Когнітивно-комунікативні характеристики американського електорального дискурсу республіканців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 811.111'42'37

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АМЕРИКАНСЬКОГО ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО ДИСКУРСУ РЕСПУБЛІКАНЦІВ

ГОРІНА

Олена Володимирівна

Харків

2008



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі ділової іноземної мови та перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ШевЧенко Ірина СеменІвна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри ділової іноземної мови та перекладу

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КОЛЕГАЄВА ІРИНА МИХАЙЛІВНА,

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,

завідувач кафедри лексикології та стилістики англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент

БЕЗУГЛА ЛІЛІЯ РОСТИСЛАВІВНА,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

доцент кафедри німецької філології і перекладу

Захист відбудеться 07.11. 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 05.10. 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Солощук



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна робота присвячена відтворенню комплексної когнітивно-комунікативної моделі американського електорального дискурсу лідерів-республіканців 2000 і 2004 років із застосуванням антропоцентричної функціональної парадигмі, що нерозривно поєднує когнітивний і комунікативно-прагматичний підходи.

Із ростом значущості політичної комунікації в суспільстві сучасна наука все частіше звертається до її лінгвальних і позалінгвальних проблем. Політичний дискурс є об'єктом вивчення в різних областях знань: соціології, політології, психології (П. Бурдьє,

Т.М. Ушакова). У виборчих кампаніях роль вербального дискурсу як невід'ємного атрибуту і могутнього засобу впливу особливо велика.

В іміджелогії та PR розробляються психологічні основи створення іміджу як способу подання себе іншим (E. Goffman), зокрема, в ході виборчої кампанії (М.Є. Кошелюк,

Г.Г. Почепцов, В.М. Шепель).

Політична лінгвістика розглядає лексикологічні проблеми й типологію знаків політичного дискурсу (так звану мову політики) (О.Й. Шейгал). Вивчаються стильові й жанрові домінанти діалогічних і монологічних політичних текстів, президентська риторика (О.М. Паршина;

О.С. Фоменко; О.Й. Шейгал), особливості політичної комунікації, опосередкованої Інтернетом (Г.Л. Рябоконь), утім жанрове різноманіття електорального типу політичного дискурсу ще потребує деталізації.

У комунікативно-прагматичному ракурсі вивчення політичного дискурсу фокусується на інтенціях, комунікативних стратегіях і перлокутивному ефекті текстів політичних документів та виступів (П. Серіо; О.Й. Шейгал). Виділяється ідіополітичний дискурс - своєрідність того, "що, як, кому і про що говорить той або інший суб'єкт політичної дії" (П.Б. Паршин). Зокрема, обґрунтовується напрям комунікативного менеджменту (О.С. Іссерс) й виявляються стратегії і тактики політичного дискурсу (А.Д. Бєлова; М.С. Дорофєєва; Г.Л. Жуковець;

О.С. Іссерс; К.С. Серажим). Політичний дискурс розглядається як дискурс влади (Р. Водак;

N. Fairclough), визначається його категорія домінантності (В.А. Ущина), рольова структура (О.В. Бакумова), особливості аргументації (А.Д. Бєлова, Г.Л. Рябоконь), специфіка ідіодискурсу окремих політиків (А.Д. Бєлова; М.Д. Гулей; Г.Л. Жуковець; П.Г. Крючкова; О.М. Паршина; О.О. Пономарьова; О.С. Фоменко). Передбачається зв'язок між характером впливу політичного дискурсу і його ключовими концептами (О.В. Бакумова; G. Lakoff), проте особливості цього взаємозв'язку ще належить установити.

У межах когнітивної лінгвістики розпочато вивчення базових лінгвокультурних концептів політичної картини світу. Визначені характеристики концептів ПОЛІТИК, ВЛАДА та ін. в англійській, російській лінгвокультурах (А.П. Мартинюк; О.О. Черновол-Ткаченко;

О.Й. Шейгал), окремі аксіологічні концепти американського політичного дискурсу

(G. Lakoff), політична концептуальна метафора (А.М. Баранов, Ю.М. Караулов;

А.П. Чудінов). Проте недостатньо дослідженими залишаються центральні концепти мовної картини світу республіканців, їх функціонування в електоральному дискурсі.

Актуальність дослідження об'єктивується тим, що воно виконане в домінуючій когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики і є комплексним системним аналізом електорального дискурсу у поєднанні його концептуального й комунікативно-прагматичного аспектів.

Звернення до центральних концептів мовної картини світу, стратегій

і тактик їх функціонування в електоральному дискурсі республіканців, які перемогли у президентських кампаніях 2000 і 2004 років в США, підсилює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертації відповідає темі досліджень "Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу і навчання іноземних мов", які проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, номер державної реєстрації 0103U004255.

Мета роботи - визначити когнітивно-комунікативний механізм мовленнєвого впливу на виборців як утілення базових концептів картини світу політиків-республіканців у стратегіях і тактиках електорального дискурсу президентських кампаній США 2000 і 2004 років.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

- деталізувати параметри політичного дискурсу і визначити статус і функції сучасного електорального дискурсу республіканців як його різновиду;

- моделювати базові політичні концепти в картині світу політиків-республіканців 2000 і 2004 років: їхні ціннісні, поняттєві й мовні аспекти;

- установити особливості метафоричної й метонімічної концептуалізації базових політичних концептів в електоральному дискурсі республіканців;

- уточнити поняття стратегій і тактик електорального дискурсу;

- виявити і систематизувати стратегії презентації і самопрезентації політиків-республіканців як персуазивні засоби їхнього електорального дискурсу;

- визначити зміст і вербальні засоби створення іміджу президента в електоральному дискурсі Дж. Буша (мол.).

Об'єктом дослідження є англомовний дискурс передвиборчих президентських кампаній республіканців 2000 і 2004 років в його когнітивний-комунікативних характеристиках, а предметом аналізу - механізм мовленнєвого впливу електорального дискурсу республіканців як нерозривний вербальний когнітивний-прагматичний комплекс, що виявляється в комунікативних стратегіях і тактиках (само)презентації, які об'єктивують базові політичні концепти їхньої картини світу та формують політичний імідж кандидата в президенти.

