Речення узагальненого змісту: структурно-семантичний та комунікативно-прагматичний аспекти

Загалом продукується висновок, що речення узагальненого змісту не мають визначальних особливостей структури та узгоджуються з різноманітними синтаксичними конструкціями. Натомість вагомим чинником для окреслення їх статусу є закономірності семантичної організації. Це дає підстави об'єднати так звані “узагальнені конструкції” в один змістовий тип.

У четвертому розділі “Комунікативно-прагматичні характеристики речень узагальненого змісту” представлено прагмалінгвістичний аналіз цих реченнєвих структур. На рівні мовлення речення узагальненого змісту оформлюють висловлення, що узгоджуються з мовленнєвими актами, які не мають самостійного прагмалінгвістичного статусу. Це виявляється в їхньому функціонуванні у структурі складного мовленнєвого акту та участі в оформленні непрямих висловлень.

Зміст, який створюється при реалізації складного мовленнєвого акту з залученням узагальнених висловлень, ієрархієзований: у ньому виділяється необхідна (основна) інформація, представлена в базовому мовленнєвому акті, та достатня (додаткова) ланка змісту, виражена узагальненим висловленням, що забезпечує перлокутивний ефект. При цьому висловлення узагальненого змісту перебирає на себе ілокутивну силу базового мовленнєвого акту.

У структурі складного акту висловлення узагальненого змісту корелюють з різноманітними базовими мовленнєвими актами. Відповідно простежуються: 1. Репрезентативи: 1) констатив: ? Начиталася нездорових творів, і то є конечні наслідки. Вам було їй поводи наложити, і тепер ще не запізно. ? Я се також завсігди говорю, ? обізвався знов старий майор. - Дисципліна мусить доводитися до останніх консеквенцій, особливо ж у жінок (О. Кобилянська); 2) міркування: Не гинути має вона, молода і красна, одинока дитина його, але жити. Жити між добрими людьми ще дальше. Світ широкий, Бог годує всіх. І її вигодує також. - Залишив доньку і повернувся до табору (О. Кобилянська); 3) аргументація: ? А пощо насилувати себе? - дивувався Шагай. ? А краще бути невільницею страху? Відважний і нещастя менше боїться, - відказала Ганя (Б. Лепкий); 4) виправдання: Коломієць (єхидно): Так що це вже, панно Лізо, ви поміняли орієнтацію? “Долой украинцев и да здравствуют добровольцы?..” Панна Ліза: І то люди, і то люди. Помагати треба усім страждущим (С. Васильченко); 5) згода: Лопух: Прошу вас виїхати завтра. Апраш: Здурів би я? Лопух: А ти дістав би од мене подарунка... Апраш: Ага! Зміркуємо. Для приятеля можна і пальця врізати (М. Старицький); 6) відмова: Золотницький: Давай поставим в Капустянім сахарний завод! Пузир: Не моє рукомисло! Я цього діла не знаю. Коли не знаєш броду, не лізь у воду! (І. Карпенко-Карий); 7) заперечення: Феся: Я його кохаю. Я від Пури не тямлю себе. Аза: П'яний чад, а не кохання... Кохання - це така сила, якої не вирвеш і не викинеш з серця. Кохання - це разом і пекло, і рай. Феся: Цур йому, коли таке! (М. Старицький). 2. Директиви: 1) вимога: Лікар: Не смійте вставать! Пузир: Не можна - хазяйство. Лікар: Не говоріть дурниць. Здоров'я миліше від хазяйства (І. Карпенко-Карий); 2) прохання: ? Слухай, Геню, прошу, не смійся з мене, що я в таку хвилю згадую такі речі. Мрія хоч раз у житті прокидається в кожної людини (І. Франко); 3) пропозиція: ? Треба завтра зустрітися з іншими і спланувати боротьбу із цими катюгами,? рішуче промовила до селян Феодосія. ? Під лежачий камінь вода не тече (М. Вакалюк-Дорошенко); 4) порада: ? Що ж мені робити тепер? ? А що? Живіть. Життя - це теж важкий обов'язок. Звісно, якщо ви не самі, якщо маєте доглянути когось,? відповіла Олена Левківна (Є. Гуцало); 5) застереження: - Вважай, моя біла панно, бо я не ручаюсь за себе... Краще тобі піти і не лишатися зі мною. Людина, коли не виспиться, легко уподібнюється звірові. - Добре, Бронку. Я тебе розумію (І. Вільде); 6) заклик: Головиха мовила до юрби: ? Усі ви будьте пильними, щоб злодія підстерегти й зловити! Злочинець повинен понести заслужену кару! (Є. Гуцало); 7) дозвіл: - Він уже чи не на кожнім танці мусить бути! - Та нехай собі! Хто молодий, той гуляє (І. Франко). 3. Експресиви: 1) докір: Параска: Туди три верстви та назад три, то вже шість. Герасим: Важко вже тобі пішки піти до Божого дому шість верстов! Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує (І. Карпенко-Карий); 2) осуд: Пузир: А Котляревський мені без надобності. Золотницький: І як тобі не сором отаке говорити? Противно й слухати! Поети єсть сіль землі, гордість і слава народу (І. Карпенко-Карий); 3) погроза: Зброжек: А пепеесівцям скажіть: по золотій драбині можна перелізти через будь-які високі права. Граса: А ми її підкопаємо! Перекинемо! Злочинець мусить понести покарання (М. Куліш); 4) жалкування: Варка: Більше ми не будемо разом! Гнат: Шкода. Воно все так: як є - не жалуєм, а нема - плачемо. Варка: Нема за ким плакать, нема кого й жалувать (І. Карпенко-Карий); 5) нарікання: ? Як це не прикро, але в нас немає великого достатку, ? перебила бабині думки господиня.? Він трохи більше ста заробляє та я сімдесят… Як кажуть, грошей ніколи доволі не буває. ? Та певно, що так, ? погодилася баба (П. Бондарчук); 6) втішання: Герасим: (Хвата пачки одну за другою). Бумага! Обманив! Савка: От же збожеволіє! Куме, заспокойтесь. Що з воза впало, те пропало (І. Карпенко-Карий). 4. Комісиви (обіцянка): ? То не штука жалуватися, що я десять літ жив з тобою так, як би тебе на світі не було. Але спитай власного сумління, спитай, хто тому винен? Чи не твоя власна вперість, злоба ? Уступиш ти мені, уступлю я тобі. Подружжя - се ненастанний ряд обопільних уступок (І. Франко). Функціональне навантаження висловлень узагальненого змісту в структурі різних типів складних мовленнєвих актів позначене певною універсальністю: вони сприяють ефективній реалізації комунікативного наміру мовця.

