Фоносемантизм у германських і слов’янських мовах: діахронія та синхронія

Таблиця 1

Міжмовне порівняння асоціативно-символічних значень фонологічних одиниць

Мінімальні значення: r = 0,46 при Р = 0,05.

Аналіз наведених у таблиці даних засвідчує, що найбільш подібні у своєму функціонуванні фонеми англійської та німецької мов, а також російські та українські фонеми, оскільки коефіцієнти рангової кореляції для всіх трьох шкал значущі. Простежується зв'язок подібності між німецькою й українською мовами (два значущих результати) та між англійською і російською мовами (два значущих результати, однак за іншими шкалами). Найменш тісний зв'язок подібності асоціативно-символічних значень існує між англійською й українською мовами (r₃ = 0.47 тільки за шкалою „активності”). Отже, ми отримали підтвердження близькості германських мов і наявності деякої подібності на фонетичному рівні германських мов зі слов'янськими, що можна пояснити спільністю коренів і афіксів гіпотетично єдиної прамови. Про це свідчать численні приклади з етимологічних словників різних мов, як-от: volhva (обидві форми, слов'янська і германська форми, зводяться до єдиної спорідненої *vol - зі значенням „маг”); інд.є. * kamm - переходить у нім. hammar, слов'янські варіанти: укр. „камінь”, рос. „камень”, чес. “kjmen”, болг. “кбмен” тощо; нім. “Weib” - „жінка” та слв. “баба”, які походять від одного кореня інд.є. *k^we- , який під впливом субстрату змінився на *вл (явище субституції), редуплікація якого дала псл. *вава ? „жінка”, „баба” (В.Г. Таранець). Отже, тривалі мовно-історичні контакти, зумовили уподібнення фонологічних і лексичних систем близько- і віддаленоспоріднених, мов, про що свідчать розрахунки за допомогою математичних прийомів на матеріалі давньої і сучасної германської та слов'янської лексики, а гіпотеза про зв'язок асоціативно-символічних значень між спорідненими та неспорідненими мовами отримала у ході нашого експерименту нове підтвердження.

Розділ 4. „Фонологічна типологія та формування асоціативно-символічного значення фонологічних одиниць різносистемних мов” містить відомості про дослідження фонологічної типології у ХХ ст., покликаний встановити подібності та розбіжності фонологічних систем у кількісному та якісному співвідношенні (О. В. Ісаченко, Г. Мілевський, М. С. Трубецькой, Р. О. Якобсон та їх послідовники). Сучасні наукові пошуки продовжують відкривати нові аспекти в розвитку фонологічних систем та одиниць (F. Brьcke, P. Grьzner, U. Меrkel, J. Nеppеrt, Е. Sievers, C. Тillmann ).

Суттєво відмінними ознаками у диференціації германських і слов'янських мов є довгота / короткість та напруженість / ненапруженість за умови розгляду системи вокалізму. Істотні розбіжності в артикуляції вокальних звуків у англійській та німецькій мовах залежно від положення язика розрізняють у горизонтальній площині - голосні переднього, заднього та змішаного рядів; у вертикальній площині - голосні низького, високого та середнього підняття. Досліджуючи загальні та специфічні фонаційні ознаки, притаманні вказаним мовам, установлено, що така релевантна для німецького вокалізму ознака, як тривалість, у ненаголошеній позиції нейтралізується (О. І. Стеріополо). Голосні російської мови редукуються в мовленні й за тривалістю та якістю, реалізуючись у 18 алофонах (Л.О. Вербицька), а голосні української мови прагнуть залишитися в межах свого основного алофона, зазнаючи впливу дистантної гармонійної асиміляції до голосного ненаголошеного складу (Н. І. Тоцька). Це спостереження надзвичайно важливе при порівнянні германських і слов'янських мов, оскільки свідчить про тенденцію до зближення голосних високого і середнього підняття у германських мовах (А. Кибрик, М. П. Кочерган, М. І. Матусевич, F. Brьcke, P. Grьzner, M. Meinhold). Ці твердження безпосередньо стосуються процесу формування фоносемантичних констант, оскільки незначні зміни артикуляційних ознак звуків здатні впливати на фоносемантичний біном “тривалість голосних - темп” у германських мовах. Так, наприклад, фоносемантична константа через фонаційні ознаки голосних [], [a], [e] виявляє схильність до символізації дії у германських мовах: англ. [o:] cork - закорковувати, caulk ? конопатити, talk ? говорити, stalk ? крокувати; walk ? прогулюватися, lock ? зачиняти, rock ? гойдати, knock ? стукати тощо; нім. []-[i:] biegen ? гнути, bieten ? давати, траплятись, binden ? зв'язувати, bringen ? приносити, dielen ? настиляти підлогу, dirigieren ? спрямовувати, diktieren ? диктувати тощо. Аналогічну тенденцію з [e], [i] простежуємо і в слов'янських мовах.

Якщо взяти до уваги дистрибуцію фонем, то вона в германських мовах має більш суттєвий вплив на зміни звуків, ніж у слов'янських. Детальний розгляд досліджуваних фонологічних систем слугує підтвердженням їх різноманіття і водночас свідченням того, що асоціативна символічність (експресивність, змістовність) фонологічних одиниць ? досить складне мовне явище, яке не може мати однозначного трактування, адже подекуди ті самі звуки, залежно від артикуляції й позиції у слові, володіють або не володіють певною артикуляційною ознакою, що ускладнює процес пошуку та встановлення фоносемантичних констант і підтверджує, що явище фоносемантизму має відносний характер. Отже, фоносемантична константа - це звукова реалізація модифікованої ознаки з елементами асоціативно-символічної семантизації, яка формується під впливом значеннєвої сторони лексичної одиниці та має переважно статистичний характер.

