Програмне забезпечення для здійснення перекладацької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Програмне забезпечення для здійснення перекладацької діяльності

Виконала

студентка II курсу I групи

гуманітарно-педагогічного факультету

Гуторка Катерина Вікторіна

науковий керівник:

доц.,канд. техн. наук

Тарасенко Ростислав Олександрович

Київ-2015

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Понятя про переклад

1.1 Види перекладу

1.2 Методи перекладу

Розділ 2. Основні види перекладу

Розділ 3. Етапи перекладу

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Перемклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

При перекладі не лише не передається ціннісна картина, а повністю змінюються оціночні сенсорні метафори.[1] Окрім того, текст як відображення концептуальноїкартини світу автора не може бути цілком адекватним концептуальній картині світу читача.

Переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знанняіноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.

Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстівприродними мовами (машинний переклад) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад)

Принципово важливо розмежовувати процес виконання перекладу й результат, який отримано після закінчення цього процесу. Отже, перекладання - це процес, під час якого текст або усне висловлювання, що виражені однією мовою (мовою оригіналу), відтворюються іншою мовою (мовою перекладу). А переклад - це результат цього процесу, тобто новий текст або усне висловлювання, відтворені мовою перекладу.

Мета перекладання - точно й повно висловити засобами мови те, що вже було виражене засобами іншої мови. Мета перекладу - ознайомити читача чи слухача, який не володіє мовою оригіналу, з певним текстом або усним висловлюванням, відтвореними цією мовою. Процес перекладання розкладається на два етапи:

- зрозуміти, з'ясувати для себе текст, який перекладатиметься;

- знайти, відібрати відповідні мовні засоби перекладу.

Процес перекладання - це не просто механічне відтворення сукупності елементів (слів, словосполучень, фраз) оригіналу, а складне свідоме відбирання кращих можливостей їх передання. Вихідною точкою слід уважати оригінал у цілому, а не окремі його елементи.



РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРЕКЛАД

Переклад і перекладання мають спільні види та форми. Процес перекладання може здійснюватися:

- усно;

- письмово;

- за допомогою комп'ютера.

Усна та письмова форми перекладання виникли досить давно. Усне перекладання використовується для безпосереднього обміну інформацією під час розмови між представниками різних народів. Воно потребує активного володіння іноземною мовою, бо має здійснюватися негайно й не передбачає користування словниками.

Першими письмовими перекладами були переклади Біблії на грецьку та латинську мови, а також на мови народів середньовічної Європи. Обидві форми перекладання зажди слугували для передання та обміну різноманітною інформацією між людьми, розвитку культурних, суспільних та наукових зв'язків між країнами світу. Посередником у процесі письмового та усного перекладання є перекладач, який має володіти щонайменш двома мовами.

Машинне (комп'ютерне) перекладання виникло в середині 50-х рр. XX ст. й сьогодні набуло розповсюдження через швидкість виконання (перекладання однієї сторінки тексту здійснюється за 1 - 2 секунди).

1.1 Види перекладу

Усний переклау

Незважаючи на істотні відмінності між окремими видами усного перекладу, є щось загальне для всіх них. Тому ми спочатку розглянемо ті якості, якими повинен володіти усний перекладач незалежно від того, який вид усного перекладу він виконує.

Сюди перш за все слід віднести знання найбільш частих, споживаних перекладацьких відповідностей і автоматизований навик їх вживання.

Знання перекладацьких відповідностей без автоматизму їх вживання не є достатнім для усного перекладача, оскільки у нього немає часу на «пригадування» еквівалентів. Коливання і тривалі паузи при перекладі заважають адекватному сприйняттю тексту, що перекладається, порушують комунікацію між партнерами. Природно, що зрідка при перекладі особливо складних місць перекладач може дозволити собі невелику паузу для обдумування. Але для того, щоб така пауза не з'являлася на кожному кроці, усний перекладач повинен з високим ступенем автоматизму використовувати найуживаніші перекладацькі відповідності, тоді і невелика пауза при обдумуванні «важкого ходу» буде сприйнята такими, що слухають так само, як і невелика пауза у людини, що говорить на рідній мові і підшукує найвідповідніші слова для виразу своїй думці.

Нерідко перекладацькі відповідності вводяться списком за принципом «початкове слово - перекладене слово». Цей спосіб у ряді випадків можна використовувати, проте його не можна визнати достатньо ефективним, оскільки такому способу властиві всі недоліки двомовних словників. Мовні еквіваленти абсолютизуються, вони сприймаються навчаючими як універсальні міжмовні відповідності, а не як відповідності лише для даного контексту і ряду інших аналогічних контекстів. Наслідком цього є некоректне перенесення відповідностей з одного контексту в іншій.

Крім того, цей спосіб не дає студентам відомостей про вживання мовної одиниці, а як відомо, незнання правил слововживання значно знецінює знання слова, особливо при перекладі з рідної мови на іноземну.