Методологічно дослідження ґрунтується на ідеях теорії дискурсу

(Н.Д. Арутюнова, А.Д. Бєлова, Р. Водак, Т. ван Дейк, В.І. Карасик, К.Я. Кусько,

М.Л. Макаров, Г.Г. Слишкін, О.Й. Шейгал), прагмалінгвістики і зокрема її когнітивного напрямку (Л.Р. Безугла, Г.Г. Почепцов, І.П. Сусов, І.С. Шевченко, R. Carston, A. Kasher), когнітивної лінгвістики (О.С. Кубрякова, Дж. Лакофф, О.І. Морозова, А.М. Приходько,

Ч. Філлмор), соціолінгвістики (Л.П. Крисін, А.П. Мартинюк), політичної соціології та іміджелогії (П. Бурдьє, М. Вебер, Г.Г. Почепцов).

Методи дослідження, обумовлені його метою й матеріалом, включають аналіз словникових дефініцій імен концептів, їх етимологічну реконструкцію і семантичний аналіз переносних номінацій для опису лінгвокультурних концептів; функціональний та інтерпретативний аналіз висловлень для визначення персуазивних властивостей дискурсу, класифікації стратегій і тактик електорального дискурсу. У роботі вперше комплексно застосовуються елементи методів контент-аналізу й інтент-аналізу для визначення дискурсивних характеристик іміджу кандидата на пост президента.

Матеріалом дослідження послужили зразки американського політичного дискурсу президентських виборчих кампаній 2000 і 2004 років - дебатів, публічних виступів, інтерв'ю політиків-республіканців у вигляді друкованих текстів періодичних видань США, записів телепередач

та Інтернет-публікацій. В цілому вивчено 10 000 висловлень. Загальний обсяг проаналізованих текстів складає 25 500 слів.

Гіпотеза дослідження заснована на допущенні про те, що персуазивна мета електорального дискурсу республіканців досягається шляхом цілеспрямованої трансформації картини світу виборців, що вербально здійснюється комунікативними стратегіями й тактиками, які забезпечують імплантацію базових концептів картини світу республіканців.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше побудована когнітивно-комунікативна модель електорального дискурсу республіканців, визначені функціональні параметри їх електорального дискурсу, виявлені базові політичні концепти картини світу республіканців, вербалізовані прямо й непрямо в їхньому дискурсі; систематизовані стратегії презентації і самопрезентації політиків-республіканців як персуазивні засоби їхнього електорального дискурсу; описані вербальні засоби створення політичного іміджу кандидата на президентську посаду Дж. Буша (мол.). У роботі також уточнені поняття політичного дискурсу та іміджу політика.

Наукова новизна отриманих результатів, обумовлена об'єктом дослідження і прийнятим в роботі когнітивний-комунікативним підходом, узагальнена в наступних положеннях, що виносяться на захист:

1. Електоральний різновид політичного дискурсу є системою лінгвокогнітивних, комунікативних, аксіологічних і прагматичних аспектів, що відзначаються інституціональністю, модифікованою інформативністю, персуазивністю, особливою роллю мас-медіа, театральністю, авторитарністю. Його персуазивна гіперфункція реалізується через презентаційну й маніпулятивну функції.

2. Електоральний дискурс республіканців формується навколо концепту ВИБОРИ, що належить до домену "Політика" в американській концептосфері, який об'єднує слоти Суб'єкти, Об'єкти, Підстави виборУ. Концепт ВИБОРИ служить гіперфреймом для його конституентів - базових концептів-регулятивів, відповідних окремим слотам: НАРОД - слоту Суб'єкт вибору; ДЕМОКРАТІЯ, СВОБОДА, ТЕРОРИЗМ, ВІЙНА - Підстави вибору; ВЛАДА, ПРЕЗИДЕНТ - Об'єкт вибору.

3. Серед когнітивних метафоричних моделей республіканського дискурсу 2000 і 2004 років виділяються чотири провідні групи метафор: модель традиційної ядерної сім'ї, мілітарна (військова), спортивна і фінансово-економічна моделі, закорінені, відповідно, в доменах "Сім'я", "Війна", "Спорт", "Економіка". У політичній картині світу, представленій у дискурсі кампанії 2000 р., переважає метафора СУВОРОГО БАТЬКА, що базується на сигніфікативному дескрипторі СІМ'Я; а кампанії 2004 року - метафора ВІЙНИ З ТЕРОРИЗМОМ, сигніфікативний дескриптор - ВІЙНА.

4. Стратегії мовленнєвого впливу електорального дискурсу націлені на фреймові трансформації в картинах світу виборців і є інформаційно-операційною презентаційною системою, що складається з послідовності інформаційно-інтродуктивних, інформаційно-модифікуючих й інформаційно-креативних стратегій, змістовий компонент яких реорганізує картину світу виборців відповідно до базових концептів республіканців.

5. Політичний імідж Дж. Буша (мол.) - це сформований у масовій свідомості стереотипізований оцінний емоційно забарвлений образ політичного лідера, втілений як прямий, позитивний, створюваний за допомогою ЗМІ, публічних виступів та Інтернет-публікацій з метою оптимізації сприйняття особи суб'єкта іміджу. Ядро іміджу Дж. Буша формується на базі позиції БАТЬКА і Воїна-захисника і включає архетип СУВОРОГО БАТЬКА й БОРЦЯ З ТЕРОРИЗМОМ; у його змістову складову входять висока самооцінка, соціально-політична ідентичність політика-республіканця, психологічні характеристики: твердість, рішучість, демократичність; процесуальна складова іміджу включає емоційність мовлення, енергійність, відчуття гумору, демократичність й інтерактивність мовленнєвої поведінки, релігійний спосіб аргументації.

Проведене дослідження має теоретичне значення для розвитку когнітивно-прагматичного підходу в лінгвістиці. Отримані висновки є внеском в теорію дискурсу (виділення електорального типу політичного дискурсу), в лінгвокогнітивістику (лінгвокультурне моделювання концептів), теорію когнітивної метафори (опис метафор-моделей і способів непрямого мовного подання політичних концептів республіканців), прагмалінгвістику (систематизація дискурсивних стратегій і тактик (само)презентації), іміджелогію (визначення вербальних характеристик політичного іміджу Дж. Буша (мол.)).