Здійснивши вибірку дієслів руху, освітлення та звучання чотирьох мов і провівши розрахунки за допомогою критерію ?^? з метою визначення частки фонем із асоціативно-символічним значенням у зазначених лексемах, можемо зробити такі висновки. Голосні фонеми в англійській та німецькій мовах мають спільні властивості: фонема // в англійській мові активна, вона презентує значення руху (?^? = 13,04), і освітлення (?^? = 10,97) (мін. знач. результат ?^?3,84 95% достовірності; ?^?6,64 99,9% достовірності). Аналогічно в німецькій мові зафіксовано подібний зв'язок // із значеннями - руху (?^? = 5,32) та освітлення
(?^? = 4,92). Якщо виходити з того, що фоносемантична константа як комплекс фонеми, її фонаційних ознак та їх асоціативно-символічного значення викликана більш частотним вживанням відповідної фонеми у певній лексиці, тоді у цьому випадку фонаційні ознаки короткості, високого підняття, переднього ряду в германських мовах пов'язані зі значенням процесу руху (наприклад: англ. beat ? бити, kick ? вдарити ногою, kill ? вбивати, dig ? копати, dip ? занурювати тощо; нім. gliedern ? розчленовувати, hindern ? заважати, knipsen ? клацати тощо). Надто частотна фонема /i/ в українській мові. Практично у більшості лексем руху (?^? = 11,3), звучання (?^? = 20,18) й освітлення (?^? = 107,03) фонема // має високий рейтинг зв'язку звучання зі змістом лексичної одиниці. Аналогічні відповідності притаманні і для слів російської мови: // найчастіше трапляється в лексемах руху (?^? = 5,21) і звучання (?^? = 6,42). Отже, можна констатувати, що як у споріднених, так і в неспоріднених мовах виявлена фоносемантична константа, в основі якої лежать такі фонаційні ознаки: короткість, високе підняття, передній ряд, визначальні у зв'язку звучання та значення лексем руху та звучання (германські та слов'янські мови), а фонаційна ознака короткості специфічна для германських мов і презентує зв'язок форми і змісту в лексемах руху та освітлення.

Щодо фоносемантичних констант приголосних, типових для досліджуваних мов, можна констатувати:

– спільними фоносемантичними константами в лексемах на позначення руху є такі диференційні ознаки: “шумність”, “глухість”, “дзвінкість”, “щілинність”, “проривність”, “лабіалізованість”, “сонорність” з високою частотою вживання приголосних [p], [b], [t], [d], [], [k], [g] у лексемах зі значенням “динаміки” та “змін”; специфічними для германських мов можна вважати доволі часте вживання „передньоязикових - проривних”, “передньоязикових - піднебінних” та “задньоязикових”, “глоткових” приголосних, у той час як характерною рисою слов'янських мов - ознаку “палатальності” [б'], [р'], [х'];

- символічне позначення звучання в германських мовах формують фоносемантичні константи з розрізнювальними ознаками: “шумність”, “проривність”, “дзвінкість”, “сонорність”; у слов'янських мовах цей перелік доповнює ознака ”палатальності”;

- реалізацію поняття освітлення у лексемах супроводжують фоносемантичні константи з ознаками: “сонорний, зімкнено-прохідний, боковий”, “ларингальний”, “язиковий” (середньоязиковий); слов'янським мовам притаманні фоносемантичні константи з розрізнювальними ознаками “палатальності” та “язикові, передньоязикові, піднебінні” у відповідній лексиці.

Отже, поряд зі спільними фоносемантичними константами у зіставлюваних мовах існують національно-специфічні, що відображають їхню фонетико-фонологічну структуру.

Для визначення асоціативної символічності фонестем різносистемних мов проведено розрахунок 2360 одиниць за допомогою критерію ?² та отримано дані стосовно того, які символічні значення мають ці фонестеми у досліджуваних мовах. Виявлено як абсолютно ідентичні фонестеми за своєю фоносемантикою, так і національно-специфічні з притаманними їм взаємовідношеннями у протиставленні „звучання - значення”. Так, найбільший символічний потенціал експресивності у досліджуваних мовах відзначено експериментально у фонестемах [gl], [sl], [tw], [dr], [bl], [fl], а найменший - у [kr], [pl], [kl]. 68,9% досліджених розподілів фонестем виявились емоційно забарвленими та символічно значущими.

З'ясовано, що та сама фонестема в межах однієї мовної системи, може бути пов'язана з кількома значеннями. Так, фонестема [fl] (напр., в англійській мові) підтверджує, згідно з підрахунками, наявність певного зв'язку з такими поняттями, як рух рідини (?² = 18,01), рух повітря (?² = 32,6), яскраве освітлення (?² = 4,93), щось м'яке (?² = 13,77); фонестема [gl] символізує яскраве освітлення, щось слизьке, вологе (?²=64,5). Фонестема [sl] асоціюється одночасно з трьома значеннями: слизький (?² = 53,0), вузький, довгий (?² = 5,3), повільний (?² = 5,3). Декілька фонестем можуть асоціюватися з однаковим значенням, наприклад, фонестеми [kl] - (?² = 6,84), [tw] - (?² = 16,75) символізують множинність, а фонестеми [gl] - (?² = 79,99), [fl] - (?² = 4,93) - яскраве освітлення.

