Прагмалінгвістичні параметри функціонально-семантичного поля компаративності в сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

УДК 811.161.2'36'37(043.3)

ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КОМПАРАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

РОМАНЧЕНКО АЛЛА ПЕТРІВНА

Одеса 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови в Одеському національному університеті імені І. І.Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор БОНДАР Олександр Іванович, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ЗАГНІТКО Анатолій Панасович, Донецький національний університет, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики;

кандидат філологічних наук, доцент БРОНІКОВА Світлана Анатоліївна, Одеський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, доцент кафедри української та іноземних мов.

Захист відбудеться ” 26 ” листопада 2009 року о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано ” ” жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Науковий інтерес учених до вивчення феномену порівняння, що виник ще за часів Арістотеля, Деметрія, Цицерона, не згасає й досі, визначаючи порівняння як предмет аналізу різноаспектних мовознавчих досліджень. Спираючись на досягнення попередників (Д.Х.Баранник, Г.Я.Довженко, І.К.Кучеренко, М.І.Черемисіна, Н.О.Широкова та ін.), лінгвісти розробляють нові та вдосконалюють відомі аспекти дослідження порівняння. Так, М.С.Заоборна здійснила структурно-семантичний опис складнопідрядних порівняльних речень української мови (1997); Н.П.Шаповалова з'ясувала функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій, виокремивши два загальних класи компаративем з експліцитним та імпліцитним показником порівняльних відношень (1998); Н.М.Костусяк опрацювала категорію ступенів порівняння в граматичній системі української мови (1998); Л.В.Прокопчук дослідила порівняльні конструкції у структурі простого речення (2000); С.М.Рошко розглянула порівняльні структури у складі простих і складних речень (2000). На початку другого тисячоліття продовжують вивчати порівняння і в ідіостилі письменників: з'явилися дослідження Л.І.М'яснянкіної (2002), О.І.Марчук (2003) та О.П.Барменкової (2003) на матеріалі української та російської мови. Проте наявні розвідки не охоплюють всю глибину цього унікального явища, оскільки лінгвісти переважно обмежуються описом окремих засобів мови, що виражають порівняння. Це пояснює відсутність єдиних засад аналізу та максимальної систематизації його засобів вираження, яка б ураховувала семантичні, граматичні, функціональні особливості. Поза лінгвістичними студіями майже повністю залишилися лексико-семантичні засоби вираження порівняння, нез'ясованим також є питання взаємодії порівняння з іншими мовними категоріями, що вимагає поглибленого його опрацювання.

У сучасному мовознавстві намітилася тенденція до висвітлення порівняння у функціонально-семантичному напрямку. Запорукою успіху на шляху до систематизації всіх наявних у мові засобів вираження порівняння вважаємо розроблену О.В.Бондарком ідею функціонально-семантичного поля, оскільки вона уможливлює функціональне об'єднання всіх різнорівневих засобів із погляду мовця. В сучасній лінгвістиці польовий підхід до вивчення мовних явищ набув значного поширення саме завдяки здатності до виявлення системної організації мови. Постійне звернення мовознавців до всебічного розгляду порівняння підготувало ґрунт для дослідження його у функціонально-семантичному аспекті, один із етапів якого передбачає витлумачення того чи іншого явища під кутом зору ономасіології, інший є власне функціональним і містить усі різновиди взаємодії - онтологічної та мовної.

У вітчизняному мовознавстві проблеми функціональної лінгвістики розв'язуються в працях таких відомих учених, як О.І.Бондар, О.К.Безпояско, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П.Загнітко, М.Я.Плющ та ін. Функціональний підхід до вирішення лінгвістичних проблем, який передбачає вивчення граматичних явищ не лише в системі мови, а й у процесі їхнього функціонування, став початком для нового аспекту дослідження - прагмалінгвістичного.

У центрі уваги прагмалінгвістики перебуває дослідження мовленнєвої діяльності людини. Деякі аспекти, пов'язані з прагмалінгвістикою, здавна опрацьовують у різних розділах мовознавства, зокрема в психолінгвістиці, стилістиці, функціональній лінгвістиці. Л.А.Кисельова зазначає, що теорія мовленнєвого впливу має функціональну основу, а прагмалінгвістичні одиниці перебувають у прямій кореляції з конституентами функціонально-семантичних полів. У свою чергу, О.В.Бондарко вказує на можливість виокремлювати ФСП на основі прагматичних функцій.

Прагмалінгвістичний підхід до вивчення мовних явищ уможливлює розв'язання питань, пов'язаних із впливом на адресата тих чи інших засобів вираження ідеї порівняння, з проблемою їх вибору для адекватного сприймання адресатом і для досягнення перлокутивного ефекту, необхідного адресантові. Окремі питання прагмалінгвістики з'ясовують І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, Т.А.Космеда, О.В.Нарушевич-Васильєва, Г.Г.Почепцов, О.Г.Почепцов, Т.В.Радзієвська та інші дослідники. Однак ще не знайшли вирішення проблеми, які стосуються мовленнєвої тактики комунікантів у компаративних ситуаціях та які пов'язані із закономірностями вибору мовних засобів вираження залежно від мети і завдань спілкування.

Обраний аспект дослідження порівняння як універсальної мовної категорії, мовних засобів, які мають компаративну семантику і з погляду системно-структурної організації становлять ФСП компаративності, уможливлює висвітлення мовленнєвої поведінки комунікантів у різних ситуаціях, дає змогу з'ясувати прагматичні чинники, що зумовлюють мовностилістичний вибір у процесі комунікації.

