Авторські неологізми у творчості Л. Дереша

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки України

Хмельницької облдержадміністрації

Хмельницьке територіальне відділення МАН України

Шепетівська міська філія

Відділення: мовознавство

Секція: українська мова

Авторські неологізми у творчості Любка Дереша

Роботу виконала

Лавренюк Н.О.

Науковий керівник

Гук Лариса Євгенівна



Вступ

У будь-якій мові світу постійно з'являються абсолютно нові слова, що служать для називання нових предметів. Такі слова отримали назву - неологізми. Процес появи неологізмів є невпинним, він наявний у кожній галузі науки та суспільства, саме тому є актуальним об'єктом дослідження багатьох мовознавців: І.І.Огієнка, М.К.Зерова, П.П.Филиповича, М.К.Воро-ного, В.М.Русанівського, Я.В.Януша, М.П.Кочергана, О.А.Стишова, С.Н.Соскіної.

Авторські неологізми представляють собою багатий матеріал у словотвірному, функціональному і семантичному планах. Ця лексика не лише збагачує українську мову, а й містить у собі часточку власного світобачення творця, його світогляду та національної самобутності.

Актуальність обраної теми полягає в необхідності детального і систематичного аналізу новоутвореної лексики, яка і формує майбутній лексичний словник нашої мови, а також у сучасній українській літературній мові не було розроблено остаточного варіанту класифікації авторських неологізмів, тож у даній роботі була здійснена спроба її розробки.

Мета даного дослідження - з'ясувати особливості творення та функціонування авторських неологізмів у сучасній українській літературній мові на прикладі творів письменника-постмодерніста Любка Дереша.

Наукова розвідка передбачає розв'язання таких завдань: визначити поняття авторський неологізм; розробити нову класифікацію авторських неологізмів на основі існуючих досліджень мовознавців; дослідити функціонування неологізмів; зробити детальний аналіз творення виділеної авторської неологічної лексики.

Об'єктом дослідження є авторські неологізми та їх деривація в сучасній українській літературній мові.

Предметом нашого дослідження є авторська неологічна лексика, виокремлена шляхом суцільної вибірки з творів Любка Дереша, які вийшли друком за останні роки: "Культ" і "Намір".

Характер дослідження зумовив необхідність комплексного використання різних методів: метод синхронного лінгвістичного опису, що визначає емпіричні спостереження; метод компонентного та структурного аналізу; метод контекстологічний.

У ході роботи були застосовані такі прийоми: спостереження, зіставлення, порівняння.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що аналіз неологізмів дозволяє глибше дослідити й теоретично осмислити їх лінгвістичну природу. Спостереження та висновки, зроблені у процесі дослідження, можуть бути використані у подальшому опрацюванні проблем, пов'язаних із вивченням неологізмів. Адже наукова розвідка репрезентує функціонування й аналіз авторських неологізмів.

Практичне значення передбачає використання її результатів під час викладання курсів лексикології сучасної української мови, спецкурсів у вищій школі, а також на уроках української мови та літератури, факультативах у школах, для друку в пресі, наукових статтях.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що здійснено поглиблений аналіз авторських неологізмів у творах Любка Дереша, визначено основні шляхи їх творення, розроблено нову класифікацію авторських неологізмів.

Під час роботи було використані мовознавчі матеріали з газет та журналів, лексикографічні джерела, а також підручники з граматики української, англійської та іспанської мов.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел(21 позиція), додатків А, Б.

Загальний обсяг роботи становить 31 сторінка, основного тексту - 27 сторінок.



1. Теоретичні засади дослідження авторських неологізмів

1.1 Неологізми як мовна універсалія: дефініція, типологія

Виникнення нових слів у мові - процес перманентний. Його перебіг у різні періоди історії літературної мови відбувається з неоднаковаю інтенсивністю. Кінець XX - початок XI століття позначився значними суспільними змінами і викликав появу величезної кількості нових реалій і понять, які потребували номінації. Так, у порівняно у короткий часовий відтинок лексико-семантична система української мови поповнюється великою кількістю різноманітних інновацій, що зумовило справжній неологічний прорив.

Інтенсифікація інноваційних процесів зумовлює підвищення інтересу лінгвістів до проблем неології взагалі (Е.І. Ханпіра, О.Г. Ликов, В.В. Лопатін, О.А. Габінська, О.А. Земська, А.О. Брагіна та інші), української зокрема (Г.М. Віняр, О.А. Стишов, Д.В. Мазурик та інші), спонукає до осмислення природи неологізмів і до систематизації неологічного матеріалу [3].

Досліджуючи процес неологізації, лінгвісти вкладають різний зміст у поняття неологізму. По-перше, неологізмом вважають слово або його лексичний зміст, що, на відміну від загальновідомих лексичних одиниць чи їхніх традиційних значень, характеризуються новизною і сприймається як незвичне. Тобто до неологізмів зараховують лексико-семантичні одиниці, які позначені стилістичним "відбитком свіжості". По-друге, у лінгвістиці відоме й інше хронологічне розуміння неологізмів. Зміст цього поняття значно ширший: воно охоплює всі нові явища в царині лексики, які виникли протягом певного визначеного процесу.

Ці два розуміння неологізму істотно відрізняються одне від одного.

