Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Семантичний розвиток прикметників оцінки в німецькій мові VIII-XVII століть

Попова Марія Петрівна

Чернівці 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Левицький Віктор Васильович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Іщенко Ніна Григорівна, Національний технічний університет України «КПІ», факультет лінгвістики,

професор кафедри теорії, практики та перекладу англійської мови;

кандидат філологічних наук, доцент Ягупова Лариса Миколаївна, Донецький національний університет, професор кафедри германської філології.

Захист відбудеться „10“ грудня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, V корп., ауд. 230.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано „09“ листопада 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Кульбабська

1. Загальна характеристика роботи

семантичний прикметник німецький лексичний

Мова - це відкрита система, яка еволюціонує кількісно та якісно, залишаючись при цьому стабільною у виконанні своїх основних функцій. Акумулюючи вже відомі людині знання та досвід, мова водночас реагує на нові віхи розвитку суспільства. Отже, явище мовних змін є формою функціонування всіх живих мов. На різних етапах свого розвитку мова змінюється з неоднаковою швидкістю, але не існує періодів, коли мова не змінюється взагалі.

Для кожного окремого соціуму мова постає у своєму сталому та довершеному вигляді. Проте, щоб осягнути належним чином, як організоване певне мовне явище в синхронії, треба звернутися до його історичного підґрунтя. Тому останнім часом у лінгвістиці поновлюється інтерес до проведення досліджень діахронічного характеру, що засвідчує численна кількість наукових публікацій у сфері діахронії із застосуванням нових методологічних парадигм. Особливу увагу вчених привертає вивчення лексичної системи мови як такої, що інтенсивніше за інші мовні рівні зазнає змін (І.А. Галуцьких, О.Л. Гасько, Н.В. Медведовська, Н.І. Козак та ін.), а також з'ясування шляхів і способів еволюції та поповнення лексичного складу мови в процесі розвитку суспільства (О.Д. Огуй, М.О. Антонюк, І.В. Пересада).

Аналіз лексикографічних джерел та літературних текстів VIII-XVII століть засвідчує, що поняттєва сфера оцінки на різних етапах розвитку німецької мови представлена неоднаковими лексичними одиницями (далі - ЛО), зокрема прикметниками із загальним оцінним значенням. Групу прикметників загальної оцінки формують антонімічно протиставлені одиниці зі значеннями „хороший, добрий, гарний“ i „поганий, злий, огидний“ разом із їхніми стилістичними синонімами на зразок „чудовий, прекрасний, милий, відмінний, бездоганний“ / „жахливий, страшний, ненависний, неприємний“. Ці слова в повному обсязі виражають категорію оцінки та здатні виконувати функцію заміщення частковооцінних слів (О.М. Вольф), узагальнюючи окремі позитивні й негативні властивості та характеристики.

Предметом вивчення низки лінгвістичних досліджень є виявлення особливостей функціонування оцінної та емоційної лексики на матеріалі української, російської, німецької та англійської мов у синхронії (Н.В. Іваненко, І.В. Онищенко, Т.А. Космеда, Н.Д. Арутюнова, О.М. Вольф, О.А. Івін, О.М. Шрамм, В.І. Шаховський, В.М. Телія, Є.Ф. Петрищева, Е.М. Меднікова, Н.В. Вишивана, А.В. Лукенчук, В.М. Кирилова, Н.М. Кислицина, Л.Ф. Соловйова та ін.). Згадані монографії визначаються комплексним характером вивчення окресленого кола слів із їхніми синонімічними, антонімічними та різного типу міжлексемними зв'язками. Проте аналогічні дослідження в сфері діахронії обмежуються чи то описом функціонування одного конкретного слова протягом усієї його історії (А. Кресс, З. Вендлер), чи то розглядом семантичної еволюції мовного явища впродовж якогось одного мовного періоду або на матеріалі текстів окремого автора (К. Бергман, П. Ганц, Р. Ріс) та ін.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена потребою комплексного вивчення прикметників загальної позитивної та негативної оцінки в діахронії як вираження ціннісних морально-етичних та естетичних канонів носіями німецької мови на різних етапах її розвитку. Постає необхідність установлення причин семантичного розвитку прикметників оцінки упродовж їхнього функціонування в давньоверхньонімецькому (далі - двн.), середньоверхньонімецькому (далі - свн.) та ранньонововерхньонімецькому (далі - рнвн.) періодах, що дасть змогу встановити зовнішні чинники впливу на семантичну еволюцію цілої групи ЛО, які знайшли своє відображення в мовних семантичних зсувах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах теми кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Синхронічні та діахронічні дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618), зокрема - досліджено функціонування прикметників зі значенням загальної оцінки в діахронії та особливості їхнього семантичного розвитку. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 22 лютого 2007 р.).

Мета дослідження - виявлення семантичних, структурних і функціональних характеристик прикметників оцінки на кожному з етапів розвитку німецької мови та встановлення особливостей семантичного розвитку прикметників оцінки в німецькій мові на основі зіставлення трьох мовних періодів (двн., свн., рнвн.).

Досягнення поставленої мети зумовило розв'язання низки конкретних завдань:

1) провести інвентаризацію лексичних одиниць, які покривають поняттєву сферу позитивної та негативної оцінки в трьох часових зрізах німецької мови;

2) визначити найтиповіші контекстуальні набори прикметників оцінки та дослідити їх на синтагматичному рівні [досліджуваний прикметник оцінки] + [семантичний підклас іменників];

3) виявити парадигматичні зв'язки в межах спостережуваної групи лексичних одиниць та описати відношення елементів обраної парадигми слів на основі їхньої семантичної подібності;

4) зіставити одержані результати дослідження прикметників оцінки кожного мовного етапу з попереднім і з'ясувати основні причини семантичної стабільності чи мінливості лексичних одиниць на позначення загальної оцінки;

5) порівняти варіативність складу лексико-семантичного поля прикметників позитивної та негативної оцінки впродовж трьох періодів розвитку німецької мови;

6) встановити наявність / відсутність взаємозв'язку між окремими кількісними характеристиками спостережуваного корпусу слів;

7) проаналізувати екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники семантичного розвитку прикметників оцінки в німецькій мові на основі комплексного вивчення їхніх синтагматичних і парадигматичних зв'язків упродовж трьох мовних етапів.