Дослідження компаративності здійснено в дисертації на межі двох напрямів сучасної лінгвістики - функціонального та прагмалінгвістичного, на зв'язок між якими вказують О.В.Бондарко та Л.А.Кисельова. Саме у висвітленні цього зв'язку, у потребі структурування аналізованого ФСП, у систематизації засобів вираження всіх різновидів компаративного значення, у необхідності з'ясування особливостей функціонування мовних засобів компаративності в різних категорійних ситуаціях, у встановленні зон перетину ФСП вбачаємо актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою темою кафедри української мови Одеського національного університету імені І.І.Мечникова „Дослідження етносоціопсихолінгвістичних аспектів функціонування української мови в синхронії та діахронії” (номер державної реєстрації № 0106U008144) та науковим напрямом, що ґрунтується на принципах категорійної граматики й над яким працює відділ історії і граматики української мови Інституту української мови НАН України. Тему дисертації затверджено координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 20 від 11 травня 2004 року).

Метою роботи є експлікація семантичної структури і системи функцій ФСП компаративності, систематизація засобів їх вираження в сучасній українській мові та з'ясування прагмалінгвістичної поведінки мовця в конкретних категорійних ситуаціях.

Для досягнення поставленої мети розв'язано такі завдання:

– визначено передумови функціонального розгляду компаративності в українській мові із залученням граматик ХVІ -ХІХ століття;

– розглянуто загальнотеоретичні засади тлумачення компаративності для з'ясування семантичних та формальних підстав виокремлення аналізованого ФСП;

– встановлено й описано систему функцій та структуру ФСП компаративності в сучасній українській літературній мові;

– систематизовано різнорівневі засоби вираження семантичного потенціалу компаративності в межах ФСП;

– виявлено і проаналізовано зони перетину ФСП компаративності з іншими полями і з'ясовано специфіку їх взаємодії;

– виокремлено компаративні ситуації як мовленнєві реалізації аналізованого ФСП;

– схарактеризовано особливості прагмалінгвістичної поведінки мовця в компаративних ситуаціях.

Об'єктом дослідження є одиниці різних рівнів та підрівнів сучасної української літературної мови з функцією компаративності.

Предметом спостереження є функції таких одиниць в українській мові, їх реалізація в категорійних ситуаціях і прагмалінгвістична поведінка мовця в компаративних ситуаціях.

Матеріалом для дослідження слугували художні тексти української літератури ХХ століття, на підставі вибірок з яких було створено картотеку з компаративними ситуаціями, що нараховує понад 5 тисяч карток. Залучено також матеріал, дібраний із „Великого тлумачного словника сучасної української мови” (2005) та „Фразеологічного словника української мови” (1984). компаративність семантичний прагмалінгвістичний функціональний

Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлено специфікою об'єкта і предмета дослідження, метою та завданнями дисертації: описовий метод дав змогу охарактеризувати систему способів вираження первинних функцій ФСП компаративності та описати особливості прагмалінгвістичної поведінки мовця в компаративних ситуаціях; індуктивний метод сприяв експлікації конкретних категорійних ситуацій; гіпотетико-дедуктивний метод та компонентний аналіз уможливив моделювання семантичної структури та системи виокремлених функцій; для розмежування первинних і перехідних функцій компаративності застосовано функціонально-семантичний метод; прийом кількісних підрахунків дав підстави для встановлення ядерних та периферійних конституентів аналізованого поля.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше в українському мовознавстві досліджено компаративність як ФСП сучасної української літературної мови, визначено конституенти цього поля, здійснено ономасіологічний та комплексний функціональний аналіз компаративних одиниць різних рівнів, з'ясовано особливості взаємодії функцій компаративності з іншими некомпаративними функціями, запропоновано методику прагмалінгвістичного опису засобів вираження компаративності, до наукового обігу введено значний фактичний матеріал, у тому числі той, що стосується лексико-семантичної системи української мови, який практично не представлено в сучасних працях.

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленому вивченні онтологічної та лінгвістичної природи порівняння, у з'ясуванні специфіки функціонування різних типів порівняння, в удосконаленні й уточненні семантичної сфери і структури компаративності, у подальшій розробці методики антропоцентричного опису мови, що сприятиме наступним дослідженням компаративності та інших мовних феноменів у зазначеному аспекті. Теоретичні узагальнення певною мірою прислужаться для досліджень із функціональної граматики сучасної української мови та прагмалінгвістики.

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони знайдуть застосування в теоретичних курсах зі стилістики, функціональної граматики та теорії мовленнєвого впливу, а також можуть бути використані на практичних заняттях і в спецкурсах, при написанні методичних посібників. Результати дисертаційного дослідження стануть надійним підґрунтям для курсових, дипломних та магістерських робіт із функціональної граматики і прагмалінгвістики.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях: міжнародній науково-теоретичній конференції „Леся Українка і сучасність” (Одеса, 1993); всеукраїнській науковій конференції „Наукова спадщина професора А.А.Москаленка й сучасне українське мовознавство”, присвяченій 100-річчю від дня народження А.А.Москаленка (Одеса, 2001); науково-практичній конференції „Мовна екологія як чинник гармонійного розвитку суспільства” (Одеса, 2002); міжнародній науково-практичній конференції „Українська ментальність: діалог світів” (Одеса, 2003); ювілейній 60-ій та 62-ій наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2005, 2007); всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам'яті професора С.П.Бевзенка (Одеса, 2005); міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2007); всеукраїнській науковій конференції „Іван Ковалик і сучасне мовознавство”, присвяченій 100-річчю від дня народження І.Ковалика (Івано-Франківськ, 2007); всеукраїнській науково-практичній конференції „Українське мовознавство: досвід і перспективи” (Одеса, 2008). Окремі розділи і дисертацію в цілому обговорено на засіданнях кафедри української мови Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова в 2006-2009 рр.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 15 публікаціях, з яких 10 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (232 позиціъ), списку джерел (14) та додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 224 сторінки, з них 196 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі вмотивовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено об'єкт, предмет та матеріал дослідження, сформульовано мету, завдання його, обґрунтовано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Формування функціонального підходу до вивчення компаративності” встановлено передумови функціонального розгляду феномену порівняння. Проаналізовано праці, у яких учені висвітлюють питання, пов'язані з порівнянням (Л.Зизаній, М.Смотрицький, І.Ужевич, О.Павловський, А.Кримський, П.Бузук, Є.Тимченко, Ф.Медведєв, О.Синявський), визначено етапи формування сучасного розуміння цієї мовної категорії, відзначено здобутки й недоліки кожного етапу.

