Описові предикати спеціальної сфери комунікації у системно-функціональному та когнітивному аспектах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ОПИСОВІ ПРЕДИКАТИ СПЕЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ КОМУНІКАЦІЇ У СИСТЕМНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ ТА КОГНІТИВНОМУ АСПЕКТАХ

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

ОСТРЕЦОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Пристайко Тамара Степанівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри загального та російського мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зірка Віра Василівна, кафедра теорії і практики перекладу Дніпропетровського університету економіки та права

кандидат філологічних наук, доцент Бондарчук Маргарита Миколаївна, завідувач кафедри філологічних та природничих дисциплін Національного авіаційного університету (м. Київ)

Захист відбудеться «28» січня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корпус 1, факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства, ауд. 1306.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

Автореферат розіслано «19» грудня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 08.051.05, кандидат філологічних наук, доцент Н. В. Левун

АНОТАЦІЯ

Острецова І.В. Описові предикати спеціальної сфери комунікації у системно-функціональному та когнітивному аспектах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню описових предикатів, що функціонують у спеціальних дискурсах: виробничо-технічному, природничонауковому та гуманітарному.

Установлено склад дієслівних компонентів та слів-класифікаторів, що організують ОП у різних сферах спеціальної комунікації; виявлено синтагматичний потенціал дієслівних компонентів у різних спеціальних дискурсах; подано семантичну класифікацію іменних компонентів; проведено аналіз лексичних функцій найчастотніших дієслів від дій, діяльностей та процесів; виявлено лексико-семантичні групи іменників та дієслів, що поєднуються в ОП; описано характер кореляцій між іменними та дієслівними компонентами ОП.

Проаналізовано пропозиційну структура висловлювань з ОП у спеціальних текстах; встановлено найчастотніші типи конфігурацій актантів та сирконстантів; виявлено навантаження ОП у організації тема-рематичної структури висловлювань; схарактеризовано роль ОП у виконанні різних комунікативних завдань у спеціальній комунікації.

Ключові слова: описовий предикат, спеціальна сфера комунікації, структура ОП, сполучуваність компонентів ОП, структура висловлювань з ОП.

АННОТАЦИЯ

Острецова И.В. Описательные предикаты специальной сферы коммуникации в системно-функциональном и когнитивном аспектах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, Днепропетровск, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию описательных предикатов, функционирующих в специальных дискурсах: производственно-техническом, естественно-научном и гуманитарном.

В истории изучения описательных предикатов условно можно выделить два этапа: на I этапе (условно с XIX в. до 90-х гг. ХХ ст.) объектом анализа являлись глагольно-именные сочетания только непредикативного характера, соотносимые с однословным коррелятом, типа одержать победу - победить, подвергнуть наказанию - наказать; на II этапе ученые обращаются к изучению предикативной модели типа охватила тоска, овладела робость. В наши дни для обозначения конструкций обоих типов все чаще используется термин описательные предикаты (ОП). Непредикативные ОП (ОП-1) достаточно полно изучены современной русистикой как единицы разных уровней: фразеологического, грамматического, синтаксического и переходного. Изучение описательных предикатов второго типа (ОП-2) только начинается. На современном этапе ОП рассматриваются как коммуникативный механизм, оптимально обеспечивающий говорящему (пишущему) решение коммуникативных задач, плодотворно изучаются в функционально-коммуникативном и когнитивном подходах.

Установлено, что в научных текстах функционируют около 20 глаголов, регулярно образующих ОП, из них наиболее продуктивно и системно участвующих в организации ОП всего 6 ГК. Глаголы в составе ОП специальной сферы коммуникции различаются степенью десемантизации: от эврисемичных до сохраняющих некоторые дифференциальные семы. Глаголы, функционирующие в ОП специальной сферы коммуникации, относятся к ядерным, доминирующим глаголам, принадлежащим к наиболее частотной и употребительной лексике современного русского языка. Их синтагматические связи характеризуются широкой лексической сочетаемостью с одной или несколькими семантическими группами или синонимическими рядами именных компонентов.

Семантическая классификация именных компонентов ОП, проведенная с опорой на фундаментальную классификацию предикатов Ю. Д. Апресяна, свидетельствует, что среди ИК специальной сферы коммуникации присутствуют группы имен действий, деятельностей и процессов, каждая из которых в соответствии со своей специальной сферой делится на конкретные подгруппы. Анализ лексических функций наиболее частотных ГК от действий, деятельностей и процессов показал, что сочетаемость ЛФ-глаголов в определенной степени семантически мотивирована, что проявляется в основном на втором уровне мотивированности, при установлении корреляции того или иного ЛФ-глагола с определенной семантической группой ИК.

Синтагматика компонентов ОП в пределах семантических классов («Действие», «Деятельность» и др.) связана с такой их особенностью, как серийность, т. е. способность образовывать определенные серии. Исследование синтагматики ИК и ГК позволило выделить одно-, двух- и многовалентную корреляцию между именным и глагольными компонентами ОП. Пересечение разных видов серийности создает многомерные серии, образующие комбинированное глагольно-именное семантическое пространство сферы специальной коммуникации.

Высказывания с описательными предикатами организуют событийную пропозицию, «портретируя» ситуации объективной действительности. Поверхностная структура высказывания в специальном дискурсе отражает различные компоненты ситуации того или иного действия: субъект, объект действия и объект-результат, инструмент, временные и пространственные координаты, назначение и способ осуществления действия. Конфигурация актантов и сирконстантов в пределах высказывания может быть весьма разнообразной и разнотипной, поскольку выбор той или иной предикатно-аргументной структуры и выбор актантов и сирконстантов для построения функциональной перспективы высказывания определяется коммуникативным намерением автора.

