Граматична ідентифікація та класифікаційні аспекти іменної словозмінної парадигми у сучасній турецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність: 10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії

Граматична ідентифікація та класифікаційні аспекти іменної словозмінної парадигми у сучасній турецькій мові

Широков Костянтин Володимирович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Підвойний Володимир Миколайович Київський національний університет імені Тараса Шевченка завідувач кафедри тюркології Інституту філології

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук Бушаков Валерій Анатолійович Маріупольський державний гуманітарний університет завідувач кафедри грецької філології

кандидат філологічних наук, доцент Оказ Лемара Сергіївна Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського доцент кафедри кримськотатарського мовознавства

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Мотріченко

Анотація

Широков К.В. Граматична ідентифікація та класифікаційні аспекти іменної словозмінної парадигми у сучасній турецькій мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. - Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню лексико-граматичної системи турецької мови, побудові теоретичних схем для словозмінних класифікацій турецької лексики та їх реалізацій для лексико-граматичного класу турецького іменника. Проаналізовано ефекти нечіткості при визначенні окремих лексико-граматичних класів турецької мови і запропоновано використати формалізм теорії нечітких множин для побудови нечітких граматичних станів, що дозволило врахувати вказані неоднозначності. Введено поняття А-еквівалентності на множині турецьких слів, за допомогою якого інваріантним способом визначено словозмінну класифікацію лексики. Систематизовано морфонологічні процеси при словозміні, виведено повний набір словозмінних формул, що дозволило побудувати замкнену словозмінну класифікацію турецького іменника, в межах якої було виділено тринадцять словозмінних класів. Для кожного класу в явному вигляді побудовано відповідні афіксальні комплекси, на основі яких створено лінгвістичні алгоритми словозміни турецького іменника. Шляхом вивчення морфонологічних процесів в основі слів було поглиблено словозмінну класифікацію шляхом виділення тридцяти одного підкласу у восьми словозмінних класах. Для верифікації авторської теорії створено два комп'ютерних інструментальних лексикографічних комплекси - тлумачного та граматичного словників турецької мови, які можуть використовуватися для проведення досліджень, укладання нових словників, а також у навчальних процесах.

Ключові слова: турецька мова, словозмінна класифікація, електронні словники.

Аннотация

Широков К.В. Грамматическая идентификация и именная словоизменительная парадигма в современном турецком языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 - языки народов Азии, Африки, аборигенных народов Америки и Австралии. - Институт востоковедения им. А.Ю. Крымского НАН Украины - Киев, 2009.

В диссертации решен ряд актуальных научных задач украинской лингвистической тюркологии и получен ряд практически ценных результатов. Проведенное исследование позволяет сделать вывод, что актуальность вопроса о грамматической идентификации лексико-грамматических классов возрастает в связи с насущной потребностью разработки высоко-эффективных компьютерных средств обработки турецкого языка. В этой связи предложенная в диссертации идея применения аппарата нечетких грамматических отношений к формальной идентификации лексико-грамматических классов, квалификации грамматических значений и других феноменов языка представляется весьма плодотворной при описании сложных грамматических процессов, характеризуемых неоднозначностью и нечеткостью. В диссертации разработана эффективная классификационная схема словоизменения турецкого имени существительного. Для этого собраны и систематизированы данные о морфонологических, морфосемантических и морфосинтаксических процессах в системе турецкого существительного, введено понятие словоизменительной формулы и построены возможные и допустимые системой турецкого языка словоизменительные формулы для имени существительного. Словоизменительная классификация построена на максимально формализованной основе с использованием идеи распределения всей именной лексики по введенным в диссертации так называемым классам А-эквивалентности. Это позволило распределить именную лексику на взаимно непересекающиеся подмножества в соответствии с морфологически инвариантным принципом тождества аффиксальных комплексов, что, в свою очередь, позволило выделить относительно небольшое число словоизменительных классов (двенадцать регулярных и один исключительный), в каждом из которых в явном виде построены уникальные для каждого класса аффиксальные комплексы по всем словоизменительным формулам, допустимым турецкой грамматической системой. На основе этого были построены лингвистические алгоритмы синтеза турецких именных парадигм, сформирован полный (в пределах модели) перечень из 1808 грамматических значений турецкого существительного и создано работоспособное программное обеспечение, реализующее построение указанных парадигм в автоматическом режиме. Для выделенных словоизменительных классов были проанализированы фонетические и иные процессы в корневых комплексах, что позволило углубить словоизменительную классификацию путем выделения определенного числа подклассов в словоизменительных классах на основе типизации процессов в корневых комплексах. Данные подклассы получили квалификацию регулярных либо нерегулярных в зависимости от характера фонетического процесса в корневом комплексе при словоизменении. Таким образом, в восьми классах выделен тридцать один подкласс (двадцать один регулярный и десять нерегулярных). Основные результаты диссертационного исследования являются новыми и до сих пор в научной литературе не описывались. Построенные теоретические и классификационные схемы прошли апробацию на значительных массивах турецкой лексики. С этой целью были созданы две оригинальные компьютерные лексикографические базы данных, представляющие практическую ценность как для развития турецкого раздела отечественной лексикографии, так и для проведения дальнейших исследований морфонологических, морфосемантических и морфосинтаксических процессов в турецкой лексической системе. Первая из отмеченных баз данных сформирована на основе двухтомного толкового Словаря турецкого языка. Для этого был осуществлен парсинг данного Словаря, а именно: разработана формальная модель структуры его лексикографической системы, сосканирован, распознан и откорректирован его текст, разработана и реализована процедура автоматической конверсии электронного текста в лексикографическую базу данных. Таким образом была создана первая (насколько нам известно) инструментальная лексикографическая система (ИЛС) турецкого толкового словаря. Из ИЛС «Словарь турецкого языка» в автоматическом режиме была выделена именная лексика, составившая основу для построения еще одной ИЛС - «Грамматический словарь турецкого языка». В этой системе была реализована морфологическая модель словоизменения, включая и комплекс выведенных в диссертации словоизменительных формул, стратификацию по словоизменительным классам, автоматическое построение всех грамматических значений для выбранной лексемы. Кроме этого реализован ряд инструментальных функций: введение новых слов, корректировка словарной информации по всем элементам структуры, модификация словоизменительных классов и т.п.