З'ясовано історію формування семантико-функціональної концепції мови як цілеспрямованої системи засобів вираження, які служать певній меті, обґрунтовано, що передумовою виникнення функціонального напряму теоретичної мовознавчої науки стали ідеї лінгвістів ХІХ-ХХ ст. (І.О.Бодуен де Куртене, Ф.Брюно, В.В.Виноградов, О.Єсперсен, М.В.Крушевський, І.І.Мєщанінов, Л.В.Щерба, О.В.Бондарко). Детально розглянуто осмислення категорії порівняння та її реалізацію в мові (О.К.Безпояско, І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, О.В.Качура, М.В.Леонова).

Доведено, що ФСП компаративності є власне мовним, а не поняттєво-логічним утворенням, тобто воно являє собою сукупність засобів, завдяки яким універсальна поняттєва категорія отримує специфічну мовну інтерпретацію у зв'язку з вираженням її конкретними засобами української мови.

Схарактеризовано функціонально-семантичні і формально-граматичні ознаки, які дали змогу виокремити ФСП компаративності.

Семантичною категорією, що перебуває в основі аналізованого поля, є категорія порівняння. Вираження онтологічної категорії послідовним рядом форм різних мовних рівнів дає підстави твердити про існування окремого ФСП як опосередкованого відображення певної реальності.

На основі семантичної категорії виявлено комплекс функцій компаративності. Для їх класифікації здійснено компонентний аналіз достатнього масиву форм різних рівнів. За спільним набором диференційно-семантичних ознак (ДСО) встановлено та ідентифіковано компаративні функції. Домінантною ДСО ФСП компаративності є рівність/нерівність предметів. Вона розгортається за допомогою недомінантних ДСО, серед яких реальність/ірреальність, категоричність/некатегоричність, менше/більше норми, співвідносність / неспіввідносність ознак, обмежена/необмежена множина однорідних предметів, експліцитність/імпліцитність агента порівняння, однократність/багатократність, нейтральність/емоційність. На підставі виокремлених ДСО розрізнено функції аналізованого ФСП.

Врахувавши напрацювання дослідників (В.В.Акуленко, О.П.Барменкова, О.В.Бондарко, Г.Г.Галич, О.В.Гулига і О.Й.Шендельс, А.Б.Іванова, Л.К.Шпак), було структуровано ФСП компаративності. У його структурі виокремлено субполе власне компаративності і субполе елятивності. Власне компаративність передбачає порівняння двох предметів за певними ознаками, а елятивність - порівняння ознак чи дій із нормою, еталоном. Перше субполе складається з двох зон: компаральності і суперлятивності. Зона компаральності має дві підзони: власне компаральності та еквативності. Підзону власне компаральності формують функції власне нерівності, квантитативної нерівності, адеквативності, модально-протиставної нерівності, які відображають саме нерівність ознак, предметів або дій. Функції власне рівності, модальної рівності, ірреальної рівності, співвідносної рівності та модально-відносної рівності формують підзону еквативності, яка відображає різновиди рівності, акцентуючи увагу на категоричній чи некатегоричній однаковості предметів, явищ, дій.

Зону суперлятивності формують такі функції: відносна суперлятивність, нормативна суперлятивність. Їх вичленовано з урахуванням того, із чим порівнюється предмет: із певною множиною однорідних предметів чи з усією сукупністю однорідних предметів.

До субполя елятивності належать теж дві зони: зона нормованої інтенсивності та зона позанормованої інтенсивності. Перша зона складається з підзони інферіорності та підзони суперіорності й відображає посилену чи послаблену інтенсивність, що не виходить за межі норми. Підзону інферіорності формують функції власне інферіорності та демінутивності, а підзону суперіорності - функції власне суперіорності та еволютивності.

Зона позармованої інтенсивності, яка відображає інтенсивність, що виходить за межі норми, складається з підзони відносної ексцесивності і підзони кратної ексцесивності. Функції власне ексцесивності та абсолютної ексцесивності формують підзону відносної ексцесивності, а функції неповторюваної та повторюваної ексцесивності - підзону кратної ексцесивності.

Вибір прагмалінгвістичного аспекту вивчення порівняння умотивовано тим, що компаративність належить до підсистеми мовної інформації з реальною константною прагматичністю, яка регулярно реалізується в мовленні внаслідок безпосередньої орієнтації на регулювання поведінки людини. Виявлено механізми впливу та різновиди прагмалінгвістичної компаративності.

