Поняття часу та його реалізація у німецькій мові (діахронічне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Поняття часу та його реалізація у німецькій мові (діахронічне дослідження)

Зощенко Леся Михайлівна

Одеса 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі німецької філології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Таранець Валентин Григорович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри української та іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Огуй Олександр Дмитрович, Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича, завідувач кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів;

кандидат філологічних наук, професор Пророченко Ольга Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри німецької філології.

Захист відбудеться 23 жовтня 2008 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65082, м.Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 19 вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Протягом тривалого часу в мовознавстві не послаблюється увага до досліджень у галузі семантики, де суміщаються перш за все змістові та формальні явища мови. Взаємодія форми та змісту утворює основу природи мови, відбиваючи її зародження і розвиток. Десятиліттями активно опрацьовується семантична структура слова, причинно-наслідкові відношення між лексемами, зв'язок полісемії з контекстом. У цілому все детальніше вивчається лексична семантика слів, розглянутих у межах одного лексико-граматичного класу, її типологічні та зіставні аспекти. Про це свідчить ціла низка фундаментальних праць у відповідній галузі, зокрема: Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутюнової, В.В. Виноградова, В.Г. Гака, Т.В. Гамкрелідзе, В.Д. Каліущенка, О.С. Кубрякової, В.В. Левицького, О.Д. Огуя, О.П. Пророченко, В.Г. Таранця, Г.А. Уфімцевої, Д.М. Шмельова та ін. Очевидно, що вивчення структурно-семантичних відношень лексем буде глибшим та всеохоплюючим при розгляді їх у динаміці, тобто у процесі розвитку мови. У зв'язку з цим М.П. Кочерган, який досліджував лексичну групу „час” в українській мові, писав: „Питання про природу лексики та семантичні відношення у мовах стикається із серйозними труднощами, обумовленими складним характером словникового складу, і може бути вирішеним лише на основі історичного підходу”.

У сфері діахронії ведуться роботи у двох напрямах: вивчають мову стародавніх пам'яток та досліджують функціонування певних тематичних груп лексики (Ш.Р. Басиров, В.Д. Каліущенко, М.П. Кочерган, В.В. Левицький, О.Д. Огуй, В.Г. Таранець, В. Мейд, M. Тален, Фр. Чірх). У мовознавстві є роботи, в тому числі зарубіжних авторів, присвячені аналізу поняття часу та темпоральної лексики на матеріалі різних мов (О.А. Волкова, М.В. Всеволодова, А.Я. Гуревич, Н.Л. Жабіцька, Н.В. Івашина, М.П. Кочерган, О.С. Кубрякова, Н.А. Першина, О.С. Яковлева, M. Вінгендер, Д. Вюншман, Г. Кранцмайєр, Е. Лейсі, M. Тален, Фр. Чірх, Г. Шварц, K. Шумахер, Г. Яхнов), які містять цікаві результати та висновки про способи вираження поняття часу. Проте в цих роботах, і перш за все - німецьких авторів, лише поставлено завдання вивчення сприйняття часу стародавньою людиною та частково досліджено реалізації цього поняття в давнину. Сучасний стан розвитку лінгвістичної науки зосереджує увагу на поглибленому дослідженні семантики та реконструкції темпоральних мовних одиниць, що уможливлює відтворення картини уявлень і сприйняття оточуючого світу людиною, зародження та розвитку понять і мисленнєвих категорій, їх реалізації в мові. Особливе місце посідає реконструкція лексичних одиниць, що дає змогу через давні тексти реконструювати світовідчуття стародавньої людини та простежити етапи розвитку понятійних і мовних одиниць. Аналіз темпоральних лексем у діахронічному плані дає багатий матеріал для з'ясування зародження та розвитку поняття часу в германців і розвитку мислення людини взагалі. У реферованій роботі головну увагу приділено насамперед питанням реалізації та розвитку структури й семантики мовних одиниць на матеріалі двн., свн. та рнвн. текстів, що до сьогодні не було предметом окремого спеціального дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах планової наукової теми №177 кафедри німецької філології факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова „Мовні та мовленнєві одиниці: функціональний і діахронічний аспекти (дослідження на матеріалі германських мов)”, затвердженої Вченою радою факультету РГФ ОНУ, протокол № 3 від 21.11.2006 (номер державної реєстрації 01070010627). Тему дисертації затверджено вченою радою факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, протокол №3 від 23.11.2004р.

Метою роботи є вивчення особливостей розвитку семантики слів, що позначають „час” у двн., свн., рнвн. і сучасній німецькій мові, визначення їх лексико-семантичних варіантів та реконструкція давніх форм та значень відповідних слів. Для досягнення поставленої мети розв'язано такі конкретні завдання:

1) розглянуто символіку слів зі значенням „час” у германців та інших народів;

2) проаналізувано форму та семантику слів Zeit „час”, Tag „день”, Nacht `ніч', Woche `тиждень', Monat `місяць', Jahr `рік' у різні періоди розвитку німецької мови на матеріалі давньо-, середньо- та ранньонововерхньонімецьких текстів, а також даних двн., свн., рнвн. та нвн. словників;

3) визначено лексико-семантичні варіанти вказаних лексем у різні періоди німецької мови;

4) простежено семантичну деривацію лексичних значень слів „доба”, „тиждень”, „рік”;

5) схарактеризовано особливості функціонування темпоральних лексем у німецької мові й тенденції розвитку з огляду на частоту їх реалізації;

6) на основі отриманих властивостей (діахронічних констант) розкрито первинну мотивацію досліджуваних слів та уточнено реконструкцію часопозначень у німецькій мові.

Об'єктом дослідження стали іменники Zeit, Tag, Nacht, Woche, Monat, Jahr, що позначають поняття «час», розглянуті в чотирьох діахронічних зрізах німецької мови - у двн., свн., рнвн. та нвн.

Предметом дослідження є реалізації поняття часу у німецьких словах із семантичною домінантою «час», зокрема їх лексико-семантична структура, а також динаміка ії розвитку на матеріалі давніх та сучасних літературних пам'яток.

