Усталені словосполучення в німецькому інституційному юридичному тексті: лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Усталені словосполучення в німецькому інституційному юридичному тексті: лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти

Постриган С.В.

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Київ - 2009

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства та глобалізації світових процесів на особливу увагу заслуговують дослідження, які проводяться на стику кількох наук, зокрема, в аспекті їх співфункціонування. Саме тому останнім часом активізувалися дослідження щодо вживання мови в різних галузях науки, зокрема, активно вивчаються питання взаємодії мови і права у межах правничої лінгвістики, яка виникла як наука порівняно недавно - у 70-х роках ХХ століття.

Комплексному системному розгляду процесу юридизації мови сприяє динамізація лінгвістичних і юридичних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячених аналізу юридичних аспектів мови (Д. Буссе, Н.Д. Голєв, В.І. Карасик, С.П. Кравченко, Р. Крістенсен, О.М. Матвєєва, Ф. Мюллер, А.В. Поляков, В.Я. Раденька, З.А. Тростюк, Е. Фельдер) та лінгвістичних аспектів права (А.С. Александров, Н.В. Артикуца, Д.Ю. Жданухін, Д.В. Горбачук, Г. Гречіано, Й. Зайферт, О.Р. Зарума-Панських, В.В. Калюжная, Н.А. Любімов, І.В. Сойко та ін.).

Дослідження мови права проводяться в окремих галузях лінгвістики, зокрема, у фразеології, та орієнтовані на функціонування мовних явищ у суспільстві й певному культурному середовищі. Крім того, береться до уваги прагматичне навантаження. Проблемам фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни присвячені праці вітчизняних - Я.А. Барана, В.В. Виноградова, В.І. Гаврися, М.В. Гамзюка, Р.П. Зорівчак, К.І. Мізіна, російських - О.В. Куніна, О.Д. Райхштейна, І.І. Чернишової, а також німецьких дослідників - Г. Бургера, Б. Вотяк, Е. Еккерта, К.Д. Пільца, В. Фляйшера та інших. Фразеологічними інноваціями займалися М.В. Бєлозьоров, А.А. Смерчко, Н.Г. Лисецька; структурно-семантичні особливості фразеологічних одиниць вивчали М.В. Бєлозьоров, Б. Вотяк, Д.В. Горбачук, І.П. Задорожна, О.М. Мацько, Н.А. Оніщенко, О.В. Харчук.

Останнім часом увага науковців зосереджується на лінгвокультурологічному аспекті дослідження мовних одиниць: А.Н. Баранов, С.Н. Денисенко, І.О. Голубовська, Д.О. Добровольський, В.В. Козловський, О.П. Левченко, Д.Г. Мальцева, К.І. Мізін, А.М. Приходько, П. Сандріні, В.М. Телія, Ю.А. Фірсова. Напрямок розгляду мови як вербальної діяльності людини, зумовлений цілями невербальної діяльності, передбачає вивчення мовних явищ у комунікативно-прагматичному аспекті, якому присвячені праці таких авторів: М.Ф. Алефіренка, М.С. Власенко, В.І. Карасика, В.В. Калюжної та інших.

Незважаючи на значну кількість досліджень функціонування усталених словосполучень у різних аспектах, доводиться констатувати, що недослідженими залишаються питання функціонування усталених словосполучень в німецьких юридичних інституційних текстах, зокрема в лінгвокультурологічному та комунікативно-прагматичному аспектах. Висвітлення зазначених питань визначає актуальність пропонованого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми "Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів" (код 01 БФ 0147-01), що розробляється Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і затверджена Міністерством освіти і науки України.

Мета і завдання дослідження. Зважаючи на актуальність проблеми, недостатність її вивчення, автор ставить за мету з'ясувати системно-структурні кореляції усталених словосполучень, що вживаються в німецьких інституційних юридичних текстах, а також розглянути зазначені мовні одиниці з точки зору лінгвокультурологічного та комунікативно-прагматичного аспектів. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

встановити межі усталених словосполучень, уточнити зміст цього поняття та об'єктивні ознаки, що відмежовують усталені від вільних сполучень слів; узагальнити наявні класифікації усталених словосполучень та встановити ієрархічні відношення;

визначити поняття інституційного юридичного тексту як об'єкта дослідження правничої лінгвістики;

викласти та проінтерпретувати основні підходи до виявлення національно-культурної специфіки усталених словосполучень;

виявити основні ціннісні характеристики лінгвокультурних концептів та їх вплив на німецькі інституційні юридичні тексти, лінгвокультурологічну значущість метафор у текстах німецьких законів та рішень судів;

визначити класи іллокутивних мовленнєвих актів, до яких належать усталені словосполучення, що використовуються в законодавчих текстах і текстах судових рішень для досягнення певної комунікативно-прагматичної мети;

дослідити взаємозв'язок окремих мовленнєвих актів між собою, тобто дослідити феномен поліфункціональності у німецьких інституційних юридичних текстах.

Об'єктом дослідження є усталені словосполучення, які вживаються в німецьких інституційних юридичних текстах.