Значно ефективніше «заучування» перекладацьких еквівалентів в контексті. Окрім всього іншого такий спосіб введення перекладацьких відповідностей забезпечує міцніше їх запам'ятовування.

Що можна тут рекомендувати?

Одним з найвідоміших положень методики викладання іноземних мов є положення про те, що достатньо міцне запам'ятовування мовних одиниць і моделей забезпечується шляхом неодноразового їх повторення. Природно, що на заняттях по перекладу найвигіднішим є багатократне вживання мовних одиниць, що підлягають засвоєнню, і конструкцій в перекладацьких вправах, що дозволяли одночасно тренувати весь комплекс перекладацьких умінь і навичок. Проте при цьому в міру можливості слід уникати монотонності.

Суть системи перекладацьких вправ, в ході яких вводяться і закріплюються перекладацькі відповідності, зводиться до того, що на матеріалі одних і тих же текстів, що містять найбільш споживану лексику, здійснюються різні види перекладу стільки разів, скільки необхідно для достатньо твердого засвоєння міжмовних відповідностей. Монотонність долається шляхом постановки щоразу іншого завдання. Як приклад можна запропонувати наступну схему.

Даються два паралельні тексти: початковий текст і його переклад, з якими проводиться наступна робота:

- а) студентам пропонується виписати з них перекладацькі відповідності, або невідомі їм, або відомі, але такі, що не вживаються активно;

- б) пропонується перекласти іноземний текст на українську мову (на слух абзацно-фразовим способом або ж послідовно з скороченим записом);

- в) пропонується виконати переказ іноземного тексту на іноземній мові за допомогою системи скороченого перекладацького запису (можна з використанням списку відповідностей, складеного на першому етапі);

- г) пропонується перекласти іноземною мовою український текст послідовно з скороченим записом (при цьому також може бути дозволено використовувати список відповідностей);

- д) переклад тексту на іноземну мову виконується абзацно-фразовим способом:

- е) переклад тексту з української мови на іноземну виконується синхронно або напівсинхронно. Темп невисокий, варіюється викладачем (так званий навчально-синхронний переклад, мета якого - відпрацювання «автоматизованого» навику вживання перекладацьких відповідностей)

Перераховані тут види перекладацьких вправ виконуються одночасно всією групою з використанням устаткування магнітофонного класу(викладач здійснює вибірковий контроль) або ж у звичайних класах в парах (один студент перекладає, інший контролює його, потім ролі міняються: викладач здійснює вибірковий контроль роботи пар).

Природньо, що подібному відпрацюванню повинні піддаватися лише тексти, що у великій кількості містять споживану лексику, кліше у вигляді словосполук і фраз.

Описана система вправ приводиться лише як зразок. Вона може бути змінена і доповнена шляхом включення в неї інших видів робіт, і зокрема таких, як письмовий переклад з української мови на іноземну, письмовий переклад на слух (перекладацький диктант) з української на іноземну тощо.

Ще краще, якщо робота проводиться над різними текстами, але які містять одну і ту ж лексику (що підлягає засвоєнню). Проте це вимагає дуже трудомісткої попередньої роботи, що часто є неекономічною, оскільки багато які (суспільно-політичні) тексти дуже швидко втрачають актуальність і життя вимагає використання на заняттях нових, свіжих матеріалів

Як інша перекладацька вправа на введення і закріплення перекладацьких відповідностей можна рекомендувати перекладі повтореннями.

Суть цієї вправи полягає в наступному. Береться невеликий текст українською мовою, один із студентів, прочитавши вголос перше речення, перекладає його усно. Інші мають право вносити виправлення і пропонувати свої варіанти. Викладач визначає оптимальний варіант. Студент, якого викликали першим, повторює відібраний викладачем варіант. Наступний студент, перш ніж читати друге речення, повторює переклад першого речення. Третій студент повторює кращі варіанти перекладу перших двох фраз і так далі. Відповідно, студент, якого викликали для перекладу останнього речення, починає повторення з самого початку вправи. На закінчення один зі студентів знов робить переклад всієї вправи. В аудиторії ніяких записів не ведеться, а додому задається письмовий переклад вправи, який на наступному занятті перевіряється групою. Переклад з повтореннями використовується тільки на ранньому етапі навчання, оскільки для нього характерна відсутність самостійності у студентів.

Велику роль в навчанні усному перекладу грають стандартні речення, що використовуються як звернення, вітання, вираз побажань, вираз радості, співчуття, подяка, пошана, підтримка, визнання заслуг і тому подібне. Ці стандартні речення доцільно заучувати. Їх список складається за принципом гнізд, наприклад, гнізда: «побажання», «звернення». «ораторські речення» і так далі.

В цілях введення і закріплення перекладацьких відповідностей використовуються також так звані двотактні і чотиритактні вправи.

Іншою вимогою до усного перекладача є уміння без напруги сприймати на слух іншомовну мову. Для розвитку цього навику може бути рекомендований письмовий переклад звукозапису.

