Мовні символи у творчості письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття
Ознайомлення з історією дослідження мовних символів у працях українських та зарубіжних учених. Аналіз лексичних та граматичних засобів вираження мовних символів. Визначення ролі письменників Буковини у створенні нових українських символічних позначень.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2015 |
| Размер файла | 41,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
УДК 811.161.2'42
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Мовні символи у творчості письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття
10.02.01 - українська мова
Івасюта Марина Ігорівна
Чернівці - 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Скаб Мар'ян Стефанович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови.
Офіційні опоненти:
доктор філологічних наук, професор Голянич Марія Іванівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри української мови;
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Сімович Оксана Ігорівна, Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, відділ української мови.
Захист відбудеться 05.12. 2008 року о 10 год.. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. М. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230.
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).
Автореферат розісланий 04.11. 2008 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. В. Кульбабська.
Загальна характеристика роботи
Увага до проблем національного самоусвідомлення і самовираження стимулює пошуки нових підходів до слова як скарбниці національних конотацій. Національна своєрідність того чи того народу ословлена передусім в етнокультурній лексиці, яка найяскравіше виражає шляхи духовного розвитку етносу. Як один із виявів національної самобутності, мова творів українських письменників зберігає і передає наступним поколінням особливості світосприймання народу, факти його історії, картини соціального та родинного побуту, найрізноманітніші гами людських почуттів та оцінок, утілених у відшліфованих словесно-виражальних формах, значною мірою символізованих. Увага до вивчення символу в етнолінгвістичному, функціонально-стилістичному аспектах також умотивована намаганням глибоко проникнути у творчу лабораторію митців слова, розкрити особливості сприйняття і відображення національно-мовної картини світу, визначити співвідношення між новаторством і традиціями, загальнонаціональним і регіональним, зрозуміти неповторний вияв авторського світобачення.
Символологічні дослідження тісно пов'язані з антропоцентричними аспектами лінгвістики, матеріалами й методами суміжних наук, зокрема лінгвофілософії, лінгвокультурології, етнолінгвістики та ін. Особливо важливим є вивчення співмірності індивідуальної картини світу із загальномовною, яка свідчить про виразну самобутність національної мови і культури, лінгвоментальні особливості конкретного носія певної мови і всіх мовців загалом.
Теоретико-лінгвістичним підґрунтям роботи послужили студії вітчизняних та зарубіжних учених у сферах етнолінгвістики, фольклористики, лінгвокультурології, згідно з якими саме символ найяскравіше відтворює і фіксує національно-культурні особливості народу. Дослідження символів, започатковане вивченням мови етнографічних та фольклорних текстів у XIX - першій половині XX ст. (праці Г. Булашева, Ф. Колесси, М. Костомарова, І. Нечуя-Левицького, О. Потебні та ін.), було продовжене з позицій структурно-типологічного (К. Леві-Строс, Р. Барт та ін.), психологічного (З. Фрейд, К.-Г. Юнг та ін.) та філософсько-культурологічного напрямків (О. Лосєв та ін.). Лінгвістичний аспект вивчення символів, який останнми десятиліттями набуває все більшого значення, представлений у працях Є. Бартмінського, І. Голубовської, В. Жайворонка, В. Кононенка, О. Левченко, О. Сімович та ін.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена недостатністю теоретичного вивчення мовних символів, відсутністю в сучасній українській лінгвістиці такого розуміння символу, яке містило б опис механізмів його витворення, у тому числі і з погляду взаємодії загальнонаціональних, регіональних та індивідуально-авторських складників, що стало б важливим етапом у вирішенні проблеми функціонування мовних символів.
Зв'язок дисертаційної праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Комунікативна поведінка українця: ретроспекції, сучасність, перспективи” (номер державної реєстрації 0102U006598); тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 2 від 23 лютого 2006 року) та на засіданні Координаційної ради „Українська мова” Інституту української мови Національної академії наук України (протокол № 36 від 15 лютого 2007 року). У руслі наукової проблематики кафедри дисертантка здійснила дослідження загальнонаціональних, регіональних й індивідуально-авторських виявів використання мовних символів у творах українських письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Мета дисертаційної роботи - дослідити інвентар та функціонування мовних символів у творчості українських письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття, вивчити регіональну специфіку використання символів, що передбачає виконання таких завдань:
1) описати шляхи встановлення поняття символу, з'ясувавши його філософське підґрунтя, найважливіші ознаки;
2) висвітлити історію дослідження мовних символів у працях українських та зарубіжних учених;
3) встановити динаміку класифікацій мовних символів у напрямку до вдосконалення, розширення й поглиблення типологій;
4) проаналізувати лексичні та граматичні засоби вираження мовних символів;
5) схарактеризувати загальнонаціональні та регіональні вияви українських мовних символів у художніх текстах буковинських письменників кінця ХІХ - початку ХХ століття;
6) визначити роль письменників Буковини у створенні нових українських символічних позначень явищ;
7) дослідити особливості функціонування мовних символів у поетичних, прозових і драматичних творах письменників Буковини, виявити їх специфіку залежно від літературного роду.
Об'єктом дослідження є поетичні, прозові та драматичні твори письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття.
Предмет дослідження - українські мовні символи в художніх творах буковинських письменників окресленого періоду.
Джерельною базою роботи послужили прозові, поетичні та драматичні твори українських письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття, зокрема С. Воробкевича, Г. Воробкевича, Т. Галіпа, І. Діброви, З. Канюк, І. Карбулицького, Д. Макогона, К. Малицької, О. Поповича, Ю. Федьковича, С. Яричевського, Є. Ярошинської та ін. Вибір зазначеного періоду обґрунтований тим, що кінець ХІХ - початок ХХ ст. - доба становлення й подальшого розвитку нової української літератури в буковинському краї, у цей час українська художня проза й поезія набули загальнонародного, загальнонаціонального характеру.
У процесі роботи способом суцільної вибірки створено картотеку мікроконтекстів, що містять мовні символи, обсягом близько 2000 одиниць. Для аналізу мовних символів використано тлумачні, фразеологічні, міфологічні словники, енциклопедії та словники символів (зокрема В. Жайворонка, О. Потапенка та М. Дмитренка, В. Кононенка, принагідно словники Г. Бідермана, Х.-Е. Керлота, Дж. Тресіддера), а також довідкові видання з історії, міфології та української культурології.