Предметом дослідження є семантико-синтаксичні характеристики усталених словосполучень в німецьких інституційних юридичних текстах в їх лінгвокультурологічному та комунікативно-прагматичному аспектах.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених у дисертації завдань використано як традиційні лінгвістичні методи, так і соціолінгвістичний метод. Метод індуктивного аналізу слугував узагальненню отриманих шляхом суцільної вибірки мовних фактів і виведенню закономірностей функціонування певної мовної одиниці. За допомогою методу фразеологічної ідентифікації виявлено ступінь ідіоматичності усталених словосполучень. На основі описового методу з'ясовано структурні, семантичні і функціональні особливості досліджуваних мовних одиниць, на підставі чого за допомогою методу лінгвістичного спостереження було проведено систематизацію та класифікацію усталених словосполучень. Метод концептуального аналізу використано для відображення ціннісних характеристик концептів, у межах якого застосовано дистрибутивний аналіз - визначення контекстного оточення концепту, а також проведено опитування інформантів - німців та представників інших національностей із залученням елементів міжмовного порівняння задля визначення національно-культурного складника концептів. З метою визначення комунікативно-прагматичної мети усталених словосполучень в іллокутивних актах залучено метод контекстуального аналізу. Оцінка вірогідності отриманих результатів проводилася шляхом їх статистичного опрацювання.

Матеріал дослідження становили 22 законодавчі акти (кодекси та закони Німеччини), 71 рішення судів, а також результати опитування інформантів (98 німців та 62 представники інших національностей). Було використано 25 лексикографічних джерел тлумачного та перекладного характеру, включаючи глосарії мережі Інтернет.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є першим комплексним дослідженням усталених словосполучень у німецьких інституційних юридичних текстах, в якому висвітлено сутність саме тих усталених словосполучень, які вживаються в німецьких юридичних текстах, та запропоновано їх класифікацію. Вперше в українській лінгвістиці визначено характерні риси німецького інституційного юридичного тексту; встановлено лінгвокультурологічну значущість прецедентних текстів, концептів та метафор на матеріалі законодавчих текстів та рішень судів; здійснено аналіз комунікативно-прагматичних компонентів, що впливають на мовну організацію текстів законів та судових рішень, розглянуто усталені словосполучення з точки зору належності їх до певних класів іллокутивних мовленнєвих актів, а також визначено взаємозв'язки між останніми.

На захист виносяться такі положення:

1. Усталеними словосполученнями, що вживаються в німецьких юридичних текстах, можна вважати усталені поєднання двох і більше слів (необов'язково автосемантичних), які мають фіксовану послідовність і сполучуваність, можуть бути як неідіоматичними, так і частково або повністю ідіоматизованими, здебільшого є лексикалізованими у мові, можуть допускати індивідуальні або оказіональні варіанти. Неідіоматичні усталені словосполучення відрізняються від вільних тим, що мають значно вищий ступінь спаяності, є відтворюваними та нарізнооформленими.

2. Основним призначенням колокацій та номінативних стереотипів для юридичних текстів є надання ефекту строгості, офіційності, стереотипності, сприяння економії мовних засобів. Значення аналітичних конструкцій з дієслівним елементом полягає у виконанні функцій виду дієслова (доконаного, недоконаного), заповненні мовних лакун на лексичному рівні, спрощенні конструкцій з керуванням дієслова, зміні або відтіненні перспективи повідомлення, уникненні складних пасивних конструкцій, уточненні виразу, вираженні певних відтінків висловлення.

3. Інституційним юридичним текстом вважаємо повідомлення владно-державного характеру, яке об'єктивоване у вигляді письмового документа, укладеного суб'єктом певного суспільно-правового інституту в умовах певної культури, орієнтоване на певне коло адресатів, має особливу смислову єдність, що визначається притаманними йому типами лексичних, граматичних, логічних та юридичних зв'язків, є змістовно завершеним та має прагматичну настанову.

4. Концепт "порядок" як метапрофесійний виступає для німців макроконцептом (термін Д.С. Лихачова) відносно концепту "право". Системоутворювальними цінностями у німецькій лінгвокультурі, що безумовно відображається на системі права, є такі: порядок, право, закон, справедливість, влада. Закладений у метафору культурологічний досвід народу дає змогу унаочнити абстрактні юридичні поняття. Метафори формують когнітивні моделі, за допомогою яких відбувається осягнення цих понять. Лінгвокультурологічна роль метафор у німецьких інституційних юридичних текстах, зокрема в текстах законів та судових рішень, полягає у вкрапленні в поняття нового знання про світ на підставі вже пізнаної дійсності, що приводить до створення нового, зрозумілого поняття.

5. Вживання певних видів усталених словосполучень залежить від типу юридичного тексту, а саме, у законодавчих текстах основними видами усталених словосполучень, що використовуються як засіб досягнення комунікативно-прагматичної мети, є аналітичні конструкції з дієслівним елементом (вербоїди), колокації, номінативні стереотипи (для визначення понять), у рішеннях суду - колокації, номінативні стереотипи, а також різновид останніх - мовленнєві штампи/кліше, які створюють ефект офіційності та стандартизованості. Ці словосполучення слугують для однотипного позначення однотипних повторюваних рішень і дій.