Практична цінність отриманих результатів і висновків визначається можливістю їх використання у викладанні курсів теоретичної граматики англійської мови (розділ "Прагматика речення"), актуальних проблем лінгвістики (розділи "Когнітивна лінгвістика", "Прагмалінгвістіка") в спецкурсах з когнітивної лінгвістики, політичної лінгвістики й іміджелогії, в практиці політичних кампаній, в наукових дослідженнях студентів і аспірантів. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на засіданні кафедри ділової іноземної мови та перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2008), на міжнародних наукових конференціях - V Каразінські читання: "Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2005); VI Каразінські читання: "Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2007); VII Каразінські читання: "Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2008); "Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування" (Харків, 2006), 7-й Міжнародній науково-методичній конференції "Методологічні проблеми сучасного перекладу" (Суми, 2007); 4-й Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми перекладознавства й методики навчання перекладу" (Харків, 2007).

Публікації. Основні положення й результати дослідження висвітлені у 10 публікаціях автора, 5 із яких - одноосібні статті у фахових виданнях ВАК України, і 5 - тези виступів на конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, списку літератури й додатків. Загальний обсяг дослідження - 240 стор. (обсяг основного тексту - 196 стор.). У роботі представлені 7 таблиць і 4 рисунка. Бібліографія включає 395 наукових і довідкових праць, 57 джерел ілюстративного матеріалу.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначаються предмет, мета й завдання дослідження, обґрунтовуються його актуальність і наукова новизна, теоретична й практична значущість, характеризуються матеріал і методи дослідження.

У першому розділі "Електоральний дискурс республіканців і його комунікативно-функціональні характеристики" узагальнені принципи аналізу політичного дискурсу в різних дослідницьких парадигмах; уточнено поняття політичного дискурсу та визначені параметри його електорального різновиду; описані провідні функції й зумовлені ними мовні, жанрові, ціннісні характеристики електорального дискурсу республіканців.

Ґрунтуючись на функціональному розумінні комунікації, філософському тлумаченні когніції на базі людського досвіду та системно-діяльністному підході до вивчення мовленнєвої взаємодії, дискурс у когнітивно-дискурсивній парадигмі розглядається як мисленнєво-комунікативна діяльність, сукупність процесу й результату (Н.Д. Арутюнова,

В.І. Карасик, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, О.І. Морозова, В.Є. Чернявська, І.С. Шевченко), у поєднанні лінгвальних і позалінгвальних чинників - когнітивних, прагматичних, соціокультурних, психологічних та ін. Це постулює інтегральне вивчення ментальних і комунікативних аспектів дискурсу: функціонування текстів у когнітивному просторі передбачає використання комунікативних стратегій, детермінованих цілями реалізації ключових дискурсотвірних концептів.

Політичний дискурс - дискурс влади, особлива форма соціальної і політичної діяльності (А.Д. Бєлова, О.Й. Шейгал, N. Fairclough, R. Wodak) - визначається як сукупність мовленнєвих актів в політичних дискусіях та правил публічної політики, які оформилися відповідно до існуючих традицій і перевірені досвідом (А.М. Баранов, Є.Г. Казакевич). Політичний дискурс задовольняє потребу управління соціумом, що досягається через самореалізацію політика для отримання влади за допомогою стратегій і тактик (само)презентації.

Різновидом політичного є електоральний дискурс, який ми визначаємо як дискурс політичних діячів, що функціонує в ситуаціях боротьби за владу в політиці та присвячений обговоренню політичної проблематики. Електоральний дискурс республіканців обмежений ситуаціями інституційного спілкування і має персуазивну природу; він реалізує презентаційну функцію через інформативно орієнтовані тактики модифікації картини світу виборців; його адресантом виступає представник партії республіканців, а вектори адресованості направлені прямо чи опосередковано (як у діалогічних жанрах) на аудиторію - електорат. Електоральний дискурс республіканців утілює домінуючі ідеологічні позиції консерваторів.

Мета електорального дискурсу - досягнення влади - реалізується через створення привабливого іміджу кандидата у президенти. Системні ознаки електорального дискурсу республіканців включають також персуазивність, театральність (сценарність, зрежисованість іміджмейкерами, підготовленість текстів спічрайтерами), авторитарність, подання ЗМІ (преса, телебачення, Інтернет). В електоральному дискурсі домінують функції: інструментальна (боротьба за владу), орієнтаційна (формулювання й роз'яснення політичної позиції), інтеграційна (пошук і об'єднання прихильників), агональна (боротьба з супротивником), магічна.

Система жанрів електорального дискурсу республіканців включає діалогічні - президентські дебати, ток-шоу, інтерв'ю і монологічні - публічні виступи політиків, програми партій, інавгураційні звернення й промови-згоди балотуватися. Найбільш впливовими та поширеними серед виборців є президентські дебати - інституційний компонент президентських кампаній в США. Дебати - складна мовленнєва подія, яка має колективний характер, планується, призначається, спеціально організується, контролюється модератором, регулярно повторюється, має певний рольовий і комунікативний склад учасників і сценарій.

Дискурс жанрів ток-шоу й інтерв'ю менш жорстко регламентований; ці жанри відрізняються провідними функціями: персуазивна, самопрезентативна, прогнозуюча, інтерпретативна, регулятивна, інтеграційна в першому випадку та емоційно-оцінна, евристична, аналітична, інспіративна в останньому.

Жанри інавгураційного звернення та промови-згоди балотуватися належать до ритуальних монологічних жанрів електорального дискурсу США. Провідними функціями інавгураціонного звернення є інтеграційна, інспіративна, декларативна й перформативна, в той час, як для промови-згоди балотуватися найбільш характерні інспіративна, декларативна й перформативна функції. Інавгураційні звернення Дж. Буша підводять підсумок виборчої кампанії та відображають політичну ситуацію в країні і світі: за даними контент-аналізу 2001 р., їх топоси сфокусовані на мирних внутрішніх проблемах країни, а у 2005 р. - на внутрішніх і зовнішніх загрозах.

