Словотвірна ідентичність/варіантність української медичної термінології

Зазвичай іменникові терміни-композити утворюються переважно з двох основ. Але для сучасної медичної номенклатури типовими стали утворення з трьох, чотирьох, п'яти й більше твірних елементів. Такі багатокомпонентні одиниці здебільшого утворені способом приєднання до складного (двокомпонентного) терміна ще однієї чи кількох основ зі структурно-значеннєвою функцією її початкової або кінцевої частини через голосний о або без нього. Складові таких медичних термінів-композитів мають переважно іншомовне походження, найчастіше - грецьке чи латинське: ангіокардіоскенографія, гастрофіброскопія, вухогорлоносознавець (оториноларинголог), езофагогастродуоденофіброскопія, цитомегаловірус.

Іменникова структура двокомпонентних формантів наявна й у прикметникових (дієприкметникових) термінах-композитах: гідрофобний, кровоочисний, психолого-медико-педагогічний. Деякі складні прикметникові терміни мають паралельні форми використання: ниркокам'яна і нирковокам'яна (хвороба), ранозагоювальний і ранозагоюючий.

Крім двослівних термінів, прикметники входять до складу багатослівних наукових виразів, що передають цілісні поняття: хронічний гнійний гайморит, гострий гематогенний остеомієліт трубчастих кісток.

Значення терміноелементів складних слів можуть бути стабільними упродовж тривалого періоду. Саме це визначає високу продуктивність і власне національних терміноелементів, і запозичених, активізує їх уподібнення та взаємозамінювання, відкриває широке поле для термінологічної діяльності в плані національної ідентичності наукової лексики медицини.

Медичні терміни-словосполучення, як і складні терміни, виражають цілісне поняття, володіють багатством семантичної та стилістичної сполучуваності компонентів, є "знаком-повідомленням і номінативним знаком" в одній словотвірній моделі. Хоча вони громіздкі, менш економні, проте таке багатослів'я з необхідною чіткістю виражає певну наукову одиницю не тільки в граматичному, але й семантичному плані.

Утворення нових термінів у медицині шляхом словоскладання та основоскладання набуває все більшої впорядкованості та актуальності. Таке термінологічне словотворення - процес осмислений, що дозволяє контролювати й регулювати його. Це призводить до значного кількісного зростання продуктивних і поширених терміноелементів як власне українських, так і запозичених, урізноманітнює термінофонд мови медицини, дає можливість вибору щодо менш численних і непродуктивних словотворчих моделей і функціонально активних, краще пристосованих до законів української мови.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

В українській медичній термінології наявні словотвірні моделі, в яких знайшли послідовну реалізацію словотвірно ідентичні пари термінів. Це спільнокореневі слова з однофункціональними тотожними за змістом, проте різними за формою афіксами.

Характерними ознаками словотвірно ідентичних модифікацій у медичній терміносистемі є: динамічне відтворювання живих словотворчих процесів української термінології; використання однокореневих утворень того самого слова, що співвідносяться за спільним основним значенням; функціонування в ідентичній парі переважно слів одного граматичного класу; наявність таких афіксальних морфем, що виражають несуттєві відтінки значень термінів.

З'ясовано основні причини досліджуваного лінгвістичного явища: постійний взаємовплив і взаємодія різних мікросистем медичної науки, що зумовлює значну кількість двоформальних (чи більше) мовних одиниць; співіснування в термінології різних за походженням наукових понять (національних (розмовних, літературних) й інтернаціональних); співвідносність (за значенням) літературних і нелітературних рідномовних терміноелементів; активне використання іншомовних елементів в українській медичній термінології; рівноправність двох форм мовної системи - нового та загальноприйнятого (традиційного); паралельне використання або десемантизація певних словотворчих засобів (своєрідне дублювання).

У сучасній українській медичній терміносистемі словотвірна ідентичність / варіантність властива певним лексико-семантичним групам термінів-іменників, термінів-прикметників (рідше дієприкметникових термінів), термінів-дієслів. Найбільш продуктивними є: без- і не-, збез- і обез-, перед- і до-; не- (зне-) і а-, не- і ір-, проти- і анти-; мікро- і міні- та ін.; терміни з матеріально вираженим і нульовим афіксом; термінологічні пари з наявністю / відсутністю постфікса; терміни з наявністю / відсутністю афіксів; відіменні прикметникові утворення на -ат-, -аст-, -ист-, -ов-, -ян-, -н- (-нн-), -ев- (-ив- / -ів), -н-(ий), -ов-(ий); окремі терміни-прикметники на -уч- (-ющ-), -ач-; -ав-, -аст- (-яст-), -ист-, -уват-; -н-, -альн-, -ичн- (-ічн-), -еньк-, -есеньк- (-ісіньк-) і под.

