Главная Коллекция "Revolution" Иностранные языки и языкознание Прислівник у китайській мові: структура, семантика, функції

Прислівник у китайській мові: структура, семантика, функції

Характеристика прислівника в сукупності його стилістичних, транспозиційних, морфологічних та синтаксичних властивостей. Розгляд класифікацій прислівників китайської мови. Огляд прислівника як окремого лексико-граматичного класу слів китайської мови.

Рубрика	Иностранные языки и языкознание
Вид	автореферат
Язык	украинский
Дата добавления	26.08.2015
Размер файла	47,5 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ІМЕНІ А. КРИМСЬКОГО

УДК 811.581.11'367.624

Спеціальність 10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПРИСЛІВНИК У КИТАЙСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ

Колодко Сергій Анатолійович

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Резаненко Володимир Федорович, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія”

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Алексахін Олексій Миколайович, професор кафедри китайської, в'єтнамської, бірманської, лаоської, тайської мов Московського державного інституту міжнародних відносин (м. Москва)

кандидат філологічних наук, доцент Сорокін Сергій Володимирович, завідувач кафедри мов і цивілізацій Близького та Середнього Сходу Національного лінгвістичного університету (м. Київ)

Захист відбудеться "18" травня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02 у Інституті сходознавства імені А. Кримського Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту сходознавства імені А. Кримського Національної академії наук України за адресою: (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207)

Автореферат розісланий "15" квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Мотріченко О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Прислівник як самостійна лексико-граматична категорія в китайській мові раніше досліджувався невеликим числом мовознавців, серед яких найвідомішими є О.О. Драгунов, Є.І. Рождєственська, Сін Фуї, Фу Дін, Хуан Божун, Хуан Шенджан та ін. Особливістю досліджень вищезгаданих авторів є те, що в них або розглядалися занадто вузькі проблеми, які стосувались прислівника, або ж їх висновки потребують додаткової наукової аргументації з огляду на сучасний стан розвитку філологічної науки, зокрема китаїстики.

Дослідження категорії прислівника в китайській мові не можна проводити без висвітлення проблеми обґрунтування і класифікації частин мови філологами-китаїстами різних країн, і, в першу чергу, російськими вченими. У китаєзнавстві відомими є праці російських дослідників-граматистів В.М. Солнцева, Н.Н. Короткова, В.І. Горєлова, С.Є. Яхонтова, які робили спроби визначення класифікаційних ознак лексико-граматичних груп слів у китайській мові, але найаргументованішими, на нашу думку, є обґрунтування О.О. Драгунова. У своїх дослідженнях відомий науковець переконливо стверджує, що частини мови в китайській мові є класами слів, які розрізняються своїми граматичними властивостями. Його підхід до класифікації частин мови можна оцінювати як відмову від позицій вузького морфологізму у питанні про частини мови, який попередньо переважав в індоєвропейському мовознавстві при дослідженні матеріалів флективних мов. О.О. Драгунов першим спробував встановити граматичні класифікаційні ознаки китайської лексики на основі її синтаксичних особливостей, які визначає за допомогою вказівки на загальне граматичне значення та спільність граматичних властивостей, вказуючи на можливість ідентифікації частин мови за наявністю або відсутністю флексії Драгунов А.А. Исследования по грамматике современного китайского языка. - М., 1952. - С. 9.. Запропонований дослідником підхід до аналізу лексико-граматичних груп слів у китайській мові відрізнявся тоді від індоєвропейської традиції, яка сформувалася під впливом поглядів на граматичні категорії класика-індоєвропеїста Л.В. Щерби.

У дослідженнях Н.Н. Короткова та В.М. Солнцева арґументовано наголошується на необхідності врахування морфологічних властивостей (наявність слово- та формоутворюючих афіксів та напівафіксів, а також особливостей морфологічної структури складних слів), розв'язання питання про слова з "подвійною функцією" тощо Солнцев В.М. Введение в теорию изолирующих языков. - М., 1995. - С. 218., що безпосередньо стосується специфіки морфологічної системи китайської мови Солнцев В.М. Очерки по современному китайскому языку. - М., 1957; Коротков Н.Н. Основные особенности морфологического строя китайского языка. - М., 1968, 400 с..

Питання класифікаційних ознак лексико-граматичних груп слів на матеріалі ізолюючих мов розглядалися і в працях інших зарубіжних, зокрема китайських, американських та в'єтнамських дослідників. У Китаї це - Лу Чживей, Люй Шусян та Ван Лі, у США - американський лінгвіст китайського походження Чжао Юаньжень. Цікавими є також погляди на аналізовану проблему в'єтнамського лінгвіста Ле Ван Лі. Аналіз наукової літератури з цього питання виявляє аргументованість поглядів тих дослідників, які дотримуються правила, що в мові аморфного типу не тільки можливо, але й необхідно виділяти окремі частини мови. У цьому плані надзвичайно важливим і переконливим є твердження О.О. Драгунова про те, що "лексико-граматичні категорії (частини мови) перебувають у центрі китайскої граматичної системи, віддзеркалюючись як у побудові словосполучень, так і в різних типах речень. За відсутності цих категорій не можна зрозуміти структурні особливості китайської мови і було б неможливо викладати граматику китайської мови" Драгунов А.А. Исследования по грамматике современного китайского языка. М., 1952. - С. 9..

Що стосується досліджень категоріальних ознак прислівника у китайській мові, то необхідно зазначити, що більшість учених розглядала тільки часткові питання, пов'язані з морфологією чи синтаксичними особливостями прислівників (праці Чжао Юаньженя, Гао Мінкая, Ван Лі, Люй Шусяна, С.Є. Яхонтова, В.М. Солнцева). У той же час нам не вдалося виявити узагальнюючих наукових праць з китаєзнавства, у яких би досліджувалися етимологія, словотвір, стилістичні особливості та транспозиційні явища китайських прислівників, тому питання дослідження прислівника як окремої лексико-граматичної категорії у китайській мові потребує ґрунтовного вивчення на рівні сучасних наукових досліджень проблеми.

Актуальність теми. Хоч на початку XXI століття визначення класифікаційних ознак частин мови у китаєзнавстві в основному набуло упорядкованого й аргументованого обґрунтування, окремі аспекти проблеми, що стосуються специфіки, структури і семантики різних прислівникових слів та визначення сукупності ознак, які дозволяють виділити їх в окремий повнозначний клас слів, вимагають детального й комплексного дослідження прислівника як однієї з важливих лексико-граматичних категорій сучасної китайської мови.

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Протокол № 3 від 18 листопада 2002 року).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах затвердженої МОН України наукової теми №02 БФ044 - 01 - «Актуальні проблеми філології», яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також наукової теми №99099 «Дослідження актуальних проблем східної філології».