6. Типовим для юридичних інституційних текстів є феномен поліфункціональності мовленнєвих актів. Найчастіше мова йде про зазначене явище в репрезентативних та декларативних мовленнєвих актах. Саме ці класи допомагають розрізнити зміст висловленого автором - його пропозицію.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його основні положення сприятимуть розвиткові вивчення функціонування усталених словосполучень у фаховій мові, передусім мові права. Крім того, зроблено внесок у розвиток окремих розділів германістики та загального мовознавства. Фразеологію, зокрема, доповнено новим визначенням усталених словосполучень; правничу лінгвістику - визначенням інституційних юридичних текстів; лінгвокультурологію - дослідженням специфіки прецедентних текстів, концептів і метафор у юридичних текстах; комунікативну прагматику - виявленням кореляцій мовленнєвих актів у межах юридичних текстів.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання її теоретичних положень, висновків та результатів під час написання курсових, дипломних робіт, наукових праць, у лекційних та практичних курсах лексикології, стилістики, лінгвокультурології, теорії комунікації, лінгвопрагматики для філологів, а також у курсах правничої лінгвістики, ділового мовлення, законодавчої стилістики тощо для юристів. Фактичний матеріал з юридичних текстів, зібраний у процесі дослідження, може бути використано при укладанні фахових словників.

Апробація результатів дисертації була проведена при обговоренні на засіданні кафедри германської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення і висновки дослідження були викладені у доповідях на Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (10-11 березня 2005 р., 3 березня 2006 р., м. Київ), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених "Ломоносов-2005" (12-16 квітня 2005 р., м. Москва), Міжнародних наукових конференціях "Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність" (11 жовтня 2005 р., м. Київ), "Наукові читання, присвячені 130-річчю від дня народження професора Івана Васильовича Шаровольського" (3 жовтня 2006 р., м. Київ), “Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (24 жовтня 2007 р., м. Київ), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених “Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (9 квітня 2008 року, м. Київ). Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 247 сторінок (178 сторінок основного тексту), список використаної літератури налічує 311 наукових праць, список довідкової літератури складається з 25 найменувань, список ілюстративного матеріалу - з 93 найменувань. У додатках до дисертації подається класифікаційна схема усталених словосполучень, перелік метафор із текстів законів та рішень судів, таблиці мовленнєвих актів, що вживаються в законодавчих текстах та рішеннях судів.

1. Основний зміст роботи

Перший розділ під назвою "Теоретико-методологічні засади дослідження усталених словосполучень у німецькій мові" присвячено теоретичним засадам дослідження. Метою даного розділу є з'ясування системно-структурних кореляцій усталених словосполучень, що сприяє більш повному виявленню їх семантичних, граматичних та функціональних особливостей.

У першому підрозділі, присвяченому питанню термінології, зазначається, що відсутність єдиного терміна на позначення усталених словосполучень ускладнює фразеологічні дослідження. У різних працях навіть тих самих авторів вживаються такі терміни: фразеологізм (М. Думе, В. Фляйшер, Г. Бургер та ін.), фразеологічна одиниця (М.Ф. Алефіренко, В.В. Виноградов, І.І. Чернишова, К.І. Мізін, В. Фляйшер та ін.), фразеологічне словосполучення (Г. Бургер), усталене словосполучення (Г. Бургер, В. Фляйшер), стале словосполучення (В.І. Гаврись, І. Скворонська), фразеологічний зворот (вислів, вираз) (Б.Вотяк, К. Пільц, Р. Еккерт), усталена конструкція (А. Райхштейн), фразема (Г. Бургер, Б.Вотяк, Д. Добровольський та ін.).

Ми розглядаємо усталені словосполучення різних типів: як ідіоматичні, так і неідіоматичні, тому для цілей нашого дослідження вважаємо терміни "фразема", "фразеологічна одиниця", "фразеологізм" синонімічними до терміну "усталене словосполучення".

Наступні підрозділи присвячено дослідженню низки ознак, які характеризують усталені словосполучення як такі, що належать до області фразеології (полілексикалізація, усталеність та у певних випадках ідіоматичність).

В окремому параграфі узагальнено вже існуючі класифікації та виокремлено три класифікації з урахуванням специфіки мови права: структурно-семантичну, структурно-синтаксичну, структурно-морфологічну.

У структурно-семантичній класифікації колокації та номінативні стереотипи, а також підгрупа останніх - мовленнєві штампи / кліше, являють собою словосполучення, які чітко закріплені у свідомості мовця як неподільні лексичні одиниці, компоненти яких детермінують один одного.

Однією з невирішених проблем у теорії фразеології є колокації, оскільки через відсутність критерію ідіоматичності та лише відносну стабільність вони вважалися периферійним явищем. Зазначена позиція істотно змінилася в останні роки, коли дослідженням колокацій почали займатися дедалі більше західноєвропейських науковців (Г. Бургер, Г.Вотяк, К. Штайєр, А. Роткегель, Г. Файльке, Б. Вотяк, Я. Коргонен, В. Телія).

У вченні про колокації розглядають два рівні: горизонтальний та вертикальний. Горизонтальний рівень містить основу (Basis/Collocates (за Нойбертом)), яка означає, і колокатор (Kollokator/Range (за Нойбертом)), який є означуваним. Наприклад, das Recht ausьben, де das Recht - основа, ausьben - колокатор. Вертикальний рівень має різний ступінь частоти вживаності колокатора, що залежить від ступеня вірогідності його використання у певних конструкціях. Наприклад, das Recht haben (ausьben, verlangen, fordern, verschaffen).

