Завдання лексикології
Предмет вивчення і завдання лексикології. Розділ мовознавства, який вивчає словниковий склад мови. Поняття про лексему, словоформу, лексичний склад мови. Лексичне і граматичне значення слова. Семантична структура лексичного значення. Стилістичні аспекти.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.03.2016 |
| Размер файла | 29,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Лексикологія
План
1. Предмет вивчення і завдання лексикології. Поняття про лексему, словоформу, лексичний склад мови
2. Слово як основна одиниця мови. Диференційні ознаки слова
3. Поняття про номінацію. Внутрішня форма слова
4. Лексичне і граматичне значення слова. Семантична структура лексичного значення
5. Типи лексичного значення слова
Література
1. Предмет вивчення і завдання лексикології. Поняття про лексему, словоформу, лексичний склад мови
[Основний матеріал подано з праці: Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. - К.: Академія, 2006. - С. 196-205]
Розділ мовознавства, який вивчає словниковий склад мови, називається лексикологією. Як окремий розділ мовознавства лексикологія виділилася порівняно недавно. Ще на початку ХХ ст. відомий американський мовознавець Л. Блумфільд уважав, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка фактично є центральною частиною лексикології.
Предметом дослідження лексикології є:
1) лексична семантика: відношення лексичного значення і поняття, структура лексичного значення, семантична структура слова;
2) системні відношення між словами як лексико-семантичними одиницями: гіпонімічні, партитивні, синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні та інші відношення між словами;
3) словниковий склад конкретної мови: походження і становлення словникового складу, зміни в ньому у процесі розвитку мови, взаємодія з іншими мовами на лексико-семантичному рівні;
4) стилістичні аспекти лексичних одиниць: загальномовна стилістична диференціація лексики (загальнонародна і незагальнонародна лексика), функціонально-стилістична диференціація лексики, художньо-естетичне використання різноманітних семантичних та формальних особливостей слів;
5) терміни: особливості утворення термінів, уніфікування термінології певної галузі, мовні і позамовні чинники формування термінологічних систем та ін.
Відповідно до мети дослідження слова як одиниці мови розрізняють загальну і спеціальну лексикологію. Загальна лексикологія вивчає загальні властивості словникового складу мови як засобу спілкування, так звані універсалії. Спеціальна лексикологія досліджує особливості словникового складу конкретної мови (зокрема української).
Лексико-семантична система мови вивчається з синхронного і діахронного поглядів, у зв'язку з чим розрізняються сучасна, або описова, та історична лексикологія. Завдання описової лексикології полягає у з'ясуванні теоретичних і практичних проблем функціонування словникового складу на сучасному етапі використання мови як засобу спілкування. Історична лексикологія становить одну зі складових частин історії української мови. Вона вивчає основні напрями формування словникового складу, значеннєвого розвитку слів від початків становлення української мови до її сучасного стану. лексикологія мовознавство слово
Отже, лексика не є механічною сукупністю слів, а являє собою певну систему, елементи якої співвідносні і взаємозв'язані, підпорядковані внутрішнім закономірностям цієї системи.
Розділи лексикології:
власне лексикологія - наука про словниковий склад мови;
семасіологія - наука про значення слів;
ономасіологія - наука, яка вивчає процеси найменування;
етимологія - наука, яка досліджує походження слів;
фразеологія - наука про стійкі словосполучення;
лексикографія - наука про укладання словників;
ономастика - наука про власні назви; ономастика, в свою чергу, поділяється на розділи: антропоніміка - наука про імена людей; топоніміка - наука про назви географічних об'єктів; гідроніміка - наука про назви водоймищ; теоніміка - наука про назви божеств; астроніміка - наука про назви астрономічних об'єктів; зооніміка - наука про назви тварин (клички тварин) та ін.
Основною одиницею лексикології є слово. У мовознавстві існує понад 70 визначень слова.
Дефініції слова сформульовані на таких засадах:
1) графічній: слово є написаною послідовністю знаків, обмеженою проміжками;
2) фонетичній: слово являє собою сукупність складів, об'єднаних одним наголосом;
3) структурній: слово - це звукова послідовність, до якої не може бути включена інша послідовність того самого рівня;
4) морфологічній: слово є носієм морфологічного значення, вираженого морфемою, яка не може бути функціонально відокремленою від слова;
5) синтаксичній: слово являє собою потенційний мінімум речення;
6) семантичній: слово є одиницею, що позначає одне поняття;
7) психолінгвістичній: слово - це мовна одиниця, що зберігається в пам'яті людини як окреме поняття.