Об'єкт дослідження - прикметники зі значенням загальної позитивної та негативної оцінки в двн., свн. та рнвн. періодах німецької мови.

Предметом дослідження є особливості семантичного розвитку прикметників оцінки в німецькій мові на основі їхніх семантичних, структурних, функціональних та етимологічних характеристик на різних етапах розвитку німецької мови.

Матеріалом дослідження слугують по 4 лексикографічних джерела для двн., свн. та рнвн. мовних періодів. Проаналізовано поетичні та прозові тексти VIII-XVII століть (15 - для двн.; 18 - для свн. та 41 - для рнвн. мовного періодів), загальним обсягом вибірки близько 2 млн. слововживань. На основі вибірки виділено 771 та 321 слововживання прикметників позитивної та відповідно негативної оцінки для двн. мови; 4049 і 476 слововживань для свн. мови та 3252 та 880 слововживань для рнвн. мови.

Методи дослідження зумовлені метою дисертації та поставленими завданнями. Інвентаризацію масиву ЛО проведено методом компонентного аналізу словникових дефініцій, методом суцільної вибірки з літературних джерел, а також із застосуванням квантитативного методу, шляхом обчислення коефіцієнта варіації. Контекстуальний аналіз із дистрибутивно-статистичним прийомом залучено для вивчення розподілення спостережуваних слів стосовно їх найближчого контекстуального оточення. Застосування квантитативних методик - критерію ч2 та коефіцієнта взаємної спряженості К - засвідчує наявність статистично значущих синтагматичних зв'язків на рівні [досліджуваний прикметник оцінки] + [семантичний підклас іменників], а також ступінь інтенсивності зафіксованих зв'язків. Кореляційний аналіз уможливлює опис семантичної подібності між складниками лексико-семантичного поля (далі - ЛСП) оцінки, а також дасть змогу виявити залежність між окремими кількісними параметрами. Предметно-описовий та логіко-індуктивний методи виявилися дієвими для узагальнення й викладу одержаних результатів дослідження. Порівняльну методику залучено для зіставлення кількісних і якісних характеристик ЛСП прикметників оцінки на різних етапах розвитку німецької мови.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в германському мовознавстві здійснено комплексне вивчення групи слів зі значенням загальної позитивної та негативної оцінки в трьох періодах розвитку німецької мови; змодельовано ЛСП з ієрархічними відношеннями ядро-периферія для кожного окремого етапу становлення німецької мови; з'ясовано семантичні та функціональні особливості прикметників оцінки в окремих часових зрізах та виявлено їхні відмінності порівняно з іншими мовними періодами; встановлено й проаналізовано загальні тенденції та окремі випадки семантичного розвитку ЛО загальної оцінки. Принципово важливим критерієм новизни роботи є застосування низки лінгвостатистичних методів, що підвищує рівень об'єктивності дослідження та надає достовірності одержаним результатам.

Наукову новизну дисертації можна узагальнити в положеннях, які виносяться на захист:

1. Відповідно до проведеної формалізованої інвентаризації прикметники оцінки постають як складники певної лексичної парадигми, а саме ЛСП. Упродовж свого функціонування на різних етапах розвитку німецької мови ЛСП прикметників оцінки характеризується певними структурними особливостями, а також виявляє кількісні та якісні видозміни на кожному з етапів становлення німецької мови.

2. Синтагматичні зв'язки одиниць ЛСП позитивної та негативної оцінки простежуються в контекстуальних наборах прикметників оцінки, що їх становлять семантичні підкласи іменників. Динаміка сполучуваності на рівні [прикметник оцінки] + [семантичний підклас іменників] демонструє розвиток значення досліджуваної групи слів.

3. На кожному з етапів розвитку німецької мови одиницям ЛСП оцінки властиві парадигматичні зв'язки різної інтенсивності. Семантична близькість між окремими одиницями поля дає змогу спрогнозувати перебіг їх подальшого семантичного розвитку (найчастіше виштовхування за межі ядра або загалом за межі парадигми внаслідок високої конкуренції з іншими членами поля).

4. Відносна семантична стабільність у ході зіставлення кожного мовного етапу з попереднім простежується в ядерних складників лексико-семантичного поля прикметників позитивної та негативної оцінки, які вирізняються з-поміж інших високою частотою вживання, простотою морфологічної будови та великим семантичним навантаженням. Наближені до центру периферійні елементи здатні мігрувати в ядерну групу. Одиниці віддаленої периферії володіють асоціативними зв'язками зі словами інших ЛСП, куди вони можуть згодом перейти під впливом тих чи інших чинників.

5. Конституенти ЛСП негативної оцінки визначаються більшою варіативністю складу порівняно зі складниками ЛСП позитивної оцінки від двн. до рнвн. мовного періоду. На кожному етапі розвитку німецької мови ЛСП прикметників негативної оцінки представлене неоднаковими одиницями. Крім основного складу, змінюється також домінанта поля.

6. Частота слововживань, широта сполучуваності, кількість синтагматичних і парадигматичних зв'язків для прикметників ЛСП позитивної та негативної оцінки неоднаково корелюють між собою. Інтенсивність кореляції змінюється також від одного часового континууму до кожного наступного.

7. Семантична еволюція прикметників оцінки зініційована низкою взаємозалежних і взаємозумовлених позамовних і внутрішньомовних чинників. Особливо динамічно мовні зміни постають у періоди докорінних епохальних трансформацій, коли носії мови переосмислюють ціннісні стереотипи.