Відповідно до основних елементів американської мрії базові моральні цінності картини світу республіканців - рівність, успіх, освіта, демократія, свобода та ін. - вербалізуються в їхньому дискурсі у вигляді ідеологем. Дихотомія добра і зла в їхньому світському розумінні присутня в дискурсі республіканців нарівні з християнськими релігійними цінностями. Базові цінності консерваторів подані в їхньому дискурсі як зв'язок політики - моралі - сім'ї, що узагальнено в метафорі СУВОРОГО БАТЬКА (G. Lakoff), та політики - цивільної релігії (за. Е. Дюркгеймом) - держави, що закріплено в метафорі ВІЙНИ З ТЕРОРИЗМОМ.

У другому розділі "Лінгвокогнітівні характеристики електорального дискурсу республіканців" моделюється картина світу республіканців, утілена в їхньому дискурсі, який утворюється конститутивним концептом ВИБОРИ та дискурсотвірними політичними концептами-регулятивами, відповідними його слотам; визначаються ціннісні, поняттєві й образні складові концептів, моделі їх непрямої мовної категоризації.

Концепт - це "оперативна, змістова одиниця пам'яті, <...> всієї картини світу, відображеної в людській психіці" (О.С. Кубрякова). У лінгвокультурному трактуванні концепт є єдністю поняттєвої, образної та ціннісної складових (В.І. Карасик). Аналіз лексикографічного матеріалу із залученням етимології імені концепту election (n.) і його функціонування в дискурсі доводить, що електоральний дискурс республіканців формується навколо концепту ВИБОРИ, що належить домену "Політика" в американській концептосфері. Поняттєвий шар концепту - це інституціоналізована, жорстко регламентована законом процедура обрання лідера держави, що утілена двома семами лексеми election (n.): "процес виборів" і "факт обрання". Концепт ВИБОРИ розгортається в часі і має слоти: Ситуація виборів (local / national / general / federal election, by-election, parliamentary / presidential / congressional / council election, etc.), слот Суб'єкт вибору (people, Americans, etc.), слот Підстави вибору (параметри розмежування опозитивних сутностей - the liberals, the conservatives, the Democrats, the Republicans etc.), Слот Об'єкт вибору (candidate, campaigner, president, слот Процедура ВИБОРІВ (election campaign, ballot, etc.), Слот Результат виборів (the vote, poll, majority, а seat, etc.).

Ціннісна складова концепту ВИБОРИ в сучасній американській концептосфері пов'язана з етичною системою, що визнає виборність і принцип конкуренції атрибутом демократії - одного з найбільш значущих досягнень західної цивілізації.

Образна складова концепту ВИБОРИ розкривається в метафорах, заданих сигніфікативними дескрипторами "спорт, війна": ВИБОРИ - ЦЕ СПОРТ (running for office; run a relay race for presidency), ВИБОРИ - ЦЕ ВІЙНА (win a state; hit the target).

Концепт ВИБОРИ служить гіперфреймом для його конституентів - базових концептів-регулятивів, відповідних окремим слотам: НАРОД - слоту Суб'єкт вибору; ДЕМОКРАТІЯ, СВОБОДА, ТЕРОРИЗМ, ВІЙНА - слоту Підстави вибору; ВЛАДА, ПРЕЗИДЕНТ - слоту Об'єкт вибору (Рис. 1):

СИТУАЦІЯ ВИБОРІВ

ВИБОРИ

Слот СУБ'ЄКТ ВИБОРУ	Слот ПІДСТАВИ ВИБОРУ	Слот ОБ'ЄКТ ВИБОРУ
НАРОД	ДЕМОКРАТИЯ СВОБОДА ТЕРРОРИЗМ ВОЙНА	ПРЕЗИДЕНТ ВЛАСТЬ

ПРОЦЕДУРА ВИБОРІВ РЕЗУЛЬТАТ ВИБОРІВ ПРОЦЕДУРА ВИБОРІВ

Рис.1. ВИБОРИ як конститутивний концепт електорального дисурсу

Поняттєвий шар концепту НАРОД відбитий у двох гіперсемах імені концепту people (plural n.) - "група або співтовариство людей на основі спільних інтересів" і "всі жителі однієї країни". Концепт НАРОД є сукупністю найбільш поширених в дискурсі республіканців слотів: Народ певної країни / Нація, Суспільство (the people of a country, citizens, Americans, fellow countryman/countrywoman, nation, population, society, public); Люди (men, women, children); Члени певної групи (human beings, persons, humanity, humankind), а також слотів Представники певної професії, Прості люди, Рідня. Концепт НАРОД в картині світу республіканців тісно пов'язаний з поняттям єднання народу і влади, внутрішньої єдності народу: "спільність" (togetherness), "зв'язаність" (boundness), "цілісність" (unity), "громадянство" (citizenship), "приналежність до нації" (part of the nation). Серед способів вторинної номінації НАРОДУ переважає метонімія ВМІСТИЩЕ ? ВМІСТ: America ? people, citizens: e.g. America must stay on the offense.

У концептах ДЕМОКРАТІЯ, СВОБОДА, відповідних субфрейму Підстави вибору в гіперфреймі ВИБОРИ, знаходять віддзеркалення ключові ідеологічні посилки республіканського дискурсу. СВОБОДА і ДЕМОКРАТІЯ належать до телеономних концептів - вищих духовних цінностей та ідеалів; це "загальнолюдські феномени - надцінності" (А.М. Приходько). Концепти ДЕМОКРАТІЯ і СВОБОДА (імена концептів - democracy, freedom) мають спільні значення, бо їх поєднує холонім віри у свободу й рівність людей. Частіше за все вони подаються метафорами шляху (The road to democracy is bumpy) та онтологічними метафорами (Democracy can take hold in parts of the world) (персоніфікація), окремими структурними метафорами: ДЕМОКРАТІЯ - ЦЕ РОБОТА (They can do the hard work of democracy).

Образи СВОБОДИ у дискурсі республіканців зводяться до метафори цінності як універсальної потреби (freedom to everyone), яку слід здобувати та захищати (fight, demand, struggle, battle for, desire, defend freedom), i до персоніфікації (Freedom and fear are at war). У політичній картині світу республіканців домінує поняттєва ознака концепту "стан свободи (особистої, політичної) є правом, привілеєм".

