6. У друкованих творах Трохима Зіньківського, а також у його епістолярію трапляються випадки використання графічних знаків, пропонованих авторами різних правописних систем, що функціонували на той час. Це свідчить, по-перше, про вплив позамовних чинників на письменника як учасника мовного процесу, а по-друге - про пошуки Трохима Зіньківського в галузі української графіки.

7. Для словникового складу досліджуваних текстів Трохима Зіньківського характерні тенденції, що визначають розвиток лексики української літературної мови кінця ХІХ ст. Серед зафіксованих лексичних одиниць (проаналізовано 340 лексем) виявлено лексику спеціального вживання (98 лексем - 29%), суспільно-політичну (15 лексем - 15%) та професійну (9 лексем - 9%), а також проаналізовано дві групи історизмів (61 лексема - 43%) і архаїзмів (80 лексем - 57%), які перебувають поза основним лексичним фондом, - 1) стилістичні й

2) темпоральні.

З-поміж стилістичних архаїзмів та історизмів описано шість тематичних груп на позначення маркованих старослов'янізмів, топонімів, хрононімів, теонімів, міронімів, назв грошових одиниць та обрядових реалій. Темпоральні архаїзми й історизми відрізняються ширшим уживанням, ніж стилістичні, що дало змогу виділити десять тематичних груп. Засвідчено 93 лексеми (27%), широко вживані в ХІХ ст. (у творах Трохима Зіньківського, "Словнику української мови" П.Білецького-Носенка, "Словарі російсько-українському" М. Уманця і А. Спілки, "Словарі української мови" за редакцією Б. Грінченка). Вони ввійшли до "Словника української мови" в 11 томах із стилістичними ремарками: "розмовне", "рідковживане", "діалектне".

Здійснена в дисертації класифікація лексем за лексико-стилістичним принципом дозволила простежити динаміку слововживання, з'ясувати еволюційні процеси архаїзації досліджуваних номінацій.

8. Фразеологічний склад художніх, публіцистичних творів та епістолярію Трохима Зіньківського чітко відбиває процеси структурно-семантичної трансформації фразем, зокрема лексичну заміну компонентів словами вільного вжитку, поширення та звуження складу фразеологізмів, контамінацію. Крім лексичної трансформації, зафіксовано компонентну варіативність, особливістю якої є синонімічна заміна складників фразеологічних одиниць.

Така кількісно-якісна характеристика лексичного й фразеологічного матеріалу продемонструвала еволюційні зміни в словниковому складі української мови кінця ХІХ ст. та особливості його унормування.

9. Аналіз мовної практики Трохима Зіньківського на морфологічному рівні засвідчує вживання традиційних граматичних форм, властивих системі сучасної української літературної мови.

Разом з тим зафіксовано такі іменникові форми, що зазнали перегрупування за родовою ознакою в сучасній українській мові; серед прикметникових граматичних категорій і форм, порівняно із сучасною українською літературною мовою, наявні відхилення у вживанні: 1) коротких форм прикметників;

2) нестягнених форм; 3) прикметників твердої групи, що відмінюється за зразком м'якої; 4) форм ступенів порівняння, зокрема найвищого.

Виявлені архаїчні граматичні форми вживаються як морфологічні паралелі до кодифікованих у сучасній українській мові форм.

10. Синтаксичні особливості художньої прози Трохима Зіньківського відображають процес демократизації синтаксичних літературних норм. Оскільки на кінець ХІХ ст. граматична будова української літературної мови усталилася, майстри слова прагнули до урізноманітнення синтаксису словосполучень і речень. У художніх текстах визначено конструкції, застарілі з погляду сучасної української літературної мови. У творах письменника вони функціонують паралельно з тими, що пізніше усталилися як нормативні.

11. Мовознавчі погляди Трохима Зіньківського, висловлені ним в українській граматиці, у рецензіях на відомі мовознавчі праці щодо конкретних питань правопису та вживання форм, не завжди узгоджуються з практикою уживання їх у художніх творах, епістолярію, проте лінгвістичне обґрунтування нерідко демонструє виважену позицію письменника щодо питань, які активно обговорювалися під час дискусії кінця ХІХ ст.

12. Мовнореформаторська діяльність Трохима Зіньківського засвідчує поєднання в одній особі письменника-практика й лінгвіста-нормалізатора, що зумовило застосування дескриптивного й прескриптивного підходів до аналізу досліджуваних мовних явищ. Вивчаючи творчу спадщину Трохима Зіньківського як пам'ятку доби, простежуємо динаміку становлення літературних норм української мови.

Дослідження мовної практики Трохима Зіньківського відкриває перспективу вивчення внеску письменників Півдня України в усталення української літературної мови.

1. Школа Г.М. Порівняння та їх стилістична функція в оповіданнях "Сон" і "Кудою йти?" Трохима Зіньківського // Нові підходи до філології у вищій школі: Зб. наук. пр. - К., 1994. - С. 23-25.

2. Школа Г.М. Антропоніми в творчій спадщині Трохима Зіньківського // Питання сучасної ономастики: Статті та тези за матер. конф. - Д., 1997. - С. 196-197.

3. Школа Г.М. Роль синонімів у творах Трохима Зіньківського //Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - Вип. 3. - К.; Бердянськ, 1997. - С. 224-230.

4. Школа Г.М. Мовознавчі проблеми в творах Трохима Зіньківського // Суспільствознавчі науки і відродження нації. - Луцьк, 1997. - С. 24-30.

5. Школа Г.М. Граматична будова мови творів Трохима Зіньківського // Ономастика і апелятиви. - Вип. 5. - Д.: ДДУ, 1999. - С. 113-121.

6. Школа Г.М. Фонетичні особливості мови творів Трохима Зіньківського // Мови й культура народів Приазов'я: Зб. наук. пр. Бердянського держ. пед. ін-ту ім. П.Д. Осипенко. - Бердянськ, 1999. - С. 56-61.

7. Школа Г.М. До проблеми творчих взаємин Б.Грінченка та Т.Зіньківського (на матеріалі листування письменників) // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філол. науки. - 1999. - № 7. - С. 37-39.

8. Школа Г.М. Фонетичний принцип як основа правопису Трохима Зіньківського // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - Вип. 3. - Зб. наук. ст. - К.: КДЛУ, 2000. - С. 324-330.

9. Школа Г.М. Роль Трохима Зіньківського у становленні норм української літературної мови // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст.: Лінгвістика і літературознавство. - Вип. 7. - К.: Знання України, 2002. - С. 19-24.

10. Школа Г.М. Синтаксичні особливості мови творів Трохима Зіньківського // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - Вип. 8. - К.: Знання України, 2003. - С. 163-172.

11. Школа Г.М. Становлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у ІІ половині ХІХ століття (на основі рукописів Трохима Зіньківського) // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - Вип. 9. - К.: Знання України, 2004. - С. 487-495.

12. Школа Г.М. Ненормативне вживання частиномовних граматичних категорій і форм у художній та епістолярній спадщині Трохима Зіньківського // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - Вип. Х. - К.: Знання України, 2005. - С. 96-103.

Размещено на Allbest.ru