У другому розділі „Система засобів вираження первинних функцій ФСП компаративності” проаналізовано функції поля за зонами і підзонами, визначено їх семантичні варіанти, описано засоби вираження.

Функція квантитативної нерівності, виражена грамемою компаратива, реалізується в таких семантичних підтипах: перевищувальний, точковий, процесний, нормативний, видільний та абсолютний компаратив. Перевищувальний, процесний, нормативний компаратив може виражатися також лексико-семантичними засобами (загострювати8, підніматися15; панувати2, покривати9, обганяти2; глибокий1, важкий1, високий1, низький3).

Реалізація функції адеквативності вимагає обов'язкової експлікації агента порівняння, що займає правобічну позицію в компаративній структурі, характерною особливістю якої є наявність прийменників від (од), за, сполучника ніж (аніж, чим, як).

Синтаксичними засобами виражається функція власне нерівності і модальної нерівності. Перша з них реалізується в мовленні тоді, коли заперечується однаковість порівнюваних предметів, і виражається за допомогою конструкцій із сполучниками не так, як; не стільки, як; не те, що або за допомогою сполук не схожий, не подібний, не зрівнятися. Друга - ґрунтується на порівнянні, що є тлом для протиставлення предметів, реалізуючись у конструкціях із сполучниками не те що, а навіть; не те що, а й (але й). На лексико-семантичному рівні функціонує 58 лексем із значенням власне нерівності (неоднаковий, нерівня, особливий1, відмітний, відрізняти2, диференціальний2, оригінал3, інший4).

Підзону еквативності репрезентують функції власне рівності, модальної, ірреальної, модально-відносної і співвідносної рівності. Власне рівність реалізується у двох варіантах: протиставної еквативності, яка має підтипи порівняльної і зрівнювальної еквативності, та включної еквативності. Їх репрезентують відповідно речення з порівняльним зворотом такий (же)... як (і), конструкції із сполуками не більший (не менший), не менший (не більший) від(ніж), речення з показниками рівності однаково, так само, одноковою мірою. Лексико-семантичний рівень представлений 110 словами (адекватний, еквівалентний, еквіпотенціальний, ідентичний, ізохронний, рівний, тотожний, дублювати, паритет, унісон2, синонім4).

В основі модальної рівності перебуває встановлення подібності порівнюваних предметів. Вона реалізується в конструкціях зі сполучником як, у заперечних порівняннях, конструкціях із валентно недостатніми словами схожий, подібний, нагадувати, здаватися, скидатися, лексемах типу асиміляція1, конкордатність, конвергентний, єдність3, пандан тощо, відсубстантивних ад'єктивах із суфіксами -аст-(-яст-), -ат-, -чат-, -уват-, дериватах із суфіксоїдами -подібний, -видний, -морфний, -формний.

Під ірреальною рівністю вбачаємо цілковиту ірреальність, суть якої полягає в тому, що один предмет умовно уподібнюється певному уявному чи реальному предмету. Схожість, яку виражають сполучники ніби, мовби, начеб, на відміну від сполучників мов, немов, наче, неначе, мінімальна, швидше образна. Компаративна семантика у функції ірреальної рівності послаблена.

Показником модально-відносної рівності є невідмінюване займенникове слово що з порівняльними сполучниками (що мов, що наче, що ніби, що начеб) або частка що, яка одночасно оформлює порівняльний характер речення і виражає модальність, напр.:...а ми - що блиск комети; Моя буденна блуза - що погляди сині коханки (М. Хвильовий). Не відзначаються різноманітністю конструкції, які виражають функцію співвідносної рівності. Це висловлення зі сполучниками чим... тим, що... то та їх варіантами, напр.: Що досконаліша істота, то вразливіша вона до страждань (П.Загребельний).

У підзоні відносної суперлятивності, що охоплює сферу суперлятивності, виокремлено функції власне відносної, послабленої, неуточненої та партитивної суперлятивності.

Всі семантичні підтипи відносної суперлятивності виражаються грамемою найвищого ступеня порівняння, яка може мати при собі іменні конструкції з прийменниками в, на, напр.: В найтяжчі хвилини Сергій знаходив у ньому для себе моральний еталон, взірець емоційної шляхетності (О.Гончар); Матильда... хотіла бути посередницею між двома наймогутнішими чоловіками в Європі (П.Загребельний). На лексико-семантичному рівні значення відносної суперлятивності репрезентовано понад 50 словами, переважно іменниками (авангард, бестселер, еліта, патерфаміліас, патріарх, коронний, основний) та лексикалізованими словосполученнями (міс Україна - 2008).

Особливістю послабленої суперлятивності є належність якогось предмета до множини предметів, де певна ознака виявляється в найвищому ступені. У висловленнях, що виражають таку суперлятивність, обов'язково використовується числівник один перед грамемою найвищого ступеня порівняння прикметника, напр.: Розгорталась одна з найблискучіших битв Великої Вітчизняної війни (О.Гончар).

Функція неуточненої суперлятивності, при якій вказується лише ступінь інтенсивності ознаки, а сама ознака не уточнюється, виражається редуплікованою сполукою най-най, означаючи найкращий, найбільший, найважливіший, найдорожчий. Специфіка партитивної суперлятивності полягає в тому, що порівняння тут здійснюється не з іншими однорідними предметами, а з іншими стадіями або частинами того самого предмета. Ця функція реалізується за допомогою лексичних засобів, які в переносному значенні означають особливу частину предмета, його максимум, вершину: пік популярності, вінець творчості, вершина розквіту, апогей слави (усього 15 лексем).

