Українська правнича термінологія у 20 столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ Національний університет

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 811.161.2:340.113«19»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

УКРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ХХ СТ.

Спеціальність 10. 02. 01 - українська мова

Трач Надія Степанівна

Чернівці - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Національного університету „Києво-Могилянська академія”, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Масенко Лариса Терентіївна,

Національний університет „Києво-Могилянська академія”,

завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук,

Ткач Людмила Олександрівна,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

професор кафедри сучасної української мови;

кандидат філологічних наук,

Селігей Пилип Олександрович,

Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні

НАН України,

старший науковий співробітник

відділу загальнославістичної проблематики та східнослов'янських мов

Захист відбудеться «26» червня 2009 р. о 10. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76. 051. 07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (корп. V, ауд. 230, вул. М. Коцюбинського, 2, м. Чернівці, 58012).

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано «13» травня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. В. Кульбабська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

термінологія правничий інтерферований

Формування, розвиток, кодифікація правничої термінології значною мірою залежать не тільки від суто лінгвістичних тенденцій, а й від позамовних чинників. Правнича термінологія має розвиватися на базі державної національної мови, користуватися її лексичними ресурсами, словотворчим потенціалом, залучаючи й доцільні чужомовні запозичення. На сучасному етапі розвитку української державності й української мови дослідження правничої термінології залишається вкрай актуальним, на це вказують публікації багатьох сучасних мовознавців (Н. Артикуца, І. Вакулик, М. Вербенєц, Ю. Прадід, О. Сербенська, М. Мозер та ін.) та правників (М. Антонович, С. Головатий, Ю. Зайцев, С. Кравченко, І. Усенко, Л. Чулінда та ін.)

Актуальність дослідження полягає в необхідності відтворення цілісної картини історії формування української правничої термінології в ХХ ст., виявлення основних тенденцій її розвитку, а також у практичній потребі формування нових термінів у сучасній правничій терміносистемі та заміни невдалих термінів та терміносполучень, у т. ч. скалькованих у радянські часи з відповідних російських термінів, питомими українськими відповідниками.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі української мови Національного університету „Києво-Могилянська академія”. У дослідженні реалізовано один із напрямків Міжнародного наукового проекту „Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні та подальші перспективи” (реєстраційний номер в УкрІНТІ 05-100000 6-830), фінансованого міжнародним фондом INTAS (2006 - 2008 рр.). У дисертаційній роботі представлено виконання одного із завдань проекту - дослідження мовної політики в галузі судочинства та діловодства в Україні, проблемні питання термінології сучасного українського законодавства. Дисертація пов'язана також із науковою темою „Дослідження європейського концептуального простору в українському контексті (Європейський словник та проблеми перекладу ключових слів)” (реєстраційний номер 0108U010514), яка виконується у Центрі європейських і гуманітарних досліджень при НаУКМА. В окремому підрозділі дисертації проаналізовано запозичення з класичних та сучасних європейських мов, окреслено проблемні питання адаптації запозичень у сфері правничої та суспільно-політичної термінології. Тему дисертації затверджено на засіданні кафедри української мови НаУКМА (протокол № 2 від 25 жовтня 2005 р.), вченою радою НаУКМА (протокол № 10 (7) від 24 листопада 2005 р.) та уточнено у фаховій координаційній раді „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 38 від 21 червня 2007 р.).

Мета дослідження - встановити джерела розвитку української правничої термінології в ХХ ст., виявити основні тенденції її формування. Відповідно до мети визначено такі основні завдання роботи:

1) дослідити юридичну лексику законодавства України в ХХ ст. з погляду джерел походження (питома національна лексика, кальки, запозичення);

2) розкрити зміст дискусій щодо правничої термінології на шпальтах фахових та наукових видань упровдож ХХ ст.;

3) проаналізувати мовне законодавство, зокрема - законодавчі документи щодо мовної політики у сфері судочинства;

4) виявити причини появи інтерферованих конструкцій у текстах законодавчих актів сучасної України;

5) укласти словник термінів, пропонованих для заміни росіянізмів у текстах законодавчих актів сучасної України.

Об'єкт дослідження - правнича термінологічна система української мови з огляду на історію її становлення у ХХ ст., сучасний стан, джерела та тенденції формування і розвитку. Правничу термінологію розглядаємо в широкому розумінні цього поняття, залучаючи до неї не тільки власне правничі терміни, а й терміни різних економічної, культурної, медичної галузей, використовувані в законодавчих текстах.

Предметом дослідження є історія, джерела та тенденції формування української правничої термінології, термінотворчі особливості української правничої термінології, принципи добору мовних одиниць на позначення відповідних термінів у різні періоди розвитку української літературної мови та відповідність термінів її нормам.

Матеріал дослідження становлять словники правничої термінології (галицькі правничі словники кінця ХІХ - ХХ ст., термінологічні словники періоду українізації, словники радянського періоду, позначені русифікаційними тенденціями, сучасні правничі словники) та законодавчі акти (періоду Центральної Ради, Директорії та Гетьманату, українське радянське законодавство та законодавство незалежної України).