Характерною рисою номінативних стереотипів правничої мови є залежність від ситуації, тобто від контексту. З цим тісно пов'язані поняття стандартизації, нормування. Розрізняють "слабку норму" і "сильну норму" (А. К'єр). При слабкій нормі існують варіанти, серед яких перевага надається словосполученню, яке є стандартним, звичним у певній мовленнєвій ситуації. Наприклад: Deshalb ist Klage geboten, проте це словосполучення можна перефразувати: deshalb ist Klage unerlдЯlich, notwendig, erforderlich; deshalb ist Klageerhebung geboten.

Сильна норма застосовується тоді, коли слід вжити словосполучення, яке допоможе уникнути сумнівів щодо його змісту. Наприклад: dringend verdдchtig, словосполучення zwingend verdдchtig було б у даному контексті неправильним не тільки з мовної, а й з юридичної точки зору, і бажаний наслідок міг би не настати.

Окремою групою номінативних стереотипів (типовою для юридичної комунікації) можна виділити мовленнєві штампи / кліше. Такий вид усталених словосполучень часто використовується в судових і нотаріальних документах: In seinem Namen und Auftrag beantrage ich, die Klage abzuweisen (обґрунтування у зустрічній позовній заяві). Im Namen des Volkes … (рішення суду).

Найпоширенішим видом фразеошаблонів у правничій мові є аналітичні конструкції з дієслівним елементом, або вербоїди (Funktionsverbgefьge). Їх значення на семантичному та комунікативному рівнях визначається таким чином: 1) виконання функцій аспекту дієслова (доконаний, недоконаний): in Abhдngigkeit kommen/geraten; in Abhдngigkeit bringen; 2) заповнення мовних лакун на лексичному рівні: MaЯnahmen treffen, Folge leisten; 3) спрощення конструкцій з керуванням дієслова: Wir erheben Klage, Vorwьrfe und Beschwerde gegen ihn. (FVG) - Wir klagen ihn an, werfen ihm etw. vor und beschweren uns ьber ihn; 4) зміна або відтінення перспективи повідомлення: Das deutsche Rechtssystem nimmt eine gute Entwicklung (FVG). - Das deutsche Rechtssytem entwickelt sich gut; 5) досягнення кращого комунікативного ефекту: Eine gute Entwicklung nimmt das deutsche Rechtssystem; 6) уникнення складних пасивних конструкцій: Die technische Ausstattung ist stark vervollkommnet worden. - Die technische Ausstattung hat eine starke Vervollkommnung erfahren (FVG); 7) уточнення виразу: неоднозначним є „klagen“, проте однозначним - „Klage erheben“ - учиняти позов; 8) вираження певних відтінків висловлювання: Ich habe erfahren, dass ... (про звістку я дізнався випадково (не докладаючи зусиль)) - Ich habe in Erfahrung gebracht, dass ... (Завдяки моїм зусиллям, мені вдалося дізнатися...).

Окремий параграф присвячено розгляду ідіоматичних словосполучень, де встановлено, що серед засобів фразеологізації основними і типовими для німецької мови права є метафоризація та лексикалізація

На підставі проведеного аналізу прикладів з німецьких юридичних текстів (проаналізовано 765 сталих словосполучень) ми отримали такі статистичні дані: 94 % (719 словосполучень) з проаналізованих словосполучень становлять неідіоматизовані або частково ідіоматизовані словосполучення, і лише 6 % - повністю ідіоматизовані (46 словосполучень).

Особливу увагу з точки зору структурно-синтаксичної класифікації приділено "парам слів" або "парним сполученням слів", які, маючи структурну усталеність, виступають як один член речення: in Acht und Bann tun, nach bestem Wissen und Gewissen, mit Fug und Recht.

На рівні структурно-морфологічної класифікації основну групу сталих словосполучень складають іменникові та дієслівні словосполучення - 42 % (323 одиниці) та 46 % (356 одиниць) відповідно. Прислівникові словосполучення становлять 12 % (86 одиниць) від усіх проаналізованих словосполучень.

Метою другого розділу дисертації, який має назву "Усталені словосполучення в німецьких інституційних юридичних текстах як вияв взаємозв'язку мови, права і культури" є дослідження зв'язків між правом і культурою народу, між юридичним текстом та певними національно-культурними факторами, що встановлено у першому підрозділі.

Окремий підрозділ присвячено розгляду поняття інституційності та інституційних текстів, а також встановленню їх основних характеристик: стислість і уніфікованість, точність формулювань, гранична чіткість висловлювань, логічність і аргументованість викладу, нейтральність (безособовість), відсутність індивідуальних рис, консервативність.

