. Баклей, В.С. Барахов, О.А. Галич, Т.В. Іваніна, М. Коцюбинська, М.І. Кузнєцов, В.І. Кузьменко, Ф. Лежен, Г.С. Мазоха, Дж. Олней, Г.Є. Померанцева, І.Л. Савенко), оскільки кожен з них по-своєму відтворює особистість та має найрізноманітніші мовні засоби її представлення. Одним із основних засобів характеристики особистості у біографічно-мемуарних творах є портретний опис, визначення особливостей якого запропоновано у працях Т.С. Борисової, Т.І. Іжевської, О.О. Калинюк, В.А. Кухаренко, Т.В. Насалевич, І.В. Страхова, А.О. Ткаченка, В.В. Фащенка.

На матеріалі аналізу жанрових різновидів документальної літератури запропоновано теоретичну модель документального твору (Т.П. Гажа, О.А. Галич, О.Ю. Скнаріна), що передбачає наявність таких ознак, як документальність, ретроспективність, подвійне бачення подій, існування різних часових вимірів, асоціативність мислення, суб'єктивність.

Саме суб'єктивність низки жанрових різновидів документальної літератури (автобіографія, мемуари, листи), де виявляється особистісна картина світу (індивідуальна концептосфера), уможливила застосування лінгвокогнітивного підходу до аналізу досліджуваного матеріалу, насамперед семантико-когнітивного напряму (М.М. Болдирєв, О.С. Кубрякова, М.В. Піменова, З.Д. Попова, Й.А. Стернін, О.В. Рахіліна, Л.А. Тавдгірідзе).

Крім того, в епістолярному жанрі особистість постає і як учасник міжособистісного спілкування, де її комунікативна поведінка регулюється відповідними правилами, принципами і максимами, зокрема принципами кооперації та ввічливості, визначення яких запропоновано у працях П. Браун, Г. Грайса, В.І. Карасика, Дж. Ліча, Дж. Серля, І.П. Сусова, К. Фокс, І.С. Шевченко та інших.

Наша дисертаційна робота зосереджується на лінгвістичних засобах реконструкції особистості В. Черчилля у британській документалістиці. В. Черчилль - відомий у всьому світі політик, парламентар, оратор, письменник, тому його особистість привертала і продовжує привертати увагу політиків, біографів, істориків і дослідників. У лінгвістичних же студіях об'єктом аналізу є лише ораторські виступи британського політика (А.Д. Бєлова, П.Г. Крючкова), що залишає без уваги інші набутки його творчої спадщини, зокрема документальні жанри. Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження полягає в нагальній потребі заповнити лакуни, наявні у вивченні окремих документальних жанрів і мовних засобів відтворення психологічних характеристик особистості в кожному з них. Вона також зумовлюється необхідністю комплексного підходу до вивчення індивідуальної особистості на основі інтеграції когнітивного і комунікативного підходів у вивченні мовних даних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах міжкафедральної наукової теми «Лінгвокульторологічні параметри різножанрових англомовних текстів та особливості їх перекладу» (номер державної реєстрації - 0101V005298), яка розробляється на факультеті романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Тему дисертації затверджено Вченою радою факультету РГФ, протокол №3 від 16.12.1999 р.

Об'єктом дослідження є мовні засоби відтворення особистості в різних документальних жанрах.

Предметом дослідження є лінгвістичні засоби реконструкції особистості В. Черчилля у жанрових різновидах британської документальної літератури.

Матеріалом дослідження стали документальні джерела загальним обсягом близько 7000 сторінок. Біографічні тексти становлять 2437 сторінок, автобіографія В. Черчилля - 373 сторінки, його мемуари - 2054 сторінки, його листи - 2136 сторінок (650 одиниць приватного листування та 1000 одиниць офіційного листування).

Мета дисертації полягає в комплексному аналізі особистості В. Черчилля, що передбачає розкриття як лінгвістичних засобів репрезентації елементів когнітивного і прагматичного рівнів індивідуальної особистості, так і власне лінгвістичних засобів її психологічної характеристики.

Поставлена мета передбачала розв'язання таких основних завдань:

- окреслити специфіку документальної літератури та її жанрових різновидів;

- схарактеризувати спільні інтегральні й диференційні ознаки характерологічних портретних описів особистості в досліджуваних жанрових різновидах британської документалістики;

- описати лексичні засоби вираження відповідної психологічної характеристики В. Черчилля з визначенням лексичної домінанти портрета в біографічно-мемуарних жанрах;

- визначити специфіку приватного й офіційного листування В. Черчилля з різними адресатами;

- виокремити мовленнєві прояви домінуючих у міжособистісному спілкуванні В. Черчилля принципів і правил комунікації;

- з'ясувати мовні засоби вербалізації текстоутворювальних індивідуальних концептів ВІЙНА, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, СІМ'Я, СПІВРОБІТНИЦТВО в аналізованих мовленнєвих контекстах.