До національно-специфічних потрібно зарахувати фонестеми, які засвідчили значущі фоносемантичні зв'язки тільки з певними значеннями в окремих мовах. Так, в англійській мові яскраво виражений зв'язок фонестеми [bl] з поняттям колір (?² = 33,5), [fl] - з поняттям плоский (?² = 5,8), [tw] ? з поняттям обертання (?² = 45,4), [sn] - з поняттям негативні емоції (?² = 10,4), [kr] - з поняттям об'ємне приміщення. Для німецької мови характерними виявилися такі зв'язки: [kr] -гострий (?² = 7,80), [bl] - колір (?² = 58,7), [fl] - плоский (?² = 5,8). Для російської мови специфічні зв'язки: [р1] - рівний (?² = 18,8), вогонь (?² = 11,6), [dr] - різати, відділяти (?² = 11,4), [br] - недоліки (?² = 10,8), рух (?² = 16,3). Відповідно, для української мови характерні такі асоціативні зв'язки фонестем: [р1] - сповільнений рух (?² = 6,2), [kr] - вертіти (?² = 5,2), [kl] - бити (?² = 7,3). (Мінімальне значення дорівнює ² ? 3,84, що відповідає 95% достовірності або ² ? 6,64, тобто 99,9% достовірності).

Проаналізувавши функціонування фонестем та їхні зв'язки з семантикою лексичних одиниць, можна стверджувати: існує певний набір артикуляційних ознак фонем і фонестем, які перебувають у постійній динаміці, модифікуються й у відповідний часовий відрізок формують умовні статистичні фоносемантичні константи. У різні мовно-історичні періоди відбувається процес „набуття” фонестемами нового значення, оскільки рух, у якому перебуває мова, є повільним, але постійним, і в різні часові проміжки як фонеми, так і фонестеми в усіх мовах можуть набувати нових значень. Так, у кожній мові та групі мов відбувається процес розширення фоносемантичних зв'язків фонем і фонестем, що знайшло свій відбиток через фоносемантичні константи в емоційному та експресивному забарвленні художнього мовлення.

Взаємозв'язок між мотивом тексту та його складниками - лексемами, морфемами, фонестемами та фонемами ? можна простежити на матеріалі поезії. Так, на початку третього тисячоліття дискутується проблема щодо можливості використання музичних термінів „мажорності” та „мінорності” в лінгвістиці (Є. В. Данилов, О. П. Журавльов, Г. М. Іванова-Лук'янова, В. І. Кушнерик, І. Лєвий, Є. В. Орлова), що спонукає до розгляду участі фонологічної системи у формуванні художнього емоційно забарвленого тексту. Не менш проблемним є дослідження конотації на текстовому рівні. Прикладом конотативної змістовності тексту слугує поезія мажорних і мінорних мотивів поетів - представників чотирьох національних культур: англійської, німецької, російської та української. Експериментально встановлено, що зміст, тема, задум автора можуть передаватися певними голосними та приголосними, частота вживання яких у декілька разів перевищує їхню стандартну частоту, визначену частотними словниками досліджуваних мов (U. Hollmach, F. W. Housholder, G. Meinhold, F. W. Kaeding, Websters New Encyclopedic Dictionary).

Функціонування асоціативно-символічних значень фонем і приголосних фоносполучень - фонестем сучасних англійської, німецької, російської та української мов (зокрема, у поетичних творах представників англійської, німецької, російської та української національних культур), підтверджено результатами статистичного аналізу за допомогою критерію ².

Асоціативно-звукова відповідність фонем та їх символічних значень у чотирьох мовах засвідчує, що в германських мовах фоносемантичні константи „мажорних мотивів” формуються з фонаційної ознаки „довгий”, „лабіальний”, „передній ряд”, „середнє і низьке підняття” та превалювання голосних [a:], [o:], [e:] (статистично значущий для англ. мови ² =4,12, нім. ² =4.0). Відповідно, якщо за приголосними та їхніми сполученнями йдуть голосні [a], [o], [e], то вони так само формують значення ідилії в тексті. Диференційні ж ознаки „короткий”, „лабіальний", „низьке та високе підняття”, „передній ряд” фонем /u:/-//; /i:/-// для зазначених мов закладають у поетичному тексті негативний („мінорний”) потенціал.

У слов'янських мовах „мажорні” мотиви формуються завдяки статистичній перевазі в тексті голосних [о], [і], [e] (рос. мова) та [o], [і] (укр. мова). Асоціацію з „мінорними” мотивами закладають голосні [и] (рос. мова), [е], [и] (укр. мова), їх фонаційні ознаки та статистична перевага в тексті. Отже, основою фоносемантичних констант „мажорності” є фонаційні ознаки: „середнє” та „високе” підняття, „передній” ряд, „лабіалізованість”, а „мінорності” ? „низьке”, „середнє” та „високе” підняття, „середній та передній” ряд, „нелабіалізованість”. Стосовно приголосних спостерігаємо спільну тенденцію до реалізації мажорних мотивів через [l], [m], [n], [v], тобто ФК з фонаційними ознаками „сонорний”, „зімкнено-прохідний”, „носовий”, „боковий”, „щілинний” є у лексемах з позитивною емотивністю. Відповідно, мінорні мотиви формуються внаслідок функціонування у тексті приголосних [d], [t], [r], [], [g], [j], [k], тобто перевага за фонаційними ознаками „шумні”, „проривні”, „передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, альвеолярні, дрижачі”.

Проведений аналіз сприйняття поетичних творів на предмет вияву конотаційного аспекту асоціативно-символічного значення фонологічних одиниць уможливлює визначення конотації як емотивно-образного ставлення мовця до позначуваної дійсності, як кодованого додаткового ознаково-емотивного аспекта значення, а фонему розглядати як потенційного носія конотативного асоціативно-символічного значення.