Метою дисертаційного дослідження є аналіз прислівника в сукупності його стилістичних, транспозиційних, морфологічних та синтаксичних властивостей та розгляд наявних нині класифікацій прислівників китайської мови, а також з'ясувати, чи можна прислівник вважати окремим лексико-граматичним класом слів китайської мови.

Головним завданням дослідження є чітке визначення змісту категорії прислівника китайської мови на основі з'ясування його морфологічних властивостей та синтаксичних зв'язків у китайському реченні, а також характеристики його стилістичних, етимологічних та транспозиційних особливостей. китайський прислівник граматичний синтаксичний

Для досягнення мети дисертаційного дослідження необхідно розв'язати такі конкретні завдання.

1. Розглянути способи творення прислівників сучасної китайської мови.

2. З'ясувати, якими з відомих способів утворюються прислівники, які з цих способів є продуктивними в сучасній китайській мові, які - малопродуктивними або взагалі не використовуваними.

3. Виявити шляхи виникнення прислівників у плані їх етимологічного наближення до частин мови, з яких вони утворені, висвітлити питання про факультативність граматичних формантів прислівників.

4. З'ясувати всі можливі позиції прислівника, а також чинники, які обумовлюють ту чи іншу конкретну позицію в тих випадках, коли він може мати декілька позицій у реченні.

5. Розглянути позицію після прикметника зі структурною часткою “ѕ“de”.

6. Проаналізувати випадки утворення сполук (речень) за схемою “прислівник” + “іменник”.

7. Дати відповідь на питання, чи може прислівник стосуватися не лише того слова, що йде за ним, а й відділеного від нього іншими лексемами слова, групи слів і речення в цілому.

8. Здійснити класифікацію прислівників, яка ґрунтується на їх граматичних властивостях, розглянувши вже існуючі класифікації, переглянути вже запропоновану раніше китайськими вченими семантичну класифікацію прислівників а також проаналізувати стилістичні особливості прислівників китайської мови (це робиться вперше).

Об'єктом дослідження є прислівник китайської мови, який розглядається з боку його стилістичних властивостей, транспозиційних можливостей, етимології а також морфологічних та синтаксичних зв'язків у реченні.

Предметом дослідження є: жанрово-стилістичні та емоційно-стилістичні характеристики прислівників китайської мови; транспозиційні можливості та етимологія прислівників; проблеми класифікації прислівників китайської мови та синтаксичні особливості прислівників різних класів; питання сполучуваності прислівників із іншими частинами мови; способи творення прислівників.

Методи дослідження. У роботі використано етимологічний, порівняльно-історичний та семантичний методи дослідження, зокрема для з'ясування достовірності нашої гіпотези про те, що прислівники сучасної китайської мови у давньокитайській мові були повнозначними частинами мови (дієсловами або іменниками) і частково сьогодні зберегли зв'язок із ними. При дослідженні питання класифікації прислівників китайської мови, зокрема їхньої сполучуваності з іншими частинами мови, було застосовано методику граматичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському китаєзнавстві зроблено комплексний аналіз китайського прислівника, з науково-теоретичного погляду розглянуто проблеми прислівника як самостійної лексико-граматичної групи слів, його етимологічні, словотворчі та граматичні особливості, що дозволяють кваліфікувати його як самостійну повнозначну частину мови.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані при розробленні теоретичних курсів з лексикології, морфології сучасної китайської мови, теоретичної граматики, стилістики, а також при вивченні питань перекладу, методики викладання китайської мови тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів і публікації. Основні положення дисертації апробовано у виступах на всеукраїнських та міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: «Розвиток сходознавства в Україні: традиції та перспективи», (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000); «Україна - Китай: минуле, сьогодення та майбутнє» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001); «Мова і культура» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002); «Читання А.Ю. Кримського» (Інститут сходознавства НАН України імені А. Кримського, 2003); «Теоретичні та методологічні проблеми дослідження іноземних мов» (Національний авіаційний університет, 2008) а також при читанні й проведенні лекційних та практичних занять з лексикології китайської мови, лінгвокраїнознавства Китаю, історії китайської мови та теоретичної граматики китайської мови для студентів-китаєзнавців Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; окремі висновки дисертації враховано при укладанні першого в Україні китайсько-українського словника на 80 тис. слів (упорядник - Колодко С.А., К.; Консультант, 2004). Основні положення диссертації відображено в семи авторських публікаціях.

Структура та обсяг праці. Мета і завдання дослідження обумовили структуру дисертації, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку літератури. Загальний обсяг дисертації - 215 сторінок, список літератури - 155 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано предмет дослідження, наукову новизну та теоретичну цінність дисертації.

У першому розділі “Китайський прислівник у системі інших частин мови”, розглядається проблема кваліфікації прислівника китайської мови під кутом зору типологічної класифікації мов, запропонованої академіком В.М. Солнцевим, загальних питань етимології, семантики, словотвору, здійснено аналіз стилістики китайських прислівників.

Послідовно проаналізовано основні концепції дослідників-китаєзнавців, що стосуються виділення частин мови у аморфних мовах, зокрема особливості виділення окремих лексико-граматичних груп слів, серед яких прислівник визначається як самостійна повнозначна одиниця. Однією з найважливіших проблем дослідження частин мови у китайській мові, як і в інших нефлективних мовах, є можливість віднесення того самого слова до різних лексико-граматичних категорій. Китайські дослідники формулюють цю проблему у такій стислій формі "€кЋџ‘ЅАа" - yо cн duф lиi - (одне слово - багато категорій). Заперечення наявності частин мови в китайській мові, очевидно, витікає з положення про те, що частини мови у нефлективних мовах є обов'язково морфологізованими класами слів, хоч прислівники, як і інші класи слів у китайській мові, не завжди мають чіткі морфологічні ознаки. Ми вважаємо, що за умови відсутності чітких морфологічних ознак єдиним послідовним критерієм їх визначення є синтаксичні зв'язки з іншими повнозначними словами (іменниками, дієсловами, прикметниками тощо).

У науковій літературі про прислівники в інших мовах, зокрема в українській, констатується, що не менш важливим чинником належності прислівника до класу повнозначних слів є притаманність прислівнику певних семантичних і словотворчих особливостей а також наявність етимологічного зв'язку з так званими „первинними” частинами мови (дієслово, іменник, прикметник) (праці І.К. Чаплі, Г.М. Ярун). При цьому наголошується, що джерелами стилістичних ресурсів українського прислівника є морфологічний склад, слововживання у реченні, а також багатство лексичних категорій, завдяки яким компенсується відсутність системи словозміни у прислівників.

