Концепт рух в сучасній іспанській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК 811. 134.2: 165.194

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КОНЦЕПТ РУХ В СУЧАСНІЙ ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

Головко Олена Борисівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор КОРБОЗЕРОВА Ніна Миколаївна, завідувач кафедри іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент ДАНИЛИЧ Валентина Стефанівна, завідувач кафедри іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету;

кандидат філологічних наук, доцент КОРОТІЧ Тетяна Анатоліївна, доцент кафедри іноземних мов факультету міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Захист відбудеться “20” березня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано “19“ лютого 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради к.філол.н. Клименко Л.В.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Інтенсивне поглиблення міжнародних зв'язків та міжнаціонального співробітництва зумовило зростання інтересу до національних мовних картин світу. Витоки ідей про кореляцію мови з картинами світу її носіїв знаходимо ще в працях В. фон Гумбольдта та О.О. Потебні. У другій половині минулого століття виникає когнітивна лінгвістика внаслідок розвитку когнітивізму як загальнонаукового напряму, науки про знання й пізнання, згідно з якою ментальну діяльність людини інтерпретують як ефективний механізм отримання, накопичення та обробки знань про об'єктивний світ (А. Вєжбицька, О.С. Кубрякова, В.З. Дем'янков, Ю.С. Степанов та інші). Мову почали вивчати не тільки як унікальний об'єкт, який розглядають ізольовано, але здебільшого як спосіб доступу до всіх ментальних процесів, що відбуваються у свідомості людини й визначають її буття в суспільстві (Г.В. Колшанський, О.О. Корнілов, В.В. Красних, В.А. Маслова та інші). Антропологічна переорієнтація мовознавства свідчить про зміну пріоритетів, про перехід від традиційної лінгвістики, з її домінантною увагою до мовних форм, до лінгвістики антропоцентричної, що передбачає дослідження мови в безпосередньому зв'язку з мовцем (Н.Д. Арутюнова, М.М. Болдирєв, А. Вєжбицька, О.П. Воробйова, В.З. Дем'янков, У. Еко, Ю.М. Караулов, К.Я. Кусько, О.С. Кубрякова, Дж. Лакофф, О.В. Падучева, О.В.Рахіліна, Ю.С. Степанов, Н.В. Слухай, Ч. Філмор, А. Ченкі та інші).

Комплексне дослідження мовних картин світу різних народів представлене в лінгвокультурології, науці, що як автономна галузь лінгвістичних досліджень склалася в 70-х роках ХХ століття. У ній широко використано когнітивний підхід, який полягає в дослідженні відтворення знань мовними засобами через відбиття національної культури в мові. В Україні лінгвокультурологічні студії розвивають А.Д. Бєлова, І.О. Голубовська, В.С. Данилич, О.М. Кагановська, Р. Кісь, Ю.Л. Мосенкіс, О.О. Селіванова, М.В. Якименко та інші.

Сучасний етап розвитку мовознавства характеризується комплексним аналізом окремих концептів з використанням антропоцентричних парадигм, які враховують взаємодію різних чинників, як власне мовних, так і позамовних, що забезпечує більш глибоке розуміння співвідношення концептуального підходу до мовної картини світу.

Учення про рух розроблялося впродовж усієї історії філософської думки. Такі філософи, як Зенон, Демокріт, Геракліт, Арістотель, Гегель, Коперник та інші, спробували дати власне тлумачення цього феномена.

У сучасній лінгвістиці досі не існує комплексного аналізу концепту РУХ на матеріалі сучасної іспанської мови.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що дисертаційна праця виконана в руслі загального спрямування лінгвістичних досліджень щодо вирішення проблем кодування та функціонування різних мовних одиниць; зумовлена цілісним підходом до проблеми репрезентації концепту РУХ в іспанській мовній та концептуальній картинах світу, а також відсутністю у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці когнітивного аналізу концепту РУХ.

Мета дисертаційної праці - вивчити особливості концептуалізації РУХУ засобами іспанської мови, його функціонально-когнітивну характеристику та мовну репрезентацію. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

створити робочу модель для визначення концепту, встановити його структуру, схарактеризувати його складові та встановити зв'язки між ними на матеріалі сучасних іспанських художніх текстів;

побудувати прототипову модель концепту РУХ з огляду на антропоцентричні передумови, описати її елементи та виявити зв'язки між ними; рух іспанський художній мовний

виявити національні особливості репрезентації поданого концепту в іспанськомовній концептуальній картині світу;

розглянути концепт РУХ з позиції прагматики в лінгвопоетиці.

Об'єктом дослідження є лексичні та синтаксичні функції, що використовуються для вербалізації концепту РУХ в іспанськомовній картині світу.

Предмет дослідження - семантична та прагматична репрезентація концепту РУХ засобами сучасної іспанської мови.

Матеріалом дослідження слугували 60 художніх творів сучасних іспанських авторів загальним обсягом 4797 сторінок, із яких було відібрано понад 13 тисяч прикладів. 1200 фразеологічних зворотів відібрано методом суцільної вибірки з іспансько-російського словника фразеологізмів Е.І. Левінтової та словника іспанської мови Іспанської Королівської Академії.

Методи і прийоми дослідження. Для аналізу фактичного матеріалу застосовано методологічний апарат традиційної та когнітивної лінгвістики, зокрема такі її напрями, як фреймова та прототипова семантика. У дисертації використано такі основні методи дослідження: дескриптивний із прийомами спостереження, порівняння, узагальнення, класифікації мовних фактів для систематизації та класифікації мовного матеріалу; гіпотетико-дедуктивний на підтвердження ілюстративного матеріалу визначення концепту; компонентний аналіз значень на основі словникових дефініцій; концептуальний аналіз для пояснення складових концепту РУХ; семантичний, синтаксичний та прагматичний аналіз під час проведення мовної репрезентації окресленого концепту.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний когнітивний аналіз концепту РУХ, його концептуалізації засобами сучасної іспанської мови, визначено його складові, сконструйовано прототипову модель, розглянуто національні особливості репрезентації в іспанськомовній картині світу.