Методи дослідження. У роботі застосовано описовий метод як основний: при відборі та інтерпретації фактичного матеріалу використано зокрема прийом систематизації, для глибшого усвідомлення теоретичних позицій науковців, виявлення регіональних та індивідуально-авторських особливостей символовикористання та символотворення вдавалися до порівняння та зіставлення; аналіз конкретних мовних символів, встановлення й уточнення наявних у них семантичних відтінків та конотацій здійснено із застосуванням компонентного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше системно досліджено функціонування традиційних мовних символів у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст., при цьому з'ясовано регіональні риси українських мовних символів на тлі загальнонаціональних їх характеристик.
Теоретичне значення праці полягає в розвитку та поглибленні окремих теоретичних положень етнолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвоміфопоетики, лінгвостилістики, теорії художньої мови, зокрема проблеми співвідношення символу й образу, символу й міфу, етнічного, регіонального й індивідуально-специфічного в символовикористанні та символотворенні. Виявлені загальнонаціональні та регіональні риси функціонування українських мовних символів сприятимуть розширенню наукових уявлень про етноміфопоетичну картину світу українців загалом та жителів Буковини зокрема.
Практична цінність отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані в курсах лінгвістики тексту, етнолінгвістики, лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, у спецкурсах та спецсемінарах, а також для укладання повного словника українських символів і довідкових видань про мовотворчість письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні та практичні результати дослідження отримані автором самостійно. Публікації з теми дисертації підготовлені й надруковані без співавторства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорені на наукових семінарах кафедри історії та культури української мови, на спільному засіданні кафедр історії та культури української мови і сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; апробовані на Міжнародній науковій конференції „Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури” (Чернівці, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Творчість Уласа Самчука в контексті сучасної культури” (Тернопіль, 2005), Міжнародній науковій конференції „Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти” (Черкаси, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Еволюційні тенденції в мові” (Миколаїв, 2007), Міжнародній науковій конференції „Українське письменство Буковини в загальноукраїнському літературному контексті” (Чернівці, 2007), Міжнародній конференції „Українська ономастика у загальнослов'янському контексті” (Чернівці, 2007), науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми діалектології та лінгвогеографії” (Чернівці, 2008).
Публікації. Зміст дисертації викладено в 7 публікаціях, з них 6 - у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура й обсяг дисертації. Кандидатська дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них 194 сторінок основного тексту.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, окреслено об'єкт і предмет, методи і прийоми дослідження, визначено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність отриманих результатів, вказано форми їх апробації, зазначено особистий внесок здобувача та кількість публікацій, які відображають основні результати дослідження.
У першому розділі „Історія вивчення мовних символів” проаналізовано філософські вчення про символ як передумову лінгвістичних досліджень, студії мовних символів у науковій спадщині зарубіжних та українських лінгвістів, сучасний стан дослідження українських мовних символів. мовний буковина граматичний
Започатковані у давньогрецькій філософії і поглиблені протягом наступних епох дослідження показують, що символ є тим інструментом, проектом чи програмою, за допомогою якого відбувається „керування” дійсністю. Антична традиція (Піндар, Еврипід, Демокріт, Емпедокл, Піфагор, Платон, Аристотель, Прокл) розглядає символ через тотожність загального й особливого, ідеального і реального; німецька класична філософія (І. Кант,
В.-Ф. Шеллінг, Г.-В.-Ф. Гегель) вбачає у символі його об'єктивно-знакову сутність, символ постає як протилежність загального і одиничного. Сучасна філософська думка інтерпретує символ з різних поглядів: його визначають і як найважливішу філософську категорію (Е. Кассірер, К. Ясперс), і як основний механізм культури (К. Леві-Стросс, О. Лосєв), і як певну сукупність знаків, без яких неможливе розуміння людини (М. Хайдеггер, Г.-Г. Гадамер, З. Фрейд, К.-Г. Юнг). Сучасні дослідження з філософії мови, зокрема українських учених, доводять, що здатність людини до символізації сягає найвищого вираження у мові, яка є символічною; саме символ встановлює живий зв'язок між людиною, мовою і культурою (В. Бугров, О. Гакман).
В. фон Гумбольдт обґрунтував необхідність осмислення ролі символу в пізнанні світу. Учений доводив, що лише в символах розкривається сутність усього того, що сприймає людина; у прагненні їх пізнати видно потяг до ідеалу, висвітлення внутрішнього змісту.
Символ і мовний знак почав розмежовувати Ф. де Соссюр, визначивши одну з основних рис символу - вмотивованість.
Лінгвістичне дослідження символу було започатковане у працях Ш. Баллі. На думку вченого, те, що виявляє людина сама в собі при кожній спробі внутрішнього зондування, - це безперервна зміна станів душі, уявлень, ідей та емоцій, різні вияви темпераменту. Така інтроспекція спонтанна і рідко дає людині можливість об'єктивної самооцінки - вона не бачить себе такою, якою побачила б іншу людину. І навпаки: те, що помічають у нас інші, - це зовнішні вияви нашої сутності, точніше, результати і символи, втілювані у вчинки, поривання, слова тощо.
Здобутки В. фон Гумбольдта, Ф. де Соссюра, Ш. Баллі знайшли продовження в працях учених ХХ - ХХІ ст., які досліджують мовні символи у взаємозв'язках з культурою етносу (зокрема, Н. Арутюнова, Є. Бартмінський, В. Виноградов, В. Воробйов, Ю. Лотман, В. Маслова, Ю. Степанов та ін.).
В українському мовознавстві символологічні студії започаткували Ф. Колесса та М. Костомаров у контексті фольклористики в першій половині ХІХ століття, які привернули увагу до символу як засобу народної творчості, що відображає давні вірування й уявлення. М. Костомаров довів, що суттєва роль у творенні символів належить колу асоціацій, пов'язаних із процесом поетичного розуміння світу, що символ є явищем глибоко національним, зрозумілим лише в межах асоціацій людей певного народу, етнічної групи; наголосив на зв'язку символу й образу, оскільки розумів символ як образ, але зазначив про наявність певного додаткового позаобразного смислу, чим розширив поняття символу. Проте, розуміючи символ як образне вираження духовних особливостей людини доби міфологічного сприйняття природи, М. Костомаров обминає проблему вербалізації символу.
