Iсторiя становлення та розвитку англійської мови

Функціонування англійської мови слід розглядати з точки зору особливостей історичного розвитку мови в умовах становлення різних держав світу, у яких вона вживається. Розглянемо дане питання на конкретних прикладах.

У VII ст. до Шотландії увірвалися англійці із Британії, яка в той час вже була завойована англо-саксами. Крім того, туди переселяються бритти, а в IX ст. -- скандинави. З кінця ХIII ст. шотландський народ безперервно бореться за свою незалежність.

У 1707 р. Шотландія була насильно приєднана до Англії. Шотландська мова витісняється англійською із шкіл, університетів, церкви та інших закладів.

Відродження національної шотландської літератури пов'язане з такими іменами як Роберт Фергюсон, Роберт Бернс та ін.

Одночасно у ХVIII ст. багато шотландських письменників писало англійською мовою (Тобайас Смолет, Джемс Томсон, Вальтер Скотт). Нині більшість населення Шотландії володіє обома мовами, але різниця між англійською розмовною мовою шотландця та англійця досить відчутна. Значні відмінності спостерігаються у вимові: bad [bad], man [man], family ['famili], home [hom], take [tek], when [hwen]; в англійській мові -- [bжd], [mжn], ['fжmili], [houm], [teik], [wen]. У лексиці є багато шотландизмів (kilt -- чоловіча спідниця, lassie -- дівчина, bramble -- чорна смородина , wean -- дитина, lug -- вухо та багато інших) і розбіжностей у граматиці -- не збігаються форми деяких неправильних дієслів (to tell-telled-telled, в літературній англійській мові -- to tell-told-told), форма минулого часу дієслова be -- was може вживатись у всіх часах (you was here замість you were here) та ін. [3]

До Ірландії англійська мова проникає у XII ст. разом із першими завойовниками -- англійцями. Незважаючи на боротьбу ірландців за свою незалежність, культуру та мову, вже у XVIII ст. англійська мова починає займати панівне місце і стає офіційною державною мовою. Після проголошення незалежності Ірландії, яка відтоді стала називатись Ейре, державною мовою поряд з ірландською англійською (яка значно відрізняється від літературної англійської мови) стає ірландська. Англійська мова сучасної Ірландії має свої характерні риси, що дозволяє виділити її як варіант англійської мови (Irish English).Ось деякі його відмінності від сучасної літературної англійської мови: у словах типу he, tea замість [i:] вимовляється [e]; у словах bad, man замість звука [ж] вимовляється звук [а:]; замість щільових [р] і [T] вимовляються звуки [t] і [d] (слова this [рIs], bath [baT] ірландською англійською звучать як [dIs], [ba:t]; замість звука [w] у словах типу what, when, white вимовляється звук [hw]. У граматиці: іменник після числівника не має суфікса множини -s (forty-four year); займенник my замінюється на me (Look at it, me boy) та ін. У лексиці англійської мови Ірландії дуже багато слів та фразеологічних одиниць, що були запозичені з ірландської мови. Наприклад, bawn -- загороджене місце для худоби на території ферми (ірл.badhun від ba -- корова і dun -- загорожене місце); agra або agraw звертання до дорогої, коханої людини (ірл. gradh -- кохання). Деякі слова змінили своє значення. Наприклад, іменник power -- велика кількість (a power of money, of cattle); strong -- той, що має гарне здоров`я; багатий (my mother is strong now; a strong farmer) та ін. Найбільш поширене в Ірландії привітання -- how do you get your health?; how are all the care?; what way are you? (=how do you do?) [1].

Уельс був підкорений англійцями ще в Х-ХІ ст. Остаточно його приєднали до Англії у 1536 р. [3]. Більшість населення володіє двома мовами: уельською та Welsh English, але уельський варіант англійської мови займає панівне місце -- це офіційна мова державних установ і науки. Нею видаються переважно газети, журнали, художня та наукова література. Уельська англійська теж відрізняється від англійської літературної мови. Ось деякі з них. Дифтонги [aI] i [au] вимовляються як [eI] i [eu] у словах might, loud; на півдні Уельса неозначений артикль має тільки одну форму а, навіть перед голосною: a apple, a orange. Жителі Уельса використовують означений артикль перед назвами хвороб -- the toothache. У сільській місцевості в розділових питаннях використовується в кінці isn`t it? для будь-яких осіб іменника або займеника, якими виражений підмет: you are going home now, isn`t it?; she came to see me yesterday, isn`t it? [1,3] Населення острова Мен двомовне і володіє як менською, так і англійською мовами.