Матеріалом дослідження є міфологічні та давньо-, середньо- і ранньонововерхньонімецькі тексти, що охоплюють період з VIII по XVII століття, а також словникові статті, за допомогою яких проаналізовано різні значення та форми основних часових позначень Zeit, Tag, Nacht, Woche, Monat, Jahr у різні періоди існування німецької мови, включаючи сучасний. Крім ядерної групи лексем, розглянуто назви днів тижня, місяців, а також слова hwоle, stunt, frist, hiure, vert. Загальний обсяг текстів складає близько 780 тисяч словоформ (двн. період ? 200 тис., свн. ? 280 тис. і рнвн. ? 300 тис.). Усього розглянуто 1080 ситуацій, у яких реалізовано темпоральні іменники. Репрезентативність вибірок у кожному з трьох періодів мови визначалася згідно зі статистичними вирахуваннями достатності за формулою Р.Г. Піотровського. Також використано етимологічні, тлумачні, перекладні двомовні, фразеологічні та частотні словники.

Методи дослідження. При аналізі іменників зі значенням «час» застосовано порівняльно-історичний метод для порівняння лексичних форм, визначення динаміки їх зміни та зміни значень темпоральних іменників на матеріалі двн., свн., рнвн. і нвн. мови. Метод лінгвістичної реконструкції дав змогу уточнити етимологію германських темпоральних слів і висловити припущення щодо їх первинної мотивації. Семантичний аналіз ґрунтується на особливостях контексту як основного критерію визначення семантики слів та побудови їх класифікації. Ймовірносно-статистичний метод уможливив розгляд статистичних характеристик аналізованих одиниць у різні періоди розвитку німецької мови та отримання кількісних даних щодо реалізації досліджуваних іменників. У роботі використано також метод дескриптивного аналізу лексем, який прислужився в описі спостережень над реалізацією лексико-семантичних варіантів темпоральних слів у двн., свн. та рнвн. мові.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше:

- виокремлено лексико-семантичні варіанти німецьких лексем зі значенням «час» на великому обсязі фактичного матеріалу двн., свн. та рнвн. мови; їх загальний розвиток свідчить про дивергенцію значень;

- з'ясовано особливості розвитку часових лексем у різні періоди існування німецької мови, які полягають у перетворенні циклічних відношень явищ у лінійні;

- визначено деривацію лексичних значень «доба», «тиждень», «рік»;

- уточнено реконструкцію праформ і первинних значень розглянутих лексико-семантичних одиниць;

- представлено первинну мотивацію основних часових лексем у німецькій мові;

- отримано статистичні характеристики вживання лексем зі значенням «час» у двн., свн., рнвн. та нвн. мові, які показують динаміку зміни цього поняття.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що в результаті аналізу визначено особливості розвитку семантики досліджуваних слів зі значенням «час» у різні періоди існування німецької мови, зокрема у двн., свн., рнвн. та нвн. періоди. Опис та розкладання лексичних понять за координатами їх семантичних і функціональних характеристик у контексті сприяють створенню лінгвістичної бази для вдосконалення змісту порівняльних досліджень кількох мов. Результати аналізу дали можливість порівняти динаміку зміни семантики лексем у різні періоди розвитку мови, що полягає у збільшенні частотності вживання часових лексем у пізніші періоди мови: Zeit, Tag, Nacht, Woche, Monat, Jahr, а також у розширенні семантичного поля: у слова Zeit кількість лексико-семантичних варіантів збільшилася з двн. до нвн. періоду з 3 до 9, у слова Tag вона зросла з 5 до 8 ЛСВ. У інших лексем змін не сталося. Визначено лексичну деривацію значень: "доба": naht `ніч', `доба' > naht und tag `ніч і день', `доба' > tag `день', `доба'; "тиждень": `чотирнадцятиденний місячний цикл' > `восьмиденний цикл' > `семиденний цикл (тиждень)'; "рік": winter > sommer und winter > jahr.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів у лекційних курсах зі вступу до германської філології (в розділах: германські племена, фонетичні закони), з історії та лексикології німецької мови (лексеми часу, особливості їх розвитку, реконструкція), у лексикографічних аспектах, науково-дослідницькій роботі аспірантів і студентів. Результати роботи прислужаться в практиці навчання німецької мови як іноземної.

Апробація роботи. Матеріали дослідження обговорювалися на Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес» (Чернівці, 2004), на ХІІ Міжнародній конференції з функціональної лінгвістики «Функціоналізм як основа лінгвістичних досліджень» (Ялта, 2005), на Міжнародній науковій конференції «Лінгвістична теорія: спадщина, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (Одеса, 2006), на IV та V Міжвузівських конференціях молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецьк, 2006, 2007), на науково-теоретичних конференціях та семінарах професорсько-викладацького складу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (1998-2007), на засіданнях кафедри німецької філології ОНУ імені І.І. Мечникова.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження представлено у 8 публікаціях: у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у 5 тезах. Всі публікації виконано одноосібно.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження має загальний обсяг 197 сторінок (із них 168 сторінок основного тексту), і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури, який містить 207 найменувань робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, 47 лексикографічних джерел та 53 позиції давніх тестів (всього 307 найменувань).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь наукової новизни, теоретичне і практичне значення, представлено об'єкт, мету та завдання роботи, вказано матеріал і методи дослідження, зазначено апробацію його результатів.

Перший розділ «Категорія часу в мовній картині світу» присвячено аналізу наявних у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві досліджень, що стосуються проблем часу. В ньому розглянуто основні результати розробок з лексичної, психолінгвістичної, лексико-семантичної сторони концепту «час» у германських та інших мовах. Категорія часу як наукова проблема виникла понад дві з половиною тисячі років тому. Проте вона не втратила своєї актуальності і в наші дні, навпаки, зацікавленість нею зростає як серед філософів та фізиків, так і серед представників інших наук. Проблема семантичного опису темпоральної лексики була предметом багатьох наукових досліджень (О.А. Волкова, М.В. Всеволодова, Н.Л. Жабіцька, Н.В. Івашина, М.П. Кочерган, Н.А. Першина, О.С. Яковлева, M. Вінгендер, Д. Вюншман, Г. Кранцмайєр, Е. Лейсі, M. Тален, Фр. Чірх, Г. Шварц, K. Шумахер, Г. Яхнов), де вивчено слова зі значенням «час» у парадигматичному і синтагматичному аспектах, детально описано лексико-семантичні варіанти часових позначень, проведено порівняльний аналіз цих лексем у різних мовах, на окремому зрізі мови, частково в історії однієї мови. В лінгвістичних роботах, які торкаються цього питання, представлено ті чи інші форми та значення слів, що позначають «час», здійснено спроби психолінгвістичного опису семантичних відношень у групі часопозначень, розглянуто можливість системного опису семантики темпоральних слів, їх класифікацію, але досить рідко з'ясовується походження і розвиток лексико-семантичних одиниць, відсутня глибока реконструкція та відповідно їх початкове мотивування.

