Ойконімія Івано-Франківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української мови

УДК 811.161.2'373.21

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ойконімія Івано-Франківської області

10.02.01 - українська мова

Яцій Василь Олександрович

Київ - 2009

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі ономастики Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, старший науковий співробітник Шульгач Віктор Петрович, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу ономастики.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, старший науковий співробітник Лукінова Тетяна Борисівна, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, провідний науковий співробітник відділу загальнославістичної проблематики та східнослов'янських мов;

кандидат філологічних наук, доцент Редьква Ярослав Петрович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, заступник декана з наукової роботи та комп'ютеризації філологічного факультету.

Захист відбудеться «27» травня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано «25» квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук В.М. Фурса

Загальна характеристика дисертації

Дослідження ойконімікону на діахронному та синхронному рівнях - важливий етап у вивченні онімного простору будь-якого народу. Адже загальновідомо, що назви населених пунктів містять у собі чимало цінної інформації про історію освоєння й заселення відповідних теренів, а також про різноманітні міграційні процеси, рушієм яких були всілякі чинники. Завдяки цьому топоніми - важливе джерело для таких наук, як історія, географія, етнографія, мовознавство, народознавство, археологія та ін. Часто отримані результати ономастичних пошуків, зокрема топонімійних, - це єдиний вагомий доказовий матеріал, який дає змогу простежити поширення слов'янського етносу на тих чи інших територіях.

Реферована дисертація присвячена лінгвістичному аналізу ойконімів Івано-Франківської області. Вона займає північно-східну частину Українських Карпат, Прикарпаття та частково Опілля. Обласний центр - місто Івано-Франківськ.

За характером рельєфу територія складена з трьох частин: гірської, передгірської та рівнинної. Край (здебільшого низинні наддністрянські землі) був заселений ще в добу середнього палеоліту, приблизно 100 тис. років тому.

Поселення перших землеробсько-скотарських племен доби неоліту, що жили на території теперішньої Івано-Франківської області у VІ-ІV тис. до н. е., дослідили вітчизняні археологи в селах Незвиську та Бовшеві. У IV-ІІІ тис. до н. е. Прикарпаття та правобережжя Дніпра освоювали землеробські племена трипільської культури.

На території Івано-Франківської області відомо близько 50 поселень, могильників та городищ давньоруської доби. З'явилося тоді й чимало міст. Деякі з них, згадані в літописах, існують і досі. Найвідомішим було місто Галич - один з важливих економічних, політичних і культурних центрів Київської Русі.

Актуальність роботи зумовлена насамперед тим, що ойконімія Івано-Франківської області досі не була предметом всебічного комплексного вивчення на синхронно-діахронному рівнях.

Як свідчить практика, ойконімію України розглядають або в межах певного адміністративного регіону (див. праці Ю.А. Абдули, Н.М. Герети, І.С. Гонци, О.В. Іваненка, Ю.О. Карпенка, З.О. Купчинської, А.В. Лисенко, Я.О. Пури, Л.Н. Радьо, І.Б. Царалунги, Є.М. Черняхівської), або ж у межах давніх слов'янських теренів, як-от: Волинь, Закарпаття, Опілля, Поділля, Покуття, Прикарпаття, Приазов'я, які активно досліджували протягом останніх десятиліть (див. праці Д.Г. Бучка, М.М. Габорака, К.Й. Галаса, С. Грабця, В.В. Котович, В.В. Лободи, Я. Рудницького, М.М. Торчинського, М.Л. Худаша, В.П. Шульгача та ін.).

Щодо ойконімії Івано-Франківської області, то до цього часу вона не була предметом системного наукового дослідження в широкому розумінні цього слова. Хоча в українській ономастиці вже захищена дисертаційна робота М.М. Габорака про семантичні й структурні типи прикарпатського ойконімікону та видана відповідна монографія, проте певна кількість запропонованих автором етимологій оцінена нами критично й переглянута.

Зауважимо також, що південно-східній частині регіону (Богородчанський, Городенківський, Надвірнянський, Снятинський, Тисменицький, Тлумацький та інші р-ни) приділив увагу Д.Г. Бучко; північні райони області (Рогатинський та Галицький) ґрунтовно вивчила В.В. Котович.

Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімних утворень) - одне із завдань, поставлених у спільній праці М.Л. Худаша і М.О. Демчук. Відзначимо, що об'єктом досліджень учених стали тільки ті ойконіми, які стосуються теми їхньої роботи. М.Л. Худаш опублікував ще три монографії, у яких розглянув прикарпатські ойконіми, утворені від слов'янських автохтонних відкомпозитних скорочених особових імен, від відапелятивних антропонімів та від апелятивів.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексному науковому планові відділу ономастики Інституту української мови НАН України «Ойконімія України в історико-етимологічному аспекті» (протокол № 3 засідання Бюро Відділення НАН України від 08.05.2007 р.; державний реєстраційний номер 0107U000992).

Мета роботи - всебічно дослідити прикарпатський ойконімікон на діахронному та синхронному рівнях і підготувати матеріали для історико-етимологічного словника ойконімів Івано-Франківської області.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язання таких завдань:

1) відібрати в доступних писемних джерелах, картографічних та архівних матеріалах назви поселень Івано-Франківської області та інвентаризувати їх;

2) на ґрунті низки історичних документальних фіксацій найменувань населених пунктів підтвердити наукові положення про раннє заселення й освоєння території Прикарпаття;

3) здійснити лексико-семантичний аналіз твірних основ ойконімів Івано-Франківщини;

4) установити антропонімну базу для відантропонімних дериватів та топонімну й апелятивну для інших найменувань поселень цієї території;

5) проаналізувати способи і засоби творення назв населених пунктів;

6) визначити особливості й продуктивність словотвірних моделей досліджуваного регіону;

7) укласти історико-етимологічний словник ойконімів Івано-Франківської області.