Дериваційні процеси на рівні словотвірної тотожності в науковій мові медицини відбуваються відповідно до законів словотвору української мови, у яких використано спеціалізовані словотворчі форманти (як власне українські, так і запозичені), що відтворюють конкретне медичне поняття.

Явище словотвірної ідентичності термінологічних одиниць неоднорідне за складом. По-перше, словотвірно ідентичні конструкції специфічні для кожної частини мови; по-друге, бувають префіксальними, суфіксальними, інтерфіксальними й змішаного типу тощо.

Словотвірна тотожність медичних слів-термінів - реальне, специфічне лінгвістичне явище у словотворі сучасної мови. Це засвідчує, що чимало наукових понять (близько третини) мають більше ніж одну словотвірну мотивацію і вираження, можуть виступати ізольовано, створювати ланцюжок інших видозмін або бути самостійною складовою ідентифікаційного комплексу. Створення і нагромадження варіантних утворень, а згодом здійснення остаточного вибору - це природний процес для кожної функціональної терміносистеми. Саме така надлишковість форми дає можливість вибору більш раціонального способу вираження терміна, що загалом не суперечить вимогам загальнолітературної лексики сучасної української мови, створює своєрідний резерв щодо забезпечення формування різноманітних форм таких новотворів. Однак про перспективність варіантних утворень, їх позитивізм можна говорити лише тоді, коли вони пройшли апробацію в науковій сфері, коли їх системні ознаки ґрунтовно обумовлені з урахуванням багатьох чинників - специфіки наукового стилю, що передбачає однозначність й усталеність термінологічних понять, їх відповідність міжнародним і національним стандартам, репродуктивності, нормативної правильності, однослівності, естетичності формулювань тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ткач А.В. Особливості термінів-композитів у медичній термінології // Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці: Рута, 2001. - Вип. 116. Слов'янська філологія. - С. 88-92.

2. Ткач А.В. Явище синонімії в медичній термінології // Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці: Рута, 2001. - Вип. 107. Слов'янська філологія. - С. 185-189.

3. Ткач А.В. Проблема словотвірної ідентичності в медичній терміносистемі // Біблія і культура: зб. наук. статей. - Чернівці, 2002. - Вип. 4. - С. 267-269.

4. Ткач А.В. Особливості фахової мови медика // Матеріали 83-ої підсумкової наукової конференції співробітників БДМА. - Чернівці: БДМА, 2002. - С. 201-204.

5. Ткач А.В. До питання про словотвірну варіантність у термінології (на матеріалі медичних термінів) // Наукові записки Вінницького державного педуніверситету ім. М.Коцюбинського: зб. наук. праць. - Вінниця, 2003. - Вип. 5. Філологія. - С. 150-153.

6. Ткач А.В. Пароніми у медичній термінології // Актуальні питання клінічної та експериментальної медицини: матеріали підсумкової наукової конференції. - Чернівці. - 2005. - С. 425-428.

7. Ткач А.В. Словотвірно ідентичні лексеми в українській медичній термінології: перспективи розвитку // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції: зб. матеріалів Х Всеукр. наук.-практ. конф. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2007. - Т. 1. - С. 207-209.

8. Ткач А.В. Формальне варіювання слова як лінгвістична універсалія (теоретичний аспект) // Актуальні проблеми менталінгвістики: зб. наук. статей за матеріалами V Міжнар. наук. конф. - Черкаси, 2007. - С. 330-331.

9. Ткач А.В. Проблема класифікації мовних варіантів у сучасному мовознавстві // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць. - Черкаси: Брама - Україна, 2007. - Вип. 4. - С. 7-13.

10. Ткач А.В. Іменникові суфікси - носії назв хвороб та симптомів // Мова як інструмент пізнання і дзеркало епохи: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Сімферополь, 2007. - С. 87-91.

11. Ткач А.В. З історії вивчення тотожності (варіантності) мовних одиниць у працях українських та російських вчених // Наукові праці Кам'янець-Подільського держуніверситету: Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. - Вип. 15. - Т.1. - С. 154-156.

12. Ткач А.В. Осново- та словоскладання як засіб творення медичних термінів // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 321-322. - С. 449-454.

13. Ткач А.В. До питання про співвідношення питомого та запозиченого в сучасній українській медичній термінології // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур: зб. наук. праць. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. - Випуск 8. - К.: Просвіта, 2008. - С. 78-83 (у співавторстві з Г.В. Навчук).

Размещено на Allbest.ru