Лінгвопоетичні формули як вираження зв’язку мови "Слова о полку Ігоревім" і мови української народної творчості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 801.8

10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛІНГВОПОЕТИЧНІ ФОРМУЛИ

ЯК ВИРАЖЕННЯ ЗВ'ЯЗКУ МОВИ "СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"

І МОВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Піонтковська Тетяна Олександрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент МОСЕНКІС Юрій Леонідович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови.

доктор філологічних наук, професор СЛУХАЙ Наталія Віталіївна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри російської мови;

кандидат філологічних наук, доцент БЕЦЕНКО Тетяна Петрівна, Інститут філології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка,доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться "27" лютого 2009 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01601, Київ, бульв. Т.Шевченка, 14, т. 239-33-49).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розіслано "21 " січня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 доц. Л.П. Гнатюк

Анотації

Піонтковська Т.О. Лінгвопоетичні формули як вираження зв'язку мови "Слова о полку Ігоревім" і мови української народної творчості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01. - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження лінгвопоетичних формул давньої пам'ятки "Слова о полку Ігоревім та усної народної творчості. Предметом аналізу є поетичні сталі сполучення слів "Слова о полку Ігоревім" і дум, билин Київської Русі, календарно-обрядових пісень. В основу характеристики фактичного формульного матеріалу покладено частотність вживання поетичної формули у різних фольклорних текстах і "Слові о полку Ігоревім", сталість створеного нею образу, смислових та емоційних відтінків. Описано історію вивчення формул "Слова о полку Ігоревім" і фольклору, схарактеризовано різні підходи до термінологічного визначення мовної формули. Проаналізовано статус, функції та загальні особливості стійких конструкцій поетичного тексту. Виявлено сутнісні особливості формул давньої пам'ятки "Слова о полку Ігоревім" і різних жанрів фольклору (дум, билин, календарно-обрядових пісень). Здійснено порівняння поетичних формул "Слова о полку Ігоревім" і різних жанрів усної народної творчості, установлено спільні та відмінні риси в уживанні подібних сталих сполучень слів. Укладено перелік лінгвопоетичних формул СОПІ та словник паралельних формул "Слова " і поетичного фольклору.

Ключові слова: формула, "Слово о полку Ігоревім", героїчний епос, думи, билини, календарно-обрядові пісні, колядки, щедрівки, веснянки, весільні пісні, замовляння, голосіння, плачі.

Пионтковская Т.А. Лингвопоэтические формулы как выражение связи язика "Слова о полку Игореве" и язика украинского народного творчества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию лингвопоэтических формул "Слова о полку Игореве" и усного народного творчества. творчість лінгвопоетичний обрядовий

Во вступительной части обосновывается выбор темы диссертации, её актуальность, характеризуются источники фактического материала, раскрывается теоретическое и практическое значение работы.

Изучение фольклорного языка началось из определения его характерной черты - преобладания в уснопоэтическом тексте типовых мест и формул. Разнотипные константы фольклорной традиции мы обозначили термином формула. На наш взгляд, именно термин формула является наиболее семантически вместительным, охватывает много видов межуровневых языковых единиц и их соединений, удобный ввиду своей обобщённости, лапидарности и разделяемости, которая позволяет разложить формулу на компоненты и анализировать их как обобщённо, так и покомпонентно.

В диссертации определено, что, не смотря на существование множества концепций о терминологическом понятие языковой формулы, большинство исследователей рассматривают её как устойчивою структуру фольклорного текста (однокомпонентную или многокомпонентную), не связанную с конкретным сюжетом, которая используется для образования стандартных описаний стандартных ситуаций, то есть организовывает изложение эпических событий.

Детальный анализ списков условных объектов фольклорной фразеологии показывает, что бесспорным объектом является двучленная конструкция "постоянный эпитет + имя существительное". Статус других устойчивых конструкций остаётся проблематичным.

В диссертации определено, что "Слово о полку Игореве" и украинское народное поэтическое творчество схожи такими позициями, как композиция, символика, военная терминология и средства изображения действительности (формулы).

"Слово о полку Игореве" как и большинство проанализированных фольклорных текстов состоят из зачина, основной части и окончания. Сюжетные конструкции текстов разных жанров не всегда отвечают какой-то одной схеме, но они почти всегда начинаются коротким припевом и имеют своеобразное окончание, которые передаются часто схожими формулами.

Зооморфные образы образуют универсальную символическую систему, элементы которой функционируют в памятке и в фольклорных жанрах. Короткие сравнения героев с птицами и зверями со временем потеряли своё прямое демонологическое предназначение и остались просто поэтическими формулами.

И в "Слове о полку Игореве", и в фольклоре природа является активной, живой силой. В таких случаях чётко прослеживается желание автора подчеркнуть связь природы с событиями, показать, что природа живёт с героями одной жизнью.

Памятка схожа с фольклорными жанрами давними верованиями и приметами. Мифические верования в перевоплощения людей, использованные автором, имеют точные параллели в былинах про Вольгу, многочисленных колядках (особенно девичьих), свадебных песнях и некоторых причитаниях. Эта вера лягла в основу известного диалога Игоря с Доном и плача Ярославны, параллели которым можна отыскать в думе "Фесько Андыбер", былине "Садко", заговорах и причитаниях.

Неизменные или с небольшими изменениями используются в "Слове о полку Игореве" и проанализированных фольклорных жанрах военная терминология (острыми мечи, сабли изъострены, сребрено стружие, главы своя подклониша подъ тыи мечи харалужные).