Нам невідомі наукові праці з китаєзнавства, де б аналізувалися докладно всі ці питання на матеріалі прислівникових слів, однак, ми вважаємо, що китайський прислівник, хоч і є найменш морфологізованою повнозначною частиною мови, все ж має передумови для розкриття багатства його властивостей, особливо у художньому та публіцистичному стилі китайської мови. Більше того, порівнюючи синонімічні ряди прислівникової лексики в українській та китайській мовах, помічаємо, що синонімічний ряд відповідних китайських прислівників є набагато довшим.

Згідно з наявною у китаєзнавстві семантичною класифікацією прислівників у дисертації визначено стилістичний потенціал, транспозиційні можливості та етимологічні зв'язки прислівників кожної з п'яти виділених груп, а саме: 1) прислівників ступеня; 2) прислівників часу; 3) обмежувально-узагальнювальних прислівників; 4) заперечно-стверджувальних прислівників; 5) емфатичних прислівників.

Оскільки за рівнем семантичного наповнення прислівник, порівняно з іменниками, дієсловами та прикметниками з одного боку, а з іншого - з частками, сполучниками та вигуками, займає проміжне положення, то цілком зрозумілою стає активізація у процесі розвитку китайської мови явища транспозиції неприслівникових морфем у прислівникові та навпаки - прислівникових морфем у неприслівникові. При цьому чітко простежується той факт, що процеси транспозиції китайських прислівників відбуваються шляхом їх десемантизації, яка пов'язана з їх переходом у неповнозначні частини мови - вигуки, частки та сполучники.

Походження сучасних прислівників китайської мови переважно пов'язане з іменниковими, дієслівними та іншими повнозначними словами давньокитайської мови. Установлення етимологічних координат того чи іншого прислівника часто є неможливим, тому що в давній мові він виконував одночасно багато різних граматичних функцій, відповідно повнозначних слів (іменників, дієслів, прикметників) чи неповнозначних (частки, вигука тощо).

Стилістичні властивості прислівників виявляються у стилістичній маркованості прислівників ступеня та емоційно-оцінному забарвленні емфатичних прислівників. Треба відзначити, що у доступній для нашого використання китаєзнавчій літературі такі питання не порушувалися.

Характеризуючи лексичні значення прислівників ступеня, виділяємо дві стилістично марковані групи цих слів: книжну та розмовну. До першої відносимо такі прислівники: ? jн “вищою мірою”, Џ\•Є shнfen “дуже”, ЖД pф “вельми”, ?‘ґ jнqо “вищою мірою”, —Є”ч lьиwзi “трохи”, –Ю‘ґ yфuqi “особливо”. Всі інші (њk hмn “дуже”, ”сЏн fзichбng “дуже”, ‘е dа “дуже”, ‘ѕ tаi “надзвичайно”, ЌX gзng “ще більше”, ЌЕ zщi “найбільше”) відповідно відносимо до другої стилістично маркованої групи. Статистичний підрахунок співвідношення маркованих груп прислівників ступеня виявляє рівні кількісні параметри слів цих двох груп (6 книжних та 6 розмовних прислівників). Приклади жанрового (книжного або розмовного) використання прислівників нами переважно взято з відповідних анкет опитування інформантів - носіїв китайської мови. Опитування проводилось у вересні 2003 року серед трьох викладачів та вісьмох студентів - китайців, що дозволяє говорити й про соціолінгвістичні аспекти даного дослідження. Інколи прислівники, які характеризують книжний жанр, можуть спеціально використовуватись у розмовному жанрі для надання висловлюванню офіційності або ж із метою підкреслення власної ерудованості інформанта. Таке явище є притаманним представникам сучасної китайської інтелігенції і реально існує у мовній практиці. Наприклад, китаєць може сказати так: ¶ФДъµДЅЁТйОТєЬёРРЛИ¤ Duм nнnde jiаnyм wo hмn gгnxмngqu “Ваша пропозиція для мене є дуже цікавою”. А може й висловитися інакше: ¶ФДъµДЅЁТйОТЖДёРРЛИ¤ Duм nнnde jiаnyм wo pф gгnxмngqu “Ваша пропозиція для мене є вельми цікавою”. У наведених прикладах прислівники њk hen та ЖД po належать до різних стилістично маркованих груп слів: њk hen належить до розмовної групи, а ЖД po належить до книжної групи. Цікаво, що така ж особливість простежується й в інших семантичних групах китайських прислівників, що підтверджують численні приклади, розглянуті в дисертації.

Прислівники емфатичні реалізують свій стилістичний ресурс за рахунок емоційно-оцінного забарвлення, яке міститься в кожному з прикладів. Наведемо лише декілька з них:

1.ХвјюКВДСµАБ¬ДгТІ°мІ»іЙВрЈї “Невже навіть ти не зможеш упоратись із цією справою?”

2.ЌKїч?’сђБЃC•s‘R‰дЏA”cХвГґґуµДКВёшНьБЛЎЈ “Добре, що ти нагадав, в іншому разі я б забув про цю важливу справу.”

3.ХвёцЛДЛкРЎЕ®єў‹Џ‘R‹ћѕзіЄµГХвГґєГЎЈ “Ця чотирьохрічна дівчинка, всупереч сподіванням, так добре співає пекінську оперу.”

У першому реченні прислівник ДСµА “невже” містить емоційне забарвлення критики. У другому прикладі прислівникЌKїч “добре що” має позитивну, схвальну оцінку. У третьому реченні прислівник ‹Џ‘R “всупереч сподіванням” містить забарвлення здивування в його емоційно-позитивному контексті.

Наведені факти, на нашу думку, дають додаткові підстави для виділення серед інших лексико-граматичних груп лексики китайської мови прислівників як самостійного повнозначного класу слів.

У другому розділі “Проблема класифікації прислівникової лексики китайської мови” проаналізовано відомі у китаєзнавстві класифікації прислівників, у основу яких покладено різні принципи та критерії виділення слів із прислівниковим значенням, а також визначено найхарактерніші граматичні ознаки для прислівникової лексики сучасної китайської мови.

Серед цілої низки кваліфікацій прислівників у синології найпослідовнішою і найаргументованішою виглядає граматична класифікація, проведена О.О. Драгуновим, який виділяє прислівники в окремий розряд слів на основі граматичних показників, ураховуючи той факт, що в реченні вони обов'язково виконують роль обставин.

Цінність класифікації О.О. Драгунова полягає у тому, що вона є першою і поки що єдиною послідовно граматичною класифікацією прислівників у китайській мові, що підтверджує можливість виділення граматичних ознак окремих лексико-граматичних груп слів у китайській мові.