Ці дефініції вказують лише на окремі властивості: ознаки слова, тому вони є неповними. Крім них, існує визначення слова, яке різнобічно характеризує його, вказує на зв'язки слова з дійсністю.
Слово - найменша самостійна, вільно відтворювана в мовленні структурно -функціональна і значеннєва одиниця мови, що вказує на пізнані елементи дійсності. Поняття "слово" вживається для позначення не тільки мовної одиниці, а й одиниці мовлення, що зумовлює незручності. Тому одиницю мови ще називають лексемою.
Лексема - слово у сукупності всіх його форм і значень, яке є одиницею мови. Як одиниця мови лексема реалізується в словоформах - одиницях мовлення.
Словоформа - граматична форма слова, яка відрізняється від іншої його форми лише граматичним значенням і є одиницею мовлення.
Лексема може реалізуватися у багатьох словоформах, напр.: стіл - столу, столом, на столі та ін., зберігаючи у кожному випадку своє лексичне значення. Усі можливі словоформи конкретної лексеми називають лексами.
Слово належить одночасно мові - в усій сукупності його значень - і мовленню - у кожному конкретному випадкові вживання [Русанівський, с. 22].
Отже, поняття "слово" охоплює і лексему, і словоформу, межі між якими рухомі. Слова поділяються на повнозначні, неповнозначні, вигуки та звуконаслідувальні слова. Усі вони, крім вигуків та звуконаслідувань, виконують номінативну функцію. [Карпенко..., с.204].
2. Слово як основна одиниця мови. Диференційні ознаки слова
[Матеріал подано з підручника: Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. - К.: Вища шк., 1997]
Слово є однією з найважливіших одиниць мови, всі інші мовні одиниці тією чи іншою мірою пов'язані з ним. Мовні звуки реалізуються лише в слові; такі мовні одиниці, як морфеми, можуть існувати тільки на базі слова; із слів складаються словосполучення і речення, за допомогою яких людина оформлює свої думки й передає їх іншим людям, фактично за допомогою слів реалізується найважливіша функція мови - комунікативна.
В ієрархічній системі мовних одиниць слово належить до вищого після морфеми ряду й займає місце безпосередньо після неї. Зрідка воно складається з однієї фонеми й значно частіше з комплексу фонем, які реалізуються в різноманітному, специфічному для кожної мови звуковому вияві, що й становить його матеріальну основу.
Слову як мовній одиниці властиві такі диференційні ознаки: номінативна функція, лексичне значення, відокремлено оформленість, внутрішньоструктурна цілісність, позиційна рухливість, відтворюваність.
Ознака відокремлено оформленості полягає у тому, що слово - це мінімальна вільна форма, яка може вичленовуватись у потоці мовлення, тобто у складі одиниць комунікативного плану, характеризуючись при цьому відповідною предметною співвіднесеністю.
За ознакою внутрішньоструктурної цілісності, безпосередньо пов'язаної з відокремлено офломленістю, слово виступає як строго визначена, нероздільна послідовність спеціалізованих з функціонального погляду складових частин, до яких в українській мові належать кореневі і службові морфеми. Напр., префіксальні морфеми завжди перебувають у препозиції до кореневих, словотворчі і формотворчі суфікси - у постпозиції, закінчення займає абсолютно кінцеву позицію у слові.
Ознака позиційної рухливості полягає в тому, що в українській мові слово не має сталої, закріпленої позиції в реченні, на відміну від, напр., німецької.
Ознака відтворюваності полягає в тому, що слово в процесі мовлення заново не твориться, як словосполучення і речення {будуються заново}, а відтворюється.
На підставі викладеного вище слово можна визначити як найменшу самостійну одиницю мови, що складається зрідка з одного звука, а частіше - з граматично оформленого звукового комплексу, за яким суспільною практикою закріплене певне значення і якому властива відтворюваність у процесі мовлення.
3. Поняття про номінацію. Внутрішня форма слова
Усі слова, крім вигуків, виконують у мовленні номінативну функцію. Вона полягає в називанні пізнаних реалій дійсності. Відтак слова є назвами предметів, ознак, абстрактних понять тощо.
