Відомий оратор Цицерон

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний транспортний університет

Реферат

З латинської мови

На тему: “Відомий оратор Цицерон”

Виконав: студент групи ТП-І-1

спеціальності 6.030401 “Правознавство”

Долматов Микита Олександрович

Перевірила:

Косіцька Ольга Михайлівна

Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Мистецтво інтонації великого оратора

2. Мова - дзеркало душі людини

3. Трактати Цицерона

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Найбільшим класиком античного красномовства і теоретиком ораторського мистецтва був давньоримський оратор і політик Марк Туллій Цицерон (106-43 рр.. До н. Е..). Три трактати про ораторське мистецтво відображають багатий досвід античної риторики та її власний практичний досвід найбільшого римського оратора. Ці трактати - «Про оратора», «Брут, чи про знаменитих ораторів», «Оратор» - пам'ятки античної теорії словесності, античного гуманізму, мали глибокий вплив на всю європейську культуру.

У теорії пізнання Цицерон схиляється до скептицизму, вважаючи, що немає критерію для того, щоб відрізнити реальні уявлення від нереальних. Він розглядає питання про вище благо, про чесноти як єдині джерела щастя, прагне до досконалості. Такому прагненню відповідають чотири чесноти: мудрість, справедливість, мужність, помірність. Його філософські погляди лягли в основу поглядів на ораторське мистецтво.

Цицерон вважає, що основа ораторського мистецтва, передусім - глибоке знання предмета. Якщо ж за промовою не стоїть глибокий зміст, засвоєний і пізнаний оратором, то словесне вираження - порожня і дитяча балаканина. цицерон ораторський філософський трактат

Цицерон зазначає, що всі інші науки замкнуті кожна в собі самій, а красномовство, тобто мистецтво говорити толково, складно і красиво, не має ніякої певної області, межі якої сковували б його. Людина, яка береться за ораторське мистецтво, повинна вміти сказати рішуче про все, що може зустрітися в суперечці між людьми, інакше вона не може зазіхати на звання оратора.

По його працям навчаються риториці та ораторському мистецтву і по сьогодні.

1. Мистецтво інтонації великого оратора

На думку Цицерона, найважливіше для оратора - це словесне вираження думки і проголошення промови. Перша вимога до промови - чистота і ясність мови (вираз думки). Чистота і ясність виробляються навчанням і вдосконалюються за допомогою читання зразкових ораторів і поетів. Для чистоти мови необхідно бездоганно вибирати слова, правильно користуватися морфологічними формами. Ясність мови пов'язана з правильною, нормативною вимовою: оратору необхідно правильно управляти органами мови, диханням і самими звуками мови. «Недобре, коли звуки виговорюються занадто підкреслено; та також, якщо їх затемнює зайва недбалість; недобре, коли слово вимовляється слабким, вмираючим голосом; та також, якщо їх вимовляють, пихкаючи, як в задишці / ... /, існують, з одного боку, такі недоліки, яких всі намагаються уникати, наприклад, голос слабкий, жіночний або як би немузичний, немилозвучний і глухий. З іншого боку, є такий недолік, якого інші свідомо домагаються: так, деяким подобається груба мужицька вимова, бо їм здається, що воно вірніше надає їхній мові відтінок старовини ". У поняття чистоти мови входила нормативність мовлення (" Ясно, що для цього потрібно говорити чистою латинською мовою ... »), тобто використання нормативної вимови і нормативних морфологічних форм і конструкцій. Але цього мало. Цицерон зауважує:« Адже ніхто ніколи не захоплювався оратором тільки за те, що він правильно говорить латиною. Якщо він цього не вміє, його просто висміюють і не те що за оратора, і за людину-то не вважатимуть».

Далі Цицерон підсумовує вимоги, які пред'являють до промови оратора, вважаючи, що якщо його мова задовольняє їх, то він наближається до ідеального оратора: «Ким захоплюються? Кого вважають мало не богом серед людей? Того, хто говорить струнко, розгорнуто, докладно, виблискуючи яскравими словами і яскравими образами, вводячи навіть в саму прозу якийсь віршований розмір, - одним словом, красиво.».

2. Мова - дзеркало душі людини

Цікаве філософське міркування Цицерона про моральність у красномовстві: «Справжній оратор повинен дослідити, переслухати, перечитати, обговорити, розібрати, випробувати все, що зустрічається людині в житті, тому що в ній обертається оратор, і вона служить йому матеріалом. Бо красномовство є одне з вищих проявів моральної сили людини; і хоча всі прояви моральної сили однорідні і рівноцінні, але одні види її перевершують інші за красою і блиском. Таким є і красномовство: спираючись на знання предмета, воно виражає словами наш розум і волю з такою силою, що напір його рухає слухачів у будь-яку сторону. Але чим значніше ця сила, тим обов'язковіше повинні ми з'єднувати її з чесністю і високою мудрістю, а якщо б ми дали рясні засоби вираження людям, позбавленим цих достоїнств, то не ораторами б їх зробили, а безумцям дали зброю ». Тут Цицерон, мабуть , вперше ставить так широко запитання про моральність оратора. Слово, мистецтво красномовства, пов'язане з особою мовця, через них виражається розум, ерудиція оратора, його знання, досвід, а також воля, яка діє на слухачів через промову. Красномовство - це вищий прояв моральної сили людини. Отже, чим моральніша людина, тим, на думку Цицерона, красномовніша. У цьому випадку красномовство - благо, яке використовує оратор для людей. Сила ораторської мови, по Цицерону, обов'язково з'єднується з чесністю і високою мудрістю. Тільки в такому випадку мова може принести людям задоволення. Якщо ж силою слова будуть користуватися люди нечесні, то це сильна зброя потрапить до рук безумцям, які можуть направити його на зло. Філософський підхід до слова, як знаряддя чесних і нечесних людей дає можливість поглянути на теоретичні вишукування Цицерона під кутом гуманістичного спрямування риторичного мистецтва, його вищого призначення як виразника загальногуманітарних ідей. Не випадково Цицерон силу слова пов'язує з мудрістю, відзначаючи, що науку мислити і говорити древні називали мудрістю. «Адже в старовину-то наука, - зауважує він, - як видно, однаково вчила і красному слову, і правому ділу».