Установлено, что с точки зрения реализации коммуникативных потребностей говорящих, обусловливающих выбор той или иной структуры высказывания, т. е. реализующихся синтаксически, ОП позволяют придать большую коммуникативную значимость (ценность) предикату. Анализ позиции ОП в структуре высказывания в аспекте выяснения его коммуникативной нагрузки показал, что ОП являются коммуникативным (смысловым, рематическим) центром почти половины высказываний исследуемых дискурсов.

Использование ОП в позволяет не только передать специальное содержание, но и избежать монотонности изложения, акцентировать характер действий и проводимых технологических операций. Установлено, что в условиях реального контекста взаимозамена двух соотносительных форм предиката (однословный предикат - описательный предикат) не всегда возможна. Существуют морфологические, синтаксические, семантические и стилистические запреты или ограничения на их взаимозамену.

Ключевые слова: описательный предикат, специальная сфера коммуникации, структура ОП, сочетаемость компонентов ОП, структура высказываний с ОП.

SUMMARY

Ostretsova I.V. Descriptive predicates of the special field of communication in system- functional and cognitive aspects. - Manuscript.

The thesis for the Candidate degree in philology, specialty: 10.02.02 - Russian language. - Dnipropetrovsk Oles Honchar National University. - Dnipropetrovsk, 2009.

The thesis deals with the complex investigation of descriptive predicates (DP), which function in the special discourses: of production and technology, in natural science and humanities.

The composition of verbal components and word - classifiers, which organize DP in different field of special communication, is determined. Syntagmatic potential of verbal components in different discourses is established. Semantic classification of nominal components is presented. The analysis of lexical functions of the most frequently used verbs of acting, action and process is made. Lexico-semantic groups of nouns and verbs, which are combined in DP, are revealed. The nature of correlation among nouns and verbal components of DP is specified.

The prepositional structure of statements with DP in special texts is analyzed. The most frequently used types of actant and sirconstant configuration are formed. The DP number in organization of theme-rhematic structure of statements is exposed. The DP role in the solution of different communicative tasks in special communication is described.

Key words: descriptive predicates, DP, special field of communication, DP structure, DP components combinability, statements structures with DP.

описовий предикат дієслівний лексичний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Дієслівні описові одиниці із загальним значенням процесуальності належать у російській мові до «нечітких структур» і перехідних явищ, аналіз яких є одним із найбільш перспективних напрямів сучасного мовознавства (В. Г. Дідковська). Донедавна до розряду дієслівних описових виразів традиційно зараховувалися дієслівно-іменні словосполучення непредикативного характеру, співвідносні з однослівними корелятами (типу осуществлять прокатку = прокатывать, производить зондирование = зондировать, проводить досмотр (груза) = досматривать (груз)), які в лінгвістичній літературі називалися по-різному: лексикалізовані сполучення (С. І. Ожегов), дієслівно-іменні фразеологічні звороти (В. О. Козьменко), дієслівно-іменні сполучення (В. М. Дерібас, О. М. Вольф, О. І. Єфремова, В. В. Розанова), описові дієслівно-іменні звороти (П. О. Лекант, Є. М. Лагузова, Л. М. Касьянова), дієслівно-описові вирази (А. П. Мордвілко) тощо. Згодом учені дійшли висновку, що подібні одиниці не вичерпують усього складу описових виразів, оскільки більшість із них мають структурну модель речення, наприклад: идет ремонт, проходит рекристаллизация, происходит внесение (налога), происходит изменение (функций почек) тощо. Подібні одиниці згадуються в працях В. М. Телії, П. О. Леканта, В. Г. Гака, аналізуються в дослідженнях Р. Канзи, Г. В. Макович, В. О. Кузьменкової. У науковій літературі вони одержали умовну позначку ОП-2 (описові предикати другого типу) на противагу ОП-1 (описовим предикатам першого типу), які побудовані за моделлю словосполучення (Р. Канза).

ОП-2, так само, як і ОП-1, належать до групи предикатів, «семантично тотожних» (за термінологією А. П. Мордвілко) іменнику, співвідносному дієслову-кореляту (происходит прошивка донышка стакана > донышко стакана прошивается; происходит повреждение мембраны > мембрана повреждается; происходит делегирование полномочий > полномочия делегируются). На думку вчених, факт наявності дієслова-корелята в мові репрезентує головну, сутнісну властивість усіх ОП - представляти на денотативному рівні одну (єдину) понятійну одиницю. Ця властивість визначає його семантичну цілісність (В. О. Кузьменкова).

Усупереч постійній увазі лінгвістів до різних типів ОП, деякі проблеми, окреслені ще в першій половині XX ст., залишаються дотепер не вирішеними. Зокрема не визначені межі розглянутих сполучень, є незрозумілою й семантична основа ОП як одиниці номінації. Дотепер не зовсім чітко визначений склад дієслівних та іменних компонентів, які беруть участь у створенні ОП у різних сферах комунікації, не описані повною мірою їхні системні властивості та характер їхніх взаємин з іменним компонентом, зокрема недостатньо досліджені закономірності сполучуваності дієслівного й іменного компонентів ОП. Потребують вивчення функціональні властивості ОП обох типів, не повною мірою визначена їхня роль у організації семантики висловлювань, зокрема тих, які належать до спеціальних дискурсів.

Таким чином, актуальність дослідження дієслівних одиниць описового характеру спрямована на комплексний опис якісно неоднорідних утворень, які позначаються терміном описові предикати, що зумовлено недостатнім вивченням ОП спеціальної сфери комунікації в системному та функціональному аспектах. Це, у свою чергу, потребує, по-перше, дослідження й опису поля ОП із загальним значенням процесуальності як сукупності кількох різновидів, об'єднаних спільною ознакою, але різних за характером кореляції між дієслівним та іменним компонентами, що залежить від ролі дієслівного компонента в ОП; по-друге, необхідно систематизувати корпус дієслівних та іменних компонентів, які найбільш продуктивно утворюють ОП-1 і ОП-2 в спеціальних дискурсах; по-третє, описати ОП як мовний механізм виконання конкретних комунікативних завдань на основі сучасних уявлень на пропозиційну й актуальну організацію висловлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми «Час і мова: актуальні процеси в сучасних слов'янських мовах», яка розробляється на кафедрі загального і російського мовознавства ДНУ імені Олеся Гончара (протокол засідання Вченої ради факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ № 3 від 28.11.06 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради ДНУ (протокол № 8 від 28.02.08 р.).