Відомою у китаєзнавстві є також класифікація прислівників, проведена Є.І. Рождєствєнською, в основу якої покладено специфіку морфологічної будови відповідних прислівникових слів із врахуванням їхніх синтаксичних властивостей. Російська дослідниця виділяє у китайській мові:

1. Якісні прислівники з граматичним значенням внутрішньої ознаки, що служать для позначення якісної характеристики дії.

2. Обставинні прислівники зі значенням зовнішньої ознаки, що вказують на зовнішні обставини здійснення дії або вияву ознаки.

3. Прислівники ступеня зі значенням ступеня вияву ознаки.

Детальний аналіз даної класифікації виявляє нечіткість урахування чинників формування названих груп, зокрема особливостей морфологічної будови та синтаксичної валентності відповідних прислівникових слів, що виявляється як у специфіці їхньої сполучуваності зі словами інших розрядів, так і різних функціональних можливостях реалізації значень.

У дисертації представлено авторську класифікацію прислівників, за якою вони поділяються на дві групи - обставинні та ступеня. Обставинні прислівники характеризується такими граматичними властивостями: характеризують дієслова, дії, ознаки, предмети та явища з точки зору їх зовнішнього та внутрішнього змісту. Прислівники ступеня характеризуються такими граматичними властивостями: характеризують ознаки з точки зору їх ступеня виявлення.

У третьому розділі "Словотворчі особливості китайських прислівників" розглянуто морфемний склад прислівників та способи їх творення у китайській мові, детально проаналізовано найбільш продуктивні способи - афіксацію та адвербіалізацію, а також лексикалізацію граматичних сполук та основоскладання.

Одним із найпродуктивніших способів творення прислівників у китайській мові є морфологічний, у межах якого переважає суфіксація. І.М. Ошанін висловлює думку, що суфікси ‘R rбn, ¶ы er, јд jian є формальними показниками категорії прислівника. Не заперечуючи цих поглядів, ми докладніше зупинилися на особливостях функціонування слів із суфіксом ‘R rбn і виявили, що більшість слів із таким суфіксом є прикметниками. Проведене на основі китайсько-українського словника (укладач Колодко С.А., 2004 р.) дослідження дає підстави стверджувати, що близько 73% лексем з цим суфіксом належить до розряду прикметників. Це підтверджують також і результати дослідження словотворчих можливостей суфікса‘R rбn, проведеного О.О. Драгуновим. На прикладі прислівника Ќљ‘R hыrбn “раптово” та прикметника Ћ©‘R zмrбn “природний” О.О. Драгунов фактично відкидає думку щодо винятковості прислівникотворчої функції цього суфікса. Аналіз наукової літератури з цього питання не виявив статистичних досліджень словотворчих функцій цього суфікса. На матеріалі інверсійного китайсько-англійського словника (Пекін, 1993) нами виявлено 100 лексичних одиниць із прикметниковою функцією, 36 - із прислівниковою функцією, 7 - із іменниковою функцією, 3 - з дієслівною функцією.

Що стосується суфікса ¶ы er, то нами не було знайдено у згаданому лексикографічному джерелі жодного прикладу прислівника, а зафіксовані 7 слів з цим суфіксом не є прислівниковими. Суфікс јд jian мають 2 прислівникових слова, в той час як у 37 випадках він характеризує іменникові слова.

Тому вважаємо, що названі О.О. Драгуновим словотворчі суфікси ‘R rбn та јд jian можна лише частково вважати прислівниковими, а суфікс ¶ы er узагалі не є прислівниковим.

У дисертаційній праці ми навели численні приклади утворених від різних частин мови прислівників. Розглядаючи роль афіксації при творенні прислівникових слів у китайській мові, ми дійшли висновку, що суфікси не завжди є формальними показниками категорії прислівника. Так, аналізовані нами прислівники Нµ tфu “потайки”; ‘е dа “дуже, сильно”; ”’ bбi “марно” за написанням і звучанням нічим не відрізняються від відповідних : дієсловаНµ tфu “красти”; прикметника ‘е dа “великий”; прикметника ”’ bбi “білий”.

Результатом адвербіалізації інших лексико-граматичних груп слів у китайській мові стали чимало прислівників. Є у китайській мові прислівники, утворені шляхом адвербіалізації від інших частин мови.

На думку Н.Н. Короткова, цей спосіб творення прислівників не є продуктивним у сучасній китайській мові, але саме завдяки йому переважно відбувалося поповнення категорії прислівника в давньокитайській мові. Прислівник ‘ѕ tаi “надто” походить від прикметника ‘ѕ tаi “великий”, прислівники ЋЉ zhм “надто”, “най-”, ? jн “надто”, “дуже”, ‹ф ou “випадково”, “раптом” - від дієслів ЋЉ zhмЃA? jн “досягати”, ‹ф ou “збігатися”, прислівник ¶Ґ ding “найбільш”, “дуже” - від іменника ¶Ґ ding “маківка”. Зазначимо, що в сучасній китайській мові переважно адвербіалізуються прикметники, тоді як у давній мові адвербіалізації зазнавала найчастіше дієслівна лексика.

Лексикалізацію граматичних сполук Є.І. Рождественська вважає менш продуктивним способом творення прислівників, ніж афіксацію. Від основоскладання цей спосіб відрізняється тим, що утворення слова відбувається не в результаті складання основ, а за допомогою злиття у єдине лексичне ціле синтаксичної групи. Компоненти цих слів співвідносяться у сучасній мові з самостійними словами. Наприклад: €кђS yоxоn “зосереджено, з усією душею”. Ця синтаксична група складається з числівника „€к” yо “один” та іменника „ђS” xоn „серце” (буквальний переклад „одне серце”). Інша синтаксична група ђз•ы•SјЖ qiвnfвngbгijм “всіляко, всіма способами” складається з таких основ: ђз qiвn “тисяча”, •ы fвng “спосіб”, •S bгi “сто”, јЖ jм “розрахунок” (буквальний переклад „тисяча способів, сто розрахунків”).

На думку цієї ж дослідниці, основоскладання є також важливим способом творення прислівників, хоча в словотворенні прислівників відіграє незначну роль.