Теоретичне значення. Дисертація може слугувати доповненням та уточненням теоретичних положень у семасіології та історичній лексикології з питань розвитку лексичного складу німецької мови. Результати дослідження сприятимуть поглибленню загальнотеоретичних концепцій щодо розвитку лексичного складу німецької мови загалом й прикметників оцінки зокрема. Встановлення взаємодії між культурним розвитком суспільства та мовними процесами, аналіз морально-етичних і естетичних норм соціуму в певну історичну епоху та мовних засобів їх вираження можна вважати певним внеском у теоретичні засади лінгвокультурології.

Практичне значення дослідження визначене можливістю використання його основних положень і результатів у підготовці до лекційних і практичних занять із вступу до мовознавства, лексикології, вступу до германського мовознавства, історії німецької мови, а також у навчально-методичних посібниках із теоретичної й історичної лексикології німецької мови, для укладання історико-етимологічних словників німецької мови та в наукових пошуках студентів і аспірантів.

Особистий внесок автора полягає у випробуванні нового методологічного апарату із застосуванням квантитативних методів у ході проведення діахронічного дослідження; моделюванні ЛСП прикметників оцінки окремо для двн., свн. та рнвн. мовних періодів; фіксації випадків звуження / розширення / зміни контексту окремих оцінних атрибутів; встановленні специфіки семантичної еволюції спостережуваної групи лексичних одиниць.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (16.04.09 р., протокол № 4). Основні положення дисертації висвітлено на шести міжнародних наукових конференціях: „Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес“ (Чернівці, 2004), „Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку 2006“ (Дніпропетровськ, 2006), „Науковий потенціал світу - 2006“ (Дніпропетровськ, 2006), „Сучасні проблеми та шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті `2007“ (Одеса, 2007), „Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес“ (Чернівці, 2007) „Актуальні проблеми германської філології“, присвяченій 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук В.В. Левицького (Чернівці, 2008) та одній всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми філології та перекладознавства“ (Хмельницький, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено у 8 одноосібних статтях, надрукованих у фахових виданнях ВАК України, та 7 статтях у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація (основний обсяг - 178 с., загальний обсяг - 285 с.) складається з переліку скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, шести додатків, списку використаних джерел (282 позиції, з них 19 найменувань лексикографічних джерел), списку джерел ілюстративного матеріалу. У додатках (107 с.) подано 24 таблиці, 5 рисунків, а також інвентаризаційні списки лексичних одиниць.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, з'ясовано актуальність, об'єкт, предмет, мету, завдання, описано методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та особистий внесок автора, теоретичну й практичну значущість дисертації, визначено положення, винесені на захист, наведено дані про апробацію результатів дослідження і публікації та описано структуру дисертації.

Перший розділ - „Теоретичні передумови дослідження семантичного розвитку прикметників оцінки“ присвячено основним проблемам теорії оцінки як соціального й мовного явища та вираження її в мові прикметниками оцінки (1.1, 1.2), визначенню розвитку мови як необхідної умови її функціонування загалом та семантичного розвитку слова зокрема (1.3), розгляду причин, видів і процесу перебігу семантичних змін. У цьому ж розділі обґрунтовано вибір матеріалу дослідження та акцентовано на основних методах із вказівкою на конкретні випадки їхнього застосування.

Оцінка як фрагмент мовної картини світу представлена в мові етноспецифічними різнорівневими мовними засобами. Найбільш придатними з-поміж лексичних засобів для вираження оцінки є прикметники (О.М. Вольф, Е.М. Меднікова, Л.Ф. Соловйова). Лексичне угруповання прикметників із загальним оцінним значенням з огляду на певні критерії розмежування лексичних мікросистем (за В.В. Левицьким) необхідно розглядати як елементи ЛСП оцінки. Такими критеріями виступають позамовні зв'язки та відношення прикметників оцінки; слова одного порядку з абстрактним значенням оцінки в межах лексичної мікросистеми; розташування ідентифікатора угруповання, представленого словосполученням „прикметники оцінки“, поза межами мікросистеми; відношення комутації або додаткової дистрибуції в межах континууму досліджуваних одиниць; одновимірність лексичної парадигми.

Виходячи з парадигматичного принципу організації мовного поля словесних знаків (за Й. Тріром), під лексико-семантичним полем у дисертації розуміємо структурно організоване угруповання лексичних одиниць для відображення в мові певного понятійного сегмента, елементи якого характеризуються відношеннями різного типу - протиставлення, атракція, подібність тощо. Польова модель демонструє діалектичний зв'язок між позамовними реаліями та їх мовною репрезентацією. Лексична підсистема, представлена у вигляді ЛСП, функціонує на основі взаємозв'язків її елементів. Зміна характеру цих зв'язків зумовлює реструктуризацію лексичних мікросистем, що можна простежити під час використання польового підходу у вивченні лексичної системи мови в діахронічних дослідженнях.

Спираючись на релятивістську концепцію потрактування лексичного значення слова (В.А. Звегінцев, Ю.Д. Апресян, Е.М. Меднікова), ми схильні вважати, що значення слова формується трьома джерелами: предметом, що його позначає слово; поняттям, яке воно виражає, та сполучуваністю з іншими словами (1.4). Власне мовним чинником вважають сполучуваність, яка є основою для визначення семантики слів. Звідси, семантичну зміну лексичної одиниці розуміємо як зміну сполучуваності слова, яка, за врахування певних чинників (функціональної доцільності нового значення, частоти вживання та швидкості його розповсюдження, експресивного забарвлення), призводить до конвенціоналізації оказіонального вжитку. Семантичний розвиток прикметників оцінки розглядаємо як процес і наслідки перебігу семантичних змін окресленої групи слів.

Семантичні зміни спричинено дією позамовних та власне мовних чинників (1.5.1), вплив яких варто розглядати як однаково важливий (В.А. Звегінцев, Р.О. Будагов, Б.О. Серебренніков). Процес перебігу семантичних змін (1.5.2) супроводжується етапами появи інновації, її розповсюдження, досягнення так званого „апогею“, входження в мовну систему на правах норми або її відкидання („S“-подібна крива, згідно з гіпотезою Осгуда та Зебеока). Засоби, за допомогою яких здійснюються семантичні зміни, класифікують як види або способи (1.5.3).