Найновіші праці, що подають визначення неологізмів, звичайно, враховують обидва названі вище підходи. Поняття неологізмів зводиться до двох формувань: а) неологізми - це слова або мовні звороти, створені для позначення нового предмета, явища чи вираження нового поняття; б) неологізми - це слова, а також їхні окремі значення, сполучення слів чи вислови, які або з'явилися в мові на певному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцем (загальномовні неологізми), або були вжиті тільки в якомусь тексті, ситуації спілкування чи в мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські, неологізми-оказіоналізми) [9].

1.2 Класифікація авторських неологізмів у сучасній українській літературній мові

Актуальною на сьогодні є проблема класифікації неологізмів. Нею займалися такі мовознавці як В.В.Лопатін, Е.І.Хапніра, О.А.Земська, С.Н.Соскіна, О.А.Габінська, Ю.В.Шерех та інші. Проте однозначної, сталої класифікації так розроблено і не було.

Значна кількість науковців (В.В. Лопатін, О.А. Земська) виділяє такі поняття як неологізм (від гр. neos - новий та logos - слово) та оказіоналізм (від лат. Occasionalis - випадковий) і розшифровує їх співвідношення як родове до видового. Зокрема Лінгвістичний енциклопедичний словник (за редакцією В.Н. Ярцевої) подає таке визначення: "Неологизмы - слова, значение слов или сочетания слов, появившиеся в определённый период в каком-либо языке или использованые один раз ("окказиональные слова") в каком-либо тексте или акте речи" [13,331].

Цієї ж думки дотримується й О.А.Габінська, підкреслюючи і той факт, що оказіоналізм може бути першопочатковим етапом творення неологізму і що при прийнятті й використанні слова-унікуму узусом воно стає спочатку узуальним неологізмом, а при активному використанні - узуальним словом. Вона подає таке визначення поняття: "Оказіоналізми - це нові слова (неологізми), тобто слова невідомі загальній літературній мові, точніше більшості її носіїв, для яких кожне таке слово сприймається як нове, незнайоме, незвичне, незалежно від того, з якою метою воно створене: чисто номінативною або експресивно-стилістичною, за якою моделлю: високо- або малопродуктивною, непродуктивною або один раз втіленою в слові" [4].

У даній науковій роботі послуговуватимемось саме цим визначенням, але з деякими корективами. О.А.Габінська, як інші науковці, виділяє оказіоналізм (слово-унікум, індивідуальний новотвір, неологізм контексту, літературний неологізм, слово-саморобку, егологізм) як вид неологізму. У даній розвідці звужено видове визначення оказіоналізму до підвидного, що виділяється в авторських неологізмах, які в свою чергу є видом неологізмів. Поряд з оказіоналізмами як підвид авторських неологізмів виступають квазілексеми як специфічні одиниці мови у науково-фантастичних творах та англіцизми як найуважніший вид запозичень [4].

1.3 Особливості авторських запозичень

Питання належності запозичень до авторської неологічної лексики в певній мірі спірне. Але літературні запозичення в цьому плані мають свою особливість: вони як і оказіоналізми несуть експресивний характер і актуалізують текст твору.

Запозичені лексичні одиниці у сфері українського культурного простору дістають специфічне емоційне забарвлення. Цей ефект досягається "небажанням" авторів літературних творів чекати, доки слово "обживеться" в мові. Автори зразу ж слово-"ярлик" пристосовують до умов мови-запозичувача, української мови, що робить його новим, свіжим і динамічним. Це зумовлює появу нового явища в українській мові, яке ми класифікуємо як авторське запозичення.

Не можна стверджувати, що вживання авторських запозичень обумовлене "нестачею" в українській мові слів-відповідників. Просто на сучасному етапі розвитку не лише української мови, а й усієї української культури йде орієнтація на західноєвропейські та американські культурні зразки. Саме тому сучасні автори, маючи на меті зацікавити сучасного читача, активно послуговуються лексикою іншомовного походження.

1.4. Авторські неологізми в науково-фантастичній лексиці

Науково-фантастична лексика (НФЛ) служить для побудови матеріальної основи фантастичного світу або ж елементів фантастичного в творах художньої літератури. Дослідженням НФЛ присвячено досить таки мало уваги в сучасній лінгвістиці, хоча це явище на сьогодні є актуальним.

Деякі дослідники не схильні відносити НФЛ до авторських неологізмів, так як вони несуть першочергово в собі різні функції. Авторські неологізми (наприклад, розглянуті вже оказіоналізми і англіцизми) в більшості своїй несуть функцію підсилення експресії, створення образності в той час, як НФЛ служить для номінації вигаданих фантастичних понять [16].

У даній роботі використано поділ С.Н.Соскіної НФЛ на групи. Дослідниця вводить до складу НФЛ власне узуальні науково-фантастичні мовні одиниці (такі як, наприклад, робот, андроїд, кіборг), які вже стали загальновживаними і навіть інтернаціональними. Переходять від одного автора твору до іншого, або ж ті, які в перспективі можуть ними стати, і так звані "квазілексеми" [15], які автор використовує на позначення абсолютно нових, властивих лише його творам явищ та об'єктів фантастичної діяльності.

Специфіка української НФЛ полягає в тому, що вона в творах Любка Дереша несе скоріше функцію експресивну, а вже потім номінативну. Саме тому ми схильні виділяти "квазілексеми" саме у складі авторських неологізмів.

