Інфінітив та інфінітивні конструкції в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІНФІНІТИВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1 Інфінітив як форма англійського дієслова

1.2 Граматичні категорії інфінітиву

1.3 Синтаксичні функції інфінітиву

1.4 Переклад інфінітиву

РОЗДІЛ 2. ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Структура інфінітивних конструкцій

2.2 Синтаксичні функції інфінітивних конструкцій

2.3 Переклад інфінітивних конструкцій

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАД ІНФІНІТИВУ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ.

3.1 Приклади перекладу інфінітива та інфінітивних конструкцій у технічній

літературі.

3.2 Комплекси з інфінітивом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Тема даної курсової роботи - «Інфінітив та інфінітивні конструкції в англійській мові.». Тема являється досить актуальною, оскільки перекладач досить часто зустрічається з проблемою перекладу англійського інфінітиву.

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні та вивченні особливостей перекладу англійського інфінітиву та інфінітивних конструкцій в англійській мові..

Причина вибору даної теми для дослідження у курсовій роботі полягає в значній цікавості дослідників до вивчення цієї теми.

Не випадково питання про інфінітив особливо хвилювало грамматистів. Частина їх (фортуновская школа, крім О.М. Пєшковського) рішуче видділяла інфінітив від дієслова, посилаючись на те, що за своїм походженням інфінітив є ім'ям з дієслівної основою, що інфінітив не належить до числа ні предикативних, ні атрибутивних форм дієслова. Інфінітив був оголошений особливої частиною мови і розглядався як слово, не причетне до відмінювання. Так, інфінітив був виділений з категорії дієслова в самостійну категорію І.Ф. Калайдовичем.

Відомо, що і О.О. Потебня, вважаючи інфінітив особливою частиною мови, все ж таки приписував йому ставлення до невизначеної особи. Інфінітив, по Потебні, "не містить в собі свого суб'єкта, але вимагає його як прикметник і дієслово... Відмінність невизначеного способу від особистого дієслова полягає в тому, що останній містить у собі визначення особи (1-ї, 2-ї або 3-ї), тоді як у невизначеному способі особа залишається невизначенною". [3, ст.243].

Точно також академік О.О. Шахматов слідом за О.О. Потебнею наполягав на тому, що "Неможливо - без насильства над мовою і над своєю свідомістю - побачити в формі жити окреме слово, не пов'язане з формами живу, я жив і т. і. Не можна також беззастережно протиставляти інфінітив всім іншим "предикативним формам дієслова" [3, с.343].

Окрім цих вчених проблемами перекладу англійського інфінітиву також детально вивчали Качалова К. Н. та Ізраілевич О.Є., Зражевська Т.А. і Біляєва Л.М., В.С. Сліпович.

Ми бачимо, що дослідженню інфінітиву було присвячено багато праць як українських, так і іноземних фахівців і дослідників. Ця проблема вивчена досить глибоко, але на наш погляд, вона все одно залишається актуальною і, в якійсь мірі, новою для сучасних вчених, тому що з'являються нові проблеми, які ще треба вивчити, яким не було приділено досить уваги.

Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

дослідити тему інфінітиву та інфінітивних конструкцій,

визначити особливості перекладу англійського інфінітиву,

ознайомитися та проаналізувати англійський інфінітив.



РОЗДІЛ 1. ІНФІНІТИВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1 Інфінітив як форма англійського дієслова

інфінітив англійський дієслово граматичний

Дієслово - це повнозначна частина мови, що називає дію(to run бігти, to read читати, to speak говорити), стан (to be бути, to sleep спати), відчуття (to love любити, to feel відчувати, to smell пахнути), процеси мислення(to think думати, to consider вважати)[8, с. 7]. Всі англійські дієслова поділяються на правильні (regular) і неправильні (irregular).У реченні вони виступають у ролі присудка. Дієслово має граматичні категорії часу, особи, числа, стану,виду. Система часів дієслова поділяється на такі групи: Simple, Indefinite, Рrogressive (абоСontinuous), (Рerfect).

Дієслово також має функціональну класифікацію. І.П. Іванова вважає, що функціональна класифікація - це класифікація дієслів за здатністю виступати у різних типах присудків [16, с. 48]. Отже, за цим розгалуженням дієслова можуть бути: повнозначні, які самостійно виражають дію або стан; службові (допоміжні, дієслова-звязки), які виконують граматичну роль у реченні; модальні, які передають причетність до дії.

І.В. Корунець зазначає, що завдяки лексико-граматичним властивостям дієслово в реченні виступає в ролі предиката та може входити до складу таких комбінацій а) з іменними частинами мови, передаючи функції субєкта або обєкта (The student passed his examinations); б) з іншими дієсловами(to want to know, to want to read); в) з прийменниками (to depend on)та сполучниками (neither read nor write) [18, с. 231].

Як вже згадувалося у попередньому розділі, дієслово має як особові, так і безособові форми. До безособових форм належать: інфінітив, герундій, дієприкметник.

У цьому розділі ми більш детально розглянемо інфінітив.

Інфінітив - це безособова форма дієслова, яка в українській мові відповідає неозначеній формі дієслова та відповідає на питання що робити?, що зробити?. Інфінітив тільки називає дію або стан, не вказуючи на особу та число. Він є формою дієслова, тому має такі ознаки дієслова: прямий додаток (I would like to settle the matter. - Мені б хотілося залагодити справу.); визначатись прислівником (I asked him to speak slowly. - Я попросив його говорити повільніше.). Роль інфінітиву визначається тим фактом, що парадигма являє собою фактичну підставу для виведення всіх форм правильних дієслів. Тому саме він використовується для введення дієслівної словникової статті.

