Запозичена лексика у романі Зінаїди Тулуб "Людолови"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій

Кафедра українського мовознавства та прикладної лінгвістики

КУРСОВА РОБОТА

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

НА ТЕМУ: ЗАПОЗИЧЕНА ЛЕКСИКА У РОМАНІ ЗІНАЇДИ ТУЛУБ «ЛЮДОЛОВИ»

Студентки 3 курсу Б групи

напряму підготовки 6.020303

спеціальності українська мова і

література, прикладна лінгвістика

Тарасенко Анастасії Олегівни

Керівник Кандидат філологічних наук,

старший викладач Ярмоленко Галина Анатолівна

м. Черкаси - 2013



ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Теоретичні засади вивчення запозиченої лексики

1.1 Дослідження науковцями запозиченої лексики

1.2 Специфічні ознаки груп лексичних одиниць

1.3 Висновки до І розділу

Розділ II. Запозичена лексика у романі «Людолови» та її тематичні групи

Список використаної літератури



ВСТУП

Актуальність дослідження:

Українська мова за час свого багатовікового розвитку перебувала у контактах з сусідніми і віддаленими мовами. Ці контакти найбільшою мірою виявилися у запозиченні численних слів, які органічно входили до лексичної системи української мови, у багатьох випадках повністю адаптуючись у ній і навіть втрачаючи первісний статус одиниць іншомовного походження. Лексичні запозичення фактично становлять один з найважливіших чинників розвитку кожної мови, яка претендує на високий культурний рівень, на відображення сучасного їй стану інтелектуального, культурного, економічного і політичного розвитку суспільства.

Процес засвоєння слів якоюсь мовою з інших мов є одним з істотних шляхів збагачення її словникового складу, робить її гнучкішою, виразнішою. Слова, запозичені з інших мов, завжди відповідним чином пристосовуються до законів фонетики, граматики, словотворчих моделей та семантичної системи тієї мови, до лексичного складу якої вони ввійшли.

Питанню іншомовних запозичень, співвідношення національного та запозиченого присвячено чимало наукових досліджень у вітчизняному мовознавстві. Серед них слід пригадати роботи С. Смаль-Стоцького, О. Потебні, І.І Огієнка, останній вважав характерними особливостями цієї лексики не тільки ознаку часу цього запозичення, але й одночасно ступінь його розповсюдження. Вчення про запозичення розширив С.О. Карцевський в 20-ті роки XX століття, де під запозиченням дослідник розумів «не тільки входження в мову іншомовного слова, але й проникнення слів з будь-якої спеціальної мови - технічної, жаргону або говору якої-небудь соціальної групи, галузевої мови і т. ін. в загальну мову», вважаючи процес запозичення позитивним явищем для розвитку і вдосконалення мови в цілому.

В українській лінгвістиці другої половини XX століття теоретичні питання функціонування запозичених слів (запозиченої лексики) досліджували Б.М. Ажнюк, В.В. Акуленко, І.К. Білодід, Р.В. Болдирев, Ю.О. Жлуктенко, А.П. Непокутний, С.В. Семчинський, К.М. Тищенко, О.Б. Ткаченко, Г.І. Халимоненко та ін.

Цієї проблеми торкалися й такі сучасні мовознавці, як М. Жовтобрюх, С. Семчинський, Л.Симоненко, І.Кочан, П.Селігей, В. Лейчик, Г.Онуфрієнко, В. Сімонок.

Отже, як бачимо, в науковій літературі запозичення розглядали як мовні одиниці, що в певній мірі адаптовані до системи мови. Але недостатньо вивченими є також запозичення, які не адаптувалися до мови, яка їх запозичила.

Об'єкт дослідження: запозичена лексика роману Зінаїди Тулуб «Людолови».

Предметом дослідження є семантичні групи запозичень наявні у романі.

Мета дослідження: дослідити явище запозичення та визначити його походження. З мети випливають такі завдання:

1. Проаналізувати наукові джерела, в яких осмислюється місце запозиченої лексики в сучасній українській літературній мові.

2. Визначити запозичення і з'ясувати його різновид.

3. Дослідити етимологію запозиченого слова і визначити його семантичну (тематичну) групу.

Мета і завдання обумовлюють таку структуру дослідження: робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаної літератури.

У вступі визначається актуальність дослідження, формується предмет і об'єкт, досліджується мета і завдання.

У розділі першому досліджується загальне поняття запозиченої лексики в українській мові.

У розділі другому досліджується різновиди запозичень та їх тематичні групи.