Коли кажуть про англійську мову в Америці, то мають на увазі перш за все Сполучені Штати Америки, хоча на території американського континенту є багато країн, де англійська мова також є державною. Це Канада, де дві офіційні мови: французька та англійська; колишні колонії Великобританії -- Багамські острови та Барбадос; Віргінські острови, що належать Великобританії та США; Пуерто-Ріко, яке підпорядковане Конгресу США; Тринідад і Тобаго (колишні володіння Великобританії); Ямайка (колишня колонія Великобританії); Беліз (раніше називався Гондурас Британський, був колонією Великобританії); колонії Великобританії -- Бермудські та Фолклендські острови.

Перші англійські колоністи прибули на територію Америки на кораблі Mayflower у 1620 р.[8] Вони висадились на узбережжі Macaчyсeтc і заселили територію, що прилягала до Атлантичного океану, яку потім назвали Нова Англія. Англійська мова, якою говорили перші поселенці, була мовою XVII ст. Сформувавшись протягом XVII -- XVIII ст., американська нація залишилася англомовною і після того, як наприкінці XVIII ст. домоглася своєї незалежності. Діалектні розбіжності в Америці спостерігаються, головним чином, у вимові і настільки незначні, що жителі різних районів США без особливих труднощів розуміють один одного.

Мова перших англійських поселенців була неоднорідною -- усі вони прибули з різних районів Англії і тому розмовляли різними діалектами. Крім того, на мову колоністів не могли не вплинути і мови негрів, що у великій кількості завозилися до країни, а також мови корінних жителів -- індійців та іммігрантів із багатьох інших країн (Мексики, Китаю, Італіії, Франції та ін.).

У 1776 р. була створена незалежна держава США.

У 1819 р. США змусили Іспанію передати їм Флориду. У 1867 р. Сполучені Штати купили у царської Росії Аляску та Алеутські острови, де жили ескімоси та алеути [8]. У країні був створений власний державний устрій, економіка, культура. Поступово створилась своя лексика, визначились особливості у вимові, граматиці, з'явились діалекти.

Національно-визвольна війна Північної Америки з Англією стала причиною відособлення англійської мови американців від мови англійців.

Розбіжності між англійською мовою Англії та Америки почали відчуватись у ХVIII ст. Ці розбіжності відмічалися багатьма авторами. Дж. Вітерспун (Witherspoon) запропонував навіть створити академію з метою вдосконалення англійської мови в Америці, спостереження за її розвитком та публікації нових даних. Наприкінці ХVIII ст. ним був вперше створений і запроваджений термін Americanism (американізми -- слова та вирази, вимова та правопис слів, а також граматичні конструкції, що виникали і вживалися в англійській мові на американському ґрунті).

Процес розвитку англійської мови в Америці спостерігається і нині. Ось деякі особливості американської англійської: У вимові

У написанні

Сленги: student's slang, military slang, musical slang, miner's slang, journalists' slang та ін.:

hot -- захоплюючий;

under the table, cock-eyed -- п'яний;

ta-ta -- бувай;

freshman -- студент-першокурсник;

flyboy -- льотчик;

walkie-talkie -- переносна рація;

I am as hungry as a camel (bear) -- Я голодний як вовк;

He is a bigman -- Він відома персона;

Ok, pals, one more for the road and we'll go -- О'кей, хлопці, на посошок і ми почалапали;

Never say uncle -- Ніколи не здавайся.

Однакові поняття мають різні назви.

Граматичні відмінності

В американській англійській існує дуже багато запозичень: індійських, голландських, французьких, німецьких, іспанських та ін.