Результаты исследования устойчивых поэтических формул "Слова о полку Игореве" и устного народного творчества свидетельствуют о том, что среди всего древнего поэтического наследия думы, былины и "Слово о полку Игореве" отличаются наиболее типовыми чертами национального своеобразия. Эти черты охватывают как форму, так и сюжетные основы эпических произведений и "Слова о полку Игореве", подтверждая тем самым органическую украинскую идейно-эстетическую целостность.

Большое внимание исследователей привлекают также богатырские мотивы, эпитеты, лексика, типичные места и формулы календарно-обрядовых песен, заклинаний и причитаний. Своими образными элементами они часто напоминают "Слово о полку Игореве", а это ещё раз подтверждает их глубокую генетическую и идейно-эстетическую связь.

Ключевые слова: формула, "Слово о полку Игореве", героический эпос, думы, былины, календарно-обрядовые песни, колядки, щедривки, веснянки, свадебные песни, заклинания, причитания.

Piontkovska T.O. Poetic formulas as the description of connections between the "Igor's tale" language and the language of folklore. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of candidate of philological science in speciality 10.02.01 - the Ukrainian Language. - National ShevchenkoUniversity, Kyiv, 2009.

The paper provides a complex investigation of poetic formulas of ancient manuscript "Igor's tale" and folklore. The subject of the investigation is the poetic combinations of words in "Igor's tale", dumas, true stories, calendar ritual songs. The characteristics of factual material was based on the frequency of poetic formulas in the different folklore genres and on the invariableness of images and emotional shades made by them. The paper describes the history of formulas as universal conformity of oral works. It also describes different ways of outlining the giving term. The investigation analyses the status, functions and general peculiarities of loci communes in the poetic texts. At the same time our attention is also concentrated on the main peculiarities of formulas in "Igor's tale" and different folklore genres (dumas, true stories, calendar ritual songs). In the dissertation the comparison of poetic formulas of the ancient manuscript and folklore was also made. A complex research described common and different features in the usage of formulas in the manuscript and oral works. The paper is accompanied by the list of formulas from "Igor's tale" and by the dictionary of formulas in the ancient manuscript and folklore in their comparison.

Key words: formula, "Igor's tale", heroic epos, dumas, true stories, calendar ritual songs, Christmas songs, spring songs, wedding songs, spells, lamentations.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Різні аспекти філологічного дослідження тексту "Слова о полку Ігоревім" викликають значний інтерес науковців протягом двох століть. Особливий інтерес як об'єкт наукового студіювання викликає мова пам'ятки, її зв'язок із фольклором. Дослідження показують, що у мові "Слова о полку Ігоревім" поряд із власне авторськими виразами, широко функціонують лексеми, поява яких у пам'ятці пов'язана з упливом фольклору (М.О. Максимович, З. Доленга-Ходаковський, О.Й. Огоновський, Ф.Я. Прийма, О.М. Афанасьєв, О.М. Веселовський). Мова пам'ятки відбиває традиції слововживання усної народної творчості.

Лексико-семантичну основу і пам'ятки, і фольклорних жанрів становлять, передусім, загальновживані слова, які в різноманітних сполученнях набувають стилістичного та емоційного забарвлення, створюючи словесні образи. Формульність як універсальна ознака поетичної мови, характерна для всіх жанрів усної народної творчості та багатьох епічних пам'яток. Дослідники прагнуть осмислити закономірності розподілу поетичної мови на усталені сегменти, дослідити функціонування формули у конкретному тексті, з'ясувати роль типологічних універсалій (Т.П. Беценко, О.А. Молодичук та ін.).

Теоретичне обґрунтування досліджень народно-поетичної творчості репрезентоване працями О.Ф. Гільфердинга, В.М. Жирмунського, Є.М. Мелетинського, Б.М. Путилова, П.А. Грінцера та ін. Теорія формульності епосу була розроблена М. Перрі й А.Б. Лордом. Дослідники ставили за мету дати визначення формули та схарактеризувати найпростіші одиниці "формульної граматики". Нині увага дослідників спрямована на комплексне вивчення формул як універсальних мовних прикмет певних історичних епох (В.В. Німчук, С.К. Росовецький, С.П. Пінчук, В.В. Жайворонок, Н.В. Слухай, Ю.Б. Дядищева-Росовецька та ін.) та на порівняльний аналіз формульного матеріалу різних мовно-віршових традицій (М.І. Стеблін-Каменський, В.В. Іванов, В.М. Топоров, С.Я. Гординський, О.П. Лопутько, Ю.Л. Мосенкіс тощо).

Питання функціонування поетичних формул у "Слові о полку Ігоревім" розв'язували у кількох основних напрямках. З одного боку, спостерігалася тенденція бачити у давній пам'ятці героїчний епос, нащадком якого є українські думи, билини та героїчні колядки (М.А. Цертелєв, Д.І. Багалій, М.М. Сперанський, О.І. Никифоров, М.О. Заболоцький, М.М. Плісецький), а з другого - простежується зв'язок "Слова о полку Ігоревім" із іншими жанрами фольклору - весільними піснями, голосіннями, славами, замовляннями тощо (Є.В. Барсов, І.М. Жданов, М.С. Грушевський, Ю.Ф. Карський, Ф.М. Колеса, Д.С. Лихачов).

Наявна необхідність системного дослідження семантики і функціонування усталених поетичних формул у "Слові о полку Ігоревім" у порівнянні з усною народною творчістю. Порівняльний аналіз формул "Слова о полку Ігоревім" і уснопоетичних творів дозволить виявити традиційні схеми формул, їх варіанти, міру поширення у різних жанрах, дозволить дослідити варіативність формули залежно від особливостей жанру, манери виконання пісні. При порівнянні "Слова о полку Ігоревім" і уснопоетичних творів різних жанрів можна простежити функціональне призначення й стилістичну роль формул, подібність та відмінність стилістичних засобів зображення дійсності, що, у свою чергу, дасть можливість повніше виявити національну самобутність та автентичність "Слова о полку Ігоревім" та його різнобічні зв'язки з усною народною творчістю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з комплексною науковою темою кафедри української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини "Писемні пам'ятки ХІ-ХVІІІ ст. як джерело вивчення історії української мови". Тему затверджено на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 23 грудня 2003 р.) та координаційної ради "Українська мова" (протокол № 38 від 21 червня 2007 р.).