Поставлена мета і завдання зумовили використання комплексної методики дослідження, яка спирається на загальні засади системного аналізу (аналіз, синтез, класифікація, моделювання) та використовує контекстуально-інтерпретаційний метод, сутність якого полягає в реконструкції авторського задуму, мотивів і цілей, загального змісту, рецептивної спрямованості тексту (О.О. Селіванова); метод концептуального аналізу, об'єктом якого є смисли, що передаються певними мовними засобами та уможливлюють визначення концептуальних ознак відповідного концепту (М.М. Болдирєв); метод комунікативно-функціонального аналізу, який уможливив аналіз листування В. Черчилля; метод компонентного аналізу для визначення семантичних особливостей лексичної домінанти портретних описів; кількісний метод, що дав підстави для узагальнень і частотної кваліфікації отриманих результатів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у ньому уперше проведено комплексний аналіз мовних засобів відтворення особистості реальної історичної особи (В. Черчилля) на матеріалі жанрових різновидів документальної літератури (біографії, автобіографії, мемуарів, листів). Уперше було визначено психологічні домінанти особистості В. Черчилля і лексичні засоби їх об'єктивації, а також текстоутворювальні концепти з характерними концептуальними ознаками та засобами їх вербалізації.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати становлять певний внесок у розробку проблеми мовної репрезентації особистості в комплексі її характеристик, у лінгвістику документальних жанрів, у когнітивну семантику, зокрема, лінгвістичну концептологію, а також прагмалінгвістику (насамперед у сфері дослідження максим і принципів міжособистісного спілкування), стилістику та інтерпретацію тексту - при розробці специфіки композиційно-мовленнєвих форм тексту.

Практична цінність роботи визначається можливістю використання її положень і висновків у викладанні курсів стилістики англійської мови, інтерпретації тексту, лінгвокраїнознавства Великої Британії, спецкурсів «Когнітивна семантика», «Основи комунікативної лінгвістики», а також під час написання дипломних та магістерських робіт.

Апробацію основних положень і результатів дисертаційної роботи здійснено на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (2004-2008 рр.), на IV і VI Міжнародних науково-практичних конференціях з питань методики викладання іноземної мови, присвячених пам'яті професора В.Л. Скалкіна (Одеса, 2005, 2009), VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2005» (Дніпропетровськ, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми прикладної лінгвістики» (Одеса, 2005), V і VI Міжвузівських конференціях молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецьк, 2007, 2008) та «Пріоритети германського та романського мовознавства» (Луцьк, 2007).

За темою дисертації опубліковано десять наукових робіт, з яких шість одноосібних статей надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної наукової літератури (321 позиція), довідкових (23 позиції) та фактичних джерел (10 позицій). Дисертація містить п'ять додатків, які пропонують перелік державних і політичних посад В.Черчилля (Додаток А); його творчого доробку (Додаток Б); лексичних домінант (їх синонімічного ряду та найчастотнішої сполучуваності) портретних описів біографій (Додаток В); найуживаніших скорочень і прізвиськ у приватних листах В. Черчилля (Додаток Г); а також схему його психологічних характеристик (Додаток Д). Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок, з них основна частина - 174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено його актуальність, об'єкт і предмет, сформульовано мету і завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне і практичне значення, схарактеризовано методи дослідження, наведено дані про апробацію його результатів.

У першому розділі «Особистість у біографічному жанрі» окреслено біографічний жанр документальної літератури та місце портрета в ньому, розкрито особливості портретного опису, зокрема психологічного, основним призначенням якого є зосередженість на створенні позитивного іміджу портретованої особистості, в нашому випадку - В. Черчилля.

Специфіка біографічного жанру дає підстави говорити про комплексну характеристику об'єкта біографії, яка відповідає традиційній хронологічній моделі - народження-освіта-одруження-професійна діяльність-смерть (born-educated-married-activity-died).

Біографії В. Черчилля, написані М. Гілбертом, Р. Дженкінсом та Дж. Бестом, визначено нами як оцінно-документальні, тобто сфокусовані на детальному описі життя однієї особистості відповідно до дійсних історичних фактів, документів, реального хронотопу, але із представленою позицією автора біографії. Такі твори виявляють тісний зв'язок документальної домінанти та суб'єктивної оцінки, тобто об'єктивно-суб'єктивних чинників. Суб'єктивний кут зору автора біографії засвідчується не лише у портретних характеристиках його об'єкта, а й насамперед у відборі і компонуванні документального матеріалу, адже кожен автор по-своєму бачить і тлумачить відповідні історичні свідчення.

Основним засобом характеристики об'єкта біографії виступає портретний опис. Його численні дослідження пропонують різноаспектні класифікації: за способом репрезентації документального матеріалу портретні описи поділяють на цитовані й нецитовані, за ступенем сталості заданих характеристик - на статичні й динамічні; за повторюваністю портретного опису в тексті - на замкнуті й розосереджені, за кількістю зображуваних об'єктів - на монопортрети й парні портрети, за специфікою зображуваного референта - на зовнішні й психологічні тощо.

Портретний опис досліджуваних біографій (908 фрагментів у трьох текстах) має як інтегральні ознаки, притаманні будь-якому портрету, так і диференційні, властиві тільки портрету у біографії. Це ілюструє наявність двох типів портретів: цитованого та нецитованого (опосередкованого). Перший з них превалює у біографії М. Гілберта (96,0%), другий - у біографіях Р. Дженкінса (65,0%) та Дж. Беста (81,5%). Обидва типи відображають суб'єктивний кут зору автора біографії: перший - відбором джерел цитування, другий - фокусацією на окремих рисах портретного опису особистості. Відмінності різних авторів у підборі, компонуванні і представленні фактичного матеріалу в різних біографіях однієї особистості доводять те, що авторська концепція, авторське бачення історичної особистості індивідуальне в кожному окремому випадку. Спільним же для всіх авторів є іллокутивно-прагматичний намір створити позитивний імідж об'єкта біографії.

Зосередженість біографій саме на одній видатній особистості зумовлює закономірне домінування монопортрета (96,0% за трьома текстами). Парні портретні описи, де протиставлення простежується за певною психологічною особливістю, складають лише 4,0% (за трьома текстами). Привертає увагу структура парних портретів: порівняння завжди, незважаючи на автора біографії та когнітивно-лінгвістичну основу порівняння, першим своїм елементом має того, з ким порівнюється В. Черчилль. Він завжди - друга частина порівняльної фігури, кінцева, що, як відомо, є найсильнішою позицією тексту/висловлення.