Суть полягає у тому,що інфінітив може виконувати ті ж функції, що і іменник, і має категорії виду (Common, Continuous) та стану (Active, Passive), як дієслово.

Формальним показником інфінітиву є частка to. Але, як зазначає Б.С. Хаймович, цей показник не відноситься до частки як частини мови, не має лексичного значення та поєднується лише з інфінітивом [24, с. 188]. Але саме частка to відрізняє інфінітив від особових форм дієслова, які є омонімічними формами. Між ними є відмінність. Показником особової форми є будь-який тип співвіднесеного з нею підмета, у тому ж числі й інфінітиву. Інколи частка to передає сам інфінітив. Найчастіше це явище використовується у розмовній мові, коли інфінітивна частка to закінчує фразу. Наприклад, Im not going to play the fool just because you tell me to. Здебільшого інфінітив вживається з часткою, але якщо у реченні використовується два інфінітиви, зєднані сполучниками and або or, то частка to перед другим інфінітивом не ставиться. Наприклад: I would like to lie down and go to sleep.

К.О. Гузєєва вказує,що інфінітив може вживатися без частки to у таких випадках: після дієслів чуттєвого сприйняття (to feel, to see, to watch, to observe); дієслів, що виражають спонукання до дії або дозвіл (to let); після виразів з but, cannot but, nothing but; у речення, які починаються з why not…; після допоміжних дієслів у Present, Past, Future Indefinite; якщо два інфінітиви звязані сполучниками and, except, than; після модальних дієслів (за винятком have to, be to, ought tо. Після цих модальних дієслів частка вживається обовязково!) [9, с. 174].

Як зазначає Т.М. Жималєнкова, є особливий випадок вживання частки to. Це структура Split Infinitive, в якій між часткою to та дієсловом вживається прислівник. Наприклад: He began to slowly get up off the floor. - Він почав повільно підводитись з підлоги[13, с. 131].

У XIX столітті англійські вчені вважали, що структура Split Infinitive не є правильною з граматичної точки зору. Свої висновки вони ґрунтували на правилах латинської мови, в якій немає форми інфінітиву, що складалась би з двох слів, тому розчепити інфінітив неможливо. Але сучасні вчені не дотримуються цієї точки зору. Завдяки структурі Split Infinitive можна уникнути не правильного трактування змісту тексту. Порівняємо два речення: Steve decided to quickly feed Amy's cats. Стів вирішив скоріше нагодувати котів Емі. Steve decided quickly to feed Amy's cats. Стів швидко вирішив нагодувати котів Емі [29].

1.2 Граматичні категорії інфінітиву

Граматична категорія - одне із головних понять будь-якої мови. Це сукупність однорідних, протиставлених одне одному граматичних значень. В.Д. Аракін вважає, що є два поняття граматична категорія. З одного боку - це загальне граматичне поняття, яке існує в даній мові і виражає найбільш характерні ознаки або властивості даної мови як системи. З іншого боку - це відокремлений клас слів, який має ці граматичні ознаки[2, с. 90].

Граматична категорія містить у собі не менш ніж два протиставлені граматичні значення та повинна мати граматичні показники. Наприклад, граматичні значення однини і множини в сукупності утворюють граматичну категорію числа; граматичні значення теперішнього, минулого і майбутнього часів - граматичну категорію часу. В лінгвістичній літературі граматична категорія має ширше поняття, ніж граматичне значення або граматична форма.

А.О. Худяков зазначає, що даний термін використовується широко стосовно будь-якого класифікаційного обєкту граматики, наприклад «категорія імені», «категорія дієслова» та інші. Але більш звичним є трактування граматичних категорій як позначення конкретних змістовних параметрів морфології та синтаксису - категорій числа, відмінку, виду та інших [25, с. 18].

Граматична категорія виявляється в граматичних опозиціях, що складаються з двох (бінарна) або більше членів (багаточленна). Наприклад: категорія числа. Однина -cat, множина - cats. Перший член цієї опозиції є немаркований, а другий - маркований, бо має граматичний показник.

Як було вже сказано, інфінітив має категорії виду (Common, Continuous), стану (Active, Passive) та категорію часової віднесеності.

Зараз ми розглянемо ці питання більш детально.

1.3 Синтаксичні функції інфінітиву

Спочатку розглянемо поняття синтаксична функція. Л.С. Бархударов дає чітке визначення цього поняття: …синтаксичною функцією слова або групи слів називається той безпосередній синтаксичний звязок, завдяки якому дане слово або група слів приєднується до речення… [5, с. 32].

Отже, інфінітив у реченні може виконувати усі синтаксичні функції, що виконує іменник, крім функції прийменникового додатка і деяких обставин. Таким чином, інфінітив може виступати у ролі підмета, частини іменного присудка,додатка, означення, обставини мети та наслідку. Крім цього, інфінітив використовується як частина дієслівного присудка. Інфінітив може використовуватися ізольовано та у поєднанні зі словами (додатками та обставинами)[28].

Зараз ми розглянемо синтаксичні функції інфінітиву більш детально.

Інфінітив, який виступає у ролі підмета, як правило, ставиться на початку речення. Наприклад: To walk in the garden was very pleasant. - Гуляти по парку було дуже приємно. Інколи інфінітив у якості підмета ставиться після присудка. У цьому разі речення починається з формального підмета it.

Інфінітив може виступати в якості обставини мети (ставиться після присудка або на початку речення), наслідку(як правило, використовується з прислівниками too, enough, sufficient), способу дії (вживається з сполучниками as, if, asthough) та обставини. Наприклад: I came here saw her. - Я прийшов сюди, щоб побачити її.; He was too young to give me a wise advice. - Він був надто молодим, щоб дати мені мудру пораду. Як вказує М.А.Бєляєва, перед інфінітивом у функції обставини мети часто вживається сполучник in order, який на українську мову перекладається для того, щоб [6, с. 158].