Перевага цієї вправи в тому, що вона проводиться у позааудиторний час у вигляді самостійної роботи відповідно до індивідуального темпу засвоєння студента, крім того, студенти мають можливість поступово навчитися слухати людей з різною манерою говору, різною вимовою.

Ще одна якість, необхідне у всіх видах усного перекладу, - володіння технікою усної мови. Перекладач повинен володіти правильною дикцією, уміти інтонаційно правильно оформляти вислів і говорити досить голосно. Мають рацію ті, хто стверджує, що усний перекладач має бути професійним оратором.

З цього виходить, що викладач повинен постійно звертати увагу на оформлення усної мови студентів. За недбалу дикцію, тиху невиразну мову, неправильну інтонацію викладач повинен знижувати оцінку.

Усний перекладач організовує свою мову у досить складних, часом екстремальних, умовах. Структура його мови не може володіти такою ж точністю, як текст письмового перекладу. Проте мова перекладача повинна справляти на слухачів враження досить добре оформленої мови.

Відомо, що в порівнянні з письмовою мовою усний переклад взагалі є менш «розрахованим», впорядкованим і більш «аморфним». Що ж дозволяє заповнювати ці «недоліки» усної мови? Це перш за все широка лексико-синтаксична варіабельність усної мови (інверсії, конверсиви і інші перифрази) у поєднанні з багатими ритмо-інтонаційними можливостями та іншими засобами.

Уміння використовувати всі ці можливості дозволяє перекладачеві виходити зі скрутних становищ, в які він нерідко потрапляє. Так, іноді вже в процесі перекладу перекладач помічає, що він вибрав невдалу синтаксичну схему, проте змінити прийнятий план реалізації вислову вже неможливо. У цих випадках він повинен заповнити допущені синтаксичні «вільності» за допомогою інтонаційних засобів.

Нерідко синтаксично правильну мовну схему можна «врятувати» за рахунок швидкої зміни планованого лексичного наповнення. З цією метою, зокрема, широко використовуються лексико-синтаксичні конверсиви (наприклад «У експедиції кінчився провіант» - «Експедиція витратила провіант»). Аналогічним чином застосовуються синтаксичні інверсії, трансформації типу «актив-пасив» і «пасив-актив», антонімічні перетворення (за рахунок введення заперечень): «Тільки той, хто стоїть на позиції історичного матеріалізму, здатний зрозуміти суть історичних процесів» - «Той, хто не стоїть на позиціях історичного матеріалізму не здатний зрозуміти суті історичних процесів» - «Не ставши на позиції історичного матеріалізму, не можна зрозуміти суті історичних процесів»).

Для вдосконалення техніки усної мови рекомендується використовувати вправи на перефразування (що виконуються, як правило, усно із зоровою опорою): студентам пропонуються українські, а пізніше іншомовні пропозиції, які вони повинні переформулювати. При цьому може бути вказано, з якого слова починається перефразовування (у початковій пропозиції це слово підкреслюється). При перефразовуванні допускаються лексичні заміни, додавання, розбиття однієї фрази на декілька. При цьому сенс початкової пропозиції має бути збережений.

Якістю, необхідною усному перекладачеві, є також хороша оперативна пам'ять - уміння утримувати в пам'яті початковий текст (або його сенс) доти, доки він не буде перекладений.

Проте вимоги до оперативної (короткочасної) пам'яті перекладача дещо змінюються залежно від виду усного перекладу.

Машинний переклад

(Машинний переклад - це переклад тексту з вихідної мови на іншу мову, за допомогою комп`ютерної програми. Комп`ютерний переклад - приклад штучної інтелігенції комп`ютерного століття.

В той час як переклади, виконані людиною, являються частиною прикладної лінгвістики, комп`ютерний переклад відноситься до інформаційних технологій та математичної лінгвістики. Програми комп`ютерного перекладу були написані ще в 1940-х роках для перших комп`ютерів.

Одна з найдавніших мрій людства - це розуміти мову, без попереднього її вивчення. Винахід комп`ютера, в поєднанні з феноменом “мова”, як наукова дисципліна надав вперше конкретні можливості для здійснення цієї мрії.

Історія

До цього часу військові інтереси впливали на розвиток комп`ютерного перекладу. Одним із перших проектів була російсько-англійська програма перекладу для американської армії. Незважаючи на її погану делитанську якість, програма користувалася великим успіхом, вперше покращила враження про зміст російських документів, без використання послуг посередника (перекладача). 

ALPAC-доповідь, створена 1966 року американським міністерством оборони, засвідчила неможливість реалізації комп`ютерного перекладу і викликала майже повний застій досліджень на 20 років. Лише в 80-х роках концерни електрики, такі як Сіменс АТ (“метал”-проект), почали знову працювати над програмою перекладу. Одночасно японський уряд розпочав “проект п`ятого покоління”, за якого комп`ютерний переклад з англійської на японську мову здійснювався на основі мови програмування “Prolog”. Тісна співпраця університетів, концернів електроніки та уряду призвела до створення першої світової комерційної програми перекладу для комп`ютера, а Японія стала таким чином світовим лідером в дослідженні комп`ютерного перекладу. В 90-х роках в Німеччині побачив світ проект під назвою ”Verbmobil“, який підтримувався Федеральним міністерством освіти та науки. Його метою було перенести діалог у мовні пари: німецька-англійська та німецька-японська мови. Система Verbmobil повинна була розпізнавати спонтанну мову, аналізувати запис, перекладати на іноземну мову, потім формувати речення і голосно вимовляти його.