Більшу увагу слову як символу приділив О. Потебня, який уміло поєднав філософський підхід і лінгвістичний аналіз у процесі пізнання словесного образу, запропонувавши критерії виокремлення символу та визначивши основні його риси - знаковість, образність, умотивованість, багатозначність і синонімічність, розпливчастість меж значень у символі, пов'язаність символу з міфом і архетипом тощо, а також наголосивши на етнічних особливостях його функціонування.
У ХХ - на початку ХХІ ст. в українському мовознавстві питання мовного символу активно досліджують В. Жайворонок, В. Кононенко, О. Сімович; у сучасних наукових розвідках символ розглядають у фразеології (Т. Гапонова, О. Куцик, О. Левченко, І. Намакштанська, Ю. Новикова, Д. Ужченко, В. Ужченко); фольклорі (М. Бігусяк, З. Василько, Л. Дідківська, Л. Дяченко, А. Мойсієнко, О. Свиридов, Г. Таранюк); художньому тексті (Я. Гарасим, Л. Голомб, В. Кравченко, Н. Лисенко, О. Переломова, Л. Ставицька, О. Степанюк, О. Таран, М. Філон, С. Чернюк, І. Шапошникова); він є об'єктом лінгвокраїнознавства (словник „Україна в словах”, 2004), мовним знаком культури в лінгвістичному аналізі художнього тексту (М. Крупа). Нині досліджують і окремі групи мовних символів: архетипні (О. Дубенко, А. Квак, І. Сирко, О. Яковлєва), рослинні (Е. Гаврилюк, Ю. Зуєнко, Л. Колесникова, Г. Микитів, В. Фісун), анімалістичні (І. Голубовська), орнітоморфні (Ю. Дмитренко), кольоросимволіку (Т. Рязанцева) тощо. Регіональний аспект дослідження мовних символів ще не був об'єктом монографічного зацікавлення.
У другому розділі „Загальнонаціональні риси функціонування українських мовних символів у творчості письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст.” підтверджено, що слова-символи творять багату і складну систему, якій притаманні різні типи відношень: парадигматичні, синтагматичні, фразеотворчі. Парадигматичні відношення зреалізовані в мікрогрупах - тематичних рядах і групах. Саме в процесі ідеографічного аналізу найвиразніше виявляється суть символу - особливості його номінації, значення, експресивності, причому не лише слова, а й стійкого словосполучення. Синтагматичні відношення встановлюються контекстом, який однаковою мірою сприяє реалізації як предметно-смислових, так і емоційно-експресивних потенцій слова.
У роботі дотримано тематичного принципу класифікації символів; тлумачення символів включає не тільки лінгвістичну, але й культурологічну, фольклористичну, історичну інтерпретації, оскільки символ виявляється в лінгвальних та екстралінгвальних асоціаціях. Лінгвістичний аспект складають первинне символічне значення слова (ядро, традиційне значення) і контекстуальні використання символів, які розширюють ряд компонентів символічного значення (за методикою, запропонованою В. Жайворонком, О. Сімович). При описі окремих символів за тематичним принципом (асоціативні символи) подано інші, наприклад, воду асоціюють із річкою (Дунай), морем, джерелом; небо - з ангелом; пекло - з чортом тощо. У творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. виокремлені:
1) символічне втілення слів-архетипів - вогонь, вода (жива вода, купіль, роса, джерело, Дунай, море), світло, кров, наприклад: Та в кожного радість заблисла в зіниці, / З'явилась водиця для нас там жива! / І хто не запрагне живої напитись, / Щоб медом солодким дні вічно плили? (І. Бажанський);
2) релігійні слова-символи - слова, що позначають осіб (Бог, ангел, Ірод, Юда, Каїн, Соломон), предмети (хрест, оливкова гілка, пальмовий сад, терновий вінок) та просторові поняття (пекло, рай, небо, вирій, Содом, Гомора, Голгофа), наприклад: Язик за Юду май, а не за брата (Ю. Федькович); Час - се один лік для розчарування серця, для того тріскучого жалю сумуючої душі, котру погорда і зневага на хрест розп'яли і прокляттєм цілого світа притьмили (С. Воробкевич); Не козацтво Тебе стане десь боронить, / не свяченим ножам купіль волі чинить, / ані небо саме вже тебе не зміцнить (С. Яричевський);
3) словесні символи-міфологеми - як загальносвітові назви, так і номінації українського походження: Венера, Марс, Ескулап, Тіфон, фенікс, Парнас, Лада, упир, русалка, віла, відьма, наприклад: Задзвенімо разом, браття, / Піснь воскресну і нову, / І двигнімся, як той фенікс, / Позабудьмо долю злу (С. Воробкевич); Я не видав волоських див - / Неук неукий Чорногір'я! - / До топірця, а не до ліри / Рука мозольова здалась! / У темний ліс - не на Парнас / Іди гулять, опришків сину! (Ю. Федькович); Хоч шалійте всі за мною, / Я тим не клопочусь! Про лісовую невістку / Ви вже чули, люди? Гарна, красна, як русалка! (З. Канюк);
4) символізація космогонічних понять - земля, сонце, місяць, зорі, наприклад: Ясне сонце, вийди з хмари, / вже землиці досить кари! / ... / Засвіти жарким промінням, / най кільчається насіння. / Не насіння - хлопська доля, / хлопське щастя, розкіш, воля... (Д. Макогон); Над Прутом у лузі не місяць зійшов, / То хлопець до кралі-дівчини прийшов (С. Воробкевич);
5) символічні назви довкілля - степ, гори, поле, дорога, кладка, дим, камінь, наприклад: ... кожде плем'я, людей усіх докупи згортає / в одно море великих свобідних народів, / в одно поле широкеє справедливих плодів (Г. Воробкевич); Як ті димове, що на сонці гинуть, / Так ті пропадуть, що кайдан нам гріють (Ю. Федькович);