Слово номінація вживається у двох значеннях: 1) процес творення і надання назв пізнаним і вичленуваним фрагментам дійсності; 2) результат цього процесу, тобто сама назва [УМЕ-04, с. 417].
З функціонально-генетичного погляду номінації поділяють на два типи: а) первинні (непохідні) і б) вторинні (похідні). До первинних належать слова, у яких зв'язок із мотивувальною ознакою номінації відсутній (мама, білий, ти, пити та ін.) або встановлюється тільки внаслідок етимологічного аналізу. Первинні номінації здебільшого мають просту морфемну будову (корінь, закінчення, зрідка - суфікс).
Вторинним (похідним) номінаціям властива семантична і словотвірна мотивованість (похідність). У таких номінаціях здебільшого легко визначити ознаку, покладену в основу називання. Наприклад, лікар - "той, хто лікує"; підсніжник - "квітка, яка пробивається з-під снігу".
***Поміркуйте:
Які з цих номінацій є первинними, а які вторинними?
1. Малина, малиновий. 2. Сонце, сонячний, соняшник. 3. Зима, зимівля, зимостійкий.
Окрім слів, номінативну функцію виконують також так звані аналітичні словосполучення (читальний зал, приймальна комісія, зал очікування та ін.).
За основу номінації береться яка-небудь характерна ознака предмета, виділена й узагальнена носіями мови. Ця ознака становить так звану внутрішню форму слова. [Грищенко, 1997, с. 106]. Концепцію про внутрішню форму ґрунтовно почав розробляти німецький лінгвіст Вільгельм фон Гумбольдт, ідеї якого розвинув український мовознавець Олександр Опанасович Потебня. Але якщо В. фон Гумбольдт вивчав внутрішню форму мови загалом, то О. Потебня зосередив увагу на дослідженні внутрішньої форми конкретних одиниць мови - слів.
Внутрішня форма слова - це мотивувальна ознака слова як назви та один із способів мотивації його лексичного значення [УМЕ -04, с. 84]. Наприклад, дзвоники - "квіти, які формою нагадують маленькі дзвони"; укр. весілля - від веселий, тобто "подія, на якій веселяться, весело" і рос. свадьба - від свататися, тобто "подія, яка відбувається після сватання". Мотивувальна ознака може мати безпосередній словотвірно-семантичний зв?язок з морфемною структурою похідного слова (макітра "посуд, у якому труть мак"; веснянка "народна пісня, у якій оспівується прихід весни; виконується весною") або тільки асоціативно-образний (так, в основі назви рослини мати-й-мачуха лежить уявлення про різні температурні ознаки її листя - нібито зверху холоднішого, а знизу теплішого [УМЕ-04, с. 84]).
Внутрішня форма слова не збігається з його лексичним значенням. [Русанівський, с.18]. Якщо лексичне значення - це те, що відображується в лексичній одиниці, то внутрішня форма - показник того, як відображається в значенні цієї одиниці той чи інший предмет дійсності [Мойсієнко..., с.60], тобто - як відбувається процес називання. Наприклад, укр. рушник, рос. полотенце, словацьке uterбk позначають той самий об'єкт (предмет) і мають однакове лексичне значення "довгастий шматок тканини для витирання обличчя, тіла, посуду тощо [СУМ, т. 8, с. 919], але різну внутрішню форму, яка демонструє, як відбувався процес номінації в кожній мові, які саме ознаки були визначальними для кожного народу: рушник (від рука) - частіше використовували для витирання рук (чи для витирання інших частин тіла, посуду тощо), рушник брали в руки; полотенце (від полотно) - наголошується на тому, що це невеликий шматок полотна використовували для витирання; uterбk - указує на те, що основне призначення цього предмета - витирання будь-чого. Тобто на сучасному етапі внутрішня форма словацького слова найточніше відповідає і відображає його лексичне значення.
Внутрішня форма слова може бути прозорою. У цих випадках вона властива словам, у яких легко визначається мотивувальна ознака номінації (вечеря, мрійник, криголам, сніжинка). Внутрішня форма слова може бути й затемненою - характерна для слів, у яких із часом втрачається зв?язок із мотивувальною ознакою і виявити його можна зазвичай за допомогою етимологічного аналізу (напр., слово вікно споріднене зі словом око, пор. із російським окно).