Портретному опису біографії притаманна динамічність, що пояснюється інгерентною ознакою жанру - відтворенням особистості в її розвитку від народження до смерті: динамічність виявляється у зображенні відповідних змін у зовнішності об'єкта біографії та його психологічних особливостях. Ще одна специфічна риса портрета у біографії - його розосередженість і рекурентність: характеристики В. Черчилля неодноразово повторюються в текстах біографій, надаються різними особами і в різний час.

Зовнішній портрет у біографічному тексті значно поступається психологічному (відповідно 9,0% і 91,0% за трьома текстами), в якому виокремлюються провідні характеристики особистості В. Черчилля.

Кожна з визначених психологічних рис (загальна кількість 14) має своє номінативне поле з лексичною домінантою. Дві третини з таких психологічних характеристик (64,0%), мають позитивну оцінність (багатогранність, енергійність, здібність, мужність, працьовитість, самодостатність, творчість як оратора й письменника) і вживаються найчастіше, решта - це негативні характеристики (авторитарність, виснаженість, конфліктність, мінливість, розчарування).

Аналіз лексичного вираження відповідної психологічної риси В. Черчилля у портретних описах уможливив виокремлення лексичної домінанти (домінант), її/їх синонімічного ряду та найчастотнішої сполучуваності, неодноразово повторюваних у текстах біографій. Так, енергійність як стрижнева особистісна риса (визначена згідно з теорією акцентуації характеру К. Леонгарда), представлена у портреті лексичними домінантами energy, brashness, adventure. Перша з них має синонімічний ряд - vitality, vigour, zest. Характерною є рекурентність лексичної домінанти energy у різних сполученнях - usual, great, galvanic, phenomenal, fiery, restless, unflagging, ruthless energy та vast store of energy, unlimited account of energy, energy and fiery brain, combination of energy and self-confidence, sense of power and energy, full of vigour and vitality тощо. Зафіксовано також групу прикметників зі спільною семою «активний, бадьорий» - lively, active, hyperactive, mobile, vivacious, irrepressible, buoyant та ін. Друга лексична домінанта представлена таким синонімічним рядом - rapidity, rashness, impetuosity, gusto та групою прикметників зі спільною семою «стрімкий, необдуманий» - reckless, rash, brash, hazardous, boisterous, driving тощо. Третя домінанта виявляється у різних сполученнях - long-distance adventure, reckless adventurism, personal adventures та супроводжується частотним використанням дієслів руху - travel, throw, move.

Всім позитивним характеристикам притаманне (іноді надмірне) вживання позитивно-оцінних, емоційно-суб'єктивних означень, представлених епітетами, їх низками, а також порівняльними та суперлативними формами прикметників (clever boy, able and broad-minded, the most able, brilliant child, brilliant son, splendid, genial; great man, great old-fashioned man, greatest war Minister, greatest peacemaker, greatest Englishman alive, greatest citizen of the world тощо). Таким чином, навіть спираючись на документальні свідчення сучасників В. Черчилля, біографи посилюють названі позитивні властивості.

Зображення ж негативних рис характеру В. Черчилля пом'якшується біографами за допомогою або прямої цитації чиєїсь думки (`Struck by how very tired and worn out the PM looks now'; `Conduct was `better - but still troublesome'), або темпоральних лімітаторів (once, one day, on May 1939), або зниження ступеня якості (not very, not much, not exactly тощо).

Отже, спрямованість біографічного тексту на створення позитивного іміджу центральної особи реалізується не лише відбором, повторюваністю та частотністю вживання лексем з позитивною оцінною семою, а й засобами пом'якшення негативних сем.

У другому розділі «Особистість в автобіографічному і мемуарному жанрах» з'ясовано, по-перше, специфіку цих жанрових різновидів документальної літератури й роль автопортрета у них, по-друге, окреслено особливості семантико-когнітивного підходу до вивчення концепту та проаналізовано мовні засоби вербалізації текстоутворювальних ідіоконцептів ВІЙНА і ВЕЛИКА БРИТАНІЯ.

Автобіографія та мемуари як жанрові різновиди документальної літератури фокусуються на особистості, але розрізняються тим, що автобіографія, по-перше, є самоописом життя будь-якої людини, а не лише видатної особистості; по-друге, вона зосереджується власне на самій особистості, на історії становлення і розвитку однієї людини. Мемуари ж представляють історію тієї ж самої особистості у тісному взаємозв'язку з історією певної історичної епохи. Спільними ж ознаками для цих двох жанрів є документальність, ретроспективність, суб'єктивність.

Автобіографія у нашому випадку висвітлює становлення молодого В. Черчилля (охоплює перші тридцять чотири роки його життя: 1874-1908). Мемуари В. Черчилля - це погляд зрілої людини у минуле на тлі важливих історичних подій двадцятого століття (Друга світова війна), свідком і учасником яких він був.

Суб'єктивність як одна із спільних ознак автобіографії та мемуарів уможливлює для дослідника аналіз не лише прямих характеристик особистості, сконцентрованих у відповідних автопортретах, а і її знань, бачення (концепції) світу, виявлених у когнітивних ознаках індивідуальних концептів.

