Особливості лексичної організації поетичного мовлення Ліни Костенко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Ліна Костенко та загальний зміст її творчості

2. Теоретичні засади дослідження

3. Лексичні синоніми як засіб виразності в поезіях Л.Костенко

3.1 З історії питання лексичної синонімії

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність роботи полягає в тому, що вона:

1) належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв'язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як Л.Костенко;

2) присвячена вивченню лексичної системи поетеси;

3) присвячена дослідженню синонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.

Об'єктом дослідження виступають лексичні прикметникові синоніми , що функціонують у мовній системі Л.Костенко.

Мета роботи - виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення Л.Костенко за допомогою прикметникових синонімів.

«Це ім'я вивищується ж прапор нашої поезії... Це більше ніж поезія - наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти і глупоти. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі... але мислі художньої, емоційно наснаженої, пристрасної. Це зміст на високих регістрах мовлення.» Володимир Базилевський

Творчий доробок Ліни Костенко є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Мовностилістичні особливості творів поетеси досі є предметом вивчення лінгвістів.

Поетична мова дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання.

Дослідження мовних явищ у творах Л. Костенко має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.

Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Костенко не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цієї письменниці - лексичному, з погляду синонімічних засобів мови.

1. Ліна Костенко та загальний зміст її творчості

Довгі роки творчість Ліни Костенко замовчувалася. Так, книгу поезій „Зоряний інтеграл”, вже набрану, було наказано розсипати. Теж саме вчинили й з наступною збіркою „Княжа гора”. Але сьогодні поезія Ліни Костенко знаходить свій шлях до читача. Мабуть, небагато лишилося в Україні людей, дня яких ім'я Л.Костенко було б незнайомим. Її вірші широко публікуються, звучать пісні на її слова. Ім'я Ліни Костенко стало уособленням сучасної інтелектуальної культури нової самостійної України.

Ліна Костенко - майстриня поетичного слова, самобутній талант якої у вічному пошуку нових тем і проблем, нових барв, тонів і напівтонів для своєї творчої палітри. Її творчість посідає важливе місце в українському літературному процесі. Маштабність художнього мислення, громадянський пафос, філософська глибина і висока культура поетичної думки - ці найголовніші риси творчої індивідуальності поетеси є визначальними в її літературній спадщині.

У нашому письменстві бували затяжні періоди майже цілковитого зниження художніх критеріїв, коли література змушена була „відображати” і „надихати”. І тоді перо Ліни Костенко виявилося одним із небагатьох, не уражених цим сумним вірусом нудності та лакейської покірності, смертоносних для художника.

В її поезіях бачимо не тільки людську самонастанову не спокушатися суєтними марнотами, а й самозахист в ім'я вірності саме своєму мистецтву. Певно, саме тому й стало ім'я видатної поетеси синонімом унікальної творчої біографії.

Дівчинці з провінційної вчительської сім'ї, що народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині, судилося круте духовне сходження. У кінці 40-х років вступила до Київського педагогічного інституту, розчарувалася його гнітючо-задушливою атмосферою і вбогим інтелектуальним рівнем викладання. З 1953-го вона - вже студентка Московського літературного інституту, який закінчила 1956р. Дебютувала збіркою „Вітрила” (1958) і „Мандрівки серця” (1961). Потім її поетичному слову оголошено заборону. Твори Ліни Костенко не виходили окремими виданнями аж до 1977-го року, до появи збірки „Над берегами вічної ріки”. Поетеса писала в „шухляду”. Це ж тоді були написані й „Берестечко”, і „Маруся Чурай”, і вірші, що склали книжки „Над берегами вічної ріки” та „Неповторність” (1980).

У ранніх віршах Ліни Костенко переважають глибокі підтексти, що змушують замислитись над не сказаним безпосередньо, але легко вгадуваним, у них розлито тремтливі тривоги і передчуття молодості, багато гри слів, яка динамізує поетичний зміст, робить легко впізнаним каркаси її строф.

Ліна Костенко - рідкісний майстер у володінні словом. Вона на диво органічно творить свій звукопис: „Суху розмову полум'я із листя до ночі сумно слухають сади...”, „Лисніють листками ліси...”, „Божевілля моє , божемилля, богомілля моїм сльозам!”, „На пожежах печалі я пам'ять свою обпалю... ”.