Ключевые слова: турецкий язык, словоизменительная классификация, электронные словари.

Abstract

Shyrokov K.V. Grammatical identification and classification aspects of the noun inflection paradigm in modern Turkish. - Manuscript.

The thesis is submitted to obtain scientific degree of candidate of philological sciences in speciality 10.02.13 - Languages of the people of Asia, Africa, aborigines of America and Australia. - A.Y. Krymsky Institute of Oriental Studies of NASU - Kyiv, 2009.

The thesis concerns the lexically-grammar system of Turkish language, the developing of the theoretical schemes for paradigmatic classification of the Turkish lexis both with their realizations for the lexically-grammar class of the Turkish noun. The fuzzy effects in the determining of the different lexically-grammar classes of Turkish language are investigated and the formalism of the fuzzy set theory is proposed to construct the fuzzy grammar states in order to take into account of this ambiguities. The notion of the A-equivalence is introduced in the set of Turkish words which allows to determine the paradigmatic classification by the morphologically invariant way. Morphonological processes under inflection are systematized, the full set of the inflection formulas is deduced. These allow to construct the closed paradigmatic classification for the Turkish noun where thirteen paradigmatic classes were separated. The affix complexes are constructed in explicit form for every paradigmatic class. This allows to construct linguistic algorithms for the Turkish noun inflection. On the base of learning of the morphonological processes in the root part of the words the paradigmatic classification was dept by the separation of the thirty one subclasses in eight classes.

In order to verify the theory there where constructed two computer instrumental complexes for explanatory and grammar dictionary of Turkish language which can be used for the further investigation, making new dictionaries and education.

Key words: Turkish language, paradigmatic classification, digital dictionaries.

1. Загальна характеристика роботи

лексика граматичний турецький іменник

Актуальність теми дисертації. Серед широкого кола теоретичних та прикладних проблем сучасного турецького мовознавства на передній план все більше виходять питання побудови класифікаційних схем, спрямованих на якомога глибший та повніший, комплексний опис мовної системи. Граматичним аспектам у тюркології завжди приділялась велика увага - достатньо згадати праці відомих турецьких граматистів (Banguoрlu T., Bilgegil M.K., Ediskun H., Ergin M., Gencan T.N., Koз N., Deny J., Hengirmen M. та ін.), їх закордонних колег (Lewis G.L., Oкtaj А., Swift L.B., Underhill R. та ін.), радянських та вітчизняних лінгвістів-тюркологів (Н.А. Баскаков, В.А. Гордлевський, Н.К. Дмитрієв, М.З. Закієв, А.Н. Кононов, А.Н. Самой-лович, А.М. Щербак, В.А. Бушаков, А.М. Емірова, А.М. Меметов, Л.С. Оказ, В.М. Підвойний, С.В. Сорокін, Г.І. Халимоненко та ін.).

Але останнім часом поряд із традиційними дослідженнями лексико-граматичної системи у тюркомовній лінгвістиці значно посилився інтерес до побудови формалізованих словозмінних класифікацій, що пов'язано як з теоретичними завданнями граматики щодо різнопланового та глибокого опису мовної системи, так (і особливо) з потребами побудови ефективних лінгвістичних технологій та інших інтелектуальних засобів опрацювання мови. Основною вимогою до такого способу опису мовної системи є його максимальна формалізація, доведення результатів відповідних досліджень до рівня формальних моделей та лінгвістичних алгоритмів. Особливе місце в колі зазначених питань посідає проблема створення лінгвістичних корпусів та розвиток корпусної лінгвістики. Неабияку роль в активізації мовознавчих досліджень відіграють і процеси глобалізації світу та формування мультилінгвального суспільства, поширення комп'ютеризованих навчальних засобів, орієнтованих на створення високоефективного мережевого мовно-дидактичного середовища. У цьому контексті питання побудови формалізованих словозмінних класифікацій для мов із розвиненою словозміною, а серед них - і для турецької, максимально адаптованих до завдань автоматичного опрацювання текстів, цілком природно висуваються на перший план.

Отже, актуальність теми дисертації визначається, з одного боку, необхідністю розвитку сучасних лексико-граматичних моделей турецької мови, а з іншого - нагальною потребою побудови ефективних формалізованих класифікаційних схем турецької лексики, адаптованих до застосування в сучасних мовно-інформаційних технологіях.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Результати дисертаційного дослідження одержано в процесі виконання загальнодержавної та відомчої тематики, а саме завдань, визначених Указом Президента України від 07.08.1999 р. № 967 «Про розвиток національної словникової бази», та науково-дослідних тем Українського мовно-ін-формаційного фонду НАН України: «Лексикографічні системи в інтелектуальному опрацюванні природної мови» (2002-2006 рр; № держреєстрації 0102U003220); «Моделювання онлайнових інформаційно-лексикографічних систем» (2003-2006 рр; № держреєстрації 0102U003222); «Лінгвістичні та системотехнічні засади паралельних двомовних лінгвістичних корпусів» (термін виконання 2007-2011 рр.; № держреєстрації 0107U008232).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення нових підходів до ідентифікації лексико-граматичних класів турецької мови, систематизація словозмінних процесів і побудова формалізованих словозмінних класифікацій у системі турецького іменника та створення на цій основі сучасних комп'ютеризованих засобів, орієнтованих на підтримку відповідних турецькомовних інструментальних лексикографічних систем.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких наукових завдань:

- аналіз існуючих підходів до виділення лексико-граматичних класів слів турецької мови та побудова моделі нечітких граматичних відношень, яка дозволяє розглядати складні й неоднорідні в граматичному відношенні класи лексичних одиниць в єдиному формалізованому концептуальному представленні;

- розроблення класифікаційної моделі формального подання словозмінних процесів, визначення системи словозмінних граматичних параметрів турецького іменника, побудова на цій основі комплексу іменникових словозмінних формул та виділення множини іменникових словозмінних класів;

- аналіз словозмінних процесів у кожному словозмінному класі та побудова для кожного з виділених класів його унікального афіксального комплексу;

- вивчення фонетичних та інших процесів у кореневих комплексах лексем, що належать до виділених словозмінних класів, та побудова відповідних словозмінних підкласів;

- побудова моделей лексикографічних систем для турецького тлумачного і граматичного словників;

- парсинг тлумачного словника турецької мови та побудова відповідної комп'ютерної лексикографічної бази даних;

- створення інструментальних лексикографічних систем для турецьких тлумачного і граматичного словників.