Інтегральними ознаками автопортретів автобіографії та мемуарів В. Черчилля (199 і 204 фрагменти відповідно) є їх суб'єктивність, розосередженість, рекурентність та домінування психологічного портрета (100,0%). Диференційною ознакою автопортретів цих двох жанрів є динамічність портрета автобіографії, його статичність у мемуарах, а також наявність цитованого портрета в автобіографії (16,0%), який уводиться у тканину твору й містить відповідну негативну характеристику особистості В. Черчилля.

Аналогічно біографії, в автопортретах виокремлюються лексичні домінанти та їх ЛСП, представлені різними лексико-граматичними класами. Так, лексичною домінантою автопортретів автобіографії та мемуарів, що розкривають рішучість В. Черчилля, є лексема resolve/resolved, її синонімічний ряд містить лексеми determine/determined, press, urge, firm тощо залежно від граматичного вираження домінанти.

Психологічні риси В. Черчилля, наявні в портретних описах автобіографії та мемуарів (тобто подані самим В. Черчиллем), часто збігаються з психологічними характеристиками в біографіях. Винятком може слугувати протилежність/взаємовиключення таких психологічних характеристик як конфліктність (у біографіях) та здатність до співпраці/дружність (у мемуарах), що пояснюється абсолютною суб'єктивністю самобачення/самосприйняття у мемуарах. Ця психологічна характеристика в автопортретах мемуарів представлена такими лексичними домінантами: friendship, close, together. Перша з них має синонімічний ряд, що містить лексеми agreement, understanding, comradeship, синонімічний ряд другої презентовано лексемами intimate, devoted, faithful, loyal. Характерною є також рекурентність лексичної домінанти у різних сполученнях - close relations, close contacts, close sympathy, close amity and contacts, so close, much closer, extremely close тощо. Вживання третьої з наведених лексичних домінант поєднано з особовим займенником we, що увиразнює єдність В. Черчилля та його колег - `But at this climax we were all together'; `As Ministers we all stood together'.

Інтегральною ж ознакою всіх трьох жанрів виступає іллокутивно-прагматичний намір авторів створити позитивний імідж портретованої особистості, що ілюстровано домінуванням позитивно оцінної лексики.

Концепт у дисертаційній роботі розглядаємо у межах семантико-когнітивного підходу, де його тлумачать як ментальне утворення, одиницю свідомості, що є результатом пізнавальної діяльності людини і вербалізується за допомогою найрізноманітніших мовних засобів. Аналіз значення мовних одиниць уможливлює виокремлення ознак концепту, які складають його структуру. Аналізовані концепти дефінуємо як індивідуальні, тобто сформовані у результаті пізнавальної діяльності окремої особистості, власне В. Черчилля, та представлені у різножанрових мовленнєвих контекстах. Можна стверджувати, що в кожному жанрі домінує свій (свої) концепт(и). Так, текстоутворювальними індивідуальними концептами автобіографії та мемуарів В. Черчилля є ВІЙНА і ВЕЛИКА БРИТАНІЯ.

Застосування методу концептуального аналізу, скерованого на реконструкцію вербалізованих концептів, уможливило виокремлення когнітивних ознак наведених ідіоконцептів, кожна з яких представлена у мовленнєвих контекстах відповідними лексемами.

Концептуальними ознаками першого виступають смерть і страждання. Їх номінативні поля складають лексеми з інтенсифікованою негативно-оцінною семою - slaughter, massacre, butchery, bloodshed; destruction, extermination, obliteration. Ці лексеми об'єктивують концептуальну ознаку смерть. Друга концептуальна ознака вербалізується за допомогою лексем suffering, tribulation, disaster, loss, tragedy, catastrophe, misfortune, frustration, horror. Суб'єкт концептуалізації - автор мемуарів й автобіографії В. Черчилль - підсилює індивідуальний складник концепту ВІЙНА низкою прикметників із негативною конотацією на позначення жорстокості (worst, wholesale slaughter, rough-and-ready, most merciless, ruthless, wild, furious) та відразливості війни (hideous, monstrous, fearful, frightful, most terrible, bloody тощо).

Протиставленим концепту ВІЙНА за суб'єктивною оцінкою є концепт ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Його структура містить концептуальні ознаки величність, рішучість, єдність. Перша з них об'єктивується за допомогою лексичних одиниць great, greatness, powerful, glory, glorious, triumphant, superiority, supreme, mastery. В уявленні суб'єкта концептуалізації могутня Велика Британія об'єднується (unity, united) перед будь-якою зовнішньою загрозою завоювання, а її народ є непохитним і рішучим у боротьбі за власну свободу (resolute, resolved, resolve, determination, will-power). Привертає увагу яскрава позитивна оцінка, наявна в семантичній структурі кожної з наведених лексем, що увиразнює контрастність двох зазначених концептів, протиставлених суб'єктом концептуалізації як зло (ВІЙНА) і добро (ВЕЛИКА БРИТАНІЯ), де перемога залишається за добром - за його країною та її народом.

У третьому розділі «Особистість в епістолярному жанрі» розглянуто специфіку листа як документального жанру, визначено інтегральні та диференційні ознаки приватного й офіційного листування В. Черчилля та концептуальні ознаки текстоутворювальних концептів - СІМ'Я (приватне листування) та СПІВРОБІТНИЦТВО (офіційне листування), проаналізовано мовленнєві вияви домінуючих в офіційному листуванні принципів і максим спілкування.

Листування належить до документальної літератури. Це єдиний документальний жанр, який не зазнає авторського коригування з плином часу. Епістолярний жанр є унікальним джерелом інформації про особистість завдяки її самосвідченням про свій фізичний, інтелектуальний та емоційний стани.