Препозитивне вживання висловлень узагальненого змісту в структурі складного мовленнєвого акту забезпечує їх осмислення як засобу моделювання емпатії, створення психологічного підґрунтя для сприйняття співрозмовником інформації, як “відправної точки” для роздумів мовця. Наприклад: - Одна померла, а друга віддалася за народного учителя. Пані Ілецька обтерла хустинкою очі. - Попові дзвонять, попадю з села гонять, - сказала зі щирим спочуттям. - Незавидна доля наших вдів священичих (Б. Лепкий); Жінка Зброжека: А може, ти купив би у когось іншого фабрику, Юзю? Зброжек: У дуже розумного чоловіка завжди дурна жінка - так кажуть. І навпаки. Що за дурниці ти говориш! Та не куплю сьогодні я, то завтра купить хтось інший! (М. Куліш); - Й ще мені незрозуміло: як ви послали на смертельний ризик жінку! Дика й жорстока фантазія! - Війна нікого не милує. Жінки - автоматниці, льотчиці, санінструктори. І вона вчинила, можна сказати, подвиг (В. Міняйло).

Використання узагальнень у складі комплексних мовленнєвих актів, де вони перебирають на себе ілокутивну силу базового акту, зумовлює тенденцію до функціонування узагальнених висловлень як самостійних непрямих мовленнєвих актів. При непрямому вживанні висловлень узагальненого змісту актуальна інформація інтерпретується адресатом на основі імплікатур дискурсу, наприклад: ? І чого доброго він учиться в тім казино! ? Так-то панотче, так! Але ж молодість мусить вишумітися. Молодіж потребує вражінь, емоцій (І. Франко). Виголошуючи узагальнене висловлення як непрямий мовленнєвий акт виправдання, мовець демонструє небажання відповідати за свої дії. Матір використовує вдалу захисну стратегію: вона не висловлює виправдань на свою адресу чи на адресу сина безпосередньо (порівняй: Не засуджуйте його! У цьому ніхто не винен. Такими завжди були і є всі молоді люди), а одразу ж вживає узагальнене висловлення, яке дає змогу більш ефективно реалізувати комунікативний намір.