„Dotcom Crash“, серйозна криза акційного ринку в 2000 та 2001 роках, зруйнувала багато маленьких підприємств комп`ютерного перекладу. На сьогоднішній день, в промисловості програмного забезпечення існують ще приблизно 10-20 активних фірм (багато програм вже ліцензовані для контролю їхнього застосування та можливих змін), це означає, що дослідження комп`ютерного перекладу відбуваються найчастіше в університетах.

Сьогодні програми комп`ютерного перекладу складають 1% загального прибутку на перекладацькому ринку.

Однак є багато причин, які підвищують попит програм комп`ютерного перекладу:

Сьогодні більшість текстів існують в цифровому форматі (і тому їх легко опрацьовувати комп`ютером);

Завдяки глобалізації потрібен переклад багатьох текстів на багато різних мов. Перекладацький ринок подвоюється кожні чотири роки, під час того як популярність професії усного та письмового перекладача спадає;

Мови, важкі для вивчення, якими рідко розмовляють західні європейці та американці та мовці яких не володіють західними мовами, стають все важливішими:

Важливі в економіці: східноазіатські мови (китайська, кореанська, японська та тайландська мови).

Важливі у військовому секторі: мови міжнародних кризових регіонів, особливо тих, в яких знаходиться американська армія. В 2003 році більшість американських фірм програмного забезпечення створили програми для арабської мови та пушту (мова в Афганістані). В тому ж році DARPA (агентство передових оборонних дослідницьких проектів американського міністерства оборони) проголосила конкурс сліпих для створення програми перекладу невідомої вихідної мови.

1.2 Методи перекладу

Всі системи комп`ютерного перекладу використовують двомовні словники і посідають щонайменше модулі базових граматичних правил. Але індивідуальні методи значно відрізняються.

Найважливіші методи комп`ютерного перекладу:

Прямий комп`ютерний переклад. Слова вихідного тексту перекладаються окремо і в однаковій послідовності. Після цього порядок слів та закінчення пристосовуються до відповідної мови. Це найдавніший і найпростіший метод комп`ютерного перекладу, який створив основу для вище названої системи мовних пар російської та англійської мов.

Трансфер. Метод трансферу - класичний метод комп`ютерного перекладу, який відбувається трьома кроками: аналіз, трансфер, генерування. Другий крок дав цьому методу ім`я. Спочатку аналізується граматична структура вихідного речення, часто в структурі дерева. Після цього аналізу, залежно від вибору методу трансферу, визначається семантична структура. Потім ці структури переносяться у відповідну мову. В кінці текст, який перекладається, генерується, при цьому ці структури перетворюються, враховуючи граматичні правила, на речення.

Інтерлінгва. Граматична інформація вихідного тексту спочатку виражається на нейтральній мові “інтерлінгва”, з якої потім утворюється граматична інформація відповідної мови. Метод інтерлінгва продуктивний для перекладу комплексних висловів. Наприклад, речення німецької мови: „Wenn ich arbeiten wьrde, wьrde ich mir ein Auto kaufen“ (Якби я працював, я б купив собі машину) не можна перекласти за правилом wьrde >would, тому що в англійській мові в реченні з if не можна вживати would. Інтерлінгва розпізнала б wьrde-інформацію як умовний спосіб бажання і переклала б речення, залежно від контексту, з або без would.

EBMT (Example-Based Machine Translation, машинний переклад, базований на прикладі). Ядро системи EBMT - блок пам`яті перекладу, в якому зберігаються речення або фрази, які часто повторюються та їх переклад. Система статистично вираховує (за допомогою методів інформаційного пошуку), чи наявні перекладені записи схожі на відповідне речення вихідної мови. Генерування перекладу відбувається таким чином, що речення, які найбільше схожі одне на одне, перекладаються і в кінці комбінуються.

SBMT (Statistics-Based Machine Translation - машинний переклад, на основі статистики). Перед перекладом програма аналізує великий обширний корпус двомовних текстів. Цей процес піклується про те, щоб слова і граматичні форми, знаходились разом на обох мовах, залежно від частоти використання та змістовної близькості. Таким чином, генерується словник та граматичні правила і тексти перекладаються на цій основі. Метод SBMT користується в останній час популярністю, тому що він не ставить за передумову ніяких знань відповідної мови. Переваги SBMT - в лінгвістичних рамках теоритично встановлюються ще точно не пояснені правила, аналізуючи “правильні” частини тексту. Якість перекладу SBMT гірша, ніж інших, основаних на правилах систем, частково, тому що SBMT ще достатньо нова програма. SBMT охоче використовується, наприклад, міністерством оборони Америки, коли йдеться про мови, які потрібно швидко перекласти за допомогою машинного перекладу і не має часу на встановлення правил людиною.