Об'єктом дослідження є іменникова лексика турецької мови.

Предметом дослідження є граматичні відношення, словозмінні процеси та класифікаційні схеми словозміни турецького іменника.

Джерельною базою дослідження є сучасні турецькі граматики, двотомний тлумачний словник турецької мови (Tьrkзe Sцzlьk. Cilt 1. - Ankara: TDK Yayэnlarэ, 1998. - 1136 s. Tьrkзe Sцzlьk. Cilt 2. - Ankara: TDK Yayэnlarэ, 1998. - 1387 s.) та створені на його основі дві комп'ютерні лексикографічні системи - тлумачна (понад 26 тис. реєстрових одиниць) та граматична (понад 35 тис. реєстрових одиниць).

Методи дослідження ґрунтуються на сучасних граматиках турецької мови, її морфонології, морфосемантиці та морфосинтаксисі, теорії класифікації мовної інформації, системно-лінгвістичному аналізі, комп'ютерному моделюванні мовних процесів. Використовуються формалізована інтерпретація мовного матеріалу, апарат теорії множин (у тому числі нечітких множин), теорія лексикографічних систем, теорія моделей та баз даних.

Наукова новизна. У дисертації уперше в турецькій лінгвістиці формалізовано та введено поняття нечіткого граматичного відношення, яке використано для ідентифікації іменника як лексико-граматичного класу турецької мови. Вперше розвинуто підхід до словозмінної класифікації турецького іменника на основі введення та формального визначення класів А-еквівалентності.

Автором уведено поняття словозмінної формули і виписано повний набір словозмінних формул для турецького іменника, що дозволило систематизувати та побудувати відповідні словозмінні класи. В експліцитній формі побудовано словозмінну класифікацію турецького іменника, основу якої складають класи А-еквівалентності, а також типізація морфонологічних процесів кореневої варіативності при словозміні. У авторській словозмінній класифікації на основі процесів кореневої варіативності виділено та ідентифіковано множини підкласів у кожному парадигматичному класі.

Уперше в українській тюркології розроблено моделі та створено два інструментальні комп'ютерні комплекси - тлумачного та граматичного словників турецької мови. Перший з них, комп'ютерний інструментальний комплекс «Тлумачний словник турецької мови» створено шляхом парсингу видання «Tьrkзe Sцzlьk. Cilt 1. - Ankara: TDK Yayэnlarэ, 1998. - 1136 s. Tьrkзe Sцzlьk. Cilt 2. - Ankara: TDK Yayэnlarэ, 1998. - 1387 s.». З цією метою було побудовано формальну модель структури лексикографічної системи цього словника, виконано сканування його тексту, після чого за допомогою спеціальної програми, яка враховує експліковану структуру тлумачного словника, було автоматично сформовано комп'ютерну лексикографічну базу даних із підтримкою необхідних інструментальних функцій. Другий (інструментальний комплекс «Граматичний словник турецької мови») є першою в Україні автоматизованою системою подібного класу, що містить інформацію про турецьку іменникову лексику з ідентифікацією класів, підкласів та словозмінних формул з повним набором функцій додавання, модифікації та коригування лексикографічної інформації.

Практичне значення роботи. Одержані результати мають вагоме практичне значення для вітчизняної тюркології.

Вони відкривають шлях до побудови повної словозмінної класифікації турецької лексики та проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі турецької словозміни та словотвору.

Розвинута в дисертації методологія словозмінної класифікації, на нашу думку, може бути застосована і для побудови відповідних класифікацій для інших тюркських мов, зокрема кримськотатарської, а також інших аглютинативних мов. Створені на основі розвинутої у дисертації теоретичної бази комп'ютерні інструментальні лексикографічні комплекси «Тлумачний словник турецької мови» та «Граматичний словник турецької мови» можуть бути використані для організації спільних лексикографічних робіт та проведення лінгвістичних досліджень в режимі онлайн територіально розподіленими колективами вчених, які можуть перебувати навіть у різних країнах. Зазначені системи можуть також активно застосовуватися у навчальному процесі для підготовки фахівців-тюркологів.

Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на ряді міжнародних та місцевих конференцій, у тому числі: на ІІ, ІІІ та IV Міжнародних наукових конференціях «Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій» (Крим, Партеніт, 2006, 2007 та 2008 рр.), Всеукраїнській науковій конференції «Україна - Туреччина: історія культурних зв'язків і співробітництво на сучасному етапі» (Київ, 2007 р.), IIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та технологія іншомовної освіти», присвяченої 90-річчю ТНУ та 40-річчю кафедри методики викладання філологічних дисциплін (1-3 жовтня 2008 року), Міжнародній науково-технічній конференції «Інтелектуальні технології лінгвістичного аналізу» (Національний авіаційний університет, 6-8 жовтня 2008 р.), численних семінарах Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.

Публікації з теми дисертації. Результати дисертаційної роботи висвітлено у дванадцяти наукових працях, із них шість статей у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України (у тому числі п'ять без співавторів), шість тез та праць міжнародних наукових конференцій.