У мові є слова, які можуть і не мати внутрішньої форми. Це насамперед стосується запозичених слів і термінів (трапеція, асиміляція, колайдер) та первинних номінацій (йти, борщ, рот).
Бувають випадки, що "коли внутрішня форма починає суперечити змістові позначуваного ним поняття, нерідко зникає й слово з прозорою внутрішньою формою, замінюючись іншим, з іншою внутрішньою формою. Така метаморфоза відбулася, наприклад, із значенням "грошова винагорода" в російській мові: замість слова жалованье, пов?язаного з дієсловом жаловать, у сучасній мові виступає зарплата, яке вказує на інший тип суспільних відносин - людина одержує платню за свою працю на суспільство, а не на певну особу, що могла "жаловать" підлеглого своїми милостями. [Русанівський, с.19].
Отже, вчення про внутрішню форму слова може використовуватись як інструмент у з?ясуванні взаємозв?язку мови і мислення, мови і культури. [Русанівський, с. 20].
4. Лексичне і граматичне значення слова. Семантична структура лексичного значення
Лексичне значення слова - це конкретно-індивідуальний зміст слова, який відображає через поняття реалію дійсності і закріплений за певною звуковою формою. Наприклад: школа - "навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання дітей від 6 до 18 років".
Крім позначення відповідного предмета, відрізка об'єктивної дійсності, обов'язковою умовою існування слова є його другий аспект, під яким необхідно розуміти властиві слову граматичні характеристики, не орієнтовані на предметну співвіднесеність значення. Граматичне значення - це узагальнене значення, яке, на відміну від лексичного, властиве не одному слову, а охоплює великі групи повнозначних слів. Лексичне значення слова підводиться під ту або іншу граматичну категорію або ж відразу під кілька категорій. Граматичне значення органічно входить до семантичної структури слова, утворює діалектичну єдність з нею. Так, зокрема, усі слова з найзагальнішим значенням предметності, зберігаючи індивідуальні, тільки їм властиві лексичні значення (пор., напр., стіл, загін, радість, вода, життя, змагання тощо), об'єднуються у клас іменників, граматичну специфіку яких визначають категорії роду, числа, відмінка.
У лінгвістичній науці лексичне значення слова розуміється як складна структура, у якій поєднуються декілька компонентів. І хоча сучасне мовознавство далеке від єдиного погляду на кількість та зміст компонентів (складників) лексичного значення, простежується тенденція до виокремлення п'яти основних макрокомпонентів (граматичний, денотативний, конотативний, функціонально-стилістичний, структурний), які на нижчому рівні абстракції членуються на мікрокомпоненти - семи. Макрокомпоненти визначають основну специфіку семантики слова, а мікрокомпоненти характеризують окремі аспекти предмета номінації або відношення до нього [Стернин, 1985, с. 43]. Спільною ознакою обох типів компонентів є їхня спрямованість на відображення об'єктивних ознак і властивостей предметів та явищ позамовної дійсності.
Граматичний макрокомпонент - це компонент найвищого рівня абстракції, який визначає найзагальнвшу класифікацію предметів і явищ, відображених у свідомості людини. Денотативний (або сигніфікативний) макрокомпонент становить власне семантичний аспект слова як знака. Конотативний і функціонально-стилістичний макрокомпоненти пов'язані з прагматичним аспектом слова як знака. Перший - виражає емоційно-оцінне ставлення мовця до предмета (об'єкта) номінації, а другий - характеризує належність слова до того чи іншого функціонального стилю мовлення (розмовне, книжне, поетичне та ін.) [Стернин, 1985: 42]. Структурний макрокомпонент - це система відношень слова, вживаного в даному лексико-семантичному варіанті, до інших слів на синтагматичній (або парадигматичній) осі.
Компоненти нижчого рівня абстракції - семи - у сучасному мовознавстві визначаються як елементарні одиниці плану змісту, що являють собою "відображення у свідомості носіїв мови характерних рис, об'єктивно властивих денотату (реальному предмету), або таких, що надаються йому даним мовним середовищем" [Гак, 1971: 95]; семи, поєднуючись одна з одною в різних якостях і комбінаціях, надають значення будь-якому слову в мові [Караулов, 1980: 41]. Напр., слово зошит має значення "зшиті аркуші чистого паперу для написання". Це значення містить набір таких сем: `аркуші', `зшиті', `чисті', `для написання'.