Таким чином, спираючись на роботи відомих мовознавців, а також зробивши певні висновки, розроблено нову класифікацію неологізмів. За нею співвідносимо неологізми і авторські неологізми відповідно як явище родове і видове. А вже до складу авторських неологізмів входять оказіоналізми, авторські запозичення та квазілексеми. Саме ця класифікація підходить якнайкраще для аналізу творів сучасного письменника Любка Дереша.



2. Деривація авторських неологізмів у сучасній українській літературній мові на прикладі творів Любка Дереша

2.1 Шляхи поповнення сучасної української літературної мови оказіоналізмами

У даній роботі розглянуто новотвори, що з'явилися в нашій мові шляхом деривації, серед них оказіоналізми. Така лексика є специфічною, індивідуально-авторською і тому для пересічного читача незвичною.

Аналіз авторських неологізмів у творах Любка Дереша здійснено за способами словотворення, використовуючи принцип аналізу "за моделями", які вже існують в українській мові.

2.1.1 Особливості творення іменників

Суфіксальний спосіб словотвору є одним із найпродуктивнішим в українській мові , суфіксальні іменники входять майже до всіх словотвірних категорій цієї частини мови, тож не дивно, що більшість оказіональних іменників у творах Любка Дереша створені саме цим шляхом.

В опрацьованих першоджерелах представлені суфіксальні іменникові оказіоналізми.

Відприкметникові іменники, назви осіб чоловічого роду зі значенням носія ознаки: волохатик - вживається на означення чоловічої особи із великою кількістю волосся на голові. Твориться за допомогою суфікса -ик- і відприкметникової основи: волохатик волохатий (аналогічна модель - відмінник). Подібним чином утворено також іменник грубастик - людина з надмірною вагою. Твориться за допомогою зменшено-емоційного суфікса -ик- і відприкметникової основи слова грубий (в значенні "товстий"): грубастикгрубий.

Іменники, назви осіб жіночого роду: хіппіска - жін. від хіпі. Твориться за допомогою суфікса іншомовного походження -іс(а), що використовується при творенні назв осіб жіночої статі (поетеса, актриса), і суфікса -к- на позначення зневажливого ставлення, що приєднуються до відіменникової основи іншомовного походження: хіппіска хіппіса хіпі (аналогічна модель - актриска).

Іменники, назви предметів: смаколик - солодощі, синонім - марципан. Твориться за допомогою суфікса -олик- приєднаного до відіменникової основи: смаколик смак (в українській мові нема аналогічних моделей, так як слово утворено за допомогою нехарактерного суфікса) [Додаток А].

Іменники, абстрактні назви: позиралка - те саме, що й погляд. Твориться за допомогою нехарактерного для даного словотвірного типу суфікса -к(а)- (вживається за аналогією до творення іменників, назв предметів) та віддієслівної основи: позиралка позирати [Додаток А].

Іменники зі значенням суб'єктивної оцінки: хіпусь - зменшено-емоційна форма від хіпі; твориться за допомогою зменшено-емоційного суфікса -усь-, приєднаного до твірної відіменникової іншомовної основи: хупусь хіпі (аналогічна модель - татусь).

Префіксальний спосіб словотвору набагато менш продуктивний у порівнянні із суфіксальним. Це може бути зумовлено і тим, що в нашій мові дуже мало іменникових префіксів. У творах Любка Дереша трапляються лише декілька префіксальних оказіоналізмів, утворених "українськими" префіксами: вирозуміння - те саме, що й розуміння, але з відтінком поглибленої уваги і повноти. Твориться за допомогою суфікса, характерного для творення дієслів, ви-, приєднаного до відсубстативованої основи: вирозуміння розуміння [Додаток А].

Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору іменників також є малопродуктивним. Іменники такого типу творяться традиційно від іменникових основ. Але серед проаналізованого матеріалу віднайдено незвичайні для української мови форми, мотивовані іншими частинами мови, утворені за аналогією до інших способів словотвору: здохлизна - труп, що вже почав розкладатись. Твориться за допомогою префікса з- та суфікса -изн(а), що приєднуються до відприкметникової основи: здохлизна дохлий (українська мова не має аналогічних суфіксально-префіксальних форм, вживається найчастіше сам суфікс - новизна) [Додаток А].

Безафіксний спосіб словотвору, що був таким популярним серед українських письменників початку минулого століття, на сьогодні також є малопродуктивним, однак, оказіоналізми, утворені в такий спосіб, носять характер новизни.

Серед проаналізованого матеріалу знайдено лише одне слово, утворене безафіксним способом: балак - мова. Твориться за першим типом словотвірних моделей як іменник соловічого роду II відміни усіченням віддієслівної основи: балакати - балак.

Основоскладання, або композити, є одним із найпоширеніших способів словотвору в СУЛМ. Розрізняють складання основ чисте і ускладнене суфіксацією.

Мовознавці виділяють сім продуктивних типів іменників. У творах Любка Дереша трапляються складні іменники майже всіх типів.

Так, наприклад, до першого типу відноситься оказіоналізм: гопнікобик - різновид гопа, що відрізняється силою і дурістю. Складний іменник чоловічого роду, мотивований сполученням двох іменників з сурядним зв'язком, вживається на позначення роду занять людини: гопнік + -о- + бик (аналогічна модель залізобетон). "Даний ареал заселений гібридними видами: гопнік-рагуль, гоп "Прикарпатський", гопнікобик." [7;51].