Методи дослідження. Специфіка об'єкта і поставлені в дисертації завдання зумовили використання різноманітних методів. Основними методами дослідження стали: а) ареальний для виокремлення та обмеження дослідження окремої адміністративної одиниці України; б) статистичний для виявлення та обчислень кількісних показників структурно-словотвірних типів; в) внутрішньої реконструкції з елементами етимологічного аналізу для відтворення праформ певних онімів Івано-Франківщини. Використано й порівняльно-історичний метод для зіставлення отриманих результатів із аналогічними даними сусідніх областей.

Об'єкт дослідження - назви населених пунктів Івано-Франківської області.

Предмет дослідження - мотиваційні зв'язки, лексико-семантичні особливості та словотвірна будова ойконімів Івано-Франківщини.

Джерельною базою для дослідження послугували територіальні довідники, краєзнавчі енциклопедії, різноманітні географічні, діалектні, тлумачні словники та інші історичні джерела, зокрема, довідники: Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 р. (К., 1987) та Івано-Франківська область: Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1997 р. (6-те вид. - Івано-Франківськ, 1997); енциклопедія Історія міст і сіл Української РСР: Івано-Франківська область (К., 1971); словники: Sіownik geograficzny Krуlestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich (Warszawa, 1880-1902. - T. I - XV) та Russisches geographisches Namenbuch (Wiesbaden, 1962-1980. - Bd I - X); історичні праці: Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора древних актов (Киев, 1859-1914. - Ч. I - VIII), Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів (К., 1965) та ін., які відображають ойконімію сьогодення і містять чимало історичних та археологічних відомостей про населені пункти, зокрема про час та умови їх заснування.

Картотека, укладена на базі адміністративно-територіального устрою Івано-Франківської області, нараховує 793 назви населених пунктів.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що до наукового аналізу вперше залучено повний реєстр найменувань поселень сучасної Івано-Франківської області за поділом 1987 р., проаналізовано всі наявні структурно-семантичні моделі ойконімотворення. Низка онімів доповнена багатьма важливими історичними матеріалами та лінгвістичними поясненнями.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його теоретичні положення, узагальнення та висновки дисертаційної роботи значно поглиблять вчення про топонімікон Івано-Франківської області. Структурний аналіз твірних основ та окремих ойконімних формантів дають змогу простежити багатство та різноманітність давнього й сучасного ойконімікону регіону. Отримані фактичні результати важливі для вивчення ойконімії цієї території й українського ойконімікону в цілому.

Практична цінність одержаних результатів. Багатий історичний та онімний матеріал Івано-Франківщини, результати дослідження історичних і сучасних назв населених пунктів можуть бути використані для укладання різного типу словників ойконімів України. Результати дисертаційної роботи разом з укладеним історико-етимологічним словником ойконімів досліджуваного регіону стануть важливим матеріалом для створення загальноукраїнського словника ойконімів.

Апробація дисертації. Матеріали та висновки дисертаційної праці обговорено на засіданнях відділу ономастики Інституту української мови НАН України (2004-2008 рр.), а також апробовано на міжнародних і регіональних конференціях: «Ономастика Карпатського регіону» (м. Київ, 20 - 21 жовтня 2004 р.), «Актуальні питання антропоніміки» (м. Київ, 25 - 26 травня 2005 р.), «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (до 100-річчя від дня народження Івана Ковалика) (м. Івано-Франківськ, 15 - 16 травня 2007 р.), «Ойконімія України в синхронії та діахронії» (м. Київ, 24 - 25 травня 2007 р.), «Українська ономастика у загальнослов'янському контексті» (м. Чернівці, 31 жовтня - 3 листопада 2007 р.), «Видатні філологи Волині» (м. Луцьк, 15 - 16 листопада 2007 р.), «Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі. До 100-річчя професора Ф.Т. Жилка» (м. Київ, 5 - 7 березня 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 9 статтях, надрукованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові, та 1 тезах.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань) та бібліографії (88 позицій). Повний обсяг дисертації - 229 сторінок, основного тексту - 193 сторінок. У додатках подано історико-етимологічний словник ойконімів Івано-Франківської області (351 сторінка).

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, визначено й аргументовано її актуальність, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й основні методи, схарактеризовано її джерельну базу, простежено зв'язок дисертації з науковими темами, викладено наукову новизну, теоретичну й практичну цінність, наведено відомості про апробацію одержаних результатів та перелік наукових статей.

Подано також інформацію про стан дослідження ойконімікону України загалом та Івано-Франківської області зокрема.

Перший розділ «Лексико-семантичний аналіз твірних основ ойконімів Івано-Франківщини» присвячено дослідженню ойконімів Івано-Франківської області з погляду особливостей їхніх твірних основ. Саме такий лексико-семантичний аналіз уможливив встановити походження назв населених пунктів і віднесення їх до конкретного тематичного підрозділу в роботі. Твірні основи ойконімів вирізняються лексичною й граматичною неоднорідністю. Диференційний поділ ойконімікону досліджуваної території на відантропонімний і невідантропонімний дав змогу простежити продуктивність використаних загальних і власних назв та системні зв'язки в топонімотворенні, з'ясувати історичні чинники, що послугували для його утворення й закріплення за тим чи іншим географічним об'єктом. Проведене дослідження виявило всі мотиваційні моделі в ойконіміконі Івано-Франківщини.

У підрозділах «Відантропонімні ойконіми», «Ойконіми, мотивовані чоловічими іменами» та «Ойконіми, мотивовані жіночими іменами» чітко виокремлено в конкретні групи ті назви населених пунктів досліджуваної території, в основах яких зберігся чоловічий і жіночий християнський іменнимк. Докладний лінгвістичний аналіз продемонстрував не тільки традиційність у підборі твірної бази відантропонімного слов'янського топонімікону загалом й українського зокрема, а й фонетичні та словотвірні особливості, засвідчені в ойконімії Івано-Франківської області (пор., зокрема, j-ові деривати з опорним -ч- у формантній частині: Михальче ‹ антропоніма Михалець, Яремча ‹ особової назви Яремець; взаємозаміна -п- // -ф-: Стефанівка ‹ антропоніма Стефан ~ Степан).