У четвертому розділі “Функціональні особливості прислівників у китайській мові” розглянуто особливості прислівникового синтаксису та позиційне компонування прислівниково-іншочастиномовних комплексів у китайському реченні. Позиція прислівника у реченні залежить від висловлювання, яке важко ідентифікувати, не вдаючись до актуального членування речення, за допомогою якого уточнюється безпосередній, конкретний зміст тієї чи іншої синтаксичної одиниці, враховуючи особливості контексту. Якщо на формально-граматичному рівні у китайському реченні виділяється підмет, присудок та другорядні члени, то при актуальному членуванні є тільки дві співвідносні величини: тема і рема, які тісно пов'язані з поняттям логічного суб'єкта та логічного предиката. Прислівник, який у китайському реченні найчастіше реалізує свої валентні властивості у групі присудка, переважно виступає у функції обставини. Позиційна перестановка обставинних прислівників у китайському реченні можлива, але вона призводить до актуалізації інших компонентів реченнєвих структур. Місце обставинних прислівників у аналізованих контекстах визначається: а) значенням прислівників; б) ступенем зв'язку означення з означуваним; в) смислом речення в плані його актуального членування.

Узагальнюючи спостереження над функціональними характеристиками прислівникової лексики, ми ще раз переконались у доцільності об'єднання обставинних і якісних прислівників в одну групу - обставинних прислівників і класифікаційного поділу китайської прислівникової лексики на дві групи - прислівників ступеня та обставинних прислівників. Це твердження випливає з результатів опрацювання мовного матеріалу, коли граматико-лексичні критерії виділення цих двох груп прислівникових слів виявляються подібними, а врахування того, що якісні прислівники мають граматичне значення внутрішньої ознаки та служать для позначення якісної характеристики дії, а обставинні прислівники мають значення зовнішньої ознаки та вказують на зовнішні обставини здійснення дії або вияву ознаки, дозволяє об'єднати ці групи прислівників, ураховуючи їх функціональну співвідносність у реченні. Крім того, слід ураховувати і таку особливість китайських прислівників ступеня: вони не утворюють синтетичних форм ступенів порівняння. Варіативність синтаксичних позицій прислівників у середині кожної з цих груп, на нашу думку, не обмежує можливість поділу прислівникових слів у китайській мові на окремі групи.

Китайські прислівники ступеня можуть займати у реченні контактну, дистантну позиції, препозицію чи постпозицію. Вживання прислівника у конкретній позиції зумовлюється: а) загальним змістом речення, враховуючи особливості актуального членування; б) наміром підсилити лексичне значення конкретного прислівника. На граматичному рівні характерною особливістю прислівників ступеня у китайській мові є контактна препозиція щодо означуваного слова. Вони зазвичай не допускають постановки між собою та означуваним словом інших членів речення - додатків чи обставин, виражених словом або зворотом. Наприклад:

1) ‘ј’m“№ХвИЛїП¶ЁІ»КЗЛыЌЕЏnЋ»“Iђl, ’AХвИЛЛыЛЖєхУЦіЈіЈјыµЅ. Tв zhоdаo zhи rйn kмndмng bщ shн tв zuм shъxоde rйn, dаn zhи rйn tв sмhu you chбngchбng jiаndаo. “Він знав, що ця людина не є такою, яку він найкраще знає, але цю людину він неначе часто зустрічав.”

(“найкраще” + “знати”: прислівник+дієслово).

2) ‰В›wЋq€Л‹ЊЌї’…ЃC‘јЋ—ЊБ”сЏнЌ‚РЛ”\a‘еђlЊрМёЎЈ Kм hбizi yоjiщ zuтzhe, tв sмhu fзichбng gвoxмng nмng hй dаrйn jiвotбn. “Але дитина все ще сиділа, вона неначе дуже раділа, що може спілкуватися з дорослими.”

(“дуже” + “радіти”: прислівник+дієслово).

3) ЙцФаТЖЦІИґ?ОЄіЙ№¦, ЉіЋТ›Яѕ»оБЛТ»Дк¶аБЛ, ЉЕСщЧУ»№ДЬФЩґХ Ќ‡’…Љ€‰є‹ЋЃB Shиnzвng yнzhн quи jнwиi chйnggфng, huаnzhe yijоng huуle yм niбn duф le, kаnyаngzi hбi nйng zаi cтuhйzhe huуxiаqщ. “Операція з пересаджування нирок була надзвичайно успішною, пацієнт після операції прожив уже більше року, схоже на те, що буде й далі жити.”

(“надзвичайно” + “успішна”: прислівник+прикметник).

4) ‘ј·ўПЦёЅЅьµДЗаІЭ±»њk‘Ѕ‘o‹rІИµ№БЛ, °ђҐ‘јВнЙППлПуіцФшУР €к‘еЊQђl—€ЌџО§№ЫК±µДЗйѕ°ЎЈ Tв fвxiаn fщjмnde qоngcгo bиi hмn duф shuвng jiгo cгidаole, yъshм tв mгshаng xiгngxiаngchu cзng y?u yн dа qъnrйn lбi ci wйiguвn shнde qнngjing. “Він помітив, що газон поблизу був прим'ятий дуже багатьма ногами, і він одразу ж уявив як сюди приходило багато людей щоби роздивитися навколо.”

(“дуже” + “багато”: прислівник+прислівник).

Значення прислівників ступеня та їхні функціональні особливості у граматичній будові китайської мови виключають можливості їх уживання на початку речення, оскільки вони служать для позначення ступеня якості, інтенсивності якості або дії.

Функціональні можливості обставинних прислівників виявляються гнучкішими, ніж прислівників ступеня. За одночасної наявності в реченні обставинних прислівників і прислівників ступеня перші, як правило, передують другим, хоч вирішальну роль при визначенні тієї чи іншої конкретної позиції у таких випадках відіграє валентність прислівників та ступінь їх взаємодії з означуваним словом. Наприклад:

1)Ќљ‘RЃC‘ј·ўПЦБЛњk‘Ѕђl“sЌЭђH•i“XќУ±ЯЕЕ¶УЎЈ Hыrбn, tв fвxiаnle hмn duф rйn dфu zаi shнpindiаn pбngbiвn pбiduм. “Раптом, він помітив, як дуже багато людей стоять у черзі біля продовольчого магазину”

2)‘јЌљ‘R·ўПЦБЛњk‘Ѕђl“sЌЭђH•i“XќУ±ЯЕЕ¶УЎЈTв hыrбn fвxiаnle hмn duф rйn dфu zаi shнpindiаn pбngbiвn pбiduм. “Він раптом помітив, як дуже багато людей стоять в черзі біля продовольчого магазину”

У першому прикладі обставинний прислівникЌљ‘R hыrбn “раптом” стоїть у препозиції перед підметом, у другому - між підметом і присудком. У той же час прислівник ступеня њk hмn в обох прикладах не змінює своєї позиції перед прислівником ‘Ѕduф “багато” і не може займати синтаксичну позицію перед обставинним прислівником Ќљ‘R hыrбn “раптом”.

Наші спостереження показують, що вибір позиції обставинних прислівників залежить, по-перше, від їхнього значення, по-друге, від ступеня зв'язку прислівника з означуваним ним словом, по-третє, від смислового завдання висловлювання.