Речення узагальненого змісту оформлюють класи непрямих репрезентативних, директивних, експресивних та комісивних мовленнєвих актів. Наприклад: 1. Репрезентативи: ? Переходь жити до нас, - просила Галя. ? У вас то краще мені буде? Ні, не виглядає на те. Ну, та зрештою чоловік од своєї долі не втече, чоловік її на хребті носить і, як би не хвещав - не скине ! (М. Старицький) - непрямий мовленнєвий акт згоди; ? Я тобі кажу, що все буде добре. Але ти повинен зробити це сам. ? Сам! Того він і хоче! ? Мусиш піти, Йосифе.? Людина тільки вмерти мусить. ? Я вже бачу, що ти скоріше доведеш до того, що я помру (І. Вільде) - непрямий мовленнєвий акт відмови. 2. Директиви: ? Ганно, час не стоїть на місці. ? Уже йду. ? Ти знайшла полотно для перев'язки? (М. Вакалюк-Дорошенко) - непрямий мовленнєвий акт вимоги; Ничипір простяг руку до фляги, сьорбнув з неї спирту і подав товаришу.? Не поспішай, ? зауважив його компаньйон. ? Од горілочки люди веселішають (Ю. Яновський) - непрямий мовленнєвий акт пропозиції. 3. Експресиви: І нагло цю спантеличену тишу прорізає дзвінкий голос Маріолиної невістки:- Пхе, що то за сон! Ви послухайте, що мені якось приснилося. Сниться мені, що я ніби десь королева. А коло мене має спати мій чоловік, рахувати, король... - Голодній кумі просо на умі, - відзивається дрібненька, чорна молодичка (І. Вільде) - непрямий мовленнєвий акт осуду; Мошка: Що вам, дядьку, гніватися? Та від гніву кров портиться. Степан: Портиться? Ач, який жалісливий! Та тобі, я певен, було б за радість, якби у всіх нас кров попортилася (М. Старицький) - непрямий мовленнєвий акт глузування. 4. Комісиви: - Мені так страшно за тебе, - враз прошепотіла вона. - Обіцяєш, що кохатимеш мене аж до смерті? - Любов живе і після смерті довго. - Чи правда ж? (П. Бондарчук) - непряма обіцянка. Використання висловлень узагальненого змісту як засобів непрямої комунікації детермінується специфікою прагматичної ситуації, що пов'язана з попередніми комунікативними невдачами адресанта, особистісними характеристиками співрозмовників, бажанням пом'якшити комунікативний намір, небажанням нести відповідальність за свої вчинки, виконанням непорядного комунікативного завдання, приховуванням комунікативного наміру.

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження.

1. Речення узагальненого змісту визначаються як окремий семантичний тип комунікативно спрямованих конструкцій різної формальної будови, компоненти семантико-синтаксичної структури яких позначені узагальненням, що узгоджується з відображенням типізованих життєвих явищ, загальних положень та висновків, які стосуються всіх людей безвідносно щодо місця й часу.

2. Узагальнення змісту в реченнєвій структурі пов'язане з дією чинників лінгвального та екстралінгвального характеру. До лінгвальних чинників належать універсальне для всіх узагальнених речень лексико-семантичне наповнення, а також конструктивно визначені механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми речення та незаміщення суб'єктної семантико-синтаксичної позиції. У плані екстралінгвальних чинників формування узагальненого змісту в реченнєвій структурі корелює з закономірностями процесу комунікації, в якому склалися певні закони. Для функціонування речень узагальненого змісту видаються релевантними закон довіри до зрозумілих висловлень, закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль та закон мовленнєвого самовпливу.

3. Мовні чинники узагальнення змісту діють у синтаксичній структурі комплексно, взаємно доповнюючи один одного та підсилюючи ефект узагальнення. При цьому домінантну роль відіграє лексико-семантичне наповнення, типове для всіх речень узагальненого змісту.