Несподіваність і духовна пластика її поетичних образів несе в собі особливу емоційну снагу: „Село сосновий виверне кожух і йде назустріч, як весільна теща...”, „Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає...”, „Я в любові, як в еміграції. Відпусти мене в рідний край...” .

2. Теоретичні засади дослідження

Проблема вивчення мови художніх творів

Одним із суттєвих питань сучасної лінгвістики є вивчення художнього тексту як одиниці комунікативного акту. Проблема вивчення мови художніх творів має тривалу історію, вона по-різному розв'язувалася в залежності від рівня розвитку мовознавства і суміжних із ним наук, від світоглядної позиції дослідника. Розходження в поглядах цілком правомірні, бо художній твір і його мова є явищем складним і багатомірним, через що може досліджуватися в багатьох аспектах, які тільки сумарно можуть дати цілісне уявлення про явище. Тому пошуки істини повинні відбуватися не в конфронтації різних поглядів, а в їх синтезі.

Лінгвістичний, стилістичний і літературознавчий види аналізу досліджують текст, його змістову структуру.

Аналіз художнього тексту прийнято називати лінгвостилістичним, якщо він “розглядає використання мовних елементів у тексті художніх творів, де вони набувають ідейно-естетичної значимості”. Для свого дослідження ми обираємо лінгвостилістичний аспект аналізу поетичного тексту, бо саме такий аспект, як уявляється, є провідним, оскільки в ньому, незважаючи на наявність аналізу ритму, синтаксису та ін., які відіграють важливу роль у формуванні поетичного тексту, на першому плані стоїть аналіз лексичних засобів мови як головних “збуджувачів” одиниць образно-понятійного рівня змісту тексту.

Українська лінгвостилістика була започаткована працями О.О. Потебні в другій половині минулого століття, який зробив спробу визначити основні напрямки лінгвістичної стилістики.

Лінгвістика тексту, на думку мовознавців, пов'язана із загальним посиленням інтересу лінгвостилістичної науки до комунікативного аспекту мовлення.

Спираючись на досягнення вітчизняного і зарубіжного мовознавства, українські вчені визначили предмет і завдання української лінгвостилістики, розв'язали численні важливі її теоретичні питання, зокрема проблему формування лінгвостилістичної системи національної мови.

Як відомо, важливу роль у системі будь-якої мови, а тим більше її поетичного стилю виконує лексика. Виходячи з цього, предметом розгляду в курсовій є синонімічні лексичні засоби мови, які використовує Ліна Костенко у своїх поетичних творах, з погляду лексико-семантичного та лінгвопоетичного аналізу.

Роль синонімів в художніх творах

Значення синонімів у художній мові, та й не тільки в художніх, надзвичайно велике, їх стилістична роль у ній різноманітна. „Багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід' ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра.

Наявність багатої й розмаїтої синоніміки в сучасній українській мові дає можливість кожному, хто нею користується, відшукати точне , доречне, образне слово для правильного, яскравого і виразного оформлення висловлюваної думки, для відтінення найтонших нюансів при характеристиці образів, предметів,явищ. Винятково важливе значення має синоніміка для надання вислову стилістичної досконалості. Майстри українського художнього слова завжди прагнули якнайточніше і найповніше передати виявлену ознаку, надати мовленню потрібного емоційного забарвлення, стилістичної виразності, прагнули знайти саме те слово, яке б відповідало мовній ситуації, типізувало б мову персонажа і т.д. Таку велику стилістичну роль у мові синонімам забезпечує те, що вони завжди чимось відрізняються між собою, мають додаткові значеннєві відтінки, різний змістовий обсяг, відрізняються мірою і якістю емоційного забарвлення, стилістичною приналежністю до певного жанру мови.

3. Лексичні синоніми як засіб виразності в поезіях Л.Костенко

3.1 З історії питання лексичної синонімії

Однією з характерних ознак поезій Ліни Костенко є висока частотність уживання синонімічності слів. Синоніми як один з найважливіших лінгвостилістичних засобів розглядаються у лінгвостилістиці, у поетиці віддавна. Висвітлення уміння письменника добирати з словникового складу мови і вірно застосовувати в своїх творах лексичні синоніми, тобто слова, „ здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного без відчуття помітної відмінності у змісті”, тісно переплітається із завданнями теоретичного обгрунтування проблеми синоніміки.

Багатство і різнобічність словникового складу та експресивних відтінків української мови знаходять своє відображення в індивідуальній творчості письменниці, зокрема в широкому і багатогранному використанні Костенко лексико-синонімічних засобів.