Що стосується можливості граматичної взаємопов'язаності прислівників із іменниками у китайській мові, то ніхто з відомих нам дослідників не висловлював думки, що між цими двома частинами мови може існувати граматичне підпорядкування, хоч наші спостереження виявляють факти у мовній практиці, особливо в розмовному стилі, що фіксують вживання прислівника, коли він характеризує або уточнює іменник при пропущеній зв'язці або дієслові, яке виконує функцію зв'язки. Зокрема, такі відношення спостережено з іменниками, що мають значення: послідовності, категоріальності, виміру та предикативності.

Іменники зі значенням послідовності: ‰хЌ‘Зм?ЃC‘е‰Ж“s–Z’…Џy±ёОДТХЅЪДїДШЈЎKuаi Guуqнng la, dаjiв dфu mбngzhe zhunbиi wйnyм jiйmщ ne! “Незабаром національне свято, всі займаються підготовкою культурної програми свята!.”

‰х kuаi “незабаром” - прислівник часу, Ќ‘Зм Guуqнng “національне свято” - іменник зі значенням порядку, послідовності, ? la - інтонаційна допоміжна частка.

Іменники зі значенням категоріальності: ‘јГЗµЅАґЈ¬УГІ»ЧЕЛµ»°Ј¬‘ь“ЯаТаТ“I–Ъ‘—ЃCЌЭ‰ОПЯЙПѕН»б±діЙѕЮґуµДБ¦БїЎЈ Tвmen dаolбi, yтngbщzhбo shuф huа, zhi nа mтmтde mщsтng, zаi huoxiаnshang jiщ hщi biаnchйng jщdаde lмliаng. “Вони прибули, не слід розмовляти, на фронті лише мовчазний погляд - і той може перетворитися на величезну силу.”

‘ь zhi “лише” - обмежуючий прислівник, –Ъ‘— mщsтng “погляд” - іменник зі значенням категоріальності.

Іменники зі значенням виміру: ‰д“IђS’ЄЃC•¦—O“ћЌЕЌ‚“xЃB W?de xоnchбo, fиiyongdаo zuм gвodщ. “Мої сердечні переживання досягли свого апогею (найвищого ступеня).”

ЌЕ zuм “найбільш” - прислівник ступеня, Ќ‚“x gвodщ “висота” - іменник зі значенням виміру.

Іменники зі значенням предикативності: ‘ј•sЅІѕїґ©: “~“V–З€Я’†ЋR‘•ЃC‰Д“V€кЊЏ”’іДЙАЃB Tв bщ jiгngjiu chuвn: dфngtiвn miбnyо zhфngshвnzhuвng, xiаtiвn yн jiаn bбi chиnshвn. “Він не приділяє значної уваги одягу: взимку - ватний цивільний френч, а влітку - біла сорочка.” “~“V dфngtiвn “взимку”, “зима”; ‰Д“V xiаtiвn “влітку”, “літо” - прислівники, –З€Я’†ЋR‘• miбnyо zhфngshвnzhuвng “ватний цивільний френч”; €кЊЏ”’іДЙА yн jiаn bбi chиnshвn “біла сорочка” - іменник, який виконує в реченні функцію присудку.

ВИСНОВКИ

У загальних висновках подано теоретичні узагальнення, що випливають із поданого в дисертації аналізу мовного матеріалу.

Прислівник у китайській мові є самостійною, повнозначною лексико-граматичною категорією, функціонування якої пов'язане з наявністю лексичних, граматичних та стилістичних ознак. Основними критеріями його самостійності та повнозначності є певне лексичне значення, певні закономірності словотвору, можливість поєднання з усіма частинами мови (крім прийменників) та можливість утворення самостійних речень (особливо в діалогічній мові та мові драматичних творів).

Походження сучасних прислівників китайської мови пов'язане з іменниковими, дієслівними та іншими повнозначними лексико-граматичними групами слів давньокитайської мови. Інколи встановити походження того чи іншого прислівника неможливо, оскільки в давньокитайській мові він виконував одночасно багато різних граматичних та лексичних функцій, починаючи від повнозначних слів (іменник, дієслово, прикметник) і закінчуючи неповнозначними (частка, вигук тощо).

Творення прислівників у сучасній китайській мові відбувається різними шляхами і з різною продуктивністю від дієслів, іменників, прикметників, шляхом лексикалізації сполук та синтаксичних з'єднань, основоскладання прислівникових морфем. Найбільш продуктивними способами творення прислівників є афіксація та адвербіалізація, менш продуктивними - лексикалізація сполук та основоскладання.

Стилістичні властивості прислівників китайської мови виявляються у стилістичній маркованості прислівників ступеня та емоційно-оцінному забарвленні емфатичних прислівників.

Функціональні особливості прислівників сучасної китайській літературній мові виявляють себе по-різному. Найбільша позиційна свобода властива обставинним прислівникам - усі вони можуть займати дистантну позицію щодо означуваного слова, тоді як прислівники ступеня більш обмежені у своїх позиційних можливостях, для них характерним є контактне вживання. У тих випадках, коли вживається кілька прислівників, конкретне їхнє місце визначається не лише значенням прислівників, але й структурним компонуванням, ступенем зв'язку означуваного слова з означенням та смисловим завданням висловлювання.

Прислівник у китайській мові може вступати в граматичний зв'язок з іменником, але лише за умови наявності в іменника особливого граматичного значення або можливості транспозиції власних функціональних характеристик.

Китайський прислівник може пов'язуватися валентним зв'язком не лише з тим словом, яке йде за ним, а й відокремленими від нього іншими словами, групами слів і реченням в цілому.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Колодко С.А. Прислівник у сучасній китайській мові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. - К., 1999. - Вип. 2. - С. 41-43.

2. Колодко С.А. Іменники в китайській мові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. - К., 2000. - Вип. 3. - С. 35-38.

3. Колодко С.А. Прихований граматичний зв'язок та умови формування прислівниково-іменникових сполучень у китайській мові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. - К., 2000. - Вип. 4 - С. 21-25.

4. Колодко С.А. Предикативність іменника як одна з його функцій при утворенні прислівниково-іменникових сполучень // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. - К., 2001. - Вип. 5 - С. 32-35.

5. Колодко С.А. Проблема ідентифікації китайського прислівника // Мова та історія: періодичний збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип. 75/76/77 - С. 54-61.

6. Колодко С.А. Стилістичні особливості та етимологія прислівників китайської мови // Збірник наукових праць Київського національного лінгвістичного університету: Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К., 2005. - Вип. 13 - С. 366-372.