4. Узагальнення змісту в реченнєвій структурі постає як комунікативно спрямоване. Речення, позначене узагальненням, вживається мовцем з метою якомога ефективніше донести й увиразнити актуальну для нього інформацію.

5. Комунікативно визначена семантична структура речень узагальненого змісту постає як модусно-диктумне утворення. При цьому пропозиції узагальнених речень, що узгоджуються з їх диктумним змістом, виступають моделями типових, загальновідомих ситуацій, які становлять фонові знання мовців певного соціуму. Модусний зміст узагальнених конструкцій визначають: а) нейтралізація актуалізаційних протиставлень щодо суб'єкта, об'єкта, адресата, часової та просторової локалізації; б) координація категорії персуазивності з авторизацією, що виявляється в наголошенні на правдивості, достовірності репрезентованої загальновідомої інформації; в) самовираження мовця як частини генералізованої спільноти суб'єктів, що тим самим мотивує його право керувати поведінкою адресата, а також знімає з нього відповідальність як виразника позиції загалу на випадок невдач співрозмовника.

6. Семантична структура речень узагальненого змісту виступає інваріантною для різних структурних типів та семантико-синтаксичних класів конструкцій. Це дає підстави для їх презентації як окремого змістового типу.

7. На рівні мовлення речення узагальненого змісту оформлюють висловлення, що узгоджуються з мовленнєвими актами, які не мають самостійного прагмалінгвістичного статусу. Це виявляється в їхньому функціонуванні у структурі складного мовленнєвого акту та участі в оформленні непрямих висловлень.

8. Висловлення узагальненого змісту функціонують як елементи складного мовленнєвого акту, де корелюють із базовими мовленнєвими актами, в яких зосереджена актуальна інформація, й перебирають їх ілокутивну силу, осмислюючись як репрезентативи, директиви, експресиви чи комісиви. У цьому плані висловлення узагальненого змісту реалізують перлокутивний ефект: їх уживання додатково впливає на слухача, забезпечуючи ефективну реалізацію комунікативного наміру мовця.

9. Непрямі мовленнєві акти, оформлені висловленнями узагальненого змісту, виявляють ілокутивну силу всіх типів та класів мовленнєвих актів. Використання узагальнених конструкцій як засобів непрямої комунікації зумовлюється специфікою прагматичної ситуації та спричиняє відповідні комунікативні ефекти.

10. Комунікативно-прагматичне осмислення речень узагальненого змісту засвідчує їх поліфункціональність та прагматичну варіативність на мовленнєвому рівні.

Таким чином, речення узагальненого змісту формуються як окремий змістовий тип у процесі комунікативної діяльності мовця. Виступаючи конструкціями різної будови, позначеними універсальною семантичною структурою й типовим лексико-семантичним наповненням, вони оформлюють висловлення, що узгоджуються з різноманітними мовленнєвими актами. Відповідно семантична однотипність речень узагальненого змісту не передбачає одноплановості їх структурних та комунікативно-прагматичних характеристик. Водночас комунікативно-прагматичний підхід до аналізу узагальнених конструкцій відкриває для дослідження перспективи на предмет виявлення закономірностей функціонування цих речень у різних мовленнєвих жанрах та типах дискурсу.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Андрощук Т.В. Семантична організація синтаксичних конструкцій узагальненого змісту // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Вип. 2. Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, 2000. С. 225-229.

2. Андрощук Т.В. Лексико-семантична організація синтаксичних конструкцій узагальненого змісту // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. Вип. 6. Харків: Харківський державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди, 2001. С. 106-111.

3. Юрчишин Т.В. Складні конструкції узагальненого змісту в сучасній українській мові // Нова філологія: Зб. наук. праць. № 2 (11). Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2001. С. 81-87.

4. Юрчишин Т.В. Лексико-семантична організація складних конструкцій узагальненого змісту // Південний архів: Зб. наук. праць: Філологічні науки. Вип. ХІV. Херсон: Вид-во ХДУ, п2002. С. 311-314.

5. Юрчишин Т.В. З'ясування підходів до визначення статусу узагальнено-особових конструкцій впродовж історії синтаксичної науки // Нова філологія: Зб. наук. праць. № 4 (19). Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2003. С. 21-27.