До другого типу - записколюб - той,що любить все записувати. Іменник чоловічого роду, який вживається на позначення особи за певними нахилами, мотивується сполученням дієслова любити і залежного іменника з об'єктною функцією записка за допомогою характерного інтерфікса -о- і супроводжується усіченням віддієслівної основи (аналогічна модель - китолов) [Додаток А].

Третій тип представлений таким іменником: срайтасьма - туалетний папір. Слово мотивоване сполученням іменника тасьма і жаргонного прикметника сральний. Зв'язок підрядний, відношення атрибутивні, складання основ чисте (схожа модель - чорнослив).

Четвертий тип також має за приклад один оказіоналізм: напередпрорахованість - абстрактне поняття, що вживається на позначення ситуації, коли всі дії прораховані наперед. Іменник, мотивований сполученням дієслова пророховувати із залежним прислівником наперед супроводжуване суфіксацією (схожа модель - гуртожиток).

При аналізі текстів не знайдено іменників п'ятого (мотивовані сполученням числівника з іменником) та шостого (мотивовані сполученням іменника із залежним займенником) типу.

Сьомий тип творення складних іменників шляхом основоскладання представлений таким оказіоналізмом: ломиголівка - кубик Рубик. Слово, загальна назва, мотивована поєднанням іменника голівка з дієслівною формою наказового способу ломи (аналогічна модель - крутивус).

Словоскладання, або юкстапозити, відрізняються від композитів тим, що їх словотворчою базою є сполучення слів прикладкового типу, яке супроводжується процесом тісного зближення за семантикою зазвичай двох компонентів і переростання їх в одне слово. Для юкстапозитів не потрібно підбирати якихось спеціальних типових моделей - вони всі творяться однаково.

Цікавим є лексичний ряд оказіоналізмів, де одне зі слів-компонентів вказує на додаткову ознаку гопа, представника вуличної субкультури, який відрізняється агресивною поведінкою: гоп-кислотник, гопнік-рагуль, гоп-лох-штріх-бик. "Даний ареал заселений гібридними видами: гопнік-рагуль, гоп "Прикарпатський", гопнікобик. Навіть можна натрапити на рідкісного гоп-лох-штріх-бика - воістину жалюгідне видовище!" [7;51].

Поєднанням компонентів синонімічного характеру відзначаються іменники, що вживаються на позначення представниць жіночої статі і негативна семантика яких підкреслює найхарактерніші їх ознаки як, наприклад, в оказіоналізмах курва-хвойда-мандрьоха, сучка-жучка-кусючка чи в іменнику на позначення осіб чоловічого роду бахоро-халамидники-ворохобники.

Дещо інший характер у юкстапозитів паскуди-в'єтнамки, багно-трясовиння, подушка-обнімушка, полочка-підпиралочка, чіча-ляля та сітка-плутанка. У даних оказіоналізмах один з компонентів носить виразно прикладковий характер, що однак дозволяє йому творити одну сематичну єдність з означуваним словом.

Для творів Любка Дереша абревіація також не є продуктивним способом словотвору неологізмів. Скоріш за все це зумовлено ще й тим, що цей спосіб використовується лише у творенні іменників. Знайдено декілька оказіоналізмів, утворених різними типами абревіації: садогомографіті - графіті, що зображує насилля людини над людиною. Твориться за змішаним типом шляхом поєднання двох початкових усічених основ садо- , гомо- з цілим словом графіті (аналогічна модель - профтехучилище).

Оказіоналізм ржіси (люди, які виконують роль "адвокатів" у вуличних бійках) утворено за ініціальним (звуковим) типом від початкових букв назви - рішителі життя і смерті (аналогічна модель - Епроп - експедиція підводних робіт особливого призначення). "Лев Сименко, мабуть, у таких випадках радив би знайти кілька дужих ржісів (для невтаємничених - рішителів життя і смерті) і порішити з пациками, себто натовкти їм гризла" [7;49].

Останнім часом особливою популярністю як спосіб творення словотвору, який створює актуалізований контекст творів, користується зрощення. Таке слово з'являється внаслідок втрати словосполученням його синтаксичних ознак і перетворення його в граматично оформлений іменник. Так, оказіоналізм ти-знаєш-стосовно-чого втратив свою первинну семантику і почав вживатись на означення слова горілка.

Отже, більшість оказіональних іменників у творах Любка Дереша створені суфіксальним способом та основоскладанням. Префіксальний, суфіксально-префіксальний, безсуфіксальний, абревіація, словоскладання - такі способи менш продуктивні в порівнянні із суфіксальним.

2.1.2 Особливості творення прикметників

Дериваційні процеси прикметників та іменників дуже схожі. Так як і для іменників для прикметників основними способами словотворення є афіксація і основоскладання.

Так, для якісних прикметників є характерними три типи твірних основ: слова з немотивованою основою; слова, мотивовані прикметниковими основами (похідні від них творятьза за допомогою суфіксів, що надають слову додаткового відтінку значення чи суб'єктивної оцінки: біластий, довгуватий); слова, мотивовані іншими частинами мови (похідні від них творяться за допомогою суфіксів, що надають слову нового значення).

Відносні прикметники творяться лише від основ інших частин мови: переважно від іменникових основ, рідше - від дієслівних чи прислівникових.

Присвійні прикметники творяться від основ іменників на позначення людей та тварин.