7. Колодко С.А. Сполучуваність якісних прислівників китайської мови зі словами інших лексико-граматичних груп. // Мова та історія: періодичний збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип. 78 - С. 50-58.

АНОТАЦІЯ

Колодко С.А. Прислівник у китайській мові: структура, семантика, функції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за фахом 10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. - Інститут сходознавства імені А. Кримського Національної академії наук України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена розгляду питань семантики, структури та функцій прислівників китайської мови. У праці розкрито проблему семантичних, структурних та функціональних характеристик прислівникових слів у китайській мові, розглядаються наявні класифікації цієї групи слів та запропонована авторська класифікація.

У праці подано нові погляди щодо синтаксичних можливостей прислівників, а саме врахування специфіки їхнього поєднання з іменниками та числівниками, розкрито приховані семантичні зв'язки у таких сполуках, обґрунтовано авторську концепцію щодо стилістичної маркованості прислівникових слів.

Ключові слова: прислівник, ідентифікація, семантика, структура, функції, стилістичне маркування, класифікація, афіксація, адвербіалізація, основоскладання.

АННОТАЦИЯ

Колодко С.А. Наречие в китайском языке: структура, семантика, функции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 - языки народов Азии, Африки, аборигенных народов Америки и Австралии. - Институт востоковедения имени А. Крымского Национальной академии наук Украины, Киев, 2009.

В диссертации рассматривается проблема квалификации наречия китайского языка с точки зрения типологической классификации языков, предложенной академиком В.М. Солнцевым, анализируются общие вопросы этимологии, семантики, словообразования, стилистики китайских наречий.

Последовательно анализируются основные концепции исследователей-китаистов, которые касаются выделения частей речи в аморфных языках, в частности особенности определения отдельных лексико-грамматических групп слов, среди которых наречие квалифицируется как самостоятельная знаменательная единица. Одной из главных проблем исследования частей речи в китайском языке, как и в других нефлективных языках, является возможность отнесения одного и того же слова к разным лексико-грамматическим категориям. Китайские исследователи формулируют эту проблему в такой сжатой форме €кЋџ‘ЅАа и ци то лэй - “одно слово - много категорий”.

Происхождение современных наречий китайского языка преимущественно связано с предметными, глагольными и другими знаменательными словами древнекитайского языка. Определение этимологических координат того или иного наречия часто невозможно, потому что в древнем языке оно выполняло одновременно много разных грамматических функций, соответственно знаменательных слов (существительных, глаголов, прилагательных) или служебных (частиц, междометий и т.д.).

Стилистические свойства наречий проявляются в стилистической маркированности наречий степени и эмоционально-оценочной окраске эмфатических наречий. Следует подчеркнуть, что в доступной для нашего использования китаеведческой литературе такие проблемы не рассматривались.

В результате адвербиализации других лексико-грамматических групп слов в китайском языке образовалось немало наречий. В китайском языке есть также наречия, образованные путем адвербиализации других частей речи.

С точки зрения известного китаиста Н.Н. Короткова, этот способ образования наречий не продуктивен в современном китайском языке, но именно благодаря ему преимущественно происходило пополнение категории в древнекитайском языке.

Одним из самых продуктивных способов образования наречий в китайском языке является морфологический, в рамках которого преобладает суффиксация.

В диссертационной работе приведены многочисленные примеры образованных от разных частей речи наречий. Рассматривая роль аффиксации при образовании наречных слов в китайском языке, мы пришли к выводу, что суффиксы не всегда являются формальными показателями категории наречия.

Лексикализацию грамматических соединений является менее продуктивным способом образования наречий чем аффиксация. От основосложения этот способ отличается тем, что слово образуется не в результате сложения основ, а с помощью слияния в единое лексическое целое синтаксической группы. Компоненты этих слов соотносятся в современном языке с самостоятельными словами.

Основосложение также является важным способом образования наречий, хотя в словообразовании наречий играет незначительную роль.

Анализируются известные в китаеведении классификации наречий, в основе которых разные принципы и критерии выделения слов с наречным значением, а также определяются самые характерные грамматические признаки наречной лексики современного китайского языка.

Рассматриваются особенности наречного синтаксиса и позиционное компонирование наречий с другими частями речи в китайском предложении. Позиция наречия в предложении зависит от высказывания, которое трудно идентифицировать, не прибегая к актуальному членению предложения, с помощью которого уточняется непосредственное, конкретное содержание той или иной синтаксической единицы, учитывая особенности контекста. Если на формально-грамматическом уровне в китайском предложении виделяется подлежащее, сказуемое и второстепенные члены, то при актуальном членении существует только две соотносимые величины: тема и рема, которые тесно связаны с понятием логического субъекта и логического предиката. Наречие, которое в китайском предложении чаще всего реализует свои валентные свойства в группе сказуемого, преимущественно выступает в функции обстоятельства. Позиционная перестановка обстоятельственных наречий в китайском предложении возможна, но она приводит к актуализации других компонентов структур предложения. Место обстоятельственных наречий в анализированных контекстах определяется: а) значением наречий; б) степенью связи определения с определяемым; в) смыслом предложения в плане его актуального членения.

Результаты исследования дают автору право утверждать про отнесение наречий китайского языка к самостоятельной и знаменательной группе слов.

Ключевые слова: наречие, идентификация, семантика, структура, функции, стилистическое маркирование, классификация, аффиксация, адвербиализация, основосложение.

SUMMARY

S.A. Kolodko. The Adverb in Chinese: structure, semantics, functions. - A Manuscript.

A thesis to apply for the scholar degree of a Candidate of Linguistic Sciences, Speciality 10.02.13 “Asian, African, American and Australian languages”. - A. Krymsky Institute of Oriental Studies of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2009.

The thesis deals with problems of the semantics, structure and functions problems related to the adverb in Chinese. It is study of the problem of semantic, structural and functional characteristics of adverbial words in Chinese, describes existent classifications of that group of words, offers the author's classification.

The study deals with new views concerning syntactic qualities of Adverbs, exactly regard to specific of their combination with nouns and numerals, reveal latent semantic connections in such combinations, proves the author's concept about stylistic dyeing of adverbial words.

Key words: adverb, identification, semantic, structure, functions, stylistic dyeing, classification, affixation, adverbialisation, composition of wordbases.

Размещено на Allbest.ru

...

автореферат "Прислівник у китайській мові: структура, семантика, функції" скачать

Подобные документы

Особливості вживання веньянізмів у фразеологічній системі сучасної китайської мови
Місце класичної китайської мови веньянь та байхуа у розвитку китайської мови. Модернізація писемності. Відмінності в граматичному складі веньянь і сучасної китайської мови. Сфера застосування веньянізмів. Фразеологічна система сучасної китайської мови.