6. Юрчишин Т.В. Узагальнено-особові конструкції в контексті сучасної наукової парадигми // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Вип. 42. № 632. Філологія. 2004. С. 105-109.

7. Юрчишин Т.В. Речення узагальненої семантики в контексті структурно-семантичного напряму лінгвістичних досліджень // Сучасні проблеми лінгвістики та навчання іноземних мов у контексті Болонського процесу: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Хмельницьк: Хмельницький національний університет, 2005. С. 188-190.

8. Юрчишин Т.В. Комунікативний аспект досліджень синтаксичних конструкцій узагальненого змісту // Семантика мови і тексту: Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2006. С. 217-220.

9. Юрчишин Т.В. Комунікативна зумовленість узагальненого змісту // Актуальні проблеми сучасної філології: Зб. наук. праць: Мовознавчі студії. Вип. 15. Рівне: РДГУ, 2007. 166 с. С. 122-127.

10. Юрчишин Т.В. Речення узагальненого змісту в контексті комунікативних законів // “Дні науки - 2007”: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2007. С. 74 -76.

11. Юрчишин Т.В. Висловлення узагальненого змісту в контексті синтаксичної прагматики // Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Тернопіль: ТНЕУ, 2007. С. 180-182.

12. Jurczyszyn T. Zastosowanie przysіуw i powiedzeс jako wskaџnikуw jкzykowego kolorytu w nauczaniu jкzyka polskiego w uczelni niejкzykowej // Konteksty kulturowe w szkolnej edukacji jкzykowej w Polsce i za granic№: Materiaіy konferencyjne. Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2002. Str. 230-234.

13. Jurczyszyn T. Konstrukcje skіadniowe o treњci uogуlnionej oraz ich wartoњж dydaktyczna // Jкzyk, kultura, nauczanіe i wychowanie: Materiaіy konferencyjne. Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2004. Str. 174-177.

14. Jurczyszyn T. Konstrukcje skіadniowe o semantyce uogуlnionej w kontekњcie edukacji jкzykowej: aspekt praktyczny // Kultura, literatura i sztuka w edukacji jкzykowej w њwietle badaс empirycznych: Materiaіy konferencyjne. Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2007. Str. 499-502.

АНОТАЦІЯ

Юрчишин Т.В. Речення узагальненого змісту: структурно-семантичний та комунікативно-прагматичний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

У дисертаційній роботі обґрунтовано існування окремого семантичного типу реченнєвих структур, що репрезентують узагальнення вираженого в них змісту та актуалізуються в мовленнєвій ситуації. Окреслено наповнюваність поняття речення узагальненого змісту та визначено мовні й екстралінгвальні чинники узагальнення в реченнєвій конструкції. Представлено лексико-семантичне наповнення семантико-синтаксичних позицій, механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми та незаміщення суб'єктної семантико-синтаксичної позиції як мовні чинники узагальнення змісту в реченні. Осмислено комунікативні закони довіри до зрозумілих висловлень, мовленнєвого самовпливу та залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль як чинники екстралінгвального характеру. Обґрунтовано комунікативну спрямованість узагальненого змісту в реченнєвій структурі. З'ясовано закономірності семантичної структури речень узагальненого змісту як інваріантної для конструкцій різної формальної будови. Здійснено аналіз висловлень узагальненого змісту як мовленнєвих актів. Зроблено висновок про семантичну однотипність речень узагальненого змісту на фоні відсутності в них визначальних особливостей структури та самостійного прагмалінгвістичного статусу.

Ключові слова: висловлення, диктум, змістовий тип, імплікатура, лексико-семантичне наповнення, мовленнєвий акт, модус, регулярна реалізація, речення узагальненого змісту, семантико-синтаксична позиція, семантична структура, структурна схема.

АННОТАЦИЯ

Юрчишин Т.В. Предложения обобщённого смысла: структурно-семантический и коммуникативно-прагматический аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2008.

В диссертационной работе осуществлён системный многоаспектный анализ предложений обобщённого смысла с учётом их семантико-синтаксических и коммуникативно-прагматических особенностей. Мотивируется существование предложений обобщённого смысла как отдельного смыслового типа, актуализирующегося в речевой ситуации.