Наявність мовних засобів, пов'язаних із вираженням поняття часу, спричинено низкою обставин. Ідеться, по-перше, про закріплення в системі мови результату освоєння людиною часової структури (гносеологічний аспект), що є результатом дії пізнавальної (когнітивної) функції мови. Наступним фактором є потреба в адекватній передачі розуміння часової структури дійсності за допомогою відповідних мовних засобів (комунікативний аспект).

У всьому різноманітті досліджень, присвячених вивченню мовної картини світу (Н.Д. Арутюнова; Н.А. Брутян, В.І. Постовалова), домінуючим можна вважати протиставлення двох систем понять - наукових (фізика, геометрія, логіка тощо), які в сукупності утворюють наукову картину світу, та «наївних» (наївна фізика, геометрія, логіка та ін.), що використовуються людиною незалежно від її знань тих чи інших наукових дисциплін та володіння науковою картиною світу. Наївна модель світу становить собою певний спосіб сприйняття світу, що відображається тією чи іншою природною мовою. Відтворення певного боку наївної моделі світу досягається при систематизації мовних значень, які належать до певної галузі.

У другому розділі «Семантика давньоверхньонімецьких іменників, що виражають поняття «час» розглянуто ЛСВ іменників zоti, tag, naht, mвnфd, wehha, jвr, зародження цих іменників, їх символіку та реалізацію в давньоверхньонімецьких текстах, на основі отриманих даних реконструйовано праформи та з'ясовано їх первинну значимість.

У двн. текстах лексема zоti зафіксовано в різних формах: zit, tid, tidium, ziti, zitin, ziten, zidin, zite, ziidi, zites, zоti, cоdin, cоt, cоtin, що відбивають різне діалектне уналежнення. Для двн. мови, яка містить центральні та південнонімецькі діалекти, типовими є форми з початковою африкатою z[ts]-, утвореною відповідно до другого (верхньонімецького) пересуву приголосних (закон Ґрімма) із загальногерманського проривного *t-. Такий само варіант приголосного зрідка проявляється у верхньонімецьких діалектах як архаїчна риса прагерманської мови.

Наявність постафрикатного голосного досить часто відображається в текстах як довгий голосний -о-. Це підтверджується й перетворенням двн. голосного у ранньоновонімецький час у дифтонг -ei-, представлений у новонімецькому варіанті Zeit `час'. Отже, давні німецькі тексти переконливо уможливлюють реконструкцію початкового складу *tо-, що входить до германської лексеми зі значенням `час'. Початковий склад розглянутої основи слова є наголошеним, а не редукованим, що припускає реалізацію в цьому мовленнєвому відрізку основної семи `час'.

Вживання загальногерманського кореня *tо- В.В. Левицький подає в споріднених формах різних германських мов: дангл. tоd `час, година', англ. tide `приплив, відлив', гол. tijd `час', дсканд. *tоd, шв. tid `час', дісл. *tор, нім. Zeit `час', які вийшли з герм. *tiрiz `відрізок часу', до них же вчений зараховує також: англ. time `час', дангл. *tоma, дісл. *tоmi `слушний час, щастя', шв. timme `час' із герм. *tоman-. Наявність у занаголошеній частині досліджуваної лексеми різних складників типу -ti, -dium, -me, -ma, що належать до того самого спорідненого типу вираженої семантики, висвітлює смислову самостійність і певну автономність початкового кореня *tо-. Німецькомовний матеріал засвідчує редуплікацію останнього, який реалізується у вигляді двн. zоti (із герм. *tоdi-) і має значення `відрізок часу (малий/великий)'. Отже, сема часу знаходиться в корені герм. *tо-, редуплікація якого доводить значну давність зародження форм типу двн. zоti.

Етимологічні словники показують, що розглянутий вище корінь герм. *tо- походить з іє. *da(i) `ділити, розділяти'(Дуден, С. Файст). Проте, за результатами дослідження, цей же корінь містив і семантику `об'єднувати', іншими словами, *da(i) початково поєднував синкретично дві протилежноспрямовані дії `ділити/об'єднувати' (В.Г. Таранець).

Таким чином, герм. *tоdi-, двоїсте за формою, виражало амбівалентне поняття `зміну дня і ночі', тобто мало значення `доба'. Про це свідчить також семантична спорідненість указаної лексеми з герм. *dagaz, рефлекс якого дає у двн. tag із значенням `день, час'. Очевидно, що двн. *zоti- йде від початкового циклу `зміна дня і ночі, доба'. Це доводить дослідження Фр. Чірха, який, виходячи з мовних даних, вважає, що для індоєвропейців феномен часу містив «регулярну зміну дня і ночі як найменший» часовий ритм (Фр. Чірх). Як було показано вище, семантична спорідненість двн. zоti і двн. tag є не випадковою, їх семантика збігається в тому, що герм. *dagaz виражало `світлу частину доби', а герм. *tоdi ілюструвало поняття двоїстості у вигляді `зміни дня і ночі', тобто мало значення `доба'.