Незважаючи на те, що у семантичних дослідженнях поширене положення про семну організацію структури лексичного значення, у науковій літературі залишається дискусійним питання про типи сем. В. Гак виділяє архісеми (або родосеми), диференційні (або видосеми), потенційні семи, Ж. Соколовська - категоріальні й індивідуальні, інтегральні й диференційні семи та ін.
Найпоширенішою є така типологія сем: категоріальні, інтегрувальні, диференційні та прагматичні семи.
Категоріальні (граматичні) - це семи, які можуть характеризувати не одне значення, не одну семему, а цілі групи, категорії значень. Такі семи відображають семантичні та граматичні ознаки слів. Д.М. Шмельов наголошував, що лексичне значення слова не може виявитися незалежно від його граматичної характеристики [Шмелев, 1964: 78]. Представлені у структурі семеми імпліцитно, категоріальні семи є семами найвищого рівня абстракції. Вони мисленнєво передують більш конкретним семам і є "вузловими пунктами класифікації" [Гак 1972: 370-371].
На категоріальні нашаровуються інтегрувальні семи, які відзначаються нижчим рівнем абстракції. Інтегрувальні семи виступають основою для об'єднання лексичних інновацій у лексико-семантичні групи (ЛСГ), тобто такі семи є спільними для значень цілих груп слів.
Інтегрувальні семи конкретизуються диференційними, котрі розрізняють значення слів у межах певних об'єднань.
Прагматичні семи вносять до значення слова суб'єктивно-оцінну інформацію, вказуючи на емоційне ставлення мовця до денотата, позначуваного словом.
5. Типи лексичного значення слова
Лексичне значення є складним, багатоаспектним і водночас цілісним явищем. Природа лексичних значень слів не однакова, тому й типологія лексичних значень слів може здійснюватися на основі різних критеріїв.
Одним із перших запропонував різноаспектну типологію лексичних значень слів російський мовознавець Віктор Володимирович Виноградов. Ця типологія базується на двох принципах: а) номінативному, в основі якого лежить характер зв?язку відповідних назв із предметами та явищами позамовної дійсності; б) синтагматичному, який ураховує сполучуваність слів у реченнях і словосполученнях [Грищенко, 1997, с. 110].
На основі першого (номінативного) критерію розрізняють такі типи лексичних значень слів:
- пряме номінативне - має безпосередній, неопосередкований номінативний зв?язок з позначуваними об'єктами позамовної дійсності, напр., іменник голова виступає в прямому номінативному значенні лише у випадку позначення частини тіла людини або тварини, у якій міститься мозок;
- переносне (номінативно-вивідне) - властиве словам, що виступають опосередкованими назвами предметів і явищ об?єктивної дійсності. Вони формуються у словниковому складі внаслідок називання словами з прямим номінативним значенням інших предметів, явищ, ознак. Так, іменник голова в словосполученнях голова зборів, голова комітету, голова уряду має значення "особа - керівник зборів", "особа - керівник установи, об?єднання, організації, держави тощо". Набуття прямою назвою голова згаданих переносних лексичних значень було зумовлене порівнянням важливості функцій, виконуваних відповідними особами (керівниками), з роллю голови (частини тіла) у діяльності людини;
- конотативно зумовлене - характеризується тим, що номінативний зв?язок з позначуваним ускладнюється додатковою інформацією про позитивну або негативну оцінку предмета чи явища, ступінь інтенсивності вияву дії або ознаки. Дієслово бити в значенні "завдавати ударів кому-небудь" функціонує як нейтральне, позбавлене додаткової інформації про позначувану дію. На противагу йому конотативні значення властиві іншим лексичним одиницям, що також позначають згадану дію, а саме: гамселити, духопелити, дубасити "сильно бити кого-небудь". [Грищенко, 1997, с. 110-111]. Порівняйте також: голова і голівонька.