Теоретичне значення дослідження визначено тим, що воно є внеском у вивчення особливостей мовного відтворення етноспецифіки менталітету іспанської нації; у ньому подано визначення концепту РУХ та його складових на основі створеної робочої моделі; виявлено зв'язки між концептуальними ознаками концепту РУХ та засобами їх репрезентації в іспанській мові, застосовано комплексний метод його опису; показано кореляцію семантичного простору та лексичного матеріалу, виявлено роль когнітивної категорії сприйняття у формуванні його об'єктивації та функціонування.

Практичне значення дослідження визначено можливістю використання основних положень і результатів у теоретичних курсах лексикології та теоретичної граматики іспанської мови, в спецкурсах з проблем когнітивної лінгвістики, фреймової семантики, лінгвокультурології.

На захист винесено такі положення:

Концепт РУХ - це етнокультурно маркована вербалізована одиниця розумової діяльності людини, яка пов'язана з колективними знаннями та досвідом, що підтверджено іспанськими лексичними та синтаксичними мовними засобами, репрезентованими у фізичному, емоційному та інтелектуальному світі людини.

Рух є концептом, який має складну та одночасно динамічну структуру. В іспанськомовній картині світу він вербалізований постійними та тимчасовими концептуальними ознаками. До перших належать: дія / acto, зміна / cambio, зміна положення в просторі / traslado, точка відліку / principio та завершення / terminaciуn, наявність суб'єкта та об'єкта / persona, mecanismo. До інших, тимчасових, ознак належать: швидкість / rapidez, повторюваність / frecuencia, тривалість / duraciуn, одночасність / simultaneidad, процес / proceso, початок та закінчення руху / comienzo, fin, які об'єктивовані різними частинами мови.

Концептуалізація руху в іспанськомовній картині світу є креативною, оскільки кодування руху в соціальному та внутрішньому світі людини ґрунтується на діях, які відбуваються в реальному світі, та пояснюється множинністю можливих форм репрезентації в ментальному просторі. У процесі концептуалізації рух набуває національного забарвлення, що підтверджено такими концептами, як movida, marcha, salida, що функціонують в урбаністичному дискурсі Іспанії.

Головною характеристикою концепту РУХ є його відносність, яка залежить від сприйняття. Вербалізуючись, концепт РУХ виявляє зв'язок з візуальним, аудійним, чуттєвим сприйняттям особистості. Мовні маркери конкретизують сприйняття й визначають стосовно чого або кого здійснений рух.

Застосування в іспанській мові значної кількості синтаксичних конструкцій різного типу - інфінітивних, герундійних, дієприкметникових як звичайних, так і перифрастичних - в одному реченні являє собою новий ступінь кодування інформації, що свідчить про більш високий рівень розвитку когнітивних можливостей сучасної людини та про рух, маніфестований у синтаксичній структурі мови.

Зв'язок праці з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в глобалізації світових процесів” (код 01БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти й науки України.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорені на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також кафедри теорії та практики перекладу Севастопольського національного технічного університету в 2004 - 2009 роках. Апробацію результатів дослідження здійснено на Міжнародних наукових конференціях “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004 р.), “Інформація - Комунікація - Мультимедія” (Севастополь, 2003 р.), “Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі” (Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації, результати й висновки проведеного дослідження висвітлено у 8 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах Міжнародних наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку довідкової літератури та списку джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації - 215 сторінок, з них - 173 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 381 працю, з них 49 - іноземними мовами, список джерел ілюстративного матеріалу включає 60 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та наукову новизну, визначено мету, завдання й основні положення, які винесені на захист, описано методи дослідження та подано теоретичне й практичне значення його результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження вербалізації концепту РУХ у сучасній іспанській мові” подано теоретичні положення, на яких ґрунтується робота, створено та проаналізовано робочу модель структури концепту РУХ, побудовано його прототипову модель з позиції антропоцентризму, проаналізовано національні особливості прояву цього концепту, розглянуто поняття мовної й концептуальної картин світу.

На сьогодні концепцію когнітивної лінгвістики розвивають учені різних країн, такі як Є. Бартмінський, А. Вєжбицька, С. Гутьєрес Ордоньєз, Дж. Лакофф, Дж. Міллер, Х. Ортега-і-Гаcсет, Д. Румельхарт, Ж. Фоконьє, Н.Д. Арутюнова, А.Д. Бєлова, В.З. Дем'янков, С.А. Жаботинська, О.С. Кубрякова, О.В. Падучева, З.Д. Попова, О.О. Селіванова, І.В. Смущинська, Й.А. Стернін, А. Ченкі та інші.

Концепт має складну понятійну основу з соціальними, психологічними, культурними, національними, історичними компонентами, тому дати його однозначне визначення складно.

Виникнення концепту нерозривно пов'язане з когнітивними здібностями людини. Зберігання, опрацювання і відтворення інформації, що міститься в свідомості індивіда, має тісний зв'язок і з іншими процесами, з його пам'яттю. Описуючи концепт РУХ, ми спиралися на такі когнітивні прийоми: на прототиповий підхід Е. Рош, на прототипову теорію значення Дж. Лакоффа, на метод, використаний Р.М. Фрумкіною, який заснований на описі центру і периферії. Розглянутий концепт складається з центру ядра, який має прототипове значення: acciуn у efecto de mover у moverse; у ядро входять інші словникові дефініції, а периферію утворюють різні лексичні одиниці, що мають певні конотації щодо таких основних значень, як: el vuelo de pensamiento о de fantasнa.

Схема 1. Представлення значень концепту РУХ

Лінгвісти поділяють усі існуючі концепти на універсальні, які властиві для будь-якої нації, типу: час, простір, рух тощо, та власне національні, тобто ті, які властиві тільки певному етносу. Наприклад, el Tно Pepe, el caballero andante, el toro espaсol, la corrida, puentes для іспанців; Берегиня, калина для українців; дума, туга для росіян. Досліджений нами концепт РУХ має загальні й національно-забарвлені ознаки.

