Герундій та герундіальні звороти в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

ГЕРУНДІЙ ТА ГЕРУНДІАЛЬНІ ЗВОРОТИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

ТХОРЖЕВСЬКА Ксенія Сергіївна

студентка 301з гр. Гуманітарного інституту

Науковий керівник: кандидат філологічних наук,

доцент кафедри англійської філології і перекладу

ШАХНОВСЬКА І.І.

Київ - 2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття герундія в англійській мові

1.1 Історія становлення герундія як особливої дієслівної форми

1.2 Характеристика герундія та герундіальних зворотів

Розділ 2. Функціональна характеристика герундія та герундіальних зворотів в сучасній англійській мові

2.1 Особливості застосування різних граматичних категорій герундія

2.2 Синтаксичні функції герундія та герундіальних конструкцій

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Герундій є унікальною аломорфною формою дієслова, тобто такою, яка не має чіткого граматичного еквівалента в українській мові, тобто складною для нашого розуміння. Герундіальні конструкції досить часто використовуються в англомовних висловлюваннях, тож сьогодні вони становлять доволі вагомий науковий інтерес як серед зарубіжних, так і вітчизняних мовознавців. Потреба сучасного мовознавства у дослідженні складних синтаксичних структур, до яких належать герундіальні звороти, у ракурсі їхнього формально-граматичного моделювання з метою застосування таких напрацювань в автоматичних (без втручання людини)/ автоматизованих (з втручанням людини) системах, що опрацьовують текстові дані, зростає разом з необхідністю в обміні мовною інформацією.

Актуальність даної роботи визначається важливістю ретельного аналізу своєрідної безособової форми англійського дієслова - герундія - та конструкцій, до складу яких він входить, для розвитку сучасного мовознавства.

Метою даної роботи полягає у детальному вивченні герундія та герундіальних зворотів, а також у дослідженні особливостей їхнього використання в сучасній англійській мові.

Для досягнення мети потрібно виконати наступні завдання:

1) простежити закономірності становлення герундія як об'єкта наукових досліджень у сфері англійського мовознавства;

2) виокремити основні характерні ознаки герундія та герундіальних зворотів;

3) проаналізувати вживання герундія в англійській мові в залежності від його граматичних категорій;

4) відстежити синтаксичні функції, які виконує герундій в англійській мові.

Об'єктом даної роботи є герундій як особлива безособова дієслівна форма в англійській мові та герундіальні звороти.

Предметом даної роботи є функціонування герундія та герундіальних зворотів в англійській мові, особливості їхнього використання.

Матеріал дослідження ? англомовна проза ХІХ - ХХ ст. (Льюїс Керрол «Аліса в Країні чудес», Джон Рональд Руел Толкін «Хоббіт», Клайв Стейплз Льюїс «Хроніки Нарнії: Лев, чаклунка і чарівна шафа»).

Для досягнення мети було застосовано наступні методи дослідження: морфологічно-синтаксичний, перекладознавчий, комплексний контекстуальний аналіз.

Практичне значення даного наукового дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані під час написання інших курсових та дипломних робіт, а також під час підготовки до занять і лекційних курсів з теорії граматики англійської мови.

Обсяг і структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел та двох додатків. Загальний обсяг роботи становить 27 сторінок, з них 20 сторінок - основного тексту. Список використаних джерел налічує 24 позиції, з них 13 - наукові праці, 3 - джерела ілюстративного матеріалу, 2 - довідкова література, 6 - Інтернет-джерела. Додаток А містить таблицю, де представлено дієслова та мовні звороти, після яких вживається герундій. Додаток Б розкриває синтаксичні функції герундія у формі таблиці з поданими прикладами, відібраними з літератури.



Розділ 1. Поняття герундія в англійській мові

1.1 Історія становлення герундія як особливої дієслівної форми

Герундій, як і інші неособові форми дієслова - інфінітив, дієприкметник, - традиційно вважають дискусійними, адже вони вирізняються, через свою гібридність, складною проблематикою їх частиномовного статусу, співвідношення з особовими формами, загальними принципами виділення та класифікації. Помітний внесок у розробку проблематики неособових форм дієслова належить вітчизняним і зарубіжним дослідникам. Історія вивчення герундія в лінгвістиці має свої традиції та досягнення. Проте певні питання, пов'язані зі статусом, класифікацією та функціональними характеристиками герундія в історії розвитку англійської мови залишаються недостатньо висвітленими, що пов'язане з дискусійністю природи герундія, а саме його походженням, частиномовним розподілом, функціонуванням у реченні тощо.

Н.І. Пушина, аналізуючи неособові форми дієслова, зазначає, що дані більшості історичних досліджень свідчать про те, що всі неособові форми дієслова пройшли через тривалу стадію вербалізації - набуття дієслівних рис, закріплення семантики дії, та що генетично всі вони беруть початок від імені. Так, в англійській мові та в інших германських мовах інфінітив історично тлумачиться як віддієслівний іменник, який характеризувався у давньоанглійський період парадигмою відмінювання [10, с. 161].