У ролі іменної частини складеного іменного присудка інфінітив вживається у поєднанні з дієсловом-звязкою to be. Наприклад: To prolong this discussion is to waste time. - Продовжувати це обговорення - марно витрачати час.

Також інфінітив може виступати у ролі частини складеного дієслівного присудка. У цій функції інфінітив вживається з: модальними дієсловами(can (could), may (might), must, should, would) а також з дієсловами to have та to be у модальному значенні; з дієсловами to begin, to start, to continue, to end, to stop, to want, to decide, to intend, to try, які не мають закінченого значення без інфінітиву.

В якості додатка інфінітив вживається після перехідних дієслів, що виражають прохання, спонукання до дії (to help, to assist, to like, to prefer, to forget, to ask, to beg, to promise, to recommend). Наприклад: I promised him to do it. - Я обіцяла його зробити це. Інфінітив може бути частиною складного додатку. Наприклад: Everyone watched him walk across the garden. - усі дивились, як він йшов через садок.

Як зазначає Л.С. Бархударов, інфінітив вживається у таких словосполученнях (як залежний компонент): дієслівних began to read; адєктивних ready to go; субстантивних а book to read; як обєктивно-предикативний член в трьохчленній дієслівній конструкції to see somebody run[3, с. 212].

1.4 Переклад інфінітиву

Н.В. Батіщєва зазначає: …при перекладі значну роль відіграють такі вимоги: по-перше, передача змісту з елементами його первісної форми. Значення цих елементів визначається по звязку зі змістом та направляє вибір засобів; по-друге, вимоги мови перекладу… [26].

Синтаксична функція інфінітиву впливає на спосіб його перекладу. Невідповідність в граматичній системі двох мов та неможливість точно передати значення тієї чи іншої граматичної форми компенсується за допомогою лексико-граматичних трансформацій. Зараз ми розглянемо способи перекладу інфінітиву більш детально.

Інфінітив в якості підмета перекладається на українську мову інфінітивом або іменником. Наприклад: To read English books is very important. - Читати книжки на англійській мові - дуже важливо. Читання англійських книжок - дуже важливе. Переклад речень, які починаються з формального підмета it, на українську мову виконується без перекладу формального підмета. Наприклад: It is strange to speak to him about it. - Незвично говорити з ним про це.

Інфінітив, який виступає у ролі частини присудка, перекладається іменником, неозначеною формою дієслова або особовою формою дієслова. Як частина дієслівного присудка інфінітив вживається:

в поєднанні з модальними дієсловами та з дієсловами, які наближені за змістом до модальних (передають сумніви та невпевненість). Наприклад: He seems to have read this book. - Він, здається, читав цю книжку.

Як частина складеного іменного присудка інфінітив перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова або іменником. Наприклад: His greatest wish was to turn his native town into a health resort.- Його найбільшим бажанням було перетворити рідне місто на курорт.

Я.І. Рецкер вважає, що інфінітив у ролі складного присудка може перекладатись як неозначеною формою дієслова, так і модально-вставними словамияк повідомляють, як передають та іншими. Наприклад: Like other things, it (the football) is sometimes said to have been introduced by the Romans.- Футбол, як інколи стверджують,як і інші нововведення, був привезений до Англії римлянами [20, с. 33].

Інфінітив, який вживається в якості додатка, перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова. А інфінітив, який вживається як частина складного додатка, перекладається дієсловом, що виконує функцію присудка підрядного речення. Наприклад: We don't want them to be late.- Ми не хочемо, щоб вони запізнились.

При вживанні інфінітиву у якості означення в англійській мові на українську мову інфінітив перекладається означальним підрядним реченням, у якому присудок має відтінок можливості, бажання, обовязковості або майбутнього часу. Показником функціонування інфінітива, як означення, є його положення у реченні після: іменника; неозначеного займенника (somebody, anybody, nobody, everybody, someone, anyone); порядкового числівника, займенників, що виражають кількість (much, little, enough, agreatdeal, alot, plenty). Наприклад: The issue to consider next deals with our company.- Питання, що буде розглядатись далі, стосується нашої компанії. У разі якщо інфінітив вживається з прийменником, то переклад інфінітиву потрібно починати з прийменника. Наприклад: The things that you see here, are things to be seen and not to be spoken of. - Речі, які ви бачите тут, є речами, які можна бачити, але про які не можна говорити.

Інфінітив у функції обставини також перекладається за допомогою неозначеної форми дієслова та іменника, рідше - за допомогою дієприслівника. Як обставина мети інфінітив може знаходитись як спочатку, так і у кінці речення. Інколи перед ним може бути союз in order. Приклад: To know English well you must work hard. - Для того, щоб добре знати англійську мову, ви повинні багато працювати. Як обставина наслідку інфінітив має модальний відтінок можливості. З прислівниками too, enough, sufficiently інфінітив перекладається неозначеною формою дієслова з союзом для того, щоб; щоб. Наприклад: He is too young to make such decisions. - Він занадто молодий, щоб приймати такі рішення.

Інфінітив, що вживається в якості вставного члена речення завжди виділяється комою чи тире та може перекладатись: дієприслівниковим зворотом; неозначеною формою дієслова з союзом якщо; самостійним реченням з присудком у наказовому способі або дійсного способу першої особи множини. Наприклад: То anticipate a little, these data prove that thе devise works good. Забігаючи на перед, зауважимо, що ці данні доводять, що прилад працює добре.