Метою роботи є комплексне дослідження описових предикатів, які функціонують у спеціальних дискурсах, що поєднує системно-функціональний та когнітивний підходи до об'єкта вивчення. Пропоновані підходи дозволяють не тільки подати описуване явище в ієрархічній системі мовних одиниць, але й визначити його роль у конкретних висловленнях.

Досягнення поставленої мети вимагає виконання низки завдань, а саме:

1) визначити статус і місце описових предикатів у системі мови з огляду на наукові підходи щодо досліджуваного явища;

2) охарактеризувати структурно-семантичні особливості описових предикатів через аналіз їхніх дієслівних та іменних компонентів;

3) визначити характер лексико-семантичної сполучуваності компонентів ОП у сферах спеціальної комунікації;

4) дослідити особливості пропозиційної структури висловлень з описовими предикатами в спеціальних дискурсах;

5) охарактеризувати комунікативну значущість описових предикатів у аспекті актуального членування речення та з'ясувати їхню роль у виконанні різних комунікативних завдань.

Об'єктом дослідження є описові предикати, організовані за двома принципово різними моделями: ОП-1 як непредикативна конструкція (производить волочение, проводить лечение, подвергать контролю) і ОП-2 як предикативна конструкція (происходит волочение, идет лечение, проходит подготовка (договора)), які функціонують у спеціальних дискурсах. Денотативне значення таких утворень збігається з денотативним значенням дієслова, дериваційно пов'язаного з назвою дії.

Предмет вивчення становлять структурно-семантичні, функціональні та комунікативні особливості ОП-1 і ОП-2 різних сфер спеціального мовлення.

Матеріалом дослідження стали описові предикати, які функціонують у спеціальних текстах виробничо-технічного (металургія), природничо-наукового (медицина) і гуманітарного (право) профілів. Із загальної кількості текстів (понад 8800 стор.) методом суцільної вибірки було опрацьовано 3 000 контекстів із ОП різних типів, серед яких понад 1330 належить підмові металургії (2890 стор. суцільного тексту), понад 1140 - підмові медицини (3478 стор.) і більше 520 - підмові права (2453 стор.).

Методи дослідження. Усебічне вивчення описових предикатів потребує використання різних методів дослідження настільки, наскільки вони є корисними й необхідними. Основним у роботі є описовий метод; крім нього застосовувалися прийоми валентністного та дистрибутивного аналізів, необхідні для дослідження характеру сполучуваності дієслівних та іменних компонентів ОП; прийоми порівняльного методу, використаного для виявлення тотожних функцій ОП у різних підмовах; трансформаційного методу, потрібного для визначення структурної моделі ОП. Для характеристики лексичної семантики дієслівних компонентів було використано компонентний аналіз, що базується на даних словникових дефініцій. Суттєвими для цієї роботи є прийоми контекстуального та концептуального аналізів. Перший дозволяє виявити розбіжності у функціонуванні описових предикатів різних типів, а другий використовується для виявлення номінативних розходжень між ОП і однослівним дієсловом. З метою визначення й обґрунтування закономірностей використання ОП у тих чи тих умовах застосовувався й прийом кількісних підрахунків.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше комплексно досліджено описові предикати, що функціонують у трьох спеціальних дискурсах: виробничо-технічному, природничо-науковому й гуманітарному. Уперше визначено перелік дієслівних компонентів і слів-класифікаторів, що організують ОП у сферах спеціальної комунікації; виявлено синтагматичний потенціал дієслівних компонентів у різних спеціальних дискурсах; представлено семантичну класифікацію іменних компонентів; проведено аналіз лексичних функцій найбільш частотних дієслівних компонентів від дій, діяльностей і процесів; виділено лексико-семантичні групи іменників і дієслів, які поєднуються в ОП; описано характер кореляції між іменними й дієслівними компонентами ОП. Уперше вивчена пропозиційна структура висловлювань із ОП у спеціальних текстах, виявлено найбільш частотні типи конфігурацій актантів і сирконстантів; проаналізовано навантаження ОП у організації тема-рематичної структури висловлень; висвітлено роль ОП у виконанні різних комунікативних завдань у спеціальному спілкуванні.

Теоретичне значення дослідження полягає в комплексному вивченні описових предикатів як класу одиниць мови, що не отримали однозначного наукового пояснення; у розвитку положень когнітивної теорії номінації, пропозиції, актуального членування речення; у подальшому поглибленому вивченні власне номінативних і синтаксичних властивостей ОП-1 і ОП-2 як елементів аналітичного способу позначення дії. Дисертаційне дослідження є вагомим внеском у вивчення активних явищ у сучасній російській мові.

Практичне значення роботи визначається тим, що результати дослідження можна використовувати в лекційних курсах із загального мовознавства, лексикології, синтаксису. Матеріали роботи можуть бути використані в спецкурсах і спецсемінарах із функціональної граматики російської мови, а також у практиці викладання російської мови як її носіям, так і іноземцям, які вивчають російську мову. Конкретний мовний матеріал дисертації може ввійти до комп'ютерної бази знань із граматики російської мови, може бути використаний для укладання словників сполучуваності російської мови, а також двомовних словників.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації й практичні висновки обговорювалися на засіданнях кафедри загального і російського мовознавства факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. Основні положення та висновки були представлені на ІІ й ІV Міжнародній науковій конференції «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах» (Дніпропетровськ, 2005; 2009), міжнародних науково-практичних конференціях «Мова і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008), «Науково-методичні проблеми мовної підготовки іноземних студентів» (Київ, 2008), «Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки» (Харків, 2008); підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДНУ ім. Олеся Гончара (2007, 2008, 2009).