HAMT (Human-Aided Machine Translation, машинний переклад за допомогою людини). Не тільки комп`ютер перекладає весь документ, але й користувач, який уникає при цьому неясних, двозначних, складних конструкцій (так звана контрольована мова”). Це відбувається завдяки тому, що користувач зазделегіть вкорочує довгі речення або завдяки інтеракції між користувачем та програмою, наприклад, коли користувач повинен обрати значення слова.

На практиці більшість систем - це суміш з декількох методів (домінуючою тут є система трансферу з елементами “Interlingua” та EBMT).

MAHT (Machine-Aided Human Translation, комп`ютеризований переклад) означає, що людина перекладає, а комп`ютер автоматично перевіряє тим часом термінологію, шукаючи її у словнику і порівнюючи її з іншими перекладами (пам`ять перекладу). MAHT - це не машинний переклад.

Якість

Результати програм машинного перекладу часто здаються дивними. Цей ефект можна легко побачити: візьміть просто будь-який текст і внесіть його в безкоштовну програму перекладу, щоб перекласти його на вашу рідну мову.

Як можна оцінити якість машинного перекладу?

Замість того щоб керуватися лише інтуїтивним непереконливим враженням “цей переклад просто жахливий”, дослідники машинного перекладу використовують шкалу для оцінювання якості перекладу. Машинні переклади оцінюються по реченню; нормована кількість речень - якість всього тексту. В більшості випадків евальвація проводиться носієм відповідної мови і виражається у вигляді індексу. В Японії використовується 5-бальна система:

4 пункти: дуже зрозуміло, майже бездоганно; ніяких очевидних помилок;

3 пункти: одне-два неправильні слова; але загалом зрозуміло;

2 пункти: можна визначити, про що йшла мова;

1 пункт: речення не розкриває зміст/значення. Це трапляється частково або повністю через неправильний переклад граматики.

0 пунктів: речення не має сенсу; має вигляд випадково змішаних хаотичних слів.

Для великих перекладів дослідники машинного перекладу використовують автоматичні алгоритми оцінювання, такі як BLEU-Score, який спирається на людські розумові здібності, що знаходяться в його основі.

Занадто високі очікування?

Інша проблема, відносно машинного перекладу, це зависокі очікування від нього. Як наслідок - сучасні покращення досліджень машинного перекладу здаються недостатніми. Однією з передумов функціювання машинного перекладу є зрозумілість вихідного тексту та можливість створення повністю точного перекладу цього тексту людиною. Як можна очікувати від комп`ютера, що він розуміє, а також перекладає мову, яку не розуміє людина?

Більшість лінгвістів припускають, що повне розуміння мови передбачає повне розуміння людського розуму. Деякі вважають, що бездоганна система машинного перекладу повинна симулювати процеси людського розуму. Як вище згадано, одна з переваг SBMT - це те, що ця проблема не враховується, тому що теоретично незрозумілі правила можуть бути виведеними.

Практичні проблеми

Для часто неякісного машинного перекладу існують вагомі причини, які частково можна усунути:

“Дешеві програми”. Багато хто оцінює машинний переклад за безкоштовними програмами перекладу, наявними в Інтернеті, як Yahoo! або Google. Часто це старіші версії в кращому випадку не безкоштовних (і кращих) програм або лише швидких (і поганих за якістю) програм.

Користувачі розуміють вихідну мову. Особливо якщо це переклади між західними мовами, користувач розуміє до певної міри вихідну мову і тому помічає невідповідності легше, ніж хтось, чиє розуміння тексту залежить виключно від перекладу.

Стиль мови. Кожна мова має власний стиль, який має в свою чергу свої власні особливості, не описані лінгвістами. Системи машинного перекладу дають особливо погані результати, якщо вони перекладають тексти для яких вони не призначені. Це найчастіше літературні тексти, розмовна мова або іноді технічні тексти (наприклад, відомі машинні переклади інструкцій по користуванню з Японії).

Відсутність зв`язків з іншими науками. Машинний переклад - галузь комп`ютерної лінгвістики, але більшість дослідників займаються лише однією з обох галузей - або інформатикою, або лінгвістикою - без достатніх знань іншої галузі. В той час як перед лінгвістами часто виникають проблеми в програмуванні, комп`ютерні лінгвісти посідають недостатню кількість знань щодо феномену “мова”. Тому основну частину програм комп`ютерного перекладу становить структурована модель мови, яка не враховує здобутки лінгвістики останніх 50 років.

Ніякого обміну між промисловістю та академіками. Комерційні підприємства машинного перекладу працюють охочіше з програмістами, які посідають практичні знання, ніж з дослідниками практичного перекладу з університетів, які, здається, концентрують свою увагу лише на непотрібних деталях.