Розділ 5. „Порівняльно-історичний аналіз фоносемантичних явищ у мовних одиницях різносистемних мов” присвячено дослідженню асоціативно-символічного значення в діахронії, що засвідчує його наявність і динаміку розвитку в різносистемних мовах. З історичним розвитком лексичних одиниць їхнє звукосимволічне наповнення стає або очевиднішим, або більш завуальованим, латентним. Щоб розв'язати проблему функціонування асоціативно-символічного значення, враховуючи спільні риси у походженні лексики германської та слов'янської мовних груп, було здійснено аналіз лексем, а також лексичних запозичень, зокрема, з грецької та латинської мов, що складають значну частину лексичного фонду германських і слов'янських мов (напр., нім. haben „мати, володіти”; ностр. кава /kap'a „хапати”; лат. capio ? „беру”, habeo - „тримаю”, рос. „хапать” тощо), історичні форми іменників (назви рослин, тварин, птахів), прикметників (характеристики, властивості) та дієслів (фізіологічні процеси) з чотирьох досліджуваних мов (наприклад, двн.н. atamon, срвн.н. аtemen, сн.н.. аtmen; англ. heorte, ср.а. hearten, двн.а. to hearten; ср.р. крйсать, рос. воскреснуть, укр. кресати, воскресати) на предмет встановлення стабільності функціонування фоносемантичних констант у різносистемних мовах.

Лексема як абстрагована одиниця лексичного рівня системи мови в сукупності всіх лексико-семантичних варіантів характеризується формально-граматичною та семантичною єдністю (О. М. Пєшковский, О. О. Потебня, О. О. Селіванова). З погляду фоносемантики можна зробити доповнення про фонологічну єдність, підкріплену асоціативно-символічними значеннями складників лексеми - фоносемантичними константами, спільними як для близькоспоріднених, так і віддаленоспоріднених мов, адже, наприклад, [a] з символічним значенням “величини”, а [r] - “динаміки” є спільними фоносемантичними константами за своїм значенням у багатьох мовах.

Так, можна назвати спільні поняття з різних мов, які характеризують буття, існування людини: англ.: live, eat, sleep; нім.: leben, essen, schlafen; рос.: жить, есть, спать; укр.: жити, їсти, спати. Наявні також інтернаціоналізми, які походять з латини та грецької мови і збереглися в різних формах як германських, так і слов'янських мов, наприклад, слово caeser, німецький варіант Kaiser, праслов'янське kмsarь, українське цісар, чеське cisar.

Статистичні підрахунки результатів експерименту з історичними формами лексем засвідчили, що у процесі історичного розвитку лексичного фонду мовні одиниці на різних часових відрізках оптимізують наявний асоціативно-символічний потенціал, який проявляється у прозорішому зв'язку між звучанням і значенням слова. На певному етапі розвитку мови настає гармонія взаємозв'язку між звучанням і значенням слова, що засвідчує прозору єдність звукової оболонки з семантичним наповненням лексеми. Згідно з психолінгвістичними дослідженнями (С. В. Воронін, О. М. Газов-Гінзберг, О. Л. Гвоздєва, І. А. Герман, А. М. Жерновей, J. Engelkamp, E. Fenz), звук [х], наприклад, символізує в українській мові негативну оцінку, що проявляється в таких лексемах, як халабуда, халепа, халтура, хирявий тощо; звучання [u:] превалює у англ. лексемах, що передають звучання: coo - воркувати, tоo - мукати, boo - освистати, croon - тихий спів, toot - дудіти, hoot - крик сови, сигналити тощо; у російській мові статистична перевага [ш]-[cч] зумовлює асоціативно-символічне значення „чогось неприємного”, слугує для передачі передчуття небезпеки, страху: Кого ещё убьёшь? / Кого еще прославишь? Какую выдумаешь ложь? / То ундервуда хрящ: скорее вырви клавиш / И щучью косточку найдешь/ (О. Мандельштам); у німецьких лексемах biegen, bringen, dringen, drillen, gliedern, glitschen тощо - наявність []-[i:] підсилює значення різноспрямованого руху.

Пошук фоносемантичних констант у діахронному розрізі мови ще раз підтверджує думку про те, що, з огляду на дію різних мовних процесів (гетероклізу, алофонного варіювання, асиміляції, дисиміляції тощо) й динаміку мовного розвитку у часі та просторі, символіка звуків і лексичних одиниць має вигляд синусоїдної залежності мотивації від звукової форми лексем.

Отже, виникаючи, мовна одиниця фіксує у звуковій оболонці ознаку, яка відрізняє її від подібних, що забезпечує високий рівень символічності звучання практично більшості лексичних одиниць. З часом ця символічність під впливом синхронних і діахронних фонетико-фонологічних процесів нівелюється, подібно до стихання коливання годинникового маятника, тобто фіксується тенденція до латентності. Із плином часу лексична одиниця, потрапляючи в нові умови функціонування, може набувати додаткової конотації, а її символічність виявляти себе з новою силою. Підсумовуючи проведене дослідження, є всі підстави констатувати, що номінаційні та диференційні ознаки голосних і приголосних у мовах, які належать до різних граматичних типів, створюють основу звукових оболонок лексичних одиниць, формуючи тим самим фоносемантичні константи. Такі фонетико-фонологічні характеристики є універсальними. Водночас кожній мові притаманні певні відмінності, зумовлені якісними та кількісними фонематичними і фонетичними процесами, які є унікальними для кожної мови.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Фоносемантизм у нашому розумінні - це явище закономірного недовільного фонетично вмотивованого зв'язку між фонологічним наповненням лексичних одиниць та незвуковою ознакою денотата, що лежить в основі номінації, позначаючи різні типи звучання, руху, світлових ефектів та форми, величини, якості об'єктів тощо. Визначаючи мовний знак як симбіоз рівнозначних за важливістю складників звучання і значення, фоносемантичну мотивацію розглядаємо як закріплення ознаки у внутрішній формі, що є аспектом семантики мовного знака.

Існує класична тріада у формуванні та функціонуванні фоносемантизму як змінно-динамічного, еволюційного та мовно-психологічного явища. Ця тріада стосується сукупності мовних процесів у певному соціумі, які зумовлюють фонетико-лексичні зміни, спричинені такими чинниками: а) мовне середовище; б) тривалість функціонування досліджуваного явища; в) динаміка його перебігу. Враховуючи асоціативну символічність фоносемантичних констант, до цих чинників варто додати явище конотації, що є кодованим додатковим ознаково-емотивним аспектом значення.