У багатьох людей Іспанія асоціюється, насамперед, з Дон Кіхотом, мандрівним лицарем, який прославив свою країну на весь світ, тому EL CABALLERO ANDANTE є іспанським національним концептом, що підтверджено літературними джерелами. Концепт РУХ як етнокультурно марковану одиницю розглянуто з трьох позицій: повсякденного життя іспанців, релігійної належності та історичних особливостей розвитку нації.

Концепт РУХ у звичайного іспанця пов'язаний передусім з такими символами, як marcha, movida та salida. Особливістю поведінки і характеру іспанців є їхня рухливість, прагнення подорожувати, переїздити: Mis compaсeros del mбster que vine а hacer aprovechan para irse de fiesta todos los dнas de la semana. Incluso las expresiones que tienen aquн, ir de tapeo, salir de marcha, invitan а salir. Una predisposiciуn asombrosa para irse de juerga en cuanto se levantaban de la cama у ponнan un pie en el suelo, як стверджує Санчес Луїс.

Мовні засоби відбивають реальне життя етносу. Наприклад, для релігійних свят, знайдено відповідні закодовані символи, такі як: procesiones, desfiles, pasos, paseos, romerнa, peregrinaciуn тощо. Їхня загальна ідея - це рух / переміщення, рух / дія, які властиві іспанському народу.

До національно-маркованих концептів Іспанії, на наш погляд, слід віднести відому фразу “No pasarбn”, яка з'явилася як реакція на завоювання її території військами генерала Франко під час громадянської війни.

Відомо, що для створення культурно-антропологiчного портрету певного етносу-носiя конкретної мови необхiдно вивчати метамову традицiйної культури, мовних i культурних стереотипiв в їхній кореляцiї з нацiональними концептами. Добираючи приклади, ми спиралися на процес осмислення одних об'єктів чи явищ крізь призму інших, беручи за основу концептуальну метафору, концептуальну метонімію, концептуальний оксюморон.

Методом суцільної вибірки з іспансько-російського словника фразеологізмів Е.І. Левінтової та іспанського словника Іспанської Королівської Академії ми дібрали стійкі вирази, які передають переміщення. Ці фразеологічні звороти за значенням розподілені на такі три групи:

віддалення: salir de raspa (вилетіти кулею), tomar la disparada (пуститися врозтіч) тощо;

наближення: entrar а la bayoneta (увірватися), llegar de manos а boca (приїхати, прийти несподівано) тощо;

рух без напряму: marchar а compбs (йти в ногу), andar al paso (рухатися поволі) тощо.

Перша група є найчисельнішою, вона становить 67% ужитків від загальної кількості прикладів. У ній уживаються як лексичні одиниці, основне значення яких “віддалення” (salir, irse, huirse, marcharse тощо), так і ті, які, згідно зі словниковими дефініціями, не мають такого смислового навантаження (dar, tomar, hacer тощо) як, наприклад: salir viniendo almanaques (зірватися з місця); salir de atajo (винести ноги); irse/largarse echando chispas (поскакати щодуху); irse dando con los talones (тікати); huir como perro con cencerro (бігти не оглядаючись), dar las espaldas (тікати), tomar la disparada (пуститися навтьоки) тощо.

Проаналізувавши фразеологічні звороти, що виражають переміщення, ми звернули увагу на те, що основна ідея багатьох з них, окрім стилістично забарвлених, типу marcharse por escotillуn (ухилитися), dar barzones (тинятися), andar con cuquerнas (ходити навкруги) тощо, полягає у вираженні передачі швидкості руху, швидкості переміщення, що підтверджує зв'язок мови як виразника мислення з основними рисами характеру поведінки - швидкості її (даної мови) носія.

Здійснивши концептуальний аналіз словесних символів, об'єднаних концептом РУХ, у творах сучасних іспанських авторів було створено його загальну прототипову модель з позиції антропоцентризму:



Схема 2. Прототипова модель концепту РУХ

Після проведеного аналізу складових концепту РУХ з позиції антропоцентризму ми дійшли висновку про те, що побудова його прототипової моделі неможлива без урахування і встановлення взаємозв'язків з іншими концептами.

Аналіз зв'язків між концептуальною картиною світу (далі ККС), яку ми розглядаємо як сукупність знань та понять про навколишнє середовище, та мовною картиною світу (далі МКС) як способу та знаряддям їх вираження дає підстави для таких висновків:

МКС та ККС не тотожні й формуються на різних етапах утворення знань;

ККС має більш універсальний характер, вона охоплює майже всі існуючі поняття - загальні, національні та науково-забарвлені;

МКС має більш суб'єктивно-об'єктивний характер, який залежить від особистісних, національно-культурних, соціально-історичних чинників;

ККС постійно розвивається й доповнюється, оскільки світ не стоїть на місці, з'являються нові поняття, щоб охопити і концептуалізувати всю навколишню дійсність;

МКС також розвивається і змінюється, проте динаміка мови має певні межі, оскільки існуючі норми не дозволяють їй швидко змінюватися;

МКС є національною, тому що кожна нація має свій набір лексичних і граматичних засобів для відображення навколишнього світу.

У другому розділі “Мовна об'єктивація концепту РУХ у сучасній іспанській мові” виділено й проведено аналіз лексичної вербалізації зазначеного концепту різними частинами мови (іменником, прикметником, дієсловом); розкрито його синтаксичне вираження за допомогою інфінітивних, герундійних та дієприкметникових конструкцій; виокремлено роль сприйняття під час кодування та декодування інформації; визначено тимчасові ознаки в лексичній об'єктивації, досліджено прагматичний аспект у діяльності автора художнього тексту, ролі стратегій і тактик у процесі формування повідомлення та комунікативної ситуації, виявлено творчий характер відносин між автором та реципієнтом.

На основі словникових дефініцій концепт РУХ розглянуто як: дію, переміщення, зміну, де дія може кодувати події та процеси, що підтверджує лексичний склад, а саме:

дія: hecho, acto, actuaciуn, operaciуn, obra, actividad, movimiento тощо;

переміщення: traslado, mudanza, remociуn, destituciуn, trбnsito, cambio тощо;

зміна: cambio, permutа, canje, mudanza, muda, variaciуn, modificaciуn тощо;

подія: suceso, evento, incidente, acontecimiento, hecho, acaecimiento тощо;

процес: proceso, marcha, curso, evoluciуn, sucesiуn, procedimiento тощо, які передбачають активність і процесуальність.