Особистий внесок. Усі результати дисертації, які винесено на за-хист, належать авторові. У працях, написаних у співавторстві ([3, 6 та 9]), у роботі [3] автору належить частина, пов'язана з інтерпретацією моделі не-чітких семантичних станів на реальному турецькому мовному матеріалі (приблизно 50 % обсягу); у роботі [6] автору належить сама ідея праці; ним розроблено концептуальні моделі турецькомовних лексикографічних систем (тлумачної та граматичної), словозмінна класифікація турецької іменникової лексики, а також виконано більшу частину роботи із заповнення та верифікації комп'ютерних баз даних (приблизно 70 % обсягу праці); у роботі [9] автором запропоновано перенести методологію побудови слово-змінної класифікації з турецької на кримськотатарську мову, а також застосувати концептуальну модель турецької словозміни для побудови відповідної класифікації для кримськотатарської мови (приблизно 50 % обсягу праці).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів основного змісту, висновків, списку використаної літератури зі 181 найменування та шести додатків. Обсяг дисертації без додатків та літератури - 220 сторінок, з літературою - 236 сторінок. Обсяг додатків - 163 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюється зв'язок із науковою тематикою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, де була виконана дисертаційна праця, формулюються мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, вказуються методи дослідження, його наукова новизна та практична значущість, окреслюються питання апробації роботи, зазначається особистий внесок автора у публікаціях, написаних у співавторстві.

У першому розділі дисертації «Проблема граматичної ідентифікації та словозмінної класифікації турецької лексики» викладено погляди лінгвістів-тюркологів з питань граматичної ідентифікації та кваліфікації лексико-граматичних класів турецької мови. Відзначено проблеми, характерні для процесів граматичної ідентифікації та кваліфікації частин турецької мови, й певну нечіткість цих процесів, пов'язану з особливостями морфосемантичної специфіки турецької лексики, її словозміни та словотвору. З огляду на вказану нечіткість запропоновано використати апарат теорії семантичних станів для граматичної ідентифікації турецької лексики та виділення її лексико-граматичних класів.

Розвинуто формальні засади побудови словозмінних класифікацій турецької лексики. З цією метою введено теоретичне поняття словозмінних класів як класів А-еквівалентності на множині турецьких слів. Здійснюється це в такий спосіб. Ми виходимо із фундаментальної репрезентації слова у вигляді:

W= [R]*[A], (1)

де [R] - є «кореневою» частиною лексеми W (тобто тією, що містить корінь, відносно якого здійснюються словозмінні операції), а [A] - його афіксальною частиною; зірочкою « * » позначено операцію конкатенації (х*у = ху). У турецькій мові найбільш інтенсивні словозмінні процеси відбуваються, насамперед, в афіксальній частині за рахунок нарощування певних афіксів у певній послідовності, згідно із законом сингармонізму, у відповідності з певними процесами спрощення та морфосемантичними процесами. Це, звичайно, не виключає й інших типів словозмінних процесів, зокрема, зумовлених певними варіаціями у кореневій частині [R] при словозміні, особливо на межі між [R] та [A]. Проте саме за рахунок процесів афіксального нарощування та комбінування при словозміні реалізується процес породження системи граматичних значень - як щодо конкретної лексеми, так і щодо лексичної системи в цілому. У своїй логічній структурі процес афіксальної словозміни веде до породження класифікаційних словозмінних схем. Всю множину турецьких слів W, належних до певного лексико-граматичного класу (наприклад, іменника), можна розбити на певні підмножини слів, які є еквівалентними у певному відношенні. Зазначена еквівалентність (називатимемо її А-еквівалентністю) визначається в такий спосіб. Два слова х та у, що належать до W, називатимемо А-еквівалентними тоді і тільки тоді, коли вони при словозміні набувають тотожних наборів афіксів та афіксальних комплексів (послідовностей).

Факт А-еквівалентності слів х та у позначатимемо символом хАу. Формальною мовою факт А-еквівалентності виражається у такий спосіб. Візьмемо два слова х та у з W та побудуємо їх репрезентації у вигляді (1): х = [R_х]*[A_х], у = [R_у]*[A_у], де символами [R_х] та [A_х] позначено кореневу та афіксальну частину лексеми х, а [R_у] та [A_у], відповідно, кореневу та афіксальну частину лексеми у. Тоді з факту А-еквівалентності х та у - тобто з хАу - випливає тотожна рівність афіксальних частин х та у: хАу [A_х] [A_у]. Визначена таким чином еквівалентність має такі формальні властивості:

1. Рефлексивність, тобто: хАх;

2. Симетричність, тобто: хАу уАх;

3. Транзитивність, тобто: хАу та уАz хАz.

Позначимо символом К^А(х) клас слів з W, що є А-еквівалентними слову х. Тоді очевидно, що якщо візьмемо два такі класи - К^А(х) та К^А(у), то можливі тільки два взаємовиключні варіанти:

К^А(х) К^А(у) або К^А(х) К^А(у) = , (2)

тобто класи А-еквівалентності К^А(х) та К^А(у) або повністю збігаються, або не мають жодного спільного елемента (їх перетин є порожньою множиною).

Отже, вся множина слів W може бути представлена у вигляді об'єднання класів А-еквівалентності, взаємний перетин яких є порожнім:

W = К^А(х) ; К^А(х) К^А(x) = при х x, х,xW^А, (3)

х W^А

де W^А - певна підмножина «А-нееквівалентних» слів з W.

До кожного класу еквівалентності потрапляють елементи зі схожими властивостями, тоді як властивості елементів із різних класів є відмінними. У свою чергу, в кожному із класів К^А(х) (або у певній їх сукупності) може бути визначена своя, більш «дрібна» класифікація шляхом встановлення нових відношень еквівалентності, і цей процес індукування все більш тонких класифікацій на підмножинах, у принципі, може продовжуватися. Якщо позначити вкладення множин: С В стрілкою: ВС, то графічно класифікаційну схему можна подати у вигляді ієрархічного («дерев'яного») графа.

Таким чином будуються складні багаторівневі ієрархічні класифікації. Викладений підхід дозволяє формалізувати процес словозміни та побудови словозмінних класифікацій.