У підрозділі 1.6 описано вибір матеріалу та методів дослідження.

У другому розділі „Лексико-семантичне поле прикметників оцінки давньоверхньонімецької мови“ проведено ономасіологічно-семасіологічне вивчення поняттєвої сфери оцінки, вираженої прикметниками в двн. мові, шляхом побудови ЛСП позитивної та негативної оцінки. У межах ЛСП проаналізовано синтагматичні та парадигматичні зв'язки спостережуваних слів. Установлено детермінованість одних кількісних характеристик прикметників оцінки іншими.

Поєднання ономасіологічного та семасіологічного підходів передбачає насамперед добір слів на позначення загальної оцінки на різних етапах розвитку німецької мови, виокремлення дібраних слів у ЛСП та аналіз особливостей функціонування поля як цілісного угруповання, у зв'язку з чим розглянуто семантичний розвиток окремих одиниць поля.

Відповідно до поетапно проведеної інвентаризації (2.1.1) встановлено, що до складу ядерних елеметнів ЛСП прикметників позитивної оцінки в двн. мові входять 7 одиниць (guot, scфni, liob, mвri, reht, suozi, hзr), інші 47 лексем є конституентами периферії першої групи. Домінантою ЛСП прикметників позитивної оцінки є найчастотніша за кількістю слововживань і стилістично нейтральна лексична одиниця guot.

Недостатній обсяг вибірки прикметників загальної негативної оцінки виключає можливість застосування формалізованих методів дослідження для виділення в складі ЛСП ядерних і периферійних конституентів. Керуючись неформальними методами, вважатимемо найчастотнішими ті ЛО на позначення негативної оцінки, частота вживання яких у текстах двн. мови перевищує 7 слововживань. Отже, ядерну групу ЛСП формують 13 прикметників негативної оцінки: ubil, leid, wзlоh, arg, abuh, widerwartоg, leidsam, fravili, lфs, widarwart, egislоh, scantlоh, widarzuomi. Домінантою поля виступає двн. ubil (2.2.1).

Оскільки значення прикметника як частини мови полягає у позначенні властивостей, якостей, характеристик предмета, що виражений іменником, функціональні особливості прикметників ЛСП оцінки потрібно аналізувати в контексті з іменниками. На ґрунті класифікації підкласів іменників І.І. Чернишової, доопрацьованій В.В. Левицьким, нами виокремлено 19 семантичних підкласів іменників як еталонних контекстуальних наборів прикметників оцінки (на зразок: зовнішність людини, частини тіла; власні назви; люди (загальні назви); соціальний стан, професія, рід занять людей; риси характеру; неживі предмети, речі тощо).

Контекстуальний аналіз у поєднанні з дистрибутивно-статистичним прийомом засвідчив, що об'єктами як позитивної, так і негативної оцінки в двн. мовному періоді є людина, її діяльність (у т.ч. мовленнєва), риси характеру, а також предмети навколишньої дійсності. Відповідно найчастотнішу сполучуваність зафіксовано з підкласами іменників „Люди (загальні назви)“, „Мова та мовлення“, „Абстрактні поняття“, „Неживі предмети, речі“, „Вчинки, дії, процеси“ та „Риси характеру“. Відмінним для прикметників позитивної оцінки, порівняно з ЛО негативної оцінки, є їх часте вживання з підкласом іменників на позначення біблійних персонажів. Будь-яке оцінне висловлення неактуальне для іменників на позначення флори, фауни та власних імен.

Попри те, самі по собі частоти сумісного вживання ще не свідчать про ступінь зв'язаності слів у словосполученні чи про стабільність їх контекстуального зв'язку. Засвідчити наявність розбіжностей між емпіричними і теоретично очікуваними величинами та виявити таким чином невипадкові контекстуальні сполуки в моделі [прикметник] + [семантичний підклас іменників] уможливлює застосування квантитативного методу - критерію ч2. Для побудови альтернативних таблиць мінімальною статистично значущою величиною ч2 є 3,84 при df = 1. Коефіцієнт взаємної спряженості К вказує на ступінь зафіксованого зв'язку.

Установлено такі стабільні контекстуальні сполуки для прикметників ЛСП позитивної та негативної оцінки (у порядку зменшення коефіцієнта К):

· guot + підкласи іменників „Соціальний стан, професія“ (guot hirti „хороший чабан“); „Страви, напої, їжа“ (got guin „хороше вино“); „Час, відрізки часу“ (ziti guati „слушна година“).

· scфni + підкласи іменників „Зовнішність людини; частини тіла“ (sconaz annuzzi „гарне обличчя“); „Природа, її явища; ландшафт“ (in lufte filo scono „в приємному повітрі“); „Місцевість, місце перебування“ (lando scфniust „найгарніша країна“).

· mвri + підкласи іменників „Абстрактні поняття“ (mвri maht godes „велична сила Божа“); „Вчинки, дії, процеси“ (scidunga mвri „чудовий розподіл“).

· suozi + підклас іменників „Мова та мовлення“ (suazaz uuort „солодкі / приємні слова“).

· hзr + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (heremo man „шановній людині“).

· liob + підклас іменників „Біблійні персонажі“ (liobo druhtin min „любий Господе мій“).

· reht + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (guot man inti reht „хороша людина та справедлива“).

· leidsam + підклас іменників „Абстрактні поняття“ (leidsam uuillo „погані наміри“).

· egislоh + підклас іменників „Перебіг подій, справи“ (egislicha sacha „жахливий стан речей“).

· fravіli + підклас іменників „Перебіг подій, справи“ (ding fravali „погані справи“).

· ubil + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (ubil man „зла людина“).

· wзlоh + підклас іменників „Абстрактні поняття“(welihhemo tфde „страшною смертю“).

· ubil + підклас іменників „Страви, напої, їжа“ (ubilan uuahsmon „поганий плід“).

· arg + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (argi liuti „злі люди“).