Багатофункціональність листа як жанру сприяє тому, що він стає об'єктом численних філологічних досліджень, де пропонуються його різноаспектні класифікації: з позиції адресанта листи розглядають як інтровертні та екстравертні, з позиції адресата - як приватні та офіційні, з позиції взаємодії адресанта й адресата - як ініціативні та відповідні, зі змістовного кута зору - як монотематичні та політематичні.

Епістолярний спадок В. Черчилля, великий за загальним обсягом, представлено двома основними масивами - листами приватними (переважно до дружини - проаналізовано 650 одиниць) та офіційними (переважно часів ІІ світової війни - до Ф. Рузвельта (проаналізовано 550 одиниць) та Й. Сталіна (проаналізовано 450 одиниць). Обидва типи мають спільні ознаки - політематичність, діалогічність, ініціативність.

Перша з них визначає змістовність тексту, яка може бути представлена розгортанням від двох до шести тем в одному листі. Ознакою ж діалогічності листів є вказівка на попередні листи і послання та їх частини (your message, your declaration тощо); спонукання адресата, виражене дієсловами наказового способу; прохання, побажання, подяки, вітання, висловлені адресату; звертання до адресата не лише в контактній рамці листа, а й у самому тексті (Mr President, my dear Mr President, Marshal Stalin, my dear Marshal Stalin); постановка питання до співрозмовника у листі; цитування думок, висловлень адресата (you speak, you say, you think тощо). Кількісний аналіз показує домінування ініціативних листів (ініційованих самим В. Черчиллем) над відповідними як у приватному, так і в офіційному листуванні.

Диференційною ознакою приватного листування В. Черчилля є інтровертність, повністю відсутня в його офіційному листуванні.

Ідіоконцепт СІМ'Я, об'єктивований у приватному листуванні В.Черчилля з Клементиною Черчилль, має такі концептуальні ознаки: інтимність, любов, щастя і підтримка. Першу виокремлено на основі вербальної та невербальної об'єктивації - зокрема ніжних звертань до дружини, пестливих імен та прізвиськ, кодових імен, а також графічних засобів і малюнків, які у своїй сукупності передають інформацію, зрозумілу лише двом комунікантам та не призначену для сторонніх людей. Звертання до дружини найчастіше представлені поєднанням присвійного займенника my зі зменшено-пестливою формою власного імені дружини Clemmie, а також низкою прикметників, що передають ніжне ставлення до неї: My Darling Clemmie, My Sweet Clemmie, My Darling Beloved Clemmie, My Dearest Clemmie, My Dearest Darling Clemmie, My Best Beloved and Darling Clemmie тощо.

Наступна концептуальна ознака аналізованого ідіоконцепту любов вербалізується за допомогою лексеми love та має низку інтенсифікаторів позитивної оцінки суб'єкта концептуалізації - best love, fondest love, tender love, precious love тощо. Концептуальні ознаки щастя і підтримка об'єктивуються лексичними одиницями happiness, joy, pleasure, delight, comfort, fortune, luck; support, aid, counsel відповідно. Всі вони актуалізують ідею щасливого, гармонійного подружнього життя, насамперед утіленого в дітях. Для В. Черчилля його діти - найкращі: the best, beautiful, lovable, wonderful, sweet, charming, gracious, flourishing, blooming, bright, intelligent, brilliant, genial, strong тощо. Концепт СІМ'Я в індивідуальній картині світу В. Черчилля - це нерозривна єдність трьох складників: дружина, діти, дім. Стосунки в сім'ї повинні будуватися на любові, взаєморозумінні, підтримці, щирості, увазі, подружжя повинно мати і любити дітей, а також обов'язково жити у власному заміському будинку, де буде плекати садки та опікуватися домашнім господарством.

Офіційне листування В. Черчилля за обсягом майже вдвічі перевищує приватне. Його диференційними ознаками є співвідношення інтро- та екстравертності (до повної відсутності першої, остання складає 100,0%); а також наявність монотематичних листів (15,0%), яких немає у приватній кореспонденції.

Відзначимо, що при наявності досить жорстких шаблонів форми офіційного листування персональні стосунки кореспондентів відбиваються і в їхньому офіційному спілкуванні: відсоткові характеристики «ініціативності» листів В. Черчилля до дружини і до Ф. Рузвельта становлять відповідно 59,0% і 58,0%, у листах же до Й. Сталіна ця цифра значно більша (75,0%). Те ж саме справедливо й для ознаки «відповідність»: 41,0% для дружини, 42,0% для Ф. Рузвельта і лише 25,0% для Й. Сталіна, що засвідчує стриманість останнього у листуванні, відсутність довіри. Основним висновком із зазначеного є констатація залежності кількісних і якісних показників (ознак, характеристик) листування не від адресанта, як в інших «особистих» жанрах (автобіографії, щоденнику, мемуарах), а значною мірою й від іншої особи - адресата.

Ідіоконцепт СПІВРОБІТНИЦТВО, об'єктивований в офіційному листуванні В. Черчилля з Ф. Рузвельтом та Й. Сталіним, має концептуальні ознаки допомога, спільність, об'єднання. Перша з них вербалізована лексемами help, assistance, aid, support, encouragement, to do one's best, що акцентують на необхідності підтримки своїх союзників. Саме вона позитивно оцінена суб'єктом концептуалізації - great help, best help, splendid help, generous help, speedy help, effective help тощо.