На підставі опису морфонологічних процесів турецького іменника виділено систему його словозмінних параметрів. Для турецьких іменників визначаються три категорії словозміни (див. табл. 1): «присвійність» - «iyelik», «відмінок» - «durum», «присудковість» - «bildirme», кожна з яких набуває своїх значень в однині та множині. Крім того, категорія «iyelik» варіює за особами однини та множини; в категорії «durum» визначено називний (yalэn - вихідна форма), родовий (tamlayan), давально-направний (yцnelme), знахідний (belirtme), місцевий (bulunma), висхідний (зэkma) та інструментальний (araз) відмінки в однині та множині; категорія «bildirme» варіює за граматичними категоріями часу та особи в однині та множині. Виділяється три часові форми: теперішнього (єimdiki zaman), минулого (geзmiє zaman) та минулого суб'єктивного (црrenilen geзmiє zaman) часу. Символом R у таблиці позначено основу відмінюваного слова в однині, а R*З - основу слова в множині (символом «*» позначено конкатенацію), тобто додавання до основи R відповідного афікса множини, яким є lеr або lar. Символ «» (ромб) позначає конкретні значення афіксів для словозмінних категорій у відповідних граматичних значеннях категорії числа, особи, часу та відмінка. Комплекс категорій словозміни іменника наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Категорії словозміни іменників у турецькій мові

«присвійність» - «iyelik»
особа - юahэs	однина - tekil	множина - зoрul
	R	R*T	R	R*З
1 юahэs		lеr (lar)*		lеr (lar)*
2 юahэs		lеr (lar)*		lеr (lar)*
3 юahэs		lеr (lar)*		leri (larэ)
«відмінок» - «durum»
	однина - tekil	множина - зoрul
Називний - yalэn		lеr (lar)
Родовий - tamlayan	(8 варіантів)	lеr (lar)*
Давально-направний - yцnelme	(4 варіанти)	lеr (lar)*
Знахідний - belirtme	(8 варіантів)	lеr (lar)*
Місцевий - bulunma	(8 варіантів)	lеr (lar)*
Висхідний - зэkma	(8 варіантів)	lеr (lar)*
Інструментальний - araз	(4 варіанти)	lеr (lar)*
«присудковість» - «bildirme»
особа - юahэs	однина - tekil	множина - зoрul
	теперішній час - єimdiki zaman
1 юahэs
2 юahэs
3 юahэs	()
	минулий час - geзmiє zaman
1 юahэs
2 юahэs
3 юahэs
	минулий суб'єктивний час - црrenilen geзmiє zaman
1 юahэs
2 юahэs
3 юahэs

У другому розділі «Формально-лінгвістичні засади та побудова парадигматичної класифікації турецького іменника» на основі загальної класифікаційної схеми, окресленої у першому розділі, здійснено побудову словозмінної класифікації турецького іменника. З цією метою введено поняття словозмінної формули та виведено всі словозмінні формули, за якими відбувається словозміна турецького іменника.

Позначивши символом R основу певного іменника та урахувавши його число, приходимо до такого подання кореневого комплексу [R]: в однині R*T =R*1_R R, а в множині - R*З = R*M_R (див. табл. 1), тобто до R додається відповідний афікс числа; у загальному випадку позначатимемо цей факт як: R*S, де S - певний афікс числа (sayэ) - 1_R або M_R. За правилами турецької словозміни в мові реалізуються лише певні послідовності афіксів, що відповідають певним словозмінним категоріям іменника, які приєднуються один до одного за певними правилами.

З метою формалізації викладених фактів уведено поняття словозмінних (парадигматичних) формул, а саме: словозмінною формулою визначено лінійну послідовність символів, що відображають певні морфологічні категорії, в яких зафіксовано всі можливі й допустимі комбінації значень вказаних категорій (у межах турецької словоформи вони представляються через відповідні афікси). У такий спосіб ми приходимо до наступного набору словозмінних формул:

1. R*S - вихідна (словникова) форма в однині та множині.

2. 2.1. R*S*ЭY; 2.2. R*S*DU; 2.3. R*S*BЭ. (5)

3. 3.1. R*S*ЭY*DU; 3.2. R*S*ЭY*BЭ; 3.3. R*S*DU*BЭ.

4. R*S*ЭY*DU*BЭ.

У парадигматичних формулах (5) символами «ЭY», «DU» та «BЭ» позначено, відповідно, афіксальні значення категорій: iyelik, durum, bildirme. Вказані значення афіксів конкретизуються залежно від морфонологічної ситуації (морфологічного контакту з іншими елементами словоформи), тому у формулі (5) зірочкою позначено правило комбінування афіксів, що залежить від морфонологічної ситуації - найчастіше це звичайна конкатенація, проте існують випадки більш складних правил комбінування, які докладно досліджено у дисертації.

Формули (5) є словозмінними формулами першого порядку, тобто такими, де не враховано явища рекурсивності, а також деяких інших морфосинтаксичних явищ. Виходячи з фонетичних законів, що діють у турецькій мові, із усієї сукупності турецьких іменників було виділено 12 словозмінних (парадигматичних) класів, які при словозміні дають унікальні набори афіксів та афіксальних комплексів. Класи слів із тотожними афіксальними наборами формують класи А-еквівалентності, визначення яких було дано у першому розділі. Класифікаційна робота полягала в тому, що спочатку були виділені множини графем, розташування яких в основі слова, а також їхня сполучуваність визначають правила словозміни, а з ними і парадигматичний клас. Множини приголосних, на які закінчуються основи слів, позначаються, відповідно, символами С1, С2, С3 (див. таблицю 2): С1 = {b, c, d, g, р, j, l, m, n, v, y, r, z}; С2 = {f, h, s, є, з, t, k, p}; С3 = (порожня множина, якою позначено відсутність приголосного, тобто коли слово закінчується на голосну).

Символами Г1 = {a, э}, Г2 = {e, i}, Г3 = {u, o}, Г4 = {ь, ц} позначено множини кінцевих голосних основи. Ознаки словозмінного класу представлені рядками в таблиці 2.

Таблиця 2. Множини голосних та приголосних, що визначають словозмінний клас іменника

№	Приголосні, на які закінчується основа (корінь)	Остання голосна основи (кореня)	Приклад
	С1={b, c, d, g, р, j, l, m, n, v, y, r, z}	Г1={a, э}	adam
	С1={b, c, d, g, р, j, l, m, n, v, y, r, z}	Г2={e, i}	bilim
	С1={b, c, d, g, р, j, l, m, n, v, y, r, z}	Г3={u, o}	bavul
	С1={b, c, d, g, р, j, l, m, n, v, y, r, z}	Г4={ь, ц}	gьn
	С2={f, h, s, є, з, t, p, k }	Г1={a, э}	taє
	С2={f, h, s, є, з, t, p, k }	Г2={e, i}	ateє
	С2={f, h, s, є, з, t, p, k }	Г3={u, o}	kuє
	С2={f, h, s, є, з, t, p, k }	Г4={ь, ц}	sьs
	C3 =	Г1={a, э}	tanrэ
	C3 =	Г2= {e, i}	tepe
	C3 =	Г3= {u, o}	tablo
	C3 =	Г4= {ь, ц}	yьkзь

Будь-який рядок таблиці представляє певний клас турецьких слів, які відмінюються за одним правилом, тобто при словозміні набувають тотожних наборів афіксів та афіксальних комплексів.