На основі другого (синтагматичного) критерію розрізняють два типи лексичних значень слів:
- фразеологічно обмежене - реалізується у сполученні з обмеженим колом слів [Мойсієнко, 2010, с. 36]. Порівняймо: прикметники білий, зелений, жовтий з погляду сполучуваності не мають обмежень, тому що іменники - назви носіїв відповідних кольорових ознак - не становлять фіксованої кількості (білий сніг, біла стеля, біла книга, білий рушник, біла фарба і под.). А от прикметники вороний (чорний із синюватим полиском), гнідий (темно-коричневий) функціонують як слова з фразеологічно обмеженими значеннями, тому що поєднуються тільки з іменниками кінь, жеребець, кобила [Грищенко, 1997, с. 112];
- синтаксично зумовлене - має обов?язковою умовою своєї реалізації певні синтаксичні конструкції, завдяки яким таке значення відрізняється від інших, а також одне від одного в межах багатозначного слова. Так, іменник море, крім прямого номінативного значення "частина океану, великий водний простір з гірко-солоною водою", має й інше - "велика кількість яких-небудь предметів або інтенсивний вияв ознак чи процесів", яке і є синтаксично зумовленим, тому що реалізується в словосполученнях море сміху, море квітів, море снігу і под. [Мойсієнко, 2010, с. 36; Грищенко, 1997, с. 113].
Класифікація В.В. Виноградова розвивалася й удосконалювалася його послідовниками. Найчастіше в сучасних лексикологічних дослідженнях виділяються типи лексичного значення за такими критеріями (див. подану нижче таблицю [Мойсієнко, 2010, с. 36]):
Типи лексичного значення слова
|
Критерії |
Типи лексичного значення слова |
|
|
За способом номінації |
? пряме ? переносне (переносне зі стертою образністю і переносно-образне) |
|
|
За ступенем семантичної вмотивованості |
? непохідне ? похідне |
|
|
За можливістю лексичної сполучуваності |
? вільне ? невільне (фразеологічно зв?язане і синтаксично зумовлене) |
|
|
За емоційно-експресивним забарвленням |
? стилістично нейтральне ? стилістично марковане |
Найпоширенішим на сучасному етапі розвитку мовознавства є поділ на прямі і переносні значення слів. Отже, виокремлення різних типів лексичних значень допомагає глибше розібратися в семантичній структурі слова, зрозуміти характер системних внутрішньослівних зв?язків. Жоден із критеріїв не є абсолютним і не може повністю відобразити все багатство лексичних значень того чи того слова.
Література
1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія/ Навч. посіб. - К.: Академія, 2006.
2. Ващенко B.C. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів. - Дніпропетровськ, 1979.
3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Вища шк., 1972 /Ч.І/.
4. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. - X., 1977.
5. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова: Довідник. - К.: Рад. шк., 1990.
6. Сучасна українська літературна мова/ За заг. ред. І.К.Білодіда. - К.: Наук. думка, 1969-1973.
7. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. - К.: Вища шк., 1997.
8. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища шк., 1994.
9. Сучасна українська мова: Підручник/ О.Д. Пономарів, В.В. Різун та ін. - К.: Либідь, 1991.
10. СУМ: Словник української мови: в 11 т. - К. : Наукова думка, 1973 - 1982.
11. УМЕ-04: Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В.М. Русанівський (співголова), О.О. Тараненко (співголова), М.П. Зяблюк та ін.] - [2-ге вид., випр. і доп.]. - К.: Вид-во "Укр. енцикл." ім. М.П. Бажана, 2004. - 824 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Лексика - це словниковий склад мови з фразеологією включно. Лексикологія. Слово як центральна одиниця мови. Виникнення слів. Лексема і словоформа. Природа лексичного значення слова. Фразеологізми як особливий вид лексики. Походження фразеологізмів.
реферат [27,5 K], добавлен 17.03.2008Наукове трактування понять "лексичне значення" та "полісемія". Способи виникнення полісемії в системі лексикології. Виявлення основного значення слова. Співвідношення лінгвістичних понять полісемія та омонімія. Вживання полісемії в різних аспектах мови.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 08.03.2011Лексичне значення слова. Явище омонімії у сучасній українській мові. Слова індоєвропейського походження. Перифрази та евфемізми як різновиди синонімів. Синтаксичні функції фразеологічних одиниць. Предмет та завдання лексикографії. Типи словників.
курс лекций [90,5 K], добавлен 03.09.2013Прикметник як категорія означуваних слів, особливості його параметричної форми. Типи лексичного значення слова та семантична деривація. Поняття валентності в лінгвістиці. Семантична структура параметричних прикметників в англійській і українській мовах.
дипломная работа [149,2 K], добавлен 12.06.2015Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Основні завдання загального мовознавства. Місце мовознавства в системі наук. Прикладне мовознавство та його значення.