Лексеми common/our об'єктивують концептуальну ознаку спільність - у цілях (common aim, common goal, common purpose, common determination), інтересах (common interest), потребах (common needs), у ворогах (common foe, common enemy), діях і справах (common action, common cause, common defence). Об'єднання репрезентовано лексемами combined, joint, united, together, які актуалізують ідею єдиного цілого. СПІВРОБІТНИЦТВО в усвідомленні В. Черчилля - це об'єднані зусилля країн-союзників у виробничій, військовій та дипломатичній сферах, що здійснюються заради досягнення спільної мети - перемоги у Другій світовій війні та стабільності у майбутньому. Саме темпоральний контекст звужує загальний концепт СПІВРОБІТНИЦТВО до років Другої світової війни. Історія свідчить, що після неї шляхи союзників розійшлися. Можна стверджувати, що саме темпоральний аспект надав концепту СПІВРОБІТНИЦТВО індивідуальність, зробив його ідіоконцептом концептосфери однієї особистості - В. Черчилля.

Специфіка листа уможливлює характеристику особистості не лише як носія власної індивідуальної картини світу, а й як партнера міжособистісного спілкування, що вимагає дотримання не індивідуальних, а загальних правил і принципів спілкування, переконливо ілюстрованих офіційним листуванням.

Як наслідок бажання уникнути непорозумінь, а також створити найсприятливіший фон спілкування, в офіційному листуванні широко представлені, у взаємодії і взаємодоповненні, принципи кооперації та ввічливості. Перший з них позначається на викладі матеріалу, який має бути логічним, послідовним, чітко організованим, стислим тощо. Одночасного прояву зазнають декілька максим принципу кооперації:

`Malta Convoy

Latest reports show that we have suffered the following casualties:

(a) Sunk:

Aircraft Carrier Eagle

5 Merchant Ships.

(b) Mined or torpedoed, but condition not known:

3 Cruisers--Nigeria, Kenya, Cairo.

(c) Damaged:

Aircraft Carrier Indomitable by air attack.

Destroyer Foresight by torpedo' .

У вищенаведеному листі В. Черчилля до Й. Сталіна, де йдеться про останні новини щодо стану конвою, відправленого на Мальту, дотримано таких максим принципу кооперації як кількість, якість та спосіб. В. Черчилль володіє правдивою, істинною інформацією про ушкодження цього конвою (вказано джерело інформації - the latest report), називає стисло і коротко вид ушкодження та авіаносець або корабель, які його зазнали (Sunk: Aircraft Carrier Eagle, 5 Merchant Ships). Крім цього, інформація викладена стисло й систематизовано (за пунктами): a) Sunk; b) Mined or torpedoed, but condition not known; c) Damaged .

Другий принцип виявляється у ввічливих мовленнєвих актах, серед яких виокремлюємо подяки, вітання, побажання, співчуття, мовленнєві акти схвалення, захоплення, що є проявами максим схвалення і симпатії, а також прохання. Принцип увічливості домінує в офіційному спілкуванні В. Черчилля і становить 80,0% у листах до Й. Сталіна та 76,0% - у листах до Ф. Рузвельта. Найтиповішими лексемами, що його реалізують, є thank, grateful, gratitude, obliged, wishes, regards, congratulate (-ation).

Створенню позитивного фону офіційного листування сприяє максима схвалення, репрезентована в листах В. Черчилля прикметниками найвищої оцінки допомоги США та дій армії СРСР (splendid help, grand help, generous and bold assistance; prodigious victories, glorious victory, magnificent victories, most important victories, tremendous advance, brilliant success, continued progress, glorious defense, magnificent offensives тощо). Мовленнєві акти схвалення наявні в 1/5 (20,0%) всієї офіційної кореспонденції, тобто в кожному п'ятому листі В. Черчилля. Деяка надмірність позитивних оцінок автора пояснюється саме офіційністю листа: В. Черчилль діє не як приватна особа, а як представник держави, політик і дипломат, для якого на першому місці перебувають інтереси власної країни. Задля досягнення цих інтересів він готовий вести партнерське спілкування, незважаючи на різне власне ставлення до його адресатів.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі увагу зосереджено на лінгвістичних засобах реконструкції особистості В. Черчилля. Дослідження виконано на матеріалі жанрових різновидів документальної літератури, основним спрямуванням яких є зосередженість на особистості у всіх її проявах. Це - біографія, автобіографія, мемуари та листування.

Кожен з вищеперерахованих жанрових різновидів документальної літератури має свою специфіку у представленні відповідної особистості. Так, біографію пишуть треті особи, завжди post factum. Увага в ній фокусується на повній і завершеній характеристиці особистості. Це єдиний документальний жанр, який відтворює особистість і не створений нею самою. Автобіографія змальовує історію становлення особистості, історію Я, мемуари ж співвідносять історію особистості з історією певного історичного періоду, пережитого особистістю.

Листування, разом з автобіографією й мемуарами, належить до автопортретних документальних джерел. Всі ці жанри об'єднані ознакою самовираження, їх створює сама особистість, одночасно виступаючи і як суб'єкт текстотворення, і як об'єкт текстоопису.

Диференційними ознаками листування є спонтанність (реакція на якусь подію) та спрямованість на певного адресата. Як документальне джерело лист - єдиний з усіх інших - залишається саме в тому вигляді, в якому його було відправлено, без пізніших коригувань, які вносяться навіть у щоденники зі зміною віку/поглядів/оточення.

Основною метою біографії є відтворення історичної особистості через її психологічний портрет. При тому, що інші поіменовані жанри теж відтворюють портрет В. Черчилля, вони відрізняються від біографічного тим, що є автопортретами. В той же час констатуємо, що інтегральною ознакою портретних описів усіх трьох жанрів є створення позитивного іміджу портретованої особистості, в нашому випадку - В. Черчилля.