Методи роботи. Методика дослідження має комплексний характер. У роботі використано описовий метод для узагальнення джерел та тенденцій формування й періодизації української правничої термінології, кількісний для підрахунку текстових одиниць (кальок тощо), функціональний для аналізу термінів у конкретному застосуванні (в законодавчих актах, юридичній термінографії), порівняльно-зіставний для дослідження принципів добору термінів на різних етапах розвитку правничої терміносистеми та соціолінгвістичний в рамках аналізу мовної політики в галузі судочинства та її зв'язку з юридичним терміновжитком.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві: 1) здійснено комплексний аналіз української правничої термінології в ХХ ст. на базі широкої джерельної та документальної бази (українське законодавство ХХ ст., правнича періодика, словники юридичної термінології); 2) у науковий обіг уведено термінографічні праці, що досі не були об'єктом детального дослідження термінологів; 3) досліджено галицькі впливи на формування загальнонаціональної юридичної терміносистеми, 4) висвітлено взаємозв'язки між мовною політикою та формуванням юридичної термінології в різні періоди ХХ ст., 5) детально проаналізовано механізми русифікації юридичної термінології в 30-80-тих рр. ХХ ст.; 6) створено короткий словник правничих термінів, пропонований для заміни термінів-росіянізмів, наявних у сучасних законодавчих текстах України. На відміну від попередніх досліджень, у яких українську правничу термінологію аналізовано в зіставленні з терміносистемами інших мов (російської, польської, німецької, англійської), у роботі подано комплексний аналіз української правничої термінології ХХ ст. з огляду на історичні чинники її формування. У здійснених раніше дослідженнях (зокрема у дисертації М. Вербенєц) історія формування правничої терміносистеми у ХХ ст. не була основним предметом розгляду, оскільки більше уваги було приділено виробленню принципів укладання двомовного українсько-польського словника. Натомість у нашій роботі поєднано діахронічний та синхронічний підходи задля виявлення тенденцій та джерел формування української правничої термінології у ХХ ст. Значна увага зосереджена на аналізі юридичних термінографічних джерел різних періодів ХХ ст.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у виявленні тенденцій та визначенні джерел формування української правничої термінології у ХХ ст., узагальненні основних засад її розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. У ході дослідження вироблено рекомендації щодо уніфікації української правничої термінології, представлено порівняльні таблиці та словник правничих термінів на заміну росіянізмів, що є в сучасному законодавстві України. Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки підручників, посібників, монографій з історії української правничої термінології, для створення спеціальних словників тлумачного та перекладного типу тощо. У викладацькій практиці їх можна застосувати в курсах з українського ділового мовлення, спецкурсах і спецсемінарах з української мови фахового спрямування для студентів юридичних факультетів, а також у спецкурсах з термінознавства.

На захист винесено такі положення:

1. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Галичині існувала досить розвинена система юридичної термінології. Незважаючи на те, що через низку політичних причин та лінгвістичних дискусій західноукраїнська юридична термінологія не стала підґрунтям загальнонаціональної юридичної терміносистеми, галицькі термінографічні праці є цінним джерелом для сучасних мовознавців, юристів та редакторів.

2. Більшість словників юридичної термінології періоду Центральної Ради, Гетьманату та Директорії укладено в руслі етнографічного романтизму. Виданий у період українізації академічний „Російсько-український словник правничої мови” за ред. А. Кримського виявляє помірковані термінологічні тенденції.

3. У період русифікації в українській правничій термінології посилюється вплив російської юридичної терміносистеми - наявність калькування (лексичного, словотворчого, граматичного) спостережено на матеріалі порівняльного аналізу юридичних термінографічних джерел періоду українізації та русифікації.

4. При розв'язанні актуальних питань сучасної термінології та для відновлення питомих українських термінів необхідно враховувати факти з історії формування та розвитку юридичних понять і термінів у ХХ ст.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що аналіз термінографічних праць та термінологічних дискусій, відбір та систематизація термінологічних одиниць, укладання порівняльних таблиць та короткого словника виконані самостійно. Усі результати дослідження є узагальненням роботи дисертанта, проведеної одноосібно.

Апробація результатів наукової роботи відбулася на таких міжнародних наукових конференціях: „Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті” (2006 р., м. Львів), „Білоруська трасянка, український суржик та російська мова” (2007 р., м. Ольденбург, Німеччина), „Словникова справа в Україні: минуле, сучасне, майбутнє (до 100-річчя публікації „Словаря української мови” за ред. Б. Грінченка)” (2007 р., м. Київ), „Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні та подальші перспективи” (2008 р., м. Київ); всеукраїнських наукових конференціях: „Україна: людина, суспільство, природа” (2006 р., м. Київ), „Актуальні проблеми мовознавства” (2009 р., м. Київ); всеукраїнських семінарах: ІІІ Соціолінгвістичному семінарі (2006 р., м. Львів); всеукраїнських круглих столах: „Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)” (2006 р., 2007 р., м. Львів) та „Проблеми філософії права: юридична герменевтика” (2008 р., м. Одеса). Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри української мови НаУКМА та на спільному засіданні кафедри сучасної української мови та кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Публікації. Основні положення і результати роботи оприлюднено в 10 публікаціях: з них 6 - у фахових виданнях, що відповідають вимогам ВАК, 1 - у збірнику наукових тез, 1 - у збірнику наукових статей, 2 - у колективних монографіях (українськомовний та англомовний варіанти одного видання).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (300 позицій). Загальний обсяг дослідження - 270 с., з яких основний текст становить 185 с. До роботи долучено 16 додатків: 15 порівняльних таблиць та короткий словник термінів, пропонованих на заміну росіянізмів у сучасному законодавстві України. Загальний обсяг додатків - 56 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, основні методи роботи, об'єкт і предмет, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано на зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, де виконано роботу, зазначено особистий внесок у результати дослідження та рівень апробації.