Християнські чоловічі імена стали основою для утворення таких ойконімів: Антонівка (~ ОН Антон); Васючин (~ ОН Васюка ‹ Вася ‹ Василь); Вікторів (~ ОН Віктор); Гавриляк (~ ОН Гаврило); Гарасимів (~ ОН Гарасим, Герасим); Гоноратівка (~ ОН Гонорат); Йосипівка (~ ОН Йосип); Лесівка (~ ОН Лесь ‹ Олександр, Олег); Михалків (~ ОН Михалко); Назаренкове (~ ОН Назаренко); Олешів (~ ОН Олеш ‹ Олександр); Олешків (~ ОН Олешко ‹ Олексій, Олександр) і под. - усього 57 назв, близько 7%. Жіночих канонічних особових назв в ойконіміконі Івано-Франківської області засвідчено значно менше. Це такі найменування поселень: Кулинка (~ ОН Кулина ‹ Килина); Маринопіль (~ ОН Марина (Марія) та поле); Насташине (~ ОН ^*Насташ(х)а, пор. Настас, Анастасій); Німшин (~ ОН ^*Німш(х)а, пор. Німфа ‹ Німфодора); Олещин (~ ОН Олеська, Олешка); Химчин (~ ОН Химка ‹ Юхимія) - близько 1%.

У підрозділі 1.1.3. «Ойконіми, мотивовані дохристиянськими іменами, прізвиськами, катойконімами та етнонімами» наведено та схарактеризовано назви поселень, мотиваторами для яких стали дохристиянські імена, прізвиська, катойконіми та етноніми (290 назв; близько 37%). Наголосимо, що найбільшу частину з-поміж відантропонімних ойконімів Івано-Франківщини становлять якраз ті номени, які мають в основах дохристиянські власні особові назви. Такі топоніми вирізняються здебільшого не тільки хронологічними, а й морфологічними та фонетичними особливостями, наприклад: Бовшів, Довпотів (лабіалізація плавного); Зібранівка (від антропоніма ^*Собран + формант -ів-к-а); Милування (від особової назви Милован + суфікс ^*-ьjе); Русів, історично - Урусів (від антропоніма Рус / ^*Урус + формант -ів) тощо.

Низку ойконімів Івано-Франківської області кваліфікуємо як пропріальні лексеми, які утворилися від прізвиськових антропонімів, оформлених відповідними топонімними суфіксами. Сюди належать такі назви поселень, як Бабин - від ОН Баба + -ин; Борщів - від ОН Борщ + -ів; Глушків - від ОН Глушко + -ів; Джурів - від Джур + -ів; Колодіївка - від ОН Колодій + -ів-к-а; Мозолівка - від ОН Мозоль + -ів-к-а; Сапогів - від ОН Сапог + -ів і под.

Зазначимо, що досить часто буває нелегко провести лексико-семантичний аналіз таких ойконімів, оскільки чимало антропонімів, які лежать в їх основі, цілком правомірно можемо відносити до слов'янських автохтонних власних особових назв.

На онімізацію катойконімів указують складні форманти -ів-ц-і (-їв-ц-і) та -ин-ц-і (пор. Братківці ~ братківці `група людей, що прибула з нп <sup>*</sup>Братків чи <sup>*</sup>Братківка'; Вербилівці ~ вербилівці `група людей, що прибула з нп ^*Вербилів чи ^*Вербилівка'; Демешківці ~ демешківці `група людей, що прибула з нп Демешків чи <sup>*</sup>Демешківка'; Межигірці ~ межигірці `група людей, що прибула з нп Межигір чи Межигірка' і под.).

На зв'язок з етнонімами вказують тільки декілька назв поселень аналізованого регіону: Бойки ~ бойки `представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей', Гуцулівка ~ гуцул `гуцул, житель Гуцульщини'.

У підрозділі 1.2. «Невідантропонімні ойконіми» традиційно розглядаємо відапелятивні, відгідронімні та відтопонімні назви населених пунктів Івано-Франківської області. Саме такі вторинні деривати становлять домінанту ойконімії території.

Підрозділ 1.2.1. «Ойконіми, мотивовані апелятивами» присвячений дослідженню найменувань поселень, в основі яких - різноманітні загальні назви (переважно в цій ролі виступають географічні номенклатурні терміни).

Відапелятивні онімні утворення становлять значну частину (проте не найбільшу) ойконімікону Івано-Франківщини. Особливості місцевого ландшафту відбито в назвах поселень: Буковець - від географічного терміна буковець, пор. укр. діал. (гуц.) буковець `місце, вкрите буковим лісом', пд.-бук. буковец `т. с.'; Верховина ‹ укр. верховина `вершина (дерева, гори)', діал. верховина `місце, де починається річка'; Вигода - від апелятива вигода `те, що дає якийсь прибуток; зручність у чомусь, сприятливі умови'; Голинь ~ укр. діал. (зх.-укр.) голиня `відкрите поле', кіровогр. голинь, голінь 1) `чиста, вільна від водоростей поверхня води'; 2) `високе відкрите місце' і под.; Мединя - від апелятива ^*мединя, засвідченого в російській мові, пор. медыня `лука, на якій ростуть квіти', (фольклорне) `якась рослина'; Міжгір'я ‹ апелятива міжгір'я `місце, простір між горами' та багато ін.