Отже, аналіз семантики двн. *zоti на матеріалі давніх німецьких текстів, а також використання результатів останніх наукових досліджень уможливлюють прийняття положення про те, що аналізована лексема становить собою редуплікацію германського кореня *tо, який бере свій початок з часу існування індоєвропейської прамови. Одне із значень пракореня, полісемантичного за своєю природою, іє. *da(i) `протиставлення дня та ночі; доба', стало основою зародження просторово-часових відношень у германців. Ритміка чергування `дня і ночі' стала мінімальною одиницею циклу часу, дискретний характер якого збільшувався до місяця, пори року та року, поступово перетворюючи поняття часу в безперервний лінійний рух. Проте така повністю абстрагована форма часу, яка існує в сучасній мові, ще відсутня в давньонімецький час; у всіх випадках лексема zоti сполучається з нагадуванням тих чи інших конкретних подій, що відбуваються з людиною в оточуючому її світі. Обмеження часу певними подіями простору дають змогу розрізняти часові відрізки (малі/великі), що свідчить про дискретний характер часових одиниць у давнину в житті германців.

Розширення понятійного змісту zоti `відрізок часу', привело, отже, до появи синонімів, зокрема двн. tag, що позначав відрізок часу, в якому початкове ta- генетично пов'язане із зароджуваним *tоdi, а також двн. (h)wоla (пор: укр. `хвилина'), що позначав невеликий часовий відрізок, пов'язаний, як правило, з якоюсь однією подією. В цьому випадку (h)wоla виступало синонімом до zоti та могло повністю його замінювати, виражаючи `цілісність, одиничність' і часто вживаючись в однині.

У двн. мові лексема zоti представлена в таких ЛСВ: 1) період часу, епоха (великий відрізок часу) (відносна частота вживання в текстах 0,50); 2) час, чітко виражений проміжок (малий відрізок часу) (0,40); 3) момент часу (0,10).

Аналіз слова tag у двн. текстах уможливлює такий висновок: ця лексема не була прив'язана до однієї певної семантики, а навпаки, отримувала в контексті різне функціональне навантаження. Іменник tag має наступні ЛСВ: 1) доба (частота вживання 0,42); 2) відрізок часу (0,32); 3) світла частина доби (0,11); 5) відстань (0,04).

У двн. текстах зафіксовано наступні форми слова tag `день': daga, dago, tagon, tagun, tag, dag, dage, dages, dagon, tach, tages, tagen, tage, dagis, dagi, tagis, take, takin, tac. У всіх наведених випадках чітко виокремлюється корінь у вигляді tag-/dag-. Форма tag-/dag- є особливістю верхньонімецьких діалектів, у яких згідно з другим пересувом приголосних початковий проривний герм. *d- перейшов у t-. У той же час в окремих діалектах реалізується давньогерманська форма dag-. Ця ж загальногерманська форма представлена і в інших германських мовах, а саме: гот. dags, рун. -dagaR, шв. dag, ісл. dagr, англ. day. Розглянуті словоформи уможливлюють реконструкцію прагерманської основи *dagoz-, яка вживається в сучасних мовах у значенні `день; доба; період, відрізок часу'. Подальша реконструкція кінцевого складу *-goz (з губним голосним) фонетично може бути приведена до форми з початковим лабіовелярним, а саме *-gwaz. Як результат корінь має вигляд *dagwa- (або *takwa-). В часи, коли існувала ранньоіндоєвропейська прамова, споріднений корінь *takwa- мав значення `два' (ср. гот. twai `два', псл. *dъwa `два'), і ця сема належала до *ta-, а -kwa виступало як одиниця рахунку, тобто `два-kwa' (В.Г. Таранець). У цілому в корені *takwa синкретично реалізовувалися значення `світла і темна частина доби', тобто `доба'. Цей корінь іє. *takwa виявляється в слов'янських мовах, пор., зокрема, в укр., рос. сутки, суток. Проте в германських розвинулася сема *dagwa- `один з двох', тобто `світла частина доби'. Такий смисл герм. *dagoz- зафіксовано у всіх етимологічних словниках. У той же час *dagoz- у формі двн. tag досить часто вживається як `доба'. Очевидно, що це слово, маючи семантику `світла частина доби', стало вживатись у германців згідно з принципом pars pro toto у значенні `доба', витіснивши лексему naht. З цього часу в значенні `доба' засвідчено словоформи tag, tag und naht. Отримані результати дослідження семантики слів tag та naht на матеріалі давніх німецьких текстів, а також розгляд етимології tag доводять сформульовану вище гіпотезу. Звідси стає зрозумілим відсутність у німецькій, як і в більшості германських мов, окремої лексеми на позначення поняття `доба'.

Лексико-семантичний аналіз показав, що початково поняття `доба' виражалось у германців лексемою naht, яка одночасно мала семантику `темна частина доби', наприклад: in acht Nдchten (едда „Grimnismвl“); neun lange Nдchte („Hвvamвl“). Реконструйований індоєвропейський корінь для naht В.Г.Таранець розглядає як похідний від двох слів: nк- `ні' та *-kweit `світлий', що дає змогу запропонувати мотивацію `не світлий' на противагу `світлій частині доби', напр.: "…einer schlдft Tags, der Andre Nachts" („Fiцlsvinsmдl“), "Nacht ohnelicht" („Skоrnisfдr“). Очевидно, що герм. *naht- генетично бере початок від `частина доби (темна)', однак згідно pars pro toto, як уже було ілюстровано вище, германці використовували цю форму також для вираження поняття `доба'. З часом відбулася зміна словоформ при вираженні `доби', і германці вели вже рахунок діб, використовуючи не naht, а іншу часову одиницю tag. Така словозміна функціонувала, очевидно, в той час, коли в германців на зміну скотарству, яким займалися уночі, прийшло землеробство, що відбувалося вдень (Фр. Чірх). Проте цей аспект спостережень вимагає додаткових досліджень.

У двн. мові лексема naht представлена в таких ЛСВ: 1) темна частина доби (частота вживання 0,70); 2) доба (0,30).

Таким чином, аналіз двн. текстів, як і в цілому германський міфологічний матеріал, уможливлює висновок, що поняття `доба' у германців розвивалося в напрямку: naht `ніч; доба' > naht und tag `ніч і день; доба' > tag `день; доба'. Вказана одиниця часу була мінімальною при зародженні інших часових відрізків `тиждень', `місяць', `рік'. Редуплікація одного з коренів досліджуваного семантичного гнізда германських слів *tо- спричинила в німецькій мові зародження поняття `час' у вигляді нім. Zeit.