У наступному параграфі розглядаються основні підходи до виявлення національно-культурної специфіки фразеологізмів на сучасному етапі, до яких належать лінгвокраїнознавчий (В.Г. Костомаров, Є.М. Верещагін, Р. Ладо, Ч. Фріз), контрастивний (А.Д. Райхштейн, А.В. Кунін), лінгвокультурологічний (М.Ф. Алефіренко, А.Д. Бєлова, В.М. Телія, В.А. Маслова, К.І. Мізін, А.М. Приходько, В.М. Шаклеїн) та лінгвокогнітивний (А.Н. Баранов, І.О. Голубовська, Д.О. Добровольський, В.В. Козловський, В.І. Карасик, А.М. Приходько, Ю.С. Степанов). У дисертаційному дослідженні беруться за основу лінгвокультурологічний і частково лінгвокогнітивний підходи, оскільки саме вони мають антропологічний характер та розкривають коди культури за допомогою "ментальних утворень" - прецедентних текстів, концептів, які складають структуру національної свідомості, метафор.

В контексті національно-культурної специфіки фразеологізмів, в окремому підрозділі відстоюється думка, що прецедентними текстами є, зокрема, певні тексти в рішеннях судів. Посилаючись на тезу, висловлену В.М. Телією, про те, що "термін "прецедентні тексти" стосується загальної назви для відтворюваних мовних сутностей", вважаємо, що як прецедентні можна розглядати також юридичні тексти, а саме рішення Європейського суду, Федерального суду Німеччини, суди вищих інстанцій.

Лінгвокультурні концепти в юридичних текстах досліджуються у третьому параграфі. Основна увага зосереджується на аналізі усталеного словосполучення rechtliche Ordnung, зокрема його окремих складників Recht та Ordnung як концептів у лінгвокультурологічному аспекті.

З метою визначення національно-культурного складника зазначених концептів було проведено опитування 98 представників німецької та 62 представників інших національностей, яким було поставлено запитання "Який смисл для Вас має "порядок" та "право" як концепти?". Загалом інформантами було знайдено 58 смислів зазначених концептів з правової або дотичних галузей, не враховуючи повторення. Показово, що ядром концепту Ordnung для німців є "geregeltes System, gesellschaftliche Organisation", до периферії належать: Klassifikation, Reihenfolge, Hierarchie, Regeln тощо, у центрі концепту Recht знаходиться "Gesetz, Anspruch". Причому зазначалося, що "Recht ist Mittel fьr Ordnung", "Recht ist Vorbedingung zur Ordnung". На периферії концепту Recht перебувають: Rechte und Pflichten, Regeln, Gericht, Vorschriften, Wahrheit тощо. Представниками інших національностей ядром концепту Ordnung було визначено "Regeln, Prinzipien", також зазначалося, що "Ordnung muss dem Gesetz untergeordnet sein", периферією - Hierarchie, Disziplin, Unterordnung dem Gesetz, Verpflichtung, Reihenfolge тощо. Тоді як ядро концепту Recht становлять такі смисли: "MaЯ des zulдssigen Verhaltens, Regelung des Lebens", а його периферію - System der Werte, Sдule des Staates, Staat, vom Staat definiertes "Gute" тощо.

Зважаючи на відповіді респондентів і визначення цього поняття в юридичній літературі доходимо висновку, що право розглядається представниками німецької національності у вузькому розумінні нормативного підходу. В такому розумінні право є складником концепту порядок, який розуміється як суспільна система.

Окремий параграф присвячено метафорі як відображенню лінгвокультурного досвіду народу. Як приклад розглядається образ влади як фрагмент концептуальної моделі світу. У більшості наукових визначень влада трактується як багатоаспектне та універсальне явище, що виявляється у різних аспектах соціальної діяльності, у тому числі, правничій: "… ob diese Unternehmen allein formell privatrechtlich ausgestattet sind oder ob zusдtzlich die цffentliche Hand ьber die jeweilige Anteilsmehrheit ... verfьgt..." (BayVBl 1991 Heft 9 S. 734) - … чи ці підприємства тільки формально оформлені як приватноправові, чи (публічна) влада додатково має у своєму розпорядженні відповідно більшу частку...

Наказові жести руки завжди асоціюються з силою, владою. Тому образна складова даної метафори дозволяє віднести її до семантичного поля "влада". Оскільки під публічною владою в теорії права мається на увазі держава в особі уповноважених нею органів та органи місцевого самоврядування, у даному випадку можна говорити про концептуалізовану метафору, де, якщо брати до уваги концепт держави як "механізму, машини", слід стверджувати, що орган метафорично розуміється як "важіль" - "Hand" - для управління цим самим "механізмом".

Значна частина інтерпретаційного концепту "влада" в німецькій мові організується архісемами, пов'язаними тією чи іншою мірою з формами впливу: Herrschaft, Einfluss, Einwirkung, Ansehen, Gewalt, Zwang, Kraft. З наведеного прикладу випливає, що структурування одного концепту через інший розуміється як процес метафоризації.

З метою аналізу метафори з текстів законів та рішень судів (загальна кількість - 446 метафор) розділено на певні групи за вихідними понятійними сферами переносу найменувань: природа, людина, рухи, ієрархія, боротьба, ремесло/професія тощо.

У текстах законів трапляються переважно лексикалізовані метафори, тобто такі, що вже давно увійшли до словникового складу мови та сприймаються як лексичні одиниці загальновживаної мови: schwer wiegender Grund, im Wege der Klage, Anfechten einer Erklдrung, die Wьrde ist unantastbar. Натомість в рішеннях судів трапляються "живі" метафори: eine effektive Lдhmung staatlicher Funktionen, seine Einwendungen werden abgeschnitten, dem letzten Glied einer dreigliedrigen Bereicherungskette.