Мета дослідження - з'ясувати лінгвостилістичні особливості функціонування лінгвопоетичних формул "Слова о полку Ігоревім" у порівнянні з усною народною творчістю.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

уточнити обсяг терміна "лінгвопоетична формула" та з'ясувати її лексико-стилістичну природу;

схарактеризувати аспекти дослідження усталених структурних одиниць "Слова о полку Ігоревім";

виявити та схарактеризувати масив усталених формул на матеріалі поетичних текстів різних жанрів фольклору (думи, билини, календарно-обрядові пісні);

простудіювати у "Слові о полку Ігоревім" і українському поетичному фольклорі традиційні схеми формул та їх варіанти;

дослідити закономірності функціонування лінгвопоетичних формул "Слова о полку Ігоревім" у порівнянні з фольклором.

Об'єктом дослідження є лінгвопоетичні формули "Слова о полку Ігоревім" та усної народної творчості, предметом праці - структурна характеристика, семантичні особливості, функціональні можливості та міра поширення формул.

Матеріалом дослідження слугували текстові зразки, дібрані методом суцільної вибірки зі "Слова о полку Ігоревім" (видання за ред. Д.С. Лихачова. - М., 1987) та текстів українських народних дум, київських і новгородських билин, календарних та обрядових пісень (колядок, щедрівок, веснянок, весільних пісень, замовлянь та поховальних голосінь) і необрядової лірики за виданням: "Золотослов: поетичний космос Давньої Русі" за ред. М.Н. Москаленка (К., 1988), "Народні пісні в записах Івана Франка" за ред. О.І. Дея (Л., 1966), "Українські замовляння", упорядник М.Н. Москаленко (К., 1993), "Украинские народные думы" за ред. В.М. Гацака (М., 1972), "Українські народні думи та історичні пісні" за ред. М.Т. Рильського і К.Г. Гуслистого (К., 1955), "Українські народні пісні в записах З.Доленги-Ходаковського" (К., 1974), "Українські народні пісні. Календарно-обрядова лірика" (М., 1963), "Русские плачи (причитания)" (М., 1937), "Українські думи та пісні історичні" за ред. Д.М. Ревуцького (К., Б. р.), "Колядки та щедрівки" за ред. О.І. Дея (К., 1965), "Былины Печоры и Зимнего берега (Новые записи)" за ред. А.М. Астахової (М.; Л., 1961), "Былины Севера" за ред. А.М. Астахової (М.; Л, 1951), "Былины. Киевский цикл" за ред. І.П. Березовського (К., 1982), "Думи: Історично-героїчний цикл" за ред. О.І. Дея (К., 1982), "Русские обрядовые песни" за ред. Ю.Г. Круглова (М., 1982), "Русские свадебные песни" за ред. Ю.Г. Круглова (М., 1978) та ін.

Методи дослідження. Характер об'єкта дисертаційної праці зумовив необхідність використання комплексної методики дослідження, що передбачає застосування описового, функціонально-семантичного та контекстуально-інтерпретаційного методів, використання методики аналізу, що включає емпіричні спостереження, зіставлення та узагальнення досліджуваного матеріалу.

Наукова новизна праці визначається тим, що в ній уперше здійснено систематизацію і комплексний лінгвостилістичний аналіз поетичних формул "Слова о полку Ігоревім" та різних жанрів усної народної творчості, які в такому обсязі до наукового аналізу залучено вперше. З огляду на специфіку використання усталених сполучень слів у різних жанрах здійснено послідовне зіставлення поетичних формул "Слова о полку Ігоревім" і фольклору, виявлено їх спільні та відмінні риси.

Теоретичне значення дослідження полягає у комплексному лексико-семантичному та функціональному порівнянні традиційних структурних одиниць "Слова о полку Ігоревім" і різних жанрів фольклору. Праця містить важливі теоретичні узагальнення щодо народної основи формул, репрезентованих у давній пам'ятці та поетичних текстах, загальні та специфічні особливості функціонування традиційних стилістичних засобів.

Практична цінність дисертації визначена можливістю використання результатів дослідження в навчально-виховному процесі в освітніх закладах різного рівня, зокрема при підготуванні лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів із лінгвофольклористики, стилістики, культури української мови, психолінгвістики, етнолінгвістики, української народної творчості, фольклорно-літературних зв'язків для студентів філологічних спеціальностей вищої школи. Матеріал дослідження слугуватиме у лексикографічній практиці (укладання та доповнення словників мови "Слова о полку Ігоревім" та мови різних жанрів усної народної творчості).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладено на 16 конференціях, зокрема на 3 щорічних загальноуніверситетських звітно-наукових конференціях викладачів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2005-2007), ХІV-XVI Міжнародних наукових конференціях "Мова і культура" ім. проф. С. Бураго (Київ, 2005-2007), Міжнародній науковій конференції "Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення" (Горлівка, 2006), Міжнародній науковій конференції "Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти" (Черкаси, 2006), науково-практичній конференції "Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні" (Київ, 2006), Міжнародній науковій конференції "Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови" (Київ 2006), ІІІ Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми філології та перекладознавства" (Хмельницький, 2007), науково-практичній конференції "Функціональний простір української мови" (Київ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченої 170-річчю з дня народження видатного вченого П.Г. Житецького (Черкаси, 2007), ІІ Всеукраїнській науковій конференції "Сучасні орієнтири філологічної науки" (Херсон, 2007), науково-практичній конференції "Іноземна мова як фактор входження в міжнародний освітній простір" (Умань, 2007), Міжнародній науковій конференції "Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі" (Кам'янець-Подільський, 2007).

