Багатсво мов у світі

Размещено на http://allbest.ru

Багатство мов у світі

Вступ

Єдиний скарб у тебе - рідна мова.

Заклятий для сусіднього хижацтва.

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

(П. Куліш)

Найбільший скарб народу - це його мова. Саме мова, яка віками, тисячоліттями складалася, шліфувалася на землі предків, передавалася з покоління в покоління, дедалі точніше і повніше відображаючи душу народу й водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що мова об'єднує народи в нації й змінює державу. Занепадає мова - зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою - сильною і високорозвиненою стає як нація так і держава.

Мова й школа, мова й наука, мова й церква, мова й театр, мова й державне врядування, мова й армія - сфери, де українська мова то утверджувалась, то відступала під тиском імперської політики. 

Окрім того, мова - це саме життя. Не буде мови - не буде народу; не буде народу - не буде нації, не буде нації - не буде держави. Відповідно, поки є мова, народ живе, зникає мова - народу немає. Мудрість гласить: відберіть у народу все, і він все може повернути, відберіть мову - і він ніколи вже не зможе створити її.

Мова - засіб пізнання світу. Киньте у душу дитини, крім слова, його красу, і ви створите те середовище, у якому проростає свідомість. Кожен з нас п'є духовне життя і силу з груді рідного слова, бо словом можна пояснити все, що нас оточує.

1. Значення мови у житті

Мова - один із найвизначніших людських витворів, універсальне надбання людства й універсальна реальність суспільного існування. Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеггера, оселя людського духа.

На земній кулі існує понад п'ять тисяч мов. Кожен етнос розмовляє власною мовою. Однак можна стверджувати, що люди світу розмовляють єдиною мовою, бо всі мови мають дуже багато спільного. Так, зокрема, у всіх мовах для вираження думки використовують звуки, зі звуків будують слова, а зі слів -- речення. Спільні ознаки, властиві всім мовам світу, називають універсаліями (від лат. universalis "загальний").

Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тільки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки (мислення), а й дух народу, його історія і водночас необхідна умова існування не лише культури народу, а і його самого. Мова є засобом духовного формування особистості. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому і сьогоденні.

Мова, крім цього, є важливим державотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме тому кожний свідомий народ дбайливо ставиться до рідної мови, оберігає її.

Мова - основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, “смерть для його душі”.

Саме тому загарбники України, бажаючи зламати волелюбний дух українського народу, проводили політику переслідування нашої мови, особливо багато випробувань вона зазнала в ХІХ-ХХ століттях.

Як нам відомо, немає жодного суспільства, яке б не знало мови, яке б не володіло цим найважливішим засобом людських зносин; нею постійно користуються люди в своїй трудовій діяльності, спрямованій на досягнення певної мети; без мови не може існувати будь-яке виробництво, не можуть розвиватися техніки, культура, наука, мистецтво; за допомогою мови, люди висловлюють свої думки і передають їх іншим людям; за допомогою мови людство зберігає й передає новим поколінням нагромаджений досвід.

Без мови взагалі не може існувати людське суспільство.

На певному етапі розвитку суспільства виникає письмо, яке поширює функціонування мови у часі та просторі. Мовою, закріпленою в знаках письма, користуються не лише тоді, коли вона висловлена, а й набагато пізніше, отже, функціонування такої мови не обмежено в часі. Писемна мова виконує роль засобу зносин з іншими членами колективу, які перебувають на будь-якому віддаленні від того, хто висловлю свої думки, а не лише з тими, хто бере безпосередню участь у розмові. На основі писемної мови в процесі історичного розвитку суспільства виникає літературна мова.

2. Поняття багатства мови

Рівень мовної культури залежить не тільки від знання норм літературної мови, законів логіки і суворого дотримання їх, але і від володіння його багатствами, вміння користуватися ними в процесі комунікації.

Українську мову називають однією з найбільш багатих і розвинених мов світу. Її багатство - в незліченну запасі лексики і фразеології, в смисловій насиченості словника, в безмежних можливостях фонетики, словотвору і сполучення слів, в різноманітті лексичних, фразеологічних та граматичних синонімів і варіантів, синтаксичних конструкцій та інтонацій. Все це дозволяє висловлювати найтонші смислові та емоційні відтінки.