6) символи-назви явищ природи - вітер, буря, туман, хмара, дощ, грім, наприклад: То не туча, то не буря по Чорногорі лютує, то рідні сини шлють смерть і погибель на вражого турка (С. Воробкевич); А там і днесь, в сумній далечині, / Свята земля туманами повита; / Владичуть там, як в ті забуті дні, / і страх, і плач, і дума сумовита (Т. Галіп);
7) символічна реалізація рослинних назв - назви дерев: дуб, береза, верба, вишня, тополя, явір; калина, верболози, терен; квітів і трав: квітка, рожа, лелія, мак, барвінок, рута, полин, ряска, фіалка, трава, билина; садових, злакових та городніх рослин: ягоди, малина, виноград, жито, пшениця, гарбуз, горох, хрін, наприклад: Стане славна Буковина, / Як червоная калина. / Вона тогди вся зрадіє, / Зацвіте й зазеленіє (З. Канюк); У Мартина нічого не бракло, всюди було густо, а не пусто, лиш крові з рака і птичого молока не мав; і коровина була і кілька овечок, мав він, коротко сказавши, барвінком обвиту долю (С. Воробкевич); Коли б інакше думав Хміль, / Ми мали б жито, не кукіль! (С. Яричевський); Протопопиха, дивлячись на сина, кивала лиш головою та все відраджувала йому йти по гарбуза (Є. Ярошинська);
8) анімалістичні назви-символи - назви свійських тварин: кінь, вівця, віл, кіт, собака, свиня; назви диких тварин: звір, вовк, їжак, заєць, куниця, лис, лев, тур, змія; назви комах: павук, муха, метелик, бджола, наприклад: Як ящурка, як собака, / Німець подивився / Та й повелів іти у гліт (Ю. Федькович); Старий замість на таке моє зовсім чемне питання відповісти подивився на мене, гейби на вовка... (І. Синюк); Робітники звиваються, як мурашки: одні косять, другі поліг обертають, а треті стожать (С. Воробкевич);
9) символіка орнітологічних назв - назви диких птахів: гіперонім пташка, зозуля, орел, сокіл, соловей, ластівка, голуб, горлиця, лебідь, журавель, ворон, ворона, сова, пугач, пава; назви свійських птахів: гуска, індик, наприклад: В такім настрою духа чоловікові все немиле: гніває те, що люди довкола веселі, раді, регочуться; немило й дивитися на іграючі діти; немилий сам блиск ясного сонця і щирий голос любки-горлиці (С. Яричевський); Мій рідний край.... В нім голос жизні змовк. / Розмову тут заводять між гробами / Зловіщий крук і хижий вовк (Т. Галіп); Але ж бо се був і парубок з себе!.. Як той павич! (Ю. Федькович); Отець почервонів і ходив по хаті надутий, як індик, мати гляділа на сина з боязким докором (С. Яричевський);
10) антропологічні слова-символи - назви осіб: матір, козак, князь, княгиня, гетьманша, Іван, Нерон, татари, жиди; назви понять, які прямо чи опосередковано обумовлені людським чинником: серце, очі, коса, ніс, сльози, піт, наприклад: Буковино-ненько, ходив я світом вшир і впоперек, бачив не одну красу, не одне чудо, але пари тобі нігде не знайшов (С. Воробкевич); Винен, не винен, вони всі мене раз образили, і я хочу їм показати, що вони завели собі не з Грицем справу (Є. Ярошинська); Що за смуток, що за тоска? Отож мені з него парубок-козак! (С. Воробкевич); І Мітрана не погана, / Гарна і Оксана; / Да в опришка серце жваве, / Ще б і третій стало (Ю. Федькович);
11) символізація предметних назв - назви місць проживання: хата (поріг); назви одягу: сорочка, кармазин, кожух, вінок; назви страв: хліб, калач, гречана паска, мед; предмети побуту: макітра, наприклад: Чи я для слуги мою одиначку виховала? Не для пастуха ніг мій високий поріг! (С. Воробкевич); В коморі, в пивниці / Кармазини, меди, вина; / А що вже в світлиці, / Так золото аж капає (Ю. Федькович); „Ох, щоб то я знала!... / Щоб хто вповів, я б зараз му / Віночок свій дала!” (Ю. Федькович); (іронічне) Ждала-м на тебе, моє серденько, і не могла діждатись, як тої гречаної паски (С. Воробкевич);
12) символічне функціонування абстрактних назв - душа, доля, сон, наприклад: Вспокійся, серце, - таже ти казало, / Що якби братню душу де здибало, / То вже ні раз би-сь більше не боліло... (Ю. Федькович).
Письменники Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. використовують найрізноманітніші лексичні і граматичні засоби вираження традиційних українських мовних символів. Найчастіше представлені однослівні символи, наприклад: вогонь, Дунай, вовк, барвінок, сова, вінок, доля тощо. Нерідко символічне значення розкрите у фразеологічних одиницях (піти з водою; піти з димом; тихо, хоть мак сій; нести хрест; жити, як у бога за дверима; ходити в барвінку; понести гарбуз; завести у горох); у стійких порівняннях (самий, як билина; стерегтися, як вогню; працювати, як віл); у сполученнях із прикладками (любка-горлиця, голуб-син та ін.); у паралелізмах: Там в лісочку на горбочку / Ягоди розвились; / А в долині при калині / Ми не раз любились (О. Попович); заперечних конструкціях: Ні зазуля в лузі затужила, / Ні пташина в тузі голосила, / То сестричка лист писала, / На сторону посилала (Ю. Федькович); порівняльних конструкціях: Як та чорна хмара, що несе негоду - / Так чужа людина вносить неспокій (С. Яричевський); Убрався, уклався, як пава, як мак (Ю. Федькович). Зафіксовано й специфічне формальне вираження символу - грамемою орудного відмінка: Ой кувала зазульков, кувала, / Та милого нігде не видала (Ю. Федькович). Символічне значення відображають похідні прикметники, наприклад, трояндова принцеса - прикметник трояндовий позначає виняткову красу дівчини, як і слово троянда, солом'яний парубок - самотній парубок (мотивація - порожнистість стебла соломи) тощо.