З теми дослідження здійснено 19 публікацій, із них 6 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура праці. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку літератури (360 позицій) та додатків. Основний текст дисертації викладено на 175 с., загальний обсяг праці 301 с.

Основний зміст роботи

У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми дослідження, з'ясовано його мету, завдання і методи, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, представлено форми апробації його результатів.

У розділі І - "Поетична формула як лінгвістична одиниця" - описано історію вивчення формул "Слова о полку Ігоревім" (далі - СОПІ), схарактеризовано різні підходи до термінологічного визначення мовної формули, проаналізовано статус, функції та загальні особливості стійких конструкцій поетичного тексту.

Аналіз наукових джерел показав, що дослідження питання про зв'язок СОПІ та усної народної творчості розвивалося у двох основних напрямках: пошук і аналіз фольклорних паралелей до давньої пам'ятки, з одного боку, та дослідження природи СОПІ (уснопоетична чи книжна) - з другого.

Починаючи з 20-х років ХІХ століття, спостерігається тенденція бачити у "Слові" той усний героїчний епос, прямим нащадком якого, на думку одних дослідників, є українські думи, на думку інших - билинний епос. Уперше думка про зв'язок "Слова" та билин була виголошена М.А. Цертелєвим, а потім розвинута в працях М.О. Колосова, Ф.Є. Корша, М.П. Дашкевича, Д.І. Багалія, М.М. Сперанського, К.Д. Бальмонта, М.П. Адреєва, О.Й. Никифорова, М.О. Заболоцького, І.К. Білодіда та ін. З другого боку, "Слово" розглядалося як давня пам'ятка поезії, що поєднала в собі риси народної лірики та майбутніх дум. Яскраве втілення ця концепція дістала у працях М.О. Максимовича, а згодом була розвинута П.О. Кулішем, О.Ф. Міллером, П.Г. Житецьким, М.П. Драгомановим, В.С. Лиманським, Ф.Є. Коршем, Панасом Мирним, М.П. Дашкевичем та ін. Низка науковців дотримується думки, що зв'язок "Слова" з творами усної народної поезії найбільше відчутний у межах двох жанрів: голосінь та слав. Різні аспекти цієї проблеми висвітлювалися у працях Є.В. Барсова, П.В. Владимирова, Ю.Ф. Карського, Ф.М. Колесси, Д.С. Лихачова, В.В. Кускова та ін. Ці та інші близькі за своєю проблематикою дослідження поєднує спільна ідея: "Слово" генетично та за формою пов'язане з усною народною творчістю.

У працях мовознавців та фольклористів питання зв'язку СОПІ з героїчним епосом та деякими європейськими творами отримало досить глибоке висвітлення. Це слід пов'язати з тим фактом, що більшість науковців розглядають "Слово" як пісню, героїчну поему, військову повість, билину чи думу. З другого боку, беззаперечним залишається факт існування в пам'ятці поетичних формул та мотивів із інших жанрів фольклору. Однак питання зв'язку "Слова" з календарною, обрядовою та необрядовою лірикою не дістало системного наукового висвітлення. Окремі дослідники (З. Доленга-Ходаковський, О.Й. Партицький, М.М. Плісецький, М.Н. Москаленко та ін.) звертали увагу на спільність поетики пам'ятки та деяких ліричних пісень, однак далеко не всі паралелі розглянуті системно й у повному обсязі.

Одиницею членування поетичної мови фольклору є формула. Якщо належність слова формула до термінологічних систем природничих дисциплін очевидна, то у спеціальних філологічних словниках (Словник української мови: В 11-ти т. / Редкол.: І.К. Білодід (голова) та ін. - К., 1970-1980; Толковый словарь русского языка / Сост. Г.О. Винокур, Б.А. Ларин и др.; Под ред. Д.Н. Ушакова. - М., 1934-1940; Словарь русского язика / Под ред. А.П. Евгеньевой, Г.А. Разумникова. - М., 1981-1984, тощо) термін формула представлений недостатньо, проте реальне функціонування цього терміну у наукових текстах свідчить про існування позначеного ним поняття. Як константи художньої творчості, формули - це усталені, регулярно повторювані різнотипні елементи народної традиції, в яких стихійно закріплюються у відповідній формі життя і світобачення народу. Ці елементи характеризуються наявністю низки дихотомічних ознак: стійкість / варіативність, семантична автономність, традиційна обумовленість, цілісність, відтворюваність, різнотипність, частотність, типовість, повторюваність та вокативність.

Найпоширеніший структурний тип формули - словосполучення. Безперечним лідером серед усталених поетичних словосполучень є двослівна конструкція "постійний епітет + іменник". Значна кількість фольклорних елементів, представлених у мові усної народної творчості, належить саме до таких лексико-граматичних розрядів слів, як іменник і прикметник. Вони утворюють ядро народнопісенної фразеології.

Формула - явище багатоаспектне, а тому вона поліфункціональна й різнотипна. Поетична формула служить готовим матеріалом для відтворення пісні, а утворення самої поетичної формули набуває характеру вільного варіювання, коли трансформуються як форма, так і значення. Типовою для формул є функція уповільнення. Формули, з одного боку, виступають гарантом збереження традиції, а з другого, - відображають зміни народного світобачення.