Словозмінний клас марковано за допомогою сигнатур: [СiГj] та [Гj], де Сi, i = 1, 2 - набори приголосних, наведені у Таблиці 2; Гj, j = 1, 2, 3, 4, відповідно, набори голосних з цієї таблиці. Таким чином, сигнатури [СiГj] i = 1, 2; j = 1, 2, 3, 4, представляють словозмінні класи 1-8, а [Гj] , j = 1, 2, 3, 4, - класи 9-12 з цієї таблиці.

У такий спосіб одержано сигнатури словозмінних класів турецького іменника, що маркуються значущими наборами голосних та приголосних, які визначають словозміну турецького іменника:

1. [С1Г1] 2. [С1Г2] 3. [С1Г3] 4. [С1Г4]	5. [С2Г1] 6. [С2Г2] 7. [С2Г3] 8. [С2Г4]	9. [Г1] 10. [Г2] 11. [Г3] (6) 12. [Г4]

Крім зазначених 12-ти словозмінних класів нами було виділено ще один - виключний словозмінний клас. До цього класу належать іменники, що закінчуються на «su» у значенні «вода»: su - вода, akarsu - річка і т. ін. Формально ці іменники мали б належати до словозмінного класу [Г3], оскільки голосна u належить до множини Г3 ={u; o}. Саме за класом [Г3] відбувається відмінювання лексем jiujitsu (джиу-джитсу); pusu (збсідка); tulumsu (бот. пузирчатка). Проте історичні граматики турецької мови стверджують, що раніше слово «su» закінчувалось на приголосний v||b р y, який у сучасній мові відновлюється при голосному нарощенні.

Для всіх виділених класів побудовано відповідні афіксальні комплекси. При цьому було виведено правила композиції афіксів у відповідних словозмінних формулах, що дозволяє повністю алгоритмізувати (і, отже, автоматизувати) процес побудови відповідних словозмінних парадигм. У результаті для турецького іменника виділено 1808 граматичних значень.

Здійснено аналіз фонетичних процесів в основі та на межі основи і афіксального комплексу, в результаті чого виділено десять типів фонетичних процесів і подано їх фонетичні характеристики. Ці процеси та їхні характеристики в основі та на межі основи і афіксальної частини при словозміні можуть бути такими, як подано в Таблиці 3.

Таблиця 3. Фонетичні процеси та фонетичні чинники в основі при словозміні

№	Фонетичні процеси	Приклади
1.	Подвоєння останньої приголосної основи	hac - haccэ, muhtel - muhtelli, mьstakar - mьstakarrэ, nas - nassэ
	Заміна останньої глухої приголосної на дзвінку	kэlэз - kэlэcэ, kaрэt - kaрэdэ, kцpek - kцpeрi, kulьp - kulьbь
	Заміна останньої глухої приголосної на дзвінку + її подвоєння	tэp - tэbbэ, muhip - muhibbi, єet - єeddi
	Випадіння останньої голосної основи	kabэz - kabzэ, kabir - kabri
	Випадіння останньої голосної основи + заміна останньої глухої приголосної на дзвінку	nakit - nakdi, nesiз - nesci, vecit - vecdi, nasэp - nasbэ
	Випадіння останньої голосної основи + заміна передостанньої приголосної з дзвінкої на глуху	rabэt - raptэ, medih - methi
	Остання голосна належить до заднього ряду, але відмінюється за схемою голосної переднього ряду	kapital - kapitali, kardinal - kardinali, kabul - kabulь, saat - saati, sadakat - sadakati, hal - hale, sual - suali, usul - usulь, mahsul - mahsuller
	Остання голосна належить до заднього ряду, але відмінюється за схемою голосної переднього ряду + подвоєння останньої приголосної	had - haddi, mahal - mahalli, Rab - Rabbi
	Остання голосна належить до заднього ряду, але відмінюється за схемою голосної переднього ряду + заміна останньої глухої приголосної на дзвінку	kalp (I, II) - kalbi, sulp - sulbь
	Закінчується на голосну, але відмінюється за схемою приголосної основи	эttэla - эttэlaэ, mayi - mayii, mebde - mebdei

Крім випадків, зумовлених відзначеними процесами, у словозміні турецького іменника трапляються й інші випадки нерегулярної словозміни, зокрема, зумовлені історичними, семантичними та деякими іншими чинниками. Загалом, перелік процесів, наведених у Таблиці 3, є відкритим і може поповнюватися за рахунок дослідження нових фактів словозміни іменника.

Сигнатури словозмінних підкласів позначаються такими символами:

а) для регулярних підкласів (r - ідентифікатор регулярності словозміни):

[K^А][r][0] - підклас слів без кореневих варіацій при словозміні;

[K^А][r][p], (p = 1, 2,… ідентифікатор типу варіації) - підклас слів із регулярними кореневими варіаціями при словозміні, де число р вказує на номер процесу в Таблиці 3;

б) для нерегулярних підкласів (n - ідентифікатор нерегулярності словозміни):

[K^А][n][q] (q - параметр, що фіксує індивідуальні особливості кожного нерегулярного підкласу) - підклас слів з нерегулярними кореневими варіаціями при словозміні та нестандартним приєднанням афіксальних елементів.

При цьому, як показує таблиця 3, підкласи можуть бути лише у складі класів [СiГj], i = 1, 2; j = 1, 2, 3, 4, тобто лише у перших восьми класах із класифікації, наведеної в таблиці 2. З урахуванням описаних явищ побудовану класифікацію узагальнено з урахуванням фонетичних процесів у основі. На підставі аналізу реалізації зазначених процесів у кожному словозмінному класі виділено і специфіковано певну множину підкласів. Усього виділено 31 підклас у 8 класах.