Методологічною основою курсового проекта є наукові праці з проблематики запозиченої лексики в українській мові. З метою досягнення поставлених завдань було реалізовано такі методи дослідження:

a) історичний аналіз джерел; досліджування проблематики; вивчення основних праць провідних науковців.

b) герменевтичний (з метою розкриття семантики запозичень).

c) узагальнення (з метою систематизації найпоширеніших груп запозичень).

d) порівняльний (з метою зіставити наукову думку дослідників для досконалого вивчення запозиченої лексики).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що спеціально досліджуються різновиди і тематичні групи запозичень, які наявні у романі «Людолови», з'ясовується їхня етимологія і значення.

Практичне значення: матеріали можуть бути використані у подальшому дослідженні запозиченої лексики у романі «Людолови» Зінаїди Тулуб. Результати дослідження можуть використовуватися студентами-філологами при виконанні кваліфікаційних та курсових робіт.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ

Розвиток і стан мови значною мірою залежить від стану суспільства. Економічні, політичні, культурні контакти з іншими країнами, воєнні зіткнення накладають свій відбиток на розвиток мови. Лексичний склад мови постійно змінюється. Однією із зовнішніх причин мовних змін є контактування мов. На думку А. Мартіне, мовні контакти - один із наймогутніших стимулів мовних змін. Контактування мов може зумовити: запозичення лексики і фразеології, засвоєння артикуляційних особливостей іншої мови, зміну наголосу, зміни у граматичній будові мови, зміни у словотворі. Нові слова проникають в українську мову (усну та писемну) в результаті зв'язків українського народу з іншими народами безпосередньо або опосередковано, через якусь третю мову. Використання іншомовних слів у сучасному житті абсолютно закономірно і пов'язано з прогресом. Аналіз української лексики з погляду походження передбачає насамперед з'ясування тих основних шляхів формування, які зумовлюють її генетичний склад від першоджерел до сучасного функціонування.

Запозичатися можуть як цілі слова та вирази, так і окремі їх елементи (морфеми, структура, семантика). Серед лексичних елементів, запозичених з інших мов, слід розрізняти: ті, що з'явилися внаслідок прямого запозичення, якими є слова та вирази; ті, що ввійшли за посередництвом слів (таким шляхом засвоюються звичайно іншомовні морфеми); ті, що потрапили в мову внаслідок калькування, причому розрізняються кальки структурні й семантичні.

1.1 Дослідження науковцями запозиченої лексики

Аналіз української лексики з погляду походження передбачає насамперед з'ясування тих основних шляхів формування, які зумовлюють її генетичний склад від першоджерел до сучасного функціонування.

За А.П. Грищенком словниковий склад української мови об'єднує дві генетично різнопланові групи лексичних одиниць:

1) Споконвічно українські слова:

-власне українська лексика;

-лексика праслов'янського походження;

-лексика індоєвропейського походження.

2) Лексичні запозичення з інших мов:

а) з слов'янських (старослов'янізми, лексичні запозичення з польської мови, з російської).

б) з неслов'янських (грецизми, латинізми, німецькі лексичні запозичення, слова французького, італійського та англійського походження, тюркізми).

Зазначеним групам, у свою чергу, властива складна внутрішня диференціація, зумовлювана взаємодією таких суттєво важливих чинників, як конкретизовані генетичні джерела лексичних одиниць, лексико - семантичні характеристики відповідних груп слів і відносна хронологія входження їх до словникового складу української мови.

О.І. Бондар подає більш розширену класифікацію:

1) Лексика, успадкована від ностратичної прамови.

2) Слова, успадковані від індоєвропейської прамови.

3) Лексика, успадкована від західноєвропейської мовної спільності.

4) Слова, успадковані від балто - слов'янської мовної спільності.

5) Лексика, успадкована від праслов'янської мови.

6) Слова, успадковані від східнослов'янської мовної спільності.

7) Власне українська лексика.

8) Стародавні запозичення (старослов'янізми, слова, запозичені зі старогрецької мови).

9) Старі запозичення (слова, запозичені з німецької, польської, грецької, латинської, арабської, чеської, французької та угро - фінських мов).

10) Нові запозичення, які через посередництво інших мов потрапляли й до української мови.

11) Новітні запозичення (найінтенсивніше запозичувалася лексика англійського та російського походження).

12) Інтернаціоналізми.

О.П. Бодик особливу увагу приділяє калькам, особливо семантичним, які виникають тоді, коли на якесь корінне українське слово переноситься з іншої мови певне значення. Виділяє запозичення, які виникли через посередництво:

1) Запозичення із голландської мови через російське посередництво (баркас, гарпун, вахта, гавань, кабель).

2) Лексичні запозичення з італійської засвоєні українською мовою з польської та російської, до яких вони входили переважно через французьке посередництво (карета, газета, імпровізатор, квартет, капела).