І.П. Іванова, JI. П. Чахоян, Т. М. Бєляєва стверджують, що герундій історично розвинувся із давньоанглійських віддієслівних іменників, які утворювались від сильних та слабких дієслів за допомогою суфіксів -ing або -ung , пов'язаних між собою чергуванням по аблауту. У середньоанглійський період із двох суфіксів віддієслівних іменників зберігається один -ing та піддається процесу вербалізації. Початок цього процесу пов'язаний зі зміною типу керування: якщо раніше віддієслівний іменник керував іменником в родовому відмінку, який виконував по відношенню до нього функцію означення, то в середньоанглійський період він набуває здатності керувати додатком та визначається обставиною. На думку дослідників, саме цей перший етап вербалізації колишнього віддієслівного іменника перетворив його на особливу дієслівну форму, герундій, яка мала як іменні, так і дієслівні риси [6, с. 254].

До кінця середньоанглійського періоду герундій набуває здатності визначатися прислівником, як і інші дієслівні форми. При цьому сполучуваність з прикметником, характерна для іменних форм, стає для нього неможливою. В ранньоновоанглійський період використання суфіксу -ing стає дедалі частішим. Тим не менш, не лише в середньоанглійський, але і в ранньоновоанглійський період герундій та віддієслівний іменник ще не достатньо чітко розмежовані. Лише до кінця 18 століття відбувається остаточне розмежування герундія та віддієслівного іменника за сполучуваністю. У ранньоновоанглійський період герундій піддається подальшій інтенсивній вербалізації, що виявляється в постійній віднесеності до діяча, який є його логічним суб'єктом, та в розвитку видо-часових та станових форм [6, с. 256].

Існує також підхід [3, с. 200], згідно з яким герундій як нова граматична категорія виникає в середньоанглійський період під впливом взаємодії двох форм з суфіксом -ing - віддієслівного іменника та дієприкметника теперішнього часу. Саме в цей період в системі дієслова відбувається уніфікація та спрощення парадигм дієвідмінювання. Дієприкметник теперішнього часу має закінчення -ande в північних діалектах, -ende в центральних та -inde в південних; у цей самий час у певних сполученнях продовжує вживатися віддієслівний іменник з закінченням -inge. Поступово форма на -ing поширюється і на дієприкметник теперішнього часу, і в 14 столітті ця форма стає домінуючою. Отже, герундій вперше з'являється в пам'ятках в 12 столітті і отримує широке розповсюдження протягом наступних століть. На відміну від віддієслівного іменника у герундія яскравіше виражені дієслівні риси, так, наприклад, від герундія можуть залежати додатки в формах, типових для дієслівного керування [3, с. 201].

У новоанглійський період унаслідок подальшого процесу розпаду флексії англійська мова стає мовою аналітичного типу, у якій флективна словозміна мінімальна. У цей період нові дієслівні риси з'являються і в герундія. В 16 столітті починає вживатися пасивний, а потім і перфектний герундій. Відбувається розмежування герундія та віддієслівного іменника [4, с. 16]. герундій дієслівний граматичний англійський

На противагу вищезазначеному, Т. А. Расторгуєва відносить появу герундія до пізнього середньоанглійського періоду та вказує на три джерела походження герундія, а саме: давньоанглійський віддієслівний іменник, дієприкметник теперішнього часу та інфінітив, синтаксичні функції яких частково збігались [11, с. 247]. У середньоанглійський період дієприкметник теперішнього часу та віддієслівний іменник набули формальної ідентичності: обидва закінчувалися на -ing. Це призвело до плутанини в деяких їхніх рисах: віддієслівні іменники почали керувати прямим додатком, як дієприкметники теперішнього часу та інфінітиви. Ця дієслівна риса - керування прямим додатком - так само як і часта відсутність артикля перед -ing-формою в іменній функції перетворила віддієслівний іменник в герундій в сучасному розумінні цього терміна [11, с. 248].

На думку зарубіжних дослідників, основне джерело походження герундія базується на староанглійських формах на -ing та -ung, а другорядне - на староанглійських флективних інфінітивах. Іншими словами, своєю формою герундій повинен завдячувати староанглійським формам на -ing та -ung, а своїм функціям - староанглійському інфінітиву [23]. Цю думку підтримував і Г.О. Керм, котрий вважав, що герундій походить від віддієслівного іменника на -ing, який мав до 1250 року паралельну форму на -ung. У той час він відрізнявся від дієприкметника теперішнього часу за значенням, оскільки той розвинувся із прикметника і приблизно до 14 століття мав інші закінчення, а саме -ende, -inde, -ynde, -ande. З часом обидві форми набули дієслівних рис, проте герундій функціонально перекликається з іменником, а дієприкметник теперішнього часу - з прикметником [22].

Отже, є очевидним, що в сучасній історичній науці існують певні розбіжності при визначенні джерела походження герундія, що в свою чергу впливає й на сучасний стан розуміння цього граматичного явища.