Серед проаналізованих творів Любка Дереша трапляються лише по одному слову, утвореному як префіксальним способом, так і суфіксально-префіксальним: промислений - те саме, що й продуманий, твориться за допомогою префікса про- та віддієприкметникової основи минулого часу: промислений мислений (аналогічна модель - продуманий) [Додаток Б].

Серед продуктивних способів словотвору прикметників основоскладання займає одну з провідних позицій. Так само як і в іменниках мовознавці виділяють декілька продуктивних моделей складних оказіональних прикметників. У проаналізованих першоджерелах трапляються тільки перші чотири типи з десяти.

Більшість слів належить до третього типу, моделі якого мотивуються поєднанням прислівникової та прикметникової, рідше дієприкметникової основ. У творах Дереша наявна менш поширена модель - прислівник + дієприкметник, - що, знову ж таки, несучи оказіональний характер, актуалізує текст. Серед таких прикметників є в'ялотекучий - вказує на повільність плину (про час); рідкозустріваний - той, що рідко зустрічається в повсякденному життя; хитровивернутий - непростий, складний по своїй природі; нудотно-сяючий - такий, світло якого втомлює зір. Перша частина таких слів мотивована прислівником (в'яло, рідко, хитро, нудотно), друга - дієприкметником, який нерідко носить оказіональний характер (текучий, зустріваний, вивернутий, сяючий) (аналогічна модель - новоутворений).

Так само часто трапляються слова четвертого типу - поєднання основ прикметника чи прислівника і прикметника зі значенням кольору. Незвичним є сам добір слів на позначення кольорової гами, її відтінків.

Так, у оказіоналізмах, схожих за своєю семантикою тьмянобагнистий і латунно-тьмяний один з компонентів позначає ступінь вираження кольору, а інший називає не сам колір, а речовину, яка його має. Так, прикметники багнистий і латунний вживаються на позначення брудно-зеленого, брудно-оранжевого кольору з сірим відтінком (аналогічна модель - світло-буряковий).

Проте написання автором прикметників на позначення кольору тьмянобагнистий не через дефіс, а латунно-тьмяний - навпаки, з дефісом, нормами української мови не мотивоване. Можливо, саме таке вживання назв цієї кольорової гами покликане звернути і посилити увагу читача до тексту.

Прикметники бляшано-сірий та поганково-синюшний творяться за тим самим принципом, але у своєму складі поєднують основи прикметників таким чином, що один з компонентів вказує безпосередньо на колір означуваного слова (сірий, синюшний), а інший (бляшаний, поганковий - прикметники відіменникового походження) підсилює цю ознаку.

Також до складних прикметників третього типу можна віднести оказіоналізм, що вживається на позначення якості, палюче-гаряча - така, що має високу температуру. Характер його творення подібний до творення двох попередніх слів: один з компонентів вказує на ознаку (гаряча), а інший її підсилює (палаюче).

Найцікавішим з погляду семантики є оказіональний прикметник комп'ютерно-підвальний, який вживається на позначення блідого, можливо, білого кольору (про обличчя), проте не має в своєму складі прикметника, який би безпосередньо позначав колір. Тобто, це слово утворено на межі морфологічного і лексико-семантичного способів творення.

Рідше трапляються оказіональні прикметники першого і третього типу.

Так, в тексті виявилося лише одне слово, що твориться за моделлю першого типу: лускокрилий - той, що має на крилах луску. Прикметник утворений на основі словосполучення іменника і прикметника з підрядним зв'язком за допомогою інтерфікса -о- (аналогічна модель - кам'яновугільний). До другого типу можна віднести слово гартівсько-плужницький - тут значення оказіоналізму не до кінця з'ясовано, але має виразний негативний характер, вживається на позначення незадовільного стану. Прикметник мотивується поєднанням двох прикметникових синтаксично рівноправних основ (аналогічна модель - науково-дослідний).

Для творчості Любка Дереша оказіональні прикметники, утворені словоскладанням, є мало характерними. Відтак знаходими всього лиш три такі оказіоналізми.

Так, як і серед іменників, наявне багатокомпонентне слово, частини якого поєднані синтаксично рівоправним зв'язком і по суті своїй є синонімічним рядом-накопиченням людських чеснот: скромний-ввічливий-вихований.

Оказіоналізм готик-дез-думовий - вживається на позначення стилю в музиці, який поєднує зарубіжні і національні музичні традиції (автор вживає слово з іронією).

Незвичну природу має також присвійний складний прикметник пано-Андрієвий, який у своєму складі має два слова - пан Андрій, що в основі своїй є незвичним, тому і несе оказіональний ефект.

До оказіональних прикметників, що творяться лексико-семантичним способом, можна віднести таку незвичну конструкцію слів як вика/ка/па/на. З наданням слову нової форми - викапана (дуже схожа) вика/ка/па/на. Слово фактично не міняє семантику, але воно здобуває нового негативного відтінку значення, чому сприяє контекстуальне оточення прикметника.

До лексико-семантичного способу відносимо також прикметники, утворені грою слів. Оказіоналізм наголоперидолений фактично є майже випадковим збігом звуків, які автор підібрав за аналогією до "синонімічного" ряду "… мовляв, п'яний… накурений… наголоперидолений.. тощо". [12]

Таким чином, суфіксація - це один із найпродуктивніших способів творення прикметників. Основоскладання займає одну із провідних позицій у творенні оказіональних прикметниках. Словоскладання та префіксальний, суфіксально-префіксальний способи для творчості Любка Дереша є мало характерними. Лексико-семантичний спосіб представлений грою слів [12].