Фрейм концепту ВІЙНА, заданий ситуацією ведення військових дій, можна представити як термінали, згруповані в слоти, зокрема, слот Бойові дії включає термінали: види бойових дій (action, advance, attack, battle, combat, engagement, fighting, offensive); ведення бойових дій (warfare, to retreat, to defend, to yield, to land а blow, etc.), місце бойових дій; слот Армія включає військові підрозділи і військовослужбовців (soldiers, generals, army, regiment, etc.); слот Військове мистецтво включає стратегії і тактики військових дій (strategy, longterm strategy, etc.). В електоральному дискурсі республіканців ВІЙНА концептуалізується переважно прямими способами (іменем war) і є продуктивною метафоричною моделлю для інтерпретації інших політичних концептів, зокрема, ТЕРОРИЗМ, виступаючи як область-джерело.

Концепт ТЕРОРИЗМ має слоти: Акт(и) терору (terrorist act, attack); Суб'єкти (Islamic Jihad, al-Qaeda, Hamas, terrorist organization, suicide bomber, etc.) і Об'єкти терору (victims, innocent civilians); Борці з терором (Americans, President). У метафоричній концептуалізації ТЕРОРИЗМУ виявляється його зв'язок з архетипічним концептом ВОРОЖА ЗМОВА: ТЕРОРИЗМ - ЦЕ ВСЕЛЕНСЬКА МЕРЕЖА (the global terror network), ТЕРОРИЗМ - ЦЕ ВІСЬ ЗЛА (There' s an Axis of Evil, Iraq, Iran and North Korea).

Концепт ТЕРОРИЗМ варіюється в дискурсах президентських виборчих кампаній 2000 і 2004 років: у 2000 р. ТЕРОРИЗМ постає як локальне явище, пов'язане з сепаратизмом і релігійними рухами, а в 2004 році найбільш актуальним є уявлення про міжнародний ТЕРОРИЗМ (international terrorism). Після теракту 11.09.2001 змінюється значення лексеми terror: домінуюча сема "вплив раніше на уряд в ході революції" поступається місцем семі "вплив на весь народ і країну". Концепт ТЕРОРИЗМ займає значне місце у виступах Дж. Буша, обраного на пост президента США на другий термін на хвилі боротьби проти тероризму.

Концепт ВЛАДА (power) включає слоти Суб'єкт, Об'єкт, Мета / Результат, Інструмент Влади та ін. (О.О. Черновол-Ткаченко, О.Й. Шейгал) і в дискурсі республіканців перетинається з концептом ПРЕЗИДЕНТ (слот Суб'єкт влади), з концептом НАРОД (слот Об'єкт влади). В аналізованому дискурсі ВЛАДА переважно концептуалізується метафорично: онтологічними метафорами ВЛАДА - ЦЕ ОБ'ЄКТ (give / send / transfer the power), ВЛАДА - ЦЕ ВМІСТИЩЕ (be in power, be driven from power) і персоніфікується (power brought settlers on a journey).

В електоральному дискурсі концепт ПРЕЗИДЕНТ об'єктивується прямими засобами - лексемою president. Офіційні особи США уникають його оцінних номінацій і обмежуються нейтральними лексемами future, previous, democratic, president, Vice President Dick Cheney, presidential candidate, etc., що пояснюється тим, що професійне звання є інституціоналізованим і законним "символічним капіталом" (П. Бурдьє), а також офіційною ситуацією дискурсу.

Серед провідних метафоричних моделей електорального дискурсу республіканців 2000 і 2004 років, виділених за областю-джерелом, переважають чотири групи метафор: моделі традиційної сім'ї, мілітарна (військова), спортивна й фінансово-економічна, вкорінені в доменах "Сім'я", "Війна", "Спорт", "Економіка".

? Метафорична модель традиційної ядерної сім'ї та її ключова метафора ПРЕЗИДЕНТ - ЦЕ СУВОРИЙ БАТЬКО, що базується на сигніфікативному дескрипторі Сім'я, переважає у картині світу консерваторів 2000 р. (38%). Головною цінністю сім'ї, перенесеної на царину політики, визнається моральність, виховання відповідальності й чесності, що зумовлює структурні метафори МОРАЛЬНІСТЬ - ЦЕ СИЛА (But I also believe strongly that we need to enforce laws. /G. Bush, 10.17.2000/), МОРАЛЬНИЙ - ЦЕ ЧИСТИЙ (So our mission in Afghanistan and Iraq is clear. /G. Bush, 9.2.2004/), орієнтаційні метафори МОРАЛЬНІСТЬ - ВГОРІ, АМОРАЛЬНІСТЬ - ВНИЗУ (I was sworn to uphold the laws of my state. /G. Bush, 10.17.2000/) тощо. У дискурсі 2004 г. частотність цієї моделі суттєво знижується (20% прикладів).

? Мілітарна метафорична модель, що базується на універсальних властивостях сигніфікативної області "Війна": ВИСТУПИ НА ВИБОРАХ - ЦЕ АТАКИ (I want to avoid any personal attacks /Cheney, 10.5.2000/), ПОЛІТИЧНІ СИЛИ - ЦЕ ВІЙСЬКОВІ ПІДРОЗДІЛИ (the forces of freedom and democracy); ВИРІШИТИ ПОЛІТИЧНУ ПРОБЛЕМУ - ВИПУСТИТИ КУЛЮ (There's no magic bullet to solve the problems of public education /Cheney, 10.5.2000/); ДОБИТИСЯ ПОЛІТИЧНОГО УСПІХУ - ЗДІЙСНИТИ ПРОРИВ (We made significant breakthroughs at the end of the Bush administration /Cheney, 10.5.2000/).

У дискурсі 2000 р. ця модель не перевищує 20% усіх непрямих номінацій ключових концептів, а в 2004 році її частотність подвоюється, переважає метафора ВІЙНА З ТЕРОРИЗМОМ, що свідчить про суттєві зміни в картині світу американців після трагедії 11.09.2001.

? Фінансово-економічна метафорична модель (чверть прикладів 2000 і 2004 рр.) концептуалізує благополуччя як багатство, вигоду, дохід. Область-джерело таких метафор охоплює домени "Фінанси, Економіка" і включає фрейми Підприємство, Капітал, сценарій ФІНАНСОВИЙ ОБОРОТ тощо. Це метафори: ГОЛОС НА ВИБОРАХ - ЦЕ КАПІТАЛ (Should I be fortunate enough to earn your vote... /G.Bush, 10.17.2000/); МАЙБУТНЄ - ФІНАНСОВЕ ПІДПРИЄМСТВО, в яке можна інвестувати (We are investing in the future of the U.S. military /Cheney, Oct. 5, 2000/); ПІДТРИМКА ЕЛЕКТОРАТУ - ПОЛІТИЧНИЙ КАПІТАЛ, його можна витрачати (I earned capital in the political campaign and I intend to spend it /G. Bush, 2004/).