Парадигматичні відношення оцінних атрибутів на основі їхньої реалізованої сполучуваності з підкласами іменників, за даними кореляційного аналізу, вказують на існування певних синонімічних рядів у межах ЛСП позитивної та негативної оцінки (наприклад, guot - hзr - reht, guot - liob - reht, suozi - kleini, wзlоh - leid - widаrzuomi - lфs, scantlоh - fravili - egislоh, arg - ubil - widerwartоg) (див. 2.1.4, 2.2.4). Висока семантична подібність двн. reht і wзlоh з іншими складниками ЛСП ставить їх під загрозу виключення з ядерної групи ЛСП або й винесення за межі спостережуваної парадигми загалом.

Протилежним полюсам оцінки властиве неоднакове співвідношення таких кількісних параметрів, як частота вживання, широта сполучуваності, кількість суттєвих синтагматичних і парадигматичних зв'язків (2.1.5, 2.2.5). Негативні оцінні прикметники демонструють значно вищу кореляцію зв'язку між усіма кількісними характеристиками, що пов'язано з більшою експресивністю при вираженні негативного оцінного ставлення.

У третьому розділі „Лексико-семантичне поле прикметників оцінки в середньоверхньонімецькій мові“ змодельовано ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки свн. мови. Проаналізовано зміни значення прикметників порівняно з двн. мовою на тлі виявлених синтагматичних і парадигматичних відношень. Установлено причини переструктурування досліджуваного ЛСП.

Інвентаризацію ЛО на позначення позитивної та негативної оцінки у свн. мові (3.1.1) проведено за зразком інвентаризації двн. мови. ЛСП прикметників позитивної оцінки свн. мови нараховує 66 складників (5 ядерних елементів: свн. gыt, schњn, lieр, sьeze, wert; 17 одиниць периферії першої групи; 44 - периферії другої групи). Домінанта поля незмінна - свн. gыt.

До складу ЛСП прикметників негативної оцінки свн. мови входять 40 конституентів (7 ядерних складників: bњse, ьbel, vreislich, valsch, leit, grim, vreissam; 8 одиниць периферії першої групи; 25 - периферії другої групи). Лексема ьbel поступається місцем домінанти поля свн. ЛО bњse (3.2.1).

Зі складу ЛСП оцінки внаслідок процесу відштовхування між семантично подібними елементами поля, а також через відсутність будь-яких зв'язків із жодним елементом досліджуваної парадигми вийшли mammunti, reht із позитивним оцінним значенням, а також frеveli та wзlосh із негативним оцінним значенням.

Із прийняттям нової ідеології (лицарська культура), норм поведінки та ціннісних орієнтирів німецька мова свн. періоду поповнюється низкою запозичень із французької та нідерландської мов (fоn, clвr, hцvesch, valsch). Нові елементи не лише змінюють смислові відношення слів, але й спричиняють реструктуризацію ЛСП прикметників оцінки.

Відносною стабільністю семантики з відчутним розширенням значення вирізняються найчастотніші прикметники ЛСП позитивної оцінки (gыt, schњn, sьeze). Крім стабільних синтагматичних зв'язків, збережених із двн. мови, набуто нові (у порядку зменшення величини коефіцієнта К) (3.1.2, 3.1.3):

· gыt + підкласи іменників „Страви, напої, їжа“ (guote spоse „хороша / смачна страва“); „Неживі предмети, речі“ (guot gewant „гарний одяг“); „Соціальний стан, професія“ (ein vollin gьt knecht „чудовий слуга“); „Абстрактні поняття“ (daz aller beste leben „найкраще життя“); „Місце перебування“ (ein burc, diu beste „найкраща фортеця“); „Час, відрізки часу“ (guote nacht „доброї ночі“).

· schњn + підкласи іменників „Фауна“ (schњniu ros „гарний кінь“); „Флора“ (di sconen wiseblumen „гарні польові квіти“); „Зовнішність; частини тіла“ (schњne hвr „гарне волосся“); „Місце перебування“ (schњniu lant „чудова країна“); „Власні назви, імена“ (der schњnen Sigelinden kind „дитина гарної Зегілінди“); „Природа, її явища; ландшафт“ (wolken schфne „гарні хмари“).

· sьeze + підкласи іменників „Мова та мовлення“ (mit sьzir redin „приємними словами“); „Природа, її явища; ландшафт“ (daz sьeze weter „гарна погода“); „Зовнішність; частини тіла“ (mit einem sьezen munde „милою / гарною посмішкою“); „Вчинки, дії, процеси“ (suozze arbeit „добра справа“); „Час, відрізки часу“ (sьeziu jugent „чудова молодість“).

За появи нових синтагматичних зв'язків у прикметників оцінки простежується тенденція до послаблення інтенсивності сполучуваності з однаковими підкласами у свн. мові порівняно з двн. мовою (3.1.4).

Змінено смисловий центр ЛО lieр, mвre, rоch, hкr, tiur. Семантична еволюція лексем rоch і hкr протікає за подібним зразком (зсув синонімів, за Г. Шпербером).

Набір ядерних компонентів ЛСП негативної оцінки, порівняно з двн. мовним періодом, змінено, тому говорити про семантичний розвиток окремих оцінних атрибутів досить важко (3.2.2, 3.2.3).

На основі семантичної сполучуваності прикметників оцінки за допомогою кореляційного аналізу встановлено парадигматичні відношення різної інтенсивності між елементами ЛСП оцінки (3.1.5, 3.2.4). Акцентовано на модифікації синонімічних рядів (свн. schњn - wert - lieр - sьeze, wert - gыt, ьbel - valschlich - bњse, ьbel - valschlich - valsch). Висока семантична подібність деяких ЛО із словами-партнерами дає змогу спрогнозувати їхнє взаємне відштовхування (як-от: свн. wert, valschlich).

Статистичні параметри для прикметників ЛСП позитивної та негативної оцінок по-різному та з різною інтенсивністю корелюють між собою. У одиниць позитивної оцінки детерміновані частота, широта сполучуваності та кількість суттєвих синтагматичних зв'язків (3.1.6). Негативну кореляцію зафіксовано між кількістю синтагматичних і парадигматичних зв'язків, що, на нашу думку, вказує на існування оберненої залежності між парадигматичною та синтагматичною закріпленістю слова в лексичній мікросистемі.