Традиційні мовні символи, зафіксовані у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст., ілюструють єдність символічної системи української мови і дають змогу глибше збагнути тенденції їх функціонування й розвитку впродовж аналізованого періоду.
У третьому розділі „Регіональні та індивідуально-авторські риси функціонування українських мовних символів у творчості письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст.” проаналізовано:
1) символічне втілення слів-архетипів, наприклад, світ, мрака: Ніч і мрака очі заслоняють, / оченька мої світа не видають! / Не видають світа, не видають правди, / не видають волі, свобідної волі... (Г. Воробкевич); керниченька: Так мляво / І яковось коло серця / Відтоді ми стало, / Що, здається, враже дівча / Хлопця вчарувало. / Було б тебе, керниченько, / Ніколи не знати, / Через тебе мушу, бідний, / Тяжко хорувати... (С. Воробкевич); Дністер: Пливе Дністер тихий, як той руський народ, широкий, як його думка, глибокий, як його рани (Ю. Федькович); Черемош: Любий Черемоше, / Річенько-небого, / Долю неспокійну / Маєш ти від Бога (З. Канюк);
2) релігійні слова-символи, наприклад, вінець глоговий (вінок терновий): А мені лиш одну славу / На вічну дорогу: / Вінець мартира (мученика. - М.І.) на голов / Кривавий, глоговий, / Як та доля України… (Ю. Федькович); Голгата (Голгофа): Бо й ми сидим та дивимся, / Заложивши руки, / Як ті звірі їх погані / На двоякі муки / Христів наших по одному / Ведуть на Голгату... (Ю. Федькович); пелікан: … О прекрасна Мати!.. І все обновляється тота справа; все виливається кров'ю Материна любов велика, все п'ють її недолітки діти… О пелікани!.. (С. Яричевський);
3) словесні символи-міфологеми, наприклад, папороть, княж-ялиця: Чи ти в папороть не вбрів лиш, / Блудя лісом з тов сопілков? / Або тяр під княж-ялицев / Тов проклятов ти не спав-єсь? (Ю. Федькович);
4) символічні назви довкілля, наприклад, гори: Там на сівер сині гори, / Сині гори, Гуцул-край! / Всі - як Дунай, всі - як море, / Всі - як мая бога рай (Ю. Федькович); скала: Гей би град побив надію, роздер душу мою, / придавив зболіле серце тяжкою скалою... (С. Воробкевич);
5) символічну реалізацію рослинних назв - назви дерев, наприклад: смерека: А може, побачиш струнку, як смерека, підгірянку, яку я так палко полюбив (І. Синюк); кедрина: Гуцулові домовина / Лиш з кедрини споконвіку! (Ю. Федькович); ялиця: Гарний легінь був собі Юрій, здоровий, як дуб, рослий, як ялиця, вусок, як галка чорний, а довгий як у запорожця-козака, а довгі кучері плечима густо звивались (С. Воробкевич); квітів і трав, наприклад: рута: Тут флекеви з-над Дністра, / а там знов з-над Пруту, / а у тих з-над Черемша / на шапках лиш рута (С. Воробкевич); бриндушечка: Ой на снігу, на морозі бриндушечка сина, / Отак і я, люде добрі, собі сиротина (Ю. Федькович); тройзіль: Гей, по горі по високій тройзіль постелився, / З України до дівчини козак поклонився (Ю. Федькович);
6) анімалістичні назви-символи, наприклад, ведмідь (вуйко): Вуйку, земляче, здорові! / Тямите зеленоверхі Бескиди? / Ваші сусіди, гуцули, бідують, / Повно в їх краю жидівства, огиди. / Так, як на вас, - днесь на них там полюють. / Ось як то ваші змінилися ролі: / Ви тут у клітці, вони - не на волі! (С. Яричевський); серна: Хватнулася, мов серна та, на скалу високу, / Хмаров місяць заслонився, діву карооку / Щоб не бачив (С. Воробкевич); тур: Тут проживав собі Мартин, як той тур у горах; мав він всего, міг щодня всіма зубами поживитись (С. Воробкевич);
7) символіку орнітологічних назв, наприклад, орев (орел): Був се легінь за себе, як орев, - хороший, дужий, молодий, завзятий (Ю. Федькович); ключолет (журавель): Та ключолети прийдуть знову, / і розцвітеться знов весна, / і з дубом щирую розмову / калина заведе рясна (Т. Галіп); половик: А від долі ні за море, / Ні у сине море / Не утечеш, не вкриєшся - / Увезде здогонить, / Як половик пташиночку (Ю. Федькович);
8) антропологічні слова-символи - назви осіб, наприклад: опришок: Чи я для слуги-опришка мою одиначку виховала? (С. Воробкевич); Дзвінка: Але все тото фрашки, - подивіться-но ви їй тільки в лице, най і Добошева Дзвінка сховається, а більше не маю що вам казати (Ю. Федькович); назви, обумовлені людським чинником, наприклад, кучерики: В кучерявий дуб учора / Грім ударив рано, / Розірвав 'го, розлупав 'го / На тріски погано. / А хлопчині кучерики / Учора утяли / І надвоє старій нені / Серце розрубали (С. Воробкевич);
9) символізацію предметних назв - одягу, наприклад, сардак: Бо моє серце, братя, сардаком ся крило... (Ю. Федькович); горботка: Ха-ха-ха! Хлопка! Горботка не до жупана... (С. Воробкевич); страв, наприклад: Лихі були поворотки, / То в правий бік, то в лівий бік, / Але усе якось жилось, / На кулешу заробилось (Ю. Федькович); предметів побуту, наприклад: трембіта, флояра: О, добре було, добре, пам'ятаю, / Багато ліпше, як у бога в раю: / Бо в бога в раю ні трембіти нути, / Ані флояри на тугу не чути. / А на Підгір'ю пісня не втихає, / Бо тут і камінь заспівати знає... (Ю. Федькович); топір: Бо отсей топір / У народа святий, і він єго / За всі корони світа не міняв би (Ю. Федькович).
