Параметри внутрішнього лексикону дитини шкільного віку

Таблиця 1. Лексико-граматичні класи одиниць ядра внутрішнього лексикону дитини шкільного віку

Як свідчить таблиця, ядерну частину внутрішнього лексикону мовців 10 - 16 років становлять іменники, причому не було зафіксовано тенденцію щодо зростання або спаду середньої частотності фіксації іменників у різновікових групах школярів. Саме цей різновид лексики передовсім засвоюється учнями і надалі стає основою, навколо якої упорядковуються нові одиниці внутрішнього лексикону. Меншу частку одиниць ядра внутрішнього лексикону школярів становлять прикметники, прислівники та дієслова. Прислівник має тенденцію до збільшення частотності фіксації у залежності від віку мовця. Це пояснюється тим, що, на відміну від п'ятикласників-шестикласників (10-13 років), які найчастіше добирають означення до предмета, учні старших класів (14-16 років) активно добирають також ознаку до дії. Інші частини мови (займенники, числівники, дієприкметникові та дієприслівникові форми дієслова) не належать до активних одиниць ядра внутрішнього лексикону школярів.

На основі кількісного аналізу асоціативних реакцій, наведених респондентами на слова-стимули, ми виокремили п'ять тематичних „фрагментів” мовної картини світу - об'єднаних за смислом груп вербальних одиниць: і. Людина: а) назви людей (назви спорідненості, фах тощо): брат, дитина, дівчина, мама, спортсмен, хлопець; б) внутрішній світ (емоції, почуття, стосунки): весело, добре, настрій; в) дії і діяльність: бігти, дружити, сидіти, спати; г) зовнішні та внутрішні характеристики: гарний, діловий, добрий, красивий, мудрий, поганий, розумний, сильний, хворий, чудовий; ґ) мистецтво: графіті, картина, пейзаж; д) продукти харчування: вечеря, борщ, картопля, каша, мед, морозиво, чай, шоколад; е) одяг та його характеристики: взуття, випраний, вишиванка, костюм, норковий, пояс, сорочка, спідниця, чоботи; є) предмети побуту та їхні характеристики: застелений, зачинений, зламаний, зручний, колодязь, ліжко, посуд, стіл, стілець, чайник; ж) частини тіла: (на) голову, зуби, руки. Іі. Навчання: а) навчальний процес: біля дошки, викликали, вірш, запитання, запитувати, математика, на дванадцять (оцінка), на малюванні, не вивчити, зубрити, переказ, твір, текст, цифри, числа, українська мова, уроки, школа; б) шкільне дозвілля: на перерві, перерва, у кеча (сучасна шкільна гра), в) шкільний колектив: відмінник, відмінниця, вчитель, директор, завуч, однокласниця, учень, хорошистка; г) шкільний побут: парта, пенал, портфель, ручка, чергувати, черговий. Ііі. Природа: а) нежива природа: камінь, листя, океан; б) час (пора року, час доби): весна-красна; влітку, вночі, день, зима, рік; в) флора: дуб, квіти; г) фауна: кіт, слон, собака; ґ) явища природи та їхні характеристики: вітер, дощовий, мороз, рясний (про дощ), сніг. Ііі. Простір: а) назви приміщень та їхніх частин: будинок, вікно, дім, квартира, кімната, коридор, підлога; б) обшир: край, міст, поле, провулок, прохід, річка, світ, село, яр; в) розташування: високо, далеко, схід (сторона світу); г) способи, засоби та напрямки руху: (до) берега, брасом, назустріч, літак, машина, пішки, повільно; iv. Кольоропозначення: білий, білосніжний, жовтий, золотий, світлий, червоний, чорний. Також частотними є реакції-прикметники, які вказують на ознаки предметів за розміром, текстурою, формою тощо: брудний, великий, круглий, мокрий, теплий, товстий, холодний, чистий, широкий.

Найактуальнішими для школярів є групи людина і навчання, вони кількісно представлені найширшим спектром реакцій, причому - лексемами з „позитивним” значенням. Такі оцінки довкілля засвоюються і вживаються дітьми частіше, ніж негативні характеристики, що зумовлюється усталеними в соціумі правилами комунікації, зорієнтованими на підкреслення позитивних явищ. Світ учня можна умовно поділити на дві площини: перша стосується домівки, до другої належать реалії, пов'язані з навчанням. Останні посідають провідне місце у житті дитини і кількісно представлені ширше.