реферат [37,9 K], добавлен 14.08.2008Вплив мотивації на формування граматичних навичок у дітей молодшого шкільного віку при вивченні іноземної мови. Значення поняття комунікативна компетенція. Реалізація фонетичного, лексичного та граматичного аспектів англійської мови за допомогою казки.
курсовая работа [3,0 M], добавлен 13.10.2019Фонетичний склад та значення слова, типи значень, мотивація значення, зміна значення слова, полісемія. Методична розробка з теми "Значення слова в англійській мові, його типи, мотивація, зміна значення при введенні нових лексичних одиниць на уроці".
курсовая работа [32,1 K], добавлен 02.07.2003Вплив розвитку суспільства на словниковий склад мови. Лінгвістичні підходи до вивчення проблеми неологізмів, їх класифікація. Моделі словотвору та їх характеристика. Особливості перекладу неологізмів суспільно-політичної сфери засобами української мови.
дипломная работа [134,5 K], добавлен 08.11.2012Зміст і завдання загального мовознавства. Алгоритми автоматичного машинного перекладу. Провідні концепції визначення мови в лінгвістиці. Метод лінгвістичної географії. Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи. Застосування математичних методів.
шпаргалка [77,2 K], добавлен 23.03.2014Предмет та цілі германського мовознавства, його місце у циклі гуманітарних дисциплін. Індоєвропейська мовна сім’я. Вивчення історичних особливостей мови. Сучасні й давні германські мови, писемність германців. Періоди розвитку прагерманської мови.
презентация [1,4 M], добавлен 19.09.2014Вивчення історії становлення і розвитку англійської мови в Індії. Дослідження екстралінгвальних факторів, які мали вирішальне значення для формування англомовної картини світу в Індії. Аналіз лексичних та граматичних особливостей досліджуваної мови.
дипломная работа [673,2 K], добавлен 24.11.2010Поняття та предмет вивчення соціолінгвістики як науково напрямку, завдання та існуючі проблеми. Мовна політика як свідомий і цілеспрямований вплив, який має на меті сприяти ефективному функціонуванню мови в різних сферах. Методи соціолінгвістики.
реферат [27,8 K], добавлен 21.04.2013Виникнення давньоіндійського мовознавства. Види мов, їх функції, склад, ступінь їх самостійності відносно одна одної та їх географічне розповсюдження. Основна класифікація мов світу та методи їх вивчення. Сучасні індоіранські мови та мовні конфлікти.
курсовая работа [103,3 K], добавлен 12.02.2014Дослідження лінгвістики англійської мови. Опис і визначення таких понять як слово, зміна значення слова, полісемія, контекст. Використання цих одиниць при перекладі багатозначних слів на прикладі добутків відомих англійських і американських письменників.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 14.06.2011Ознайомлення із особливостями лексичних одиниць німецької мови. Послідовність їх засвоєння: введення невідомих іншомовних слів, їх первинне закріплення та семантизація. Застосування випереджувального та ситуативного методів до вивчення німецької мови.
курсовая работа [53,6 K], добавлен 09.12.2010Функції та класифікація експресивних засобів української мови. Групи лексичних експресивів. Емоційна та стилістична забарвленість лексики мови. Суфікси та префікси як засоби відображення емоційності словотворчими засобами. Класифікація фразеологізмів.
реферат [25,2 K], добавлен 07.04.2014Поняття про знак і знакову систему мови: типологія, структура, специфіка мовних знаків. Своєрідність мови як знакової системи, знаковість і одиниці мови. Семіотика як наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем та символів.
реферат [24,5 K], добавлен 14.08.2008Процес надходження іншомовних слів в словниковий склад англійської мови. Походження і значення запозичень. Внутрішньо лінгвістичні і екстралінгвістичні причини даного явища. Приклади використання запозиченої лексики в газетно-публіцистичному стилі.
курсовая работа [55,9 K], добавлен 26.03.2015Частки функції, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Стилістичні функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток. Повнозначні частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови.
реферат [52,8 K], добавлен 21.11.2010Поняття архаїзми, напрямки дослідження архаїзмів в лексикографі. Тематичнi групи архаїзмiв, значення слiв архаїзмiв у тлумачному словнику української мови А. Iвченка. Співвідношення архаїчного значення слів, особливості створення сучасних словників.
реферат [33,1 K], добавлен 16.08.2010