1.2 Характеристика герундія та герундіальних зворотів

Герундій - це найбільш своєрідна безособова форма в системі англійського дієслова. В той час, як інфінітив та дієприкметник з дієприслівником - форми, що властиві всім сучасним європейським мовам, герундій не має аналогів в інших мовах [5, с. 85]. Хоча форма герундія є і в італійській (il gerundio), і в іспанській (el gerundio), і в французькій (le gйrondif) мовах, за своїм граматичним значенням і функціями ці форми більше відповідають формі Participle I в англійській мові. З точки зору порівняльної типології української та англійської мов, герундій є аломорфною (відмінною) безособовою формою дієслова, а тому не може бути зіставленим або протиставленим будь-яким українським безособовим формам дієслова [9, С. 243 - 244]. Ця форма, як і інші безособові форми (вербалії), з'явилась у мові як іменна форма; і лише поступово в процесі розвитку мови вона увійшла в систему дієслова і набула деяких дієслівних категорій та його комбінаторики.

Як усі безособові дієслова, герундій може утворювати предикативні конструкції - конструкції, в яких безособове дієслово, виражене герундієм знаходиться у предикативних відношеннях із субстантивним елементом, що виражений іменником у присвійному відмінку або присвійним займенником (якщо він позначає живу істоту) або іменником у називному відмінку (якщо він позначає неістоту). Існує ряд дієслів і мовних зворотів, після яких вживається герундій (див. Додаток А). Предикативні конструкції утворюють синтаксичну одиницю, що виступає однією частиною в реченні - складеним підметом, додатком, означенням або обставиною [8, С. 259 - 260].

У сучасній лінгвістиці не можна прослідкувати єдиного підходу щодо розуміння герундія, оскільки паралельно в мові існує морфологічно омонімічна дієслівна форма - дієприкметник теперішнього часу. Так, серед радянських дослідників деякі мовознавці терміни «герундій» та «дієприкметник теперішнього часу» не розрізняють, а вживають термін «-ing-форма» [1, с. 14]. Дійсно, парадигматична тотожність цих вербалій дає піставу розглядати їх як єдину форму. Проте, Б. А. Ільїш припускав можливість обох способів опису цих форм [7, с. 142]. На противагу вищезазначеним поглядам, М. Я. Блох вважав, що це дві різні форми дієслова, хоча зовнішня структура цих двох елементів дієслівної системи абсолютно ідентична, якщо розглядати їх окремо. Мовознавець наводив приклади абсолютно чіткої категоріальної диференціації цих форм дієслова за допомогою спеціальних «герундіальних тестів» (gerund-testing) та «дієприкметникових тестів» (participle-testing). Більше того, дослідник зазначав, що питання співвідношення «герундій - дієприкметник» виникає тоді, коли йдеться про так звані конструкції або комплекси з цими формами, підметами яких можуть бути як присвійні, так і об'єктні іменні елементи. Саме тоді виникають проблеми щодо визначення статусу даної дієслівної форми і такі терміни як «напівгерундій» (half-gerund) або «герундіальний дієприкметник» (gerundial participle) [2, С. 118 - 123].

Такої ж самої думки притримуються й інші представники ірадиційної школи германістики, вони схильні вважати герундій та дієприкметник теперішнього часу окремими дієслівними формами [6, с. 17]. Так, Смирницький О. І. вважав, що дієприкметникова конструкція протилежна герундіальній, а в тих випадках, коли форма на -ing є об'єктивно двозначною, пропонував розглядати її як «напівгерундій» чи «стягнений дієприкметник» (fused participle) [13, с. 278].

Іванова І. П., Почепцов Б. Г., Бурлакова В. В. розрізняють герундій та дієприкметник теперішнього часу, хоча й зазначають, що існує так звана вторинно-предикативна конструкція, в якій важко визначити статус ing-форми. Водночас підкреслюється, що паралельно існує така позиція, в якій герундій та дієприкметник теперішнього часу чітко протиставлені - це позиція препозитивного означення, проте, у цілому, головними диференційними рисами цих неособових форм дієслова, на думку дослідників, є субстантивний характер герундія та ад'єктивний характер дієприкметника теперішнього часу [6, С. 86 - 87].

Представники вищевказаної граматичної течії тлумачать герундій як неособову форму дієслова, яка поєднує в собі риси дієслова та іменника. Така характеристика герундія зближує його з інфінітивом, проте герундій відрізняється від інфінітива тим, що, називаючи дію, зберігає відтінок процесуальності, виражаючи значення процесу в найзагальнішому вигляді. Відповідно до характеристики герундія через категорію репрезентації, запропоновану О.І. Смирницким, герундій є формою субстантивної репрезентації процесу в дієслові, з достатньо яскраво вираженим субстантивним характером [12, с. 252].

На думку Н. І Пушиної, указані субстантивні риси герундія пов'язані з його історичним розвитком з віддієслівного імені, з яким герундій співпадає за способом утворення. У плані змісту різниця між герундієм та віддієслівним іменником полягає в «процесуальності» герундія, не зважаючи на його субстантивний характер, та «предметності» віддієслівного іменника [10, с. 168].