У першому розділі - „Початки наукового формування української правничої термінології” - схарактеризовано чинники, що сприяли початковому формуванню правничої терміносистеми на теренах Галичини.

У підрозділі 1. 1. Галицька правнича термінологія в контексті мовної ситуації в Галичині ІІ пол. ХІХ - початку ХХ ст. проаналізовано розвиток галицької правничої термінології від ІІ пол. ХІХ ст. На утвердження прав та статусу української мови в Галичині вплинули політичні процеси. 1850 р. було створено урядову комісію, яка працювала над німецько-українським словником правничої термінології. Наприкінці ХІХ ст. на західноукраїнських землях почали зароджуватися фахові юридичні громадські організації.

Підрозділ 1. 2. Роль Наукового товариства ім. Т. Шевченка у формуванні української правничої термінології містить аналіз діяльності НТШ у Львові у сфері правничої термінології. Історико-філологічна секція НТШ з 1889 р. почала видавати „Часопись правничу”. На сторінках видання порушувалися проблеми міжнародного, цивільного, карного права, відтак розвивалася термінологія цих галузей юриспруденції. Про намір галицьких правників створити загальноукраїнську термінологію свідчать розвідки, що стосуються вивчення джерел права Київської Русі. Терміни на позначення прав і свобод людини з'явилися в Галичині на кілька десятиліть раніше, ніж на Великій Україні. Так, К. Левицький у публікації 1894 р. вживає термін свобода друку або праси.

У підрозділі 1. 3. Словники правничої термінології в Галичині ІІ пол. ХІХ - початку ХХ ст. проаналізовано юридичні термінографічні видання того часу, описано основні тенденції добору термінів. 1893 р. К. Левицький на основі реєстру термінів „Juridisch-politische Terminologie fьr die slavischen sprachen Oesterreichs (deutsche-rutenische separate Ausgabe)” видав „Німецько-український правничий словар” (у 1920 р. його перевидано). Частина термінів у словнику 1920 р. К. Левицького - це полонізми біжниця, випроцесувати, витвір штуки, дневникар та германізми (частково латинського походження) білянс, вінкульованє, імматрикуляція, конферувати, коректа та ін. Переважна більшість термінів утворені на українській народнорозмовній основі: арештант - придержанець - вязень; вижидач - ожидавець; граничний сусід - сумежник - межівник та багато ін. Синонімія в різних лексико-тематичних групах правничої термінології наявна і на словотворчому рівні: вивідник - звідець; власник - властитель; давкиня - дателька; позовниця - позовничка; призволень - дозвіл; службодавник - службодавець; спротивленє - спротив; фальшир монет - фальшівник грошей тощо. Упорядковуючи словник, К. Левицький у більшості випадків на перше місце ставить власне національний термін зі слов'янським коренем, а чужомовні запозичення подає після українських відповідників взір - формуляр; второпис - дублікат та ін.

У підрозділі 1. 4. Внесок І. Франка у розвиток галицької правничої термінології висвітлено лексеми на позначення юридичних понять, які письменник використав у повісті „Перехресні стежки”. Юридичну лексику в „Перехресних стежках” представлено такими тематичними групами: 1) назви державних та судових посад: ад'юнкт, віце-президент суду та ін; 2) назви державних та судових установ: агенція, бюджетова комісія тощо; 3) назви юридичних документів та частин промови: кваліфікаційний лист, лівентарі та ін.; 4) назви судових процесів: засуд, карна розправа та деякі ін.; 5) назви учасників судового процесу: жертва, лава оскаржених тощо; 6) назви політико-правних понять: дебати, санація та ін. У творі І. Франка знаходимо досить розгалужену правничу терміносистему, яка свідчить про розвиненість юридичної лексики на галицьких теренах.

У другому розділі - „Українська правнича термінологія в перші десятиліття ХХ ст. (1900 - 1920-ті роки)” - описано процеси формування української правничої термінології за часів ЦР, Гетьманату та Директорії, а також у період більшовицької українізації.

Підрозділ 2. 1. Розвиток української правничої термінології за доби Центральної Ради, Директорії та Гетьманату окреслює особливості функціонування правничих термінів в законодавстві УНР та ЗУНР. У законодавчих текстах Центральної Ради наявна велика кількість питомих термінів: вибори, самоуправа, справа, суд та ін. У документах ЦР спостерігаємо й чужомовні запозичення: амністія, ратифікація, фронт тощо. Трапляється вживання синонімів, один із яких належить до питомої лексики, а інший є запозиченням: безладдя - анархія; виборні люде, вибранці народні - депутати та ін. У законодавчих актах періоду Гетьманату помітнішим є вплив російської мови, канцеляризмів.