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 9 публікаціях, 5 з яких опубліковані в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (255 найменувань), списку джерел фактичного матеріалу (21 найменування). Обсяг тексту дисертаційної роботи становить 189 сторінок, загальний обсяг роботи - 220 сторінок. Матеріали дослідження узагальнені у 8 таблицях і одному додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, проаналізовано ступінь їхнього опрацювання в науковій літературі, сформульовано мету й завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, схарактеризовано матеріал дослідження, прокоментовано методи та прийоми, використані в роботі, визначено її наукову новизну, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації, описано структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи вивчення описових предикатів у сучасній російській мові» розглянуто наукові напрями, у межах яких визначалися та вивчалися описові предикати в русистиці, прокоментовано можливості функціонально-комунікативного та когнітивного підходів до описових предикатів, схарактеризовано поняття спеціального дискурсу як середовища функціонування ОП.

Описові предикати як особливі мовні одиниці привертають увагу вчених ще з XIX ст.; предметом інтенсивного вивчення вони стають із середини ХХ ст., що пов'язано з вирішенням теоретичних питань фразеології й синтаксису. Одночасно до них звертаються й лінгвісти-практики, які викладають російську мову як нерідну. Огляд наукових праць, присвячених неоднослівним позначенням дії, дозволяє виділити (з певним ступенем умовності) в історії вивчення цих мовних одиниць два етапи: на I етапі (умовно з XIX ст. до 90-х рр. ХХ ст.) об'єктом аналізу були дієслівно-іменні сполучення тільки непредикативного характеру, здебільшого ті, які співвідносяться з однослівним корелятом типу одержать победу - победить, подвергнуть наказанию - наказать; II етап починається з праць М. В. Всеволодової, у яких уперше згадується предикативна модель охватила тоска, овладела робость, одолела тоска, пізніше введена в науковий обіг відповідно до класифікації ОП зі значенням стану людини в дисертації Р. Канзи, яка була захищена під керівництвом В. А. Бєлошапкової.

Основним критерієм для введення тієї або тієї одиниці мови до ОП є фундаментальна властивість ОП - представляти одну (єдину) понятійну одиницю, яка водночас не означає її ізоморфності формальним синтаксичним одиницям - членам речення. На формальному рівні ОП-1 розглядається як присудок + додаток (прямий чи непрямий), а ОП-2 - як поєднання підмета й присудка.

Найбільш вивченими в русистиці є описові предикати, побудовані за моделлю ОП-1. Майже всі дослідники визначають місце ОП-1 у системі російської мови через їх співвідношення з іншими мовними одиницями. Як фразеологічні одиниці ОП-1 розглядаються в працях В. Л. Архангельського, Ю. А. Гвоздарьова, В. М. Дерібаса, В. Г. Дідковської, А. Ф. Дружиніної, Л. К. Жулинської, С. І. Ожегова, В. В. Похмельних, М. М. Шанського та ін. З урахуванням інших підходів описові предикати кваліфікуються як особливі синтаксичні одиниці (П. О. Лекант, А. П. Мордвілко, В. В. Розанова й ін.), стійкі сполучення (Л. М. Корнєва), аналітичні конструкції (В. Г. Гак, М. М. Прокопович, Н. С. Дмитрієва й ін.), самостійний клас словосполучень (В. О. Кузьменкова) тощо. Учені умовно позначають ці підходи як фразеологічний (I), граматичний (II), синтаксичний (III) і перехідний (IV) (М. А. Грошева). Вивчення описових предикатів з урахуванням інших аспектів відбувалося переважно через виявлення їхніх структурно-семантичних (В. Л. Архангельський, Ю. А. Гвоздарьов, Л. М. Корнєва, В. В. Лопатинська, А. П. Мордвілко, О. В. Нароліна, Н. Є. Шумейко й ін.), граматично-стильових (Е. І. Єфремова, М. М. Кохтєв; В. В. Похмельних) і синтагматичних властивостей (Г. В. Макович і ін.), розпочиналися дослідження комунікативних (Б. Нільссон) і номінативних функцій дієслівно-іменних сполучень (В. М. Телія, В. Г. Дідковська, Є. М. Лагузова). У працях П. О. Леканта, Л. М. Касьянової і Є. М. Лагузової описане функціонування ОП-1 у реченні. Дієслівно-іменні словосполучення розглядалися також у зв'язку з вивченням різних синтаксичних явищ (додаткової предикації, модальності тощо) (О. В. Алтабаєва, Я. В. Олзоєва й ін.), історією їхнього виникнення та розвитку (Л. П. Борисова). Деякі вчені описували неоднослівні позначення дії на матеріалі окремих семантичних груп (Л. К. Жулинська, Р. Канза, Г. В. Макович та ін.) або на матеріалі творів одного письменника (А. О. Козлова). Особливості цих одиниць досліджувалися на матеріалі інших мов (О. І. Єремєєва, В. Ш. Арсланов, С. В. Копаєва, М. М. Копиленко, О. А. Медведєва) і в порівняльному аспекті (М. А. Грошева, М. А. Куніловська, Ш. В. Хайров, О. Ф. Щербак).