Складові концепту РУХ, які вербалізуються за допомогою іменника, охоплюють значний спектр його характерних рис, а саме:

види руху: oscilaciуn, rotaciуn, marcha, circulaciуn, equitaciуn, viaje тощо;

швидкість руху: rapidez, celeridad, velocidad, ligereza, diligencia тощо;

стадії руху: principio, comienzo, origen, fuente, fin, final, tйrmino, cabo і тощо;

виконавець руху: persona, mecanismo, motor, motociclista, chуfer тощо;

причини руху: causa, razуn, factor, motivo, intenciуn iniciativa тощо;

результат руху: resultado, fin, cumplimiento, producciуn, efecto тощо;

протяжність та обмеження руху в просторі: extensiуn, vuelo, camino тощо.

Наприклад: Y aceleraban su partida, para regresar un mes despuйs transportando en su buque una verdadera fortuna, completamente solos, prefiriendo la navegaciуn suelta y astuta a la marcha en convoy, deslizбndose de isla en isla y de costa en costa para despistar a los sumergibles (Ibбсez 1975, p. 372), дe la partida - це початок руху, buque та sumergible - це вид транспорту, la navegaciуn та la marcha - це протяжність. De pronto, le parecнa completamente absurdo este vagabundeo solitario entre los pinos (Lafоret 2003, p. 124 ), el vagabundeo - це протяжність у просторі.

Проаналізований концепт, виражений прикметником, може позначати:

швидкість дії, переміщення, зміни: rбpido, raudo, activo, veloz, бgil тощо;

сповільненість: tranquilo, sosegado, reposado, pacнfico, sereno тощо;

ускладнення при здійсненні руху: difнcil, complicado, dificultoso, arduo тощо;

безперешкодність здійснення дії: fбcil, sencillo, elemental, corriente тощо.

Досліджуючи концепт РУХ, ми спиралися на сприйняття, яке можна означити як безпосереднє, тобто засноване на відчутті руху його спостерігачем, і сприйняття уявне або ментальне, а саме усвідомлення положення або стану об'єкта в просторі в різні моменти часу.

Рух може сприйматися візуально, аудійно, тактильно та за допомогою нюху й смаку, що знаходить вербальне втілення.

Зорове сприйняття пов'язане з людиною, що є центром усіх координат, стосовно якої й відбувається дія або переміщення, та яка не лише ідентифікує, але й дає оцінку тому, що бачить: Vimos entonces a Efrйn deslizarse entre los juncos como una gran culebra (Matute 1976, p. 411).

У виняткових випадках, коли людина нервує, перебуває в сильному збудженні, зміни можуть сприйматися неадекватно як, наприклад: Caminar o estarse quieto en un sitio, esperando, venнa a ser lo mismo (Egea 2003, p. 147), де не помічають переміщення. Тому можна говорити про відносність руху при сприйнятті як головну його ознаку.

Виділено основні семантичні ознаки досліджуваного концепту, а саме: напрям та спосіб руху, точки відліку руху (початок/завершення), а також наявність суб'єкта та об'єкта. Ці ознаки передбачають такі смислові компоненти: траєкторію, напрям руху, середовище, в якому відбувається рух, наявність початкової та кінцевої точок руху в просторі, можливу наявність перешкоди.

Траєкторія руху у фізичному просторі може бути представлена такими лексичними одиницями: trayectoria, trayecto, camino, itinerario, recorrido, ruta тощо.

Напрям руху в просторі передбачає:

рух угору: levantar(se), subir, ascender, alzar, remontarse, erguir тощо;

рух донизу: bajar, sentarse, hundirse, sumirse, descender, caer, inclinarse і тощо;

рух назад: retirar (se), retroceder, volver, regresar, apartarse тощо;

рух уперед з певною метою: adentrarse, emigrar, acercarse, avanzar тощо;

рух без певної мети: culebrear, enroscarse, rodar, arrastrarse, deslizarse тощо;

рух на одному місці: patear, patalear, aletear, tornar, girar, ondular тощо.

Середовище, в якому відбувається рух, як семантичний компонент може розглядатися в двох аспектах: у фізичному і соціальному вимірах. У фізичному вимірі рух може відбуватися:

суходолом: ir a pie, gatear, marchar, desfilar, caminar тощо;

водним шляхом: nadar, navegar, flotar, sobrenadar, ir a remo, ir en lancha, hacerse a la vela, baсarse, zambullirse тощо;

повітрям: volar, ir en volandas, circunvolar, planear, revolotear тощо;

по будь-якій поверхні: resbalar, ir, correr, rodar, pasar, deslizar, escabullirse, escapar, huir, acelerar тощо.

Наявність початкової точки руху може бути виражена такими лексичними одиницями: partir, salir, embarcarse, marchar, irse, zarpar, partida, marcha, salida тощо.

Ознака завершення руху вербалізується такими мовними знаками, як: llegar, venir, alcanzar, entrar, regresar, retornar, acudir, volver, llegada, entrada тощо.

Наявність перешкоди, яка можлива при здійсненні руху, знаходить своє підтвердження в лексичних засобах, типу: reforzar, esforzar, desplazar, remover, entrar escalando, rebasar arrastrбndose, translado, desplazamiento тощо, тому можна аналізувати дії, пов'язані з подоланням перешкоди.

Концепт РУХ також досліджено в емоційному та інтелектуальному світі людини. Лексичні одиниці, які його вербалізують, можна розподілити на рух-процес, рух-дію, рух-зміну.

Рух-процес (емоційний стан, у якому перебуває людина) може бути виражений через лексеми: emociуn, agitaciуn, pasiуn, exaltaciуn, impaciencia тощо. Окрім дієслів та іменників, які позначають цей процес, в іспанській мові широко вживаються конструкції з дієсловом estar, що передають тимчасовий стан.