У прикметників негативної оцінки спостерігаємо високу взаємну зумовленість усіх кількісних характеристик, що пояснюємо більшим ступенем експресивності слів із негативним оцінним значенням (3.2.5).

Четвертий розділ „Лексико-семантичне поле прикметників оцінки в ранньонововерхньонімецькій мові“ присвячено визначенню структурного складу ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки рнвн. мови, встановленню причин зміни структурного складу досліджуваного ЛСП порівняно з попередніми періодами мовного розвитку, аналізу чинників семантичного розвитку прикметників із загальним значенням оцінки в німецькій мові.

ЛСП прикметників позитивної оцінки рнвн. мови формують 53 слова (із них 4 - ядерні складники: gut, lieb, schцn, edel; 11 входять до периферії першої групи; 38 - до периферії другої групи). Упродовж усіх трьох мовних етапів лексеми gut, lieb i schцn належать до ядерних елементів поля. Незмінною залишається також його домінанта - прикметник gut (4.1.1).

ЛСП прикметників негативної оцінки рнвн. мови (4.2.1) налічує 30 конституентів (3 ядерних: bцse, falsch, scantlich і 27 лексем периферії першої групи). У зоні ядерних, починаючи із свн. мови, закріплюються прикметники bцse та falsch. Рнвн. bцse продовжує займати позиції домінанти поля. Попри те, унаслідок реверсії оцінного знаку (від позитивного до негативного) до складу ЛСП входить рнвн. schlecht, який поступово закріплюється в навколоядерній зоні синтагматично та парадигматично.

Переструктурування ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки відбувається переважно на підставі виходу багатьох одиниць за межі ЛСП оцінних атрибутів. У рнвн. мові спостерігаємо чітку тенденцію до моносемантизації прикметників із втратою сем оцінного значення. При цьому актуалізація однієї з інших сем цих слів дає їм змогу закріпитися у складі інших лексичних парадигм (лексико-семантичних груп, синонімічних рядів, ЛСП тощо). Сюди зараховуємо свн. rоch, hкr, lieht, klвr, sжlic, stolz, tiur, holt, trыt, angestlich, hart, sыr, grфz, kranc, schief, stark, swach, swжre.

Відносно стабільною можна вважати семантику найчастотніших у всі періоди розвитку німецької мови позитивних атрибутів gut, schцn, lieb, sьЯ (4.1.2, 4.1.3).

Незмінна домінанта ЛСП прикметників позитивної оцінки - gut - зберігає успадковані з двн. мовного етапу стабільні контекстуальні зв'язки з іменниками підкласів „Час, відрізки часу“ (gыten tag „добрий день“) та „Страви, напої, їжа“ (guote malzeiten „чудові / смачні страви“). Прикметник schцn має 2 зв'язки, збережені з двн. мови, а саме з підкласами „Зовнішність, частини тіла“ (schone gestalt „гарна фігура“) та „Місце перебування“ (schцn Haus „гарний будинок“). Рнвн. lieb відновлює тісний контекстуальний зв'язок з іменниками підкласу „Біблійні персонажі“ (lieben engeln „любим ангелам“), який існував у двн. мові, та зберігає стабільність у характеристиці людини загалом. Лексема sьЯ володіє від двн. до рнвн. періоду розвитку німецької мови суттєвим контекстуальним зв'язком із підкласом іменників „Мова та мовлення“ (sьesser red „гарними словами“).

Численні кількісні та якісні зміни в складі ЛСП прикметників негативної оцінки позначилися відповідно на зсувах у семантиці найчастотніших одиниць парадигми (4.2.2, 4.2.3).

Зіставлення парадигматичних відношень для найчастотніших прикметників оцінки від двн. до рнвн. мови демонструє нестабільність асоціативних зв'язків, адже становлення та розвиток синонімічних рядів у межах ЛСП супроводжується процесами диференціації, нейтралізації, конкуренції тощо (4.1.5, 4.2.5).

Кількісні характеристики елементів ЛСП позитивної оцінки рнвн. мовного періоду корелюють приблизно однаково порівняно з двн. і свн. мовами. У атрибутів ЛСП негативної оцінки простежуємо тенденцію до поступового послаблення ступеня взаємної залежності між встановленими кількісними параметрами. Це може свідчити про втрату експресивності у ході висловлювання загальної негативної оцінки.

Комплексне дослідження прикметників оцінки в двн., свн. і рнвн. періодах (4.3) дає підстави для визначення основних позамовних і мовних причин семантичних змін спостережуваної групи слів у німецькій мові.

Загальні висновки

Формалізована інвентаризація оцінних атрибутів протягом трьох періодів розвитку німецької мови (двн., свн., рнвн.) демонструє, що ЛСП прикметників оцінки характеризується певними структурними особливостями, а також еволюціонує впродовж всієї історії становлення німецької мови, зазнаючи безперервних змін - кількісних і якісних.

Семантичний розвиток окремих прикметників оцінки простежуємо в динаміці їхніх сполучувальних властивостей. Фіксацію випадків розширення / звуження / зміни контексту можна вважати об'єктивним критерієм дослідження лексичного значення обраної групи слів. Контекстуальними наборами для вивчення синтагматичних зв'язків виступають підкласи іменників.

Системні відношення між конституентами ЛСП оцінки виявлено на тлі їхніх парадигматичних зв'язків. Парадигматичні відношення між елементами ЛСП проаналізовано на основі реалізованої сполучуваності прикметників із підкласами іменників. Зв'язки по осі парадигматики кваліфікуємо як такі, що проявляються не тільки в мові, але й у мовленні.