Низка відапелятивних ойконімів Івано-Франківської області утворена внаслідок онімізації відповідних географічних термінів у формі множини. На форму pluralia tantum вказують здебільшого конкретні формальні показники - фіналі -и та -і: Голови (‹ географічного терміна голова(-и), пор. рос. діал. голова `витік річки, ручая', `місце, де починається озеро', `початок яру'); Межигаї - від апелятива межигаї, пор. укр. межигаї `місцевість між двома гаями'; Перекоси (~ укр. перекіс `покіс'); Підліски - від апелятива підлісок, пор. укр. діал. (кіровогр.) підлісок 1) `узлісся, клин лісу'; 2) `невеликий ліс' тощо.

Часто відапелятивні назви поселень досліджуваної території складаються з двох онімних частин. Такі найменування мають переважно топонімні аналоги без ад'єктивного компонента: (Загір'я-Кукільницьке - Загір'я ~ укр. загір'я `місцевість за горами'; Лісна Слобідка - Слобідка ~ укр. слобідка `поселення в Київській Русі, на Україні і в Росії XI-XVIII ст., жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних повинностей і податків'; Лісна Тарновиця - Терновиця ~ ^*та(е)рновиця ^*`місцевість, на якій росте або ріс терен' та ін.). семантичний твірний дериватив населений

Характеристика ойконімікону області за хронотопними особливостями яскраво представлена онімними словосполученнями з такими атрибутивно-антонімними компонентами (переважно в препозиції), як-от: Великий - Малий, Старий - Новий, що становлять разом зі стрижневими складниками назви бінарні протиставлення онімів. Стосовно останніх, то такі ж лексико-семантичні відношення мають інші двокомпонентні ойконіми (Верхній Вербіж - Нижній Вербіж ~ укр. вербіж `зарості верби'; Верхня Липиця - Нижня Липиця ~ <sup>*</sup>липиця <sup>*</sup>`поле, на якому ростуть липи' і под.).

У підрозділі 1.2.2. «Ойконіми, мотивовані гідронімами» приділено увагу найменуванням поселень Івано-Франківщини, утвореним від назв водних об'єктів. Оскільки цей топонімний клас - один із найдавніших і найстабільніших, то ця особливість властива й відповідним ойконімам. Найменування суміжних водних об'єктів ставали не тільки твірними основами місцевих ойконімів (пор. нп: Бабське - від пот. Бабський; Посвірж - від прийм. По та р. Свірж; Черемошна - від р. Черемош тощо), а й переходили на них без змін у результаті трансонімізації (наприклад, Білка, Витвиця, Вільховець, Грушка та ін.).

Мотиваторами для ойконімів слугували потамоніми (Баб'янка - р. Баб'янка; Ворона - р. Ворона; Річка - р. Річка; Турка - р. Турка тощо) та мікрогідроніми (Бистрець - пот. Бистрець; Буркут - пот. Буркут; Красна - балка Красна; Крива - балка Крива).

Підрозділ 1.2.3. «Ойконіми, мотивовані мікротопонімами» присвячено дослідженню назв населених пунктів Івано-Франківщини, що постали на базі контактних (мікро)топонімів. На цю ознаку вказує переважно локальне розміщення двох співвідносних топонімів (маємо на увазі їхню безпосередню територіальну близькість чи суміжність): Липиця (Рогатинський р-н) - Липа (контактний мікрогідронім) чи Липи «місце липового лісу» (урочище в сусідньому р-ні); Голови (Верховинський р-н) - суміжний струмок Головб (бас. Дністра) і под.

У підрозділі 1.2.4. «Ойконіми, мотивовані оронімами» розглянуто найменування поселень, мотиваторами для яких стали назви місцевих гір, пагорбів та перевалів. Здебільшого від контактних оронімів виникали найменування населених пунктів унаслідок трансонімізації без будь-яких фонетичних і граматичних змін (пор. Буковець - гора Буковець, Вільшаниця - гора Вільшаниця, Довжка - гора Довжка). Водночас деякі з них зазнали трансформацій (фонетичних: Вороненко - форма родового відмінка - гора Вороненка; граматичних: Замагорів - (За/магор/ів ~ гора Магора)).

Підрозділ 1.2.5. «Ойконіми, мотивовані назвами контактних поселень» присвячений дослідженню назв населених пунктів, що пов'язані з суміжними ойконімами. Відзначимо, що такий спосіб найменування поселень вирізняється великою продуктивністю. Часто у такий спосіб утворювалися назви також двох локально близьких місцевих географічних об'єктів, пор. контактні поселення Стецева і Стецівка Снятинського р-ну, причому останнє адміністративно підпорядковане першому.

У підрозділі 1.3. «Ойконіми, утворені шляхом субстантивації та онімізації прикметників» проаналізовано назви поселень, які постали внаслідок субстантивації та онімізації прикметників. Здебільшого такі оніми історично мали свої означувані компоненти, що протягом певного часу починали втрачати свої номінативні функції та зникати в результаті мовної економії. В ойконімії Івано-Франківщини граматичний процес субстантивації представлений переважно відприкметниковими однолексемними (хоч трапляються й дволексемні) утвореннями: Букове ‹ букове; Верхнє ‹ верхнє; Закерничне ‹ закерничне; Хоросна ‹ ^*хоросна ‹ ^*коростна (спірантизація -к- › -х- та спрощення -стн- › -сн-) тощо.

У підрозділі 1.4. «Полімотивовані ойконіми» проаналізовано назви населених пунктів Івано-Франківської області, які з теоретичного погляду можна кваліфікувати неоднозначно. Наприклад, ойконім Березівка. Його можна розглядати як:

- мотивований (контактним) (мікро)топонімом Березів (-ов-а, -ов-е, -ов-ий) + суфікс -к-а;

- онімізацію апелятива березівка, пор., наприклад, укр. діал. березівка, березовка `березовий ліс'.

Тут досліджено й такі назви населених пунктів Івано-Франківщини, як Вербівка, Вишнівка, Грабівка, Згари, Калинівка, Липівка, Ліски та ін.