У сучасній лінгвістичній літературі існує чимало визначень понять синоніма і синонімії. Щодо самого існування явища лексичної синонімії деякі дослідники висловлюють сумнів, вважаючи, що синонімія - це взагалі винайдене лінгвістами поняття: “Синонімії, як вона традиційно витлумачується, у мові взагалі немає. Це одна з фікцій, що рудиментарно існує в науці про мову”.

Одним із суттєвих питань цього розділу є класифікація синонімів. Існують різні спроби їх семантичної класифікації. Найбільш поширеним, якого дотримуємося і ми, є поділ синонімів на ідеографічні (логічні), емоційно-експресивні та стилістичні. Деякі дослідники поділяють синоніми на семантичні (ідеографічні, понятійні), семантико-стилістичні та стилістичні.

Проте ми зазначили тільки загальну класифікацію синонімів, у межах кожного з підрозділів якої може бути своя диференціація.

Ідеографічні синоніми виникають внаслідок фіксування в слові диференціальних ознак поняття. Вони відрізняються тим, що в синонімічному слові фіксується якась нова риса самого явища, риса, що в значення синонімічних слів, які існували до цього, не включалася. Основне призначення ідеографічних синонімів у мові - служити засобом точного вираження думки в кожному конкретному випадку мовного вживання.

Другу велику групу синонімів становлять понятійно-стилістичні. Ми зупиняємося саме на цьому терміні, хоч наукова література знає й інші - емоційно-експресивні та семантико-стилістичні.

У сучасній українській лінгвістичній літературі понятійно-стилістичні синоніми трактують як “такі, що розрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням” .

Розташувавши понятійно-стилістичні синоніми в порядку градації, легко виявити, що кожне наступне слово не тільки виражає дещо більшу міру ознаки, інтенсивності дії тощо, а й має додаткове емоційне забарвлення.

Для стилістичних синонімів основним є протиставлення не за відмінностями в понятті, а за вживанням слова переважно в тому чи іншому функціональному стилі. Стилістичні синоніми - це тотожні за значенням слова, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови.

Прикметникові синоніми в поезіях Ліни Костенко

Однією з визначальних рис творчості Ліни Костенко є свіжість та оригінальність у вживанні лексико-стилістичних засобів української мови.

Висока стилістична майстерність Ліни Костенко проявилася, зокрема, у використанні лексичної синоніміки української мови.

У даній роботі розглянемо найбільш розгалужені та вживані прикметникові синонімічні ряди в поезії Ліни Костенко, визначимо їх стилістичну функцію та сферу вживання.

Найбільшим за обсягом у поезіях Л.Костенко є синонімічний ряд прикметників, який групується навколо стрижневого слова гарний у значенні: „красивий”, „такий, що дає насолоду своїм зовнішнім виглядом, формою чи внутрішнім змістом”.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних, неповторних літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.

Синонім гарний та прикметники, які групуються навколо нього(чарівний, красивий, дивовижний, прекрасний, розкішний, вродливий), одночасно диференціюється і емоційним забарвленням, і значеннєвими відтінками, семантичним обсягом. Усі вони об'єднані одним основним значенням - цілком позитивний за своїми якостями і властивостями. Синонімічний прикметник прекрасний передає високу міру позитивної ознаки й емоційної забарвленості:

Він був старий і плакав не про нас.

Той голос був як з іншої акустики.

Але губив під люстрами романс

Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

Глибоким емоційним забарвленням і разом з тим великою мірою позитивної ознаки характеризується синонім чарівний „той, що захоплює неповторною красою”. Вказує на те, що предмет привабливий, принадний, такий, що зачаровує своєю якістю:

А по ідеї: жінка ж - тільки жінка.

Смаглява золота віолончель.

Справляло б тіло пристрасті обжинки

Колисками і лагодом ночей.

Була б така чарівна лепетуха,

Такі б ото улучила слова,

що як по змісту, може, й вянуть вуха, а ж по формі - серце спочива.

Прикметник дивовижний вживається письменницею у значенні „надзвичайно гарний, особливий” для змалювання неповторної краси неба, фантастичного видовища: поетичний мова лексичний синонім

Прокотить вересень громи.

Ось наші ночі серпень вижне,

І вродить небо дивовижне,

Скляними зорями зими.

Синонім вродливий є обмеженим за сферою вживання, бо переважно вживається лише для означення зовнішньої краси людини:

Вечірній сон закоханого літа

І руки, магнетичні уночі.