У підрозділі 2. 2. Характеристика словників ділової мови та правничої термінології описано російсько-українські реєстрові видання правничих термінів 1918 - 1919 рр. Різні правничі товариства укладають російсько-українські словники юридичних термінів: „Московсько-український правничий словничок” за ред. В. Леонтовича та О. Єфимова (Київ, 1919 р.), „Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства” (Полтава, 1918 р.), „Кишеньковий російсько-український правничий словник” за ред. Е. Ванька (Київ, 1918 р.) тощо. Реєстр цих словників включає історичну лексику, новотвори, запозичення, діалектизми тощо. Пуристичні тенденції спостерігаємо тільки у словнику за ред. Е. Ванька. Видавці полтавського словника подають деякі чужомовні терміни і водночас добирають українські відповідники: адвокат - повірений - речник; амністія - помилування; книгозбірня - бібліотека; кредитор - позичальник - боргодавець тощо. В усіх словниках представлено значну кількість народнорозмовної лексики: дозорець, зведенюки, зводи, трус, тямець, шапарь та ін. Водночас помітний вплив на формування тодішньої української правничої термінології має офіційно-діловий канцелярит російської мови - прямі кальки з російських термінів, активні дієприкметники тощо.

У підрозділі 2. 3. 20-ті роки ХХ ст.: українізація органів юстиції, період становлення правничої термінології розкрито механізми українізації в органах юстиції, описано дискусії щодо цього питання на шпальтах юридичних видань. Передбачалося, що політика українізації пошириться на Нарком'юст та міліцію, проте на 1926 р. найвищий показник знавців української мови серед працівників органів юстиції в деяких округах сягав лише 20 %. Незважаючи на поверхове проведення політики українізації в різних галузях, зокрема у сфері юриспруденції, 20-ті роки ХХ ст. позначилися здобутками у сфері розвитку і становлення українських національних термінологічних систем, зокрема - правничої.

У підрозділі 2. 4. Дискусія про джерела формування української правничої термінології розкрито проблематику дискусії щодо джерельної бази утворення юридичної термінології в 20-тих рр. ХХ ст. Не всі учасники дискусії були одностайними у питанні доцільності використання актів давньої мови як джерела для формування модерної української термінології. Проф. Н. Максимейко радив звертатися до Литовських статутів, актів козацьких судів, а також використовувати запозичення з російської мови для впровадження нових юридичних понять. Працівники Правничого відділу ІУНМ не лише погоджувалися з необхідністю використання давніх джерел, а й вважали за необхідне залучати й давніші документи, починаючи від „Руської правди” періоду Ярослава Мудрого. Що ж до запозичень із російської мови, то представники ІУНМ не заперечували можливості їх використання, проте не вважали російську мову єдиним джерелом формування новітньої юридичної термінології, надаючи перевагу живій українській мові як основній базі творення юридичної терміносистеми.

Підрозділ 2. 5. Академічний словник правничої мови за ред. А. Кримського: історія створення, джерела, оцінка мовознавців містить аналіз академічного видання словника правничої мови за ред. А. Кримського 1926 р. Джерелами словника стали тогочасні лексикографічні праці; джерела давньої української мови; твори художньої літератури; політико-правнича періодика; джерела тогочасного права; джерела народної мови. Використання джерел давньої мови (з яких узято, напр., такі терміни, як акт дання вини, лист граничний, райця) було принциповим моментом в укладанні словника - укладачам ішлося про демонстрацію традицій української правничої мови. Галичанізмів у словнику обмаль (близько 70), напр: заказ, орудування, офіція, притока, процесович, трапунок; шарлатанерія та ін., причому, позначка „галицьке” виступає при таких словах, які в сучасній українській мові стали загальновживаними: вітчизна, ґатунок, дороговказ, зіставлення та ін. У словнику помітні певні галицькі впливи, що дає змогу відкинути тезу про цілковите ігнорування А. Кримським надбань галицької інтелігенції у термінологічній сфері.

У підрозділі 2. 6. Діяльність мовно-термінологічних Комісій при Раднаркомі та Нарком'юсті висвітлено інші юридичні термінографічні праці окресленого періоду. У цей час проблемами правничої термінології починає займатися апарат Нарком'юсту УРСР. При НКЮ було утворено Центральну комісію в справі українізації. Наслідком цієї активної праці стало видання „Практичного правничого словника російсько-українського”, що містив 5 тис. термінів. Укладачі С. Веретка, М. Матвієвський та Ю. Мазуренко не претендували на академічність видання. Мета словника радше була практичною і випливала із загального курсу на українізацію.

У третьому розділі - „Українська правнича термінологія в період русифікації (30-80-ті роки ХХ ст.)” детально описано механізми русифікації української правничої термінології.

У підрозділі 3. 1. Українська правнича термінологія в контексті радянської політики „зближення братніх мов” описано загальні принципи проведення мовної політики СРСР, за якими лексичний і термінологічний фонди української літературної мови створювали під гаслом „взаємозбагачення мов”, а фактично - уніфікації лексичних фондів української і російської мов. У період „відлиги” лібералізація зачепила й мовну сферу, зокрема - і юридичну термінологію: 1965 р. з'явилося перше дослідження з цієї проблематики - кандидатська дисертація О. Сербенської „Розвиток української юридичної термінології”.