Цицерон неодноразово підкреслює, що мова повинна бути якомога більш захоплюючою, справляти якомога більше враження на слухачів і підкріплюватися якомога більшою кількістю доводів, бо доводи - матеріал дійсно величезний і важливий.

Філософ докладно говорить про красу мови, вважаючи, що краса мови полягає насамперед як би з якоїсь загальної її свіжості і соковитості: її ніжність, її вченість, її благородство, її чарівність, її витонченість, її чутливість або пристрасність, якщо потрібно - все це відноситься не до окремих її частин, а до всієї її сукупності. А ось квіти слів і думок, як би підсилюють мову, не повинні розсипатися по ній рівномірно, а розташовуватися з розбором так, як на якомусь вбранні розташовуються прикраси і блискітки. Загальний тон промови слід обирати такий, який найбільшою мірою утримує увагу слухачів і який не тільки їх потішає, але потішає без пересичення.

Цицерон - проти солодкуватості і млявості ораторської мови, - за те, щоб вона була і динамічна, і красива, і приємна, але її приємність має бути строгою.

3. Трактати Цицерона

Трактати «Брут» і «Оратор», написані в 46 р. до н. е. Там він звертає до Брута, представника нової, аттічної течії, захищаючи свою точку зору. Мета цих творів - обгрунтувати законність і перевагу того ораторського ідеалу, шляхи до якого Цицерон вказав у діалозі «Про оратора». Обгрунтовує він цей напрямок і з точки зору історичної (у «Бруті»), і з точки зору теоретичної (в «Ораторі»). У діалозі «Брут, чи про знаменитих ораторів» Цицерон перераховує майже всіх знаменитих ораторів - понад двісті - у хронологічному порядку з короткими характеристиками кожного. Для Цицерона римське красномовство - предмет національної гордості, і він щасливий стати першим його істориком. Ця праця - твір критичний і полемічний, що має своєю метою не тільки характеристику ораторів, а, головним чином, захист і розвиток тих ідей, які висловлені в попередньому трактаті.

У своїй історії красномовства він малює продуману картину історичного прогресу і поступового сходження красномовства від нікчемності до досконалості Розвиток римського красномовства, вважає Цицерон, визначається насамперед внутрішніми причинами, широтою і глибиною засвоєння грецької культури і розвитком культури римської. На прикладах критичного розбору промов грецьких і римських ораторів він ще раз стверджує ідеї, які висловлені ним у трактаті «Про оратора».

«Оратор» - завершальний твір риторичної трилогії Цицерона. Спочатку він малює образ досконалого оратора, однак робить обмовку: «Створюючи образ досконалого оратора, я опишу його таким, яким, можливо, ніхто і не був».

У цьому трактаті найбільше Цицерон говорить про словесне вираження і про ритм, що диктується його прагненням довести аттекістами(а саме з цих питань йшла суперечка) свою правоту: він прагнув відстояти своє право на величний і пишний склад, відвівши закиди в азіанізмі і викривши недостатність і слабкість проповідуваної аттекістами простоти. Він висуває як аргумент вчення про три стилі красномовства: високе, середнє і просте. Простий стиль покликаний переконати, середній - потішити, високий - схвилювати і захопити слухача.

Висновок

Цицерон бачить красу мови в її свіжості, соковитості, ніжності, вченості, витонченості, пристрасності, причому «квіти слів і думок» повинні розподілятися в промові «з розбором».

Словесні нагромадження, мова, заквітчана надмірно яскравими фарбами, не доставляє тривалого задоволення, пересичує слухачів, дратує їх. По цих поглядах Цицерона не можна було віднести ні до аттекістів, ні до азіаністів. Він створив свій власний стиль і вимагав розумного вживання «квітів красномовства». Цицерон продемонстрував глибоке проникнення в сутність ораторського мистецтва, створивши ораторську теорію на основі свого багатого досвіду. Блискучий теоретик, він узагальнив і критично переосмислив погляди на ораторське мистецтво теоретиків і практиків красномовства, шляхом ретельного аналізу зіставив різні точки зору, створив свою теорію, яка є шанованою серед сучасних ораторів.

Список використаних джерел

1. Н.Н.Кохтєв «Основи ораторської мови», Московський університет, 1992.

2. Н.Н.Кохтєв «Риторика», Московський університет, 1990.

3. Грималь П. «Цицерон», пер. з фр.: Г. С. Кнабе, Р. Б. Сашина, 1991.

Размещено на Allbest.ru