Определено наполняемость понятия предложение обобщённого смысла. Предложения обобщённого смысла характеризируются как отдельный смысловой тип коммуникативно направленных конструкций разной формальной организации, компоненты семантико-синтаксической структуры которых характеризуются обобщением, что согласуется с отражением типичных жизненных явлений, общих выводов, относящихся ко всем людям безотносительно места или времени. Выделены языковые и внеязыковые факторы обобщения смысла.

Речевыми факторами обобщения смысла являются лексико-семантическое оформление семантико-синтаксических позиций, механизм обобщённо-личной регулярной реализации структурной схемы предложения и незаполненность субъектной семантико-синтаксической позиции. Ведущая роль в формировании обобщённого смысла принадлежит лексико-семантической организации предложения. Для предложений обобщённого смысла релевантно функционирование в субъектной, объектной, адресатной, темпоральной и локативной семантико-синтаксических позициях системы лексем, создающих эффект обобщения. Лексика является универсальным языковым фактором обобщения смысла для всех типов синтаксических конструкций. Механизм обобщённо-личной регулярной реализации структурной схемы предложения и незаполненность субъектной семантико-синтаксической позиции конструктивно ограничены. Факторами внеречевого порядка выступают коммуникативные законы доверия к понятным высказываниям, речевого самовоздействия, а также зависимости эффективности общения от коммуникативных усилий.

Коммуникативно предопределённая семантическая структура предложений обобщённого смысла является модусно-диктумным образованием, инвариантным для синтаксических конструкций разной формальной организации. Это даёт основания для их презентации как отдельного смыслового типа.

На речевом уровне предложения обобщённого смысла оформляют высказывания, согласующиеся с речевыми актами, не имеющими самостоятельного прагмалингвистического статуса. Это сказывается на их функционировании в составе сложного речевого акта и участии в оформлении непрямых высказываний. В структуре сложного речевого акта высказывания обобщённого смысла соотносятся с содержащими актуальную информацию базовыми речевыми актами. Перебирая на себя их иллокутивную силу, они предстают как репрезентативы, директивы, експрессивы или комиссивы. Непрямые речевые акты, оформленные высказываниями обобщённого смысла, реализуют иллокутивную силу всех типов и классов речевых актов. Следовательно, коммуникативно-прагматическое осмысление предложений обобщённого смысла свидетельствует об их полифункциональности и вариативности на речевом уровне.

В работе делается вывод о семантической однотипности предложений обобщённого смысла на фоне отсутствия у них определяющих особенностей структуры и самостоятельного прагмалингвистического статуса.

Ключевые слова: высказывание, диктум, импликатура, лексико-семантическая организация, модус, предложение обобщённого смысла, регулярная реализация, речевой акт, семантико-синтаксическая позиция, семантическая структура, смысловой тип, структурная схема.

SUMMARY

Yurchyshyn T.V. Generalized Content Sentences: Structural-Semantic and Communicative-Pragmatic Aspects. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of candidate of philological sciences by the speciality 10.02.01 - Ukrainian language. -Kharkiv National University after V.N. Каrazin. - Kharkiv, 2008.

The dissertation work substantiates existence of separate semantic type of sentence structures which represent generalization of the essence expressed in them and are actualized in a situation of speech. The concept of generalized content sentence is outlined, linguistic and extralingual factors of content generalization in a sentence construction are defined. The lexical-semantic filling of semantic-syntactic positions, mechanism of the generalized-personal regular realization of structure diagram and unsubstitution of subject semantic-syntactic position as linguistic factors of content generalization in sentence constructions are presented. Communicative laws of trust to the clear utterances, dependences of communication efficiency on communicative efforts and speech self-influence as factors of еxtralingual character are analyzed. It is defined the communicative orientation of the generalized content in a sentence structure. Conformities with the law of semantic structure of sentences of the generalized content as invariant for the constructions of different formal structure are found out. The analysis of utterances of the generalized content as speech acts is carried out. The conclusion about semantic unanimity of the same type of generalized content sentences with complete absence of specific peculiarities of structure and independent pragmalinguistic status in them is done.

Keywords: utterance, dictum, semantic type, implication, lexical-semantic filling, act of speech, modus, regular realization, generalized content sentence, semantic-syntactic position, semantic structure, structure diagram.

Размещено на Allbest.ru