У розділі ІІ - "Функціонально-смисловий потенціал формул "Слова о полку Ігоревім" та фольклору" - основну увагу сконцентровано на виявлені сутнісних особливостей формул СОПІ і різних жанрів фольклору (дум, билин, календарно-обрядових пісень).

Значний відбиток на характер фольклорного тексту і СОПІ накладають особливості жанру. Жанрова специфіка фольклорних творів та давньої пам'ятки виявляється в особливостях використання лексики. Особливо ж вона позначається на жанровому використанні різного роду поетичних формул. Розмежування за жанрами визначає вживання деяких постійних епітетів: той самий епітет у різних жанрах відзначається різною сполучуваністю. Наприклад, у думах, билинах, героїчних колядках поетичний епітет бистрий усталився у формулі бистрий кінь, а у весільних піснях, веснянках, замовляннях - у формулах бистра річка, бистра вода. Схожу паралель можна також провести між формулами сіяти тугу (лихо, горе), що вживається у ліричних піснях, та сіяти красу, характерну весільним пісням.

Розмежування за жанрами визначає й наявність або відсутність деяких типових мотивів. Наприклад, жанрова специфіка дум передбачає відсутність у них любовних мотивів та індивідуальних портретів, билин - пейзажів та описів погоди, голосінь - військової тематики.

З другого боку, проаналізовані поетичні тексти показують, що кожна пісня включає багато ситуацій, мотивів та поетичних формул, типових для всього фольклору. По-перше, практично кожний поетичний текст розчленовується на кілька окремих частин, що вказують на окремі епізоди пісні. Кожна така частина заступає одна одну в тій послідовності, яка відповідає фольклорній традиції. Більшість проаналізованих фольклорних текстів містить три типові частини: зачин, основну частину та кінцівку. По-друге, основу художньо-мовної системи кожного з розглянутих жанрів становлять формули-символи - словесні знаки етносимвольних реалій світогляду народу. Для всіх фольклорних жанрів характерне народне розуміння природи як живого, об'єктивного організму. Наприклад, у всіх проаналізованих текстах відбилося шанобливе звертання до природи, яке сягає найдавніших анімістичних уявлень. Такі звертання, передані типовими поетичними формулами, простежуються у билині "Садко", думі "Фесько Андибер", цілій низці веснянок, весільних пісень та замовлянь.

Зооморфна та астральна символіка проаналізованих жанрів має також подібну природу, хоча й використовується відповідно до епічного стилю. Зооморфні образи ясного сокола, сизокрилого орла, зозулі, чорного ворона та білого лебедя знаходимо у символічній системі билин, дум, календарних та обрядових пісень. Традиційним є народне зображення родини або героя у вигляді небесних світил: Ясний місяць - то мій свекорко, ясноє сонце - моя свекруха, ясний сокіл - то мій діверко...

Такого самого знакового характеру у фольклорі набуває військова символіка. Утілений у формулі конкретний образ війни стає символом завдяки виразному злиттю рис, властивим війні та народному побуту, а також постійній повторюваності формули в текстах близької тематики. Образ голови під мечем наявний у героїчних колядках (ой позневажав, під меч положив) та думах (війська козацького понижено і перед мечем положено); формула захисту та завоювання відкрити / закрити ворота - у билинах (для князя и княгини отворяетъ ворота), колядках та щедрівках (Володар, володар! Одчиняй ворота!), весільних піснях (Відчини, боже, ворота, бо іде на посаг сирота); символічне зображення смерті чи битви як весілля або жнива - в думах (хай би і ми у городі побували, панське весілля добре знали), веснянках (ой там Іванко орлами оре, орлами оре, стрілкою сіє, стрілкою сіє, пучком волочить), билинах тощо.

Символічного звучання набуває у фольклорі пісенний час. Формульне слово рано як частина складніших формульних утворень простежується в: колядках та щедрівках (ой рано, рано куроньки піли, а ще ранше Марися встала), весільних піснях (в неділю рано, в неділю рано ломила Марися віно), замовляннях, "Слові о полку Ігоревім" тощо.

Усі стійкі сполучення "Слова" можна поділити на формули-словосполучення та формули-речення. Як фактичний матеріал для структурної класифікації у праці обрано формули, які характеризуються чіткою співвіднесеністю їх складових лексичних елементів із елементами ситуації, яка стала приводом для самого утворення цих мовних одиниць.

Найчисленніша група стійких сполучень (близько 70%) включає формули, що складаються із двох (чи більше) слів однієї або різних частин мови. Аналіз "Слова" показав, що саме вони становлять основу поетичної фразеології, виступають ядром пам'ятки.

На основі тематичної рубрикації у "Слові" виокремлено: типові зачин та кінцівку, різного роду описи (персонажів, природи, військових дій) та мовлення персонажей. Ці типові місця пам'ятки утворюють кілька лексико-семантичних полів. Найбільшою кількістю формул представлені лексико-семантичні поля "природа" (41%) та "війна" (32%), меншою - "людина" (21%) та "побут" (11%).

Розділ III - "Стилістико-виражальні можливості лінгвопоетичних формул "Слова о полку Ігоревім" та усної народної творчості" - присвячено характеристиці лінгвостилістичного потенціалу структур "Слова о полку Ігоревім" в усній народній творчості.