Використання слів зі значенням `доба', що виступають як мінімальні одиниці часу, стало підставою появи понять `тиждень' та `місяць' і як наслідок ? закріплення відповідних словопозначень у вигляді mвnфd і wehha.

Давні форми типу гот. mкna, двн. mвno позначали спочатку і `час' відрізком у місяць, і світило `місяць'. Форма monat бере початок від іє. кореня *me- `міряти' і розвилася з двн. mвnot через різноманітні зміни: mensis, mant, mont, monat, monet, manat, maneid, meinet, moynt, mande, mon. Кінцевий приголосний основи Ю в однині зник, і утворилася форма Mon(d), де -d вторинне, у множині кінцевий звук зберігся. В інших мовах основа закінчується на -s. Припускається, що початково форма давнього слова mзnфt була mзneses, і -s було відмінковим закінченням (крім н.в.).

Слово wehha походить від загальногерманського етимону, який мав первиннне значення `зміна, порядок чергування, черговість повторюваних відрізків часу'. Як показав аналіз текстів, поняття `тиждень' розвивалося в германців і далі в німецькій мові в такому напрямку: `чотирнадцятиденний лунний цикл' > `восьмиденний цикл' > `семиденний цикл (тиждень)'.

Іменник wehha - загальногерманський: гот. wiko `послідовність, черговість', дсканд., дшв. vika `тиждень' (спочатку `зміна') та `морська миля' (згідно зі словарними даними, відстань у 7,42 км, коли гребці змінюють один одного), шв. vecka, норв. vika, дат. uge (ддат. uke), асакс. wice, wucu, англ. week, дфриз. wike, дсакс. wika, гол. weke(n)(e) `тиждень', гол. week, двн. wehha, wohha, свн. woche. Слово зі своїм основним значенням `переміна, зміна' бере початок від двн. wоchan, дсакс. wоkan, асакс. wоcan `досягати, стелитися', дсканд. vнkna `рухати, зрушити з місця, повертатися', які утворилися з основи іє. *uei `гнути, згинати'> ueig-. Від загального значення `зміна', яке проявляється в гот. wiko, дсканд. vika, асакс. wоce розвинулося значення `відрізок регулярно повторюваного часу' (Я. Ґрімм). Слід зазначити, що в слов'янських мовах використовується інший корінь у значенні `тиждень', що свідчить про відносно пізню появу цього поняття у германців та слов'ян, тобто в той час, коли одна та інша гілка мов існували окремо. У слов'янських мовах слово неделя етимологізується інакше і представлено у словниках зі значенням ne-dмlati `не-працювати' або розглядається іноді як одиниця далі «неподільна» (В.Г. Таранець). В останньому випадку неделя співвідноситься з чвертю місячної фази, далі неподільною. Таке ж розуміння властиве й германцям, проте вони звернули увагу в цьому циклі на іншу ознаку, зокрема на `змінність', що й зумовило утворення назви wehha `тиждень'.

Давньоверхньонімецький матеріал показує, що поняття `рік' виражалося такими словами: 1) uuintar, 2) wintro endi sumaro або 3) jar. Як свідчить німецький епос, первинним було слово, що позначало `зиму', наприклад: “sф mфsta siu mid ira brыdigumon [bфdlo] giuualdan si|b|un uuintar"; “hwanda wit habdun aldres кr efno twкntig wintrф an unkro weroldi” або “…ih wallфta sumaro enti wintro sehstic ur lante…” (Das Hildebrandslied). При обчисленні років люди пов'язували це поняття з назвою якоїсь пори року, що виступала назвою для цілого року згідно з принципом pars pro toto. Саме в такому вигляді зароджувалися в давнину перші найменування. Германці використовували для вираження поняття `рік' лексему uuintar `зима', про це свідчать також тексти Старшої Едди, які відображають найдавніший час життя германських племен. Так, у пісні Grimnismдl є фрази: Agnar war zehn Winter, Geirrцd acht Winter alt ? `Агнару було 10 років, Геіроду 8'; у пісні Њgisdrecka - Unter der Erde acht Winter warst du ? `вісім років ти був під землею'; в Harbardhsliodh - Ich war bei Fiцlwar fьnf volle Winter ? `я був ... п'ять повних років'. Отже, можна зробити висновок: спочатку для позначення поняття `рік' у германців виступало слово winter, пізніше ? sommer und winter, і поступово значення циклічності в семантиці `рік' набуло лінійного характеру у вигляді jahr.

У цілому аналіз двн. текстів свідчить про необхідність розрізняти наступні семантичні варіанти лексеми jar: 1) `рік, календарний рік' (частота реалізації 0,56); 2) `рік життя, вік' (0,44).

Розглянуті словоформи, що виражають різні відрізки часу у двн. мові, дають змогу встановити їх хронологію, згідно з якою зародження поняття часу і відповідно слів zоti, tag, naht, hwоle належить до праіндоєвропейського періоду часу, а часопозначення mвnфd, wehha, jвr свідчать про їх прагерманське походження.

У третьому розділі «Семантика іменників часу в середньоверхньонімецькій мові» представлено аналіз функціонування іменників zit, tag, naht, manot, woche, jвr у свн. текстах, їх лексико-семантичні варіанти та частоту вживання. Семантичні особливості іменників обумовлені культурно-історичним розвитком суспільства, а також національною специфікою сприйняття дійсності.

Порівнявши свн. zit із формою двн. zоti, можна зробити висновок про артикуляторне послаблення в кінці слова, кінцеве -i змінилося в -e (zite) і потім зникло. Згідно з принципом компенсаторної фонетичної зміни в межах слова необхідно зазначити й артикуляторне посилення на початку слова, що буде зафіксовано у нвн. дифтонгу -ei- (Zeit).

Частота реалізації іменника zit у порівнянні з двн. періодом, де вона складала 0,010%, збільшилась у свн. періоді до 0,015%, ця лексема має у свн. мові такі ЛСВ: 1) період часу, епоха (0,37); 2) протяжність часу, тривалість (0,34); 3) частина часу, наявне в розпорядженні (0,16); 4) час, момент (0,13).