Різноманіття підходів і поглядів зору неминуче спричинило різноманіття термінів, що позначають аналізовані мовні одиниці: описові фразеологічні звороти (В. В. Виноградов), дієслівно-іменні описові вирази (А. П. Мордвілко), дієслівно-іменні фразеологічні звороти (В. О. Козьменко), стійкі дієслівно-іменні сполучення (В. М. Дерібас, Л. К. Жулинська), аналітичні лексичні колокації (В. М. Телія), аналітичні конструкції (В. Г. Гак, С. С. Кім), описові дієслівно-іменні звороти (П. О. Лекант, Є. М. Лагузова) і т. д. У працях Р. Канзи, Г. В. Макович, В. О. Кузьменкової для позначення дієслівних описових зворотів непредикативного й предикативного характеру використовується термін описові предикати.

На сучасному етапі ОП розглядаються як комунікативний механізм, який оптимально забезпечує виконання комунікативних завдань мовцями, плідно вивчаються у функціонально-комунікативному та когнітивному аспектах. Когнітивну природу ОП дозволяє розкрити вивчення особливостей пропозиційної структури висловлень із ОП, застосування апарату лексичних функцій у межах теорії «Зміст - текст».

На вивчення ОП може бути спрямована й когнітивна теорія утворення девербативів, що дозволяє трактувати ОП як гібридні мовні одиниці, що поєднують дієслівний та іменний способи репрезентації концептуального змісту. Застосування теорії гібридизації до мовних процесів, і зокрема до віддієслівних імен, дозволяє розглядати девербативи (а на нашу думку, й описові предикати) як мовні одиниці, покликані вирішувати проблему пристосування мовного спілкування до змінюваних умов комунікації, коли усувається суперечність між конвенціональністю наявних мовних засобів і постійною потребою комунікантів до взаємного когнітивного настроювання. У реальному дискурсі така орієнтація найчастіше відбувається саме у разі входження девербатива до складу описового предиката.

Повністю ОП можуть бути досліджені як текстова категорія. Середовищем функціонування аналізованих у даній роботі ОП є навчально-наукові тексти. У створенні специфіки науково-навчального підстилю беруть участь у комплексі з іншими мовними засобами й описові предикати. Як невід'ємний елемент цього підстилю, вони допомагають у створенні таких його стильових рис, як узагальненість, точність та інформативність викладу. Участь у формуванні таких, на перший погляд, різних рис навчально-наукового дискурсу зумовлено подвійним характером девербативів, що входять до складу ОП і дозволяють, з одного боку, зберігати окремі властивості дієслова, зокрема створювати «синтаксичну перспективу», з іншого, розвиваючи субстантивний початок, активно поєднуватися з різноманітними родовидовими означеннями, що є суттєвим для наукових класифікацій.

У другому розділі «Структурно-семантична характеристика описових предикативів спеціальної сфери комунікацій» аналізуються структурно-семантичні, синтагматичні та парадигматичні властивості компонентів ОП і самих ОП загалом, які розглядаються на матеріалі виробничо-технічного, природничо-наукового та гуманітарного дискурсів.

Описовий предикат складається з двох формальних одиниць - дієслова й іменника, що по-різному позначаються й інтерпретуються в науковій літературі. У нашому дослідженні для їхнього позначення використовуються терміни дієслово-експлікатор, або дієслівний компонент (ДК), і відповідно іменний компонент (ІК).

Методом суцільної вибірки з наукових текстів виявлено понад 20 дієслів, що утворюють ОП у спеціальних дискурсах, серед яких найбільш продуктивно й систематично беруть участь в утворенні ОП усього 6 ДК: осуществить / осуществлять, произвести / производить, подвергнуть / подвергать, вести / провести / проводить, выполнить / выполнять, произойти / происходить.

Дієслова в складі ОП розрізняються ступенем десемантизації: від еврисемічних до таких, які зберігають окремі диференціальні семи. Ступінь широкозначності ГК визначається на основі тлумачення їхнього значення в лексикографічних джерелах. У нашій роботі ми вважаємо невиправданим кваліфікувати дієслова в складі професійно зорієнтованих ОП лише як структурно-граматичні компоненти словосполучення, оскільки, яким би широким і абстрактним не було значення дієслова, воно, безсумнівно, модифікує лексико-семантичну й лексико-граматичну інформацію про дію, що позначається словосполученням.

В організації ОП спеціальної сфери комунікації беруть участь дієслова, які за своїми номінативними значеннями належать до різних ЛСГ. Це насамперед ЛСГ зі спільним значенням «творення» (осуществлять, производить, выполнять і т. д.), «рух і переміщення в просторі» (проводить, идти, проходить), до складу яких уходить значна частина дієслівних компонентів. Представлені в сфері спеціальної комунікації й ЛСГ із загальною ознакою «вручення» (давать), «придбання» (принимать). Особливу групу утворюють дієслівні компоненти екзистенційної й еволютивної семантики осуществляться, совершаться і происходить. Окремо в цій класифікації стоять і каузативне дієслово подвергать / подвергаться, семантика якого не дозволяє віднести його до складу певної ЛСГ.

Морфологічна характеристика дієслівного компонента відповідає загальним параметрам наукового стилю. Так, у всіх вибірках дієслівний компонент переважно представлений формою 3-ї особи однини або множини теперішнього часу. Шосту частину всіх контекстів складають ДК у формі інфінітива.

У роботі було систематизовано іменні компоненти на основі фундаментальної класифікації предикатів, запропонованої Ю. Д. Апресяном. Під час дослідження нас цікавили тільки деякі з класів верхнього рівня, що можуть бути спроектовані на девербативи у складі ОП. До них, насамперед, належать назви дії, діяльності й процеси. Семантичні властивості кожного з класів зберігаються в похідних девербативах, які входять до складу ОП, що дозволяє, по-перше, класифікувати іменні компоненти ОП з урахуванням ієрархічних підкласів, а по-друге, залучити до аналізу ОП модифікований апарат лексичних функцій.