Спільним для всіх аналізованих жанрів є розосередженість портрета по всьому тексту, рекурентність певних характеристик, превалювання монопортрета: в автобіографії та мемуарах він складає 100,0%, в усіх трьох біографіях - 96,0%. Це пояснюємо виключною зосередженістю портретного опису на одній особистості, що зумовлюється специфікою цих документальних жанрів.

Диференційними ознаками портретного опису біографії та автобіографії є їх динамічність: вони показують особистість В. Черчилля у розвитку. Портрет мемуарів - це статичний автопортрет зрілої особистості. Портретний опис біографії є об'єктивованим на відміну від суб'єктивованого портрета автобіографії і мемуарів, де В. Черчилль є одночасно і суб'єктом, і об'єктом характеристики. Зовнішній портретний опис представлений лише у біографічних текстах і складає 9,0% за трьома текстами.

Аналіз лексичного складу портретних описів усіх жанрів уможливив виокремлення їх лексичної домінанти, її синонімічного ряду та найчастотнішої сполучуваності. Ми визначаємо енергійність як стрижневу особистісну рису В. Черчилля, що реалізується через відтворення ЛСП активності, стрімкості, рішучості і бажання пригод.

Листування як документальний жанр у багатьох випадках характеризує адресанта не прямо, а опосередковано, через преференції до вибору форми, теми, лексики листа.

За адресацією листи В. Черчилля поділяємо на приватні та офіційні. Ці групи розрізняються своєю тематикою, наявністю/відсутністю спеціальної (пестливої vs професійної) лексики, формою звернення до адресата і підписом, розподілом екстравертності/інтровертності.

Інтегральними ознаками для обох груп є політематичність листів, їх експліцитна діалогічність, превалювання ініціативних (тобто ініційованих автором) листів над відповідними. Диференційними ознаками є інтровертність приватного листування та відсутність у ньому монотематичних листів. Для офіційного листування диференційною ознакою виступає виключна екстравертність листів.

В офіційній кореспонденції особливої ваги набувають максими кооперації та ввічливості, що відбивається як у способі подання інформації, так і на частотному вживанні ввічливих мовленнєвих актів подяки, вітання, побажання, захоплення, схвалення, співчуття з використанням лексем thank, gratitude, grateful, congratulate, congratulation, wishes, regards, прикметників позитивної оцінки, клішованих форм з модальними дієсловами would, will, could.

Незважаючи на усталеність форми офіційного листа та притаманну йому відсутність емоційності, в офіційному листуванні В. Черчилля теж відбивається його особистість: за розбіжністю листів окремих напрямків до Ф. Рузвельта та Й. Сталіна, за різним обсягом сполучуваності певних лексем криється різне ставлення автора листів до своїх адресатів, тобто кількісні параметри свідчать про якісні відмінності.

На противагу біографії, яка експліцитно зосереджена на детальному портретному описі об'єкта біографії, всі суб'єктивовані жанри (автобіографія, мемуари, листування) відтворюють особистість В. Черчилля опосередковано: суб'єктивність цих жанрових різновидів документальної літератури полягає в тому, що вони відображають світобачення самої особистості, її концептосферу, представлену індивідуальними концептами, об'єктивованими відповідними мовними засобами. Такі концепти визначаємо як текстоутворювальні, тобто такі, що домінують у кожному окремому жанрі. Так, концепти ВІЙНА і ВЕЛИКА БРИТАНІЯ - це текстоутворювальні індивідуальні концепти автобіографії та мемуарів В. Черчилля, СІМ'Я - домінуючий концепт приватного листування, а СПІВРОБІТНИЦТВО - офіційного листування.

СІМ'Я посідає особливе місце у відтворенні концептосфери особистості В. Черчилля. Для своєї країни він - знаний політик і громадський діяч, тому ВІЙНА, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, СПІВРОБІТНИЦТВО - це очікувані суспільством концепти, які домінували в його інтелектуальній та практичній діяльності. СІМ'Я ж, яку представлено тільки в одному підтипі одного (епістолярного) жанру, надає можливість побачити публічну людину з іншого боку - незалежний, самовпевнений, багаторічний лідер у приватному листуванні стає трепетним, уразливим, тому що кохає і боїться за тих, кого любить. Ми вважаємо, що виокремлення концепту СІМ'Я і його аналіз допомогли відтворити характеристику особистості В. Черчилля, яка не лише доповнює його портрет, але й дещо змінює акценти в останньому.

Отже, комплексна характеристика особистості В. Черчилля досягається в сукупності жанрів документальної літератури, кожний з яких по-своєму представляє його індивідуальність. У подальшому перспективність проблематики дослідження вбачаємо як у залученні інших набутків творчої спадщини В. Черчилля, що відбивають світоглядні орієнтири та фрагменти його індивідуальної концептосфери, так і в імплементації пропонованої методики й методології для аналізу відтворення інших особистостей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Єрьоменко С.В. Вінстон Черчилль як мовна особистість (на матеріалі листів до дружини) / С.В. Єрьоменко // Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства. - Вип. 10. - Одеса: Астропринт, 2005. - С. 39-43.

2. Єрьоменко С.В. Мовні засоби створення особистісного характеру листування (на матеріалі листів Уїнстона Черчилля до Ф.Д. Рузвельта) / С.В. Єрьоменко // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. - №4. - Луцьк, 2007. - С. 315-320.

3. Єрьоменко С.В. Особистість у біографічному тексті (на матеріалі біографій Вінстона Черчилля) / С.В. Єрьоменко // Записки з романо-германської філології / Ред. І.М. Колегаєва. - Вип. 19. - Одеса: Фенікс, 2007 . - С. 90 -101.