У підрозділі 3. 2. Боротьба з „націоналізмом” у термінології розкрито зміст відповідних історичних документів, якими було запроваджено новий політичний курс на зближення „братніх мов”, а також політичних статей, у яких такий курс популяризувався. У сфері термінології це означало відкидання питомих українських термінів й перехід до калькування термінів з російської мови, що стало основним принципом творення термінологічних систем. Питання юридичної термінології пускають на самоплив - створення терміна часто залежить від особистого смаку перекладача відповідних союзних актів.

У підрозділі 3. 3. „Новомова” в українському радянському законодавстві описано вияви новомови в текстах українського радянського законодавства. Законодавство радянського періоду насичене скороченнями: нацкультбудівництво, радгосп, соцкультзрост мас та ін. До виявів новомови в радянському законодавстві належать і своєрідні політико-юридичні метафори, перифрази: контрреволюційне шкідництво; купка багатіїв і паразитів, дармоїдів і експлуататорів; рука братерської допомоги тощо. У мові радянського законодавства активно відбувалися процеси десемантизації термінів.

У підрозділі 3. 4. Порівняння словників правничої термінології часів українізації та періоду русифікації: „Російсько-українського словника правничої мови” за ред. А. Кримського 1926 р. та „Російсько-українського словника юридичної термінології” за ред. Б. Бабія 1985 р. висвітлено результати порівняльного аналізу юридичних термінографічних видань періодів українізації та русифікації. Механізми політики русифікації простежуємо в таких термінологічних змінах: 1) фонетичні зміни в термінах; 2) зміна граматичної категорії роду як наслідок калькування з російської мови; 3) зміна суфіксів та префіксів в українських термінах під впливом відповідних російських; 4) калькування всієї структури слова відповідних російських термінів і перенесення їх на український мовний ґрунт (із залученням відповідних російських коренів або без нього). Останній з названих принципів творення українських термінів став найпоширенішим.

У словнику за ред. Б. Бабія зафіксовано 67 прикладів фонетичних змін в українських термінах порівняно з їх фіксаціями в словнику за ред. А. Кримського. Це насамперед вилучення літери ґ (ґвалтувати > гвалтувати); заміна буквосполучення ія на іа (й відповідно - звучання слова) у суфіксах відповідних слів (ініціятор > ініціатор); заміна буквосполучення ав (яв) на ау (яу) (гавптвахта > гауптвахта) та ін. Зміну граматичної категорії роду зафіксовано у 12 термінах: база, ж. р. > базис, ч. р., банкнота, ж. р. > банкнот, ч. р. та ін. Зміну суфіксів зафіксовано у 59 випадках: це переважно заміна прикметникового суфікса -ов(ий) на суфікс -н(ий) (багажовий (пакунковий) > багажний), рідше - навпаки (правний > правовий), а також зміна суфіксів у віддієслівних термінах-іменниках (голодування > голодовка). Найбільшу кількість скалькованих висловів у „Російсько-українському словнику юридичної термінології” за ред. Б. Бабія 1985 р. зафіксовано на рівні коренів та всієї структури слова, а саме: 121 термін-калька, що їх утворено без зміни кореневих морфем української мови (гульба > розгул; покалічення > членоушкодження) та 95 термінів-кальок, у яких змінено кореневі морфеми на такі, що містяться в основах відповідних термінів російської мови (безуряддя, неряд, безголов'я > безначальність; заручник, заставленець > заложник) та ін.

У четвертому розділі - „Розвиток української правничої термінології за доби незалежності України” - висвітлено сучасний стан правничої термінології.

Підрозділ 4. 1. Українська правнича термінологія в контексті мовної політики в галузі судочинства містить аналіз сучасного законодавства та законопроектів, що регулюють використання мов у судочинстві, діяльність державних інституцій та громадських організацій у сфері юридичної термінології. Законодавче регулювання використання мов у сфері судочинства здійснюється на підставі Конституції України та законів України „Про судоустрій”, „Про статус суддів”, „Про Вищу раду юстиції”, Цивільного та Кримінального процесуальних кодексів та ін. 2005 р. набули чинності новий Цивільний процесуальний кодекс і Кодекс адміністративного судочинства, що передбачають ведення судочинства на всій території України державною українською мовою. У нових кодексах уже не вживаються терміни мова, прийнятна для населення даної місцевості; національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості тощо. Розширення вживання української мови у сфері судочинства сприятиме й уніфікації української правничої термінології, адже судова галузь - одна з основних сфер її функціонування.

У підрозділі 4. 2. Розвиток юридичної лінгвістики на теренах незалежної України в контексті світової юрислінгвістики окреслено проблематику нової для України наукової галузі. Нині юридична лінгвістика розвинена у Франції, Німеччині, Росії, Англії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Польщі та ін. країнах. В Україні це порівняно нова дисципліна, яка почала розвиватися в роки незалежності. Юридична лінгвістика формує свій термінологічний апарат на перетині юриспруденції та лінгвістики: вербальна агресія, воля мови, лінгвістична дискримінація, лінгвістичні права, лінгвоекологія, лінгвоцид, мовленнєва крадіжка та ін.