3) Слова іспанського походження через посередництво французької (ананас, армада, карамель, кабальєро).

4) Із португальської мови через французьку та російську ввійшли до словникового складу української мови (каста, кашалот, кобра, макака).

5) З норвезької (сага, акула, фіорд), ісландської (гейзер), литовської (валандатися, капшук, клуня, кульша, намітка) через французьке та російське посередництво.

6) Із фінно - угорських мов через російське посередництво (корюшка, навага, нарти, салака, сани, севрюга, сьомга, тундра), угорської (бекеша, гуляш, гусари,чардаш), румунської (бринза, кукурудза, мамалига).

7) Запозичення, які походять із неєвропейських мов через посередництво російської: із грузинської (сакля, тамада, чурек), китайської (чай, чесуча), малайської (анчар, орангутанг), перуанської (каучук, хіна), ефіопської (баобаб), австралійських мов (кенгуру), мов індіанців (вігвам).

О.І. Бондар у дослідженні лексики української мови з погляду походження виділяє два процеси: а) процес дивергенції, який полягає у виникненні територіальних різновидів певної мови, що зумовлено територіальним відокремленням однієї народності від іншої внаслідок розселення племен і часткового чи повного розриву контактів між ними;

б) конвергентні процеси характеризуються виникненням спільних мовних ознак у двох і більше споріднених чи неспоріднених мовах. Вони відбуваються внаслідок сусідства народів, їх державних, торговельних та культурних зв'язків. Українська мова взаємодіяла з іншими слов'янськими мовами, насамперед з російською і польською, з германськими мовами, зокрема німецькою, англійською, з романськими, тюркськими мовами тощо. Дослідження свідчать, що в складі української лексики приблизно 10 - 12 % запозичень. Крайнім виявом конвергенції є злиття двох чи кількох мов в одну.

1.2 Специфічні ознаки груп лексичних одиниць

Старослов'янізми - це слова, запозичені зі старослов'янської (або староболгарської) мови із запровадженням 988 року християнства у Київській Русі й поширенням рукописних книг для церковних потреб. Виокремлюють дві групи запозичень зі старослов'янської мови: стилістично нейтральні слова (слова старослов'янського походження): безодня, боязнь, вождь, раб, юнак, чистота, єдиний, мудрість, нужда; стилістично забарвлені слова (церковнослов'янська лексика): предтеча, блаженний, древо, злато, глас, єлей, воздвигнути, враг.

Їх особливостями є не повноголосні звукосполучення [ра], [ла], [ре] на місці спільносхіднослов'янських [оро], [оло], [ере], на початку слова [ра], а також [жд] замість українських [ж], [дж], звук [є] на початку слів замість спільносхіднослов'янського [о], суфікси - знь, - ств (о), - ин (я) в абстрактних назвах, - тель, - тва, - тай, суфікси - ящ, - ущ, - м (ий), префікси воз - (вос -), пре -,пред -, со -, компоненти складних слів благо -, бого -, добро -, зло -, - град.

Із російської мови потрапили слова різних тематичних груп: лексика, пов'язана з побутом, одягом (барахло, горбушка, кожанка, одіяло, сундук, утюг, підтяжки), на позначення різних дій і процесів (близитися, будоражити, зачислити, скучати, щупати), пов'язана з технікою, будівництвом, знаряддями праці (ричаг, швейний, руль, наладка), на позначення різних якостей, ознак (безтактний, викрашений, злорадний), на позначення осіб (недотепа, покровитель, співшукач), діловодства (виписка, відзив, довіреність), слова інших тематичних груп (бредня, узор, носилки).

О.П. Бодик виділяє такі семантичні групи слів старогрецького походження, а згодом грецького: деякі назви предметів господарства, побуту (вапно, корал, канат, миска), назви предметів та понять церковно - релігійного вжитку (ангел, акафіст, апостол, ідол, псалтир), значна кількість власних імен людей (Андрій, Анастасія, Софія, Євген), терміни науки, культури, мистецтва (граматика, лексикон, логіка, драма, ода, математика, синтаксис), слова на позначення суспільно - політичних відносин(автономія, анархізм, олігархія, утопія, економія), терміни з медицини, біології, хімії (анемія, бактерія, діабет, мікроб, гормони, азот, барій, бром, калій, йод, каталіз), астрономії та географії(арктика, астероїд, галактика, клімат, паралель, полюс, тропіки), математики й фізики (гіпотенуза, енергія, катет, призма, хронометр, теорема), мовознавства, літературознавства та мистецтва (афоризм, дифтонг, метафора, метонімія, морфема, схема, фантазія), філософії й логіки (алогізм, фенол, емпіричний), спорту (атлет, атлетика, гімнаст, гімнастика).