4. Єрьоменко С.В. Портрет як засіб психологічної характеристики об'єкта біографії (на матеріалі біографій Вінстона Черчилля) / С.В. Єрьоменко // Записки з романо-германської філології / Ред. І.М. Колегаєва . - Вип. 21. - Одеса: Фенікс, 2007 . - С. 30 -41.

5. Єрьоменко С.В. Спрямованість досліджень мовної особистості у сучасній лінгвістиці / С.В. Єрьоменко // Нова філологія: Збірник наукових праць. - Вип. 29. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - С. 80-84.

6. Єрьоменко С.В. Мовні засоби вербалізації концепту СПІВРОБІТНИЦТВО в листуванні Вінстона Черчилля / С.В. Єрьоменко // Нова філологія: Збірник наукових праць. - Вип. 34 - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - С. 58-64.

7. Єрьоменко С.В. Типи та функції повторів в ораторському мовленні (на матеріалі виступів Уїнстона Черчилля) / С.В. Єрьоменко // IV Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті професора В.Л. Скалкіна. 27-28 січня 2005 р.: Зб. наук. праць. - Одеса: Астропринт, 2005. - С. 209-213.

8. Єрьоменко С.В. Мовна особистість: структура і типологія / С.В. Єрьоменко // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта 2005». 7-21 лютого 2005 р. Том 6. Мова, мовлення, мовна комунікація. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 19-21.

9. Єрьоменко С.В. Засоби створення ефекту «інтимізації» особистого листа (на матеріалі листів Уїнстона Черчилля до дружини / С.В. Єрьоменко // Матеріали V Міжвузівської конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур». 29-31 січня 2007 року. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - С. 174-175.

10. Єрьоменко С.В. Мовні засоби вербалізації концептів ВІЙНА і ВЕЛИКА БРИТАНІЯ в автобіографії і мемуарах Вінстона Черчилля / С.В. Єрьоменко // VІ Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті професора В.Л. Скалкіна. 19-21 лютого 2009 р.: Зб. наук. праць. - Одеса: Астропринт, 2009. - С. 422-430.

АНОТАЦІЯ

лінгвістичний черчилль документальний лексичний

Єрьоменко С.В. Лінгвістичні засоби реконструкції особистості Вінстона Черчилля у британській документалістиці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04. - германські мови. - Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню лінгвістичних засобів реконструкції особистості В. Черчилля у різних документальних жанрах (біографії, автобіографії, мемуарах, листах). У роботі окреслено специфіку документальної літератури та її жанрових різновидів у представленні конкретної особистості; визначено інтегральні та диференційні ознаки портретного опису в аналізованих документальних жанрах; описано лексичні засоби вираження відповідної психологічної характеристики В. Черчилля з виокремленням лексичної домінанти, її синонімічного ряду та найчастотнішої сполучуваності. Дослідження окреслює особливості індивідуальної концептосфери В. Черчилля, описує лінгвістичні засоби вербалізації концептуальних ознак текстоутворювальних ідіоконцептів ВІЙНА, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, СІМ'Я, СПІВРОБІТНИЦТВО у відповідних мовленнєвих контекстах. Визначено особливості приватного й офіційного листування В. Черчилля з різними адресатами та схарактеризовано мовленнєві прояви домінуючих у міжособистісному спілкуванні В. Черчилля принципів ввічливості і кооперації.

Ключові слова: особистість, жанри документальної літератури, портретний опис, ідіоконцепт, концептуальна ознака, принципи кооперації та ввічливості.

АННОТАЦИЯ

Еременко С.В. Лингвистические средства реконструкции личности Уинстона Черчилля в британской документалистике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова, Одесса, 2009.

В диссертации описаны лингвистические средства реконструкции личности У. Черчилля в британской документалистике. Материалом исследования послужили такие документальные жанры, как биография, автобиография, мемуары и письма. Каждый из вышеупомянутых документальных жанров по-своему представляет личность: полная, завершенная характеристика в биографии, становление личности в автобиографии, соотношение истории личности с важными историческими событиями в мемуарах, спонтанная, моментальная реакция личности в письме.

Портретное описание как средство характеристики личности имеет свои интегральные и дифференциальные признаки в биографии, автобиографии и мемуарах. Интегральные признаки - это доминирование психологического портрета, его рассредоточенность по тексту и рекуррентность, монопортретность, создание позитивного имиджа портретируемой личности. Дифференциальными признаками портрета биографии есть его объективность (представленная цитированным и нецитированным портретом), наличие внешнего портрета, динамичность. Дифференциальными признаками портрета автобиографии и мемуаров есть их субъективность (автопортретирование), динамичность в автобиографии и статичность в мемуарах. Каждая выделенная психологическая черта представлена в портретном описании лексической доминантой, ее синонимами и разной сочетаемостью.

Субъективность автобиографии, мемуаров и писем заключается в том, что они отображают мировоззрение самой личности, ее концептосферу, представленную индивидуальными концептами, объективированными соответствующими языковыми средствами в речевых контекстах. Анализированные концепты рассматриваются в рамках семантико-когнитивного подхода и определяются как индивидуальные текстообразующие концепты, которые доминируют в определенном документальном жанре: концепты ВОЙНА и ВЕЛИКОБРИТАНИЯ - в мемуарах и автобиографии, концепт СЕМЬЯ - в личной переписке, концепт СОТРУДНИЧЕСТВО - в официальной переписке. Применение метода концептуального анализа позволило выделить концептуальные признаки каждого из вышеупомянутых концептов, вербализованные лексическими средствами.

...