У третьому розділі не виокремлені космогонічні символи, символи-назви явищ природи (лише принагідно за знаковим виявом в інших групах) і абстрактні назви-символи, адже вони настільки давні в українській етнокультурі, що однаковою мірою відбиті у мові й мисленні усіх етнографічних груп. В аналізованих групах мовних символів описано й такі, що є регіональними лише за знаком (діалектна форма слова), як-от: вовче лико (= вовчі ягоди), кретиця (= кріт), воробець (= горобець): Сидиш тут, як кретиця у норі, тобі байдуже, що в Чорногорі діється (С. Воробкевич).
Регіональні назви-символи переважно однослівні іменникові (трембіта, кулеша, опришок); рідше виражені словосполученнями, серед яких переважають ад'єктивні індивідуально-авторські (заклята княгиня, тисовий міст, карпатський син); подеколи символічне значення слова розкриває дієслово (муравлем звиватись, клястися топором). Символічне значення втілене також у пареміях (горботка не до жупана; кулик знає, куди чайка літає), фразеологічних одиницях (лишити душу в Черемоші, зорі завертати, тесати кедрину тощо), у порівняльних конструкціях (як тур у горах; стрункий, як смерека).
Локальні символи доповнюють етнокультурну картину світу українців, авторська інтерпретація відомих слів-символів розширює ряди компонентів символічного значення слів, зафіксованих лексикографічними працями.
Висновки
Символ як вербальний предметний знак, семантика якого є результатом інтеграції та переосмислення на асоціативному рівні його прямих, переносних, конотативних значень під специфічним впливом національного культурного контексту, утворюється внаслідок операцій метонімії чи метафори. Символ - це й засіб художнього вираження, у якому акумульована ідейно-художня енергія твору, найяскравіше виражене світобачення письменника.
У досліджуваному матеріалі наявні різноманітні лексичні і граматичні засоби вираження символів. Найбагатше представлені однослівні символічні номінації, рідше виражені словосполученнями, серед яких переважають ад'єктивні індивідуально-авторські. Символічне значення також розкрите у пареміях, фразеологічних одиницях, стійких порівняннях, через паралелізм, заперечні конструкції; найчастіше через порівняльні конструкції зі сполучниками як, мов.
Джерелами використаних письменниками Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. символів передусім стали фольклорні (калина, барвінок, вінок тощо), релігійні (Каїн, Юда, Соломон та ін.), світові (Марс, Венера, Ескулап) та слов'янські (Лада, упир, русалка, віла) міфологічні образи, символіка поезії і прози відомих письменників (Іродові діти, кармазин - Т. Шевченка; кленове листя - В. Стефаника).
Культурний діалог українців Буковини із народами поліетнічного регіону відображений у використанні запозиченого від румунів символу мамалига, який на регіональному ґрунті побутує разом із локальним кулеша і символізує добробут.
Традиційні українські слова-символи у творах письменників Буковини окресленого періоду функціонують, зазвичай, у значеннях, зафіксованих лексикографічними працями, відображаючи в поданих контекстах загальноукраїнські тенденції до осмислення міфопоетичної та християнської картини світу, довкілля, людини, її місця у світі та втілення їх у слові. Незважаючи на тривалу відірваність Буковини від України, досліджуваний матеріал переконливо підтверджує єдність символічної системи, а отже й духовного життя українського народу.
У використанні регіональних слів-символів констатуємо формування нового символічного значення (слова-символи, що відбивають концептуальний простір „рідний край”, „Буковина”: Черемош, гори, трембіта), індивідуально-авторських - розширення рядів компонентів символічного значення слова в певному контексті (пелікан - символ України, ялиця - стрункий парубок тощо). Регіональні слова-символи віддзеркалюють культурні, історичні та етнічні особливості жителів Буковини, зрозумілі не тільки їм, але й з більшою чи меншою вірогідністю всім українцям. Індивідуально-авторські символи відображають народні уявлення, зумовлені особливостями національного мовного типу, поєднують загальноукраїнські та регіональні тенденції функціонування мовних символів (наприклад, кедровий міст, тисовий міст у значенні загальнонародного калинового мосту).
Функціонування мовних символів є різним у поетичних, прозових і драматичних творах аналізованих письменників. Творці поетичних текстів із виразним фольклорним підґрунтям частіше й активніше вдаються до символічних образів; прозові твори вимагають ширшого контексту для розуміння певного символу; у драматичних творах символічне значення часто розкрите у пареміях, доцільних і влучних висловлюваннях персонажів з метою характеристики людини чи життєвої ситуації.
Використання загальноукраїнських і регіональних символів у творах певного письменника здебільшого обумовлене тематикою і проблематикою його творчості. Наприклад, Ю. Федькович і С. Воробкевич творили на тему гуцульського села, тому їхні твори насичені фольклорними образами, у них майстерно виписаний образ гуцула, рідних Карпат. С. Яричевський одним із перших на теренах Західної України порушив урбаністичну тематику і показав життя тогочасної інтелігенції краю, тому тяжіє до світових символів (Марс, Тіфон, дракон). Є. Ярошинська та О. Попович віддано працювали в освітній сфері, їх творчість пов'язана із учительською працею, тому вони використовували переважно ті символи, що відображають концептуальний простір цієї галузі (наприклад, ангелик - дитина). Незалежно від тематики творів, усі автори вдало поєднують загальноукраїнські та регіональні символи, що є свідченням національного відродження буковинського краю як органічної частини України.
Мовні символи, зафіксовані у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст., надають текстові особливого національного забарвлення, засвідчують високий рівень інтелектуальності українського народу, широкі й різноманітні виражальні можливості української мови, дають змогу осмислити специфічні риси української системи символів. Функціонування у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття загальноукраїнських слів-символів доповнює загальну мовну картину світу українців, а регіональні символи дають змогу глибше зрозуміти культурно-мовну своєрідність жителів Буковини як частини українського народу.
Результати дослідження є перспективними для сучасної української символології, оскільки уточнюють та розширюють лінгвістичне тлумачення символу, є поштовхом до подальших студій регіональних та індивідуально-авторських особливостей символовикористання та символотворення, уточнення відповідних словників і посібників.