"Слово о полку Ігоревім" споріднене з українською народно-поетичною творчістю кількома позиціями:

1) загальна подібність композиції "Слова" і фольклорного твору. Пам'ятка та більшість проаналізованих фольклорних текстів містить такі традиційні частини: зачин, основну частину та кінцівку. І хоча сюжетні конструкції текстів різних жанрів не завжди відповідають якійсь усталеній схемі, вони майже завжди починаються коротким заспівом і мають своєрідну заключну частину, які передаються відповідними, часто подібними поетичними формулами (Слава Игорю Святъславличю, Буй туру Всеволоду, Владимиру Игоревичу! Здравии князи и дружина, побарая за христьяны на поганыя плъки! Княземъ слава а дружинh! Аминь (СОПІ); Слава богу й морю, всьому війську низовому. Услиш, боже, честь і хвалу небесному царю! (думи);

2) символіка. Зооморфні образи творять універсальну символічну систему, елементи якої функціонують у пам'ятці та в усіх жанрах фольклору. Стислі порівняння героїв із птахами та звірами поступово втратили своє пряме демонологічне значення і стали суто поетичними формулами (Всю нощь съ вечера бусови врани възграяху у Плhсньска (СОПІ); Они стали вороны да всё раскуркивать, они зачали вороны и пограявать (билини).

Астральна символіка пам'ятки та фольклору має глибоко архаїчний характер. Символічна паралель "сонце - людина", пов'язана з давніми віруваннями слов'ян та втілена у відповідних усталених формулах, успішно функціонує як у "Слові" (сонце - Ігор), так і в билинах (сонце - Ілля Муромець, князь Володимир), колядках і щедрівках (сонце - дівчина), голосіннях (сонце - чадо миле), весільних піснях (сонце - красна дівчина, наречена);

3) пам'ятка споріднена з усною народною творчістю характером змалювання природи. І у "Слові", і у фольклорі природа є активною, живою силою. В обох випадках чітко простежується бажання авторів підкреслити зв'язок природи з подіями, показати, що природа живе з героями одним життям (Ничить трава жалощами, а древо с тугою къ земли преклонилось);

4) "Слово" споріднене з проаналізованими жанрами відображеними в ньому давніми язичницькими віруваннями і прикметами. Міфічні вірування про перетворення людей у тварин, використані автором пам'ятки, сягають сивої давнини і знаходять точні паралелі в билинах про Вольгу, численних колядках (особливо дівочих), весільних піснях та деяких голосіннях. Давнє вірування лягло в основу відомого діалогу Ігоря з Доном та плачу Ярославни, паралелі яким наявні в думі "Фесько Андибер", билині "Садко", замовляннях та голосіннях;

5) незмінені або з невеликими змінами використовуються у "Слові" і проаналізованих фольклорних жанрах військові терміни та поняття (острыми мечи, сабли изъострени, сребрено стружие, стрhлы каленыя; главы своя подклониша подъ тыи мечи харалужныи, тощо);

6) пам'ятка споріднена з усною народною творчістю й іншими художніми засобами, типовими для всієї поетики українського фольклору. Йдеться про формульні паралелізми, заперечні порівняння, постійні епітети, тавтологічні звороти, риторичні оклики та звертання, формули зображення епічного часу, метафори, метонімії та інші поетичні формули.

У висновках подано теоретичні узагальнення результатів дослідження.

Установлено, що, хоча формульність як явище мови СОПІ та усної народної творчості відзначена багатьма дослідниками, проте спеціального системного дослідження формул пам'ятки у зв'язку з мовою усної народної творчості ще не було здійснено.

З'ясовано, що усна народна творчість, як і поезія окремих авторів, базується на традиції, яка репрезентована низкою стійких формул. Фольклорна формула є засобом зображення змісту, ідей, понять, мовою, яка несе багатовікову традицію народних уявлень. Проте формула як універсальна одиниця фольклору дотепер не має однозначної дефініції. Фольклористи розуміють слово формула неоднозначно. У ролі контекстуальних синонімів терміна формула часто використовують сполучення постійний епітет, традиційні міфологічні схеми, традиційні мотиви, поетичний фразеологізм, типові місця, загальні місця, фольклорні стереотипи, поетичні константи, стійкі поетичні елементи тощо (налічується близько 70 синонімів із подібним значенням). Найбільш удалим, на наш погляд, є саме термін формула, який охоплює багато видів міжрівневих одиниць, зручний завдяки своїй лапідарності, узагальненості та подільності, що дозволяє аналізувати його як загалом, так і покомпонентно.

Визначено, що питання дефініції терміна формула також залишається дискусійним. Наслідуючи М.Перрі й А.Б. Лорда, у багатьох визначеннях наголос робиться на "механічній" природі явища, і саме цей факт послужив основою для низки критичних думок, які викликала формульна теорія та її послідовники. Другою поширеною ознакою, яка лягла в основу багатьох визначень стала повторюваність формули або частота її вживання у текстах різних жанрів. Слідом за А.Т. Хроленком, ми розглядаємо формулу як граничний по об'єму стійкий словесний комплекс, - фрагмент пісенного тексту, що оперує константними елементами, стійкий, не пов'язаний із певним сюжетом та повторюваний у різних за тематикою текстах.

Типові формули, як традиційні константи народної творчості, характеризуються рядом особливостей, які розглянуті в контексті трьох великих категорій.

З погляду обсягу питання будови формул є дискусійним. Низка дослідників (А.Т. Хроленко, С.М. Медвідь) прив'язують термін "формула" до певного структурного типу. Відповідно, до категорії формул зараховуються лише словосполучення й речення. З другого боку, А.Б. Лорд, Г.І.Мальцев, Г.А. Левінтон, В.Я. Пропп та ін. у якості формул розглядають також окремі слова, композицію і сюжет.

В аспекті функцій традиційні формули відіграють специфічну композиційну роль, маркуючи початок розповіді, її кінець або перехід від однієї ситуації до іншої. Формули виступають засобом збереження традиції та засобом передачі усного тексту. Серед спільних функцій формули виділяємо також проективну функцію, сугестивну функцію, ритмоутворюючу функцію, художньо-семантичну функцію.