Cansados de buscar, dнa a dнa, aсo tras aсo, que? (Galvarriato 2003, p. 103). Тимчасовий стан підкреслюється такими дейктиками, як: dнa a dнa, aсo tras aсo, esos momentos.

Рух-дія, яка пов'язана з фізичним виявом у зовнішньому просторі, вербалізується за допомогою актуалізації ознаки спрямованості на об'єкт. У цьому випадку вживаються лексичні одиниці, які позначають рух-дію, спрямовану на зміну існуючого емоційного стану, типу: enfervorizar, excitar, agitar, galvanizar, calentar la sangre, turbar, alarmar тощо. Окремо можна виділити рух-зміну, пов'язаний із зовнішнім виявом емоцій і виражений в змінах, які відбуваються з людиною, але від неї не залежать. Наприклад: palidecer, enrojecerse, enverdecer тощо.

Особливістю вербалізації рухів, пов'язаних з ментальною діяльністю, є їхня метафорична репрезентація. Ознаки, властиві цьому рухові: спрямованість на об'єкт та подолання перешкоди:

Спрямованість на об'єкт реалізується в значенні лексичних одиниць, що виражають ментальні дії: mencionar, recordar, juzgar, decidir, concluir тощо.

Ознаки подолання перешкоди характеризують рух різного виду: як власне фізичні дії-переміщення, так і емоційні зміни. Проте все це супроводжується інтенсивним інтелектуальним рухом, який відбувається у внутрішньому світі людини, що підтверджено наявністю таких лексичних одиниць, як: forzar(se), contradecirse, contraindicar, controvertir (se), dudar, estar lleno de dudas тощо.

На основі синтаксичного аналізу виділено такі смислові відтінки концепту РУХ, які кодують звичайні та перифрастичні інфінітивні конструкції:

початок руху:

empezar +а+ інфінітив;

повторювання дії, яка виражена:

завершення, або закінчення дії може передаватися:



спонукання до дії, подолання перешкоди, що виражено конструкціями, як: hacer+ інфінітив тощо;

намір здійснити дію, що кодується такими інфінітивними конструкціями, як: desear+ інфінітив тощо;

процес здійснення дії передається інфінітивними конструкціями, в яких перше дієслово є перцептивним або передає волю та бажання автора: Pedro oнa caer estas palabras con interno asentimiento (Martнn-Santos 2001, p. 186).

Концептуальні ознаки руху (дія, переміщення, зміна), які передаються інфінітивними конструкціями та складаються з прийменника (+артикль) й інфінітива, мають смислові відтінки часу, причини, умови, допустовості цілі, завершення дії, способу виконання дії.

Автори сучасних іспанськомовних художніх творів віддають перевагу поєднанню різних синтаксичних конструкцій в одному реченні. Це можна також спостерігати в періодичних виданнях та в повсякденному житті. Можна припустити зв'язок цього явища з тим, що, як відомо, ХХ-ХХІ ст. - це час нових технологій, величезної кількості інформації та високих швидкостей. Щоб вижити в таких умовах, сучасна людина повинна до них пристосовуватися, встигати зробити безліч речей. Змінюється сам спосіб життя: спокійне розмірковане існування поступається життю динамічному, насиченому різними подіями. Це призводить до того, що змінюється сам менталітет, ставлення до того, що відбувається. Мова як головний виразник людської думки також зазнає змін, що знаходить своє підтвердження у появі нових лексичних одиниць або зміні вже існуючих для номінації сучасних процесів у семантиці та більшій насиченості синтаксичними конструкціями у синтаксисі.

Сучасний іспанець, з одного боку, спрощує мову, коли вживає різні синтаксичні звороти замість особових форм дієслів, а, з іншого, деталізує саму дію, коли уточнює її лексичні відтінки за допомогою вживання тих самих конструкцій. Результатом такого процесу є більший ступінь кодування інформації як показника вищого рівня розвитку когнітивних здібностей сучасної людини.

Розгляньмо такий приклад із твору сучасного іспанського письменника Луїса Мартіна Сантоса “Tiempo de silencio”: No vamos a estar perdiendo el tiempo para terminar por donde debнamos haber empezado (Martнn-Santos 2001, p. 182). У цьому реченні автор застосував такі конструкції: ir+a+інфінітив, де останній має форму герундійного звороту estar+герундій; потім прийменник + інфінітив (para terminar) і завершує цей каскад модальна конструкція deber+інфінітив, де останній має складну форму, тобто все речення складається з конструкцій, за винятком декількох слів.

Наступний приклад візьмемо з тексту іншого іспанського письменника, Каміло Хосе Сели: El Maduriena, sin embargo, ansioso siempre de volar mбs alto y de ampliar el negocio, acosaba constantemente a Serafнn para animarlo a dar el golpe gordo que habнa de enriquecerlos... (Cela 2001, p. 15). У цьому реченні автор також віддає перевагу застосуванню інфінітивних конструкцій (de volar, de ampliar, para animarlo a dar, habнa de enriqueсerlos), кодуючи інформацію структурою речення за допомогою інфінітивних зворотів.

Артуро Перес Реверте, сучасний іспанський письменник, також формує свої речення за допомогою різних конструкцій: Viйndolas irse, sonriу con tristeza y volviуse a nosotros sin decir nada (Pйrez Reverte 2000, p. 50). Це висловлення має всього 12 лексичних одиниць, але обсяг змісту, який воно маніфестує, є суттєвим.

Речення з необмеженою кількістю синтаксичних конструкцій передають значний обсяг інформації, яка не потребує багато часу для її кодування та декодування, що актуально в сучасних умовах. Тому можна припустити, що тільки сучасна людина, яка має відповідні когнітивні здібності, може сприйняти та кодувати інформацію у такий спосіб, відповідаючи вимогам адаптації та пристосування до реальної дійсності. Концепт РУХ, як і інші концепти, визначається мовною системою. Інтелектуальний розвиток індивідума, у свою чергу, ідентифікується в основному його мовною компетенцією, яка відтворює особливості соціального середовища.