Багато географічних назв досі зберегли своє індійське походження: Massachusetts (інд.гірські люди), Connecticut (інд. довга річка), Idaho (індійське привітання ee-dah-haw-o), Michigan (інд.велике озеро), Oklahoma (інд. червоношкірий).

Із голландської мови були запозичені: boss -- хазяїн, dollar -- доллар; із німецької: hamburger -- січений шніцель; із французької: prairie -- лука; із іспанської: cafeteria -- кафетерій, coyote -- койот (степовий вовк), ranch -- ранчо, tornado -- смерч, а також деякі географічні назви -- Montana -- гірський, Colorado -- червоний; San Fransisco, San Diego та багато ін.

До Канади англійська мова потрапила у XVII ст. разом з англійськими колоністами. Тут вони зустрілися не тільки з місцевими жителями -- індійцями та ескімосами, а й з французькими колоністами. [1]. З другої половини ХVIII ст. почалася інтенсивна імміграція до Канади жителів Англії та США. Нині її населення складається з англійців, французів, італійців, німців, індійців та ін. Національних офіційних мов дві -- французька та англійська.

Незважаючи на всі зусилля уряду зробити Канаду двомовною країною, французькою мовою користуються переважно у провінції Квебек, тоді як англійська, тобто її канадський варіант, стає все поширенішою національною мовою на решті території Канади.

Лексика канадської англійської має спільні риси як із американською, так і з англійською. Деякі предмети та явища мають у Канаді такі самі назви, як і в Англії (tin -- консерви; sweets -- десерт; summer holidays -- літні канікули; meat-pie -- пиріг з м'ясом; tram -- трамвай), деякі -- як в Америці (to locate; car, sidewalk, store, rooster). Є багато запозичень з індійських мов, наприклад, barboka -- пристрій для смаження м'яса (до англійської мови США це слово увійшло у формі barbecue ). Багато слів було запозичено із індійських мов американцями. Вони, як правило, означали географічні назви, назви рослин, тварин, риб та ін. (hickory -- гікорі; wigwam -- вігвам; savannah -- саванна; moccasin -- мокасин; squaw -- індіанка; tomahawk -- томагавк та ін.). Існують також канадізми (Canadianisms). Цей термін виник так само як слова Americanism, Britticism, наприклад, канадізм coal oil -- керосин (в Англії paraffin та kerosene у США ) [1,3,8].

Першою країною в Азії, куди потрапили англійці, була Індія. Шлях до неї був прокладений Ост-індською компанією, яка була заснована у 1600 р. Завдяки своєму флоту Англія витіснила з Азії інші країни -- Португалію, Францію, Голландію. У 1877 р. вона повністю підкоряє Індію. Наприкінці XIX та у першій половині XX ст. Англія встановлює владу над Цейлоном, Непалом, Оманом, частиною Бірми, Аденом, Гонконгом. У 1925 р. вона оголосила Кіпр своєю колонією. Під її протекторатом на початку XX ст. були Палестина, Південна та Східна Аравія. Вплив Англії був сильним у Турції, Ірані та Саудівській Аравії.

Після другої світової війни почався розпад колоніальної системи. У 1947р. Індія отримала статус домініона. Панування англійської мови в Індії тривало майже 200 років. Нині там дві офіційні мови: хінді та англійська. Кожний штат має свою власну національну мову.

Англія змушена була піти з Палестини, Судану, Іраку, Бірми, Йорданії, Цейлону та інших країн, але англійська мова і досі має там великий вплив. Вона є однією з офіційних також у колишніх колоніях Великобританії: Гонконзі або Сянгані (офіційні мови -- китайська та англійська); Філіппінах (тагальська та англійська мови); Пакистані (урду та англійська мови); ПАР (африкаанс або бурська та англійська мови); Мальті (мальтійська та англійська мови) тощо [7].

В Африці англійська мова найбільш широко розповсюджена, що пояснюється тривалим пануванням тут Англії.

Населення сучасної Африки складається з великої кількості етнічних груп. Усього в Африці нараховують близько 2000 живих мов і діалектів [9]. Більшість з них не має писемності.