Другий розділ «Структурно-семантичні типи ойконімів Івано-Франківської області» присвячено вивченню різнорідних словотворчих формантів як засобів ойконімотворення. Лінгвістичний аналіз структурно-семантичних типів топонімів будь-якого регіону дає змогу з'ясувати специфічні риси місцевих назв відповідного терену, визначити місце локальних структурно-словотвірних типів в топонімічній системі України. За дериваційними особливостями ойконімікону Івано-Франківщини виділяємо:

1. Назви поселень, утворені морфологічним способом, а саме:

а) оніми, оформлені різнорідними суфіксами (і такий різновид домінує) (пор., наприклад, Антонівка, Бабин, Бабухів, Белеїв, Білозорина, Дубівці, Креховичі, Кутище, Ямниця і т. д.);

б) ойконіми, оформлені за допомогою префіксів: Підвисоке, Підкамінь, Підмихайло, Підпечери, Підсухи, Посвірж і под.;

в) назви поселень, утворені префіксально-суфіксальном різновидом: Задністрянське, Закерничне, Залип'я, Запруття, Підбір'я;

г) ойконіми, утворені складанням основ: Бабинопілля, Білоберізка, Білогірка, Годи-Добровідка тощо.

2. Назви поселень, утворені лексико-семантичним способом (здебільшого від географічних термінів): Бурштин - від укр. бурштин `янтар'; Вигода - від укр. вигода `те, що дає якийсь прибуток; зручність у чомусь, сприятливі умови'; Зруб - від укр. зруб `місце, де був вирубаний ліс', діал. (пд.-бук.) `вируб лісу: ділянка для вирубу', `корчунок'; Мостище - від укр. мостище `місце, де був міст' та ін.

3. Ойконіми, утворені лексико-синтаксичним способом (топонімні словосполучення). Результатом цього способу словотворення є такі назви населених пунктів Івано-Франківщини: Бабин-Зарічний - ойконім, похідний від топоніма Бабин, що в сусідньому районі, та компонента-орієнтира Зарічний ‹ прикметника зарічний; Борщівська Турка - назва поселення, означальний складник якої утворений від суміжного ойконіма Борщів (якому й підпорядковане село) та стрижневого Турка, пов'язаного з місцевим однойменним водним об'єктом, і под.

У підрозділі 2.2. «Ойконіми, утворені суфіксацією» розглянуто словотворчі форманти, використані в ойконіміконі Івано-Франківської області.

Підрозділ 2.2.1. «Ойконіми з посесивним суфіксом -ів та його різновидами» присвячено дослідженню форманта -ів і його фонетичних варіантів, які послугували для утворення топонімів зі значенням присвійності (пор., наприклад, Жуків, Комарів, Курів, Раків, Суботів, Тисів, Угринів, Якубів тощо).

Варто відзначити, на нашу думку, що суфікс -ів - найпродуктивніший в ойконіміконі досліджуваної території. За спостереженнями Д.Г. Бучка, ойконіми з цим суфіксом належать до ранньослов'янських утворень, які виникли в період розпаду родових і зародження власницьких відносин у суспільстві, тобто приблизно в 2-й пол. І тис. Загальновідомо, що цей формант надавав прикметникам значення належності певного об'єкта кому-небудь. Тому саме в площині ойконімотворення суфікс -ів був дуже продуктивний. Творення ойконімів на -ів, -ов-а, -ов-е, -ов-о тісно пов'язане з формуванням феодальних відносин, коли основною формою існування суспільства стає приватна власність на землю та засоби виробництва. В ойконімах якраз і відбивається належність землі чи поселення конкретній особі.

Поштовхом до використання топонімної моделі в називанні населених пунктів Івано-Франківщини на -ів-к-а (-їв-к-а) було те, що, по-перше, це найпростіша і найуніверсальніша формула в ойконімотворенні; по-друге, часто причиною для цього була наявність локально близького населеного пункту з тотожною твірною основою та аналогічним суфіксом належності -ів.

Про лексико-семантичне значення присвійності йдеться й у підрозділі 2.2.2. «Посесивні утворення на -ин та його різновиди». Утворення з цим формантом, як і з наведеним вище, використовували передусім для позначення просторової суміжності та опосередкованої належності топооб'єкта певній особі. Сформована вже в давньоруський період, топонімна модель на -ин виявилася дуже стабільною (Д.Г. Бучко). Ойконіми з цим суфіксом первісно мали двокомпонентну структуру, до якої входила ще назва означуваного географічного об'єкта (наприклад, двір, земля, садиба хутір тощо). Проте згодом ці номінативні складники почали зникати й занепали.

У підрозділі 2.2.3. «Ойконіми з суфіксами -ськ-, -цьк-» розглянуто назви поселень Івано-Франківщини зі словотворчими формантами -ськ-, -цьк-. Про формальну прикметниковість онімів із цими суфіксами зауважували Т.Г. Доля, Є.Ф. Теплов та ін. Хоча суфікс -ськ- із короткими формами прикметника здебільшого використовували для творення назв міст (пор., наприклад, Івано-Франківськ), водночас у складі повного прикметника усіх трьох родів (на -ськ-ий, -ськ-а, -ськ-е) він продуктивний для утворення найменувань сільських поселень.

В ойконіміконі Івано-Франківщини основна функціональна риса суфікса -ськ- - творення онімів за моделями: а) гідронім > ойконім: Задністрянське - назва села, мотивована тим, що поселення розташоване за р. Дністер; б) (мікро)топонім > ойконім: Перегінське - поселення, назва якого, вочевидь, мотивована незасвідченими місцевими онімами ^*Перегін чи ^*Перегони; в) ойконім > ойконім: Сивка-Калуська - назва поселення, пов'язана з суміжним ойконімом Калуш.