Засобами вираження функції нормативної суперлятивності є конструкції з грамемою найвищого ступеня порівняння, значення якої називають суперлятивно-нормативним (М.А.Шелякін), абсолютним (Ю.О.Карпенко). Така функція розуміється як найбільша ознака порівняно не з якоюсь обмеженою сукупністю, а з усіма можливими її носіями, напр.:...Мирон Данилович пішов додому найкоротшою дорогою... (В.Барка); Це найтваринніша з людських ілюзій (В.Підмогильний).

Грамема компаратива може виражати функцію нормативної суперлятивності, напр.: Кураївка їй миліша за все... (О. Гончар). Сему абсолютного значення найвищого ступеня порівняння зафіксовано в 50 лексемах: верховний, генеральний1, головний3, екстремальний1, центральний4; межа5, максималізм1, акме1-2, бенефіс2, віртуоз, рекорд, шедевр2 та ін.

Компаративність у субполі елятивності має дещо інший характер, оскільки тут не порівнюються якості двох предметів, а виявляється порівняння якості з її нормою, вираженою мотивуючим словом.

Обов'язковим елементом слів, що входять до складу субполя елятивності, є наявність еталону звичайної міри інтенсивності, від якої починається вимірювання ознаки предмета. Еталон звичайної міри інтенсивності - основна форма прикметника, що передає виявлену в процесі життєдіяльності ознаку предмета. Головним засобом вираження функції власне інферіорності (підзона інферіорності) є суфіксальні та префіксальні деривати (синюватий, повнявий, зеленастий, прибліднути, прив'ялити), периферію становить кілька лексем (майже, дочасний, малий, дефіцит, відбуватися3).

До підзони суперіорності зараховано конституенти, які мають семантику збільшеного вияву ознаки. Деривати з формантами -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк- спеціалізуються на вираженні поєднання емоційної оцінки якості зі значенням найвищої міри якості (власне суперіорність). Дієслова із суфіксами -а- (більшати, ближчати, гарячішати), -і- (могутніти, рожевіти, старіти), -ну- (бліднути, глухнути, худнути), та конфіксами по-...-и, за-...-и, пере-...-и, під-...-и, при-...и (покращити, завищити, перебільшити, підвищити, применшити) реалізують функцію еволютивності.

У зоні позанормованої інтенсивності функції власне ексцесивності, абсолютної ексцесивності виражаються за допомогою префіксальних і суфіксальних дериватів (архікорисний, супереластичний, ультрастійкий, гіперолімпійський, екстраординарний; старенний, важезний, довжелезний, жаднючий, багатющий). Функція кратної ексцесивності теж виражається словотвірними засобами (перевиконати, переїсти, заїздити, обпитися).

У третьому розділі „Компаративні категорійні ситуації й прагмалінгвістична поведінка адресанта” увагу зосереджено на категорійних ситуаціях (КС), взаємодії функціонально-семантичних полів у межах компаративних значень, мовній регуляції поведінки адресата.

Інтегральним компонентом кола модальних значень є уналежненість до планів реальності/ірреальності. Реальним вважаємо порівняння об'єктів, які справді подібні між собою, зв'язок між ними сприймаємо як такий, що відповідає дійсності. В ірреальному порівняння зв'язок між обєктами мислимий, уявний, несправжній.

Компаративність взаємодіє з ФСП об'єктності в конструкціях, у яких агент порівняння виражений орудним відмінком іменника, напр.:... порветься тихою струною муками натягнута душа (В.Симоненко). Кожен із компонентів таких конструкцій лексично зумовлений. Визначено лексичний діапазон іменників і дієслів.

У компарально-посесивних КС посесор-суб'єкт у родовому відмінку є агентом порівняння, напр.: Там тендітно метушився юнак з обличчям тендітної панни (В.Підмогильний); Сіренька маленька пташечка... із спритністю акробата перестрибує з очеретини на кугу... (Остап Вишня). Серед структур із приіменним родовим виокремлюємо висловлення з родовим належності, родовим суб'єкта і родовим носія ознаки. Агенти порівняння-назви осіб у позиції залежного іменника функціонують як одиниці оцінно-характеризувальної семантики пріоритетної ознаки або реалії, притаманної людям певного роду діяльності та расово-етнічної належності, а також особам, які виявляють певні риси характеру (переважно негативні), здібності. Конотативна семантика назв осіб може бути загальнозрозумілою чи контекстуально зумовленою - як результат індивідуально-авторського пошуку для ефективного впливу на одержувача інформації.

Взаємодія ФСП компаративності і квантитативності породжує еквативно-сингулярну функцію, що реалізується у словах однаковий, тотожний, у звороті один і той же. У компарально-квантитативних КС часто вживаються компарально-паукальні лексеми недостатній, недостатність, недостатньо, у них функціонують іменникові лексико-семантичні засоби в орудному відмінку зі значенням сукупності, напр.:...руді хвилі арміями котилися десь із високих гір у далеке море (О.Гончар).

Компарально-квалітативні відношення реалізуються у висловленнях із непоширеними прикладками-порівняннями, композитами-прикметниками, напр.: Вкутана в м'які сніги далека рідна земля і ледь притрушена олив'яно-сірим, мовби цокітливим інеєм... (П.Загребельний); І яскравіє тепер серед садків прекрасний будинок-писанка, весь в художній оздобі (О.Гончар).

У компарально-обставинних КС досить часто функціонують порівняльно-уподібнювальні прислівники, утворені за допомогою конфіксів по-...-ому, по-... -и, напр.:... на лісовій галявині гінко по-лелечи підвелася копичка сіна... (М.Стельмах).