А.П. Грищенко вказує на окремі показники формального плану, за якими виділяють слова грецького походження: префіксальні морфеми ана- (анатомія), ант(и)- (Антарктида), ап (о)- (апогей), ди (і)- (дифтонг, діелектрик), ді (а)- (діаметр), дис- (дисперсія), екто- (ектоплазма), ен- (енцефаліт), ендо- (ендогамія), епі- (епіграма), гіпер- (гіпертонія), гіпо- (гіпотонія), мета- (метаморфоза), пара- (парадокс), пери- (периферія), син- (сим-) (синтез, симпатія), а також компоненти складних слів авто- (автономія), агро- (агроном), ізо- (ізотерми), архі- (архімандрит), моно- (монографія), пан- (пантеїзм), демо- (демократія), полі- (поліграфія).

Грецизми розпізнаються за звуками [а],[е],[ф] на початку слова, поєднанням приголосних [кс], [пс], [мв],[мп],[ск], за кореневими морфемами атмо, анім, аер, лог, фон, лекс, біблі, есте, гео, біо, за суфіксами - іст, - іс (-ис), - ада, - ит (- ид), - изм, - ізм, - ос, - ід, - іск.

За значенням серед латинізмів можна виділити групи слів, що позначають суспільно - політичну лексику (агітація, агресія, імператор, соціалізм, статут), юридичну термінологію (адвокат, алібі, апеляція, юрист, нотаріус), медичну, біологічну та фізіологічну (акомодація, ангіна, інфаркт, рецепт, бацила), технічну (авіамотор, агрегат, адаптер, антена, колектор, конденсатор), математичну, фізичну та хімічну (аберація, формула, калорія, косинус, лінія, бензол, інерція), назви геологічних понять (делювій, елювій, абляція), мовознавчу термінологію (абревіатура, адвербіалізація, номінатив, суфікс, флексія), шкільну лексику (лекція, екзамен, атестат, декан, конспект), лексику адміністративно - ділову (акт, резолюція, директор, документ, колегія), лексику з різних галузей мистецтва (декламація, фабула, овація, дикція), власні імена (Павло, Юлія, Марко, Клавдія, Валентина).

До показників слів латинського походження належать префікси а-, ад-,де-, дис-, екс-, ін-, інтер-, об-, пре-, про-, ре-, суб-, транс-, ультра-, приголосний [ц] перед [е], [и], суфікси - аль (ний), - ат, - аці (я), - ент, - ій, -ум, - тор, - тур (а), -ус.

Нерідко при творенні нових термінів поєднуються латинські та грецькі морфеми: автомобіль (грецьк. autos «сам» і лат. Mobilis «рухомий»).

До запозичень із польської мови належать такі семантичні групи лексики:

- адміністративно - ділова та військова: війт, залога, урядник;

- виробничо - професійна: збруя, ковадло, кушнір, тесля;

- суспільно - політична: вельможний, гріш, дідизна, міщанин, місто;

- правнича: скарга, страта, оскарження;

- побутова: панчоха, шати, шухляда, посаг, мешкання;

- назви дій, процесів, станів: сподіватися, мешкати, оминути, лічба;

- назви якостей: блакитний, брунатний, кепський, розмаїтий.

Основною ознакою є наявність звуконаслідування [дл]: вагадло, підлога, длубатися, їдло, простирадло.

Одну з найдавніших груп становлять тюркізми, засвоєння яких розпочалося ще в дописемний період. Їх можна розділити на такі тематичні групи:

1) назви речей домашнього вжитку, побутового оточення: чарка, чубук, торба, казан, таз, тапчан, капкан;

2) назви представників соціальних груп: султан, хан, чабан, бурлака, бек;

3) назви мастей коней: карий, чалий, буланий;

4) назви військових з'єднань, чинів, примітивних видів зброї: сагайдак, орда, осавул, кинджал, каторга;

5) назви одягу, взуття та їх частин: чалма, шаль, каблук, халат, папаха;

6) назви предметів і явищ природи: туман, буран, бархан;

7) назви рослин і плодів: айва, гарбуз, ізюм, качан, тютюн, кавун;

8) назви будівель і поселень: амбар, аул, балаган, шатро, юрта;

9) назви фінансово - економічних та адміністративних понять: базар, бакалія, кабала, казна, ярлик;

10) назви предметів харчування та питва: балик, ковбаса, кумис, шашлик;

11) Назви тварин, птахів, риб, комах: сазан, судак, табун, ішак, отара.

А також назви значних за розмірами річок - Тилігул, Чичиклія, Бакшала, Висунь, Громоклія, Саксагань, Самара, Кальміус, Айдар.