Отже, у І розділі ми розглянули поняття інфінітиву, його граматичні категорії, синтаксичні функції та способи перекладу. Ми можемо зробити висновок, що інфінітив - це безособова форма дієслова, яка в українській мові відповідає неозначеній формі дієслова. Інфінітив має категорії виду (Common, Continuous), стану (Active, Passive) та категорію часової віднесеності. У реченні він може виступати у ролі підмета, частини іменного присудка, додатка, означення, обставини мети та наслідку, використовується як частина дієслівного присудка. При перекладі слід звертати увагу на функцію слова у контексті та на однозначність у розкритті терміну.



РОЗДІЛ 2. ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Структура інфінітивних конструкцій

Як згадувалось раніше, інфінітив може утворювати синтаксичні комплекси, тобто утворювати обєктний інфінітивний зворот, субєктний інфінітивний зворот, незалежний інфінітивний зворот та інфінітивний зворот з прийменником for.

Обєктний інфінітивний зворот складається з іменника або займенника, які вказують на предмет чи особу, яка підлягає дії, що виражена інфінітивом. Обєктний інфінітивний зворот вживається після дієслів, що виражають: відчуття (to see, to feel, to hear); бажання або намір (to wish, to desire, to like); надію або припущення (to consider, to believe); наказ або прохання(to order, to ask). Приклад: I saw him pass the paper to the secretary. - Я бачив, як він передав документ секретарю.

О.В. Васильєв вказує, що в обєктному інфінітивному звороті інфінітив вживається з часткою to після дієслів, що виражають: бажання, відчуття, намір; мислення; спонукання до дії. Наприклад: I hate her to use these words. Мені не подобається, що вона вживає такі слова. Без частки to інфінітив вживається після дієслів, що виражають: дозвіл, необхідність; дієслів, що позначають чуттєве сприйняття. Наприклад: I felt somebody touch my shoulder. Я відчув, що хтось доторкнувся до мого плеча [27].

Субєктний інфінітивний зворот складається з інфінітиву, який звязаний з підметом, і позначає дію, що виконується відносно підмета або стан, в якому він знаходиться. Зворот використовується після дієслів, що виражають: мислення або очікування (to think, to suppose); сприйняття за допомогою органів відчуття (to hear, to watch); наказ або прохання(to order, to ask). А також з дієсловами: to say, to report, to seem, to appear, to happen, to be sure, to be likely та багато інших. Приклад: They are known (were reported) to have won. - Вони, як відомо, перемогли.

Як зазначає Л.Ф. Кутузов, незалежний інфінітивний зворот майже не вживається у мовленні. Найчастіше він використовується у науковій, комерційній або юридичній літературі. Зворот завжди ставиться у кінці речення та виділяється комою [19, с. 101]. Приклад: The claims should be forwarded by a registered letter, the text to be written in English. -Претензії висилаються листом на замовлення, при цьому текст повинен бути на англійській мові.

Інфінітивний зворот з прийменником for складається з прийменника, іменника та інфінітиву. Цей зворот використовується тоді, коли дія виражена інфінітивом не відноситься до особи чи предмету, яка виступає підметом. Інфінітив знаходиться у предикативному відношенні до іменника або займенника, який стоїть перед прийменником for та може вживатися у дійсному та умовному способі дії. Наприклад: I solaced myself by thinking that it would be useful for me to find out what I could about Strickland's state of mind. - Я заспокоював себе думкою, що для мене було б краще розібратись зі станом душі Стрикленда.

2.2 Синтаксичні функції інфінітивних конструкцій

Обєктний інфінітивний звороту реченні виконує функцію складного додатка. Розглянемо синтаксичну функцію цієї інфінітивної конструкцій на прикладі: We know gravity to pull one very particle of a body. - Ми знаємо, що земне тяжіння діє на кожну частинку тіла. У цьому реченні додатком до присудка є зворот gravity to pull,бо відповідає на головне питання речення (Що ми знаємо?). Отже,цей зворот є неподільним і відноситься до присудка як складний додаток. Розглянемо ще один приклад. У реченні I like Helen to sing this song (Мені подобається, як Олена співає цю пісню.) інфінітив to sing виражає дію, яка здійснюється особою, що виражена у реченні іменником та стоїть перед інфінітивом - Helen, тобто інфінітив відноситься до іменника подібно до тог, як присудок до підмета. Отже, Helen to sing - це єдиний синтаксичний комплекс, який у реченні виконує функцію складного додатку.

Як зазначає Л.Г Верба, зворот з прийменником for може виступати у реченні: підметом (For me to see you is the happiest minute in my life. - Для мене побачитись з тобою - це найщасливіша хвилина у моєму житті.), додатком (He waited for her to speak. - Він чекав, коли вона заговорить.), означенням (There is nobody here for him to play with. - Тут нема нікого, з ким йому можна пограти), обставиною мети або наслідку (The teacher gave several examples for the pupils to understand the rule better. - Вчитель навів декілька прикладів, щоб учні краще зрозуміли правило. It was too dark for her to see him. - було надто темно, щоб вона змогла побачити його.), іменною частиною складного іменного присудка (Thats for you to think on. - Про це треба тобі поміркувати.) [8, с. 104 ].

У реченні субєктний інфінітивний зворот виступає у ролі складеного дієслівного присудка та може вживатися після дієслів у активному та пасивному станах. Приклад: Their team seems to have won.- Здається, їх команда одержала перемогу.

Як ми вже зазначали, незалежний інфінітивний зворот майже не вживається у мовленні. Т.А. Зражевська вважає, що у реченні зворот виступає у ролі обставини та виділяється комою, яка передає модальне значення необхідності. Приклад: The sellers offered the buyers 5,000 tons of oil, delivery to be made in October. - Постачальник запропонував покупцям 5.000 тонн нафти, при цьому поставка повинна бути здійснена у жовтні [14, с. 17].