Виразно виявляється перетин компаративності з аспектуальністю в дериватах, утворених від прикметників вищого ступеня порівняння, які виражають не просто еволютивність, а еволютивність у порівнянні з кимось/чимось або з попереднім станом, напр.: Зникне гарна людина - і земля біднішає (О.Коломієць). Також простежується взаємодія субполя елятивності і субполя лімітативності ФСП аспектуальності. Тут називається дія, розгорнута в часі, що виражає надмірність або позначає дію одного суб'єкта вищу за дію, виконувану іншим суб'єктом, напр.: Жінки... перевершують чоловіків відвагою почуття і його красою (О.Гончар).

У категорійних ситуаціях залежно від перебігу подій адресант використовує різні комунікативні тактики: іронізування та глузування, переконування адресата, привертання його особливої уваги, нейтральне ставлення або позитивне чи негативне оцінювання описуваного тощо. У роботі названо всі засоби реалізації тієї або іншої тактики, схарактеризовано лінгвістичні сенсибілізатори, які використовує адресант у різних КС, з'ясовано особливості прагмалінгвістичної поведінки мовця.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження. Відзначено, що ФСП компаративності в сучасній українській літературній мові постає як упорядкована множина функціонально інваріантних засобів мови, які взаємодіють на семантичній основі. На основі ДСО, визначених під час аналізу семантики компонентів, встановлено, що ФСП компаративності членується на субполя, зони, підзони.

Семантична категорія являє собою комплекс компаративних функцій, виокремлених із врахуванням ДСО першого, другого та третього рангу.

Унаслідок експлікації ДСО відповідними дескрипторами в субполі власне компаративності виокремлено зону компаральності з функціями власне нерівності, квантитативної нерівності, адеквативності, модально-протиставної нерівності (підзона власне компаральності), власне рівності, модальної рівності, ірреальної рівності, модально-відносної рівності та співвідносної рівності (підзона еквативності) та зону суперлятивності з функціями відносної суперлятивності та нормативної суперлятивності.

Субполе елятивності містить зону нормованої інтенсивності з функціями власне інферіорності, демінутивності (підзона інферіорності), власне суперіорності, еволютивності (підзона суперіорності) та зону позанормованої інтенсивності з функціями власне ексцесивності, абсолютної ексцесивності (підзона відносної ексцесивності), неповторюваної ексцесивності та повторюваної ексцесивності (підзона кратної ексцесивності).

Семантико-функціональна спільність є тією основою, на якій об'єднуються різнорідні мовні елементи. Семантика компаративності реалізується за допомогою синтаксичних, словотвірних, морфолого-словотвірних, лексичних, фразеологічних одиниць. Вираження семантичної категорії порівняння послідовним рядом форм різних мовних рівнів уможливлює виокремлення ФСП компаративності. Аналізоване ФСП має власний семантичний потенціал, що відображає відношення між речами, процесами, явищами об'єктивної дійсності, у яких акти думки постають як результат асоціацій за схожістю одних предметів до інших. ФСП компаративності має специфічні засоби вираження семантики, розташовані ієрархічно залежно від ступеня вираження ними семантики поля.

ФСП компаративності в сучасній українській мові - поле з чіткою організацією й упорядкованістю компонентів. Це конструкт, у межах якого виявляється увесь арсенал мовних засобів, що виражають ідею порівняння, а також простежується взаємодія семантичних категорій та мовних одиниць.

Досліджуване поле належить до полів із поліцентричною структурою, оскільки субполе власне компаративності спирається на морфолого-словотвірні й синтаксичні засоби вираження, на периферії та напівпериферії знаходяться лексичні й словотвірні одиниці відповідно.

Підзона еквативності охоплює конституенти, що можуть бути виражені синтаксичними, лексичними, словотвірними засобами. Центральне місце в реалізації функцій еквативності займають синтаксичні конструкції. На синтаксичному рівні функціонують висловлення, до складу яких входить конструкція такий же... як та її варіанти, конструкція не більш і не менш з варіантами, що виражають функцію власне рівності, а також функціонують речення із сполучником як для реалізації функції модальної рівності. Функцію ірреальної рівності реалізують синтаксеми із сполучниками ніби, нібито, мовби, немовби, немовбито, начеб, начебто, неначеб, неначебто, гейби.

Функції співвідносної рівності і модально-відносної рівності виражаються відповідно реченнями зі сполучниками чим... тим, чим... то, що... то, що... тим та реченнями зі сполучниками що, що мов, що наче, що ніби, що немов, що неначе, що нібито, що начеб.

На словотвірному рівні функціонують деривати із семантикою модальної рівності, а на лексико-семантичному та фразеологічному - лексеми, які реалізують функції власне рівності і модальної рівності, та фразеологічні одиниці, що реалізують функції модальної та ірреальної рівності.

Зону суперлятивності репрезентують прикметники й прислівники в найвищому ступені порівняння (ядерні конституенти) і лексеми зі значенням відносної та нормативної суперлятивності (периферійні конституенти).

Ядро субполя елятивності становлять словотвірні засоби української мови. Деривати даного субполя утворені суфіксальним, префіксальним, конфіксальним, префіксально-суфіксально-постфіксальним різновидом морфемного способу творення. Вони репрезентують усі функції зон та підзон названого субполя. Лексико-семантичні одиниці, які перебувають на периферії, реалізують функцію ексцесивності, що належить зоні позанормованої інтенсивності, функцію власне інферіорності та власне суперіорності, що входять до зони нормованої інтенсивності.