Багатство мовлення окремої людини визначається тим, яким арсеналом мовних засобів він володіє і наскільки «вміло у відповідності до змісту, темою і завданням висловлювання користується ними в конкретній ситуації. Мова вважається тим багатшою, ніж ширше використовуються в ній різноманітні засоби і способи виразу однієї і тієї ж думки, одного і того ж граматичного значення, чим рідше повторюється без спеціального комунікативного завдання, ненавмисно одна і та ж мовна одиниця.

3. Різноманіття мов у світі

мова український культура

Вважається, що у світі існують від 2500 до 7000 мов. Погляди вчених на загальну їх кількість розходяться через відсутність уніфікованого підходу до того, що вважати мовою, а що діалектом.

Всі мови світу поділяють на сім'ї, яких налічують 240. Найбільшою мовною сім'єю і на сьогоднішній день самою вивченою вважається індоєвропейська група, до якої входить і російська мова. Підставою для включення різних мов в одну сім'ю є значне фонетичне подібність коренів слів, що позначають основні поняття, і схожість граматичного ладу. Існують також мови-ізоляти, які не можна помістити в жодну сім'ю. Прикладом такої мови-ізоляту, "родства не пам'ятає", є говірка басків "еуськера".

До найбільш поширених мов відносять 10: китайська (мандарин), англійська, іспанська, російська, хінді, арабська, бенгальська, португальська, малайско-індонезійська, французька. Мовою мандарин говорять понад 1 мільярд людей. На кожному з дев'яти інших з десятки найбільш поширених говорять понад 100 мільйонів людей.

Причиною популярності китайської мови слід вважати те, що на ній говорять в Китаї, Сінгапурі, Тайвані, великі китайські діаспори є майже у всіх країнах Південно - Східної Азії та інших державах світу. Не можна забувати про плодючості цього народу.

Носії англійської та іспанської мов були найактивнішими завойовниками заокеанських земель, відкривачами Америк. Саме тому, якщо ми поглянемо на мовну карту світу, то побачимо, що ці дві мови територіально домінують. Англійська є офіційною в 56 державах, іспанська - в більш ніж 20 країнах. Французи, так само, як англійці та іспанці, теж свого часу створили могутню імперію, якій підпорядковувалися величезні території в Північній Америці і Африці. На сьогодні французька мова є першим офіційною мовою в 15 державах світу.

4. Рідна мова

Рідною мовою належить уважати мову своєї нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з поперед - німи поколіннями, їх духовними надбаннями. «До основних кваліфікаційних якостей громадянина входить активне володіння рідною мовою» (У.Аммон).

Існують нації, складові частини яких користуються різними мовами (наприклад, швейцарці - німецькою, французькою, італійською, рстороманською), є також різні нації, що послуговуються однією мовою (наприклад, іспанською користуються, крім іспанців, чілійці, кубинці, аргентинці, мексиканці та ін.).

Історія розпорядилася так, що чимала кількість українців як в Україні, так і поза їі межами, зберігаючи свою духовну спорідненість з українською нацією, не мала можливості опанувати рідну мову. Щоб уникнуги повної денаціоналізації - власної і своїх дітей, - ці люди перш за все мають оволодіти українською мовою як найголовнішим каналом зв'язку з рідним народом, його культурою та устремліннями.

Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації: словник - це те, що нація знає про світ, а граматика це те, як вона про цей світ говорить.

4. Культура і мова як духовні вартості

Серед багатьох визначень мови - і строгих науково - термінологічних, і художньо - образних, емоційних - проступає спільна ідея : нерозривна єдність людини і мови.