Герундійні конструкції з дієсловами salir, ir, bajar (наприклад, salir andando, ir llegando, ir bajando, bajar andando) дедалі частіше використовуються сучасними іспанськими авторами, тому їx можна розглядати як результат якісної зміни синтаксичних конструкцій проаналізованого типу. Вони мають відбиток загальних змін, що відбуваються в мові, а саме в процесі деталізації й генералізації. Когнітивні процеси сучасного реципієнта перебувають на рівні, що дозволяє сприймати ці синтаксичні конструкції як єдине ціле, що повніше передає процес, який відбувається. Слід відзначити, що такі сполуки (наприклад, дієслово руху+герундій дієслова руху) можна розглядати як деяку особливість розвитку герундійних конструкцій в сучасній іспанській мові, який призводить до більшої деталізації кодування реальних явищ та подій.

Отже, можна зробити висновок, що в герундійних конструкціях або поєднуються рівноправні/ нерівноправні значення окремих компонентів, або існує єдине значення складових елементів, що підсилює процес руху. Останнє можна проілюструвати таким реченням:

... se va rascando poquito a poquito y el ruido desagradable, denteroso del hierrecillo, de la pequeсa hojalata doblada por alguna mбquina sobre el cordуn marrуn del zapato marrуn, va resbalando en la pared haciendo un dibujo que va tomando forma semihumana у que acompaсa porque llega un momento en que toma expresiуn, va llegando un momento en que toma expresiуn у llega por fin un momento en que efectivamente mira y clava sobre ti... (Martнn-Santos 2001, р. 166).

Проведений аналіз переконує, що тільки завдяки комплексному підходу можна з'ясувати значення речення в цілому. Засновниками прагматичного напряму, як відомо, вважають Ч.С. Пірса та Ч. Морріса. Теорія мовленнєвих актів Дж. Остіна та Дж. Сьорла сприяла подальшому розвитку цього вчення. Сучасні наукові концепції тісно пов'язані з антропоцентричним фактором, який включає тактичне використання лексичних, синтаксичних та граматичних засобів з урахуванням інтенцій, намірів та комунікативних цілей мовця.

У нашій дисертації основу дослідження синтаксичних конструкцій у комунікативно-прагматичному аспекті покладено антропоцентричний принцип вивчення мови, який базується на тому, що мова зорієнтована на людину, тобто в самій граматичній системі мови існують значення суб'єктивного порядку, що впливають на цільову інтерпретацію мовцем змісту повідомлення.

Вираження концепту РУХ у прагматичному аспекті було розглянуто на тексті твору видатного іспанського письменника Каміло Хосе Сели “La familia de Pascual Duаrte” (C.J. Cela 1997). Динаміку розгортання основних концептів упродовж усього тексту було представлено як схему. Зміни емоційного стану героя нерозривно пов'язані з послідовним ходом розгортання подій сюжетної лінії. Саме розгортання концептів художнього твору і сприяє проведенню глибинного аналізу тексту. У згаданому вище романі концепти приреченості, самоти, безвиході допомагають зрозуміти реальні мотиви, якими керуються головні герої і які призвели до кульмінаційного моменту - вбивства матери.

Було проаналізовано динаміку створення й сприйняття тексту на основі когнітивних та комунікативних процесів, що відбуваються між автором і реципієнтом безпосередньо через текст, оскільки розгляд художнього тексту - це не простий процес обміну знаннями, а різні співвідношення, які виникають на різних етапах його формування й сприйняття.

Зіставлення статичного й динамічного аспектів допомагає розглянути комунікативну динаміку твору. Аналізуючи художній твір, ми стикаємося з розвитком авторської думки, розвитком сюжетної лінії та розвитком їх сприйняття читачем.

Ритм напруги є різним залежно від стилю автора, адже залежать від використання різноманітних мовленнєвих засобів. Можна також говорити про ритм напруги реципієнта, який формується багатьма чинниками, а саме його загальним психологічним й емоційним ставленням, конкретними умовами і часом ознайомлення з текстом. Отже, при створенні й відтворенні будь-якого художнього твору можна виділити аспекти, пов'язані з його когнітивною і комунікативною спрямованістю: рух - процес розумової діяльності автора при створенні задуму > рух - відтворення задуму > рух - розвиток саме сюжету > рух - сприйняття тексту реципієнтом.

Характерними рисами для поняття руху і часу в художньому тексті є: безперервність, тривалість, циклічність, спрямованість. Для текстового простору характерною є його спрямованість. Кожен художній простір розглядається як семіотичний, який має межі, окреслені автором, і який водночас їх не має, адже наявність цього простору безпосередньо залежить від читача. Будь-яка сцена з твору є динамічною за своєю суттю, тому що вона змінюється разом зі зміною мислення самого читача, часу та умов прочитання. Взаємозв'язки автора й читача є динамічним діалогічним процесом, який відбувається в певному просторі і в певний часовий проміжок.



ВИСНОВКИ

Рух - це етнокультурно маркована вербалізована одиниця розумової діяльності людини, яка пов'язана з колективними знаннями й досвідом і має універсальні та національно-забарвлені ознаки. Національні концепти movida, salida, marcha, які становлять основу сучасного життя іспанців та без яких неможливо створити культурно-антропологічний портрет, народжені в межах урбаністичного дискурсу Іспанії.

Культура, яка створюється під впливом історичних, соціальних та природних умов, впливає на світобачення та світосприйняття нації. Рух являє собою домінантну рису поведінки іспанців, про що свідчать іспанські фразеологізми та стійкі вирази. Особливістю сучасного іспанського менталітету є сприйняття життя як свята, що закодовано мовними знаками.

Створена нами загальна прототипова модель концепту РУХ з позиції антропоцентризму складається з людської особистості, духовно-емоційного світу, інтелектуального світу та зовнішнього світу і функціонує тільки в поєднанні з іншими концептами в концептуальній картині світу. Концептуальна картина світу відтворює мовну картину світу, до якої ми відносимо словниковий запас, рівень розвитку лексичного втілення концептів, морфологію, синтаксис, фонетику.