З 446 метафор з текстів законів та рішень суду 377 є візуальними (75,6%). Вони апелюють до візуального уявлення та надають певної образності тим поняттям, які виражають. Це стосується метафор, наведених під заголовками "природа", "людина", "ремесло", що викликають конкретні візуальні асоціації, а також позначають видимі об'єкти або процеси, наприклад: Frьchte eines Rechts, цffentliche Blдtter, der verlдngerte Arm der Staatsanwaltschaft, verschleiertes Arbeitseinkommen. Крім того, візуальними є також метафори на позначення діяльності, яка виявляється у видимих рухах і створює певний образ: Lasten tragen, Wettlauf der Sicherungsgeber, Rьcktritt vom Vertrag.

Візуальність метафор має культурологічне підґрунтя. Одним з пояснень цього можуть слугувати традиційні юридичні церемонії. Наприклад, справжні двобої, які відбувалися в судах у часи Середньовіччя. Саме тому в текстах німецьких законів велику кількість метафор складає семантичне поле "боротьба": Gerichtlich oder dienstlich verfolgt, Verletzen einer Amtspflicht, Verteidigung gegen die Klage тощо.

Третій розділ "Комунікативно-прагматичні особливості німецьких інституційних юридичних текстів" має на меті встановлення комунікативно-прагматичних характеристик юридичних текстів та виявлення певних типів усталених словосполучень як засобів досягнення комунікативно-прагматичної мети.

В юридичному тексті відображаються два аспекти функції мови, виражені у мовленні: комунікативний аспект мовної діяльності - яку інформацію слід донести до адресата; та прагматичний аспект - якими засобами передати інформацію, щоб справити на адресата вплив, що відповідає задуму адресанта.

Основним комунікативно-прагматичним компонентом, від якого найбільшою мірою залежить успішність юридичної комунікації, є її учасники, а саме: адекватний добір адресантом засобів для створення юридичного тексту, за допомогою яких можна досягти комунікативно-прагматичної мети розпорядження, припису та регулювання, що відповідали б вимогам до текстів офіційно-ділового стилю, а з іншого боку, - володіння адресатом пресупозиційним та комунікативним кодом для адекватної інтерпретації змісту певного юридичного тексту.

Останні два параграфи присвячено вивченню усталених словосполучень як засобів досягнення прагматичної мети в іллокутивних актах німецьких законодавчих текстів та текстів судових рішень.

У даному дослідженні за основу береться класифікація мовленнєвих актів, запропонована Дж. Сьорлем, який розділив усі мовленнєві акти на п'ять основних класів: репрезентативи, директиви, комісиви, експресиви, декларативи.

Комунікативно-прагматичною метою директивів є загальний вплив на поведінку (наказ), надання дозволу, висловлення заборони.

Група директивів дозволу (Erlauben) - в німецькій мові представлена низкою дієслів, які в текстах уживаються у певних словосполученнях: erlauben, genehmigen, gestatten; zulassen; gewдhren, zubilligen, zugestehen; bewilligen, einwilligen, zustimmen, billigen, einverstanden sein; befugen (Befugnis erteilen), berechtigen, ermдchtigen, bevollmдchtigen.

Зазначені дієслова на позначення дозволу мають свої прагматичні відмінності, наприклад: zulassen та gestatten стосуються скоріше окремих дій адресата і мають інституційне підґрунтя: Durch den Leihvertrag wird der Verleiher einer Sache verpflichtet, dem Entleiher den Gebrauch der Sache unentgeltlich zu gestatten (§ 598 BGB). Адресант діє з власної ініціативи: вживаючи дієслово zulassen, адресант дозволяє адресатові виконати дію, не надаючи "прямого" та "чіткого" дозволу на її виконання: Die Aufsichtsbehцrde kann eine hцhere Zahl von Mandaten zulassen (S. 4 Abs. 3 § 12b VAG).

У свою чергу, дієслова gewдhren, zubilligen та zugestehen стосуються загального дозволу та мають сильне інституційне підґрунтя: Durch den Mietvertrag wird der Vermieter verpflichtet, dem Mieter den Gebrauch der Mietsache wдhrend der Mietzeit zu gewдhren (S. 1 Abs. 1 § 535 BGB).

Директиви іншої групи - заборони (Verbot) - виражаються усталеними словосполученнями з дієсловами verbieten, untersagen, versagen: Das Berufsverbot kann fьr immer angeordnet werden, wenn zu erwarten ist, da die gesetzliche Hцchstfrist zur Abwehr der von dem Tдter drohenden Gefahr nicht ausreicht (S. 2 Abs. 1 § 70 StGB).

За допомогою декларативів явища, які існують у реальному світі, матеріалізуються у певні юридичні поняття. Комунікативно-прагматичною метою декларативів є визнання існування певного стану речей або явища: "Eine Gesellschaft, deren Zweck auf den Betrieb eines Handelsgewerbes unter gemeinschaftlicher Firma gerichtet ist, ist eine offene Gesellschaft, wenn bei keinem der Gesellschafter die Haftung gegenьber den Gesellschaftsglдubigern begrenzt ist (§ 105 HGB)".