Про функціонально-граматичні особливості давніх назв поселень із фіналями -ча, -че (після приголосних) в ойконіміконі Івано-Франківщини відзначено в підрозділі 2.2.4. «Ойконіми з опорним -ч- у формантній частині». Отримані фактичні результати дослідження дериватів з індивідуально-посесивним суфіксом -j- переконують у правильності думок про утворення цих ойконімів від антропонімів на -ець (‹ ^*-ьсь): Бабче ‹ ОН Бабець; Радча ‹ антропоніма Радець; Стрільче ‹ ОН Стрілець; Топільче ‹ антропоніма ^*Топі(о)лець та ін.

У підрозділі 2.2.5. «Ойконіми з суфіксом -ець» розглянуто назви населених пунктів - деривати на -ець. Усі утворення з цим суфіксом розділяємо на три групи:

а) ойконіми, мотивовані (суміжними) власними географічними назвами: Вільховець - очевидно, від локально близького нп Вільхова;

б) ойконіми, пов'язані з місцевими гідронімами: Вовчинець ~ потік Вовчинець (бас. Дністра); Грабовець ~ потік Грабовець пр. Чорного Черемошу; Кобилець ~ потік Кобилець (бас. Пруту) та ін.;

в) назви поселень, мотивовані відповідними географічними термінами: Гвіздець - від незасвідченого апелятива ^*гвіздець ~ укр. гвізд ‹ псл. ^*gvozdъ `ліс, гірський ліс'; Студинець - від географічного апелятива студинець, пор., наприклад, укр. діал. (бойк.) студениць `джерело', рос. студенец `джерело, криничка, колодязь' тощо.

Надаючи і загальним, і власним назвам демінутивного значення, формант -ець починають активно використовувати в топонімотворенні в XIV-XV ст. (Л.Л. Гумецька). Водночас дослідники стверджують і про абсолютно розрізнювальну функцію цього суфікса, який, зокрема, практикували й для утворень локально суміжних топонімів з однаковими твірними основами (Г. Ґурнович).

Підрозділ 2.2.6. «Ойконіми з суфіксом -иця» присвячено аналізові функціонально й семантично подібного форманта -иця, за допомогою якого утворено 26 ойконімів Івано-Франківщини. Як і суфікс -ець, афікс -иця також вирізняється архаїчністю в слов'янському топонімотворенні. Аналогічно до «чоловічого» -ець, його «жіночий» відповідник -иця набув онімної актуальності також у XIV-XV ст., про що свідчать численні писемні факти (І.І. Ковалик). Цей формант став твірним для багатьох назв населених пунктів Івано-Франківської області, які мають локально близькі чи порівняно віддалені спільнокореневі топонімні аналоги, проте з суфіксом -ець: Бистрець (Верховинський р-н) - Бистриця (сусідній Надвірнянський р-н); Луковець-Вишнівський / Луковець-Журівський (Рогатинський р-н) - Луквиця (Богородчанський р-н) і под.

У підрозділі 2.3. «Ойконіми, утворені основоскладанням» розглянуто близько двох десятків ойконімів Івано-Франківської області, які постали способом основоскладання. Як справедливо зазначають дослідники, такі складні топоніми живі й продуктивні в східнослов'янській топонімії починаючи ще з праслов'янських часів. На території Прикарпаття складні назви поселень зафіксовано в писемних пам'ятках з XIV-XV ст. (пор., зокрема, нп Загайпіль (Коломийський р-н), Княжолука (Долинський р-н), Новосілка (Тлумацький р-н) та ін.

З-поміж інших у вказаному підрозділі проаналізовано ойконіми Нові Кривотули та Старі Кривотули, оскільки стрижневе Кривотули мотивоване антропонімом ^*Кривотул(-а) (первісно кривотули - рід Кривотула) у формі множини. Останнє ж, очевидно, виникло на базі словосполучення криво тулитися. Пор. ще співвідносні сучасні антропоніми укр. Кривов'яз, Кривопляс, Кривомаз. Компоненти-означення Нові та Старі функціонують як елементи протиставлення.

Підрозділ 2.4. «Складені назви поселень» присвячено дослідженню складених найменувань населених пунктів Івано-Франківської області. Це переважно двокомпонентні оніми, до складу яких входить головне й залежне слово. У більшості випадків структурні прикметники в назвах мають антонімні відповідники в суміжних топонімах. Наприклад, Велика Тур'я / Мала Тур'я (Долинський р-н), Верхній Струтинь / Нижній Струтинь (Рожнятівський р-н), Горішнє Залуччя / Долішнє Залуччя (Снятинський р-н) і под. Причому, не всі складені назви поселень досліджуваного регіону, які становлять бінарні словосполучення, засвідчені в тому ж самому районі. Зокрема, нп: Верхній Ясенів (Верховинський р-н) / Ясенів-Пільний (Городенківський р-н), Нова Гута (Тисменицький р-н) / Стара Гута (Богородчанський р-н) - поселення суміжних районів.

Залежні бінарні компоненти складених ойконімів указують здебільшого на:

- хронологічну послідовність виникнення поселення: Малий Гвіздець / Старий Гвіздець; Нова Гута / Стара Гута; Новий Мізунь / Старий Мізунь та ін.;

- розміри населеного пункту: Велика Кам'янка / Мала Кам'янка; Великий Ключів / Малий Ключів; Великий Рожин / Малий Рожин і под.;

- просторове розташування: Бабин-Зарічний / Середній Бабин; Верхній Березів / Нижній Березів / Середній Березів; Верхній Вербіж / Нижній Вербіж; Горішнє Залуччя / Долішнє Залуччя тощо;

- характер гідроніма-мотиватора: Біла Річка / Чорна Річка; Білі Ослави / Чорні Ослави;

- ландшафтні особливості: Верхній Ясенів / Ясенів-Пільний; Лісна Велесниця / Лісна Тарновиця; Лісна Слобідка / Лісний Хлібичин та ін.