Проведений науковий пошук дає змогу доповнити теорію мовної типології новими даними про специфіку структури фонологічних систем досліджуваних мов, про диференційні ознаки, що відображають суттєві риси фонем і фонестем мови та формують фоносемантичні константи в германських і слов'янських мовах, виявляючи асоціативно-символічне значення фонологічних одиниць.

Важко знайти мовну одиницю з асоціативно-символічним значенням, яка була б у мові незмінною впродовж однієї мовно-історичної формації. Отже, ми визначаємо фоносемантичну константу як звукову реалізацію модифікованої фонаційної ознаки з елементами асоціативно-символічної семантизації, яка формується під впливом смислової сторони лексеми, а є функціонально навантаженою і динамічно-змінною.

Зіставний аналіз дослідженого фонологічного та лексичного матеріалу германських і слов'янських мов на предмет семантизації звуків мови дає вагому підставу стверджувати, що мовний знак як основа формування асоціативно-символічного значення фонологічних одиниць має низку характеристик, які створюють підґрунтя для формування фоносемантичних констант. До цих характеристик належать: первинна вмотивованість; предметність; симбіоз кінетичної та фонаційної форм знака. Щодо становлення внутрішньої форми слів-відповідників різносистемних мов, важливим є визначення способу мотивації у зіставлюваних мовах та дослідження подібних/відмінних фоносемантичних констант, адже ознака відображає національно-культурний компонент, менталітет носія мови, а подібна фоносемантична константа (до прикладу [ш]) закріплює в лексемі набуте асоціативно-символічне значення (англ. schoemaker - той, хто виготовляє черевики, нім. Schuhmacher - майстер з виготовлення черевиків, укр. швець - той, хто шиє).

Пошук фоносемантичних констант і зіставний аналіз різносистемних мов у біномі “звучання - значення” підтвердив гіпотезу, що, з огляду на сукупність мовних процесів та динаміку мовного розвитку, символіка фонологічних та лексичних одиниць має синусоїдальну залежність мотивації від звукової форми лексем. Виникаючи, мовна одиниця фіксує у звуковій оболонці лексичної одиниці ознаку, яка відрізняє її від подібних, спричинюючи високий ступінь символічності фонологічної чи лексичної одиниці. З часом ця символічність нівелюється, одиниця мови потрапляє в нові умови функціонування (дистрибуція, новий контекст) і може набувати нової додаткової конотації, а її символічність проявляється в іншому ракурсі. Щодо збігу певних фоносемантичних констант, які домінують у тексті, то вони здатні створювати відповідний звукотематичний фон чогось позитивного чи негативного. Тобто, вчитуючись у рядки поетичного тексту, можна констатувати за його звучанням тему “мажорності” або “мінорності”. У “мажорних” текстах превалюють [], [o:], [e], [l], [m], [n], [v] (наприклад, укр.: Будинки, як соти, медові вогні / Із вікон ллються до нас. / Медовий потік світить в очі мені, / Повільно скапує час (Г.О. Івасюк “Медове місто”); відповідно у “мінорних” переважають [], [u:], [d], [t], [s], [r], [], [g] (наприклад, укр.: Сухі піски летять з Єрусалиму, / Скрипить жорства на зрізах різних лоз. / Сльоза торує путь несповідиму / Між згином зір і вибухами роз (Т. А. Севернюк “При зрізах”).

Виявлені фоносемантичні константи є певною абстракцією, що має умовно-статистичний характер (наприклад англ. [] за презентацією руху ²=13,04, нім. [] ²=5,32, укр. [і] ²=11,3, рос. [і] ²=5,21 при ²_min3,84), тобто простежується низка статистично значущих даних щодо формування співвідношення “звучання-значення”. Отже, [] здатне символізувати значення руху.

Експериментально встановлено спільні для різносистемних мов емоційно забарвлені та змістовно значущі фоносемантичні константи -фонестеми, наприклад: [kl] (²=6,84), [tw] (²=16,75), символізують множинність; [gl] (²=79,99), ([fl]) ²=4,93 репрезентують ознаку яскравого освітлення тощо. Тобто, фонестеми здатні формувати певний емотивний фон тексту, що зафіксовано розрахунками за допомогою критерію ².

Особливий пласт лексики ? назви представників флори та фауни, різних властивостей і характеристик об'єктів та їх дій у соціумі демонструють надзвичайну подібність у формуванні звукових оболонок лексичних одиниць як у близько-, так і віддаленоспоріднених мовах (англ. wolf, нім. Wolf, рос. волк, укр. вовк; англ. alder, нім. Erle, рос. ольха, укр. вільха). Подібні фонеми, їхні диференційні ознаки та різноманітні варіанти складають основу формування фоносемантичних констант.

Експериментальні пошуки у питанні співвідносності “звучання-колір” продемонстрували цікаві результати для германських та слов'янських мов, адже колір впливає на формування значення лексичних одиниць, може як підсилювати, так і послаблювати його. Найбільша вірогідність впливу кольору на мову спостерігається через голосні, оскільки вони є хроматичними та здатними формувати експериментально підтверджені стійкі зв'язки у співвідношенні “звучання-колір”. Типологічні дослідження довели, що голосні переднього ряду співвідносяться зі світлими кольорами та відтінками (білий, жовтий, червоний), а голосні заднього ряду - з темними (синій, зелений, чорний). Зафіксовані як певні подібності, так і розбіжності у кореляціях “звучання-колір” германських та слов'янських мовах.