Мова - "безпосередня дійсність думки" ( Маркс ), мова - " жива схованка людського духу" ( Панас Мирний), мова - " коштовний скарб народу " ( Франко ), мова - " життя духовного основа " ( Рильський ), "мова - генофонд культури " ( Гончар ) - цей список афористичних висловів можна продовжувати. Мислителі, письменники в усі часи намагалися розкрити таємниці людської мови, її роль не тільки як засобу спілкування, а й як знаряддя формування і вираження думки, як основу духовності народу, як міцну і надійну опору самоусвідомлення особистості, бачення себе в соціальному і культурному контексті, як імпульс до творчого самовираження людини не тільки в національній культурі, а й у світовій цивілізації.

Завжди ідуть у парі мова й думка. Не випадково О.О.Потебня наголошував : " мова е засіб не виражати готову думку, а створювати її ... вона не відображення світогляду, який вже склався , а діяльність, що його складає". Навчаючи дитину мови, вчимо її мислити, почувати, сприймати світ у всій різноманітності звуків, барв.

Освіта, наука, мистецтво, театр, побутова культура пов'язані з мовним вихованням. Усі сфери життя суспільного охоплює мова. Поняття матеріальної і духовної культури формуються в національній мові, причому людина виступає не тільки суб'єктом, що створює ці поняття , а й об'єктом на якому позначається дія мовного мислення, в широкому розумінні - мовної культури.

З культурою мови насамперед пов'язують уміння правильно говорити і писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування.

Культура мови - це ще й загально прийнятий мовний етикет : типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо. Вони змінюються залежно від ситуацій спілкування, від соціального стану, освітнього , вікового рівня тих, хто спілкується. Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується і розвивається там де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, а також у контексті інших мов. Тобто культура мови безпосередньо пов'язана з соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовної поведінки, а й що до формування мовної свідомості.

Часто ми стаємо свідками поширеного мовного нігілізму, вираженого в типовій формулі : " Яка різниця, як говориш ! " Виявляється, що люди, які недбало ставляться до своєї мови, позбавлені і почуття власної гідності. Виховані в атмосфері стереотипів, бездумної масової культури, вони не можуть бути творцями оригінальних, непересічних ідей. Ставлення до культури своєї мови індивідуума, а також суспільства в цілому, віддзеркалює загальний рівень культури - або її пасивний , споживацький, або творчий характер.

Суспільство завжди дбає про те, щоб його члени користувалися мовою не лише спонтанно, не тільки як даним від природи даром, в свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості. Мовний досвід індивідуума невіддільний від опори на літературну мову як акумулятор людських знань.

Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності...

Належна культура мовлення - це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мовлення є подолання мовних стереотипів: стереотипи мовлення - це стереотипи мислення.

Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Культура мовлення суспільства - це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина - тривожні симптоми духовного нездоров'я народу.

Експериментальне доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок - порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть.

Тому висока культура мовлення - це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

5. Мова про мову

Було це давно - ще за старої Австрії. В купе швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і наш українець. Говорили про різне і нарешті почали - про мови: чия мова краща, багатша, котрій належить світове майбутнє. Самозрозуміло - кожний вихваляв свою мову!

Англієць заявив, що Англія - це країна завойовників і великих мандрівників, які славу її мови рознесли по всьому світу. Англійська мова - це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна та інших великих письменників і науковців. Очевидно - англійська мова - це світова мова!

Гордовитий німець відразу заперечив, бо німецька мова - це мова двох імперій: Великонімеччини та Австрії. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова славетних Шіллера, Канга, Вагнера, Гете і Гейне. І тому тільки німецькій мові належить світове майбутнє.

А італієць, посміхаючись, сказав: «Ви обидва не маєте рації. Моя мова - мова сонячної Італії - це мова музики, мова кохання - а про кохання мріє кожен. Італійською мовою написані славетні твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні та інших великих італійців. Ні, тільки італійська мова може стати провідною мовою в світі!»

А наш українець - по довшій мовчанці сказав: «Я міг би, панове, як і Ви, хвалитись, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сатирика Котляревського, безсмертного генія Тараса Шевченка, неперевершеного в світі лірика Лесі Українки, великого титана Франка. Я міг би назвати багато славних імен свого народу, але не тому суть! Ви ж нічого не сказали про саме багатство і можливості Ваших мов. А це найважливіше! От, скажімо, чи могли б ви у своїх мовах написати невелике оповідання, в якому би всі слова починалися з тієї самої літери?!»