Вродлива жінка, ласкою прогріта,

Лежить у літа осінь на плечі.

Для означення вродливості людини значно частіше використовується пикметник красивий „з приємним зовнішнім виглядом”:

Красива жінка - істина відносна.

Найперша міс на конкурсі оман.

Порадниця духовним альбіносам,

Коли вчиняють вірші чи роман.

Прикметник розкішний теж виступає як синонім до гарний. У народнорозмовній мові слово розкішний широко вживається в значенні „прекрасний, винятковий за своєю якістю”.

І знову мчиш, як метеор ти.

І довго світяться в душі

Оті розкішні натюрморти

Уздовж доріг на спориші.

Негативну ознаку предмета Ліна Костенко визначає прикметниковими синонімами, потворний, кошмарний. Прикметник потворний в поезії характеризує оточуючий світ, його неприязнь до людини і безпосередньо означає „поганий, страхітливий, який викликає огиду і осуд”:

А що, як він між нами ходить, геній?

Вивозить з бруду цей потворний час.

Що, як за це вже зараз в наших генах

Нащадки наші зневажають нас?!

Прикметник кошмарний має більш сильне емоційне забарвлення і означає „сповнений кошмарів; гнітючий та страшний”:

Він був кошмарний, як з Агати Крісті,

Блакитним шлейфом в спальні заповзав.

Він їх будив, він лоскотав їм ніздрі.

Просніться, люди! - Так він їм казав.

Письменниця вживає прикметникові синоніми неслушний та недоцільний для вираження різних ступенів неприйнятності певних дій у певних ситуаціях, невідповідності між зовнішнім виявом та внутрішнім станом предмета:

Що ж, авторучка - це не шабля з піхов.

Ворожа кров не бризне з-під пера.

І лиє дону гетьман не приїхав.

Неслушний час. І все-таки пора.

Я не зійшла, посіяна в бетон.

Не прийнялась, морозами прибита.

Я недоцільна - наче камертон.

Костенко вживає прикметникові синоніми славний та гучний, які пішли від стрижневого слова відомий, для означення значимості, відомості минулих часів, їх героїчного наповнення:

Минають фронди і жіронди,

Мина все славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине.

Прикметникові синоніми безмірний та безмежний належать до ідеографічних синонімів, бо вони означають те саме поняття, але різняться між собою додатковими значеннєвими відтінками. Прикметник безмежний має ознаку простору без меж, безмірний - простір або якесь явище, якому немає міри:

Важкі повіки... стежечка сльози...

І жаль безмірний однієї втрати:

„В мистецтві я пізнав лише ази.

Лише ази! Як шкода умирати…”

В пустелі сизих вечорів,

В полях безмежних проти неба

О, скільки слів, і скільки снів

Ряд понятійно-стилістичних синонімів скажений, дикий, біснуватий, шалений використовується письменницею для надання різних відтінків стану неспокою людської душі та природи. Кожен з прикметників по своєму характеризує вияв почуттів людини та прояв природних сил. Вживаючи прикметник скажені, в значенні „ нестримні; ті , що перебувають у стані шаленства і неспокою, діють за власною волею” для характеристики звучання струн інструменту, поетеса хоче передати несамовитість звучання цих струн, поривчастість мелодії:

Хто ж натягнув такі скажені струни На цю, таку струнку, віолончель,

Що їй футляр - усі по черзі труни Вготованих для музики ночей?!

Прикметник біснуватий вживається у значенні „божевільний, психічно хворий, збуджений” для характеристики поведінки головного героя, його вчинків:

Ти, Дон Кіхоте, може, біснуватий?

Що в тебе є? Печаль і далина:

Тобі не досить - просто існувати?

Ти хочеш побороти чаклуна?!

Прикметниковий синонім шалений „нестримний, несамовитий; незвичайний” застосовано для вираження бачення поетесою звичайного, на перший погляд, природного явища - зливи:

Мені страшно признатись: я щаслива.

Минають роки, а ти мені люб.

Шаліє любові тропічна злива -

Землі і неба шалений шлюб.

Синонімічний ряд прикметників, що групуються навколо слова дивний, у значенні „той, що викликає подив; чудний, незрозумілий”, об'єднує значна кількість слів: чудернацький, чудний, химерний, предивний. Усі вони належать до ідеографічних синонімів:

Страх мимовільний боров:

Химерна була глибина,

І сам корабель - немов

Потвора морського дна.