Ще однією особливістю мовної картини світу школярів є дуже мала кількість реакцій, що вказують на внутрішній світ і почуття. Якщо відкинути емоційно-оцінні лексеми гарний, добрий, хороший, чудовий, які посідають центральне місце в ядрі внутрішнього лексикону учнів, усі інші лексеми стосуватимуться зовнішніх ознак і характеристик осіб, предметів, процесів та явищ (випраний, застелений, зачинений, зламаний тощо), до того ж більшість лексем називають конкретні предмети (пиріг, пояс, телефон, школа) та чітко окреслені дії (бігти, іти, сидіти, спати). Це можна пояснити особливістю психіки дітей і почасти підлітків, зокрема конкретністю дитячого мислення та егоцентризмом поведінки. На периферії внутрішнього лексикону школяра (починаючи з 8 класу) збільшується кількість спорадичних реакцій, які вказують на поступовий перехід від конкретного до абстрактного мислення: якщо п'ятикласники-шестикласники читають книгу, книжки, журнал, то учні старших класів на стимул читати реагують також словами мораль, нотацію; до реакцій високо, літаком, у подорож, наведених на стимул летіти п'ятикласниками, учні 8-11 класів додають реакції - мріяти, у мріях.

Стрижневим для мовної картини світу дитини шкільного віку (як і для дорослих мовців) є образ людини, проте увага учня акцентується не стільки на почуттях та внутрішньому світі, скільки на зовнішності і на тому, що людину оточує, тому паралельного до переліку внутрішніх характеристик (добрий, мудрий, поганий, розумний, старанний, хороший, чудовий) маємо надзвичайно широкий спектр лексем на позначення предметів побуту (борщ, взуття, гроші, дерев'яний, журнал, іграшки, картопля, каша, книжка, костюм, ліжко, мед, морозиво, м'яч, обід, одяг, пиріг, посуд, пояс, сорочка, солодощі, спідниця, стіл, стілець, суп, телефон, торт, хліб, цукерки, цукор, чай, чайник, шоколад). Аналогічною є ситуація і в групі лексики на позначення шкільних реалій - тут переважають слова-назви конкретних предметів - портфель, ручка, твір, текст, цифри, числа, уроки, учень, школа, а також у групі лексики на позначення простору - будинок, вікно, дім, квартира, кімната, клас, коридор, підлога, міст, у парку, поле, провулок, прохід, рів, річка, світ, село, ставок, степ, шлях, яр тощо.

Висновки

У сучасній українській і зарубіжній лінгвістиці лексикон людини вивчається в кількох аспектах, що дозволяє говорити принаймні про три “лексикони”: 1) власне лексикон як лексичний запас номінативних одиниць мовця, достатній для забезпечення комунікативного процесу на певному етапі розвитку; 2) лексикон внутрішній як вербальну пам'ять, внутрішню сукупність відповідників номінативних одиниць, частину мовленнєво-мовного механізму, що забезпечує процеси породження і адекватного сприйняття мовних повідомлень різного ступеня складності, а також формує мовну картину світу індивіда; 3) лексикон ментальний - механізм, який охоплює невербальні одиниці концептуальної системи і відповідає за формування загальної картини світу індивіда. Власне лексикон і лексикон внутрішній є важливими компонентами мовної компетенції, а разом із лексиконом ментальним формують мовну особистість і її світогляд.

Процеси засвоєння та упорядкування значень слів і стійких сполучень слів школярем виявляють певні закономірності, які стосуються організації когнітивної сфери, пов'язаної з мовною компетентністю учня, зокрема в мовленні дітей 11-13, рідше - підлітків 14-16 років, фіксуються випадки розширення та звуження значень, вживання лексичних одиниць, що не відповідає лексичним нормам сучасної української мови, порушення у вживанні прикметників (ознака предмета) та прислівників (ознака дії), оскільки мовець передусім засвоює значення номінативів, а пласт лексики на позначення ознак предметів та дій формується пізніше.

Стійкі сполучення слів засвоюється мовцем-школярем шляхом „цілісного запам'ятовування”, подеколи без розуміння їхніх значень, що спричиняє часткову суб'єктивізацію значення фразеологічних одиниць, і вони вживаються школярами у не закріплених мовним узусом значеннях. Засвоєння мовцем загальних механізмів творення фразеологізмів (метафоризації і метонімізації значень) зумовлює появу в мовленні дітей шкільного віку неологічних фразеологічноподібних конструкцій.