2.3 Переклад інфінітивних конструкцій

Переклад речення з субєктним інфінітивним зворотом слід починати з присудка. Він перекладається на українську мову неозначено-особовим зворотом, який виступає головним реченням у складнопідрядному реченні. Інфінітив перекладається дієсловом-присудком. Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що. Приклад: Не is known to come tomorrow. - Відомо, що він прийде завтра. Залежно від виду інфінітиву при перекладі присудок виступає у минулому, теперішньому чи майбутньому часі.

Як зазначає М.А. Бєляєва …речення з субєктним інфінітивним зворотом можна перекласти простим реченням, у якому цей зворот буде вживатися як вставне речення…[6, с. 162]. Наприклад: Her mother seems to have cried. - Її мати, схоже, плакала.

У реченні з обєктним інфінітивним зворотом іменник (займенник) визначає особу (предмет), яка виконує дію або підлягає дії, виражений інфінітивом. Цей зворот перекладається на українську мову підрядним додатковим реченням з сполучниками: що, щоб, як. Підмет додаткового підрядного речення - це іменник (займенник) звороту, який ми перекладаємо, а присудок - це інфінітив цього звороту. Наприклад: We know elections to travel from the cathode to the anode. - Ми знаємо, що електрони переходять від катоду до аноду. Інфінітив у реченні з обєктним інфінітивним зворотом може вживатись у пасивному стані. Наприклад: She did not want him to be laughed. - Вона не хотіла, щоб з нього сміялись.

В.С. Слєповіч вважає, що якщо у реченні з обєктним зворотом є інфінітив to be у складному додатку, то при перекладі на українську мову він не вживається. У цьому випадку речення на українській мові буде простим [21, с. 101]. Наприклад: We considered this decision to be the best one. - Ми вважаємо це рішення найкращим.

Зворот з прийменником for може перекладатися на українську мову безособовою формою дієслова. Також цей зворот може перекладатися підрядним реченням, при цьому прийменник не вживається; інфінітив виступає у ролі присудка підрядного речення, а іменник, який стоїть перед інфінітивом - підметом. Приклад: Не stepped aside for my mother to pass. - Він відійшов, щоб моя мати змогла пройти.

Характерним для англійської мови є те, що зворот з прийменником for вживається з дієсловами, які не поєднуються з цим прийменником. Наприклад: Не listened for the bell to ring below. (to listen to) - Він почув дзвін, який лунав знизу.

Як зазначає Л.Ф. Кутузов, у англійських реченнях з незалежним інфінітивним зворотом існують два підмети (один з присудком, а інший з інфінітивом). При цьому дія, визначена інфінітивом, є другорядною по відношенню до дії, що визначена присудком. Звідси ми робимо висновок, що іменник (займенник), який відноситься до інфінітиву, також є другорядним підметом [19, с. 101]. Тому незалежний інфінітивний зворот перекладається на українську мову підрядним реченням, яке приєднуються до головного за допомогою сполучників: до того (ж), крім того, при цьому і багато інших. Наприклад: The seller undertakes to replace efective goods free of charge with in the minimum possible time, the Agent to pay the cost of transportation and insurance. - Продавець забовязується замінити пошкоджені вироби безкоштовно і мінімальний термін, при цьому транспортні витрати і оплату страхування бере на себе Агент.

Отже, у II розділі ми розглянули структуру інфінітивних конструкцій, їх синтаксичні функції та способи перекладу. Ми зясували, що обєктний інфінітивний зворот у реченні виконує функцію складного додатка та перекладається підрядним додатковим реченням з сполучниками: що, щоб, як. Субєктний інфінітивний зворот виступає у ролі складеного дієслівного присудка та перекладається неозначено-особовим зворотом або простим реченням.

Зворот з прийменником for може виступати у реченні: підметом, додатком, означенням, обставиною мети або способу дії, іменною частиною складного іменного присудка та перекладається безособовою формою дієслова. Незалежний інфінітивний зворот виступає у ролі обставини та перекладається на українську мову підрядним реченням, яке приєднуються до головного за допомогою сполучників: до того (ж), крім того, при цьому і багато інших.



РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАД ІНФІНІТИВУ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

3.1 Переклад інфінітива та інфінітивних конструкцій у технічній літературі

Повне розуміння будь-якого іншомовного тексту полягає у першочерговому розумінні граматичної будови речень. Сучасна перекладацька практика набула значного розвитку у зіставленні мов, пропонуючи нам фундаментальні засади перекладу. Граматична будова англійської мови, на відміну від лексичної, фонетичної та ін.., характеризується відносно сталою структурою та сформованими законами будови. Одним із актуальних питань перекладу граматичних конструкцій слугує вживання та переклад англійських інфінітивних зворотів українською мовою. Граматичне поняття інфінітиву в англійській мові спричиняє труднощі у виборі українських семантичних еквівалентів та адекватного перекладу. Відсутність явного відповідника українським інфінітивним конструкціям стає перешкодою у розумінні іншомовного тексту, впливаючи на якість професійного перекладу.

Порівнюючи граматичної будови мов - української та англійської - варто враховувати, що мови належать до різних типів. Англійська мова за своєю структурою аналітична, в той час як українська - синтетична. Така структурна відмінність спричиняє труднощі у людини, яка не належить до ряду кваліфікованих перекладачів.

В процесі перекладу варто враховувати те, що вибір еквівалентного перекладу інфінітива залежить від його функції в реченні. Інфінітив, що функціонує як окрема частина речення, тобто не є складовою частиною другорядного предикативного комплексу, має зазвичай відповідні еквіваленти і в українській мові.