2.1.3 Особливості творення форм дієслів

Словотвір українських дієслів - це складна дериваційна система, у якій взаємодіють різноманітні способи і засоби формування похідних лексичних одиниць. На жаль, сучасні письменники, створюючи нові слова, не так активно використовують оказіональні дієслова, як, наприклад, оказіональні іменники чи оказіональні прикметники.

Серед проаналізованих авторських неологізмів було віднайдено оказіональні дієслова лише двох форм: особові дієслова і дієприкметники.

Для актуалізації тексту така форма дієслова як дієприкметник використовується з більшою активністю, маючи при цьому свої "оказіональні" особливості. Твори Любка Дереша яскраво цей факт ілюструють. На жаль, недостатньо вихідного матеріалу, щоб зробити детельний аналіз оказіональних дієслів. У творах Любка Дереша було віднайдено всього два цікавих випадки вживання оказіональний особових дієслів.

Так, оказіоналізм поспостерігати - те саме, що й угледіла, було утворено префіксальним способом. Варто зазначити, що дієслівні префікси можуть виконувати модифікаційну й словотворчу роль. У даному випадку використано модифікаційні префікси видових значень по- та с- та префікса-кваліфікатора по-, які додаються до віддієслівної основи: поспостерігати стерегти. Незвичність цього слова полягає в тому, що для української мови не характерне вживання підряд двох префіксів-модифікаторів (схожа модель - поінформувати).

При аналізі дієприкметників у творах Любка Дереша можна зробити висновок, що даний вид авторських неологізмів варто поділити на дві групи: дієприкметники, мотивовані віддієслівною основою, яка відповідає нормам сучасної української мови; дієприкметники, мотивовані вже оказіональною дієслівною основою.

Оказіональність першого виду авторських дієприкметників полягає у незвичності використаного автором самого форманта.

Так, наприклад, оказіональний дієприкметник поспішаючий - той, хто спішить, утворений автором суфіксальним способом за аналогією до російського спешащий (за тлумачним словником українська мова не має слова-аналогів, такий російський дієприкметник передається підрядним реченням) за допомогою формотворчого суфікса -юч-, який додається до віддієслівної основи: поспішаючий поспішають (аналогічна модель - керуючий).

Дещо інший шлях творення дієприкметника покорочений - той, якого вкоротили. Особливість його полягає в незвичності префікса, який обрав автор: замість звичних пефіксів в-, с- (вкорочений, скорочений) він обрав нехарактерний для даного випадку префікс по-, що надало слову нового відтінку значення і разом з тим оказіонального характеру.

Незвичність дієприкметника нечіпаний - те саме, що й недоторканий, полягає в тому, що в сучасній українській мові мотивуюче дієслово чіпати, до якого приєднано префікс не- (зі значенням заперечення) і суфікса -ан-, вже майже вийшло зі вжитку, воно не є продуктивним для творення сучасної українськиї лексики.

Оказіональне слово скацапізований - те саме, що й зросіщений, твориться традиційним шляхом додавання префікса с- та суфіксів -ова- й -н-, до віддієслівної оказіональної основи жаргонного слова: скацапізований кацапізувати (аналогічна модель - замордований мордувати).

Отже, деривація дієслівних форм відрізняється від словотвірних процесів іменників та прикметників. Найпоширенішими способами творення дієслівних форм є суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний.

2.1.4 Особливості творення прислівників

Оказіональний прислівник своєю подвійною незвичністю (сам факт оказіональності, до якого додається нетиповість обраної частини мови) актуалізує текст і приваблює читача.

За морфемною будовою розрізняють первинні і вторинні прислівники. Нас цікавить лише другий тип прислівників - вторинні, або ті, що співвідносяться з іншими частинами мови.

Серед проаналізованих авторських новотворів Любка Дереша знайдено лексеми лише першої групи: спіритуалістичніше - те саме, що й більш духовно. Прислівник мотивується основою якісного прикметника іншомовного походження: спіритуалістично спіритуалістичний. Оказіональність його полягає в тому, що даний тип якісно-означальних прислівників не може мати ступеня порівняння, але автор за допомогою формотворчого суфікса -іш- дає можливість слову його здобути: спіритуалістичніше спіритуалістично спіритуалістичний.

Такий прислівник, як ротонапхано - з повним ротом, твориться від складного вже оказіонального прикметника традиційним способом словотвору - додаванням прислівникового суфікса -о- : ротонапхано ротонапханий + -о- рот + напханий (прикметник твориться за моделлю першого типу). "- Ото вони? - спитав розчаровано за якусь хвилину жування Роня, все ще ротонапхано" [7;58].

Не характерним для прислівників є також префіксально-суфіксальний спосіб творення у тому вияві, в якому ми знаходимо його в творах Любка Дереша. Замість традиційних формантів автор творить такі неологізми як замерзлякувати - відчуваючи сильний холод, за допомогою нетрадиційного префікса з- та традиційного суфікса -о- від прикметникової основи: замерзлякувато мерзлякуватий.

Такий прислівний як електрофікуюче твориться від прикметникової основи за допомогою традиційного суфікса -е-: електрофікуюче електрофікуючий. Оказіональність даного прикладу полягає в тому, що прислівники традиційно творяться від основ якісних прикметників, а не відносних.