Висновки

Івано-Франківська область - один з найраніше заселених західних регіонів України, про що свідчать, по-перше, лінгвістичні характеристики місцевих назв населених пунктів; по-друге, низка історичних фіксацій ойконімів області; по-третє, результати чималої кількості археологічних розкопок на цій території.

Ойконімікон досліджуваного регіону (станом на 01.01.1987 р.) нараховує 793 назви населених пунктів, які донесли до наших днів культурну і насамперед мовну інформацію Прикарпаття.

Дослідження Івано-Франківської області дало змогу простежити лінгвістичні особливості й природу механізму топонімотворення прикарпатського регіону. Результати аналізу ойконімікону підтверджують, що творення цих назв відбувалося переважно за типовими давньоукраїнськими моделями топонімного словотвору. Про східнослов'янський (український) характер ойконімної деривації яскраво свідчить низка прикарпатських ойконімів, на давність яких указують фіксації на сторінках історичних документів, зокрема: Вербівці (Wirzbowyecz, 1373 р.); Галич (Галичь, 1389 р.); Демешківці (Damszykowcze, 1373 р.); Жалибори (Желібори, 1385 р.); Калуш («... їхав до Бакоти і Каліуша», 1241 р.); Коломия («... дєржать сию Коломыю», 1240 р.); Тлумач («... и быша противоу Толмачю», 1213 р.) та ін.

Велика кількість назв поселень Івано-Франківської області протягом століть зазнавала фонетичних і меншою мірою морфологічних модифікацій (пор., наприклад: Барвінків: Barwina, 1481-1487 рр.; Богородичин: Brodiczin, Brodaczin, 1436 р.; Олеша: Holesze, 1423 р.; Пійло: «... Pуjіo albo Pujіo, w dok. Puhiіo, rus. Pijіo», 1887 р.; П'ядики: Педики, 1397 р. і под.). На нашу думку, основною причиною цього явища був безпосередній вплив народної етимології ойконімів, яка здебільшого не збігається з науковим поясненням тієї чи іншої назви.

На форму ойконімів області мали вплив і всілякі ідеологічні чинники. Доволі часто результатом цього ставали перейменування населених пунктів на фонетично близькі, а то й цілком інші словоформи (пор., наприклад, нп: Жовтень: Чешибіси (до 1594 р.), Єзупіль (до 1940 р.); Корнів: Корнівка, 1467-1900 рр.; Шевченкове: Святий Станіслав (Staniaіaw Њwiкty), 1785-1788 рр., 1819-1820 рр.; Шевченкове: Velschicz (Велдіж), 1469 р.; Шевченкове: Альбінівка, Альбанівка, Альбінів (Albinуwka, Albinуw), 1785-1788 рр., 1819-1820 рр.).

Лексико-семантичний аналіз твірних основ найменувань поселень Івано-Франківщини дає можливість простежити продуктивність та системні зв'язки в топонімотворенні, з'ясувати історичні чинники, що послугували для їхнього утворення й закріплення за тим чи іншим географічним об'єктом.

Твірні основи топонімів досліджуваного регіону вирізняються лексичною й граматичною неоднорідністю. Усі назви поселень області чітко піддаються семантичній диференціації на відантропонімні (в основах яких засвідчені власні особові назви) та невідантропонімні (відтопонімні, відгідронімні та відапелятивні). Такий семантичний розподіл ойконімів дає можливість правильно кваліфікувати й пояснювати твірні основи досліджуваних найменувань. Більша частина ойконімів Івано-Франківщини мотивована власними особовими назвами (353 лексем, близько 45%). Серед них переважають утворення, пов'язані з дохристиянськими та відпрізвиськовими антропонімами (290 назв, близько 37%), що дає змогу стверджувати про виникнення ойконімів у порівняно ранній історичний період. Ця теза підтверджується також наявністю багатьох давніх фіксацій топонімів на сторінках історичних документів. Дещо менше топонімів, в основах яких засвідчені кононічні чоловічі (57 назв, близько 7%) й жіночі (6 назв, близько 1%) імена. Зовсім небагато найменувань, похідних від етнонімів (3 назви, близько 0,4%). Із чоловічого християнського антропонімікону, що послугував утворенню твірних основ найменувань населених пунктів області, вживалися імена: Іван, Максим, Павло, Петро, Семен, Степан, Якуб. Із жіночих імен засвідчено: Марія, Олеська, Юхимія та ін.

До невідантропонімних дериватів належить 387 назв (близько 49%). Зокрема, з-поміж відапелятивних топонімів області вирізняються утворення з прозорою географічною семантикою. Серед невідантропонімних назв поселень велику групу становлять дегідронімні номени. Здебільшого мотиваторами для таких nomina propria ставали місцеві водні об'єкти, назви яких унаслідок певних історичних причин переходили на поселення (явище трансонімізації). Переважно до таких гідрооб'єктів належать ріки, потоки, озера, джерела, балки тощо.

В ойконіміконі досліджуваного терену наявні назви поселень (37 одиниць, близько 5%), для мотивації яких із лінгвістичного погляду припустимі декілька віріантів. Для таких топонімів теоретично вірогідний зв'язок як із певною особовою назвою, так і з відповідним (контактним) (мікро)топонімом або ж безпосередньо конкретним апелятивом. Зазначимо, що на цю варіантну мотивацію вказують, у першу чергу, формальні показники ойконіма. Саме такі міркування змусили нас розглядати подібні лексико-семантичні й структурно-семантичні особливості досліджуваних ойконімів в окремій підгрупі.

З огляду на те, що досліджуваний регіон розміщений у передгір'ї Українських Карпат, найменування місцевих гір, пагорбів, перевалів, схилів тощо з часом переходили на новоутворені поселення. Таких номенів 13 (близько 2%).