Серед зарубіжних дослідників теж не існує єдиного підходу. Слід зауважити, що більшість новітніх досліджень відбуваються у рамках синтаксичної теорії, тобто будь-яке мовне явище розглядають з позицій його функціонування в реченні. Так, Е. Редфорд описує -ing-форму як герундій за умови, якщо вона вжита в реченні у функції підмета, додатка до дієслова або прийменника, і якщо має підмет у присвійному відмінку. Коли ж -ing-форма вживається у сполученні з допоміжним дієсловом прогресивного аспекту be, то вона є дієприкметником теперішнього часу [24]. Цікаве визначення герундію дає німецький дослідник англійської мови X. Басман. Власне, він тлумачить герундій як дієприкметник теперішнього часу, вжитий у якості іменника, тобто у такій функції в реченні, яку зазвичай виконує іменник. Дослідник наводить приклад речення, де герундій виконує функцію підмета: “Reading spynovels was his favorite pastime” [21]. Автори онлайнового проекту Gutenberg's The Grammar of English Grammars виокремлюють у реченні слова, які керують, і ті, якими керують. Так, вони стверджують, що словами, які керують, можуть бути іменники або дієслова, дієприкметники або прийменники, а словами, якими керують, можуть бути Іменники або займенники, дієслова або знову ж дієприкметники, але в певній модифікації. Саме такою модифікацією дієприкметника, на думку авторів, і є герундій. Таким чином, герундій є дієприкметником, який може керувати додатком, як будь-який дієприкметник, проте сам завжди керується прийменником [20].

Значна кількість зарубіжних лінгвістів приділяють увагу формам на -ing перш за все через те, що в англійській мові є кілька афіксів з фонологічною формою -ing. Цей факт викликав дискусії з приводу того, наскільки багато морфологічно окремих елементів вони насправді репрезентують та як працюють у словотворі. Відомі численні спроби дослідження ( Г. Мілсарк, Дж. Емондз, JI. Сігел), проте очевидний синкретизм цієї проблеми все ще залишається невивченим. Початок обговорення та вивчення герундія в працях представників генеративної граматики датується серединою 20 століття. Першими спробу дати визначення герундію в термінах генеративістики зробили Н. Хомський та Р. Ліс. Їх праці містять спроби встановити походження герундіальних конструкцій від конструкцій, що лежать в основі «ядерних речень», і, таким чином, зблизити їх. Наукові розвідки П. Розенбаума аналізують присутність герундія на глибинному рівні речення, спроби пояснення природи подвійного феномена -ing-форми робили Б. Фрейзер, А. Марантц, Г. Харлі та Р. Нойер [19]. Голландський дослідник англійської мови Г. Поутсма, даючи визначення герундію, називає його іменною формою дієслова, проміжною між інфінітивом та віддієслівним іменником, яка має менш чітку дієслівну природу, ніж інфінітив, та більш чітку дієслівну природу, ніж віддієслівний іменник [23].

Таким чином, різноманітність підходів щодо джерела походження герундія та його розуміння на сучасному етапі підтверджують тезу про дискусійність проблеми герундія та залишають це питання невирішеним, а відтак, процес вивчення герундія як мовного явища в цілому відкриває перспективи до подальших наукових історичних розвідок.



Розділ 2. Функціональна характеристика герундія та герундіальних зворотів в сучасній англійській мові

2.1 Особливості застосування різних граматичних категорій герундія

Герундій виступає вербальною назвою процесу, а тому він поєднує в собі як іменні, так і дієслівні риси. Варто зауважити, що вираження субстантивних рис герундія та його семантична віддаленість від особового дієслова відрізняє його від інфінітива. До іменних властивостей герундія належить передусім його сполучуваність з прийменниками та присвійними займенниками або іменниками у присвійному відмінку, а також його здатність виступати в реченні у функціях підмета, додатку та іменної частини складеного присудка. До дієслівних властивостей герундія відносять його здатність приймати прямий додаток та означатися прислівником. Окрім того, герундій має форми таких двох дієслівних граматичних категорій, як категорія стану та часу, які ми й розглянемо детальніше в цьому підрозділі.

Герундій перехідних дієслів може виступати в активному та пасивному станах. Як і інші дієслівні форми, активний герундій вказує на те, що дія виконується підметом, який виражений явно або імпліцитно, а пасивний - що підмет і є об'єктом дії, вираженої присудком. Після дієслів to want, to need, to deserve, to require та прикметника worth герундій вживається в активному стані, хоча його значення є пасивним. Проте варто зауважити, що перфектно-пасивний герундій вживається дуже рідко. Наведемо кілька прикладів вживання різних видів герундія на прикладах, відібраних з англомовної літератури:

“On and on he led them, into dark shadows and out into pale moonlight, getting their feet wet with the heavy dew [15, p. 51].”;

“Then, having caught sight of Aslan, he went bounding after him and frisking round him whimpering with delight and jumping up to lick his face [15, p. 58].”