Простежуючи фонетичну вмотивованість лексем на матеріалі різносистемних мов, можна відзначити її мінливість та суб'єктивність. Вона визначається як за фонетичною (абсолютна, експліцитна), так і за внутрішньою формами. Умотивованість мовних одиниць означає не повний ізоморфізм структури змісту й вираження, а тільки наявність в обох структурах мотиваційної ознаки, тобто відповідного символічного компонента, і морфеми, яка його відображає. У ході експериментів на матеріалі різних мов зафіксовано фонетичні відповідності, кожна з яких відображає фоносемантичну константу прамови у певній позиції, і систему відповідностей між спорідненими мовами - систему фонем прамови. Будь-яка фонетична зміна, оскільки вона проходить механічно, здійснюється за законами, які не змінюють винятків, тобто напрямок фонетичних змін у всіх членів мовного колективу однаковий, якщо не брати до уваги випадків діалектного розподілу. Однак у мові, як і у будь-якій системі, що сформувалася природнім шляхом, існує можливість порушення системи фонетичних відповідностей: по-перше, в ономатопеїчних і звукосимволічних словах; по-друге, у випадках, коли на фонетичний розвиток слів можуть впливати слова, пов'язані тісними семантичними та асоціативними зв'язками; по-третє, численні випадки контамінації - змішування першопочаткових коренів на основі фонетичної та семантичної подібності.

Емоційність, відображена у звуковій оболонці лексичних одиниць, зумовлена не тільки диференційними ознаками фонем, але й енергійністю артикуляції, тембром голосу та темпом мовлення. Результати експериментальних спостережень досліджуваних мов засвідчили, що на рівні системи вокалізму фоносемантична змістовність ґрунтується на диференційних ознаках високе підняття, передній-задній ряд та нелабіальність. Специфічними для германських мов виявилися ознаки: короткість/довгота та лабіальність. Що стосується системи консонантизму, то спільними для досліджуваних мов є передньоязикові свистячі [s], [z], а також африкати [t], [tє]; специфічною для слов'янських мов є лише палатальність приголосних. Аспірація [p], [t], [k], увулярне [r] притаманне германським мовам, як і глухий фарингальний [h], відмінний від дзвінких українських [г]-[ґ]. Германські приголосні зазнають менший акомодаційний вплив збоку голосних, ніж слов'янські. Зазначені подібності та розбіжності диференційних ознак фонем і формують фоносемантичні константи.

Перспективи проведеного дослідження - у подальших теоретичних розробках як із проблем діахронічної, так і з синхронічної фонології, у зіставних дослідженнях типологічних рис реалізації фоносемантичних констант у близько- і віддаленоспоріднених мовах, а також у висвітленні проблематики еволюційних процесів мовних систем. Аналіз функціонування фонологічних одиниць різносистемних мов дасть змогу визначити не лише їхню генетичну спорідненість, а й встановити відповідні функціональні відмінності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кушнерик В. І. Фоносемантизм у германських та слов'янських мовах: [монографія] / Володимир Іванович Кушнерик. - Чернівці: Рута, 2004. - 369 с.

2. Кушнерик В. І. До проблеми взаємозв'язку фонетичного значення з лексичним значенням слова / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 1996. ? Вип. 2 : Германська філологія. - С. 14 - 17.

3. Кушнерик В. І. Про дослідження психологічних та лінгвістичних основ фонетичного символізму у мовознавстві / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 1998. - Вип. 27 : Германська філологія. - С. 14 - 19.

4. Кушнерик В. І. До проблеми фоносемантичних відношень у німецькій, російській та українській мовах / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 1999. - Вип. 68 : Германська філологія. - С. 68 - 72.

5. Кушнерик В. І. Функціонування звукосимволічних універсалій у германських та слов'янських мовах / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2000. - Вип. 85 : Германська філологія. - С. 12 - 17.

6. Кушнерик В. І. Внутрішні та зовнішні ознаки мовних одиниць / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2000. - Вип. 98 : Германська філологія. - С. 26 - 37.

7. Кушнерик В. І. Функціонування лексичних одиниць із значенням “чорний“ в англійській та німецькій мовах / В. І. Кушнерик // Наукові записки Кіровоградського університету / відп. ред. Лучик В.В. - Кіровоград : РВЦ КПДУ ім. Володимира Винниченка, 2001. Вип. 35. - С. 8 - 11. - (Серія : „Філологічні науки (мовознавство)”.

8. Кушнерик В. І. Фоносемантичні універсалії у індоєвропейській сім'ї мов / В. І. Кушнерик // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. - Тернопіль : Вид-во Терноп. пед. ун-ту, 2002. № 2 (8). - С. 14 - 16. - (Серія „Мовознавство”).

9. Кушнерик В. І. Фоносемантичні проблеми у світлі етимологічного аналізу лексем сучасної німецької мови / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2003. - Вип. 155 : Германська філологія. - С. 118 - 126.

10. Кушнерик В. І. Семантика фонестем у сучасній німецькій мові / В. І. Кушнерик // Іноземна філологія : укр. наук. зб. / відп. ред. Білинський М.Е. Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 2004. Вип. 113. С. 75 - 80.

11. Кушнерик В. І. Фоносемантичні явища в дієсловах руху та спокою сучасної німецької мови / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університетуту : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2004. - Вип. 206-207: Германська філологія. - С. 251-254.

12. Кушнерик В. І. Фоносемантичні явища при номінації птахів у німецькій мові / В. І. Кушнерик // Вісник Київського національного лінгвістичного університету: зб. наук. пр. / наук. ред. Кочерган М.П. - К. : КНУ, 2004. Т. 7. № 1. - С. 197 - 202. (Серія „Філологія”).

13. Кушнерик В. І. Функціонування фонестем у сучасній німецькій мові / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2004. - Вип. 188 - 189: Германська філологія. - С. 41 - 47.