До особливостей реалізації семантики компаративності в контексті належить наявність перехідних функцій, які вказують на перетин кількох полів. Аналізоване поле взаємодіє з ФСП модальності, об'єктності, квалітативності, квантитативності, посесивності, обставинним, темпоральності. Особливу увагу привертають ФСП квалітативності й квантитативності, перетин з ними закладено самою природою компаративності, оскільки тут квантитативний елемент міри накладається на квалітативну основу, а отже, воно займає серединне положення.

Комунікативною метою мовця в аналізованих КС є вплив на емоційно-психологічну сферу адресата. Перлокутивний ефект такого впливу забезпечується сукупністю прийомів і методів реалізації стратегії мовленнєвого спілкування, визначеною наперед лінією мовленнєвої поведінки мовця, спрямованої на одержання бажаного наслідку.

Комунікативна стратегія залежить від кількох прагматичних чинників. Власне комунікативний аспект спілкування між автором тексту та читачем передбачає насамперед залежність стратегії від національно-культурної належності адресата. Операціональний аспект спілкування, що стосується КА персонажів, передбачає залежність від таких прагматичних чинників, як вік, стать, конситуація мовлення, що потребує ще подальших досліджень.

У компаративних ситуаціях, комунікативною метою яких є вплив на читача, залежно від перебігу подій адресант використовує різні комунікативні тактики. Виокремлено комунікативні тактики, кожну з яких забезпечують відповідні мовні засоби й стилістичні прийоми. Введення сенсибілізаторів у контекст пояснюється їх потенційними прагматичними властивостями. Такі лексико-семантичні засоби лінгвістичного контексту відіграють істотну роль у передачі різних додаткових семантичних відтінків та емоційно-експресивного забарвлення. Адресант їх залучає для досягнення комунікативної мети.

Механізмами, які забезпечують прагматичну орієнтацію емоційно-оцінної інформації в компаральних ситуаціях, є вказівка адресатові на можливість стати об'єктом осуду чи насмішки, „психологічне зараження”. Емоційно-оцінна мовна інформація відображає емоційне ставленняя адресанта до предмета розмови, до співрозмовника або до самого себе. Виходячи з цього, можна виокремити кілька різновидів прагмалінгвістичної компаративності: екзистенційну, міжперсональну, егоцентричну.

Крім мовних засобів, пов'язаних із реалізацією певної комунікативної тактики, існують універсальні засоби втілення ідеї компаративності, вироблені мовленнєвою практикою в процесі розвитку людства. Вони виражають відношення схожості або несхожості предметів, ознак, дій за будь-яких ситуацій мовлення.

Перспективи подальших розробок цієї теми вбачаємо в поглибленому дослідженні різновидів прагмалінгвістичної компаративності, розгляд її в інших функціональних стилях.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Романченко А.П. До питання про компарально-квалітативні категорійні ситуації в прагмалінгвістичному аспекті // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХНПУ, 2005. Вип. 17. С. 28 - 33.

2. Романченко А.П. До питання про компарально-суб'єктні (об'єктні) категоріальні ситуації в прагмастилістичному аспекті // Записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 2003. Вип. 12. С. 384 - 395.

3. Романченко А.П. Зона компаральності у сучасній українській мові (словотвірні засоби) // Записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 2001. Вип. 11. С. 45 - 51.

4. Романченко А. Прагмалінгвістична поведінка мовця в компарально-модальних категорійних ситуаціях // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007. Вип. ХV - ХVІІІ. С. 530 - 534.

5. Романченко А.П. Прагмалінгвістичний потенціал компарально-суб'єктно (об'єктно)-посесивних категорійних ситуацій в українській мові // Записки з загальної лінгвістики. О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 6. С. 186 - 194.

6. Романченко А.П. Прагмалінгвістичні можливості компаративних висловлювань // Записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 2008. Вип. 18. С. 55 - 62.

7. Романченко А.П. Прагматичні аспекти розгляду компаративності // Записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 2006. Вип. 16. С. 107 - 116.

8. Романченко А.П. Прикметники-композити та суфіксальні прикметники в компарально-квалітативних категорійних ситуаціях (прагмалінгвістичний аспект) // Мова. О.: Астропринт, 2007. Вип. 12. С. 163 - 166.

9. Романченко А.П. Про суть компаративних фразеологізмів та їх семантико-структурні особливості // Записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 2004. Вип. 14. С. 40 - 49.

10. Романченко А.П. Функція еквативності та засоби вираження // Записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 2003. Вип. 13. С. 107 - 114.

11. Романченко А.П. Вираження функціонально-семантичного поля компаративності в українській мові словотвірними засобами (на матеріалі творів Ю.Яновського та М.Куліша) // Мова та стиль творів І.О. Буніна, М.Г. Куліша, Ю.І. Яновського. К.: ІСДОУ, 1994. С. 113 - 118.

12. Романченко А.П. Передумови функціонального розгляду компаративності // Щорічні записки з українського мовознавства. О.: Астропринт, 1999. Вип. 6. С. 23 - 30.

13. Романченко А.П. Функціонально-семантичне поле компаративності в сучасній українській мові // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Ізмаїл: ІДПУ, 1998. Вип. 3. С. 177 - 185.

14. Романченко А.П. Композити-кольороназви як конституенти ФСП компаративності // Мовна екологія як чинник гармонійного розвитку суспільства: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. О.: Астропринт, 2003. С. 94 - 99.