У підрозділі 4. 3. Основи юридичного термінотворення описано основні вимоги, що висуваються до творення юридичних термінів, висвітлено проблематику найбільш дискусійних із них. Специфіка юридичної мови полягає в тому, що вона містить водночас вимоги герметичності і відкритості. Найбільш порушуваною в рамках юридичної термінології є вимога однозначності. Так, термін автор має різні значення в різних законодавчих документах, нових семантичних відтінків термін набуває у терміносполуках: автор сорту, автор фільму, автор аудіовізуального твору; термін виконавець по-різному визначено у законодавчих актах, що регулюють різні сфери суспільного життя, нових відтінків він набуває в кримінальному законодавстві у терміносполуці виконавець злочину. Небажаними явищами в правничій термінології є: багатозначність, синонімія, дублетність, варіативність, омонімія, експресивно-стилістична забарвленість.

У підрозділі 4. 4. Чужомовні запозичення в сучасній юридичній термінології висвітлено проблематику запозичень у правничій терміносистемі. Формування українських правничих термінів відбувається під впливом класичних мов: грецької (олігархія, демократія); латинської (апеляція, артикул). Англіцизми переважно представлено термінами міжнародного (єврочек, опціон) і комерційного права (менеджмент, траст). Багато французьких запозичень мають латинську етимологію, проте були сформовані як терміни саме у французькій мові: валоризація, декларація, девальвація та ін. Запозичення з італійської становлять незначну частину терміносистеми (авіста, валюта, контрабанда). Німецькі терміни представлені військовою термінологією (аншлюс), фінансовою (вексель, штраф). На нашу думку, в правничій термінології слід дотримуватися поміркованої позиції щодо чужомовних запозичень, тобто залучати їх у разі необхідності, особливо в галузі міжнародного права.

У підрозділі 4. 5. Сучасна правнича термінологія з погляду норм УЛМ розкрито проблемні питання правничої термінології у зв'язку з нормами літературної мови. У сучасних законодавчих текстах наявні активні дієприкметники теперішнього часу на -уч-, -юч-, -ач-, -яч-: антирозбавляюча потенційна проста акція, контролюючий орган та багато ін., що не відповідає нормам сучасної української літературної мови. Той самий активний дієприкметник діючий у різних терміносполуках потребує заміни різними відповідниками: діюча армія > регулярна армія; діюча вимога > наявна вимога; діюча Конституція > чинна Конституція тощо.

У підрозділі 4. 6. Характеристика сучасних словників правничої термінології висвітлено розвиток юридичної термінографії за доби незалежності, описано основні тенденції, що склалися в українському правничому словникарстві наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., проаналізовано видання, що виходять за межі класичних типологій, окреслено перспективи юридичної термінографії в Україні з огляду на теперішній стан української правничої терміносистеми. На нашу думку, доцільним було б повернути вилучені у радянський час слова, зокрема, терміни-прикметники із суфіксом -ов-: бюджетовий, кредитовий, проектовий, резервовий, товаровий. Пропонуємо також замінити зрусифіковані терміни на відповідні українські (безхазяйна річ > річ без власника; благополуччя > добробут; благоустрій > впорядкування; векселедержатель > власник векселя, векселеємець; відсторонення з посади > усунення з посади; відстрочка > відтермінування тощо).

На підставі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Українська правнича термінологія (в науковому сенсі цього поняття) починає формуватися в Галичині в другій половині ХІХ ст. Збирання перших термінів й обговорення їх на сторінках фахових правничих видань безпосередньо пов'язані з діяльністю Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Формування галицької правничої термінології почалося в середині ХІХ ст. з видання німецько-українського реєстру правничих термінів, і далі було продовжено в кількох термінологічних словниках К. Левицького. Галицькі правничі словники вказують на тенденцію до побудови термінології на народнорозмовній основі з домішками лексичних запозичень (з польської, німецької мов), поміркованим використанням інтернаціоналізмів. Великий внесок у розвиток правничої термінології зробив І. Франко, зокрема у повісті „Перехресні стежки”, що згодом стала одним із текстових джерел для українських академічних правничих термінографічних видань. Незважаючи на те, що західноукраїнська юридична термінологія через низку історичних причин не стала основою загальнонаціональної юридичної терміносистеми, описані вище лексикографічні праці є цінним джерелом для сучасних мовознавців, юристів та редакторів.

2. На перше десятиліття ХХ ст. припадає стрімкий розвиток української правничої термінології. За доби Центральної Ради розпочато розроблення національної термінології, особливо - в галузі права. За доби Гетьманату утворено спеціальну мовно-термінологічну комісію, результатом праці якої стало видання російсько-українського словника правничої мови. У цей час розпочали видавати перші російсько-українські словники юридичної термінології та ділової мови. Вони мали прикладний характер і були зорієнтовані на юристів-практиків. Більшість словників цього періоду укладено в руслі етнографічного романтизму (з орієнтацією на народнорозмовну лексику як основне джерело творення термінів), проте помітними є й тенденції до поміркованого залучення чужомовних термінів. Доба українізації вирізняється увагою до мови права: в цей час діє спеціальна комісія з укладання правничої термінології, на сторінках правових часописів ведуться дискусії про джерела формування термінів та терміновживання. Українізація провадиться й у галузі юстиції, й на кадровому рівні. 1926 р. виходить друком академічний „Російсько-український словник правничої мови” за ред. А. Кримського, який фіксує близько 30 тис. термінологічних одиниць. Словник укладено на засадах поєднання власне українських питомих термінів із поміркованим використанням чужомовних запозичень. Важливою ознакою цього словника є залучення джерел давньої актової мови, представлення й відновлення історичних термінів, урахування здобутків галицької правничої термінології. Практичним термінотворенням займається і комісія при Нарком'юсті.