? У спортивній метафоричній моделі (14-15% непрямих номінацій)

як область-джерело найчастіше використовуються такі вузли сценарію

СПОРТ як Участь У гонці, Перемога / Поразка, Види спортивних змагань, Переможець / Переможений: ВИБОРИ - ЦЕ СПОРТ (If this were

а spending contest, I would come in second /G.Bush, 10.17.2000/); ВИБОРИ - ЦЕ ГРА (We care а great deal about the issues at stake here /Cheney, 10.5.2000/) тощо.

Мікродіахронічне варіювання метафоричних моделей політичної картини світу республіканців простежується у домінуванні когнітивної моделі традиційної сім'ї, зокрема метафори СУВОРОГО БАТЬКА, у дискурсі кампанії 2000 р.; та метафори ВІЙНА З ТЕРОРИЗМОМ у 2004 р.

У третьому розділі "Комунікативно-прагматичні характеристики електорального дискурсу республіканців" охарактеризовані його інтенції, стратегії і тактики (само)презентації, їх роль як засобів цілеспрямованих фреймових трансформацій, з'ясовані змістовий і вербальний аспекти політичного іміджу Дж. Буша, що створюється в дискурсі.

В електоральному дискурсі республіканців персуазивні ресурси мови реалізують інтенції спонукання до вибору республіканців через модифікацію моделі світу виборців і створення привабливого іміджу претендента шляхом самопрезентації, аргументації, маніпулювання інформацією, зокрема сугестії, що здійснюється певними стратегіями і тактиками дискурсу.

Інтенціональна карта електорального дискурсу лідерів-республіканців демонструє розподіл інтенцій залежно від референціальних об'єктів: об'єкт "Свої" - такі інтенції як підбадьорення, похвала, роз'яснення, відведення звинувачень; "Я" - позитивна самопрезентація, формування іміджу; референтна ситуація - аналіз і оцінювання; "Чужі" - викриття й протистояння загрозі звинувачення; електорат - спонукання голосувати "за", похвала і загравання; суперник - звинувачення й викриття.

Стратегії мовленнєвого впливу, які втілюють інтенції у дискурсі,

з когнітивної точки зору є сукупністю процедур над моделями світу виборців; з прагматичної точки зору вони є інформаційно-операційною презентаційною системою, що складається з послідовності інформаційно-інтродуктивних, інформаційно-модифікуючих і інформаційно-креативних стратегій, змістовний компонент яких передає картину світу політиків-республіканців. Це відповідає етапам зміни картини світу: уведення теми й первинна оцінка відомої інформації ? модифікація / усунення цієї інформації ? введення нового знання відповідно до цілей адресанта (Ю.М. Іванова). У змістовному плані провідними стратегіями в цих блоках є:

? стратегія самопрезентації - створення власного позитивного іміджу (I believe every child can learn and every school must teach /G.Bush, 9.2.2004/);

? стратегія дискредитації опонента (What I do condemn is these unregulated, soft-money expenditures by very wealthy people. /G.Bush, 10.30.2004/);

? стратегія змістового аналізу й оцінки ситуації (The workers of our parents' generation typically had one job, one skill, one career /G.Bush, 9.2.2004/);

? стратегія самозахисту (I'm fully prepared to accept any mistakes that history judges to my administration... /G.Bush, 10.8.2004/);

? стратегія спонукання і маніпулювання (I ask for your vote. /G.Bush, 10.30.2004/).

Серед них перші чотири стратегії переважно когнітивно-інформативні, а остання - прагма-маніпулятивна.

У дискурсі республіканців окремі стратегії реалізуються певними тактиками:

? стратегія (само)презентації - тактиками поняттєвої, ціннісної, образної категоризації, самовихваляння, конструювання надцілі, позитивного самопозиціонування "від досягнутого";

? стратегія змістового аналізу і оцінки ситуації - тактиками поняттєвої категоризації, зокрема деталізації і генералізації, а також ціннісної і образної категоризації;

? стратегії спонукання й маніпулювання - тактиками введення додаткової інформації (посилення мотивації, загроза, очікування негайного результату), фокусування нового ракурсу (рефреймінг) - трасформація контексту (переміщення інформації в новий контекст) і трансформація смислу (нова оцінка інформації);

? стратегія самозахисту - тактиками ціннісної категоризації, превентивного нападу, переадресації удару;

? стратегія дискредитації опонента - тактиками поняттєвої й ціннісної категоризації, створення "негативних міток".

У цілому в електоральному дискурсі відмічена тенденція реалізації стратегій і тактик у вигляді кластера.

Політичний імідж Дж. Буша (мол.) - це емоційно забарвлений стереотипний позитивний образ політичного лідера, що склався в масовій свідомості за допомогою ЗМІ з метою ефективного сприйняття особи суб'єкта іміджу. Ядро іміджу включає позиції СУВОРОГО БАТЬКА, БОРЦЯ З ТЕРОРИЗМОМ (частково БОРЦЯ ЗА ВІРУ); легенду - біографію, сімейний стан; провідну політичну ідею республіканців щодо насильницького розповсюдження американських цінностей в світі, боротьби з тероризмом, добробуту американців.

Процесуальна сторона політичного іміджу Дж. Буша включає емоційність мови, енергійність, почуття гумору, інтерактивність і демократичність, релігійний спосіб аргументації - апелювання до віри, почуттів, переконань як прояв маніпулятивної стратегії (Church and charity, synagogue and mosque lend our communities their humanity /G. Bush, 9.20.2001/).

Змістова складова іміджу відповідає його базовим функціям - номінативній, естетичній, комунікативній - і містить високу самооцінку кандидата на пост президента, його соціально-політичну ідентичність як прихильника цінностей республіканської партії, психологічну характеристику (твердість і рішучість, демократичність). Культурні недоліки Буша сприяють створенню іміджу "свого хлопця". Константою в іміджі Дж. Буша (мол.) двох кампаній є образ СУВОРОГО БАТЬКА, а змінною - імідж БОРЦЯ З ТЕРОРИЗМОМ, що формується після 2001 р.