У класі назв дій виділяються: 1) позначення конкретних дій і 2) назви предикатів руху (движение, кантовка, передача, передвижение й ін.). У свою чергу, назви конкретних дій поділяються на кілька підгруп, а саме: 1) позначення фізичних дій-операцій і маніпуляцій: а) виробничо-технічного характеру: волочение, закатка, калибровка (трубы); б) загальномедичного й лікувального характеру: автоклавирование (инструментов), ампутация (корня), введение (антибиотиков); в) соціального й правового характеру: досмотр, оплата (налогов), удержание (налога); г) дій, які не співвідносяться з будь-якою сферою: включение (прибора, машины), обработка (чего-л.); 2) назви інтелектуальних та ментально-вольових дій-операцій, пов'язаних переважно з професійною сферою діяльності: анализ, контроль, обследование, оценка й ін.; 3) назви мовленнєвої діяльності: беседа, дискуссия, обсуждение, критика.

Серед ІК (іменних компонентів), що означають процеси, виділяється три групи: 1) назви технологічних процесів, каузуйовані професійною діяльністю людини (закалка, легирование, обжиг); 2) назви соціальних процесів (интеграция, инкорпорация, идеологизация); і 3) назви мимовільних процесів (изменение, мутация (клетки), обезуглероживание й ін.), які поділяються на 7 підгруп другого рангу й 9 підгруп 3-го рангу розподілу.

Іменний компонент із семантикою діяльності позначає: 1) види діяльності, можливі в будь-якій сфері: автоматизация, организация (чего-н.), поставки, управление; 2) види діяльності, пов'язані переважно з виробничою сферою: механизация, добыча (полезных ископаемых); 3) види діяльності в сфері медичної галузі: госпитализация (больных), диспансеризация, лечение; 4) види соціальної діяльності: борьба, воспитание, обучение, переобучение; 5) види соціально-правової й економічно-правової діяльності: арест (имущества), национализация, преследование, надзор та ін.; 6) інтелектуальну, науково-професійну діяльність: диагностика, изучение, исследование, моделирование.

Крім ДК та ІК, до складу деяких ОП уходять так звані слова-класифікатори, які містять у своєму значенні спільну базисну сему низки іменників, відповідно до якої іменні компоненти групуються у великі семантичні класи, що поєднуються з визначеним дієсловом-експлікатором. За нашими даними, в ОП спеціальної сфери комунікації як класифікатори використовуються слова процесс, процедура, операция, работа, функция, деятельность, однак тільки два з них - процесс і функция - характерні для ОП загальновживаної сфери.

Аналіз сполучуваності ДК й ІК засвідчив, що майже кожне дієслово-експлікатор здатне поєднуватися з великою кількістю девербативів і зустрічатися у великій кількості спеціальних контекстів. Так, у металургійних текстах перші три місця за частотою вживання посідають ОП із дієслівними компонентами осуществить / осуществлять, провести / проводить и произвести / производить, при цьому ОП із ГК осуществить / осуществлять суттєво випереджають два наступних приблизно на одну третину. У підмові медицини майже однаково часто використовуються ОП із дієслівними компонентами провести / проводить, произвести / производить і происходить. У текстах правової сфери переважають ОП із дієслівним компонентом осуществить / осуществлять, за якими слідують ОП із компонентами происходить і провести / проводить, частість яких приблизно втричі менша, ніж ОП із компонентом осуществить / осуществлять.

Показником специфіки сполучуваності та функціонування ДК у тому чи тому дискурсі є також дані, які дозволяють зробити висновки щодо діапазону (кількості) різних іменних компонентів, з якими даний ДК уступає в контекстпартнерство (термін В. О. Кузьменкової). За нашими спостереженнями, найбільш потужний синтагматичний потенціал властивий ДК осуществить / осуществить, произвести / производить, провести / проводить і произойти / происходить, які здатні утворювати ОП з понад 100 ІК у номінативних сферах металургії й медицини. Дієслівний компонент осуществить / осуществлять має широку сполучуваність і в підмові права. Загалом, зважаючи на тематичний діапазон досліджуваних номінативних зон, класи іменних компонентів при кожному з чотирьох відзначених дієслівних компонентів обчислюються сотнями, уключаючи від 200 до більш ніж 300 одиниць.

Аналіз сполучуваності компонентів ОП із застосуванням модифікованого апарату лексичних функцій OPER-LABOR-FUNC показав, що дієслова осуществить / осуществлять, произвести / производить, провести / проводить у спеціальній комунікації широко використовуються в ролі ЛФ OPER₁ від назв дій і діяльностей, формуючи переважно описові предикати фізичної й інтелектуально-вольової дії. У цій функції дієслівні компоненти не поєднуються з девербативами із семантикою стану та процесу, що також підтверджує їхню семантичну умотивованість. Функцію OPER₁ від процесів у спеціальній комунікації виконують два дієслова - подвергаться і претерпевать. Функцію OPER₂ від назв дій найчастіше виконує дієслово подвергать у формі пасивного стану.

На першому рівні умотивованості ЛФ LABOR_1-2 реалізується від назв дій за допомогою дієслівного компонента подвергать. На другому рівні семантична умотивованість ЛФ LABOR_1-2 подвергать виявляється в сполучуваності з тими ж групами назв дії, що й у ЛФ OPER₂ подвергаться.

У сфері спеціальної комунікації ЛФ FUNC_0-1.реалізується в ОП-2, які утворюють ГК двох типів: а) за допомогою дієслів идти, происходить і б) форм пасивного стану. Перший рівень умотивованості представлений, з одного боку, назвами дій і діяльностей (осуществляется прокатка; проводится анализ документов, массаж сердца; производятся закупки); а з іншого боку - назвами процесів (происходит разупрочнение металла). На другому рівні умотивованості дієслівні компоненти у формі пасивного стану у функції FUNC₁ сполучаються з тими ж групами назв дій і діяльності, що й ЛФ ОРЕR₁. Проведене дослідження виявило, що сполучуваність ЛФ-дієслів певною мірою семантично мотивована, що виявляється переважно на другому рівні мотивованості, при визначенні кореляції того чи того ЛФ-дієслова з певною семантичною групою ІК.