3. Терор періоду сталінізму, орієнтація на злиття двох мов звели нанівець створене на початку ХХ ст. У термінології різних галузей радянська влада започатковує боротьбу зі „шкідництвом на мовному фронті” та „буржуазним націоналізмом”. У цей період з термінологічних словників вилучено власне українські терміни, майже цілком знищено здобутки галицьких термінологів, частково представлені в загальнонаціональних термінологічних словниках. Надалі українська правнича мова змушена орієнтуватися на російську. Порівняльний аналіз словника за ред. А. Кримського 1926 р. та „Російсько-українського словника юридичної термінології” 1985 р. за ред. Б. Бабія яскраво засвідчує механізми русифікації термінології: орфоепічні зміни, граматичні (зміна категорії роду в іменниках-термінах), калькування з російських відповідників суфіксів, префіксів, усієї структури терміна.

4. Упродовж історії української правничої термінології в ХХ ст. спостерігаємо тенденції до невиправданих розривів у її розвитку, нехтування значною частиною набутків попередніх поколінь правників і мовознавців у цій галузі. Так, досягнення галицької правничої термінології лише частково враховано при укладанні академічних юридичних видань 20-тих років. Здобутки 20-тих років піддано репресіям і вилучено з радянських словників 30-80-тих років. Це значною мірою спричинило прогалини в терміносистемі, штучність багатьох термінів, надмірне калькування з російської мови. Загальні тенденції побудови юридичної терміносистеми української мови полягають в активності процесів запозичення з інших мов (у радянський період унаслідок політики „зближення та взаємозбагачення мов” посилюється калькування з російської; у період незалежної України спостерігаємо збільшення кількості запозичень з англійської мови, особливо у сфері фінансового та комерційного права).

5. Зі здобуттям незалежності України проблема правничої термінології стає вкрай важливою. Починає діяти Українська комісія з питань правничої термінології, відбуваються дискусії мовознавців та юристів, встановлюються стандарти мовно-термінологічного опрацювання правових текстів. Відбуваються законодавчі зміни щодо використання мови судочинства, на розгляді Верховної Ради України перебуває кілька законопроектів, що стосуються цієї галузі. В Україні розвивається одна з нових галузей прикладної лінгвістики - юридична лінгвістика, яка формує свій термінологічний апарат на перетині юриспруденції та лінгвістики. Проте досі багато проблем української юридичної термінології потребують нагального вирішення. Серед них - уніфікація, стандартизація термінів, а також дослідження „білих плям” в історії української правничої термінології. Здобутки галицьких термінографів та спадщина вчених 20-тих років ХХ ст. в галузі термінотворення є цінним джерелом як для вивчення загальних тенденцій формування термінологічних систем, так і для пошуку оптимальних термінів у конкретному терміновжитку. Вони можуть стати своєрідною моделлю у сучасній термінологічній практиці. Отже, на сучасному етапі українська правнича термінологія потребує детального опрацювання, уніфікації, стандартизації за умови тісної співпраці фахівців-юристів та мовознавців. За доби незалежності Украни доцільним є повернення багатьох вилучених у радянський час правничих термінів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Трач Н. Без права на правничу лінгвістику (до 80-річчя „Російсько-українського словника правничої термінології” за ред. А. Кримського) / Надія Трач // Урок української. - 2006. - № 1-2. - С. 12-14.

2. Трач Н. Внесок української діаспори в процес розбудови української правничої термінології / Надія Трач // Діаспора як чинник утвердження держави Україна в міжнародній спільноті : І Міжнар. наук. конф., 8-10 бер. 2006 р : тези доповідей. - Львів, 2006. - C. 306-309.

3. Трач Н. С. З історії української правничої термінології: 20-30-ті роки ХХ століття / Н. С. Трач // Наукові записки НаУКМА. - Філологічні науки. - T. 60. - К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. - С. 49-57.

4. Трач Н. Лінгвістична антропологія та юридична лінгвістика: на перетині гуманітарних та соціальних наук / Н. Трач // Антропологія права: філософський та юридичний виміри : ІІ Всеукр. „кругл. стіл”, 1-2 грудн. 2007 р. : статті учасн. - Львів, 2007. - С. 266-271.

5. Трач Н. Мовна політика та мовна ситуація у сфері судочинства та діловодства в Україні / Надія Трач // Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і рекомендації / за ред. Ю. Бестерс-Дільґер - К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. - С. 278 - 316.

6. Трач Н. Ратифікація чи русифікація? (Європейська хартія: нюанси термінології) / Надія Трач // Урок української. - 2006. - № 7. - С. 51-52.

7. Трач Н. Словники галицької правничої термінології ІІ половини ХІХ - початку ХХ століття / Надія Трач // Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник. - Вип. 38. - К., 2008. - С. 248-251.

8. Трач Н. С. Термінологія сучасного законодавства України (лексичний аспект) / Н. С. Трач // Наукові записки НаУКМА. - Гуманітарні науки. - Т. 22. - К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2003. - С. 23-27.