Становлення мовної компетенції дитини шкільного віку в досліджуваних загальноосвітніх навчальних закладах перебуває під впливом інтерференції - взаємодії двох мовних систем (української та російської мов), яка фіксується на фонетичному, лексико-семантичному, морфологічному, синтаксичному мовних рівнях. Найчастотнішими є порушення учнями лексичних (37, 5%) та синтаксичних норм (25, 5%), рідше зафіксовано інтерференційні явища на фонетичному і морфологічному рівнях. Інтерференція на лексико-семантичному і морфологічному рівнях у більшості випадків детермінується функціональною стратифікацією мов у свідомості мовця: на українські слова-стимули групи шкільна лексика респондентами наведено реакції українською мовою без порушень лексичних норм, а побутова лексика в анкетах школярів-білінгвів дає ряд реакцій інтерференційного типу. Стратифікаційний розподіл мов визначає механізми збереження та упорядкування одиниць у внутрішньому лексиконі школяра: частково у вербальній пам'яті лексичні одиниці української та російської мов зберігаються розмежовано, на що вказує стратегія асоціативного реагування шляхом внутрішньомовного перекладу.

Структурні параметри внутрішнього лексикону дитини детермінуються асоціативно-вербальними мережами, будова яких залежить від інтралінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, що впливають на формування асоціативних зв'язків у внутрішньому лексиконі школярів різного віку. Статистичні дані показали, що синтагматичні асоціативні структури є первинними і визначається афективним та наочно-дійовим характером сприйняття світу, який превалює у мовній свідомості дитини. Вербально-логічний характер мислення спричиняє появу парадигматичних асоціативних зв'язків, котрі вказують на якісні зміни місця лексичної одиниці в мовній свідомості дитини: вербальна одиниця втрачає конкретність та предметність інтерпретації і починає функціонувати як абстрактна одиниця, в якій закодовано індивідуальний досвід мовця та загальний досвід людства. Підставами для виокремлення ядра внутрішнього лексикону школяра є статистичні показники різних розрядів частиномовної лексики. Ядро формують іменники, які є основою для групування новозасвоєних одиниць. Друге за частотністю фіксації місце у всіх вікових групах посідають прикметники. Прислівник перебуває на периферії ядра, але не на периферії всього лексикону, і має тенденцію до збільшення частотності фіксації залежно від віку мовця.

У межах ядра внутрішнього лексикону на основі кількісних і якісних характеристик було виділено п'ять ключових для мовної картини світу дитини шкільного віку тематичних груп лексики: людина, навчання, природа, простір та кольоропозначення. Якісний аналіз зазначених локусів дав підстави описати мовну картину світу школярів як „позитивну” та „конкретну”. Перша особливість пов'язана з позитивними стереотипами комунікації, які прищеплюються учням дорослими відповідно до закріплених у соціумі норм. Друга детермінується особливістю психічного розвитку мовця, зокрема домінуванням наочно-дійового мислення дитини. Зазначені характеристики мовної картини світу змінюються залежно від віку та життєвого досвіду мовця. Увага до зовнішніх ознак предметів та дій трансформується у вміння оперувати словом як абстрактною одиницею, а загальна „позитивність” картини світу трансформується в „нейтральність”.

Публікації

білінгвізм лексикон дитина шкільний

1. Акуленко А.А. Вплив позамовних факторів на формування лексикону школяра // Вісник Дніпропетровського університету. Серія мовознавство. - 2005. - Випуск 11. Том 1. - Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського національного університету. - С. 8-13.

2. Акуленко А.А. До питання про вплив екстралінгвістичних факторів на зміст асоціативних реакцій українськомовних дітей (на матеріалі асоціативних експериментів) // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - Випуск 12. Книга 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - С. 3-6.

3. Акуленко А.А. До проблеми формування внутрішнього лексикону учнів початкової школи в умовах українсько-російського білінгвізму (на матеріалі асоціативних експериментів) // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - Випуск 11. Книга 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - С. 3-5.

4. Акуленко А.А. Значеннєве навантаження прикметників у мовленні дітей молодшого шкільного віку (на матеріалі асоціативних експериментів) // Українське мовознавство. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Випуск 29 - 30. - С. 91-95.

5. Акуленко А.А. Лексикон школяра як лексико-семантичний компонент мовної компетенції // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - Випуск 18. Книга 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 3-7.

6. Акуленко А.А. Метафора в дитячому мовленні: психолінгвістичний аспект// Українське мовознавство. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Випуск 26. - С.135-138.

7. Акуленко А.А. Поняття “внутрішній лексикон” у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві// Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - Випуск 14. Книга 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - С. 3-6.

8. Акуленко А.А. Упорядкування вербальних одиниць лексикону школяра: прагматичний аспект // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - Випуск 16. Книга 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 6-11.

Размещено на Allbest.ru