Будучи синкретичною лексема zit могла зближуватися в значенні зі словами wоle, що позначає відносно короткий або довгий проміжок часу, stunt, що передає певний момент, tag, що позначає земне життя. Слід зазначити, що в порівнянні з іншими темпоральними одиницями, слова zit і tag найчастотніші у свн. текстах. За своєю семантикою іменники Zeit і Tag є семантично схожими в деяких ситуаціях, що й дає підстави цим словоформам виступати як синоніми.

Значення іменника tag залишилися незмінними, і суттєво збільшилася частотність вживання цієї лексеми. Частота реалізації слова Tag у свн. текстах відрізняється від показників частоти двн. періоду (0,028%) і складає 0,045%. Досліджуване слово трапилося в текстах у таких ЛСВ: 1) доба (0,46); 2) світла частина доби (0,27); 3) час, пора, період (0,20); 4) строк, дата настання чого-небудь (0,07). У значенні `відстань' цю лексему не зафіксовано.

Іменник naht реалізується в текстах свн. періоду в таких значеннях: 1) темна частина доби (0,94); 2) доба (0,06). Частота реалізації іменника naht на відміну від двн. періоду (0,007%) склала у свн. - 0,010%.

З аналізу свн. текстів випливає, що у свн. мові сформувалися повністю назви часових відрізків, що відповідають місяцю і тижню, причому `тиждень', у порівняні з двн. періодом, де кількість днів у ньому становила вісім, чотирнадцять, шістнадцять тощо, став дорівнювати семи дням, як і в сучасній німецькій мові. Свн. матеріал свідчить, що семантика іменників Woche та Monat не зазнала суттєвих змін, досліджувані лексеми зберегли ті ж самі значення, які були зафіксовані в текстах двн. періоду - `місяць' (0,001%) і `тиждень' (0,002%).

Частота вживання лексеми jвr у свн. збільшилася з 0,007% (у двн. мові) до 0,010%, лексема виступає в таких значеннях: 1) календарний рік (0,39); 2) роки життя, вік (0,37); 3) рік, період часу (0,24).

У четвертому розділі «Семантика іменників часу в ранньо- та нововерхньонімецькій мові» простежено розвиток і особливості функціонування часопозначень у рнвн. текстах, представлено дані семантики лексем зі словникових статей сучасної німецької мови, а також порівняно значення та частота застосування досліджуваних слів у всіх періодах становлення німецької мови.

З розвитком мови значення іменника Zeit набуло рис лінійності і пізніше ? певної абстрагованості. У двн. мові існувало 3 семантичні варіанти лексеми Zeit, загальна частота її вживання складала 0,010%. У свн. періоді іменник мав 4 значення, частота вживання - 0,015%, у рнвн. мові кількість значень збільшилася до 5, частота вживання збільшилася до 0,040%, у нвн. мові встановилося 9 семантичних варіантів, частота використання відповідно до словника Х. Майєра складає 0,150%. У нвн. мові лексема Zeit представлена у таких ЛСВ: 1) хід, плин, послідовність миттєвостей, годин, днів, тижнів, років; 2) час, момент, чітко виражений проміжок, відрізок часу (часто стосовно певного відрізку часу); 3) конкретний час (за годинником); 4) місцевий час (тобто час конкретного часового поясу); 5) період часу (протяжність, тривалість, напрямок); 6) частина часу, наявне у розпорядженні (годин, днів, тижнів, років); 7) період, відрізок життя, історії, розвитку; 8) граматична зміна дієслова для позначення дії або стану теперішнього, минулого і майбутнього; 9) одна з основних - нарівні з простором - форма існування матерії, яка виражає тривалість буття і послідовність зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі.

Щодо попередніх періодів німецької мови семантика слова Tag має такі особливості: іменник Tag закріпив за собою у процесі розвитку мови значення `доба', починаючи з двн. мови, де це поняття виражалося словом naht, рідше tag und nacht. У двн. мові лексема tag отримала в контекстах різне функціональне навантаження. Було виокремлено 5 лексико-семантичних варіантів цього іменника, з розвитком мови ця кількість збільшилася до 8-ми в сучасній нім. мові. Частота вживання лексеми Tag складає: двн. - 0,028%, свн. - 0,045%, рнвн. - 0,040%, нвн. - 0,060%. У сучасних словниках зафіксовано такі ЛСВ іменника Tag: 1) відрізок часу між сходом і заходом сонця, між світанком і сутінками, світла частина доби на противагу ночі; 2) відрізок часу від півночі до півночі, доба, 24 години; 3) календарна дата, пам'ятний день, пов'язаний з певною подією; 4) час, пора, період, який проживає людина (зазвичай у формі множини); 5) відрізок часу у межах доби, зайнятий або характеризований чимось; 6) строк, дата виконання або настання чогось; 7) збори делегатів; 8) жіночі критичні дні (вживається у множині).

Стосовно інших періодів розвитку німецької мови лексема Nacht має такі особливості: з часом відбулася зміна словоформ для вираження поняття `доба', іменник Nacht утратив це значення, але закріпив за собою значення `темна частина доби', наявне у всіх періодах розвитку мови. Частота вживання лексеми Nacht у текстах складає: двн. - 0,007%, свн. - 0,010%, рнвн. - 0,040%, нвн. - 0,040%.

Лексеми Woche і Monat не змінили суттєво своєї семантики у порівнянні з попередніми періодами розвитку мови, для іменника Woche встановився в сучасній мові часовий інтервал у 7 днів, у порівнянні з двн. (8, 14 днів). Частота вживання лексеми Woche складає: свн. - 0,002%, рнвн. - 0,005%, нвн. - 0,010%. Для іменника Monat характерна така частота вживання: двн. - 0,002%, свн. - 0,001%, рнвн. - 0,006%, нвн. - 0.010%.

Проаналізувавши всі періоди розвитку німецької мови, можна констатувати, що значення циклічності в семантиці іменника Jahr набуло з часом лінійного характеру й у такому вигляді позначає `рік', у двн. мові для позначення цього поняття використовувалося слово winter, а пізніше ? sommer und winter. Частота реалізації лексеми Jahr складає: двн. ? 0,007%, свн. ? 0,010%, рнвн. ? 0,030%, нвн. ? 0,090%.