Дуже маленькі та/або неточні словники. Зі змінами в суспільстві та науці, словниковий запас мови збільшується щодня. Крім цього, існує багато багатозначних слів (омоніми), які можна розрізнити завдяки аналізу контексту. Недоліки словників, як у вище наведеному прикладі мовної пари російська-німецька мови, викликають високий процент неякісних перекладів. Більші програми перекладу посідають словники з декількома мільйонами записів та різносторонніми значеннями. Але детальний та безпомилковий зміст таких великих словників для програм машинного перекладу має занадто великий обсяг роботи для маленьких фірм.

Відсутність правил трансферу. Багато граматичних явищ дуже відрізняються одне від одного, в залежності від мови або взагалі не існують у певних мовах. Щоб розв'язати ці проблеми, потрібне проведення лінгвістичного дослідження. Звичайно, через великі витрати, фірми машинного перекладу хочуть уникнути цього.

Комп`ютерно-лінгвістичні проблеми. Машинний переклад зустрічається з багатьма проблемами, які також можуть виникнути в інших комп`ютерно-лінгвістичних програмах, наприклад, розуміння енциклопедичних знань.



РОЗДІЛ 2

РОЗРІЗНЯЮТЬ ТАКІ ВИДИ ПЕРЕКЛАДУ

· художній;

· діловий;

· рекламний;

· науково-технічний.

Кожний з них має свою специфіку. Якщо під час художнього перекладання треба передати не лише зміст оригіналу, а й настрій, емоції, відчуття, особливості авторського стилю, то перекладання ділової, рекламної та науково-технічної літератури потребує передусім найточнішого передання певних подій, фактів та опису приладів, устаткування тощо. Ділові, рекламні, науково-технічні переклади відносять до так званих інформативних перекладів, під час роботи над якими слід не лише намагатися точно передавати інформацію, а й дотримуватися норм мови ділового або науково-технічного стилів. Носіями наукової інформації, узагальненої в науково-технічній літературі, є підручники, монографії, статті, патенти, інструкції з експлуатації, технічні довідники, каталоги, науково-популярні журнали тощо.

Дослідження ринку перекладів показали, що обсяг цього ринку збільшується приблизно на 15 % щороку. У загальному обсязі перекладів переважає науково-технічний переклад (понад 40 %), далі йдуть комерційні, юридичні, політичні та інші види перекладів, і, нарешті, художній переклад (0,3 % від загального обсягу).

Можна навести таку диференціацію перекладів:

· інформативний переклад, метою якого є загальне знайомство зі змістом тексту іноземною мовою;

· точний переклад, потрібний для детального знайомства зі змістом;

· найточніший, юридично засвідчений переклад для офіційних документів і законів.

Окрім того, виокремлюють буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

Адекватним називають переклад, в якому відтворюється єдність змісту та форми. У поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад у цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхнеової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються відповідно до ідейно-художнього задуму автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.

Під буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або словосполученням, без урахування смислових відмінностей між ними. Слід розрізняти буквалізм етимологічний, тобто зв'язаний з походженням слова, та буквалізм семантичний, тобто зв'язаний з його значенням. Етимологічний буквалізм полягає у використанні при перекладі зовнішньо схожого слова чи словосполучення, котре не відповідає за своїм значенням слову або словосполученню оригіналу (complexion - комплекція, будова тіла; patron - патрон, начальник, хазяїн, покровитель). Підсемантичним буквалізмом розуміють використання при перекладі загального, як правило, найвідомішого значення слова або словосполучення замість конкретного: man - людина (загальне значення); мужчина, солдат, робітник (конкретне значения); house - дім (загальне значення); житло, приміщення, будівля (конкретне значення).

Під реферативним перекладом розуміють:

1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст; 

2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінкою. Реферативний переклад у 5 - 10 і більше разів коротший за оригінал. Робота над першим різновидом реферативного перекладу складається з таких етапів:

· ознайомлення з оригіналом; при потребі - вивчення спеціальної літератури;

· визначення в тексті основного й другорядного (відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо);

· перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності;

· переклад основної частини, зв'язний і логічний виклад змісту оригіналу.

Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбувається за такою схемою:

· докладне вивчення оригіналу;

· стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;

· формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.

Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що являє собою перелік основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, в якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

Ідея комп'ютерного перекладання, тобто думка доручити машині функції перекладача, з'явилася в 50 рр. XX ст. У 1952 р. російськомовний текст «Величина угла определяется отношением дуги к радиусу» («Величина кута визначається відношенням дуги до радіуса») був перекладений англійською мовою в університеті міста Джорджтаун, США. Під час цього експерименту було випробувано процедуру так званого «прямого» машинного перекладання, тобто систему перекладання було створено для однієї пари мов: словник мав тільки двісті п'ятдесят слів, а граматика складалася з шести синтаксичних правил.