Аналізуючи роль сприйняття при репрезентації руху, ми констатуємо, що рух сприймається візуально, аудійно, тактильно, за допомогою нюху та смаку. Від сприйняття, безпосереднього та ментального, залежить головна характеристика руху - його відносність. Концептуалізація руху, яка включає процеси порівняння, зіставлення, виділення прикметної риси, асоціацію та вербалізацію мовними засобами, є креативною, оскільки кодування руху в соціальному, емоційному та інтелектуальному вимірах ґрунтується на діях та процесах, які відбуваються в зовнішньому світі, й пояснюється множинністю можливих форм її репрезентації в ментальному просторі. Особливістю вербалізації руху, пов'язаного з ментальною, емоційною та соціальною діяльністю, є його метафорична репрезентація. До постійних концептуальних ознак належать: дія, зміна, переміщення, точка відліку та завершення, наявність суб'єкта та об'єкта, що мають такі смислові компоненти, як траєкторія, напрям руху, середовище, в якому відбувається рух, наявність початкової та кінцевої точок в просторі, можлива наявність перешкоди. До тимчасових ознак належать: швидкість, повторюваність, тривалість, одночасність, процес, початок та закінчення руху.

Проведений аналіз репрезентації концепту РУХ у семантичному (лексична об'єктивація), синтаксичному (дослідження синтаксичних конструкцій) та прагматичному (дослідження прагматики тексту) аспектах показав, що лексична вербалізація реалізується різними частинами мови. Сучасний когнітивний підхід до їх визначення ґрунтується на синтаксичних функціях. Іспанське дієслово характеризується найбільшими можливостями для кодування руху порівняно з іменником, прикметником та прислівником. Ґрунтуючись на основній ознаці дієслова - здійснення дії, яка спрямована на об'єкт або безпосередньо пов'язана з суб'єктом, ми виділяємо об'єктні, суб'єктні та двооб'єктні дієслова.

Характерними рисами складових концепту РУХ, які вербалізуються іменником, є: види руху, швидкість руху, стадії руху, виконавець руху, причина руху, результат руху, протяжність руху та обмеження руху. Прикметники та прислівники додають перцептивного та оцінного забарвлення, вносять експресивний та стилістичний відтінок.

Дієприкметникові конструкції репрезентують стан та результат здійснення дії, де дієслова руху (ir, andar, venir, llegar, salir, marchar) додають процесуального відтінку; герундійні конструкції, які останнім часом мають тенденцію до частішого вживання, кодують процес розвитку дії, також можуть передавати зміну якості й стану предмета. Звичайні та перифрастичні конструкції вербалізують такі ознаки: початок руху, повторюваність дії, завершення дії, спонукання до дії, подолання перешкоди, намір здійснення дії, можливість / неможливість здійснення дії, процес здійснення дії.

Інфінітивні конструкції, що складаються з прийменника та інфінітива, кодують концептуальні відтінки: часу, причини, умови, допустовості, мети, завершення дії, способу виконання дії. Ці конструкції доволі поширені в сучасній іспанській мові. Зростання частотності синтаксичних конструкцій різного типу (інфінітивних, герундійних, дієприкметникових), поєднаних в одному реченні, свідчить про вищий ступінь кодування інформації, а відтак і про новий, більш високий, рівень розвитку когнітивних здібностей людини ХХ - початку ХХІ ст. та про динамічні процеси, що відбуваються в синтаксичній структурі сучасної іспанської мови.

Прагматичний аналіз художнього тексту показав, що проявами концепту РУХ є: постійна співпраця між адресантом та адресатом протягом розвитку всієї сюжетної лінії, адресованість авторської думки, творчий процес породження тексту, який включає наявність інтенції, відбір комунікативних стратегій і тактик, мовне кодування необхідної інформації. Адресованість як прагматична спрямованість художнього тексту реалізується застосуванням лексичних, граматичних, синтаксичних структур згідно з авторськими намірами та цілями.

Комунікативна ситуація - це творчий процес, який створюється з урахуванням внутрішньомовних та позамовних чинників. Когнітивна й комунікативна спрямованість текстового простору виявляється в русі як процес розумової діяльності автора при створенні задуму, вербалізації цього задуму, розвитку сюжетної лінії, розгортанні текстових концептів та сприйнятті твору реципієнтом. Категорія руху в художньому тексті нерозривно пов'язана з категорією часу та простору. Іманентними рисами руху та часу є: безперервність, тривалість, циклічність, спрямованість. Семантичний простір нагадує лабіринт, у якому рухається сюжетна лінія художнього твору.

Предметом наступних студій може стати дослідження діахронного аспекту об'єктивації концепту РУХ на базі іспанської мови та його зіставлення з об'єктивацією в інших мовах світу. 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Головко Е.Б. Исследование наречных фразеологических оборотов испанского и английского языков. / Елена Борисовна Головко, Оксана Владимировна Фролова, Евгения Александровна Бармина // Материалы десятой юбилейной междунар. конф. [“Высшее образование в ХХІ веке: Информация - Коммуникация - Мультимедиа”], (17-19 сентября 2003 г.) / отв. за вып. Аркадий Андреевич Слободянюк. - Севастополь : СевНТУ, 2003. - С. 205-209.

2. Головко Е.Б. Глагольные фразеологические обороты в испанском и английском языках / Елена Борисовна Головко, Оксана Владимировна Фролова // Вестник Севастопольск. нац. тех. ун-та. - Серия “Филология” / отв. ред. Александр Спиридонович Козлов. - Севастополь : СевНТУ, 2004. - № 51. - С. 133-139.

3. Головко Е.Б. Глаголы движения в испанском языке / Елена Борисовна Головко // Матеріали Міжнар. наук. конф. [“Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес”], (Чернівці, 24-25 листопада 2004 р.) / наук. ред. Олександр Дмитрович Огуй. - Чернівці : Рута, 2004. - С. 55-57.

4. Головко Е.Б. Грамматическая структура пословиц в английском и испанском языках / Елена Борисовна Головко, Евгения Александровна Бармина // Вестник Севастопольск. нац. тех. ун-та. - Серия “Филология” / отв. ред. Александр Спиридонович Козлов. - Севастополь : СевНТУ, 2004. - Вып. 51. - С. 139-148.