Власне категорія часу відсутня у герундія, адже він не здатний розміщувати дію в той чи інший часовий проміжок, а лише вказує на співвідношення позначуваного ним часу з часом дієслова-присудка - одночасність або передування. Таким чином, він позначає відносний час. Серед вчених-лінгвістів немає єдиної точки зору щодо найменування даної категорії: так, наприклад Блох називає її аспектною категорією ретроспективної координації, Ільїш - категорією співвідношення (category of correlation), а Бархударов - категорією часової віднесеності. Ми в даній роботі будемо користуватися останнім визначенням. Таким чином, категорія часової віднесеності проявляється в опозиції перфектної та неперфектної форм.

Неперфектний герундій позначає дію, що відбувається одночасно з дією, що виражена особовим дієсловом. Залежно від часової форми особового дієслова дія може відноситись як до теперішнього, так і до минулого й майбутнього часів. Перфектний герундій позначає дію, що відбувалася раніше за позначувану особовим дієсловом. Він вживається там, де контекст не виявляє вказане значення або там, де необхідно акцентувати віддаленість дії в часі. Продемонструємо цю різницю на прикладах:

“They were nearly suffocated, and very annoyed: they had not at all enjoyed lying there listening to the trolls making plans for roasting them and squashing them and mincing them [16, p. 19].”;

“Having taken the little golden key, she unlocked the door that led into the garden [14, p. 49].”

Тим не менш, в деяких випадках неперфектний герундій також може позначати попередність дії завдяки лексичному значенню дієслова або прийменника, що позначає передування в часі. Тому неперфектний герундій зазвичай вживається після дієслів на позначення згадування, подяки, звинувачення, докору, покарання або винагороди (to thank, to forget, to remember, to apologize, to excuse), а також в герундіальних зворотах з прийменниками on, after, without. Наприклад:

“He himself was a very old man with shaggy white hair which grew over most of his face as well as on his head, and they liked him almost at once; but on the first evening when he came out to meet them at the front door he was so odd-looking that Lucy (who was the youngest) was a little afraid of him, and Edmund (who was the next youngest) wanted to laugh and had to keep on pretending he was blowing his nose to hide it [15, p. 4].”.

Можна зробити висновок, що герундій перехідних дієслів має активну та пасивну форми, які виражають спрямованість дії від підмета чи на нього, проте існує ряд дієслів, з якими повинен вживатись лише активний герундій, незважаючи на його пасивне значення. Категорія часу для герундія носить відносний характер та позначає попередність або одночасність дії, що позначується герундієм, із дією, вираженою особовим дієсловом. Проте є деякі дієслова та прийменники (remember, forget, on, after), що не передбачають вживання перфектної форми.

2.2 Синтаксичні функції герундія та герундіальних конструкцій

Герундій може виконувати будь-яку синтаксичну функцію, що є властивою для іменника, хоча в кожному випадку він має власні особливості вираження. У реченні герундій може виступати самостійно без будь-яких означуваних слів, як стрижневе слово у герундіальному звороті або як частина герундіальної предикативної конструкції. У ході нашого дослідження ми розглянемо та проаналізуємо на основі відібраних прикладів функції герундія у якості підмета, частини складеного присудка, додатка, означення та обставини (див. Додаток Б).

Як правило, герундій у ролі підмета виступає на початку речення. Проте він може стояти і після присудка, якщо речення починається займенником it, який виступає ввідним підметом. Таке вживання герундія часто зустрічається після висловів: it is (of) no use (no good, useless), it makes (no) difference, it is worth while. У деяких випадках займенник it може замінятися вказівним займенником there зі збереженням смислового значення:

“What do you mean?” said Susan. “He can't be far away yet. And we've got to find him. What do you mean when you say there's no use looking for him? [15, р. 30].”

Герундій вживається як у дієслівних, так і в іменних складених присудках. При чому у функції іменної частини складеного присудка герундій може також вживатися з прийменниками for, against, або з такими прийменниковими виразами, як to be on the point (verge) of, to be far (from). Наприклад:

“No rushing forward this time! No one is to stir from hiding till I say [16, р. 65].”;

“Now is the time for our esteemed Mr. Baggins, who has proved himself a good companion on our long road, and a hobbit full of courage and resource far exceeding his size, and if I may say so possessed of good luck far exceeding the usual allowance--now is the time for him to perform the service for which he was included in our Company; now is the time for him to earn his Reward [16, р. 88].”

Функція частини складеного дієслівного присудка є єдиною функцією герундія, що не характерна для іменника, оскільки обумовлена дієслівною природою герундія. У цій функції герундій сполучається з дієсловами, що виражають модальність, або з так званими фазовими дієсловами (phasal verbs). До найуживаніших дієслів, що виражають модальність, відносяться наступні: to need, to want, to require, to intend, can't help doing something. Фазові дієслова позначають фазу дії, що виражається герундієм - її початок, тривалість або завершення. До найуживаніших таких дієслів відносяться: to finish, to begin, to continue, to keep on, to go on, to cease, to leave off, to stop. Наведемо приклади:

“He stepped out into the snow - but it was really only slush by now - and began helping the dwarf to get the sledge out of the muddy hole it had got into [15, p. 41].”;

“There they all sat glum and wet and muttering, while Oin and Gloin went on trying to light the fire, and quarrelling about it [16, p. 16].”