Під час дослідження було встановлено, що синтагматика компонентів ОП у межах семантичних класів («Дія», «Діяльність» і ін.) пов'язана з такою особливістю, як серійність, а саме здатністю утворювати певні серії. Іменні компоненти в межах своєї тематичної сфери можуть перебувати поза серіями, поєднуючись з одним дієслівним компонентом, або ж будувати лексичні серії, утворюючи варіантні ОП із двома або кількома дієслівними компонентами. Дослідження синтагматики ІК і ГК дозволило виділити одно-, дво- і багатовалентну кореляцію між іменним і дієслівним компонентами ОП. Між кількістю дієслів та імен, які утворюють корелятивні пари між собою в складі ОП, спостерігається певне співвідношення: у всіх тематичних сферах найбільша кількість ІК співвідноситься з якимось одним дієслівним компонентом. Майже втричі менше тих самих ІК входить до складу функціональних серій ОП із двома експлікаторами, порівняно з одновалентними кількість тривалентних ОП зменшується в підмові металургії у 8 разів; у підмові медицини - майже в 10, і в сфері права й економіки - майже в 12 разів відповідно. ОП із багатовалентним (більше трьох) зв'язком іменних компонентів представлені переважно в підмові металургії. У цьому ж дискурсі функціонують спільні іменні компоненти, які входять до складу серій та містять від 6 до 8 ОП, що для інших тематичних сфер не є характерним. Зменшення кількості дієслівних експлікаторів у складі ОП з 4-х, 3-х і двовалентними ІК супроводжується збільшенням кількості однакових конфігурацій іменних і дієслівних компонентів.

Функціональні серії дієслівних компонентів можуть утворюватися дієсловами-експлікаторами, що входять як до складу однієї, так і різних ЛСГ. За нашими даними, у виявлених рядах найчастіше перебувають дієслова ЛСГ «Творення» і дієслова ЛСГ «Руху», досить часто серії поширюються еволютивними дієсловами й дієсловом подвергать.

У третьому розділі «Семантико-комунікативна структура висловлювань з описовими предикатами» досліджується пропозиційна структура висловлювань з описовими предикатами, визначаються позиції ОП та їхня комунікативна значущість у аспекті актуального членування речення.

Висловлення з описовими предикатами створюють пропозицію подій, «портретуючи» ситуації об'єктивної дійсності. Поверхнева структура висловлювання в спеціальному дискурсі відбиває різні компоненти ситуації тієї чи тієї дії: суб'єкт, об'єкт дії й об'єкт-результат, інструмент, часові та просторові координати, призначення й спосіб здійснення дії.

Ядерною формою вираження агенса в конструкціях є форма називного відмінка іменника, чому відповідає синтаксична позиція підмета. Завдяки актантним трансформаціям агенс може мати інше граматичне оформлення - форму орудного відмінка - і виступати як додаток. Під час дослідження було виявлено, що частість наявності у реченні суб'єкта-агенса й спосіб його вираження здебільшого корелюють із тематичною приналежністю тієї чи тієї спеціальної сфери.

Значення й форми вираження об'єктного актанта залежать від семантики описового предиката. Крім власне об'єкта дії, структура висловлень з описовими предикатами може містити й такі факультативні об'єктні актанти, як інструмент, засіб, адресат. Показовими є факти, що свідчать про важливість вираження об'єкта-інструмента-засобу у виробничо-технічному дискурсі. Висока частість репрезентації цього актанта в структурі висловлень із ОП зумовлюється специфікою металургійного виробництва.

Для зображення подробиць, деталей ситуації описуваної дії обставинні комплекси (сирконстанти) уводяться в речення відповідно до комунікативних потреб та задумів авторів. Форми вираження обставинних параметрів дії в реченнях із ОП різноманітні: це прислівники, прийменниково-відмінкові групи, підрядні речення, дієприкметникові звороти тощо.

Для всіх спеціальних дискурсів у висловленнях із ОП значущою є вказівка на спосіб дії. У всіх дискурсах максимальна деталізація дії здійснюється за допомогою введення в структуру речення локатива й темпоратива, особливо характерних для сфер металургії й медицини. Сирконстанти із семантикою причини й мети у відсотковому відношенні переважають у медичному дискурсі. Як особливість мови медицини сприймається наявність у медичних текстах великого відсотку сирконстантів, які характеризують часові параметри дій, послідовність їхньої реалізації тощо. У складі одного висловлювання з ОП може формально виражатися як один із сирконстантів, так і кілька. Найчастіше в структурі речення сирконстанти поєднуються із суб'єктними й об'єктними актантами.

Конфігурація актантів і сирконстантів у висловленнях може бути досить різноманітною й різнотипною. Так, у реченнях із ОП, що репрезентують металургійний дискурс, зафіксовано 65 типів конфігурацій, медичний - 55, правовий - 35 типів відповідно.

Щодо реалізації комунікативних потреб мовців, які зумовлюють вибір тієї чи тієї структури висловлення, тобто синтаксично оформлених, ОП дозволяють збільшити комунікативну значущість (вагу) предиката. Аналіз позиції ОП у структурі висловлення з огляду на його комунікативне навантаження виявив, що ОП є комунікативним (значеннєвим, рематичним) центром майже половини висловлювань досліджуваних дискурсів. При цьому описовий предикат може бути на початку, в середині або в кінці висловлювання.

Аналіз уживання ОП у конкретних контекстах виявив, що в усіх спеціальних дискурсах представлена сильна рематична позиція кінця висловлювання, зокрема в металургійному дискурсі такі структури складають 11,2 %, у медичному - 11,6 %, у правовому - 8,8 % від загальної кількості аналізованих контекстів у кожному з них. Висловлювання із серединною рематичною позицією ОП становлять у металургійному дискурсі 34,6 %, у медичному - 42 %, у правовому - 42,3 % від загальних вибірок у кожній зі спеціальних сфер.