Висока семантична близькість з іншими елементами поля спричиняє конкуренцію між подібними за вживанням словами. Таким чином відношення у площині парадигматики прогнозують вихід деяких одиниць зі складу ядерних або загалом за межі ЛСП прикметників оцінки (двн. reht, wunnisam, mammunti; свн. wert; рнвн. rein, kцstlich, lustig, lieblich із позитивним значенням, а також двн. frаvіli, wзlоh; свн. valschlich із негативним значенням).

ЛСП прикметників негативної оцінки впродовж свого функціонування від двн. до рнвн. періоду розвитку німецької мови зазнає динамічніших кількісних і якісних видозмін порівняно з ЛСП прикметників позитивної оцінки. У кожному з періодів розвитку німецької мови поняттєву сферу негативної оцінки покривають неоднакові мовні одиниці. Змінюється також домінантна одиниця поля, яка в повному обсязі представляє значення виокремленої групи слів. У двн. мові домінантою ЛСП прикметників негативної оцінки обрано лексему ьbel. У свн. мові внаслідок погіршення значення до складу ЛСП входить прикметник bњse, який поступово витісняє мовну одиницю ьbel із позицій домінанти. У рнвн. мові лексема bњse ще зберігає за собою статус домінантної одиниці, тоді як у ЛСП прикметників негативної оцінки внаслідок реверсії оцінного знака входить і поступово закріплюється синтагматично та парадигматично рнвн. schlecht.

Ядерні складники ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки gut, schцn, lieb, sьЯ, arg упродовж трьох мовних періодів характеризуються високою частотою вживання, простотою морфологічної будови та відносно стабільною семантикою.

Лексична одиниця gut виступає домінантною одиницею ЛСП прикметників позитивної оцінки протягом трьох періодів розвитку німецької мови. Найбільш частотна, лексема gut загалом утворює 11 стабільних синтагматичних сполук із підкласами іменників, менше за інші елементи поля зв'язана парадигматично та має широту сполучуваності, наближену до максимальної. Унаслідок відсутності обмежень на сполучуваність домінанта ЛСП прикметників позитивної оцінки - gut - сполучається з іменниками на позначення як конкретних, так і абстрактних понять із вираженням загальної позитивної оцінки.

Такі основні кількісні характеристики прикметників, як частота вживання, широта сполучуваності, кількість синтагматичних і парадигматичних зв'язків, демонструють неоднакову кореляцію для одиниць ЛСП загальної позитивної та негативної оцінки.

Для прикметників ЛСП позитивної оцінки впродовж діахронного дослідження встановлено взаємний зв'язок між частотою вживання спостережуваних лексичних одиниць у текстах і широтою сполучуваності, а також кількістю їхніх суттєвих синтагматичних зв'язків. Що вживаніше слово, то більша його вірогідність сполучатися з максимальною кількістю контекстуальних партнерів і, відповідно, вступати в тісний синтагматичний зв'язок.

Простежуємо тенденцію до оберненої пропорційності між кількістю синтагматичних зв'язків та їхньою інтенсивністю: що більше значущих зв'язків нараховує прикметник, то менша їхня інтенсивність у межах кожної окремої синтагми. І навпаки, що менша загальна кількість значущих зв'язків притаманна одному прикметникові, то інтенсивніше пов'язані між собою елементи окремих сполук.

Кількість парадигматичних зв'язків атрибутів позитивної оцінки не детермінована іншими статистичними параметрами і навіть подекуди демонструє обернену залежність із кількістю суттєвих синтагматичних зв'язків (як у свн. мовному періоді).

Між усіма кількісними параметрами прикметників ЛСП негативної оцінки, а саме частотою вживання, широтою сполучуваності та кількістю суттєвих синтагматичних і парадигматичних зв'язків, у двн. мові фіксуємо надзвичайно високу кореляцію (у межах 0,83-0,95), коефіцієнт якої поступово зменшується для ідентичних параметрів прикметників негативної оцінки у свн. та рнвн. мовних зрізах.

Найбільшу варіативність складу ЛСП позитивної та негативної оцінки спостерігаємо в періоди значущих епохальних змін (перехід від релігійних світоглядних переконань до ідеології лицарства у свн. мовному етапі, винайдення книгодрукування та рух реформаторів у рнвн. мовному зрізі).

Основні чинники семантичного розвитку прикметників оцінки в німецькій мові варто розподілити на позамовні та власне мовні.

У перспективі вважаємо за доцільне дослідити антонімічні зв'язки між одиницями мікрополів позитивної та негативної оцінок у різні періоди розвитку німецької мови; розглянути вживання окремих прикметників оцінки на матеріалі творів конкретних авторів зі встановленням жанрових і гендерних особливостей.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Попова М. Параметри сполучуваності прикметників оцінки давньоверхньонімецької мови з підкласами іменників / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2004. - Вип. 206-207 : Германська філологія. - С. 84-97.

2. Попова М. Парадигматичні зв'язки прикметників позитивної оцінки давньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 266 : Германська філологія. - С. 179-190.

3. Попова М. Парадигматичні зв'язки прикметників негативної оцінки давньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 289 : Германська філологія. - С. 198-207.

4. Попова М. Семантичне поле прикметників позитивної оцінки середньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 319-320 : Германська філологія. - С. 31-46.

5. Попова М. Парадигматичні зв'язки прикметників ядерної групи в межах семантичного поля позитивної оцінки середньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 370-371 : Германська філологія. - С. 195-204.

6. Попова М. Лексико-семантичне поле прикметників негативної оцінки середньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 407 : Германська філологія. - С. 59-73.

7. Попова М. Парадигматичні відношення в межах лексико-семантичного поля прикметників негативної оцінки середньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2009. - Вип. 430 : Германська філологія. - С. 75-85.

8. Попова М. П. Чинники семантичного розвитку прикметників оцінки в німецькій мові / М. П. Попова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць за матеріалами ІV міжнар. наук. конф. [„Актуальні проблеми германської філології“], (Чернівці 24-25 квітня 2009 р.) / відп. ред. Левицький В. В. - Чернівці : ЧНУ, 2009. - Вип. 206-207 : Германська філологія. - С. 175-178.