Герундій може виступати у функції прямого та прийменникового непрямого додатка. У функції прямого додатка він вживається з рядом однооб'єктних перехідних дієслів, таких як: to admit, to appreciate, to avoid, to deny, to detest, to enjoy, to excuse, to imagine, to mention, to mind, to miss, to put off, to recollect, to resist, to suggest. У функції прийменникового непрямого додатка герундій вживається після багатьох дієслів, прикметників та дієприкметників, що вимагають певних прийменників: to be disappointed at, to be surprised at, to be responsible for, to prevent from, to result in, to succeed in, to be engaged in, to accuse of, to approve (disapprove) of, to suspect of, to be afraid of, to be capable (incapable) of, to be proud of, to count on, to depend on, to look forward to, to object to, to get used to, to be aware of, to be ignorant of, to be tired of. Наведемо приклади вживання герундія у функції прийменникового непрямого додатка:

“O Mouse, do you know the way out of this pool? I am very tired of swimming about here, O Mouse! [14, p. 18].”;

“After blundering frantically in the gloom, falling over logs, bumping crash into trees, and shouting and calling till they must have waked everything in the forest for miles, at last they succeeded in gathering themselves in a bundle and count themselves by touch [16, p. 65].”

Герундій у функції означення завжди вживається з різноманітними прийменниками (найчастіше з прийменником of). У деяких випадках вибір прийменника залежить від означуваного іменника: surprise at, astonishment at, disappointment at, experience in, apology for, excuse for, skill in, objection to, preparation for, reason for. Герундій у ролі означення часто вживається після різних іменників з прийменником for для вираження призначення предмета, що ми спостерігаємо в наступному прикладі:

“He also had a tail, but Lucy did not notice this at first because it was neatly caught up over the arm that held the umbrella for keeping it from trailing in the snow [15, p. 5].”

У функції обставини герундій також завжди вживається з прийменниками. В залежності від використаного прийменника виокремлюють обставини часу, способу дії, причини, мети, умови, супровідних обставин та допусту. Герундій у функції обставини часу вживається після прийменників on, after, in, at, before, since. У цій функції герундіальні звороти часто (окрім зворотів з прийменником before) є еквівалентними дієприслівниковим зворотам: after saying this… - having said this. Герундій у функції обставини способу дії вживається з прийменниками by, without та in. Герундій у функції обставини причини вживається після прийменників because of, for, owing to, for fear of, through. Герундій у функції обставини мети вживається з такими прийменниками, як: for, for the purpose of, with the object of, with a view to і зустрічається переважно в офіційному мовленні. Для вираження мети в розмовному стилі використовується зазвичай інфінітив. Герундій виступає у функції обставини умови з прийменниками without, in case of, in the event of, but for. Герундій у функції супровідних обставин сполучається з прийменниками without, instead of, besides, apart from. Герундій також вживається у функції обставини допусту з прийменником in spite of. Наведемо приклади використання герундію та герундіальних зворотів у функції обставини:

“He came trotting along in a great hurry, muttering to himself, “Oh! The Duchess, the Duchess! Oh! Won't she be savage if I've kept her waiting! [14, p. 17]”;

“For a minute or two she stood looking at the house, when suddenly a footman in livery came running out of the wood (judging by his face only, she would have called him a fish) - and rapped loudly at the door with his knuckles [14, p. 41].”;

“A large rose-tree stood near the entrance of the garden; the roses growing on it were white, but there were three gardeners at it, busily painting them red. Suddenly their eyes chanced to fall upon Alice, as she stood watching them [14, p. 49].”;

“It's all right, it's all right,” he kept saying to himself; “it's only a stone wolf. It can't hurt me”, and he raised his leg to step over it. Instantly the huge creature rose, with all the hair bristling along its back, opened a great, red mouth and said in a growling voice: “Who's there? Who's there? Stand still, stranger, and tell me who you are [15, p. 34].”

Як усі безособові дієслова, герундій може утворювати предикативні конструкції - конструкції, в яких безособове дієслово, виражене герундієм знаходиться у предикативних відношеннях із субстантивним елементом, що виражений іменником у присвійному відмінку або присвійним займенником (якщо він позначає живу істоту) або іменником у називному відмінку (якщо він позначає неістоту). Предикативні конструкції утворюють синтаксичну одиницю, що виступає однією частиною в реченні - складеним підметом, додатком, означенням або обставиною. Проілюструємо це прикладами:

“As he lay in bed he could hear Thorin still humming to himself in the best bedroom next to him [16, p. 13].”;

“After a while a twinkling gleam showed them returning, Oin with a small pine-torch alight in his hand, and Gloin with a bundle of others under his arm [16, p. 98].”