Висновки

В дисертаційному дослідженні проведено лексико-семантичний та етимологічний аналізи основної групи лексем, що позначають час у німецькій мові. Результати аналізу сформульовано у наступних висновках:

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених концепту `час' у німецькій та інших мовах, питання походження і розвитку слів, що позначають це поняття, наразі вивчені недостатньо.

Загальне поняття про час зафіксовано у двн. період і остаточно формується на початку нововерхньонімецького. Основними значеннями відповідних іменників є `період' (відрізок часового потоку) і `момент' (точка в часовому потоці). При цьому значення `період' кількісно превалює.

Аналіз темпоральних іменників уможливлює висновок про те, що кожний з них уміщує часовий інтервал, наділений своєю узагальнено-семантичною характеристикою, а саме:

· конкретний інтервал, який задається на часовій осі конкретною подією, процесом або станом;

· узагальнений інтервал, який задається на часовій осі не однією подією, а певною загальною характеристикою цілої низки наявних у ньому подій;

· здатний фіксувати лише сучасне людське життя і не стосується далекого минулого.

Вживання у давніх німецьких текстах лексеми ziti свідчить про вираження нею значень `великий/малий' відрізок часу щодо конкретних подій і реалій. У цілому характеризується дискретний прояв часових реалізацій, які походять від просторових відношень. Відрізки часу мають циклічний характер.

Відповідно до етимології слова ziti `час' його семантика є амбівалентною за своєю природою, що містить поняття `темний/світлий', зміна яких визначає циклічність. В основі словоформи є корінь герм. *tо, представлений у вигляді редуплікації, що свідчить про його індоєвропейські витоки. Очевидно, що двн. *zоti- бере початок від реалізації `зміна дня і ночі, доба'.

Припускаємо, що семантика Zeit `час' і Tag `день' має спільні генетичні витоки: як було встановлено у процесі аналізу двн. текстів, ці лексеми близькі за своєю семантикою і мають іноді однакове значення `час'. Перетин їх семантичних полів уможливлює припущення про синкретизм цих найменувань.

Давньоверхньонімецький матеріал свідчить про розширення понятійного поля часу, що спричинило появу синонімів у вигляді tag, nacht, hwile, які виражають окремі відрізки часу і точніше реалізують його поняття.

У двн. мові набуло широкого розвитку значення `доба', реалізоване в текстах через словоформи tag і nacht. Це поняття розвивалося в німецькій та інших германських мовах у такому вигляді: nacht `доба; ніч' > nacht und tag `ніч і день; доба' > tag `день; доба', nacht `ніч'.

Іменник Nacht утратив у сучасній мові своє значення `доба' у порівнянні з двн. періодом і закріпив за собою поняття `темна частина доби', а перше значення реалізується лише у сполученні Tag und Nacht.

Використання слів зі значенням `доба', яка виступає мінімальною одиницею часу, стало основою зародження понять `тиждень' та `місяць' і як результат закріпило словопозначення у вигляді monat і wohhe. Лексеми Woche і Monat мають у сучасній німецькій мові малу кількість лексико-семантичних варіантів (1 і 2) у порівнянні з іншими позначеннями часу, що пояснює рідке їх вживання в текстах двн., свн. і рнвн. періодів. Вони зберегли свої основні значення `тиждень' і `місяць' до теперішнього часу. Поняття `тиждень' мало в германців і згодом у німецькій мові розвиток у напрямку: `чотирнадцятиденний лунний цикл' > `восьмиденний цикл' > `семиденний цикл (тиждень)'.

Аналіз двн. текстів та інших матеріалів уможливив визначення шляхів розвитку поняття `рік'. Значення іменника Jahr має таку деривацію: uuintar `рік; зима' > wintro endi sumaro `рік; півроку' > jar `рік'. Іменник не набув нових значень у сучасній німецькій мові, а закріпив за собою основні значення свн. періоду `рік' і `вік'.

Розглянуті словоформи, що виражають різні відрізки часу у двн. мові, дають змогу констатувати їх різну хронологію, згідно з якою зародження понять і відповідно слів zоti, tag, nacht, hwile належить до праіндоєвропейського періоду, а часопозначення monat, wohhe, jar ілюструють їх прагерманське походження.

Аналіз семантики слів, які позначають `час' у двн., свн, рнвн. і сучасному періодах розвитку німецької мови, свідчить про розширення сфери їх вживання і також появу нових семантичних значень. Дослідження засвідчує в цілому дивергентний процес розвитку семантики слів, що відбиває реалізації поняття часу в німецькій мові. Проте в основі темпоральної лексики, з огляду на давність існування і частоту її реалізації, збереглися основні значення, що існували ще у двн. і закріпились у свн. і рнвн. періоди. семантика слово лінгвістичний мова

Результати дослідження семантики іменників зі значенням `час' у німецькій мові окреслюють нові перспективи вивчення реалізації розглянутого поняття в інших германських мовах і встановлення їх типологічних рис.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Семантика слова zоti и его реконструкция (на материале древневерхненемецких текстов) // Записки з романо-германської філології. - Вип.16. - Одеса: Феникс, 2005. - С.31-40.

2. Семантика слов Tag `день' и Nacht `ночь' в древневерхненемецком языке // Новітня філологія. Сборник научных трудов. ? Вып. 1. ? Николаев: МДГУ, 2005. ? С.32-41.

3. Семантика немецкого слова das Jahr и зарождение понятия год у германцев (на материале древних текстов) // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Збірник наукових праць. - Вип.13. - Донецьк: ДонНу, 2006. - С.163-172.

4. Семантика слова zоti в древненемецком языке // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Чернівці: Рута, 2004. - С.92-94.

5. Понятие `сутки' у германцев и выражение его в языке (на материале древних немецких текстов) // Функционализм как основа лингвистических исследований: Материалы XII международной конференции по функциональной лингвистике. - Ялта: Доля, 2005. - С.123-125.

6. Семантика слова Jahr `год' в немецком языке (на материале древних текстов) // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали IV міжвузівської конференції молодих учених. - Донецьк: ДонНу, 2006. - С.104-107.