Список публікацій за темою дисертації
1. Івасюта М. І. Твори Юрія Федьковича як джерело лінгвокультурологічних студій / Марина Івасюта // Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури. Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. статей / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 274-275. Слов'янська філологія. - С. 487-491.
2. Івасюта М. І. Лінгвокультурологічний аспект дослідження творчості Уласа Самчука (на матеріалі роману „Гори говорять!”) / Марина Івасюта // Наукові записки. Серія „Літературознавство” : зб. наук. праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції „Творчість Уласа Самчука в контексті сучасної культури”, 21 - 22 лютого 2005 р. / відп. ред. М. Ткачук. - Тернопіль : ТНПУ, 2005. - Вип. ХVІІ. - С. 290-296.
3. Івасюта М. І. Лінгвокультурологічний аспект дослідження мовних символів / Марина Івасюта // Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти : зб. матеріалів Міжнар. наук. конф.,
25 - 26 трав. 2006 р. / Міністерство освіти і науки України, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького ; відп. ред. Г.І. Мартинова. - Черкаси : Брама - Україна, 2007. - С. 48-54.
4. Івасюта М. І. Лінгвістичні студії українських мовних символів / Марина Івасюта // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. статей / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 321-322. Слов'янська філологія. - С. 155-159.
5. Івасюта М. І. Рослинна мовна символіка у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. / Івасюта М. І. // Наукові праці : науково-методичний журнал / гол. ред. Л. П. Клименко. - Миколаїв : Видавництво МДГУ імені Петра Могили, 2007. - Т. 67. - Вип. 54. Філологія. - С. 35-38.
6. Івасюта М. І. Загальнонаціональні та регіональні особливості функціонування українських мовних символів у творчості С. Яричевського / Марина Івасюта // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія : зб. наук. статей / гол. ред. В. Г. Матвіїшин / Міністерство освіти і науки України. - Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. - Вип. ХV - ХVІІІ. - С. 589-592.
7. Івасюта М. І. Символізація власних назв у творах українських письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. / Марина Івасюта // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. статей / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 356-357. Слов'янська філологія. - С. 112-116.
Анотація
Івасюта М. І. Мовні символи у творчості письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2008.
До захисту представлено рукопис, у якому проаналізовано та систематизовано досвід українських і зарубіжних учених у дослідженні мовних символів; з'ясовані лексичні та граматичні засоби вираження мовних символів; схарактеризовано загальнонаціональні та регіональні риси функціонування українських мовних символів на матеріалі творчості письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття; визначена роль автора у створенні нових символічних позначень; досліджені особливості функціонування мовних символів у поетичних, прозових і драматичних творах письменників Буковини, виявлено їх специфіку залежно від літературного роду.
Ключові слова: символ, образ, символологія, конотація, компонент символічного значення слова.
Аннотация
Ивасюта М. И. Языковые символы в творчестве писателей Буковины конца ХІХ - начала ХХ в. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2008.
К защите представлена рукопись, в которой проанализирован и систематизирован опыт украинских и зарубежных лингвистов в исследовании языковых символов; выяснены лексические и грамматические средства выражения языковых символов; схарактеризированы общенациональные и региональные черты функционирования украинских языковых символов в произведениях украинских писателей Буковины конца ХІХ - начала ХХ века; определена роль автора в создании новых символических обозначений; исследованы особенности функционирования языковых символов в поэтических, прозаических и драматических произведениях писателей Буковины, специфика использования символов в зависимости от литературного рода.
Ключевые слова: символ, образ, символология, коннотация, компонент символического значения слова.
Summary
Ivasiuta M. I. Linguistic Symbols in the Works of Bukovynian Writers at the Turn of the Twentieth Century. - Manuscript.
Dissertation for Kandidat Nauk degree in Philology, Speciality 10.02.01 - the Ukrainian Language. - Y.Fedkovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2008.
Attention to issues of national identification and integrity fosters search of new approaches to word as a treasury of national connotations. National authenticity of this or that people is worded in ethnocultural lexicon, that is to a great degree symbolized, that most vividly reflects the ways of spiritual development of the nation.
The work presents an analysis of philosophical tenets about symbol as a prerequisite of linguistic studies, the studies of linguistic symbols in the scientific heritage of foreign and national linguists, the present state of the studies of the Ukrainian linguistic symbols. It has been established that words-symbols create a complex and rich system to which different types of relations are inherent: paradigmatic, syntagmatic and phrase forming ones.
The dissertation keeps to the thematic principle of symbol classification; definition of symbols includes not only linguistic, but also cultural, folklore, and historical interpretation as symbol is revealed in linguistic and extralinguistic associations. Linguistic aspect makes up the primary meaning (nucleus, traditional meaning) and contextual uses of symbols that extend a set of components with symbolic meanings. Bukovynian writers at the turn of the twentieth century use in their texts national, regional and individual authorial characteristics of use of linguistic symbols.
Symbol as a verbal sign semantics of which is the result of integration and reinterpretation on the level of associations of its direct, figurative, connotative meanings under specific influence of national cultural context that was formed as a result of metonymic or metaphoric transformations. It has the following features: that of a sign, image, motivation, polysemanticity, ambiguity of meanings, archetypeness, universality in a culture. It is connected to national and cultural specific number of symbols, to myth and archetype, need for background knowledge, pragmatic information for symbol definition, when the meaning of the symbol is determined by the context. Symbol is a means of artistic expression where conceptual and artistic energy of a work of fiction is focussed, and writer's worldview is expressed most vividly.
Bukovynian writers of the turn of the twentieth century use different lexical and grammatical means to express traditional Ukrainian linguistic symbols. Quite often symbolic meaning is expressed by idioms, fixed comparisons, by means of appositives, parallel construction, very often by means of comparative constructions.
Functioning of linguistic symbols is different in poetic, prosaic, and dramatic works of the writers under study. Poets who write poems with marked folklore origin use symbolic images; prose requires a wider context for understanding of a specific symbol; dramatic works symbolic meaning is often expressed in paroemias, expedient and precise expressions of the characters for description of a person or a communicative situation.