Отже, можна зробити висновок, що герундій може виступати у функції підмета як на початку речення, так і після присудка за умови використання певних конструкцій із займенником it. Герундій може виступати у функції частини складеного іменного та дієслівного присудків, при чому у функції першого герундій сполучається з рядом прийменників та прийменникових зворотів, а у функції другого - лише з певними дієсловами на позначення модальності або фази дії. Герундій може виступати як у функції прямого, так і у функції прийменникового непрямого додатка в залежності від особливостей певних дієслів, прикметників або дієприкметників, з якими вони сполучаються. Герундій у функції означення завжди вживається з прийменником, вибір якого переважно обумовлюється особливостями означуваного іменника. Проте у функції лівого означення герундій передує іменнику і відповідно не потребує використання прийменників. Герундій у функції обставини може вживатися лише з прийменниками, які й обумовлюють відтінки значення обставинності, серед яких виділяють обставини часу, способу дії, причини, мети, умови, супровідних обставин та допусту. Герундій може утворювати складні предикативні конструкції, що є одним синтаксичним цілим і виконують в реченнях функції підмета, додатка, означення або обставини.



Висновки

Дана курсова робота присвячена дослідженню особливої форми англійського дієслова - герундія, а також герундіальних зворотів і синтаксичних конструкцій, до складу яких він входить. У ході нашого дослідження ми розглянули історію становлення герундія як об'єкта вивчення в англійській лінгвістиці, провели аналіз основних його характеристик, а також простежили на практиці особливості його використання у висловлюваннях різних граматичних категорій герундія та його синтаксичні функції.

У результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:

1. Герундій, як і інші неособові форми дієслова - інфінітив, дієприкметник, - традиційно вважають дискусійними, адже вони вирізняються, через свою гібридність, складною проблематикою їх частиномовного статусу, співвідношення з особовими формами, загальними принципами виділення та класифікації. Помітний внесок у розробку проблематики неособових форм дієслова належить вітчизняним і зарубіжним дослідникам. Історія вивчення герундія в лінгвістиці має свої традиції та досягнення. Проте певні питання, пов'язані зі статусом, класифікацією та функціональними характеристиками герундія в історії розвитку англійської мови залишаються недостатньо висвітленими, що пов'язане з дискусійністю природи герундія, а саме його походженням, частиномовним розподілом, функціонуванням у реченні тощо.

2. Герундій можна вважати проміжною формою між іменником та дієсловом, оскільки він є своєрідним синтезом деяких ознак обох частин мови. Не зважаючи на зовнішню подібність герундія та віддієслівного іменника, вони мають як смислові (статичність - тривалість), так і суто граматичні відмінності (відсутність форми множини у герундія, сполучуваність віддієслівного іменника з артиклем тощо), що дозволяє легко диференціювати ці форми. Герундій та дієприкметник І є омонімічними безособовими формами, які мають дещо різне значення та вживання і тому є чисто функціональним способом розрізнення варіантів однієї й тієї ж форми в залежності від синтаксичних позицій, які вони займають.

3. Герундій виступає вербальною назвою процесу, а тому він поєднує в собі як іменні, так і дієслівні риси. Герундій перехідних дієслів може виступати в активному та пасивному станах. Як і інші дієслівні форми, активний герундій вказує на те, що дія виконується підметом, який виражений явно або імпліцитно, а пасивний - що підмет і є об'єктом дії, вираженої присудком. Власне категорія часу відсутня у герундія, адже він не здатний розміщувати дію в той чи інший часовий проміжок, а лише вказує на співвідношення позначуваного ним часу з часом дієслова-присудка - одночасність або передування. Таким чином, він позначає відносний час.

4. Герундій може виконувати будь-яку синтаксичну функцію, що є властивою для іменника, хоча в кожному випадку він має власні особливості вираження. У реченні герундій може виступати самостійно без будь-яких означуваних слів, як стрижневе слово у герундіальному звороті або як частина герундіальної предикативної конструкції. Він виступає в ролі підмета, частини складеного присудка, додатка, означення та обставини. Особливою синтаксичною конструкцією виступають герундіальні предикативні звороти.

Отже, узагальнивши результати нашого дослідження, можемо стверджувати, що герундій в англійській мові, завдяки своїм характерним рисам, становить великий науковий інтерес серед сучасних мовознавців. У ході нашого дослідження ми проаналізували особливості його функціонування в текстах художнього стилю, проте цікавим буде простежити наявність герундіальних конструкцій у науковому дискурсі, зосереджуючи увагу на способах їхнього перекладу.



Список використаних джерел

Наукові праці

1. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка / Леонид Степанович Бархударов. - М.: Высшая школа, 1966. - 200 с.

2. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка: Учебник / Марк Яковлевич Блох. - М.: Высш. шк., 1983. - 383 с.

3. Введение в германскую филологию: Учебник для I - II курсов філол. фак. ун-тов / Арсенъева М. Г., Балашова С. П., Берков В. П., Соловьева Л. Н. - М.: Высш. школа, 1980. - 319 с.

4. Григоренко В. Становлення герундія в англійській мові // Наукові записки. - Вип.89(4), 2009. - С. 16 - 18.

5. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка: Учебник/ - М.: Высш. школа, 1981. - 285 с.

6. Иванова И. П. История английского языка. Учебник, йзд-е 3-е / Иванова И. П., Беляева Т. М., Чахоян Л. П. - Спб.: «Авалон», «Азбука-классика», 2006. - 540с.