РОЗДІЛ 3

ЕТАПИ ПЕРЕКЛАДУ

Практика редагування тез доповідей і повідомлень, статей виокремила кілька аспектів, на які повинен звернути автор наукового дослідження (редактор) особливу увагу: ознайомлювальний, структурний, змістовий.

Ознайомлювальний аспект. Під час першого читання оригіналу авторові важливо з'ясувати для себе кілька принципових позицій, від чого залежатиме прийняття рішення: випускати чи не випускати книгу у світ, якою буде міра авторського чи редакторського втручання в текст під час його підготовки до друку. А саме: актуальність та новизна теми; ступінь її розробки; адресне призначення; рівень використання автором найновішої літератури, залучення архівних матеріалів.

Структурний аспект.Уважне прочитання та глибоке осмислення змісту оригіналу дає змогу авторові визначити «плюси» й «мінуси» структурної його побудови. Саме з аналізу плану роботи, точніше, внутрішньої побудови складових її частин - вступної, основної та заключної - починається вивчення та вдосконалення структури майбутнього наукового видання. Поліпшити таку структуру можна шляхом систематизації зібраного матеріалу; дотриманням приблизно однакового співвідношення обсягу структурних складових тексту (параграфів, розділів, частин); чіткого виокремлення в цих складових головного й другорядного; строгої логіки викладу; написання серйозних узагальнень; вироблення самостійних висновків; виявлення й ліквідації повторів, абзаців чи й цілих сторінок, написаних «не за темою».

Змістовий аспект.Гармонійне поєднання форми і змісту будь-якого, надто наукового, тексту досягається автором і редактором саме на цьому етапі. Редактор передусім має проявити чітке розуміння існуючих у науці методів викладу зібраного й узагальненого автором матеріалу. Виокремимо головні методи: індуктивний (від окремого до загального); дедуктивний (у зворотному, від загального до окремого); логічний (так зване послідовне членування матеріалу на смислові фрагменти); історичний (аналіз розвитку подій та явищ у строго хронологічній послідовності). При написанні своїх праць учені користуються й складнішими методами: метод сходження від абстрактного до конкретного - дає можливість на основі глибокого аналізу наукових понять синтезувати конкретне знання про досліджуваний предмет або явище. Синтез завжди починається з найпростіших абстракцій і фіксує єдність різноманітного синтезу існуючих визначень наукового поняття. Метод спіралі - припускає поступове розгортання ознак аналізованого в науковій літературі предмета або явища. Він не тільки відображає структуру наукового матеріалу, але й дає можливість уплинути на хід читацького сприйняття. Метод спіралі заснований на поступовому розвитку думки шляхом повторення її щоразу на новому, більш високому рівні узагальнення. Чітке розуміння цих методів, що гарантує логічність, послідовність і доказовість викладу, завжди насторожуватиме автора/редактора, скажімо, під час неминучих скорочень. Лаконічність і стислість абзаців чи цілих розділів тоді буде забезпечуватися не шляхом викидання якоїсь важливої складової в ланцюгу доказів, а найперше за рахунок «видавлювання води», тобто, багатослів'я, розтягнутості, довгих речень, повторюваності, другорядності. Нерідко саме через багатослів'я, складну конструкцію довгих речень важко зрозуміти смисл наукових аргументів автора. Досвідчений редактор відразу відчує, де самостійно написаний текст, а де - побудований на суцільній компіляції (наукова праця, написана на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження та опрацювання джерел).

У науковому тексті, мабуть, як у жодному іншому, використовуються всі відомі засоби відображення змісту - текст, формули, таблиці, ілюстрації; використовуються елементи, зокрема в науково-гуманітарних текстах, публіцистичного та художнього стилів.

Незважаючи на прагнення залишатися об'єктивним ученим, дослідник так чи інакше виражає своє ставлення до предмета й ходу дослідження, він не буває безпристрасним в оцінках праць інших авторів і байдужим до своїх результатів. Експресивність як виразна сила висловлювання може знаходити свій прояв у використанні відповідних мовних засобів або їхньої певної організації, а також в оцінках.

Звичайно, авторська/редакторська оцінка стилю викладу наукового твору базується насамперед на узгодженості авторської манери та норм і стандартів наукової комунікації, жанрових і видових особливостей майбутнього видання. Повинна дотримуватися й основна вимога - доказовість і об'єктивність усіх суджень і оцінок як основа достовірності наукового результату. Однак при цьому емоційні й експресивно-оцінні моменти, особисті пристрасті автора можуть мати місце в тексті наукової публікації. Головне, щоб це було в рамках моралі й етики.

Текст стає цікавим, коли автор дотримується балансу: повідомляє про нове в межах уже відомого, спираючись на попередні фахові знання читачів. Рух у науковому тесті - це зміна фактів і думок, зміна підтем або мікротем. Якщо вони змінюються інтенсивно, то текст буде жвавим, динамічним, напруженим. І навпаки: статичність, повтори й задовгі описи розпорошують увагу.