З історико - етимологічного погляду у них виділяють афікси - ак, - як, -ан, - лик, - ук, - ун, - ча, - баш. Тюркізмам властивий повтор голосних у словах.

Лексичні запозичення з німецької мови стосуються таких галузей життя й діяльності суспільства:

- військова справа: солдат, офіцер, фланг, штаб, штурм, фельдмаршал;

- друкарство: кегль, шпон, шрифт, абзац;

- торгівля й управління: штраф, формуляр, маклер, вексель, поштамт;

- побут: фартух, штопор, траур, бутерброд, кітель;

- спорт: кеглі, цейтнот, штанга, гантелі;

- медицина: бинт, курорт, пластир, шприц;

- хімія: нікель, цинк, вісмут;

- гірництво: штрек, шурф, штольня, шахта;

- мистецтво: обертон, лейтмотив, туш, мольберт, камертон, арфа;

- техніка й будівництво: клапан, кран, шина, шланг, шифер, цех.

Виділяють також назви тварин, рослин і мінералів - пудель, редька, кварц. запозичений лексика тулуб людолов

Особливостями є [шт], [шп] на початку слів та [ей] після приголосних, поєднання слів у складне слово без сполучного голосного звука.

До запозичень із французької мови належать лексико - семантичні групи:

1) назви одягу й тканин: пальто, костюм, капюшон, бордо, фетр, драп;

2) кулінарна лексика: антрекот, гарнір, десерт, філе, делікатес;

3) суспільно - політична термінологія: дебати, демонстрація, бюро, аташе, авантюра;

4) назви предметів побуту, розкоші: одеколон, люстра, буфет, сервіз, туалет;

5) військова та морська лексика: армія, десант, парашут, флот, калібр;

6) технічна термінологія: екіпаж, кабіна, фара, таксі, монтаж;

7) слова, пов'язані з мистецтвом та літературою: жанр, кадр, грим, антракт, афіша;

8) фінансово - економічна термінологія: тариф, баланс, акція, акциз;

9) лексика з будівництва, архітектури, місто впорядкування: алея, бульвар, тамбур, фасад, фойє.

Для слів французького походження характерні суфікси - аж, - ант, - анс, - ер, - он, звукосполучення уа, невідмінювані форми іменників з кінцевими наголошеними голосними [е], [і], [о], пом'якшення губних і шиплячих перед [у], звукосполучення ам, ан перед приголосними, зберігають наголос на кінцевому складі, у разі зміни закінчення або суфікса наголос не переходить на ці морфеми.

Запозичення з англійської мови охоплюють такі групи лексики:

- техніки: крекінг, радар, сейф, трактор, конвеєр,комбайн;

- одягу й тканин: піджак, піжама, френч, плюш, плед;

- культури: джаз, клуб,комфорт, фольклор, гумор;

- спорту: старт, хокей, фініш, матч, боксер;

- їжі та питва: біфштекс, кекс, пудинг, сандвіч, ром;

- політики, економіки, торгівлі: бізнес, долар, чек, бюджет, бос;

- мореплавства та військової справи: снайпер, танк, яхта, трап, докер;

- розваг: ток - шоу, шоумен, боулінг - клуб, віп - кафе;

- інформатики та комп'ютерної техніки: драйвер, вінчестер, модем, юзер, принтер;

- лексика на позначення осіб: тинейджер. джобер, екшнмен, барбі, фрек, байкар;

- медичні та біологічні терміни: арт - терапія, госпіс, транс ген;

- побуту: кондишн, шопінг, блендер, кейс, спрій.

Для слів англійського походження характерні суфікси - инг (- інг), звукосполучення ай, ей, дж.

Лексичні запозичення з італійської мови мають такі групи слів:

1) музично - пісенної термінології: бас, соло, сопрано, тенор, композитор, альт, концерт, соната, адажіо, віолончель, акорд;

2) фінансово - економічної термінології: авізо, банк, брутто, нетто, валюта, інкасатор, каса, фірма;

3) архітектурно - будівничої: арка, бароко, мозаїка, фонтан, цоколь;

4) суспільно - побутової й технічної: аварія, банда, бензин, гондола, кавалер, карикатура, паста, темп, трафарет, фіаско.