ВИСНОВКИ

Проведене комплексне системне когнітивне й комунікативно-прагматичне дослідження дозволяє визначити електоральний дискурс республіканців як різновид політичного дискурсу, що виділяється за параметрами агенса, сфери функціонування й політичної проблематики. Він обмежений ситуаціями інституційного спілкування і розповсюджується на комунікацію персуазивної природи, що реалізує презентаційну функцію через інформативно зорієнтовані тактики модифікації картини світу виборців.

Провідний мотив електорального дискурсу республіканців - потреба досягнення влади - реалізується через створення привабливого іміджу претендента на президентський пост за допомогою презентаційних стратегій і тактик, спрямованих на модифікацію картини світу електорату шляхом імплантації до неї базових концептів картини світу республіканців.

Електоральний дискурс республіканців формується навколо концепту ВИБОРИ, який служить гіперфреймом для його конституентів - базових концептів-регулятивів, відповідних окремим слотам цього концепту: НАРОД - слоту Суб'єкт вибору; ДЕМОКРАТІЯ, СВОБОДА, ТЕРОРИЗМ, ВІЙНА - Підстави вибору; ВЛАДА, ПРЕЗИДЕНТ - Об'єкт вибору.

Політична метафорика електорального дискурсу республіканців в основному представлена ічотирма моделями: метафорами традиційної сім'ї, мілітарними (військовими), спортивними і фінансово-економічними, вкоріненими у доменах "Сім'я", "Війна", "Спорт", "Економіка". У політичній картині світу республіканців, представленій в їхньому електоральному дискурсі 2000 р., переважає метафорична модель традиційної сім'ї (ключова метафора ПРЕЗИДЕНТ - ЦЕ СУВОРИЙ БАТЬКО), а в кампанії 2004 року - метафора ВІЙНА З ТЕРОРИЗМОМ.

Персуазивна гіпермета електорального дискурсу зумовлює його провідні інтенції: самопрезентації і презентаці своєї програми, аналізу ситуації, критики й дискредитації суперника, спонукання голосувати за претендента, попередження й викриття, самовиправдовування. Ці інтенції досягаються відповідними стратегіями й тактиками дискурсу. Персуазивні стратегії є інформаційно-операційною презентаційною системою, що складається з інформаційно-інтродуктивних, інформаційно-модифікуючих й інформаційно-креативних стратегій: стратегій (само)презентації, дискредитації опонента, змістового аналізу і оцінки ситуації, самозахисту, спонукання й маніпулювання, змістовий компонент яких реорганізує картину світу виборців відповідно до базових концептів республіканців.

Політичний імідж Дж. Буша (мол.) складається в масовій свідомості як стереотипізований оцінний емоційно забарвлений образ політичного лідера, втілений як прямий, позитивний, створюваний за допомогою ЗМІ, Інтернет-публікацій, публічних виступів. Ядро іміджу Дж. Буша включає позиції СУВОРОГО БАТЬКА й БОРЦЯ З ТЕРОРИЗМОМ, провідні політичні цінності консерваторів; у змістову складову іміджу входять висока самооцінка, соціально-політична ідентичність республіканця, психологічні властивості: твердість, рішучість, демократичність. Процесуальна сторона іміджу включає емоційність мови, енергійність, почуття гумору, інтерактивність і демократичність, релігійний спосіб аргументації в дискурсі.

Отримані дані й результати є перспективними для вивчення політичних концептів, політичної когнітивної метафори, дискурсивних стратегій, для поглиблення лінгвістичних досліджень в області політичної іміджелогії.



ОПУБЛІКОВАНІ АВТОРОМ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Даньшина Е. В. (Горина Е. В.) Жанровая специфика американского электорального дискурса / Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. - 2005. - № 667. - С. 113-116.

2. Даньшина Е. В. (Горина Е. В.) Имидж политического лидера в американском предвыборном дискурсе / Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. - 2006. - № 726. - С. 113-116.

3. Даньшина О. В. (Горіна О. В.) Ключові концепти електорального дискурсу республіканців США / О. В. Даньшина (О. В. Горіна) // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. - 2007. - № 773. - C. 32-34.

4. Даньшина Е. В. (Горина Е. В.) Стратегии и тактики американского предвыборного дискурса / Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) // Вісник Сум. держ. ун-ту. - 2007. - № 1, Т. 2. - С. 24-28.

5. Горина Е. В. Когнитивная метафорика электорального дискурса республиканцев США /

Е. В. Горина // Нова філологія. - Запоріжжя, 2008. - С. 63-68.

6. Даньшина Е. В. (Горина Е. В.) Интент-анализ предвыборного дискурса: когнитивные и прагматические аспекты / Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) : матеріали V Міжнар. наук. конф. "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація". (01.02.2005). - Харків : Константа, 2005. - С. 334-337.

7. Даньшина О. В. (Горіна О. В.) Центральні концепти та стратегії політичного дискурсу республіканців / О. В. Даньшина (О. В. Горіна) // Міжнар. наук. конф."Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування". - Харків : ВЦ ХНУ імені

В.Н. Каразіна, 2006. - С. 70-73.

8. Шевченко И. С. Интент-анализ предвыборного дискурса: когнитивные и прагматические аспекты / И. С. Шевченко, Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) : матеріали VІ Міжнар. наук. конф. ["Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація"], (Харків, 1 лютого 2007 р.). - Харків : Константа, 2007. - С. 334-337.

9. Даньшина Е. В. (Горина Е. В.) Аспекты языковой личности политика в его идиодискурсе / Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) : матеріали четвертої Всеукраїн. наук. конф. ["Актуальні проблеми перекладознавста та методики навчання перекладу"], (Харків, 19 квітня 2007 р.). - Х. : НТМТ, 2007. - С. 40-41.

10. Даньшина Е. В. (Горина Е. В.) Ключевые концепты электорального дискурса демократов США / Е. В. Даньшина (Е. В. Горина) : матеріали VІI Міжнар. наук. конф. "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація". (05.02.2008). - Харків : Константа, 2008. - С. 87-89.

У тезах, виконаних у співавторстві, автору належить добір матеріалу та його узагальнення.



