Особливості перекладу медичних інструкцій

Размещено на http://allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНИХ ІНСТРУКЦІЙ

Виконав: Ірина Діланян

Науковий керівник:

доцент Муратова Валерія Факімівна.

Миколаїв, Україна

Останніми роками спостерігається стрімке зростання інтересу до медичних текстів, що призводить до необхідності дослідження їх особливостей перекладу. Сучасний професійний медичний переклад тексту - один з найскладніших у практиці через постійні новації, відкриття та винаходи в усіх сферах медицини.

За класифікацією медичного перекладу, наведеною кандидатом філологічних наук В. М. Васіною, медичний переклад, як і будь-який інший, поділяється на письмовий та усний. Саме до письмового належить переклад інструкцій [3, с. 15].

До медичних текстів, які підлягають перекладу, також можна віднести: епікризи, протоколи діагностичних досліджень або проведених операцій, результати лабораторних тестів, лікарські рекомендації, публікації і наукові статті [9, с.135].

Лінгвіст М. Руло виділяє шість основних проблем перекладу медичного тексту: особливості сталих виразів, включаючи метонімічне вживання термінів і переважне вживання певних частин мови; багатозначність термінології; проблеми перекладу епонімів; розбіжність афіксів в словах загального походження; недостатньо висока якість спеціалізованих багатомовних словників [10, с. 125].

Х. Лі-Янке пропонує класифікацію труднощів медичного перекладу, яку можна застосувати до будь-яких мовних пар: термінологічні проблеми; труднощі перекладу скорочень; труднощі перекладу епонімів; допустимість застосування англіцизмів; особливості сполучуваності мовних одиниць і структури тексту [10, с.128].

Медична інструкція - самостійний тип тексту з особливим способом викладу змісту, за допомогою якого дається точне розпорядження з виконання технічних або інших дій, що приводять до конкретного результату. Інструкція складається з різних пунктів, порядок і кількість яких не регламентовані, а також деякі з структурних елементів, кількість яких варіюється.

Г.М. Петрова визначає інструкцію як «список об'єднаних однією комунікаційною установкою ціленаправлених дій, які необхідно здійснити адресатові для реалізації поставленого завдання» [7, c. 14].

Л. І. Погорєльська відзначає, що текст-інструкція «має в своїй основі значення зобов'язання відповідних дій ситуації та виражені імперативними конструкціями» [8, с. 419].

Дослідження медичних інструкцій дозволяє також виділити різні групи термінів, що зустрічаються в даних текстах. Наприклад, можна виділити такі тематичні групи: лікарські трави і рослини; мінерали, вітаміни; цукориди; кислоти; терміни, що позначають захворювання; терміни, що позначають лікарську форму; терміни, що позначають фармакологічну групу; хімічні елементи і з'єднання; терміни, що позначають органи і частини людського тіла [1, с. 28].

Будь-який текст-інструкція характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

Під час перекладу може виникнути така проблема, як приріст тексту, який був викликаний наступними причинами: 1) перекладач вдається до надмірно розгорнених перекладацьких еквівалентів через недостатнє володіння термінологією або свідомого прагнення збільшити об'єм перекладу; 2) перекладач вставляє в переклад текстові фрагменти власного твору, дискутуючи з автором оригіналу [2, с.48].

Разом з тим, можлива і зворотна ситуація: значне зменшення текстового об'єму перекладу в порівнянні з текстом оригіналу, що може служити сигналом пропуску значних фрагментів тексту і, відповідно, втрати інформації [2, c. 82-89].

Метою текстів-інструкцій є показати читачеві порядок дій, які необхідно виконати, щоб отримати певний результат. Вивчення синтаксису текстів-інструкцій дозволяє визначити їх особливості. Оскільки інструкція спонукає читача виконувати визначену послідовність дій, в текстах даного типу широко використовуються дієслова у формі наказового способу: переконайтеся, вийміть, виберіть, виконайте, зробіть [9, с.137].

Кожен з етапів перекладу технічної документації має свою специфіку та свої особливості, які необхідно враховувати для правильної організації процесу перекладу. інформація лексичний переклад медичний

Основними способами перекладу медичних інструкцій є:

- конкретизація - процес набуття терміном більш вузького значення; перекладач також використовує конкретизацію для ширшого і повнішого розкриття змісту.

- транскодування - спосіб перекладу, коли звукова та графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу. «Merz Pharma GmbH&Co. KGaA, D - 60318 Frankfurt - Мерц Фарма ГмбХ і Ко. КГаА, 60318 Франкфурт-на-Майн».

- калькування. Під терміном калькування розуміється дослівний або буквальний переклад. «Bei Uberempfindlichkeit gegen einen der Bestandteile des Praparates. - Індивідуальна гіперчутливість до компонентів препарату».

- описовий переклад - це такий прийом перекладу, коли слово замінюється в мові перекладу словосполученням, яке адекватно передає зміст цього слова, при цьому опис не повинен бути надто докладним і складним.

- переклад еквівалентом (рівнозначним відповідником слову або словосполученню, який в абсолютній більшості випадків не залежить від контексту). «Wechselwirkungen mit anderen Arzneimitteln und sonstige Wechselwirkungen - Взаємодія з іншими лікарськими засобами».