Наснився мені чудернацький базар:

під небом, у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Земля пером. Чудний був чоловік.

Душа понад межею витривалості.

Щоб так шукати, і за цілий вік -

Лише ази! - ні грама досконалості.

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.

Сьоме небо своє причиняє собі суєта.

При майстрах якось легше. Вони - ж Атланти. Держать небо на плечах. Тому і є висота.

Ці прикметники урізноманітнюють мову поезії та додають певних значеннєвих відтінків кожному зі слів для конкретнішого уявлення явища чи предмета, про який йдеться у поезії.

Так само до ідеографічних прикметникових синонімів належать слова кривавий, пурпуровий, червоний.. Кожен з цих прикметників вносить до поезії особливе значення, підкреслює певну, неповторну рису. Кривавий - „той, що має колір крові; червоний; пов'язаний з пролиттям крові, жертвами”. Пурпуровий - „той, що має колір пурпуру; темно-червоний; багряний”:

За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,

Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.

Коли на мене звіра нацькують,

О, я впізнаю ту непроторе

Глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.

Дивлюся я в кривавий ваш туман.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,

Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

За допомогою ідеографічних синонімів щасливий, веселий, радісний Л.Костенко наділяє неживу природу рисами людської емоційності, характеризує людські почуття:

Я спокійна.

Я щаслива з другим.

Я тебе нітрохи не люблю.

А якщо заплачу і руками

Я торкну ясне твоє чоло,

- Нас не бачать леви біля брами:

Левам очі снігом замело.

Гуде вогонь - веселий сатана,

Червоним реготом вихоплюється з печі...

А я чолом припала до вікна,

І смуток мій бере мене за плечі.

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.

Бляшанний звук води, веселих крапель кроки.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

На білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

Дощу напився і за день підріс.

Висновок

Проведений аналіз доводить, що поетичному мовленню Ліни Костенко властива чимала концентрація синонімічних лексичних засобів. Поетеса використовує всі типи синонімів: ідеографічні, стильові й емоційно- експресивні. Найчисельнішими у поезії Ліни Костенко є синоніми ідеографічного типу . Добір таких синонімів письменник проводить з почуттям художнього смаку, орієнтуючись на їх смислову відмінність.

Досить широко представлений тип емоційно-експресивних синонімів, до якого входять позитивно та негативно забарвлені синоніми. Стилістично виразні й досконалі, синоніми цього типу не тільки збагачують експресивну палітру Названі

три основні типи синонімів за значенням тісно між собою пов'язані.. Нерідко в одній синонімічній парі протиставляються всі три компоненти смислової структури лексико-семантичного варіанта слова.

Стилістично виразні й досконалі, синоніми не тільки збагачують експресивну палітру поетеси, а й виражають експресію її натури.

Ліна Костенко вдало використовує прикметникові синоніми для урізноманітнення художньої мови своїх творів.

Багатство синоніміки в поезіях Л.Костенко дало можливість уникнути повтору в межах неширокого контексту і цим самим піднести й естетичну вартість фрази.

Список використаних джерел

1. Антонишин С. Місія слова.// Слово і час. - 1990. - № 5. - С. 3-5. Багмет А. Матеріали до синонімічного словника української мови.// Вітчизна. -1959. - №2. -С.1-2.

2. Брюховецький В.С. Ліна Костенко: Нарис творчості. - К.: Дніпро, 1990.

3. Кошарська Г. Ще один підхід до поезії Ліни Костенко.//Слово і час.- 1996.-№8-9,-С.49-52.

4. Краснова Л.В. Грані поетичної майстерності Ліни Костенко.//Слово і час. - 1995. - №7. - С.45-53. 1710.

5. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. - Харків, 1997.

6. Лисиченко Л.А. Типи синонімів зазначенням.//Українська мова і

7. література в школі. - 1973. -№11,- С.58-64.

8. Ощинко І.Й. До вивчення прикметникової синоніміки в художніх творах І.Франка.//Питання українського мовознавства. - Львів, 1966.-36.7.-30-45.

9. СтавицькаЛ,0. Серцем вистраждане слово .//Мовознавство, -

10. 1990. -№6. - С.23-29.

11. Степанюк О, Акварелі слова: Поетична мова Ліни Костенко,//

12. Дошкільне виховання. -1996, -№11. -СЛ 0-11,

13. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія.// під заг.ред. ІХБілодіда, - Наукова думка, 1973, - 588.

Размещено на Allbest.ru

...