Спільна риса, яка об'єднує всі різновиди наукових текстів, - широке використання термінів, перевага іменників над дієсловами (ці іменники називають поняття абстраговані, узагальнені, далекі від конкретних побутових предметів і явищ); прикметники як означення теж типізують і узагальнюють; дієслова вказують на чинність понять, а не на конкретні дії.

На особливу увагу автора/редактора заслуговує відстеження в наукових текстах порядку й частоти вживання спеціальної термінології. Використання наукової термінології - найбільш оптимальний варіант забезпечення точності викладу змісту. Важливо переконатися, аби при першому вживанні того чи іншого терміна давалося його пояснення, вказувалося на його етимологію чи джерело запозичення. У визначенні, скажімо, не можна допускати багатозначності терміна в межах одного тексту, змішування термінів різних наукових шкіл чи дисциплін, уживання в значенні терміна професіонального жаргону, неточного або помилкового тлумачення (скажімо, наукове видання - це науковий текст). За рахунок ретельного вибору найбільш доцільних термінів та ін. мовних засобів - лексичних, граматичних і синтаксичних - досягаються адекватність і однозначність передачі змісту. Аналіз термінології є однією з обов'язкових складових роботи автора/редактора над підготовкою наукового тексту до видання. Важливо не допустити помилкового використання термінів і домогтися точного й однозначного їхнього вживання. Можливі помилки можуть бути наслідком порушення існуючих відносин між поняттями, що може виявлятися в так званій помилковій синонімії. Її причинами можуть стати відсутність чітких меж між поняттями, змішування термінів різних наукових дисциплін, використання професіоналізмів як термінів. Очевидно, що багатозначність терміна в межах одного тексту може виявитися серйозною перешкодою для читача. Термінологічні помилки в науковому тексті лише багатозначністю не обмежуються. Авторові/редакторові необхідно уважно аналізувати й оцінювати терміносистему, приділяючи цьому таку ж увагу, як і роботі над фактичним матеріалом.

Особливістю наукового стилю є широке використання слів і словосполучень, що виконують роль сполучних засобів (беручи до уваги, щодо питання, тепер розглянемо, на нашу думку, варто зазначити тощо). Завдяки їхньому вмілому використанню досягається зв'язність тексту, його логічний розвиток і розгортання; ці мовні засоби слугують оформленню ретроспективних порівняльних оцінок у процесі дослідження, застосовуються в міркуваннях, доказах, є важливим засобом при обґрунтуванні достовірності фактів.

Таким чином, оприлюдненню результатів наукового дослідження передує ретельна й скрупульозна підготовча робота: опрацювання набутку попередників; виокремлення недосліджених аспектів проблеми; постановка мети й завдань дослідження; виклад суті цієї проблеми і шляхів її вирішення; узагальнення одержаних результатів; виокремлення аспектів, які становлять перспективу подальших досліджень проблеми. Усі названі етапи супроводжуються редагуванням як змісту наукового тексту, так і його мовним оформленням.



ВИСНОВОКИ

Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.

Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з'являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.

Переклад:

 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови;

2) результат цього процесу.

Процес перекладання - це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи:

1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту;

2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;

3) відтворення змісту рідною мовою.

Оскільки переклад - це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов'язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників.

Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту (слід оформити текст відповідно до норм літературної мови, усунути повтори; усі терміни і назви мають бути однозначними; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити).

переклад комп'ютерний машинний



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація [Текст] : підручник / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарьова - К. : Центр навч. літ. - 472 с.

2. Барановська Л. В. Навчання студентів професійного спілкування [Текст] : [монографія] / Л. В. Барановська. - Біла Церква : Білоцерківський 

держ. аграр. ун-т, 2002. - 256 с.

3. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики [Текст] : підручник /

Ф. С. Бацевич. - К. : Академія, 2004. - 344 с. - (Альма-матер).

4. Белянин В. П. Психолингвистика [Текст] : учеб. для студ. вузов / 

В. П. Белянин. - М. : Флинта, 2005. - 228 с.

5. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови [Текст] : навч. посіб. / Н. В. Ботвина. - К. : Артек, 1999. - 264 с.

6. Васенко Л. А., Дубічинський В. В., Кримець О. М. Фахова українська мова [Текст] : навч. посіб. / Л. А. Васенко, В. В. Дубічинський, 

О. М . Кримець. - К. : Центр учб. літ., 2008. - 272 с.

7. Гончаров С. М. Інтерактивні технології навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу [Текст] : навч.-метод. посіб. /

С. М. Гончаров. - Рівне : НУВГП, 2006. - 172с.

8. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери [Текст] : навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. - К. : Атака, 2005. - 544 с.

9. Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення [Текст] : навч. посіб. для студ. аграр. вищ. навч. закладів та коледжів / Т. Б. Гриценко. - К. : Центр навч. літ., 2003. - 536 с.

10. Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. Українська мова у професійному спілкуванні [Текст] : навч. посіб. / М. В. Гуць, І. Г. Олійник, І. П. Ющук. - К.: BeeZone, 2004. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru

...