Інфінітив може виступати у функції:

1)Підмета. То explain this phenomenon is not easy. Пояснити це явище -- нелегка справа. То write an absolutely new program is a hard task. Написати повністю нову програму - важке завдання.

2)Присудка. The aim of this experiment is to raise the efficiency of production. Мета цього експерименту - підвищити якість продукції. Ukraine has to expand its economic ties with other nations. Україна повинна розширити свої економічні зв'язки з іншими країнами.

3) Означення. The conference to be followed by an exhibition is to take place tomorrow. Конференція, яка буде супроводжуватися роботою виставки,має відбутися завтра. The problem to be solved is extremely difficult. Проблема, яку треба вирішити, дуже складна. He was the first (scientist) to study this phenomenon. Він був першим (вченим), хто вивчав це явище.

4)Додатка. Science teachers us to create. ? Наука вчить нас творити.

We know В. Pascal to be the inventor of the mechanical computer. Ми знаємо

Б.Паскаля як винахідника механічного комп'ютера.

5)Обставини. The programmer must be a good mathematician (in order) to compile a program. Програміст повинен бути гарним математиком, щоб написати програму. The problem is important enough to be discussed at the conference. Проблема достатньо важлива для того, щоб обговорити її на конференції. These details are too important to be neglected. Деталі надто важливі, щоб ними нехтувати.

6)вставне слово (речення)

to sum up, to summarize ? підсумовуючи

to begin with ? почнемо з того, що

to be оn the safe side ? про всяк випадок

to put it another way ? інакше кажучи

that is to say ? тобто

Переклад інфінітиву в реченні залежить також і від конструкції, до якої належить інфінітив. Розрізняють три типи конструкцій: the subjective with the infinitive construction, the objective with the infinitive construction, for to infinitive construction. Ми розглянемо кожну із конструкцій та можливості її кваліфікованого перекладу українською мовою.

The Subjective -with-the-Infinitive Construction (Complex Object)

a)конструкції з дієсловами, що виражають дозвіл, наказ, прохання, примус (to allow, to order, to command, to force, to make, to request, to intend тощо), перекладаються українською мовою неозначено-особовим реченням з пасивним дієслівним присудком чи додатковим підрядним реченням. Не was made leave the room. Його змусили вийти із кімнати.

b)конструкції з дієсловами, що виражають сприймання за допомогою органів чуттів (to feel, to see, to hear, to taste тощо) перекладаються односкладним вставним неозначено-особовим реченням, за яким іде додаткове підрядне речення.

c)з дієсловами, що означають думку, припущення, сподівання (to believe, to deny, to expect, to know, to suppose). The data is supposed to have been loaded immediately. Передбачають, що дані були завантажені відразу.

d)комплекси з дієсловами мовлення та повідомлення (to say, to tell,to report) передаються українською мовою завдяки вставним неозначено-особовим реченням. Benjamin Franklin is reported to be the founder of the theory of atmospheric electricity. Повідомляють, що Бенджамін Франклін є засновником теорії атмосферної електрики.

e)з дієсловами to appear, to chance, to happen, to prove, to seem або зі словосполученнями to be sure, to be certain, to be likely/unlikely суб'єктно-інфінітивні конструкції мають різні варіанти перекладу. Так, дієслова seem,believe,appear, які в англійській мові виконують функцію простого дієслівного присудка, в українській мові стають вставними словами або вставнимибезособовими або особовими реченнями і закінчуються на -сь/-ся (вважається/вважають, здається). The present-day life seems to be impossible without telephone. Здається, що сучасне життя неможливе без телефону.

The Objective-with-the-Infinitive Construction (Complex Object)

а) за допомогою підрядного речення. The teacher wants students to perform calculations accurately. Викладач хоче, щоб студенти виконали обчислення точно.

b) за допомогою об'єктного інфінітивного словосполучення, що входить до складного модального дієслівного присудка (як і в англійській мові). We made this reaction run at reduced pressure. Ми змусили реакцію протікати при зниженому тиску.

c) за допомогою іменника, що походить від об'єктного інфінітиву (як альтернативний спосіб перекладу) або додатковим реченням.

The for-to-Infinitive Construction

а) складного підмета, що в українській мові відповідає простому підмету, вираженому інфінітивом, або поширеного підмета, вираженого підрядним реченням. It is possible for computers to handle all types of information. Обробити всі види інформації є можливим для комп'ютерів.

b) складного присудка, що в українській мові перекладається інфінітивом у функції простого іменного присудка або особовою формою дієслова, тобто простим дієслівним присудком. It is for you to decide which of the two methods to use. Тобі вирішувати, який з двох методів використовувати.

d) означення до іменної частини мови. It was the only thing for us to do. Для нас це була єдина річ, яку потрібно було зробити.

Таким чином, для здійснення кваліфікованого перекладу інфінітива та інфінітивних конструкцій українською мовою, перекладач повинен враховувати лексичні та граматичні особливості побудови мови, функції та конструкції інфінітива в реченні та підібрати оптимальний спосіб перекладу для кожного випадку окремо.



3.2 Комплекси з інфінітивом

Як і інші неособові форми дієслова, інфінітив у сполученні з іменниками або особовими займенниками утворює синтаксичні комплекси -- групи слів без особової форми дієслова, які виконують роль складних членів речення і за значенням еквівалентні підрядним реченням. Комплекси звичайно перекладають на українську мову підрядними реченнями.

Інфінітив утворює синтаксичні комплекси трьох типів:

Комплекс «Об'єктний відмінок з інфінітивом»

Перша частина комплексу -- особовий займенник в об'єктному відмінку або іменник (неозначений займенник) у загальному відмінку. Друга частина комплексу -- інфінітив.