Незвично для прислівників мати також складну форму. Як в оказіоналізмі залізобетонно-міцно - найвищий ступінь міцності, який твориться шляхом поєднання відприкметникових основ, одна з яких вже навіть є складною.

У творах Любка Дереша знаходимо також оказіональні прислівники, утворені лексико-семантичним способом: ой-неспроста та самі-знаєте-чого. Так само як і при деривації іменників та прикметників цим способом - сталі конструкції слів настільки стали звичними у вживанні, що почали функціонувати як одне ціле.

Отже, прислівники у творах Любка Дереша творяться в більшості суфіксальним способом, рідко - префіксально-суфіксальним, основоскладанням, лексико-семантичним способами.

2.2 Деривація авторських запозичень

Серед проаналізованого матеріалу було виявлено лексеми з суфіксальним способом творення.

Таке авторське запозичення як прикметник олдовий - те саме, що й старий, мотивоване англійським словом old - олд, до якого додається український суфікс -ов-, який при цьому втрачає первинну семантику (традиційно формує слово на позначення матеріалу, з якого зроблено предмет), творячи якісний прикметник невідіменникової основи: олдовий олд (схожа модель - березовий) [21].

Суфіксально-префіксально-постфіксальним способом творяться лише дієслова: доаморкався - отримав якісь негативні наслідки після залицяння. Твірною основою виступає французький іменник amore - аморе, до якого додається український префікс до- зі значенням завершеності дії, суфікс -ав- та постфікс -ся: доаморкався амореш (аналогічна модель - допився).

Також автор творить нові слова шляхом переосмислення їх первинного значення. Хоча при цьому вони не набувають граматичних ознак лексики мови-запозичувача, їх теж можна віднести до класу авторських запозичень. Так англійське сполучення уорнер бразерс (Worner brothers) до цього мало два значення: 1) дослівно брати Уорнери; кінокомпанія; 2) заснована братами Уорнерами. Автор надає сполученню додаткової семантики - міцна дружба, український відповідник - нерозлийвода.

Таким чином, основним способом деривації авторських запозичень є афіксація, менш поширеним є лексико-семантичний спосіб, а саме прийом "гри слів".

2.3 Специфіка творення квазіолексем

Творення квазіолексем здійснюється за дещо іншим принципом, аніж творення оказіоналізмів та авторських запозичень. Це зумовлено передусім дещо іншою диференціацією квазіолексики: лексичні НФЛ; семантичні НФЛ; стилістичні НФЛ.

Крім того, варто зазначити, що, окрім деривації при творенні НФЛ, автор використовує такий прийом як немотивоване аналогічне поєднання випадкових звуків мови, які, однак, несуть певну семантику і мають всі ознаки мови-носія. Це і є головною специфікою творення квазілексем.

Любко Дереш використовує неологізми лише перших двох груп.

Семантична НФЛ - це узуальне слово зі спеціально розвиненим науково-фантастичним значенням, вона поділяється на загальножанрову та авторську, тобто такі загальномовні слова, яким нове фантастичне значення приписується автором у контексті науково-фантастичного твору [16].

До лексичних квазілексем варто віднести такі слова як псі-генератор та лептопний сканер - пристрої для читання думок. Вони мотивуються сполученням узуальних лексем, але саме це сполучення має квазілексемний характер.

Абревіація саме змішаного типу у творах Любка Дереша є дуже продуктивним способом творення: іменник псі-генератор твориться за змішаним типом складноскорочення шляхом поєднання усіченої основи прикметника псі психічний та іменника генератор; фенопам'ять - пам'ять людини, яка може запам'ятовувати абсолютно все. Мотивується сполученням усіченої основи прикметника та цілого іменника: фенопам'ять феноменальна пам'ять.

Також автор активно послуговується префіксацією, використовуючи саме префіксоїди при творенні квазілексем: псевдопам'ять - образи в пам'яті людини, які не могли відбутись насправді, але відклались у мозку, вигадана пам'ять. Мотивується відіменниковою основою, до якої приєднується суфіксоїд псевдо-: псевдопам'ять пам'ять.

Отже, творення квазіолексем істотно відрізняється від творення оказіоналізмів та авторських запозичень. Автор використовує при творенні квазіолексем немотивоване аналогічне поєднання випадкових звуків мови. Абревіація змішаного типу є найпродуктивнішим способом творення.

неологізм літературний лексичний дереш



Висновки

Мова помирає в той момент, коли останній неологізм стає узуальним словом. Тоді помирає її література, її культура, її носії зникають з лиця землі, розчиняючись в інших народах. Процес появи неологізмів є невпинним, він наявний у кожній галузі науки та суспільства.

Актуальною є проблема класифікації неологізмів. Неологізми і авторські неологізми співвідносяться як явище родове і видове.

У даній розвідці розроблена нова класифікація неологізмів, відповідно до якої і проводився аналіз.

До складу авторських неологізмів входять оказіоналізми, авторські запозичення та квазілексеми. Саме ця класифікація підходить якнайкраще для аналізу творів сучасного письменника Любка Дереша

Авторські неологізми представляють собою багатий матеріал у словотвірному, функціональному і семантичному планах. Ця лексика не лише збагачує українську мову, а й містить у собі часточку власного світобачення творця, його світогляду та національної самобутності.

Новотвори є специфічною лексикою, тому для пересічного читача незвичайною. .