Особливого осмислення в досліджуваному аспекті потребувала позиція початку речення. Спостерігаються нечисленні випадки, коли в позиції на початку речення є дієслівний компонент, за наявності якого тема залишається невираженою, нульовою, а все висловлювання є ремою. Подібні структури поодинокі й становлять у металургійному дискурсі 0,8 %, у медичному - 5,5 % і в правовому - 2,7 %. Висловлювання ж, у яких іменний компонент описового предиката починає речення, у загальній вибірці зі спеціальних текстів металургійної галузі становлять 54 %, у вибірці з медицини - 41,2 % і з права - 42,3 %.

Позицію підмета, що традиційно вважається позицією теми, іменний компонент займає у висловлюваннях із ОП-2. Для металургійного дискурсу такі висловлювання становлять 311 одиниць (25,5 % від загальної вибірки), для медичного - 298 (28,8 % від загальної вибірки) і для правового - 152 (34,4 % від загальної вибірки) відповідно. В інших випадках іменний компонент стоїть у позиції додатка, що відповідає темі висловлювання й охоплює весь ОП.

Особливого значення для аналізу ОП як засобу комунікативної організації висловлювання набуває наявність у їхньому складі елементів якісної характеристики позначуваної дії. До цієї групи поширювачів ОП належать, насамперед, прикметники, дієприкметники у функції означення, прийменниково-відмінкові сполучення у функції обставини. Залежні члени в складі якісних поширювачів, які стали комунікативним центром висловлювання, зосереджують увагу на характері дії, а не лише визначають факт її здійснення, як у випадках рематичного вживання ОП без додаткових членів.

ОП є комунікативним (значеннєвим, рематичним) центром висловлювання в підмові металургії в 46 %, у підмові медицини - у 58,2 %, а права - у 47,7 % випадків. При цьому якісну характеристику мають у всіх підмовах понад 30 % ОП. Використовуючи ОП, автори навчально-наукових текстів приділяють особливу комунікативну значущість самій дії, фокусують увагу на характері цієї дії або на самому факті її здійснення.

Такий спосіб репрезентації дії в спеціальній мові сприяє динамічності викладу, уникненню його монотонності.

Дієслово в описових предикатах допомагає визначити роль актантів та характеризує напрямок відносин між актантами. Чим детальніше зображується ситуація, тим більше альтернатив для призначення актантів на ті чи ті ролі. Таким чином, іменний компонент (назва дії) стає центром комунікативних варіацій, їх «стрижнем», навколо якого будується опис ситуації, подається її об'ємне зображення, ситуація висвітлюється з різних боків, змінюються ролі актантів. Завдяки розчленованій структурі в описових предикатах можлива синонімія дієслівних компонентів без зміни актантних ролей у реченні-висловлюванні. У свою чергу, за наявності одного дієслівного компонента описові предикати дозволяють використовувати серії іменних компонентів, що називають ряд дій або технологічних операцій, які відбуваються з одним об'єктом. Нерідко комунікативне завдання автор виконує, залучаючи одночасно ряд синонімічних ГК і однорідних ІК, наприклад: Подкат подвергается травлению, проводится острение концов и волочение. Використання ОП дає можливість уникнути повторень однослівного предиката в межах одного тексту. Для всіх досліджуваних дискурсів типовим є наявність різних ОП, що описують одну й ту саму спеціальну ситуацію, у складі одного речення, наприклад: Необходимо периодически проводить адекватное обезболивание; при необходимости осуществлять регуляцию родовой деятельности; производить раннее вскрытие плодного пузыря.

У сфері науково-навчальної комунікації, як і в усій системі мови, існують певні заборони чи обмеження в процесі творення ОП або ж у разі їхньої заміни однослівними предикатами, серед яких - морфологічні, синтаксичні, семантичні й стилістичні заборони.

ВИСНОВКИ

В історії вивчення описових предикатів, які належать до мовних універсалій, умовно виділяються два етапи. У першому з них (з XIX ст. до 90-х рр. XX ст.) розглядалися дієслівно-іменні сполучення лише непредикативного характеру типу одержать победу - победить. Для другого етапу характерне вивчення предикативних моделей типу охватила тоска. У сучасному мовознавстві на позначення конструкцій обох типів здебільшого використовується термін описові предикати (ОП).

ОП розглядаються як комунікативний механізм, які оптимально забезпечують мовцю виконання комунікативних завдань, ґрунтовно вивчаються у функціонально-комунікативному й когнітивному аспектах. Когнітивна природа ОП розкривається через дослідження особливостей пропозиційної структури висловлень із ОП і використання апарату лексичних функцій у межах теорії «Зміст - текст». Під час вивчення ОП може бути задіяна й когнітивна теорія творення девербативів, що дозволяє трактувати ОП як гібридні мовні одиниці, які поєднують дієслівний та іменний способи презентації концептуального змісту.

ОП є текстовою категорією й саме за цих умов можуть бути досліджені в повному обсязі. Джерелом функціонування аналізованих у даній роботі ОП є навчально-наукові тексти зі специфічними ознаками, які впливають на використання в спеціальних текстах описових предикатів та на вибір певних типів ОП із можливих.

Методом суцільної вибірки з наукових текстів дібрано понад 20 дієслів, які утворюють ОП у спеціальних дискурсах, з них найбільш продуктивними й системними щодо участі в творенні ОП є всього 6 дієслівних компонентів. До складу ОП, крім ГК й ІК, може входити третій компонент - слово-класифікатор. В ОП спеціальної сфери комунікації класифікаторами можуть бути слова процесс, процедура, операция, работа, функция, деятельность.