Проникнення європейських колонізаторів на територію Африки почалось в XV ст. Загарбання країн супроводжувалось насильницьким насадженням мови колонізаторів. Після другої світової війни в результаті національно-визвольної боротьби народи багатьох країн Африки отримали незалежність, але мови колишніх завойовників залишились. Найпоширеніші в сучасній Африці англійська, французька та португальська мови.

Англійська мова є державною майже в усіх колишніх британських колоніях і протекторатах. Наприклад, Свазіленд, Кенія, Уганда, Гамбія, Сьєрра-Леоне, ПАР, Ботсвана, Ліберія та інші мають дві офіційні мови. Так, ПАР -- англійську та африкаанс, Кенія - англійську та суахілі.

Австралія (Australia), Австралійський Союз (Commonwealth of Australia) -- держава у Південній півкулі, на материку Австралія, острові Тасманія та дрібних островах [8].

Першим англійським мореплавцем, який відвідав Австралію, був Дамньєр (1699 р.) [8]. Через 70 років Лондонське Королівське Географічне Товариство спорядило нову експедицію до Австралії на чолі з Д.Куком. Австралію визнали придатною до заселення.

У 1788 р. до нового континенту прибули перші кораблі з переселенцями, основна маса яких була злочинцями, відправленими на заслання, та чиновниками -- на місці їх першого поселення нині місто Сідней. До середини ХIХ ст. Австралія залишалась місцем заслання політичних та кримінальних злочинців. Заселення Австралії супроводжувалось безжалісним і масовим знищенням аборигенів [7].

У другій половині XIX ст. зароджується австралійська література. Засновником і класиком її був Г.Лоусон [7]. Друкуються словники, книги та інші видання. У мові австралійців є значні відмінності від нормованої англійської мови (тобто тієї, якою говорять диктори радіо та телебачення). В орфографії: такі слова як labor, favor thru пишуться за американським зразком; у граматиці: майбутній час вживається для всіх осіб з допоміжним дієсловом will, а у лексиці використовуються дієслова -- embus, debus, entrain, detrain, яких взагалі немає в англійських словниках. В австралійській англійській мові є багато запозичень з мови аборигенів: lava-lava -- пов'язка на стегнах, gina-gina -- жіночий одяг, деякі з них стали інтернаціональними словами: kanguroo, dingo, boomerang , koala та ін. [1,4]. Оскільки основою економіки Австралії є сільське господарство, то сільськогосподарська лексика в мові австралійців представлена ширше, ніж у мові англійців: cockies -- фермери-орендарі (wheat cocky, cow-cocky); mob -- отара, табун, стадо; herd -- поголів'я худоби; cabbage tree -- захисний від сонця капелюх з великими крисами; stockwhip -- батіг; поряд зі словом food вживається слово tucker (їжа) та його похідні: to tucker -- годувати, tuckerdo -- частування, пригощення, tucker time -- час їсти та ін.

Нова Зеландія -- один із найвіддаленіших домініонів Великобританії. Офіційна мова -- англійська. Наприкінці XVIII ст. починається переселення англійських колоністів до Нової Зеландії, населення якої у цей період складається із справжніх "покидьків суспільства". Політика колонізаторів призвела до кровопролитних війн, під час яких значна частина корінного населення була знищена. У сучасній мові Нової Зеландії також є багато відмінностей від англійської літературної. Запозичення з мови аборигенів вживаються переважно в усній мові.

На островах Океанії (центральна та південно-західна частина Тихого океану) політичне панування після другої світової війни сконцентрувалось у руках англо-американського блоку при домінуючому положенні США. Під опікою США знаходяться Каролінські, Маріанські, Маршаллові, Гавайські острови та ін. Експансія США на Гавайські острови почалась у першій чверті XIX ст. і супроводжувалась таким жорстоким колоніальним гнобленням, що з 250 тис. чоловік корінного населення залишилось лише 11 тис [8]. У 1987 р. гавайців налічувалось 160 тис.чол. На відміну від інших островів, на Гавайах, крім англійської мови, використовують на письмі також місцевий полінезійський діалект. Навчання в школах Океанії проводиться англійською мовою США.