14. Кушнерик В. І. Зв'язок фоносемантичних явищ з афіксами лексем сучасної німецької мови / В. І. Кушнерик // Проблеми романо-германської філології : зб. наук. праць / редкол. : Полюжин М. М. [та ін.] / Ужгородський національний університет. - Ужгород : Ліра, 2005. - С. 95 - 101.

15. Кушнерик В. І. Функціонування фоносемантичних явищ у германських та слов'янських фонологічних системах / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 231 : Германська філологія. - С. 128 - 137.

16. Кушнерик В. І. Фоносемантизм та колірна картина світу / В. І. Кушнерик // Іноземна філологія : укр. наук. зб. / відп. ред. Білинський М.Е. [та ін.]. Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 2005. Вип. 115. С. 81 - 86.

17. Кушнерик В. І. Фоносемантизм, психологізм та іконізм у мові / В. І. Кушнерик // Іноземна філологія: укр. наук. зб. / відп. ред. Білинський М. Е. Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 2007. Вип. 114. С. 121 - 124.

18. Кушнерик В. І. До проблеми мовних універсалій у мовознавстві / В. І. Кушнерик // Проблеми загального, германського та слов'янського мовознавства: зб. наук. пр. до 70-річчя проф. В. В. Левицького, 2 квітня 2008 р. / редкол. Огуй О.Д. [та ін.] Чернівці: Книги - ХХІ, 2008. - С. 319 - 322.

19. Кушнерик В. І. Функціонування фонестем у системі взаємозв'язку „звук?значення” у сучасних германських та слов'янських мовах / В. І. Кушнерик // Буковинський журнал: громад.-політ, літ.-мистец. і наук?освіт. часопис / голов. ред. Лазарук М. Я. - Чернівці: Молодий буковинець. - 2008 . № 2. С. 241 - 244.

20. Кушнерик В. І. Фоносемантичні універсалії та їх функціонування у германських та слов'янських мовах / В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 407 : Германська філологія. - С. 147 - 154.

21. Кушнерик В. І. До проблеми фоносемантичних явищ та універсалій у германських та слов'янських мовах / Кушнерик В. І. // Мовознавство: наук.-теор. журнал / головн. ред. Скляренко В.Г. ? 2008. - № 4 - 5. - С. 119 - 126.

22. Kuschneryk W. I. Phonetischer Semantismus: Realitдt oder Mythe? / W. I. Kuschneryk // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: ЧДУ. - 1996. - Вип. 1: Германська філологія. - С. 3 - 15.

23. Kuschneryk W. I. Experimentelle Untersuchungen auf dem Gebiet der Phonosemantik / W. I Kuschneryk // Klagenfurter Beitrдge zur Sprachwissenschaft. - 2000-2001. - Jg. 26-27. - S. 81 - 86.

24. Kuschneryk W. I. Phonosemantische Untersuchungen in indogermanischen Sprachen / W. I. Kuschneryk // Klagenfurter Beitrдge zur Sprachwissenschaft. - 2000-2001. - Jg. 26-27 - S. 77 - 80.

25. Kuschneryk V. The problem of the relation of sound with color associations in language and literature / W.I Kuschneryk // Sprache als System und Prozess. - Wien: Edition Praesens, Verlag fьr Literatur-und Sprachwissenschaft, 2005. - S. 332 - 343.

26. Белей Н. І. та ін. Дослідження символічного значення англійської та німецької мов / Н. І. Белей, В. І. Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці: Рута, 2000. - Вип. 71: Германська філологія. - С. 139 - 147.

27. Kuschneryk W. Zu interlingualen Дquivalenzbeziehungen bei Lauten und Lautverbindungen (am Beispiel des Deutschen, Englischen, Ukrainischen und Russischen) / W. I Kuschneryk // 35. Linguistic Colloquium. 20-22. September 2000. Europa der Sprachen. Univ. Innsbruck. - 2000. - S. 31.

28. Kuschneryk W. Phonosemantismus und zwischensprachliche Beziehungen / W. I. Kuschneryk // 37. Linguistic Colloquium „Language and Modern Media”. Friedrich-Schiller-Univesitдt. Jena. - 24-25.09.2002. - Jena, 2002. - S. 35 - 36.

29. Кушнерик В. І. Фоносемантичне значення морфем сучасної німецької мови / В. І. Кушнерик // Германістика в Україні та за кордоном. Стан і перспективи : праці міжнар. наук. конф., 13 травня 2006 року / головн. ред. Кияк Т. Р. - К. : ВПЦ, 2005. - С. 95-101.

30. Кушнерик В. І. До проблеми мовного знака та фоносемантичного значення через призму фоносемантичних досліджень / В. І. Кушнерик // Проблеми германського мовознавства в Україні : матеріали ІІІ Міжнар. конф. на честь професора, доктора філологічних наук В. В. Левицького, 11-12 квітня 2008 р. / відп. ред. Огуй О. Д. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2008. - С. 294-296.

АНОТАЦІЯ

Кушнерик В. І. Фоносемантизм у германських і слов'янських мовах: діахронія та синхронія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Київський національний лінгвістичний університет. - Київ, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження явища фоносемантизму в різноспоріднених європейських мовах: установлено співвідношення категорій „звучання ? значення ? колір”, проаналізовано функціонування фоносемантичних констант у фонологічних системах англійської, німецької, української та російської мов, розглянуто емотивну лексику різної частиномовної належності щодо наявності в ній асоціативно-символічного значення як у діахронії, так і в синхронії. Зіставний аналіз фонологічних систем досліджуваних мов уможливив збагачення теорії мовної типології новими даними стосовно специфіки цих фонологічних систем і тих фонаційних ознак, що формують у германських і слов'янських мовах фоносемантичні константи. Окрему увагу приділено взаємозв'язку „мажорності” та „мінорності” поетичного тексту з превалюванням у ньому певних фонестем і фонаційних характеристик звуків досліджуваних мов.