Linguistic symbols that are used in Bukovynian writers' works give a specific national colouring, show a high level of intellectuality of the Ukrainian people, a wide and diverse expressive means of the Ukrainian language, enable us to deeper understand specific features of the Ukrainian system of symbols. Functioning of national words-symbols in Bukovynian writer's works of the turn of the twentieth century augments overall linguistic world view of the Ukrainians whereas regional symbols allow us understand deeper cultural and linguistic peculiarities of Bukovynian population as part of the Ukrainian people.
Keywords: symbol, image, symbology, connotations, component of symbolical word's meaning.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Кількість як одна з універсальних характеристик буття. Особливості лексичних та лексико-граматичних засобів вираження значення множинності в сучасній англійській мові. Аналіз семантичних аспектів дослідження множинності. Розгляд форм множини іменників.
курсовая работа [75,4 K], добавлен 13.12.2012Лінгвістичні дослідження мови художньої літератури. Індивідуальний стиль Олеся Гончара як авторська своєрідність використання мовних засобів літератури. Самобутність стилю письменника у авторському використанні мовних засобів для зображення дійсності.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 13.06.2011Аналіз випадків вираження спонукання до дії, зафіксованих в текстах англомовних художніх творів. Поняття прагматичного синтаксису. Прагматичні типи речень. Характеристика директивних речень як мовних засобів вираження спонукання до дії в англійській мові.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 27.07.2015Поняття та загальна характеристика наукового дискурсу. Визначення синтаксичних та лексичних особливостей наукового стилю на конкретних прикладах, його роль в науковій літературі. Класифікація мовних засобів даного стилю за рівнями літературної мови.
курсовая работа [482,1 K], добавлен 13.12.2014Виявлення мовних знахідок, що розширюють виражальні можливості та експресивно-оцінний потенціал лексики. Розгляд паралельного використання українських та запозичених слів конкурентів. Добирання стилістично маркованих лексем на тлі іншомовних елементів.
статья [26,0 K], добавлен 24.04.2018Дослідження та характеристика знакових систем, як предмету наукових досліджень. Ознайомлення з основними способами вираження невербальної мімічної семіотики в мові. Визначення й аналіз знакових форм кинесики: жестів, міміки, пози, рухів тіла і манер.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 21.08.2019Визначення поняття "іронія", її основні онтологічні ознаки. Мовностилістичні засоби вираження іронії в англійській мові: графічні та фонетичні, лексико-семантичні, стилістичні прийоми на синтаксичному рівні. Особливості та способи перекладу текстів.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 17.12.2013Термін та його основні ознаки. Стилістичні функції термінологічної лексики у художньому тексті. Номінативна, естетична та емоційно-експресивна функції термінів у творчості письменників Херсонщини. Пізнавальна та порівняльна функції спеціальної лексики.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 02.06.2013Особливості контакту мовних систем. Внутрішньонаціональні мовні культури і їх взаємодія. Мовна поведінка різних двомовних носіїв. Соціокультурні умови мовного контакту. Аспекти проблем, пов'язаних з функціями мови в багатомовному та двомовному колективі.
контрольная работа [26,4 K], добавлен 17.01.2011Дослідження ідіостилю українських письменників, етапи та напрямки даного процесу, а також оцінка результатів. Відмінні особливості та аналіз багатства образного мовлення майстра слова на прикладі іменникової синонімії поетичних творів Яра Славутича.
статья [25,2 K], добавлен 18.12.2017Категорія модальності як одна з мовних універсалій, модальні слова. Граматичні засоби вираження модальності в іспанській мові. Приклади засобів вираження бажаності та сумніву, зобов’язання і необхідності, гіпотези, припущення, можливості та ймовірності.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 24.05.2012Мовна культура, характерні риси ділового стиля. Використання мовних кліше у ділових паперах, їх основні ознаки та перетворення у мовні штампи. Просторіччя та вульгаризми в канцелярській мові. Типові помилки використання кліше в сучасних рекламних текстах.
курсовая работа [41,7 K], добавлен 22.03.2014Аналіз ділової кореспонденції з точки зору складових мовних жанрів і мовної поведінки авторів з метою визначення особливостей перекладу офіційних документів. Дослідження граматичних особливостей перекладу японських офіційних документів і кореспонденції.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 02.05.2019Характеристика поняття, функцій (власні, приватні, експресивні) та типології невербальних компонент комунікації. Дослідження способів вираження паралінгвістичних засобів через авторську ремарку у драматичних творах сучасних американських письменників.
курсовая работа [45,3 K], добавлен 31.07.2010Лінгвогеографія як метод вивчення просторового розміщення мовних явищ. Опис і порівняння мови з іншою за допомогою зіставного метода. Історія і розвиток мовної типології, мовні універсалії. Структурний метод як метод синхронного аналізу мовних явищ.
реферат [21,3 K], добавлен 15.08.2008Поняття про знак і знакову систему мови: типологія, структура, специфіка мовних знаків. Своєрідність мови як знакової системи, знаковість і одиниці мови. Семіотика як наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем та символів.
реферат [24,5 K], добавлен 14.08.2008Сутність бажальності як суб’єктивно-модального значення, виявлення їх основних засобів вираження та семантичних різновидів оптативного значення. Роль мовних засобів у формуванні окремих бажальних значень, їх реалізація у синтаксисі творів Лесі Українки.
курсовая работа [30,4 K], добавлен 23.04.2011Природа феномена мовної помилки з проекцією на специфіку мовленнєвої діяльності засобів масової інформації. Основні підходи до класифікації мовних помилок у лінгводидактиці та едитології, їх типи. Специфіку найуживаніших типів лексичних помилок.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 15.10.2014Аналіз особливостей вербалізації авторських інтенцій у тексті. Визначення суспільно-політичних поглядів митця на основі аналізу мовних особливостей "Щоденника" В. Винниченка. Стилістичні функції різних лексичних груп, репрезентованих у "Щоденнику".
статья [24,0 K], добавлен 07.11.2017Визначення поняття, сутності та ролі другорядних членів речення. Лінгвістичне тлумачення обставини причини та мети. Аналіз синтаксичних особливостей фахової мови. Дослідження засобів вираження обставини мети та причини у сучасній німецькій мові.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.10.2015