9. Попова М. П. Вивчення парадигматичних зв'язків прикметників позитивної оцінки давньоверхньонімецької мови за даними лексикографічних джерел / М. П. Попова // Матеріали всеукр. наук. конф. [„Актуальні проблеми філології та перекладознавства“], (Хмельницький 12-13 травня 2005 р.) / відп. ред. Каплун В. Г. - Хмельницький : ХНУ, 2005. - С. 49-51.

10. Попова М. П. Взаємний вплив кількісних характеристик прикметників позитивної оцінки давньоверхньонімецької мови / М. П. Попова // Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. [„Науковий потенціал світу - 2006“], (Дніпропетровськ 18-29 вересня 2006 р.) / відп. ред. Біла К. О. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 12 : Філологічні науки. - С. 53-55.

11. Попова М. П. Характеристика давньоверхньонімецького прикметника “ubil“ / М. П. Попова // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [„Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку 2006“], (Дніпропетровськ 22-31 травня 2006 р.) / відп. ред. Біла К. О. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 24 : Філологічні науки. - С. 54-56.

12. Попова М. Контекстуальні зв'язки прикметника „guot“ у давньоверхньонімецькій мові / Марія Попова // Матеріали міжнар. наук. конф. [„Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес“], (Чернівці 24-25 листопада 2004 р.) / наук. ред. Огуй О. Д. - Чернівці : Рута, 2004. - С. 240-241.

13. Попова М. Кількісні параметри прикметників негативної оцінки давньоверхньонімецької мови / Марія Попова // Матеріали ІІ міжнар. наук. конф. [„Актуальні проблеми германської філології в Україні та Болонський процес“], (Чернівці 20-21 квітня 2007 р.) / відп. ред. Михайленко В. В. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. - С. 274-275.

14. Попова М. П. Квантитативна процедура інвентаризації ЛСГ прикметників позитивної оцінки (на матеріалі середньоверхньонімецької мови) / М. П. Попова // Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании `2007 : сб. науч. трудов по материалам междунар. научно-практ. конф., 15-25 декабря 2007 г. / М-во образования и науки Украины, Одесский национальный морской университет. - Одесса : Черноморье, 2007. - Т. 8 : Юридические и политические науки. Философия и филология. - С. 94-97.

15. Попова М. Виділення ядерного складу прикметників семантичного поля негативної оцінки (на матеріалі середньоверхньонімецької мови) / Марія Попова // Матеріали ІІІ міжнар. наук. конф., присвяченої 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук Левицького В. В. [„Актуальні проблеми германської філології“], (Чернівці 10-12 квітня 2008 р.) / відп. ред. Кушнерик В. І. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2008. - С. 229-231.

Анотація

Попова М.П. Семантичний розвиток прикметників оцінки в німецькій мові VIII-XVII століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню семантичного розвитку прикметників із загальним позитивним і негативним значенням у період від давньоверхньонімецької до ранньонововерхньонімецької мови (VIII-XVII століття). У роботі проведено інвентаризацію лексичних одиниць, які формують лексико-семантичне поле позитивної та негативної оцінки в трьох часових зрізах німецької мови. Виявлено семантичні, структурні та функціональні особливості прикметників оцінки на кожному з етапів розвитку німецької мови. На основі комплексного вивчення синтагматичних зв'язків, парадигматичних відношень, а також етимологічних характеристик прикметників оцінки сформульовано екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники семантичного розвитку досліджуваної групи слів.

Ключові слова: семантичний розвиток, лексико-семантичне поле, синтагматичні зв'язки, парадигматичні відношення, екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники семантичного розвитку.

Аннотация

Попова М.П. Семантическое развитие прилагательных оценки в немецком языке VIII-XVII столетий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

Диссертация посвящена исследованию семантического развития прилагательных с общим положительным и отрицательным значением в период с древневерхненемецкого по ранненововерхненемецкий (VIII-XVII ст.) язык. В работе проведена инвентаризация лексических единиц, формирующих лексико-семантическое поле положительной и отрицательной оценки в трех временных срезах немецкого языка. Установлены семантические, структурные и функциональные особенности прилагательных оценки на каждом из этапов развития немецкого языка. На основе комплексного изучения синтагматических связей, парадигматических отношений, а также этимологических характеристик прилагательных оценки выявлены экстралингвальные и интралингвальные факторы семантического развития исследуемой группы слов.

Проведенное исследование позволяет сделать следующие выводы. Оценка как фрагмент языковой картини мира представлена в языке этноспецифическими средствами различных языковых уровней. Наиболее подходящими из лексических средств для выраження оценки являются прилагательные. Прилагательные с общеоценочным значением с учетом определенных критериев разграничения лексических микросистем следует рассматривать как элементы лексико-семантического поля оценки. Полевой подход к изучению прилагательных в диахронии предусматривает установление связей между составляющими поля для каждого из периодов развития немецкого языка с анализом особенностей семантического развития исследуемых слов.

Лексико-семантическое поле прилагательных оценки эволюционирует в результате влияния внеязыковых и внутреннеязыковых стимулов на протяжении всей истории становления немецкого языка, претерпевая постоянные изменения - количественные и качественные. В количественном соотношении положительных и отрицательных атрибутов во все языковые периоды преобладают прилагательные с положительным значением.

Наиболее вариативным состав микрополей положительной и отрицательной оценки представляется в периоды существенных эпохальных изменений. В древневерхненемецком языковом периоде, в эпоху пропаганды христианства, для общей характеристики „добро / зло“ употребляли прилагательные guot, lieb / ubil, arg. Средневерхненемецкая литературная традиция стремится прославить мужество воина-рыцаря. Общеоценочными в данном языковом срезе считаются лексемы gыt, schњn, lieр, wert, sьeze / bњse, ьbel. Различие положительного / отрицательного в ранненововерхненемецком периоде развития немецкого языка осуществляется при помощи прилагательных gut, lieb, schцn, edel / bцse, falsch, scantlich. Едиственной лексической единицей, служащей во все времена для выражения эстетической оценки, выступает прилагательное schцn.

...