До класу декларативів можуть належати деякі усталені словосполучення директивного характеру. Це стосується таких колокацій, як Bestimmung (Vorschrift, Verordnung, Gesetz, Befehl) erlassen та Erlaubnis (Genehmigung, Bewilligung, Einwilligung, Zustimmung, Vollmacht, Ermдchtigung, Berechtigung, Auflage usw.) erteilen.

Комісивні мовленнєві акти, прикладом яких є погрози (Drohungen), можна знайти у Кримінальному кодексі Німеччини: Der Versuch ist strafbar (Abs. 3 § 259 StGB). Даний тип мовленнєвих актів містить не лише елементи категорії комісивів, а й також директивів, оскільки за допомогою погрози може бути спричинена певна дія або бездіяльність адресата.

Щодо текстів судових рішень можна констатувати таке ж саме розмаїття класів мовленнєвих актів, як і в текстах законів.

Ми цілком погоджуємося з позицією Е. Фельдера, який основними прагматичними критеріями при аналізі текстів судових рішень з лінгвістичної точки зору називає адресування, поліфункціональність та інтертекстуальність.

Одне й те саме висловлення для різних адресатів може виконувати різні функції та мати різні наслідки завдяки поліфункціональності в тексті. Передумовою для цього є припущення адресантом, що повідомлення спрямовується для гетерогенних адресатів, які як активні реципієнти надають тексту індивідуального значення.

У дисертаційному дослідженні розглядається структура судового рішення, де кожна частина має свою комунікативно-прагматичну мету. Вдале досягнення комунікативно-прагматичної мети залежить від обраних лексичних засобів.

Вступна частина рішення завжди починається з усталеного словосполучення im Namen des Volkes, що являє собою, незалежно від адресата, мовленнєвий акт експресив. Комунікативно-прагматичною метою даного акту є налаштування на певний психологічний стан, який є наслідком усвідомлення того, що рішення повинно відповідати волі народу.

У резолютивній частині єдиний адресант - суд - направляє повідомлення багатьом адресатам - сторонам, виконавчим органам, іншим інстанціям, юристам загалом: Der Antrag der Angeklagten vom 11. Dezember 2006 auf Nachholung rechtlichen Gehцrs gegen den Beschluss des Senats vom 8. November 2006 wird auf ihre Kosten zurьckgewiesen (BGH, 1 StR 488/06 від 22.12.2006).

Основним у цьому реченні виступають два словосполучення (der Antrag wird zurьckgewiesen, auf ihre Kosten), які обрамляють резолютивну частину рішення суду: "Der Antrag … wird auf ihre Kosten zurьckgewiesen". Оскільки це - рішення касаційної інстанції, воно має інформативне значення для нижчих інстанцій та для всіх юристів, які вивчають судову практику. Комунікативно-прагматичною метою у даному випадку є доведення до відома того, що якщо заяву відповідача відхилено, то витрати має нести та сторона, яка подала заяву, у цьому конкретному випадку - відповідач. Якщо припустити, що адресатом є юристи або інші судові інстанції, дані словосполучення можна віднести до класу репрезентативів.

Описова частина фіксує факти та події, які були відомі сторонам та які встановив суд по даній справі. Показовим є використання переважно мовленнєвих актів, що належать до класу декларативів та репрезентативів. Починаються такі речення словосполученнями типу: Die Beteiligten streiten ьber…, streitig ist… Далі, зазвичай, описуються події, які призвели до правопорушення, що є підставою для постановлення певного рішення. З одного боку, метою даної частини є відображення стану справ, з іншого - тут інституціоналізуються факти, наведені сторонами та зібрані судом.

Описова частина закінчується усталеною формулою типу wegen der weiteren Einzelheiten des Sachverhaltes wird auf … Bezug genommen або zur Ergдnzung des Tatbestandes wird auf … verwiesen, яка має лише декларативний характер.

Мотивувальна частина рішень починається з рішення попередньої інстанції у певній справі, де також зазначається суть касаційних вимог скаржника та інформація про те, чи задоволено скаргу. Ця інформація надається у вигляді усталених формул типу das Landgericht hat die Angeklagte/den Angeklagten wegen … verurteilt, das Landgericht hat die Angeklagte/den Angeklagten (G)… fьr schuldig befunden тощо.

Комунікативно-прагматичною метою мотивувальної частини рішення суду є доведення сторонами обставин справи, а також ґрунтовна аргументація тих позицій, яких дотримується суд при ухваленні рішення. Така позиція виражається репрезентативними мовленнєвими актами, що мають скоріше оцінний характер, за допомогою словосполучень типу: das Landgericht hat … zu Recht erwogen, das Landgericht zu der Ьberzeugung gelangt ist, hat mit tragfдhigen Begrьndungen verneint тощо.

словосполучення юридичний лінгвістика культурний

Висновки

У дисертації пропонуються теоретичні узагальнення та якісно новий погляд на усталені словосполучення правничої мови з точки зору лінгвокультурологічного та комунікативно-прагматичного аспектів. Основні теоретичні та практичні результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1. Усталеними вважаються такі словосполучення, яким притаманні ознаки полілексикалізації та стійкості для неідіоматичних, й ідіоматичності для ідіоматичних (переосмислених) сполучень слів. Досліджувані мовні одиниці можуть складатися з двох і більше слів (необов'язково автосемантичних). Неідіоматичні усталені словосполучення відрізняються від вільних головним чином тим, що мають значно вищий ступінь спаяності компонентів, є відтворюваними та нарізнооформленими. В дисертаційному дослідженні встановлено, що усталені словосполучення належать до фразеологічної системи мови та трактуються в роботі в широкому розумінні.

