Класифікація слова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слово -- найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента -- його називання, вказування на нього або його вираження.

Слово -- це послідовність морфем, об'єднаних за граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності.

синонімія паронім фразеологізм

Зазвичай афіксів: префіксів, суфіксів та закінчень. Слова сполучаються між собою, формуючи інші елементи мови -- фрази та речення.

Класифікація

Різні підходи до вивчення слова та численні його функції в мові зумовлюють цілу низку можливих класифікацій.

Слова класифікують за такими критеріями:

1. За способом номінації розрізняються чотири типи слів:

· Самостійні (повнозначні) повнозначні слова, наділені самостійною номінативною функцією. Такі слова можуть утворити окреме висловлювання і є найбільшою групою слів -- іменники, прикметники, дієслова, прислівники, числівники.

· Службові слова, тобто слова, які не мають самостійної номінативної функції, а також граматичної та фонетичної самостійності. Службові слова вживаються лише з повнозначними словами і не можуть утворювати окремого висловлювання. До службових слів відносять такі частини мови, як прийменники, артиклі, сполучники, частки.

· Займенникові слова, які відіграють роль замінників й позначають предмети опосередковано або відносно до мовців, спираючись на мовну ситуацію чи сусідні висловлювання (заступники), або оформляють пропозицію в цілому (де які частки); займенниковісловапозначаютьпредметиопосередкованоабоповідношеннюдоосібмови. Вони спираються на мовну ситуацію або на сусідні висловлювання, виконуючи тим самим сполучну функцію в тексті;

· Вигуки -- граматично неоформлені слова, що не вступають в синтаксичні відносини з іншими словами.

2. За фонетичною ознакою:

· наголошені (одно- або двонаголосні, наприклад, складні слова: «добропорядний», «законнослухняний») і ненаголошені (енклітики і проклітики, що прилягають до повнозначного слова, утворюючи з ним «фонетичне слово»).

· Односкладові та багатоскладові.

3. За морфологічною ознакою: змінювані слова (наприклад, дієслова) та незмінні (прислівники). Розрізняють також прості («бігти»), похідні («бігун»), складні («водограй»).

4. За семантико-граматичною ознакою слова поділяються на частини мови: іменники, прикметники, дієслова, прислівники тощо.

5. За структурною цільністю: цілісні (синтетичні) слова та аналітичні слова. Аналітичні мають смислову частину та елементи, наділені словотворчою або граматичною функцією.

6. З погляду семантики розрізняють:

· однозначні й багатозначні (Полісемія),

· абсолютні (автосемантичні), здатні вживатися окремо, та відносні (синсемантичні), що вимагають доповнення.

7. За семантичною співвідносністю вирізняють антоніми і синоніми, гіпероніми і гіпоніми.

8. В історичному плані виділяють архаїзми та неологізми, а також питомі слова та запозичення.

9. За сферою використання виділяють: терміни, професіоналізми, арготизми, діалектизми, поетизмитаін.

10. За словотворчим зв'язком виділяються однокореневі та різнокореневі слова.

11. За звуковою та семантичною ознакою -- пароніми.

Походження слова

Мова є складною системою кодів, яка сформувалася у суспільній історії. Слово як елемент мови є передусім носієм певного значення. Слово як знак, що позначає предмет, виникло з праці, з предметної дії. Інакше кажучи, на початкових етапах розвитку мови слово мало сим практичний характер. Спочатку слово отримувало своє значення тільки з ситуації конкретної практичної діяльності. Вся подальша історія мови є історією емансипації слова від практики, виділення мовлення як самостійної діяльності, що наповнює мову та її елементи -- слова.

Спостереження над розвитком дитини дають додаткові факти, які дозволяють вважати, що слово народжується з контексту, поступово виділяється з практики, стає самостійним знаком, що позначає предмет, дію чи якість (а потім і відношення), і до цього моменту відноситься сучасне народження диференційованого слова як елемента складної системи кодів мови.

Функція слова

Основною функцією слова є його позначальна (референтна функція). Слово позначає предмет, дію, якість чи відношення. У психології таку функцію прийнято називати «предметною віднесеністю».

Слово подвоює світ і дозволяє людині подумки оперувати з предметами. Людина може довільно викликати різні образи незалежно від їх реальної наявності і, таким чином, може довільно керувати цим другим світом. Народжується «вольова дія» -- регулювальна функція мовлення людини.

Слово та його лексичне значення

Слово є основною одиницею мови і мовлення, пов'язаною з усіма іншими мовними одиницями. На відміну від менших одиниць мови (звуків, морфем), слово характеризується самостійністю і повнозначністю. Водночас слово є будівельним матеріалом для більших одиниць -- словосполучення і речення.

Слова слугують для називання предметів, дій, явищ, якостей. Відображення у слові будь-якого явища дійсності становить його лексичне значення. Крім лексичного, словам властиве граматичне значення, яке вказує на приналежність слова до певної частини мови та на його граматичні ознаки. При цьому лексичне значення слова є індивідуальним, основним, а граматичне -- загальним, властивим усім словам, які належать до певної частини мови.