Третій розділ дисертації «Лексикографічні аспекти парадигматичної класифікації турецького іменника» присвячено реалізації побудованої словозмінної класифікації на комп'ютерних моделях, її верифікації та розробленню інструментальної системи, орієнтованої на проведення досліджень турецької мови, і створенню засад для укладання нових лексикографічних праць. За розробленими нами лексикографічними моделями було створено два інструментальні комплекси - тлумачного словника турецької мови (ТСТМ) та граматичного словника турецької мови (ГСТМ). При побудові зазначених комплексів було використано ідеї та методи теорії лексикографічних систем. Нами було збудовано концептуальну модель Л-системи тлумачного словника турецької мови на основі аналізу тексту двотомного тлумачного словника турецької мови: Tьrkзe Sцzlьk. Cilt 1. - Ankara: TDK Yayэnlarэ, 1998. - 1136 s. Tьrkзe Sцzlьk. Cilt 2. - Ankara: TDK Yayэnlarэ, 1998. - 1387 s. Елементи концептуальної моделі будуються в такий спосіб. У тексті кожної словникової статті із реєстровою одиницею X (позначимо його символом V(X)) згідно із загальною теорією виділяється ліва - L(X) та права - P(X) частини.

1. Заголовкове слово: < X >; 2. Граматична ремарка (вказівка на частину мови). Наприклад: <is> (від isim - іменник); 3. Етимологічна ремарка. Наприклад, для X = adam: <Ar. вdem>, яка означає, що реєстрова одиниця має походження від арабського слова, яке латиною транслітерується як вdem; 4. Фонетична транскрипція: <abdia:ciz>; 5. Стилістична ремарка: <bot.>, <hlk.>; 6. Відсилання: <bk.>.

У правій частині Р(X) виділяється комплекс лексичних та фразео-логічних значень, що схематично може бути виражено в такий спосіб:

Размещено на http://www.allbest.ru/

У свою чергу, в комплексі PL(X) виділяються семантичні рубрики, які відповідають окремим лексичним значенням лексеми X. У структурі семантичних рубрик PL_і (Х), і = 1, 2,…10, виділяються такі структурні елементи: - ремарки R(X); дефініції C(X); ілюстрації J(X); джерела (автори) ілюстрацій АJ(Х).

У фразеологічній частині ФР(Х) виділяються фразеологічні рубрики ФР_і(Х), і= 1, 2, …, кожна з яких відповідає описові певного фразеологізму, визначальним словом якого є Х. У структурі фразеологічних рубрик ФР_і (Х), і = 1, 2,…, виділяються такі структурні елементи: фразеологізми Ф_і(Х); ремарки ФR(X); дефініції ФC(X); ілюстрації ФJ(X); джерела (автори) ілюстрацій ФАJ(Х).

З описаної структури словникових статей ТСТМ, яка представляє концептуальну модель Л-системи цього Словника, випливає будова її внутрішньої моделі та структура найважливішого складника цієї моделі, а саме - лексикографічної бази даних. Модель є оптимальною і дозволяє правильно відобразити всі основні структурні елементи концептуальної моделі Л-системи ТСТМ; водночас вона має можливості і для розширення.

Зауважимо, що ЛБД ТСТМ було одержано в автоматичному режимі шляхом парсингу тексту вищезгаданого тлумачного словника турецької мови. Спочатку текст словника було відскановано і розпізнано програмою FineReader, після чого електронний текст словника було відкореговано. Відповідно до викладеної концептуальної моделі словника було встановлено формальні репрезентанти окремих елементів структури його Л-системи. Після цього було розроблено структуру ЛБД, що відповідає розробленій нами концептуальній моделі. Завдяки спеціально написаній програмній процедурі (автор програмного забезпечення - О.Г. Рабулець) з електронного тексту словника було автоматично виділено всі елементи структури концептуальної моделі, якими і було заповнено поля лексикографічної бази даних.

ЛБД граматичного словника турецької мови побудовано на основі авторської концептуальної моделі, виходячи із словозмінної класифікації, викладеної у другому розділі. ГСТМ із самого початку створювався як електронний словник, який не має паперових аналогів. Роль його словникових статей, згідно із загальною теорією лексикографічних систем, виконують лексикографічні описи елементарних інформаційних одиниць (у нашому випадку такими одиницями є турецькі іменники). Їх позначено символами V(X), де X - турецький іменник у вихідній формі, що є ідентифікатором (реєстровою одиницею) V(X). «Ліва» частина L(X) ототожнюється з реєстровою одиницею X: L(X) = X.

У правій частині Р(X) виділяються такі структуротвірні елементи:

- приголосна, на яку закінчується основа (корінь) X;

- остання голосна основи (кореня) X;

- індекс (номер) словозмінного класу, до якого відноситься X, відповідно до таблиці 1 та формули 2.2 другого розділу дисертації;

- афіксальні комплекси трьох типів, а саме:

- [А1](X) - афіксальна частина і_ЭYр словозмінної формули R*S*ЭY;

- [А2](X) - афіксальна частина 1_R*D_і ; М_R*D_і, і = ya, ta, yц, be, bu, зэ, ar формули R*S*DU;

- [А3](X) - афіксальна частина ВРі формули R*S*BЭ;

чотири правила комбінування афіксів та афіксальних комплексів: _ЭY ; _ЭY*DU ; _ЭY*BЭ та _DU*BЭ;

афіксальні матриці: ЭY_ЭY*DUDU; ЭY_ЭY*BЭBЭ; DU_DU*BЭBЭ та ЭY_ЭY*DUDU_DU*BЭBЭ;

типи фонетичних процесів в основі;

ознака регулярності/нерегулярності підкласу;

сигнатура підкласу;

сигнатура граматичного значення.