Виділяють також екзотизми, що позначають назви предметів та явищ неукраїнської дійсності, у семантиці яких відображені поняття з життя інших народів. Їх тематичні групи:

1) назви установ і організацій: асфалія, бундесрат, меджліс, сейм, стортинг, хунта, хурал;

2) назви посад, звань і професій: гідальго, кельнер, клерк, ксьондз, кюре, лама, мер, чичероне, шериф;

3) назви грошових одиниць: злотий, ієна, крона, лев, ліра, марка, песо, талер, юань;

4) назви житла: сакля, кишлак;

5) назви страв і напоїв: джин, лаваш, чача, чурек;

6) назви одягу: бешмет, кімоно, чадра, чалма;

7) назви танців і музичних інструментів: джига, зурна, кантеле, тамтам.



1.3 Висновки до І розділу

Отже, у лексичному складі сучасної української літературної мови значне місце займають запозичення з інших мов, що становлять приблизно 10 % усього її словникового складу. До найдавніших запозичень належать старослов'янізми, грецизми, латинізми, тюркізми, що потрапили в українську мову на позначення реалій побутової, торговельної, адміністративної, військової сфер, що зумовило їх поділ на тематичні групи.



РОЗДІЛ ІІ. ЗАПОЗИЧЕНА ЛЕКСИКА У РОМАНІ « ЛЮДОЛОВИ» ТА ЇЇ ТЕМАТИЧНІ ГРУПИ

Найбільш поширеними є запозичення з тюрських мов. Їх можна поділити на такі тематичні групи:

1) назви кулінарних виробів та напоїв: кумис, баклава, халва, щербет, буза, катиш.

Кумис [тюрк. кумиз]. Напій з кобилячого (рідше верблюжого або коров'ячого) молока, заквашеного особливими молочнокислими бактеріями й дріжджами. ()

Щербет [тур.]. 1. Ароматна кольорова помадка на фруктово - молочній або фруктово - вершковій основі з подрібненими горіхами.

2. Східний напій з фруктових соків і цукру з додаванням прянощів і морозива. ()

Катиш [тюрк.]. Питво з кислого овечого молока з водою. ()

Зголоднілі гості накинулися на їжу і запивали її міцним кумисом, щербетом і катишем. ()

Буза [тюрк.]. 1. Східний алкогольний напій з гречаного борошна чи проса. 2. перен. Нісенітниця, казна - що. ()

З веселими співами мололи парубки каву для весільного бенкету, пили бузу і щербети, курили і танцювали.()

Халва [араб. солодощі]. Східний десерт, що виготовляється з цукру, горіхів і подрібненого насіння олійних культур із застосуванням піноутворювача (яєчний білок, солодковий корінь). ()

Баклава [монг. зв'язувати]. Багатошаровий десерт з тонкого листкового тіста, промащеного олією з горіхами в сиропі, широко розповсюджене в кухнях східних народів. ()

Халва, мастика і баклава не сходили з столів. ()

2) назви, пов'язані з побутом, одягом та будівлями: фередже, дувазари, наргіле, селямлик, гарба, кунган, сераль, бешмет, шаль, дувак.

Фередже [перс., тур.]. Білий серпанок з прорізом для очей, що тоді носили татарки, виходячи з дому. ()

Дувазари [тюрк.]. Вишивані завіси, прикріплені до довгої жердини. ()

Ахмет прочитав коротеньку молитву і вийшов, а коли жінки знов загорнулися в білі апряди своїх фередже, увійшли чотири брати Ібрагімові з довгими жердинами і прибитими до них дувазарами. ()

Наргіле [перс.]. Східний курильний прибор з довгою гнучкою трубкою замість люльки, в якому дим очищається, проходячи через довгий рукав з водою. ()

І, наче димок від наргіле, тремтить і в'ється над брилами бруку розтоплене, скляне від сонця і спеки, повітря. ()

Селямлик [тур.]. 1. Чоловіча половина будинку. 2. Зала для прийому султаном послів. ()

Низько вклонився матері Ібрагім, поцілував край її одягу і обійшов гостей, цілуючи кожному руку, потім повернувсь до селямлику. ()

Гарба [тюрк.]. Великий віз. ()

Ось - ось мали з'явитися рипучі гарби сватів з векілем і свідками шлюбного запису. ()

Кунган [тюрк.]. Посудина, глечик для води з носиком, ручкою, який використовували для миття рук і підмивання. ()

З піснями внесли кунгани холодної і гарячої води. ()

Сераль [тюрк.]. Жіноча половина палацу. ()

За муром, в садах сералю, теж нема прохолоди. ()

Бешмет [тюрк.]. 1. Верхній чоловічий одяг з легкої шовкової тканини, поширений у татар і казахських народів. 2. Жіноча сукня з вузькими довгими рукавами. ()

А стара караїмка невиразно відчула свою помилку і палко заговорила, хапаючи її за край бешмета. ()

Шаль [перс.]. 1. Великий шматок легкої тканини, який пов'язується на голову або плечі. 2. Хустка.