Фоносемантичний аналіз мовних одиниць здійснено в межах серії лінгвістичних експериментів за допомогою квантитативно-статистичного апарату (критерій ², коефіцієнт рангової кореляції з урахуванням ознакових шкал семантичного диференціала Ч. Осгуда) та отримано математично підтверджені результати, які узгоджуються з теоретичним викладом дисертаційної праці.

Ключові слова: фоносемантизм, асоціативно-символічне значення, фонема, фонестема, фоносемантична константа, мовний знак, ², коефіцієнт рангової кореляції, семантичний диференціал, „мажорність” / „мінорність”.

Кушнерик В. И. Фоносемантизм в германских и славянских языках: диахрония и синхрония. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Киевский национальный лингвистический университет. - Киев, 2009.

В диссертации предложен новый подход к формированию ассоциативно-символического значения фонологических единиц, в частности таких, как фонема и фонестема, их участие в создании фоносемантических констант, функционирующих в языке. Основу исследования составил сравнительно-исторический анализ нейтральной, мотивированной и латентно-мотивированной лексики германских (английский, немецкий), а также славянских (русский, украинский) языков.

Фоносемантические явления в языке с элементами очевидной и латентной коннотации прослеживаются с момента появления первых жестов прачеловека с целью символизации определенных пожеланий, участием символов в формировании собственного языкового знака. Очень важным является отслеживание всех этапов формирования у человека возможности аутентичной передачи информации в виде серии языковых знаков, которым свойственны общие черты, облегчающие в перспективе процесс оптимального овладения ими.

Сравнительное исследование сосредоточено на изучении причин и путей формирования фоносемантических констант в результате функционирования фонем и фонестем в разносистемных языках. Фонема способна приобретать значение, но в отличие от лексического и грамматического, это значение имеет исключительно признаковый характер, т.е. оно является звуковым ассоциативно-символическим и формируется за счет дифференциальных признаков фонем. Исследования фоносемантических констант приводят к мысли, что фонационные элементы семантизируют данную фонологическую категорию. Таким образом, дифференциальные признаки фонем и эмотивно-коннотативный фон текста являются составляющими формирования фоносемантических явлений и, косвенно, посредством синестезии, - основой для фоносемантических констант как у близко, - так и в отдаленнородственных языках.

Установлены тенденции функционирования и эволюции ассоциативно-символического значения в диахронии на примере различной лексики и поэтических текстов в разносистемных языках. Доказано, что искомое значение формируется и развивается ”синусоидально”, т.е. при возникновении языковой единицы фоносемантическая мотивированность её очевидна, затем происходит процесс нивелирования основополагающего символизирующего признака и через некоторое время с появлением модифицированного мотивирующего признака латентность лексемы исчезает.

Исследование соотношения „звук-цвет” показало, что цвет в литературно-языковом процессе соизмеряется со следующими моментами: а) гаммой “естественных” цветов; б) психологией цветового восприятия; в) “художественной системой”, которая действует в языке. Цвет предопределяет внутреннюю организацию художественного текста. Цветовую картину мира можно представить как гетерогенную систему, разнородность набора элементов которой определяется продвижением всего исторического развития человечества от процесса антропогенезиса до “homo-agents” - человека деятельного.

Прослежены характерные переходы к изучению количественных отношений в фоносемантике. Данный подход позволяет аргументировать выводы о качественном аспекте языковых явлений. Тенденция к использованию эффективных статистических приемов, таких как ² (хи-квадрат) и коэффициент ранговой корреляции, семантический дифференциал и др. обосновывается: а) объективной способностью языков к количественным характеристикам; б) внутренней зависимостью, существующей между качественными и количественными характеристиками языковой структуры; в) зависимостью частоты различных элементов языка в речевом потоке от тех или иных статистических законов.

Перманентность языковых изменений стимулирует системный анализ языка в синхронии. Постоянно возникают новые процессы, которые противоречат установившемуся стандарту. Использование диахронного и синхронного методов при изучении языковых процессов дает возможность рассматривать элементы давнего развития и зарождение нового во взаимодействии, что позволяет прогнозировать развитие языковой системы в целом.

Ключевые слова: фоносемантизм, ассоциативно-символическое значение, фонема, фонестема, фоносемантическая константа, языковой знак, ², коэффициент ранговой корреляции, семантический дифференциал.

Kushneryk V. I. Phonosemantism Phenomen in Germanic and Slavonic Languages: Diacronic and Synchronic Perspectives. - Manuscript.

Dissertation for a Doctoral degree in Philology: Speciality 10.02.17 - Comparative Historical and Typological Linguistics. - Kyiv National Linguistic University. - Kyiv, 2009.

This research focuses on a comprehensive study of phonosemanticism as a phenomenon in heterostructural European languages. The research elucidates the correlation between the categories of sound, meaning and colour, analyses the functioning of phonosemantic constants in phonological systems of English, German, Ukrainian and Russian, identifies associative and symbolic meaning in the emotive lexis belonging to different parts of speech both in diachronic and synchronic perspectives. Comparative analysis of the phonological systems of the languages under research has contributed to the language typology theory by enriching it with new data concerning the specificity of these phonological systems and the phonic characteristics which form phonosemantic constants in Germanic and Slavonic languages. The correlation between “major” and “minor” motives of a poetic text is considered with regard to the textual prevalence of certain phonestemes and sound phonic characteristics of the languages studied.

Phonosemantic analysis of phonological and lexical units is carried out with the help of quantitative statistic apparatus (² criterion, correlation range coefficient with the application of Charles Osgood's semantic differential scales) within a series of linguistic experiments. Mathematically proved results that have been achieved correlate with the paper's theoretical assumptions.

Key words: phonosemanticism, associative and symbolic meaning, phoneme, phonesteme, phonosemantic constant, linguistic sign, І-square, correlation range coefficient, semantic differential, "major" / "minor" text motifs.