У плані своїх ознак формула є багатоаспектним явищем фольклору і відображає національні, географічні та історичні особливості поетичної традиції. Основними ознаками формули є: традиційна мотивація, семантична автономність, варіативність, повторюваність, вокативність, частотність, різнотипність тощо.

Установлено, що набір поетичних формул усної народної творчості дуже широкий і залежить значною мірою від жанру та творчої манери оповідача. З другого боку, незалежно від жанру, описи героїв, деяких подій, природи та мовлення персонажів завжди відбувається в рамках існуючої традиції. Подібність структури та низка спільних рис у семантиці й синтаксичному оформленні окремих компонентів тексту різних жанрів зумовлено спільністю тих світоглядних уявлень, які лежать у їх основі.

Система поетичних засобів проаналізованих фольклорних жанрів в основному зорієнтована на: 1) вияв почуттів і настроїв людини в її особистому й родинному житті (весільні пісні, замовляння, плачі); 2) вияв почуттів і настроїв людини як соціальної істоти (билини, думи); 3) вияв почуттів і настроїв людини, породжених міфічною свідомістю народу (колядки, щедрівки, веснянки).

Дослідження мови фольклору показують, що поетичні формули усної народної творчості можна поділити на 6 тематичних груп: військова термінологія; соціальна термінологія; формули на позначення побутових явищ; формули на позначення особливостей ландшафту, рослин і тварин; міфологічні та етнічні імена; власні назви.

Жанр пам'ятки передбачає використання великої кількості поетичних формул, висока частотність вживання яких часто пояснюється позамовними чинниками. На матеріалі СОПІ виокремлено 117 формульних словосполучень, 49 формульних речень. Виокремлення інваріантів відбувалося на основі регулярності використанні згаданих формул у певних жанрах усної народної творчості (думах, билинах, колядках, щедрівках, веснянках, весільних піснях, голосіннях, замовляннях тощо). У кожному окремому тексті досліджено формули, що у своєму мінімальному лінгвістичному оточенні наближалися до формул давньої пам'ятки.

Поетичні формули СОПІ чітко структуровані. Стійкою одиницею поетичного тексту є конструкція "прикметник + іменник". У СОПІ виявлено 53 подібні формули, що становить близько 45% від кількості усіх проаналізованих формульних словосполучень.

Другою є категорія підрядних формул побудованих за схемою "іменник + прикметник" (характеризуються взаємним зв'язком між підметом і присудком, який узгоджується в іменних формах). Таких словосполучень у пам'ятці 12, що становить близько 10% від усіх формульних словосполучень.

Поряд із атрибутивними словосполученнями у СОПІ зустрічаються генитивні конструкції "іменник + іменник". Визначено 7 генитивних сполучень (близько 6% від кількості проаналізованих формул).

Досить частотним у СОПІ є тип формул, які становлять сполучення повнозначних слів із синтаксичним зв'язком керування. У поетичній мові пам'ятки виокремлено 13 подібних формул, що становить близько 11% від усіх формул.

До п'ятого типу належать предикативні формули, яких у тексті пам'ятки налічується 5 (приблизно 4%). Найменш чисельною у СОПІ є група формул, у яких зв'язок відбувається між прикладкою та пояснювальним словом. Таких формул 3, що складає приблизно 3% від проаналізованих формульних словосполучень.

У СОПІ є 21 формула, що утворює структурну схему складного словосполучення (близько 18% від загальної кількості проаналізованих формул).

На основі тематичної рубрикації у пам'ятці виділено 49 формульних речень, які можна розділити на 3 великі групи: типи зачинів і кінцівок, різного роду описи (персонажів, природи, військових дій), мовлення персонажів.

Вивчення стилю, образної системи та поетичної мови СОПІ дає підстави твердити про його спорідненість із іншими жанрами усної народної творчості.

До числа спільних рис слід віднести, в першу чергу, засоби, що надають тексту риторичної форми, - плачі й слави. У традиціях жанру плачу усної народної творчості побудоване звернення Ярославни до стихій, плач дружин руських воїнів та частково "золоте слово " Святослава.

Схожими формулами передано військові дії та відповідну символіку: заклик у похід, ціль походу, предмети озброєння, формула перемоги над ворогом, кінь воїна, образи захисту й завоювання, розподіл захопленого добра, індивідуальні вирази понять про військову честь, поневолення, образи соколиного полювання, три образи смерті.

Подібність пам'ятки та відібраних фольклорних жанрів відчувається й у магічній та міфологічній символіці, у традиційній кольоровій палітрі, використаніц автором пам'ятки та фольклорними оповідачами.

Архаїчністю та різноплановістю функціонування вирізняються космоніми Сонце й Місяць. Вони практично не мають негативної конотації, вживаючись у традиційних фольклорних висловах формульного характеру і як пейзажний елемент, і як засіб контекстуальної інтимізації.

Надзвичайно багатоплановим у стилістичному аспекті є вживання гідроапелятивів. Проаналізовані жанри та СОПІ характеризуються паралельним використанням негативної та позитивної конотації як самого образу-ідеї вода, так і близьких до нього слів-понять річка, море, озеро. У багатьох виявах і перевтіленнях реалізується ототожнення водної стихії і людської недолі (тиха вода, бистра річка, быстрой Каялы, студена вода, каламутна вода та ін.). З другого боку, космічне синєє море часто стоїть у центрі моделі світу, ріки уявляються як міфічні істоти, наділені здатністю допомагати (розмова Ігоря з Доном), а вода у народнопісенній символіці часто означає заміжжя.