Рис. 1. Головне вікно ІЛС «Граматичний словник турецької мови»

У словниковій системі можна виконувати пошук за реєстром турецьких іменників та отримувати граматичну інформацію про певний іменник, обирати необхідну словозмінну формулу та одержувати часткову або повну парадигму іменника, виконувати зміну мови інтерфейсу. Інші функції системи виконуються окремими модулями програми, якими є: редагування опису фонетичних процесів, які утворюють підкласи словозмінних класів, введення реєстрового слова, приписування йому частиномовної належності, а також належності до певного класу та підкласу.

Обидва інструментальні комплекси - ТСТМ і ГСТМ реалізовано у формі віртуальних лексикографічних лабораторій. Це дало змогу доступу до них через Інтернет територіально розподіленим користувачам, у тому числі з інших міст та країн. Зазначені комплекси впроваджено як віртуальні лексикографічні лабораторії в Національній словниковій базі та Міжвідомчому науково-дослідному центрі когнітивної та прикладної лінгвістики Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського та Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, що зафіксовано актами впровадження, наведеними у Додатках В, Г, Д та Е.

У Висновках відзначено, що в роботі розв'язано ряд актуальних наукових завдань української лінгвістичної тюркології та отримано низку практично цінних результатів.

1. Запропоновано використати ідею застосування апарату нечітких граматичних відношень до формальної ідентифікації лексико-граматичних класів, кваліфікації граматичних значень та інших феноменів мови, що може стати досить плідним у справі здійснення коректного опису складних граматичних процесів, що характеризуються неоднозначністю та нечіткістю.

2. Уведено поняття словозмінної формули і побудовано можливі та допустимі системою турецької мови словозмінні формули іменника.

3. Визначено поняття класів А-еквівалентності, які дозволяють поділити іменникову лексику на неперетинні підмножини за ознакою, що диктується морфологічно інваріантним принципом тотожності афіксальних комплексів. Це дозволило виділити відносно невелике число словозмінних класів, у кожному з яких побудовано в експліцитній формі унікальні для даного класу афіксальні комплекси за всіма допустимими словозмінними формулами.

4. Побудовано лінгвістичні алгоритми синтезу турецьких іменникових парадигм, сформовано повний (у межах моделі) перелік з 1808 граматичних значень турецького іменника і створено ефективне програмне забезпечення, яке реалізує побудову вказаних парадигм в автоматичному режимі.

5. Здійснено аналіз фонетичних та інших процесів у кореневих комплексах, що дозволило поглибити словозмінну класифікацію шляхом виділення певного числа підкласів у словозмінних класах на основі типізації вказаних процесів у кореневих комплексах.

6. Побудовані теоретичні та класифікаційні схеми пройшли апробацію на значних масивах турецької лексики. З цією метою було створено дві оригінальні комп'ютерні інструментальні лексикографічні бази даних (тлумачну та граматичну) шляхом парсингу двотомного тлумачного Словника турецької мови.

7. Зазначені інструментальні системи реалізовано в режимі віртуальних лексикографічних лабораторій, що відкриває широкі можливості як для розвитку вітчизняної лінгвістичної тюркології, так і для проведення подальших досліджень різного роду процесів у лексичній системі турецької мови.

Основні публікації

1. Широков К.В. Керування дієслів дії в сучасній турецькій мові / К.В. Широков // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. - Вип. 30. - С. 325-333.

2. Широков К.В. Парадигматична класифікація іменників турецької мови / К.В. Широков // Мовознавство. - № 5. - 2001. - С. 37-47.

3. Широков К.В. Застосування формалізму нечітких множин для визначення граматичних станів турецьких слів / К.В. Широков, В.А. Широков // Мовознавство. - № 6. - 2005. - С. 39-46.

4. Широков К.В. Лінгвістичні засади побудови електронного граматичного словника турецької мови / К.В. Широков // Мовознавство. - № 1. - 2008. - С. 88-102.

5. Широков К.В. Семантические состояния и грамматические значения турецких лексем // MegaLing'2006. Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій: доп. між нар. конф., 20-27 верес. 2006, Україна, Крим. - Партеніт / за ред. В.А. Широков, С.С. Дікарєва. - Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Симф.: Вид-во "ДиАйПи", 2006. - С. 96-98.

6. Широков К.В. Лінгвістичні засади та системотехнічні рішення турецькомовної комп'ютерної лексикографії / К.В. Широков, Підвойний В.М., Рабулець О.Г. // Всеукраїнська наукова конференція "Україна -- Туреччина: історія культурних зв'язків і співробітництво на сучасному етапі". Тези доп. - К., 2007. - С. 24-25.

7. Широков К.В. Система словоизменительных признаков имени существительного в электронном грамматическом словаре турецкого языка / К.В. Широков // Прикладна лінгвістика та лiнгвістичнi технології, Мегалінг-2007: зб. наук. пр. - К., 2008. - С. 438-445.

8. Широков К.В. К вопросу о словоизменительной классификации турецких имен существительных / К.В. Широков // MegaLing'2008. Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій: доп. Міжнар. конф. 22-28 вересня 2008, Україна, Крим, Партеніт / за ред. В.А. Широков, С.С. Дікарєва. - Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімф.: Вид-во "ДиАйПи", 2008. - С. 100-101.

9. Кубединова Л. Ш. Система словоизменительных признаков имени существительного в электронном грамматическом словаре крымскотатарского языка / Кубединова Л.Ш., Широков К.В. // MegaLing'2008. Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій // доп. Між нар. конф. 22-28 вересня 2008, Україна, Крим, Партеніт / за ред. В.А. Широков, С.С. Дікарєва. - Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімф.: Вид-во "ДиАйПи", 2008. - С. 226.

10. Широков К.В. Словозмінні процеси та словозмінна класифікація турецького іменника / К.В. Широков // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология». -2008. - Т. 21(60), № 3. - С. 251-258.

11. Широков К.В. Формалізований підхід до словозмінної класифікації турецької лексики / К.В. Широков // Мовознавство. - 2008. - № 4-5. - С. 126-133.

12. Широков К.В. Класифікаційні аспекти словозміни турецького іменника / К.В. Широков // Тези Міжнародної науково-технічної конференції «Інтелектуальні технології лінгвістичного аналізу». - К.: НАУ, 2008. - С. 5.

Размещено на Allbest.ru

...