- О ні! Це неможливо - заявили всі.

- Ось, на ваших мовах це неможливе, а в нашій - це зовсім просто! Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.

- Хай буде «П», - сказав той.

- Добре. Оповідання буде називатися «Перший поцілунок»

Перший поцілунок

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло по пошті приємне повідомлення:

- Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитись! Павло Петрович поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів.

Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду, Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку…

Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзнерського пива. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, присмажені пляцки…

Потім прислуга подала пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку.

Поліна Полікарпівна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, полюбуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла підхмеленому поету. Походили, погуляли…Порослий папороттю прадавній парк подарував парі приємну прохолоду…Повітря п,янило принадними пасовищами…Посиділи, помріяли, позітхали, пошептали, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок…

- прощай, парубоче привілля! Прийдеться поету приймакувати.

Висновок

Висновком є те, що багатство мов полягяє у різномаїтності слова, у його барвах та можливості висловити почуття, емоції так настрій. Кожна мова унікальна у своєму роді та має свої особливості. Багатство мови полягає не тільки у її лексичному значенні, але й у викаристанні її людиною, тому что людина - це основний носій мови та завдяки йому мова набує сенсу.

Мова народу - показнник його свідомості. Вона дзвінкова криниця на середохресній дорозі нашої свідомості. Її джерела б'ють десь від магми, тому й вогняна така. Читаю літературні твори і бачу всю історію рідного краю, осмислюю всі історичні віхи. Скільки ж довелося пережити страхіть, принижень і загроз! А мова знону розцвітає. У ній одухотворюється весь народ, вся Батьківщина, втілюється творчою силою в описі природи, криниці, червоної калини, білої берези. І хоча тепер не легкі для простого народу часи, держава не завжди стоїть на його захисті, однак продовжує лунати рідна пісня, звучать рідні серцю мелодії. Все це можна назвати духовністю.

Окрім того, мова - це саме життя. Не буде мови - не буде народу; не буде народу - не буде нації, не буде нації - не буде держави. Відповідно, поки є мова, народ живе, зникає мова - народу немає. Мудрість гласить: відберіть у народу все, і він все може повернути, відберіть мову - і він ніколи вже не зможе створити її.

Мова - засіб пізнання світу. Киньте у душу дитини, крім слова, його красу, і ви створите те середовище, у якому проростає свідомість. Кожен з нас п'є духовне життя і силу з груді рідного слова, бо словом можна пояснити все, що нас оточує.

У світі існує дуже багато мов. Наприклад, ціла група слов'янських мов, що мають багато спільного, скільки вийшли з одного джерела (спільнослов'янської мовної єдності): польська, чеська, болгарська, сербська, хорватська, словенська тощо. Всім відомі також західноєвропейські мови: французька, німецька, англійська; скандинавські: шведська, датська, литовська. Всіх не перерахувати, бо в світі їх не одна сотня. І для кожного народу його мова є найважливішою, у ній втілюється погляд на світ, на самих себе.

Для кожної людини рідний дім - це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова - це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки.

Адже мова народна - це золотий запас душі народу, з якою виростаємо, якими живемо і завдяки якому маємо право і гордість милуватися рідним народом.

Список використаної літератури

1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К. - Одеса, 1991, - с.225-237.

2. Л. Струганець. Культура мовлення, - Тернопіль: Мандрівець, 2002

3. Л. В. Скуратівський та ін. Українська мова: Збірник текстів для переказів/. - Київ: Форум, 2001

4. М.Зубков Сучасна українська ділова мова -Харків: Торсінг, 2005.- 448с.

5. І.О.Ладоня Українська мова /навчальний посібник/ К.: Вища школа, 2001р.- 150с.

6. Г.Т.Шелехова Рідна мова /підручник/ К.: Школяр, 2001.-255с.

7. С.Шевчук Українське ділове мовлення. - К.,2000

Размещено на Allbest.ru