7. Ильиш Б. А. Строй современного английского языка: Учебник по курсу теор. грамматики для студ. пединститутов (на англ. языке). - 2-е изд. - Ленинград: изд-во «Просвещение», 1971. - 367 с.

8. Качалова К. Н., Израилевич Е. Е. Практическая грамматика английского языка с упражнениями и ключами - Москва: ЮНВЕС, 2007. - 717 с.

9. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. - Вінниця. «Нова Книга», 2000 - 448 с.

10. Пушина Н.И. Неличные формы глагола в ономасиологическом и когнитивном аспектах // Вестник Удмуртского университета. - Вып. 1. - Серия: История и филология / Наталья Иосифовна Пушина. - 2009. - С. 160 - 172.

11. Расторгуева Т. А. История английского языка: Учебник / Татьяна Адриановна Расторгуева. - М.: Высш. шк., 1983. - 347 с.

12. Смирницкий А. И. Морфология английского языка / Александр Иванович Смирницкий. - М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1959. - 431 с.

13. Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка / Александр Иванович Смирницкий. - М.: Эдиториал УРСР, 2007. - 296 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

14. Carroll L. Alice in Wonderland. - N-Y.: Sam'l Gabriel Sons & Company, 1916. - 64 p.

15. Lewis C.S. The Lion, the Witch and the Wardrobe. - N-Y.: New American Library, 2001. - 64 p.

16. Tolkien J.R.R. The Hobbit. - Glasgow.: Aerona, 1995. - 127 p.

Довідкова література

17. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. ? Київ: Вища школа, 1985. - 387 с.

18. Мала філологічна енциклопедія / [уклад. І. О. Скопненко, Т. В. Цимбалюк]. - К.: Довіра, 2007. - 478 с.: іл.

Інтернет-джерела

19. Blackwell Reference Online. Tlte Blackwell Companion to Syntax / Ed by. M. Everaert and H. Van Riemsdijk [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.biackwellreference.com/subscriber/tocnode?id=g9781405114851_toelevel_ssl -З

20. Brown G. The Grammar of English Grammars / Gould Brown [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.gutenberg.net

21. Bussmann Н. Routledge Dictionary of Language and Linguistics / Translated and edited by G. Trauth and K. Kazzazi [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://books.google.com.ua/books7id

22. Curme, G.O. Syntax [Електронний ресурс] / Curme George О. - Режим доступу: http://www.questia.com/library/book/syntax-by- george-o-curme.j sp

23. Poutsma Н. A. The Infinitive, the Gerund and the Participle of the English Verb [Електронний ресурс] / Poutsma Hendrik A. - Режим доступу: http://www.archive.org/details/infinitivegerundOOpoutuoft

24. Radford A. Analysing English Sentences A Minimalist Approach /Andrew Radford [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.cambridge.org/catalogue/catalogue.asp?isbn=9780521731911 &ss=cop



Додаток А. Дієслова та мовні звороти, після яких вживається герундій

to admit	to mind	to think of	to be responsible for
to appreciate	to miss	to look forward to	to be sorry about
to avoid	to postpone	to be aware of	to be afraid of
to adore	to practise	to be busy in	to be keen on
to burst out	to put off	to be capable of	to be conscious of
to contemplate	to resent	to be fond of	to be ignorant of
to consider	to resist	to be guilty of	to be/get accustomed to
to carry on	to risk	to be indignant at	to be/get used to
to delay	to recollect	to be pleased at	to be absorbed in
to deny	to suggest	to be proud of	to be engrossed in
to detest	(can't) stand	to be sure of	to be tired of
to excuse	to understand	to be surprised at	to have no difficulty in
to endure	to accuse of	to be astonished at	to congratulate on
to escape	to agree to	to be worth	to sentence for
to face	to approve of	to hear of	to praise for
to fancy	to complain of	to learn of	to blame for
to feel like	to depend on	to consist in	to punish for
to finish	to insist on	to count on	to stop from
to forgive	to quit	to assist in	to prevent from
to give up	to object to	to help in	to suspect of
to go on	to persist in	to speak of	to thank for
(can't) help	to rely on	to succeed in	to spend (waste) time
to imagine	to keep (on)	to continue	to mention
to justify	to report	to recall	it's no use (good)
to like, to dislike, to enjoy, to hate, to love, to prefer (для вираження загальних уподобань)

Додаток Б. Синтаксичні функції герундія

Функція	Приклад
Підмет	“What do you mean?” said Susan. “He can't be far away yet. And we've got to find him. What do you mean when you say there's no use looking for him?”
Частина складеного присудка	There they all sat glum and wet and muttering, while Oin and Gloin went on trying to light the fire, and quarrelling about it.
Додаток	O Mouse, do you know the way out of this pool? I am very tired of swimming about here, O Mouse!
Означення	He also had a tail, but Lucy did not notice this at first because it was neatly caught up over the arm that held the umbrella for keeping it from trailing in the snow.
Обставина	For a minute or two she stood looking at the house, when suddenly a footman in livery came running out of the wood (judging by his face only, she would have called him a fish) - and rapped loudly at the door with his knuckles.

Размещено на Allbest.ru

...