На ґрунті ойконімікону досліджуваної області вдалося реконструювати низку слов'янських загальних та власних назв, наприклад: ^*Берез, ^*Берем'ян, ^*Биток, ^*Биш, ^*Бі(о)льшовець, ^*Бородиця, ^*Виг, ^*Голош(х)а, ^*Дов(л)пот, ^*Калуш, ^*Колінець, ^*Корнич, ^*Монастирчан, ^*Нарай, ^*Новосел, ^*Об(в)ерта, ^*Репужинець, ^*Чешибіс - антропоніми; ^*Балинче, ^*Берестець, ^*Ілька(-и), ^*Кудлатів, ^*Перегін, ^*Пробійнів, ^*Репужин - топоніми; ^*берестець, ^*бучачка, ^*вербовець, ^*витвиця, ^*вільховець, ^*кобилець, ^*липовиця, ^*поляниця, ^*причіл, ^*стаїще - апелятиви;

Словотвірні процеси в досліджуваних ойконімах відбувалися за тими ж лінгвістичними зразками, що й в інших слов'янських місцевих назвах. В утворенні прикарпатських топонімів використовуються всі відомі способи деривації: морфологічний (із домінуючим суфіксальним різновидом), лексико-семантичний та лексико-синтаксичний. З-поміж найпоширеніших суфіксів найпродуктивніший посесивний формант -ів та його фонетичні варіанти (-ев-а, -ев-е, ов-а, -ов-е, -ов-о, -їв, -ів-к-а (-їв-к-а) - близько 30%). Присвійного значення досліджуваним топонімам надавав також афікс -ин, яким оформлено близько чотирьох з половиною десятків назв поселень на -а та м'який приголосний. Порівняно меншу частину в утворенні ойконімів області становлять форманти -ець та -иця, причому ці ойконіми мають здебільшого або відгідронімне походження, або ж мотивовані контактними (мікро)топонімами. Суфікси -ськ та -цьк засвідчені в 21-му ойконімі Івано-Франківщини, що становить близько 3% від усієї кількості назв поселень досліджуваної області. Ойконіми з фіналями -ча, -че - одні з найархаїчніших типів географічних назв.

Отже, здійснений лексико-семантичний аналіз твірних основ та досліджені структурно-семантичні типи найменувань населених пунктів Івано-Франківської області дають можливість стверджувати, що система назв поселень цієї території - це успадковане з глибокої давнини своєрідне і водночас органічне явище для української мови, що постало на східнослов'янській мовній основі (здебільшого на базі місцевих діалектів) за спільнослов'янськими топонімними моделями.

Додатки - «Ойконімія Івано-Франківської області» - містять інформацію про походження назв і появу самих населених пунктів, зафіксованих у межах Івано-Франківської області. Тип словника - історико-етимологічний.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Яцій В.О. Про одну словотвірну модель в ойконімії України (назви поселень на -ч-) / В.О. Яцій // Студії з ономастики та етимології. 2004 / [відп. ред. О.П. Карпенко]. - К.: Науково-видавничий центр НБУВ, 2004. - С. 212 - 227.

2. Яцій В. Ойконіми Івано-Франківщини з суфіксом -ів та його різновидами / В. Яцій // Культура слова. - К.: Інститут української мови НАН України, 2005. - Вип. 65. - С. 80 - 82.

3. Яцій В. Ойконіми Івано-Франківської області з формантами -ець, -иця / В. Яцій // Українська мова. - 2006. - № 2. - С. 44 - 56.

4. Яцій В.О. Ойконімія Коломийського району Івано-Франківської області (матеріали до історико-етимологічного словника). І / В.О. Яцій // Студії з ономастики та етимології. 2006 / [відп. ред. О.П. Карпенко]. - К.: Друкарня видавничого дому «Академперіодика» НАН України, 2006. - С. 150 - 164.

5. Яцій В.О. Ойконімія Коломийського району Івано-Франківської області (матеріали до історико-етимологічного словника). ІІ / В.О. Яцій // Студії з ономастики та етимології. 2007 / [відп. ред. В.П. Шульгач]. - К.: Друкарня видавничого дому «Академперіодика» НАН України, 2007. - С. 351 - 365.

6. Яцій В. Назви населених пунктів Івано-Франківщини, утворені основоскладанням / В. Яцій // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стеваника. Філологія / [ред. кол.: В.Г. Матвіїшин (голова), Д.Г. Бучко, М.І. Голянич]. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. - Вип. XV-XVIII. - С. 458 - 460.

7. Яцій В.О. Назви населених пунктів Івано-Франківської області, мотивовані християнськими канонічними іменами / В.О. Яцій // Логот ьномбуфйкЮ / [гол. ред. Є.С. Отін]. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. - № 2. - С. 37 - 47.

8. Яцій В.О. До походження ойконімів Бабухів, Букачнвці та Ворухта / В.О. Яцій // Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі. До 100-річчя професора Ф.Т. Жилка. Тези доповідей Міжнародної наукової конференції (5 - 7 березня 2008 р., Київ) / [ред. кол.: П.Ю. Гриценко (відп. ред.), В.М. Брицин, Л.В. Дика та ін.]. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. - С. 222 - 223.

9. Яцій В.О. З історичної ойконімії Івано-Франківщини / В.О. Яцій // Студії з ономастики та етимології. 2008 / [відп. ред. О.П. Карпенко]. - К.: Університетське вид-во «Пульсари», 2008. - С. 195 - 204.

10. Яцій В.О. Назви населених пунктів Богородчанського району Івано-Франківської області (діахронічний аспект) / В.О. Яцій // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство / [ред. кол.: М.В. Моклиця (гол. ред.), Л.К. Оляндер, Л.В. Бублейник та ін.]. - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ «Вежа» ВНУ імені Лесі Українки, 2008. - № 10. - С. 144 - 150.