7. Зарождение понятий 'месяц' и 'неделя' в немецком языке (на материале древне- и средневерхненемецких текстов) // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали V міжвузівської конференції молодих учених. - Донецьк: ДонНу, 2007. - С.77-79.

8. Семантика существительных, обозначающих `время' в немецком языке (на материале древне- и средневерхненемецких текстов) // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету. ? Вып. 6. ? Одесса: Міжнар. гуманітар. ун-т, 2007. ? С.62-67.

Анотація

Зощенко Л.М. Поняття часу та його реалізація у німецькій мові (діахронічне дослідження). ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 ? германські мови. ? Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню розвитку семантики і форм слів, які позначають `час' у давньо-, середньо-, ранньо- і нововерхньонімецькій мові. Об'єктом семантичного аналізу обрано словоформи: Zeit `час', Tag `день', Nacht `ніч', Woche `тиждень', Monat `місяць', Jahr `рік', також розглянуто деякі їх синоніми. В дослідженні використано порівняльно-історичний метод, методи лінгвістичної реконструкції та ймовірносно-статистичного аналізу, які уможливили визначення характеристики функціонування досліджуваних мовних одиниць у різні періоди розвитку німецької мови. Аналіз виконано на матеріалі давньо-, середньо- та ранньоверхньонімецьких текстів (відповідно 200 тис., 280 тис. і 300 тис. слововживань) та даних міфологічних, тлумачних, етимологічних, перекладних двомовних і частотних словників німецької мови. Дослідження дало змогу з'ясувати динаміку зміни форм і значень лексем, які позначають `час'. У результаті виокремлено діахронічні ознаки лексем, використані згодом при реконструкції праформ і визначенні мотивації основних позначень часу в німецькій мові.

Ключові слова: `Zeit', `Tag', `Nacht', `Woche', `Monat', `Jahr', давні німецькі тексти, реконструкція праформ, розвиток семантики.

Аннотация

Зощенко Л.М. Понятие времени и его реализация в немецком языке (диахроническое исследование). ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские языки. - Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова, Одесса, 2008.

Диссертационное исследование посвящено изучению развития семантики и форм слов со значением `время' в древне-, средне-, ранненововерхненемецком и современном немецком языке. Объектом семантического анализа взяты словоформы: Zeit `время', Tag `день', Nacht `ночь', Woche `неделя', Monat `месяц', Jahr `год', а также рассмотрены некоторые их синонимы. В работе использованы сравнительно-исторический метод, методы лингвистической реконструкции и вероятностно-статистического анализа, позволившие определить характеристики функционирования исследуемых языковых единиц в различные периоды развития немецкого языка. Анализ выполнен на материале древне-, средне- и ранненововерхненемецких текстов (соответственно 200 тыс., 280 тыс., и 300 тыс. словоупотреблений) и данных мифологических, толковых, этимологических, двуязычных и частотных словарей немецкого языка. В итоге получены следующие результаты: почти во всех случаях имеет место расширение семантики и увеличение частоты реализации слов, обозначающих `время' в немецком языке. Очевидной является зависимость полисемии слова и частоты ее встречаемости в немецких текстах.

Установлено, что в основе словоформы Zeit находится корень герм. *tо, представленный в виде редупликации, что свидетельствует о его индоевропейских истоках со значением двойственности. Доказано, что двн. *zоti- восходит к первоначальному циклу `смена дня и ночи, сутки'. Наблюдения позволяют предположить наличие общих генетических истоков и семантического родства существительных Zeit `время' и Tag `день'. Как показывает анализ, в двн. языке получило широкое развитие понятие `сутки', основанное на употреблении в текстах словоформ tag и nacht. Указанное понятие развивалось в германских языках в следующем виде: nacht `сутки; ночь' > nacht und tag `ночь и день'; `сутки' > tag `день; сутки', nacht `ночь'. Понятие `неделя' имело у германцев и далее в немецком языке развитие в направлении: `четырнадцатидневный лунный цикл' > `восьмидневный цикл' > `семидневный цикл (неделя)'. Анализ двн. текстов и других материалов позволил определить пути развития у германцев понятия `год'. Данное значение имеет следующую деривацию: uuintar `год; зима' > wintro endi sumaro `год; полгода' > jar `год'. Существительное Jahr не приобрело новых значений в современном немецком языке, а закрепило за собой основные значения свн. периода `год' и `возраст'.

Рассмотренная семантика слов, обозначающих время в двн., свн., рнвн. и современном периодах развития немецкого языка, свидетельствует о расширении сферы их употребления и, следовательно, появлении новых семантических значений. Однако в основе семантики, с точки зрения древности существования и частоты реализации, остались основные значения, которые существовали еще в двн. и закрепились в свн. и рнвн. периоды.

Ключевые слова: `Zeit', `Tag', `Nacht', `Woche', `Monat', `Jahr', древние немецкие тексты, реконструкция праформ, развитие семантики.

Summary

Zoshchenko L.M. The concept of time and its realization in German language (diachronic research) ? Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of Sciences in Philology. Speciality 10.02.04. ? Germanic languages. ? Odesa I.I. Mechnikov National University, Odesa, 2008.

The dissertation deals with the study of the development in semantics and word forms denoting 'time' in Old-, Middle-, Early and New High German. The following word forms have been selected for the semantic analysis: Zeit 'time', Tag 'day', Nacht 'night', Woche 'week', Monat 'month', Jahr 'year' as well as some of their synonyms. The history-comparative method, the method of linguistic reconstruction and the statistically distributed method were applied in the study. They allowed to define the functioning features of the given lexical units in different periods of the Germanic language development. The subject-matter of the analysis is represented with the samples of Old-, Middle- and Early High German texts (200 thousand, 280 thousand and 300 thousand word usages correspondingly) and also the data from mythological, explanatory, ethymological, bilingual and frequency dictionaries of the German language. The research contributed to defining the dynamics of changes in forms and meanings of the lexical forms denoting 'time'. It also resulted in distinguishing the diachronic lexical units features, subsequently used for the pre-forms reconstruction, as well as the motivation of the main temporal denotations in the German language.

Key words: `Zeit', `Tag', `Nacht', `Woche', `Monat', `Jahr', old German texts, pre-forms reconstruction, the semantics development.

Размещено на Allbest.ru