Топоніми-американізми в сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТОПОНІМИ-АМЕРИКАНІЗМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Єфимова Марина

В'ячеславівна

Як кожна сучасна наука мовознавство характеризується інтенсивним розвитком тих галузей, які стикаються з суміжними науковими дисциплінами. До таких інтердисциплінарних напрямків лінгвістичного дослідження відноситься топоніміка. Майже всі географічні об'єкти -- гори й низовини, моря й океани, острови й півосі рови, річки й озера, населені пункти й ліси -- мають свої назви. Наука, що вивчає ці назви, називається топонімікою.

Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією відносин між англомовними та україномовними соціумами й підвищеним інтересом до власних імен, що проникають в українську мову. Через істотні відмінності між двома взаємодіючими мовними системами передача англійських топонімів українською мовою викликає особливі труднощі, що пояснює існування кількох традиційних наукових підходів до зазначеної проблеми. Існує необхідність розробки чітких правил вимови й правопису запозичених власних назв. Річ у тому, що прагнення зберегти за об'єктом унікальне ім'я має на увазі цілий ряд завдань. На жаль, ці завдання не можуть бути реалізовані через ряд об'єктивних обмежень, а також тому, що деякі з запозичень в конкретних ситуаціях суперечать іншим. Саме тому кожному перекладачеві потрібно знати різні способи передачі топонімів - американізмів. топонім англомовний соціум мова

Мета дослідження - вивчення й аналіз закономірностей передачі топонімів (перш за все - топонімів-американізмів) іншою мовою і засвоєння їх іншомовним середовищем.

Ця праця виконана базуючись на працях вчених які зробили свій внесок у розвиток топоніміки взагалі і у вивчення топоніміки США, а саме: П.Г. Зеленський, В.Д. Бєлєнька, В.Ф. Барашков, Е.М. Мурзаєв, В.А. Ніконов, Є. М. Поспєлов, Р.П. Зорівчак, В.Г. Костомаров, Д. І. Єрмолович, А.В. Суперанська, С.С. Леонович, І. П. Литвин, Е.М. Верещагін, Г.Л. Менкен, Д.Р. Стюарт, Mallery R.D, Marckwardt A.H, Robert O'Neill [1, c.108].

Топоніми виконують функцію міжмовного, міжкультурного містка. Ця цінна властивість топонімів, проте, породила поширену ілюзію того, що назви не вимагають особливої уваги у вивченні іноземної мови і при перекладі з нього. Людину здавна цікавили питання походження географічних назв, і в першу чергу своєї місцевості, їх зміст і значення. Не знаючи справжніх причин їх походження, вона пояснювала ці назви за допомогою випадкової фонетичної подібності, без урахування мовних, географічних чи історичних закономірностей.

Топоніміка -- наука, якою одночасно займаються історія, географія і лінгвістика. Тільки спираючись на мовні закони, на історію, на конкретну географічну обстановку, можна досліджувати географічні назви, в яких відбито природні особливості об'єктів, їх положення, господарську діяльність людей, назви народів, племен, імена видатних людей, народні звичаї тощо. Усі географічні назви можна згрупувати у певні лексико-семантичні розряди, що-мають різне походження, а саме: антропонімічні, етнонімічні і назви, що походять від географічного середовища або вказують на характер господарства та різні види людської діяльності [2, c.183]. На території України в назвах поселень виділяють кілька історичних періодів: 1) язичеський -- від цього збереглися назви н. п. Перун, Свараж, с. Данине, Стрибіж, Святець, Волос, Хо-росна, р. Велесниця та ін.; 2) часи Київської Русі і феодальних князівств -- Ждани, Немир, Томило, Хозари, Печеніги та ін.; 3) XVIII--XIX ст.-- заселення Півдня України; 4) кінець XIX ст.-- початок XX ст.-- промисловий розвиток Донбасу і Придніпров'я, швидке розорення хуторів; 5) післяжовгневий.

Подібно до того як геолог вивчає послідовність нашарувань і відносний вік геоологічних порід, тобто вивчає стратиграфію, топоніміст, вивчаючи склад географічних назв, відкриває під новими нашаруваннями давніші, а іноді дуже давні назви, що формувалися в сиву давнину, тобто досліджує топонімічну стратиграфію [3, c.301].

Найбільшу групу топонімів США складають запозичення з аборигенних мов Америки. Згідно словників топонімів - амеріканізмів на даний момент у США налічується близко 3 мільйонів функціонуючих назв і близько 1мільйона назв, що вийшли із вжитку. Кількість назв тільки населених пунктів перевищує 50 тисяч, стільки ж зниклих назв збереглося в документах. Зародження сьогоднішньої американської топонімії самим безпосереднім чином пов'язане з освоєнням території США європейцями. Колонізація Північної Америки почалася в XVI ст. і здійснювалася вона, головним чином, Іспанією, Англією та Францією. Процес колонізації супроводжувався війнами з докорінними жителями країни - індіанцяи, масовим їх знищенням і захопленням їх земель.

Топоніми як власні назви обслуговують категорію географічних об'єктів. У значенні топонімів-американізмів, як і будь-яких інших топонімів, можна виділити не менше трьох компонентів:

1) буттєвий, або інтродуктивний («існує щось»);

2) класифікуючий - зважаючи на приналежність референта до певного класу (денотату) («це щось - річка»);

3) індивідуальний («ця річка має назву Міссісіпі») [4, c.99].

У найзагальнішому випадку передбачається, що іноземний топонім має передаватися українською мовою наближено до вихідної форми звучання, тобто по правилах практичної транскрипції. Проте на це загальне правило накладаються додаткові міркування. Зокрема, перекладач може мати справу із текстом англійською мовою, який потрібно перекласти на українську і в якому містяться топоніми неанглійського походження. В цьому випадку при передачі топонімів не діють, звичайно, правила англо-української транскрипції, а необхідно враховувати правила передачі топоніма з мови оригінала. Що стосується суб'єктивних причин, з яких в передачі топонімів виникають проблеми, то вони в більшості своїй пов'язані з мовними посередниками - перш за все перекладачами, викладачами іноземних мов і журналістами, які далеко не завжди бачать глибину проблеми і не завжди озброєні усвідомленою стратегією розв'язання завдань мовного посередництва.

Перекладач не в силах усунути об'єктивні діалектичні протиріччя, пов'язані з функціонуванням топоніма в іншому мовному середовищі, але він може і зобов'язаний знати про них і максимально враховувати їх в своїй роботі. Таким чином, можна уникнути суб'єктивних помилок і неточностей. При цьому, звичайно, необхідно спиратися на той багатий досвід, що накопичений попередніми поколіннями перекладачів і лінгвістів [5, c.19].

Литературa

1. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка / И.Р. Гальперин. - М.: Наука, 1994. - 284 с.

2. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур / Д.И. Ермолович. - М.: Валент, 2001. - 200 с.

3. Леонович С.С. Топонимы США / С.С. Леонович. - М.: Высшая школа, 2004. - 470 с.

4. Никитин М.В. Лексическое значение слова: Структура и комбинаторика / М.В. Никитин. - М.: Высшая школа, 1983. - 192 с.

5. Салищев А.Д. Традиционная передача английских географических названий на русский язык / А.Д. Салищев. - М.: Высшая школа, 1991. - 380 с.

Размещено на Allbest.ru