Комплекс у цілому виконує функцію складного додатка і приєднується до таких груп дієслів:

· до дієслів, що виражають бажання, to want, to like, to prefer, to mean, to expect:

My mother wants you to come and stay with us next week.

(Моя мати хоче, щоб ти приїхав до нас погостювати наступного тижня.)

Не wants the book to be returned tomorrow.

Do you want me to translate this text?

I should prefer you to come tomorrow.

I'd like you to meet my friend John.

I want you to come back as soon as possible.

· до дієслів, які виражають фізичне сприйняття, to hear, to see, to feel, to watch, а також до дієслів to make (примушувати), to let (дозволяти) і звороту I won't have (Я не допущу); інфінітив у цьому випадку вживається без частки to:

I saw him come into the garden.

(Я бачив, як він увійшов у сад.)

I didn't hear the bell ring.

I won't have you talk like that.

What makes you think so?

Let me go.

· до дієслів мислення to know, to think, to consider, to believe; після цих дієслів звичайно вживають інфінітив як зв'язку:

Do you think him to be a good pupil?

(Do you think he's a good pupil?)

I don't believe this to be true.

(I don't believe this is true.)

· до дієслів, які виражають дозвіл, наказ (прохання), пораду і т. п., to advise, to allow, to ask, to beg, to order, to permit, to promise, to tell (наказувати), to help, to warn:

The officer ordered the soldiers to attack the enemy.

What time did he ask you to come?

He told me to be there at nine.

He warned me not to be late.

Allow me to congratulate you on the occasion.

Will you help me to carry the box upstairs.

Комплекс з прийменником for

Цей комплекс складається з тих самих частин, що й комплекс «Об'єктний відмінок з інфінітивом», але включає в себе прийменник for, який ставиться на початку комплексу.

Інфінітивний for-комплекс може виконувати в реченні різні функції:

· складного додатка:

The children were impatient for the bus to start.

We waited for the rain to stop.

· складного означення:

Well, it's time for us to go.

Here are some books for you to read.

· складного підмета (звичайно, з вставним it):

It will be impossible for me to come tomorrow.

It was necessary for you to go there at once.

· обставини мети або наслідку:

You speak too fast for me to understand (обставина наслідку).

I've closed the window for you not to catch cold (обставина мети).

· предикатива:

It's for you to decide.

Комплекс «Називний відмінок з інфінітивом»

Перша частина комплексу -- особовий займенник у називному відмінку або іменник у загальному відмінку. Друга частина комплексу -- інфінітив.

Особливістю цього комплексу є те, що його частини відокремлені одна від одної присудком речення. Сам комплекс виконує функцію складного підмета.

Комплекс «Називний відмінок з Інфінітивом» вживається:

· з дієсловами мислення і почуттів to think, to believe, to know, to expect, to consider, to suppose, to hear, to see; у реченнях даного типу дієслово-присудок завжди вживається у пасивному стані:

Не is known to be a good sportsman.

(Відомо, що він хороший спортсмен.)

She is expected to come any minute.

The earth was believed to be flat in ancient times.

Речення цього типу з комплексом «Називний відмінок, з інфінітивом» і дієсловом у пасивному стані можуть бути перетворені у речення з комплексом «Об'єктний відмінок з інфінітивом» з дієсловом в активному стані (і навпаки). Порівняйте:

Не has never been known to tell a lie.

I've never known him to tell a lie.

· з дієсловами повідомлення to say, to report, to describe і т. п. при дієслові-присудку у пасивному стані:

Не is said to be a good chess-player.

(Кажуть, що він хороший шахіст.)

The plane was reported to have landed safely.

The delegation is reported to arrive tomorrow.

Речення типів 1) і 2) більш вживані в офіційному і літературному стилях, ніж у розмовній мові.

· з дієсловами, які виражають наказ, прохання, пораду, дозвіл, to advise, to allow, to ask, to order, to permit, to make (примушувати), to tell (веліти) при дієслові-присудку в пасивному стані:

I was told to remain there. (Мені сказали, щоб я залишився там).

I was made to do it.

I was asked to come at nine o'clock.

· з дієсловами to seem, to appear, to happen, to prove (виявитися), to turn out (виявитися); у цих випадках дієслово-присудок стоїть в активному стані:

I just happen to be tired, that's all.

You seem to know the material very well.

He proved to be right in the end.

The day turned out to be a fine one.

Речення цього типу вживані і в розмовній мові.

· з прикметниками sure, certain, likely:

Не is sure to come soon.

(Він, напевно, скоро прийде.)

She is certain to be late.



ВИСНОВКИ

Метою завдання курсової роботи на тему "Інфінітив та інфінітивні конструкції" було, у першому розділі „Інфінітив в сучасній англійській мові виявити граматичні категорії такі як стан, вид та синтаксичні функції інфінітиву.

Отже, Інфінітив - це безособова форма дієслова, яка в рідній мові відповідає неозначеній формі дієслова та відповідає на питання що робити?, що зробити?. Інфінітив тільки називає дію або стан, не вказуючи на особи та числа. Він є формою дієслова, тому має такі ознаки дієслова: може мати прямий додаток (I would like to settle the matter. - Мені б хотілося залагодити справу.), може визначатись прислівником (I asked him to speak slowly. - Я попросив його говорити повільніше.). Формальною ознакою інфінітиву є часта to, яка не має самостійного значення.

Інфінітив - це початкова форма дієслова, яка поєднує в собі властивості дієслова та іменника. У силу свого загального процесу, іменування функції інфінітива слід розглядати як модель всієї парадигми дієслова. Роль інфінітиву визначається тим фактом, що парадигма являє собою фактичну підставу для виведення всіх форм правильних дієслів.