Поширеним прийомом в усній народній творчості й пам'ятці ХІІ ст. є локалізація дії за допомогою апелятивів поле, море, гора, берег (з відповідним варіантами чисте поле, синє (чорне) море, кам'яна (висока) гора, крутий берег та ін.). Активно використовуються також усталені словесні формули на означення просторових понять, до складу яких входять як вищеназвані слова, так і синонімічні конструкції (на горі, на кам'яній; на синьому морі, на білому камені; тогда въступи Игорь князь въ златъ стремень и поhха по чистому полю тощо).

Подібність СОПІ та проаналізованих фольклорних текстів виявляється також у наступних типових поетичних формулах: сполучення художнього означення (епітета) з означуваним (Пресвятая Богородице, світле сонінько, сідла золотії), сталі синтаксичні конструкції зі словами-символами (как ясен сокол напущаетсь на синем море на гуси и лебеди…; черны вороны да злы татарове), а також із заданою експресією (наприклад, різні види паралелізму): - Ах, кувала зозуленька в садочку..., ах, плакала дівчина в світлици...; А не сорокы втроскоташа - на слhду Игоревh hздитъ Гзакъ съ Кончаком тощо), узагальнене позначення простору, часу, якості, кількості шляхом перерахування конкретних складників (другаго дни; день до вечера), тавтологічні звороти (трубы трубят, мосты мостити, думою сдумати), метонімії (гуси и лебеди, злата и сребра, реки и озёра, чти и славh), різного роду стійкі тропи, іменні, атрибутивні, адвербіальні, дієслівно-іменні сталі словосполучення поетичного тексту.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Стилістичні формули "чръный воронъ", "соколъ" та "лебhдь" у "Слові о полку Ігоревім" та фольклорі / Т.О. Піонтковська // Східнослов'янська філологія: Збірник наукових праць. - Горлівка: Видавництво Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, 2006. - Вип. 11 : Мовознавство. - С. 103 - 110.

2. Особливості поетики "Слова о полку Ігоревім" та календарно-обрядових пісень / Т.О. Піонтковська // Сучасні орієнтири філологічної науки: Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Лінгвістика".- Херсон: Херсонський державний педагогічний університет, 2007. - С. 162 - 165.

3. "Слово о полку Ігоревім" та усна народна творчість (спільні риси) / Т.О. Піонтковська // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки: Збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2007. - С. 20 - 26.

4. "Слово о полку Ігоревім" та необрядова лірика / Т.О. Піонтковська // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10. - Т. VII. - С. 179 - 183.

5. Лінгвостилістичний потенціал формул "Слова о полку Ігоревім" / Т.О. Піонтковська // Науковий вісник Херсонського державного університету: Збірник наукових праць. Серія "Лінгвістика". - Херсон: Видавництво Херсонського державного університету, 2008. - Випуск VI. - С. 166 - 169.

6. Лінгвостилістичний потенціал формул "Слова о полку Ігоревім" в оказіонально-обрядовому фольклорі (голосіннях та замовляннях) / Т.О. Піонтковська // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Лінгвістика" : Збірник наукових праць. - Херсон: Видавництво Херсонського державного університету, 2008. - Вип. VIІ. - С. 101 - 104.

7. До питання про формули "Слова о полку Ігоревім"/ Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2005. - Вип. 83. - С. 30 - 35.

8. Лінгвопоетичні формули в "Слові о полку Ігоревім" та усній народній творчості (попередній огляд питання) / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2005. - Вип. 81. - С. 4 - 12.

9. Матеріали до лінгвофольклористичного дослідження "Слова о полку Ігоревім": фольклорні формули пам'ятки та орієнтована бібліографія / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2005. - Вип. 82. - С. 5 - 19.

10. Мовно-фольклорні формули як важлива стилістична риса "Слова о полку Ігоревім" (деякі проблеми специфіки та структури формул) / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2005. - Вип. 84. - С. 40 - 45.

11. Студії над "Словом о полку Ігоревім" (короткий огляд) / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2005. - Вин. 80. - С. 4 - 12.

12. Військова термінологія в "Слові о полку Ігоревім" та фольклорі / Т.О. Піонтковська // Мовознавчий вісник: Збірник наукових праць. - Черкаси: Брама-Україна, 2006 - Вип. 3. - С. 148 - 155.

13. Проблема термінологічного визначення мовної формули / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2006. - Вип. 90. - С. 11 - 16.

14. Фольклорні формули "Слова о полку Ігоревім" (поповнений список) / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2006. - Вип. 86. - С. 63 - 67.

15. Формула "красною дівицею" у "Слові о полку Ігоревім" та українській народній творчості / Т.О. Піонтковська // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - Київ, 2006. - Вип. 88. - С. 35 - 41.

16. Словесні формули в "Слові о полку Ігоревім" та українському фольклорі (билинах) / Т.О. Піонтковська // Мовознавчі студії : Збірник наукових праць. - К. : Видавничий центр "Київський університет", 2007. - Ч. ІІ. - С. 168 - 172.

17. Художнє означення в "Слові о полку Ігоревім" та усній народній творчості / Т.О. Піонтковська // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. ІХ. : Художня література в контексті культури. - С. 12 - 16.

18. Лінгвопоетичні формули "Слова о полку Ігоревім" та весільних пісень / Т.О. Піонтковська // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Збірник наукових праць. - Хмельницький, 2007. - Ч. 2. - С. 128 - 130.

19. Піонтковська Т.О. "Слово о полку Ігоревім": фольклорні формули й поетична реконструкція: посібник до спецкурсу "Живомовні джерела української мови"/ Т.О. Піонтковська, Ю.Л. Мосенкіс. - К. : Умань: РВЦ "Софія", 2009. - 56 с.

Размещено на Allbest.ru

...