Усталені словосполучення з інституційних юридичних текстів розподілено за трьома типами класифікації: структурно-семантичною, структурно-синтаксичною та структурно-морфологічною. Відповідно до кожної з них встановлено основні функціональні ознаки певних типів словосполучень, характерних для мови права.

2. Визначено поняття інституційного юридичного тексту. Виділені ознаки зазначених текстів доводять провідну роль усталених словосполучень у процесі створення текстів. Зокрема, стислість та уніфікованість проявляється у використанні усталених словосполучень, які сприймаються як звичайні обов'язкові компоненти, що спрощує процес укладання текстів і забезпечує однотипність засобів в однакових ситуаціях. Ефект точності тексту набувається за допомогою використання номінативних стереотипів як лексикалізованих мовних одиниць, що мають термінологічний та номінативний характер. Нейтральність і відсутність індивідуальних рис забезпечується використанням абстрактно-узагальненої лексики, передусім дієслівних усталених словосполучень в неозначеній формі та пасивному стані, аналітичних конструкцій з дієслівним елементом (вербоїдів).

3. Основними підходами до виявлення національно-культурної специфіки усталених словосполучень на сучасному етапі є: лінгвокраїнознавчий, контрастивний, лінгвокультурологічний та лінгвокогнітивний. Зважаючи на те, що методологічною основою є розуміння онтологічної сутності мови як соціального явища й антропоцентричний підхід, який передбачає синтез когнітивізму та функціоналізму, в дисертаційному дослідженні беруться за основу лінгвокультурологічний і частково лінгвокогнітивний підходи.

4. Спираючись на визначення смислів, що становлять етнокультурні концепти "порядок" і "право", доведено, що право розглядається представниками німецької національності у вузькому розумінні, а саме як система законодавства або нормативно-юридичних актів. В такому розумінні право є складовою концепту порядок, який розуміється як суспільна система. Тому національно-культурною особливістю є надання вагомого значення концепту "порядок", який виступає для німців макроконцептом відносно поняття "право". Дослідження зазначених концептів показало, що системоутворювальними цінностями у німецькій лінгвокультурі, які безумовно відображаються на системі права, є такі: порядок, право, закон, справедливість, влада.

Лінгвокультурологічна роль метафор в німецьких інституційних юридичних текстах, зокрема у текстах законів та судових рішень, полягає у вкрапленні в поняття нового знання про світ на підставі вже пізнаної дійсності, що приводить до створення нового, зрозумілого поняття.

5. Для законодавчих текстів комунікативно-прагматичною метою директивів є загальний вплив на поведінку, надання дозволу, висловлення заборони; комісивів - висловлення погрози; декларативів - визнання існування певного стану речей або явища. Для текстів судових рішень комунікативно-прагматичною метою у декларативах є визнання факту скасування рішення, припинення провадження у справі, розподілу судових витрат тощо; визнання фактів існуючими; оцінка класифікації обставин справи судом нижчої інстанції; у репрезентативах - доведення до відома певних фактів; класифікація; у директивах - спонукання до скасування рішення, припинення провадження у справі, розподілу судових витрат тощо.

Одним із засобів досягнення комунікативно-прагматичної мети є вживання усталених словосполучень: в законодавчих текстах на семантичному рівні переважають аналітичні конструкції з дієслівним елементом (вербоїди), колокації, номінативні стереотипи (для визначення понять); в текстах судових рішень перевага віддається колокаціям, номінативним стереотипам, а також різновиду останніх - мовленнєвим штампам/кліше, які створюють ефект офіційності та стандартизованості.

6. Особливістю юридичних інституційних текстів є те, що одними й тими ж лексичними засобами - усталеними словосполученнями - можуть виражатися декілька мовленнєвих актів. Цей факт пояснюється особливістю законодавчих текстів та судових рішень, де наявний один адресант - законодавчий орган або суд, і декілька адресатів. Таким чином, в німецьких юридичних інституційних текстах констатуємо наявність феномену поліфункціональності.

Основні положення дисертації висвітлено в таких одноосібних публікаціях автора

1. Постриган С. Аналітичні конструкції з дієслівним елементом: структурно-семантична характеристика (на матеріалі німецьких юридичних текстів) / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 21. - Ч. 3. - К.: КПЦ "Київський університет", 2007. - С. 32-37.

2. Постриган С. Колокації у німецьких юридичних текстах / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 18. Книга 2. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 83-86.

3. Постриган С. Метафоричні словосполучення у юридичній комунікації / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 16. Книга 2. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 91-93.

4. Постриган С.В. Національно-культурна специфіка фразеології німецьких юридичних текстів / С. Постриган // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. - Випуск 22. - Ч. 2 - К.: ВПЦ "Київський університет", 2007. - С. 64 - 68.

Размещено на Allbest.ru