Категорію стану можна розглядати з двох сторін: як форму і як зміст. Щодо першої сторони, то стан - це категорія морфологічна, оскільки вона виражена дієслівними формами. Щодо другої сторони, то це категорія синтаксична, оскільки стан (на відміну від категорії особи, числа, часу та виду) вказує на зв'язок між членами речення.

Категорія виду характеризує перебіг дії у часі. В англійській мові ця граматична категорія виражається у формах Non-Continuous та Continuous.

У реченні інфінітив може виступати у ролі підмета, частини іменного присудка, додатка, означення, обставини мети та наслідку, використовується як частина дієслівного присудка.

У другому розділі Інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові метою завдання було зясувати, що інфінітив може утворювати синтаксичні комплекси, тобто обєктний інфінітивний зворот, субєктний інфінітивний зворот, незалежний інфінітивний зворот та інфінітивний зворот з прийменником for.

Обєктний інфінітивний зворот складається з іменника або займенника, які вказують на предмет чи особу, яка підлягає дії, що виражена інфінітивом. Цей зворот перекладається на українську мову підрядним додатковим реченням з сполучниками: що, щоб, як.

Субєктний інфінітивний зворот складається з інфінітиву, який звязаний з підметом і позначає дію, що виконується відносно підмета або стан, в якому він знаходиться. При перекладі інфінітив виражається дієсловом-присудком. Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що.

Незалежний інфінітивний зворот майже не вживається у мовленні. Найчастіше він використовується у науковій, комерційній або юридичній літературі. Зворот завжди ставиться у кінці речення та виділяється комою. Перекладається на українську мову підрядним реченням, яке приєднуються до головного за допомогою сполучників: до того (ж), крім того, при цьому і багато інших.

Інфінітивний зворот з прийменником for складається з прийменника, іменника та інфінітиву. Цей зворот використовується тоді, коли дія виражена інфінітивом не відноситься до особи чи предмету, яка виступає підметом. На українську мову перекладається безособовою формою дієслова. Також цей зворот може перекладатися підрядним реченням, при цьому прийменник не вживається; інфінітив виступає у ролі присудка підрядного речення, а іменник, який стоїть перед інфінітивом - підметом.

В практичній частині, у третьому розділі курсової роботи метою завдання було подати приклади перекладу інфінітиву в англійській мові на українську мову.

Отже, для здійснення кваліфікованого перекладу інфінітива та інфінітивних конструкцій українською мовою, перекладач повинен враховувати лексичні та граматичні особливості побудови мови, функції та конструкції інфінітива в реченні та підібрати оптимальний спосіб перекладу для кожного випадку окремо.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Аракин В.Д. История английского языка / В.Д. Аракин. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. - 272с.

2.Аракин В.Д. Сравнительная типологія английского и русcкого языков / В.Д. Аракин. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2005. - 232с.

3.Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка / Л.С. Бархударов, Д.А. Штелинг. - М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1960. - 425с.

4.Бархударов Л.С. Очерки по морфологи современного английского языка / Л.С. Бархударов. - М.: Высшая школа, 1975. - 156с.

5.Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка / Л.С. Бархударов. - М.: Высшая школа, 1966. - 200с.

6.Беляева М.А. Грамматика английского языка / М.А. Беляева. - М.: Высшая школа, 1977. - 333с.

7.Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка / М.Я.Блох. - М.: Высшая школа, 1983 - 383 с.

8.Верба Л.Г. Грамматика современного английского языка / Л.Г.Верба. - К.: Логос, 2001 - 368 с.

9.Гузеева К.А. Английский язык. Справочные материалы. Книга для учащихся / К.А. Гузеева. - М.: Просвещение, 1992. - 288с.

10.Гуревич В.В. Теоретическая грамматика английского языка. Сравнительная типология английского и русского языков / В.В. Гуревич. - М.: Флинта: Наука, 2003 -168с.

12.Жималенкова Т.М., Мильцева Н.А.Универсальный справочник по грамматике английского языка / Т.М. Жималенкова, Н.А. Мильцева. - М.: Глосса, 2005. - 280с.

13.Зражевская Т.А., Беляева Л.М. Трудности перевода с английского языка на русский / Т.А. Зражевская, Л.М. - М.: Международные отношения, 1972. - 141с.

14.Иванова И.П., Чахоян Л.П., Беляева Т.М. История английского языка / И.П. Иванова, Л.П. Чахоян, Т.М. Беляева. - СПб.: Издательство «Лань», 1999. - 512с.

15.Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка / И.П. Иванова, В.В. Бурлакова, Г.Г. Почепцов. - М.: Высшая школа, 1981. -288с.

16.Ильиш Б.А. Строй современного английского языка / Б.А. Ильиш. - Л.: Просвещение, 1971 - 365с.

17.КорунецьІ.В. Порівняльна типологія англійської та української мов / І.В. Корунець. - В.: Нова Книга, 2003 - 464с.

18.Кутузов Л.Ф. Практическая грамматика английского языка / Л.Ф.Кутузов. - М.: Вече, 1998 - 200с.

19.Рецкер Я.И. Учебное пособие по переводу с английского языка на русский / Я.И. Рецкер. - М.:Высшая школа, 1981 -160с.

20.Слепович В.С. Курс перевода / В.С. Слепович. - Ми.: ТетраСистемс, 2002. - 272с.

21.Смирницкий А.И. Лекции по истории английского языка - М.: Добросвет, 1998 - 238 с.

22.Смирницкий А.И Морфология английского языка / А.И.Смирницкий. - М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1959 - 440с.

Размещено на Allbest.ru

...