Накрили Медже кашеміровою шаллю і посадили на покуття. ()

Дувак [тур.]. 1. Щось схоже на башлик з червоної вовняної тканини. 2. Фата. ()

Сагдич наблизилася до Медже і накинула на неї поверх мусліни гаптовану золотом маграму і гостроверхий пурпурний дувак. ()

Хна [араб. хена]. 1. Жовто - червона фарба рослинного походження, яку використовують головним чином для фарбування вовни, фарбування й зміцнення волосся. 2. Збірна назва деяких рослин, що дають жовто - червону фарбу. ()

А на ранок послав Ібрагім музик і свах до нареченої - пофарбувати хною її коси. ()

3) назви фінансово - економічних та адміністративних понять: бакшиш, харач, шаріат, акче, агарлик.

Бакшиш, -а, ч. [перс. дарунок]. Хабар, подачка, чайові. ()

Звідки в неї стільки перлів і вбрань, стільки рабів і речей ? Все з бакшишів ! ()

Харач [тюрк.]. Данина. ()

Проте ведмеді ходили в степи Ляхистану і жерли тубільців, а ті, щоб врятуватися від жахливих сусідів, платили їм харач або ховалися за ріками і болотами у глибоких печерах. ()

Шаріат [араб. Належний шлях]. У мусульман система норм феодального права, а також релігійно - обрядових постанов і правил, що мають силу закону. ()

Повстали татари, б'ють мурзаків, грабують їх садиби і палаци, розподіляють їх отари та табуни, лани та виноградники, бо кажуть, що за шаріатом земля богова і належить тому, хто відживить її своїми руками і потом, зросить та зоре її. ()

Акче [тур.]. 1. Ахче. 2. Турецька і кримсько - татарська назва срібної монети аспр, карбованої в Трапезундській імперії за династії Комнінів в 1204- 1561 рр. ()

А в гаманці - самі мідні акчке. ()

Агарлик [тюрк.]. Платня, яку наречений сплачує батькам засватаної дівчини (рештки шлюбу - купівлі жінки). ()

І того ж вечора свати принесли весь агарлик, і знов обдарувала їх наречена. ()

4) назви представників соціальних груп: векіль, мурзак, гяури, каді, шайтан, дервіш, муедзин, меддах, бей, мулла, улеми.

Векіль [араб.]. Старший дружка, що підписував шлюбний контракт від імені нареченого. ()

Ось - ось мали з'явитися рипучі гарби сватів з векілем і свідками шлюбного запису. ()

Мурзак [тюрк.]. Дрібний феодал, що діставав землю від хана або від беїв як платню за службу. ()

Повстали татари, б'ють мурзаків… ()

Гяури [тюрк. вогнепоклонник, араб. невірний]. У мусульман зневажливе назвисько всіх іновірців. ()

…Як справжні зрадники і гяури, перейшли вони закон мусульманський і виросли біля Блискучого Порога в Стамбулі. ()

Каді [араб. суддя]. Духова особа в мусульман, яка здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату) і місцевого звичаєвого права (адату). ()

Мулла [араб. пан]. 1. В ісламі нижчий сан служителя релігійного культу. 2. Мусульманський піп. ()

Улеми [араб. вчений]. 1. Мусульманські богослови й правознавці. 2.Інтелегенція. ()

Ми підемо до мулли, до каді, до улемів. ()

Шайтан, -а, ч. [араб.]. У мусульманській міфології - злий дух; чорт, диявол; використовується як лайливе слово. ()

-Не смійте! Хто вам дозволив!... Я вас батогами!... Стійте, шайтани! ()

Дервіш [перс. жебрак]. Мусульманський чернець - жебрак; особливий стан у мусульманських суспільствах. ()

І не добереш: чи то жебрак, чи то дервіш… ()

Муедзин [араб. оповіщувати]. У мусульман - служитель при мечеті, який з мінарета у певний час закликає віруючих до молитви; ()

Ось - ось заспіває муедзин свій співучий азан … ()

Меддах [араб.]. Оповідач.

Славетний сінопський меддах розповідав гостям старовинні легенди і казки… ()

Бей [тур. князь]. Великий татарський феодал, титул родоплемінної, а пізніше феодальної знаті в країнах Близького і Середнього Сходу. ()

Він навіть гірший за Сагайдака, козацького бея, боронь нас аллах від цього нелюда! - розпачливо вигукнула стара караїмка. ()

5) релігійна лексика: азан, коран, вакуф.