дипломная работа [84,2 K], добавлен 27.12.2012
Дослідження прислівника в порівнюваних мовах
Прислівник у сучасній українській мові на прикладі художнього твору Р. Бредбері "Вино з кульбаб". Типи афіксального словотвору. Прислівники займенникового походження. Вживання прислівника англійською мовою на прикладі художнього твору "Dandelion Wine".

курсовая работа [373,2 K], добавлен 30.09.2016
Творення прислівників від різних частин мови в українській мові
Поняття числівника як частини мови, його морфологічні ознаки і вираження в реченні. Утворення прислівників прикметникового, іменникового, займенникового й дієслівного походження. Вживання для утворення особливих, властивих тільки їм, суфіксів і префіксів.

реферат [31,1 K], добавлен 07.11.2011
Особливості класифікації інтернет-лексики сучасної китайської мови
Інтернет-мова як відображення нових форм комунікації. Особливості та класифікація інтернет-лексики сучасної китайської мови. Основні причини, які впливають на специфіку китайської інтернет-лексики, щодо труднощів перекладу та її тематичної класифікації.

курсовая работа [131,0 K], добавлен 13.12.2014
Використання дієслів у сучасній китайській мові
Місце дієслова в системі частин мови у китайській мові. Формальні особливості організації дієслівної парадигми в китайській мові. Граматичні категорії дієслова. Категорії виду і часу. Аналітична форма справжнього тривалого часу. Минулий миттєвий час.

курсовая работа [50,4 K], добавлен 05.06.2012
Класифікація частин мови
Частиномовна класифікація слів у давнину. Частини мови як одиниці морфологічного рівня мови. Форми словозміни і словотворення. ім`я, дієслово, прикметник, займенник, прийменник, прислівник, сполучник. Сучасний стан розробки питання про частини мови.

реферат [29,6 K], добавлен 04.07.2015
Займенник в перській мові
Розряди займенників у перській мові, їх класифікація за семантичними і функціональними ознаками. Випадки самостійного вживання, функції та значення займенників у реченні. Перехід слів інших частин мови до класу займенників, процес прономіналізації.

реферат [37,3 K], добавлен 26.02.2012
Неперекладне в перекладі англійських неологізмів
Найбільш продуктивні способи утворення нових слів в англійській мові, основні сфери вживання неологізмів. Огляд словотворчої системи англійської мови. Способи утворення неологізмів на основі дослідження "Словника нових слів англійської мови" Дж. Ейто.

дипломная работа [82,9 K], добавлен 07.02.2011
Вигуки та звуконаслідувальні слова в українській мові
Лексико-семантична характеристика та стилістичне використання вигукової лексики. Поняття та структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект. Класифікація вигуків та звуконаслідувальних слів української мови.

курсовая работа [51,1 K], добавлен 03.10.2014
Стилістичні властивості прикметника
Загальна характеристика прикметника як частини мови. Стилістичні і виразні властивості прикметника в українській мові. Поняття стилістики і визначення стилістичних особливостей морфологічних ознак прикметника, опис його основних художньо-виразних ознак.

курсовая работа [50,0 K], добавлен 14.10.2014
Граматика англійської мови
Практична робота з граматики англійської мови: вивчення форми дієприкметника минулого часу, минулого невизначенного часу. Приклади утоврення дієслова, іменника, прислівника за допомогою суфіксів. Переклади текстів з англійської на українську мову.

контрольная работа [16,9 K], добавлен 26.09.2008
Особливості семантики та функціонування буттєвих речень в англійській мові
Історія розвитку, основні завдання і характеристика семантики як розділу мовознавчої науки. Вивчення структурних і функціональних особливостей розмовного стилю англійської мови. Розкриття лексико-синтаксичної специфіки розмовної англійської мови.

курсовая работа [46,8 K], добавлен 10.02.2014
Використання рахівних слів у сучасній китайській мові
Явище рахівних слів у китайській мові та сучасний етап їх вивчення. Принципи вживання та проблема класифікації рахівних слів. Іменникові та дієслівні рахівні слова. Значення універсального рахівного слова. Найчастотніші рахівні слова та їх використання.

курсовая работа [65,4 K], добавлен 03.04.2012
Структура лексико-семантичного поля "коштовності" в сучасній англійській мові
Лексико-семантична група як мікросистема в системі мови. Аналіз ЛСП "коштовне каміння" в англійській мові в семантичному, мотиваційному та культурологічному аспектах. Дослідження його функціонування в англомовних художніх прозових та поетичних творах.

курсовая работа [35,8 K], добавлен 10.04.2014
Синтагматичні властивості параболізмів у сучасній німецькій мові
Дослідження синтагматики параболізмів, представленої у німецькій мові через сполучуваність слів у фіксованих словниками лексико-синтаксичних варіаціях біблійних притч і їх модифікацій. Структурні моделі їх сполучуваності за лексико-граматичними класами.

статья [191,5 K], добавлен 07.08.2017
Запозичення в японській мові
Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, "васейейго" як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування.

курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.10.2014
Функціонально-семантичні та стилістичні особливості фразеологічних одиниць з компонентом "око/очі" (за романом В. Шкляра "Залишинець")
Фразеологізм як лінгвістична одиниця: поняття і характеристика. Лексема "око" у мовній картині світу українців. Особливості класифікацій стійких сполучень слів, їх основні функції і експресивно-стилістичних властивостей у романі В. Шкляра "Залишинець".

курсовая работа [62,9 K], добавлен 30.04.2014
Фразеологізми як відображення національного характеру
Національно-культурна семантика мови у структурі мовної особистості. Фразеологізм - високоінформативна одиниця мови. Концептуальний простір фразеологізмів з компонентами-соматизмами. Лексико-семантичні особливості утворення і класифікації фразеологізмів.

курсовая работа [41,4 K], добавлен 23.12.2010
Модернизація китайської мови і писемності
Створення загальнокитайської мови і стандартизація вимови. Упорядкування і проблема ієрогліфічної писемності на сучасному етапі. Перехід до алфавітного письма і проблема орфографії. Система сполучення двох методів машинної обробки китайських текстів.

курсовая работа [62,2 K], добавлен 22.12.2010
Парадигматичні відношення лексико-семантичного поля прикметників арабської мови на позначення фізичного стану людини
Лексико-семантична система арабської мови. Прикметники в арабській мові, їх виділення та утворення. Парадигматичні відношення в мові, лексико-семантичне поле прикметників на позначення фізичного стану людини в їх аспекті. Основні підкласи прикметників.

курсовая работа [75,8 K], добавлен 07.10.2014

Другие документы, подобные "Прислівник у китайській мові: структура, семантика, функції"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.