9. Трач Н. С. Українська правнича термінологія в період русифікації (30-80-ті роки ХХ століття) / Н. С. Трач // Наукові записки НаУКМА. - Філологічні науки. - T. 85. - К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. - С. 21-27.

10. Trach N. (2008) “Language Policy and Language Situation in the Sphere of Legal Proceedings and Office Administration in Ukraine” / In Besters-Dilger, Juliane (ed.) Language Policy and Language Situation in Ukraine. Analysis and Recommendations. Frankfurt/Main: Publisher Peter Lang, pp. 287-326.

АНОТАЦІЯ

Трач Н. С. Українська правнича термінологія в ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10. 02. 01 - українська мова. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

Роботу присвячено комплексному дослідженню української правничої термінології в ХХ ст. На матеріалі українського законодавства ХХ ст. (законодавчі акти Центральної ради, Гетьманату, радянське законодавство, сучасне українське законодавство), юридичних термінографічних видань (довідкові та академічні словники юридичної термінології різних періодів кінця ХІХ - ХХ - початку ХХІ ст.) окреслено основні тенденції добору термінів: джерела їх формування, особливості запозичень, проблема синонімії, місце терміна в словниковій статті тощо. Окрему увагу приділено описові галицьких вкраплень у загальноукраїнській правничій термінології, механізмам русифікації термінології в 30-80-тих роках ХХ ст., проблемним питанням розвитку української правничої термінології в період незалежної України.

Ключові слова: правничий термін, правнича термінологія, правнича терміносистема, термінологічний словник, калька, запозичення, юрислінгвістика, терміновживання.

АННОТАЦИЯ

Трач Н. С. Украинская юридическая терминология в ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 - украинский язык. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

Работа посвящена комплексному исследованию украинской юридической терминологии в ХХ ст. Цель работы состоит в изучении развития украинской юридической терминологии в ХХ ст., выявлении основных тенденций ее формирования. Практическая ценность работы состоит в разработке рекомендаций относительно унификации современной украинской юридической терминологии, составлении сравнительных таблиц реестров юридических терминографических словарей разных периодов ХХ ст. Материалом для исследования послужили законодательные акты периода Центральной Рады, Гетьманата, Директории, украинское советское законодательство, украинское законодательство независимой Украины, академические и справочные юридические терминографические издания разных периодов конца ХIX - ХХ - начала ХХI ст.

Впервые в украинском языковедении проведён комплексный анализ украинской юридической терминологии в ХХ ст., исследованы западноукраинские (галицкие) влияние на формирование общенациональной юридической терминосистемы, детально проанализированы механизмы русификации юридической терминологии в 30-80-х гг. ХХ ст., составлен краткий словарь юридических терминов, рекомендуемых для замены терминов-русизмов в современном законодательстве Украины.

В исследовании украинской юридической терминологии применён описательный метод, давший возможность обобщить и классифицировать языковые факты, а также сравнительный метод, поскольку проблемы украинской юридической терминологии освещаются как в синхронном, так и в диахроническом аспектах. Частично использован количественный метод, особенно в изучении процессов русификации. В работе проанализированы принципы выбора терминологических единиц в лексикографической практике конца ХІХ - на протяжении ХХ ст.: в галицкий период становления терминосистемы, во времена Центральной Рады, Директории и Гетьманата, на протяжении «золотого десятилетия» (1920 - середина 1930-тых годов), во время ослабления работы в области терминологии (вторая половина 30-тых - 80-тые годы), а также в период возрождения и развития украинских терминосистем (1990-тые годы).

В первом разделе («Начала научного формирования украинской юридической терминологии») выявлены факторы, которые способствовали начальному формированию юридической терминосистемы на землях Галичины, освещена проблематика терминологических дискуссий на страницах профессиональных юридических журналов, исследован материал галицких юридических словарей, а также вклад И. Франко в развитие галицкой юридической терминологии. Во втором разделе («Украинская юридическая терминология в первые десятилетия ХХ ст. (1900-1920-тые годы)») описаны процессы формирования украинской юридической терминологии во времена Центральной Рады, Гетьманата и Директории, а также в период большевистской украинизации, охарактеризованы терминологические словари этого периода, особенное внимание уделено анализу академического «Русско-украинского словаря юридического языка» под общей редакцией А. Крымского 1926 г. Рассмотрены также особенности политики украинизации в области юстиции и дискуссии относительно источников формирования украинской юридической терминологии. В третьем разделе («Украинская юридическая терминология в период русификации (30-80-тые годы ХХ ст.)») детально описаны элементы «новояза» в украинском советском законодательстве, на материале сравнительного анализа юридических терминологических словарей периода украинизации и русификации продемонстрированы механизмы русификации украинской юридической терминологии. В четвертом разделе („Развитие украинской юридической терминологии в период Украины”) освещена языковая политика в области судопроизводства в современной Украине, значительное внимание уделено формированию новой научной дисциплины - юрислингвистики и дискуссионным вопросам современной юридической терминологии.

Ключевые слова: юридический термин, юридическая терминология, юридическая терминосистема, терминологический словарь, калька, заимствование, юрислингвистика, употребление термина.

SUMMARY

Trach N. S. The Ukrainian Legal Terminology in ХХ^th сentury. - Manuscript.

Dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philological Sciences. Specialty 10. 02. 01 - the Ukrainian language. - Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2009.