Через деякі розбіжності у граматиці, синтаксичній та морфологічній будовах двох мов дуже часто доводиться при перекладі використовувати різного роду трансформації. Перетворення, що здійснюються у процесі перекладу, поділяються на 4 елементарні типи:

1) перестановка (при перекладі лексичні елементи міняються місцями);

2) заміна (наприклад, іменник замінюється у перекладі на прикметник, а прикметник - на дієслово тощо);

3) додавання (додавання полягає у введені в переклад лексичних елементів, що відсутні в оригіналі з метою правильної передачі змісту речення (оригіналу), що перекладається, та дотримання мовленнєвих i мовних норм, що існують в культурі мови перекладу);

4) вилучення (усунення в тексті перекладу тавтологічних лексичних елементів). Ці види перетворень можуть поєднуватися один з одним, набуваючи при цьому характеру складної, комплексної трансформації [2, с.143-168].

Переклад медичних текстів вимагає від перекладача достатнього рівня обізнаності у відповідній галузі знань та чіткого дотримання норм мови на яку здійснюється переклад через насиченість науковою термінологією. Найбільш прийнятними для функціонування в медичній термінології вважаються ті слова, які визнані більшістю спеціалістів, зрозумілі всім та які відображають суть явища або предмета. Смислове значення терміна в медицині лише тоді стає загальним надбанням, коли воно зафіксовано за допомогою чіткого терміна, що не припускає різних тлумачень, є простим та однозначним.

Для оригінальних текстів інструкцій, у більшості випадків, не існує шаблонної структури, а кожна з досліджуваних інструкцій містить свій специфічний виклад інформації.

Лексичні особливості полягають у насиченості термінологією, майже 52% усього тексту інструкцій становлять терміни, вузькоспеціалізовані терміни, загально медичні, загальнонаукові та термінологізовані загальновживані слова [9, с.142-144].

Серед особливостей медичних інструкцій також можна назвати такі: підзаголовки деяких медичних інструкцій сформульовані у вигляді питальних речень; використання наказового способу; використання пасиву, який при перекладі здебільшого замінюється активом; наявність абревіатур.

Труднощі під час перекладу термінології є однією з головних перешкод для комунікації у сфері науки, тому дослідження в даній сфері мають актуальне значення, оскільки медицина постійно розвивається та удосконалюється.

Отже, переклад медичної інструкції потребує наявність, як лінгвістичних, так і медичних знань і є досить складним для виконання, оскільки насичений не тільки термінами, а й абревіатурами та складними граматичними конструкціями.

Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли один и той же термін має різне значення. Наприклад, термін fetus - плід, ембріон та інші. Вирішальним при перекладі багатозначного терміна є контекст. Найбільшу складність для перекладу являють собою терміни - неологізми. Ці терміни не відображені, як правило, в словниках.

Література

1. Аксенова Г.Н., Кожухова Н.Е., Шарапа А.А. Особенности лингвистического и логико-понятийного аспектов изучения медицинских терминов / Г.М. Аксенова, Н.Е. Кожухова, А.А. Шарапа. - М.: Academia, 2002. - 45 с.

2. Бреус Е. В. Основы теории и практики перевода / Е.В. Бреус. - М: Гнозис, 2000. - 207 с.

3. Васина М. В. Акцентное оформление терминологических словосочетаний в английском медицинском дискурсе / М.В. Васина. - М.: Перемена, 2004. - стр. 15.

4.Гнатишена І.М. Сучасна німецька медична термінологія: аспекти етимології, структури, інтернаціоналізації / І.М. Гнатишена. - К.: Дніпро, 1996. - С. 21.

5. Кияк Т.Р., Огуй О. Д., Науменко А. М. Теорія та практика перекладу (нім. мова) / Т.Р. Кияк, О.Д. Огуй, А.М. Науменко. - Вінниця: Нова книга, 2014. - 592 с.

6. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства / Корунець І. В. - Вінниця: Нова книга, 2008. - 512 с.

7. Петрова Г.М. Моделирование технических текстов инженерного профиля как методологическая проблема / Г.М. Петрова. - М.: Перемена, 2002. - 14-18, 23 с.

8. Погорельская Л.И. Вопросы изучения некоторых особенностей текста по специальности на занятии по русскому языку//Международное сотрудничество в образовании и науке. - Санкт-Петербург, 2006. - 450 с.

9. Фрейдман Д.Г. Учебное пособие по переводу немецкой медицинской литературы / Д.Г. Фрейдман. - Казань, 1987г. - С. 135-137, 142-144.

10. Skript fur das Praktikum der Medizinischen Terminologie, hrsg. vom Institut fur Geschichte der Medizin im Charite Centrum fur Human- und Gesundheitswissenschaften der Charite - Universitatsmedizin Berlin. Redaktion: Th. Beddies, E. Brinkschulte, M. Brumme, V. Hess, I. Marz, Th. Muller unter Mitarbeit von A. Scholl, 2008. - S. 276.

Размещено на Allbest.ru