АНОТАЦІЯ

Горіна О.В. Когнітивно-комунікативні характеристики американського електорального дискурсу республіканців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

Дослідження відтворює комплексну когнітивно-комунікативну модель електорального дискурсу лідерів-республіканців 2000 і 2004 років.

Електоральний політичний дискурс визначається як система лінгвокогнітивних, комунікативних, аксіологічних і прагматичних аспектів, що характеризується інституціональністю, модифікованою інформативністю, персуазивністью, особливою роллю мас-медіа, театральністю, авторитарністю. Його персуазивна мета досягається шляхом цілеспрямованої трансформації картини світу виборців, що вербально здійснюється комунікативними стратегіями й тактиками імплантації до неї базових концептів картини світу республіканців.

У роботі визначені статус і функції електорального дискурсу республіканців; їх базові політичні концепти та моделі метафоричної й метонімічної концептуалізації; стратегії (само)презентації політиків-республіканців; зміст і вербальні засоби створення іміджу

Дж. Буша (мол.).

Ключові слова: електоральний дискурс республіканців, культурний концепт, когнітивна метафора, стратегії і тактики дискурсу, самопрезентація, маніпулювання, політичний імідж Дж. Буша (мол.).



АННОТАЦИЯ

Горина Е.В. Когнитивно-коммуникативные характеристики американского электорального дискурса республиканцев. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2008.

В данной работе в рамках когнитивно-дискурсивной парадигмы проведен комплексный системный когнитивный и прагматический анализ англоязычного электорального дискурса республиканцев кампаний 2000 и 2004 годов и описан механизм его речевого воздействия, проявляющийся в коммуникативных стратегиях и тактиках (само)презентации, объективирующих базовые политические концепты картины мира республиканцев. Впервые построена когнитивно-коммуникативная модель электорального дискурса республиканцев: выявлены ценностные, понятийные и языковые аспекты базовых политических концептов их картины мира, вербализованных прямо и косвенно в дискурсе; определены функциональные параметры электорального дискурса республиканцев, выявлены и систематизированы стратегии и тактики презентации и самопрезентации политиков-республиканцев как персуазивные средства их электорального дискурса; описаны вербальные средства создания имиджа кандидата на пост президента в электоральном дискурсе Дж. Буша (мл.), уточнены понятия политического дискурса и имиджа политика.

В результате проведенного анализа электоральный дискурс республиканцев США определен как разновидность политического, выделяемый по параметрам агенса, сферы функционирования и основных тем: это дискурс лидеров - республиканцев, функционирующий в политике и посвященный обсуждению политической проблематики. Электоральный дискурс ограничен ситуациями институционального общения и распространяется на коммуникацию персуазивной природы, реализующую презентационную функцию через информативно ориентированные тактики модификации картины мира избирателей; ее адресантом выступает представитель определенной партии, а воздействующие векторы направлены на аудиторию - электорат.

Ведущий мотив электорального дискурса республиканцев - потребность достижения власти - реализуется через создание привлекательного имиджа претендента на президентский пост с помощью презентационных стратегий и тактик, направленных на модификацию картины мира электората путем имплантирования базовых концептов картины мира республиканцев в картину мира электората.

Система жанров электорального дискурса включает диалогические: президентские дебаты, ток-шоу, интервью и монологические: публичные выступления политических деятелей, программы партий, инаугурационные речи и речи-согласия баллотироваться.

Электоральный дискурс республиканцев формируется вокруг концепта ВЫБОРЫ, относящегося к домену "Политика" в американской концептосфере, который объединяет слоты Субъект, Объект, Основания выборА. Концепт ВЫБОРЫ служит гиперфреймом для его конституентов - базовых концептов-регулятивов, соответствующих отдельным слотам: НАРОД - слоту Субъект выбора; ДЕМОКРАТИЯ, СВОБОДА, ТЕРРОРИЗМ, ВОЙНА - Основания выбора; ВЛАСТЬ, ПРЕЗИДЕНТ - Объект выбора.

Политическая метафорика электорального дискурса республиканцев представлена четырьмя группами метафор: моделями традиционной семьи, милитарной (военной), спортивной и финансово-экономической, укорененными, соответственно, в доменах "Семья", "Война", "Спорт", "Экономика". В политической картине мира республиканцев 2000 г. преобладает метафорическая модель традиционной семьи (ключевая метафора ПРЕЗИДЕНТ - ЭТО СТРОГИЙ ОТЕЦ), а 2004 г. - метафора ВОЙНА С ТЕРРОРИЗМОМ.

Воздействующий характер электорального дискурса обусловлен его ведущими интенциями, подчиненными персуазивной гиперцели; к ним относятся: самопрезентация и презентация своей программы, анализ ситуации, критика и дискредитация соперника, побуждение голосовать за претендента, предупреждение и разоблачение, самооправдание.

Персуазивность электорального дискурса осуществляется через механизм изменения картины мира электората в несколько этапов: введение темы и первичная оценка известной адресату информации, модификация / устранение этой информации, введение нового знания в соответствии с целями адресанта. імідж самопрезентація республіканець виборець

Стратегии электорального дискурса, нацеленные на фреймовые трансформации в картинах мира избирателей, представляют собой информационно-операционную презентационную систему, состоящую из блоков информационно-интродуктивных, информационно-модифицирующих и информационно-креативных стратегий, содержательный компонент которых реорганизует картину мира избирателей в соответствии с базовыми концептами республиканцев. Ведущими стратегиями служат: самопрезентация, дискредитация оппонента, содержательный анализ и оценка ситуации, самозащиты; стратегии побуждения и манипулирования, воплощенные наборами определенных тактик, имеющих тенденцию реализации в виде кластера.

Политический имидж Дж. Буша (мл.) - это сложившийся в массовом сознании стереотипизированный оценочный эмоционально окрашенный образ политического лидера, воплощенный как прямой, позитивный, создаваемый посредством СМИ, Интернет-публикаций, публичных выступлений. Ядро имиджа Дж. Буша включает позиции СУРОВОГО ОТЦА и БОРЦА С ТЕРРОРИЗМОМ, ведущие политические цености и установки республиканцев; его процессуальная сторона включает эмоциональность речи, энергичность, чувство юмора, интерактивность и демократичность, религиозный способа аргументирования.

...