5. Головко Е.Б. Использование выразительных средств в английских и испанских пословицах / Елена Борисовна Головко, Евгения Александровна Бармина // Вестник Севастопольск. нац. тех. ун-та. - Серия “Филология” / отв. ред. Александр Спиридонович Козлов. - Севастополь : СевНТУ, 2005. - Вып. 65. - С. 174-180.

6. Головко О.Б. Герундіальні конструкції: лінгвокогнітивні аспекти семантики // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К. : Логос, 2006. - Вип. 9. - С. 69-73.

7. Головко О.Б. Дієслова руху в дієприкметникових конструкціях: лінгвокогнітивний аспект / Олена Борисівна Головко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К. : Логос, 2006. - Вип. 10. - С. 61-64.

8. Головко Е.Б. Концепт “Movimiento” в испанской научной картине мира / Елена Борисовна Головко // Вестник Севастопольск. нац. тех. ун-та. - Серия “Филология” / отв. ред. Михаил Семенович Колесов. - Севастополь: СевНТУ, 2008. - № 89. - С. 64-67.

9. Головко О.Б. Лексична об'єктивація концепту РУХ // Олена Борисівна Головко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К. : Логос, 2008. - Вип. 14. - С. 101-108.

10. Головко О.Б. Лексична вербалізація концепту РУХ // Олена Борисівна Головко // Проблеми семантики слова, речення та тексту : зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К. : Вид-во Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2008. - Вип. 21. - С. 75-81.



АНОТАЦІЯ

Головко О.Б. “Концепт РУХ в сучасній іспанській мові”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

У дисертації здійснено лінгвокогнітивний аналіз концепту Рух у сучасній іспанській мові, створено й проаналізовано робочу модель визначення концепту РУХ, побудовано його прототипову модель з позиції антропоцентризму, проаналізовано національні особливості прояву описуваного концепту, розглянуто поняття мовної та концептуальної картин світу.

На основі фактичного матеріалу проведено аналіз лексичної вербалізації концепту РУХ різними частинами мови (іменником, прикметником, дієсловом); синтаксичного вираження за допомогою інфінітивних, герундійних та дієприкметникових конструкцій; досліджено роль сприйняття при кодуванні та декодуванні інформації; виокремлено тимчасові ознаки при лексичній об'єктивації; розглянуто прагматичний аспект у діяльності автора художнього тексту, ролі стратегій і тактик при формуванні повідомлення та комунікативної ситуації; виділено творчий характер відносин між автором та реципієнтом.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, концепт, лексичне значення, рух, синтаксичний аналіз, прагматичний аналіз.



АННОТАЦИЯ

Головко Е.Б. Концепт ДВИЖЕНИЕ в современном испанском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена лингвокогнитивному анализу концепта ДВИЖЕНИЕ в языковой и концептуальной картине мира испанского общества. В работе представлены особенности выражения и кодирования исследуемого понятия глаголом, существительным, прилагательным, наречием; синтаксическими (инфинитивными, герундиальными, причастными) конструкциями; проведен анализ художественного текста с точки зрения прагматики. Концепт ДВИЖЕНИЕ проанализирован с учетом различных лингвистических и экстралингвистических факторов, которые лежат в основе процессов категоризации и концептуализации мира представителями испанской нации.

Работа выполнена в рамках когнитивного и лингвокультурологического подходов в современной лингвистике.

В первом разделе представлены теории языковых и концептуальных картин мира, определены дефиниции и фундаментальные подходы к исследованию концептов в рамках когнитивной лингвистики и лингвокультурологии, разработана рабочая модель определения концепта ДВИЖЕНИЕ и рассмотрены ее составляющие. Установлено, что в современном урбанистическом обществе возникают национально-окрашенные концепты, характерные, в частности, для всей испанской нации.

На основе концептуального анализа символов была построена и проанализирована с позиции антропоцентризма прототипическая модель исследуемого концепта.

Во втором разделе на материале современного испанского языка был проведен анализ лексической вербализации данного понятия разными частями речи (глаголом, существительным, прилагательным, наречием); синтаксического выражения с помощью инфинитивных, герундиальных и причастных оборотов, исследована роль восприятия при кодировании и декодировании информации; определены временные признаки при лексической объективации.

Значение движения включает субъект, который выполняет действие, объект, на который направлено действие, направление, способ выполнения и определенные ориентиры, такие как точка начала, завершения и место выполнения. Движение, вербализуемое с помощью глагола, рассматривается как движение - действие, движение - изменение, движение - перемещение. Установлено, что движение может восприниматься визуально, аудиально, тактильно, с помощью обоняния, что находит вербальное подтверждение. В диссертации сделан вывод о том, что современные испанские авторы предпочитают употребление различных синтаксических конструкций в одном предложении, что свидетельствует о большей степени кодирования передаваемой информации, как результате более высокого уровня развития когнитивных способностей человека XX -XXI в.в.

В процессе анализа художественного произведения определены: корреляции движение - развитие авторского замысла, движение - развитие сюжетной линии, движение - развитие восприятия реципиента, движение - процесс взаимодействия между автором и читателем.

Ключевые слова: когнитивная лингвистика, концепт, лексическое значение, движение, синтаксический анализ, прагматический анализ.



RESUME

Golovko O.B. The concept of MOVEMENT in linguistic and cognitive dimensions. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.05 - Romance Languages. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2008.

The thesis highlights theoretical grounds of presentation concept MOVEMENT as a pattern for further research. Such prototypical models reflect anthropocentric principles of language and conceptual worldview, as well as national specificity of the above concept.

The research presents the analysis of lexical verbalization of MOVEMENT by means of different parts of speech (nouns, adjectives, verbs); syntactic expression through the Infinitival, Gerundial and Participial constructions. The role of perception while coding and decoding information has been defined.

The paper triggers temporary features of lexical objectivation, pragmatic aspects of the writer's activity, and creative character of writer reader relations. Importance of specific strategies and tactics used for forming a message and communicative situation has been singled out.

...