Відповідно до змісту дослідження було виявлено, що найбільший пласт цієї лексики у творах Любка Дереша займають оказіоналізми, менше - авторські запозичення, а квазілексем зовсім мало. Це можна пояснити тим фактом, що твори письменника містять лише елементи фантастичного.

Основним джерелом поповнення лексичного складу мови є деривація, якою і було утворено більшість авторських неологізмів Любка Дереша.

Аналіз оказіоналізмів та авторських запозичень було здійснено відповідно до моделей, існуючих в сучасній українській літературній мові.

Оказіональні іменники у творах Любка Дереша створені суфіксальним способом та основоскладанням. Префіксальний, суфіксально-префіксальний, безсуфіксальний, абревіація, словоскладання - такі способи менш продуктивні в порівнянні із суфіксальним.

Суфіксація - це один із найпродуктивніших способів творення прикметників. Основоскладання займає одну із провідних позицій у творенні оказіональних прикметниках. Словоскладання та префіксальний, суфіксально-префіксальний способи для творчості Любка Дереша є мало характерними. Лексико-семантичний спосіб представлений грою слів.

Деривація дієслівних форм відрізняється від словотвірних процесів іменників та прикметників. Найпоширенішими способами творення дієслівних форм є суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний.

Прислівники у творах Любка Дереша творяться в більшості суфіксальним способом, рідко - префіксально-суфіксальним, основоскладанням, лексико-семантичним способами.

Основним способом деривації авторських запозичень є афіксація, менш поширеним є лексико-семантичний спосіб, а саме прийом "гри слів".

Творення квазіолексем істотно відрізняється від творення оказіоналізмів та авторських запозичень. Автор використовує при творенні квазіолексем немотивоване аналогічне поєднання випадкових звуків мови. Абревіація змішаного типу є найпродуктивнішим способом творення.

У ході роботи довелося зіткнутися з такими проблемами:

відсутність сталої класифікації, що спонукало розробити власну;

відсутність українських досліджень науково-фантастичної лексики.

Авторські неологізми є особливим пластом лексики, який потребує поповнення, твори Любка Дереша є активним джерелом цього процесу.



Список використаних джерел

1. Брагіна А.А. Неологизмы в русском языке. Пособие для студентов и учителей. - М.: "Просвещение", 1973. - 230 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови/Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. - 1440 с.

3. Віняр Г.М. Творення нової лексики в українській мові кінця XX століття // Південний архів: Збірник наукових праць / Херсонський ДПУ, 2003. - Вип. 21. - С. 35-38.

4. Габинская О.А. Типология причин словотворчества [Текст] / Габинская О.А. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1981. - 153 с. (Библиогр.: с. 142-152).

5. Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я. та ін.; Підручник / За ред. Грищенка А.П. -- 3-тє вид., допов. -- К.: Вища шк., 2002. -- 439 с. -- ISBN 966-642-092-9.

6. Даниленко Л.І. У пошуках віртуальної дійсності: (стилістичне розв'язання проблеми мовної фальші в малій українській прозі 80-90-х років XXст.) // Слово і час. - 1999. - №4-5. - С. 12-14, 10-13.

7. Дереш Любко Культ: Роман / Худож.-оформлювач І.В. Осіпов. - Харків: Фрліо, 2010. - 219 с. - (Гарфіті).

8. Дереш Л. Намір! [Текст] / вступ. ст. Ю.Р. Іздрика. - Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2010. - 272 с.

9. Караванський С.Й. Оказіоналізми, або слова-унікуми // Дивослово. - 2001. - №12. - С.11.

10. Колоїз Ж.В. Лексичні оказіоналізми як засіб творення актуалізованого контексту // Рідний край / Відп. Секр. Г. Білик. - Полтава, 2002. - №1(6). - С. 30-34.

11. Курс сучасної українськох літературної мови, ч. 1: Підручник М.А. Жовтобрюх, Б.Н. Кулик; За ред.. В.Й. Марков. - К.: Радянська шк., 1959. - 392с.

12. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навч. закладів освіти. - К.: видавничий центр "Академія", 2002. - с. 236

13. Лінгвістичний енциклопедичний словник / За ред. В.Н. Ярцевої. - М., 1987. - С. 331.

14. Нечволод Л.І.. Сучасний словник іншомовних слів. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. - 768 с.

15. Пфандль Х. Осиле и бессилии пуризма: Англицизмы и интернационализмы и их возможные альтернативы // Вопросы языкознания. 2003. - №6. - С. 19-24.

16. Соскина С.Н. Окказиональные образовани научной фантастики (на материале англ. яз.): Дис… канд. филолог.наук. 10.02.04. - Л., 1980. - 174с.

17. Ставицька Леся Український жаргон. Словник. - К.: Критика, 2005. - 496 с.

18. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін..; За ред.. М.Я. Плющ. - К.: Вища шк., 1994. - 414с.

19. Сучасний тлумачний словник української мови / За заг. ред. Д-ра філологічних наук. проф.. В.В. Дубічинського. - Харків.: ВД "ШКОЛА", 2006. - 642 с.

20. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін..; За ред. А.П. Грищенка. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 1997. - 493с.

21. Юферева О.В. Функційні особливості англіцизмів у сучасній українській пррозі // Дивослово. - 2007. - №12. - С. 36-37

Размещено на Allbest.ru

...