15. Романченко А.П. Система засобів вираження компаративності в мові творів Лесі Українки // Леся Українка і сучасність: Тези доповідей та повідомлень міжнародної науково-теоретичної конференції. О.: ОДУ, 1993. С. 52 - 55.

АНОТАЦІЯ

Романченко А.П. Прагмалінгвістичні параметри функціонально-семантичного поля компаративності в сучасній українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, Одеса, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню семантики, структури та системи функцій ФСП компаративності в сучасній українській мові, з'ясуванню особливостей реалізації компаративних функцій у категорійних ситуаціях, встановленню прагмалінгвістичних параметрів аналізованого поля на матеріалі художніх текстів ХХ ст.

Здійснено опис різнорівневих засобів експлікації компаративності, встановлено специфіку вираження семантики поля через поняттєву категорію порівняння, визначено ядерні, периферійні і напівпериферійні конституенти субполів за підзонами та функціями.

Виявлено і проаналізовано зони перетину ФСП компаративності з іншими полями, з'ясовано прагмалінгвістичну поведінку мовця в компаративних ситуаціях, окреслено комунікативні тактики адресанта і механізми, які забезпечують перлокутивний ефект.

Ключові слова: компаративність, функціонально-семантичне поле, функція, категорійна ситуація, прагмалінгвістична поведінка мовця, комунікативна тактика, перлокутивний ефект.

АННОТАЦИЯ

Романченко А.П. Прагмалингвистические параметры функционально-семантического поля компаративности в современном украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Одеський национальный университет имени И.И.Мечникова, Одеса, 2009.

Диссертация посвящена анализу семантики, структуры и системы функций компаративности в современном украинском языке, выяснению особенностей реализации компаративних функций в категориальных ситуациях, установлению прагмалингвистических параметров анализированного поля на материале художественных текстов ХХ ст.

В диссертационном исследовании рассмотрен вопрос о формировании идеи компаративности в работах лингвистов ХVI-XX ст., разработаны теоретические основания выделения ФСП компаративности в современном украинском языке.

Определена семантическая основа компаративности, выявлены компаративные функции собственно неравенства, квантитативного неравенства, адеквативности, модально-противоставительного неравенства, собственно равенства, модального, ирреального, соотносительного, модально-относительного равенства, относительной и нормативной суперлативности в субполе собственно компаративности и функции собсвенно инфериорности, деминутивности, собственно супериорности, эволютивности, собсвенно эксцессивности, абсолютной эксцессивности, повторяемой и неповторяемой эксцессивности в субполе элятивности. Функция квантитативного неравенства имеет семантические подтипы: превышающий, точечный, процессный, нормативный, выделительный и абсолютный компаратив, относительная суперлативность - собственно относительная суперлативность, ослабленная, неуточненная, партитивная суперлативность.

Доказано, что анализированное поле принадлежит к полям с полицентрической структурой и представляет собой конструкт с четкой организацией и упорядочностью компонентов.

Описаны разноуровневые средства экспликации компаративности, установлена специфика выражения семантики поля через понятийную категорию сравнения, определены ядерные, периферийные и полупериферийные конституэнты субполей по зонам и функциям. Впервые полностью охвачена лексико-семантическая система украинского языка, реализующая семантику компаративности. Установлено, что лексико-семантические единицы принадлежат к периферии исследуемого ФСП.

Основные средства выражения субполя собственно компаративности сосредоточены в межуровневой категории степеней сравнения имен прилагательных и наречий, а также в синтаксических конструкциях. Ядро субполя элятивности репрезентируют словообразовательные средства украинского языка.

Проанализированы зоны пересечения ФСП компаративности с другими полями. Особенное внимание привлекают ФСП квалитативности и квантитативности, пересечение с которыми заложено самой природой компаративности, поскольку тут квантитативный элемент меры накладывается на квалитативную основу. Выделены компаративные ситуации как речевые реализации анализированного поля, предложена методика прагмалингвистического описания средств выражения компаративного потенциала в украинском языке, охарактеризованы особенности прагмалингвистического поведения адресанта в компаративных ситуациях, названы способы сенсибилизации компаративности. Выявлены коммуникативные тактики адресанта и механизмы, которые обеспечивают перлокутивный эффект.

Ключевые слова: компаративность, функционально-семантическое поле, функция, категориальная ситуация, прагмалингвистическое поведение адресанта, коммуникативная тактика, перлокутивный эффект.

SUMMARY

Romanchenko A.P. Pragmalinguistic parameters of functional semantic field of comparativity in modern Ukranian language. - Manuscript.

Thesis for the degree of the candidate of Sciences in Philology. Speciality 10.02.01 - The Ukrainian language. - Odesa Illia Mechnikov National University, Odesa, 2009.

The dissertation focuses on investigating semantics, structure and system of functions in comparativity functional semantic field in modern Ukrainian language, finding out peculiarities of comparative functions in categoric situations, establishing pragmalinguistic parameters of the analysed field based on the 20^th century literary texts.

Different levels of comparativity explication were described; peculiarities of expressing field semantics via notional category of comparison were defined; nuclear, peripheral and semi-peripheral constituents of subfields with subzones and functions were singled out.

Zones of intersection of comparativity FSF with other fields were revealed and analysed; the speaker's pragmalinguistic behaviour in comparative situations was ascertained; the addresser's communicative tactics and mechanisms ensuring perlocutive effect were established.

Key words: comparativity, functional semantic field, function, categoric situation, speaker's pragmalinguistic behaviour, communicative tactics, perlocutive effect.

Размещено на Allbest.ru

...