Азан [тюрк., араб. оповіщувати]. У мусульман - заклик на намаз. ()

Ось - ось заспіває муедзин свій співучий азан… ()

Коран [араб. читання]. Священна книга мусульман, збірних релігійних догм. ()

Вакуф [араб. відрахування]. Духовний маєток, землеволодіння, подароване мечеті або комусь з мусульманського духовенства. ()

Дехто з улемів і мулл, боячись за вакуфи, пристали до селюків і доводять їм, за кораном, їх право на землю. ()

6) назви музичних інструментів: саз, зурна.

Саз [тюрк.]. 1. Щипковий музичний інструмент, поширений у народів Закавказзя. 2. Мандоліна. ()

Зурна [тюрк. святкова флейта]. Східний народний, духовний, музичний інструмент. ()

І в ту ж мить заспівали за вікном семиструнні сази і кімане, зарокотіли турецькі барабани та бубни, заспівали гірські дудки й зурни. ()

7) військова лексика: яничари, сандал.

Яничари [тур. новий воїн]. Турецька піхота.Військо, привілейоване, на зразок гвардії. Комплектувалося з аджем - огланів. ()

Спагі кинулися до гірського табору, а цитадель того ж дня піддалася бунтівникам, бо яничари перейшли до них. ()

Сандал, -а, ч. [тюрк.]. Заст. Невелике військове судно, яке було поширене у тюркських народів Причорномор'я. ()

І ніхто не помічає, як залітає у лиман швидкоходий турецький сандал. ()

Наявні у романі і велика кількість латинізмів:

1) суспільно - політична і правнича лексика: інквізиція, інквізитор, протестація, прокуратор, магістрат, індульгенція, нунцій, центуріон.

Інквізиція [лат. розшук, розслідування, від розшукую]. 1. Підпорядкована папі судово - карна установа католицької церкви, створена у 13 ст для боротьби з єретиками; святий суд. 2. перен. Жорстоке знущання, тортури, гоніння, переслідування. ()

Індульгенція [лат. милість, прощення]. 1. В римському праві - помилування з нагоди якогось торжества. 2. В католицькій церкві - грамота про повне або часткове « відпущення гріхів ». ()

Сплачувати Ватиканові десятину, купувати індульгенції і запровадити святу інквізицію, ще й,мабуть, хмизу підкидати у вогнище? ()

Інквізитор [лат. вистежував]. 1. Суддя або член суду інквізиції. 2. перен. Той, хто навмисне завдає комусь страждань; жорстока людина, мучитель, кат, гонитель, душитель. ()

І, випроставшись, наче інквізитор перед заарештованим єретиком, Доліва відповів риплячим і глузливим тоном. ()

Протестація [лат.]. Запис, вписаний до судових книг, де докладно зазначається порушення прав або закону. ()

Отже, Доліва впише протестацію і вчинить позов проти нього. ()

Прокуратор [лат. управитель, представник]. 1. У Стародавньому Римі управитель господарством. 2. Адвокат, знавець законів. ()

Та й писареві недурно сунув Доліва зранку злотого: він так гугнявить, що навіть досвідчений прокуратор не второпає, які хитрі пастки наготовив Доліва своїй жертві. ()

Магістрат [лат.]. 1. Органи міського самоврядування, тобто міська рада, лавницький суд або рада сорока мужів. 2. У Стародавньому Римі - почесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали. ()

А що ми забули у вашому магістраті? ()

Нунцій [лат. вісник]. Постійний вищого рангу дипломатичний представник папи римського при урядах держав, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини. 2. Посол римського папи. ()

Не дай боже прийде нунцій від папежа - піднеси йому голову цукру з пуд вагою. ()

Центуріон [лат. сотня]. 1. Керівник центурії, підрозділу давньоримської армії. 2. Сотник.

Моя Антонелла всі очі виплакала, сумуючи за центуріоном Богданом. ()

2) назви представників соціальних верств: варвари, пріор, прелат, францисканці, лотри.

Варвари [лат. іноземний]. 1. У давніх греків і римлян назва чужоземців. 2.перен. Жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей. ()

Кафа гине під натиском варварів… ()

Пріор [лат. старший]. 1. У католицькій церкві - настоятель чоловічого монастиря. 2. Ігумен, другий після великого магістра (гросмейстера) сановник духовно - лицарських орденах і масонських ложах. ()

Францисканці [лат.]. Католицькі монахи ордену св. Франциска. ()

Прелат [лат. поставлений попереду]. Католицьке духовенство вищого рангу. ()

На терасі у пріора францисканців зібралася купка прелатів помилуватися пожежею Каффи. ()

Лотри [лат.]. Розбійники.

А ці лотри запорожці знов пішли у Чорне море і невідомо, куди зараз прямують вони. ()



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бодик О.П. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Навч. посіб. / О.П. Бодик, Т.М. Рудакова. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru

...