Слово може мати одне або кілька лексичних значень. Однозначні слова -- це слова, які мають тільки одне лексичне значення, тобто називають якийсь один предмет, істоту, ознаку, дію, явище (верба, зозуля). Слова, що мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними. Багатозначні слова мають пряме значення й одне або кілька переносних (великий -- 1) значний за розміром; 2) дорослий; 3) геніальний, загальновідомий). Пряме значення слова -- це його первинне, основне лексичне значення. Переносне значення слова -- це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого. Слово в прямому значенні -- це звичайна, повсякденна назва чогось (вишневий садок). Слово в переносному значенні -- дуже часто назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші (вишневі пахощі думок). Переносних значень у слові може бути кілька. У якому значенні вжите багатозначне слово, стає зрозумілим із контексту.

Синоніми -- це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Синоніми використовують для підвищення виразності мови, що дозволяє уникати одноманітності.

Наприклад: проживати -- мешкати, бажати -- хотіти, башта -- вежа.

Слова протилежні за значенням називаються антонімами, слова різного значення, але однаковою вимовою -- омонімами. Наприклад літера-буква, сім"я-родина, райдуга-веселка, століття-сторіччя, вік, баритися-гаятися, тільки-лише, крізь-через. Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:

1. з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (помле -- ріллям -- нимва: заомранепомле, -- на ріллім, нимва, але лиш помлепомпису, на наромднійнимві);

2. з різним емоційним забарвленням (закумтина -- закапемлок -- дірам -- 'глухемселом');

3. контекстові С., що тільки в певному контексті є С. (ішов і враз простягнумвся як домвгий'упав') і легко переходять в емоційні С.;

4. абсолютні або дублети з тотожним значенням (Гідрогемн -- вомдень, шофемр -- водімй, -- зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпомдар -- хазямїн; рискамль -- замступ -- горомдник -- лопамтка), поки мововжиток їх не розділить у 1 групі.

Синоніміку вивчають семантика й лексикологія.

Види синонімів

Морфологічні синоніми

Це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє -- гуля, співає -- співа, літає -- літа, питає -- пита, стрибає -- стриба, лунає -- луна.

Перші компоненти цих синонімічних пар -- нейтральні з погляду літературної нормативності, другі -- літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова). Або ще: ходить, носить, робить, бачить, любить і ходе, носе, робе, баче, любе, де в першому ряду стоять літературні варіанти, а в другому -- діалектні.

Форми прикметників на зразок: синьому -- синім, білому -- білім, великому -- великім.

Синтаксичні синоніми

Різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки. Напр.: Замість того, щоб критикувати інших, візьми та й зроби сам. -- Замість критикувати інших, візьми та й зроби сам. Порівняно з нейтральним першим реченням друге має розмовне забарвлення. Одним із виявів синтаксичної синонімії є паралельне вживання сполучникових та безсполучникових речень: Я їду працювати в Одесу, бо дуже люблю це місто. -Я їду працювати в Одесу -- дуже люблю це місто.

Словотвірна синонімія

Наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико -- стилістичними відтінками: писав, написав, понаписував, пописав; темніти -- темнішати, біліти -- білішати; їсти, їстки, їстоньки; спати, спатки, спатуні, спатунечки.

Фразеологічні синоніми

Варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття. Так, на поняття «бути байдужим до чогось»: тримати нейтралітет, моя хата скраю, про мене -- хай вовк траву їсть, наше діло півняче: проспівали, а там хоч не розвидняйся. Про розумово неповноцінну людину кажуть: не сповна розуму, губляться ключі від розуму, вискакують клепки, не варить баняк (вжив. на Галичині), у голові літають джмелі, замість мозку росте капуста, нема лою під чуприною.

На ґрунті української мови можна говорити й про синоніми фонетичного плану, які є одним із важливих засобів створення милозвучності нашої мови.

Фонетичні синоніми

Фонетичні синоніми, точніше, дублети -- різні форми того самого слова, що з'являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних: імення -- ймення, іти -- йти, учитель -- вчитель, уже -- вже, узяти -- взяти, імла -- мла, іржа -- ржа.

Спільність значення синонімів пояснюється тим, що вони називають одне поняття. Сутність синонімів визначається наявністю в них різних відтінків значення. В залежності від того, якими ознаками синоніми відрізняються один від одного, вони поділяються на ідеографічні й стилістичні.

Ідеографічні (значеннєві) синоніми

Відрізняються відтінками значення: дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати. Ці синоніми забезпечують можливість передавати відтінки того самого поняття, оскільки на його позначення існує кілька слів: дивувати -- «викликати подив незвичайністю», вражати -- «викликати подив або захоплення надмірним виявом чогось», приголомшувати -- «справляти надзвичайно сильне враження», потрясати -- «глибоко зворушувати, хвилювати до глибини душі». Візьмімо ще один синонімічний ряд: відомий, видатний, знаменитий (славнозвісний), де відомий (напр.: учений) підкреслює те, що він не рядовий, а досить популярний; видатний має порівняльний характер; знаменитий (славнозвісний) те саме, що перші два разом узяті, але набагато вищою мірою. Палати й горіти означають «давати жар», але перше слово називає дію більш інтенсивно.

Стилістичні синоніми

Характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвленням. З-поміж синонімів: ознака і симптом -- перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища). У синонімічному ряді: осягати, розуміти, метикувати -- перше слово книжне, друге -- нейтральне, третє -- розмовне.

Слова, що вступають у синонімічні зв'язки лише в певному контексті, називаються контекстуальними синонімами. Вони часто вживані в художній літературі, рідше -- у публіцистиці, де використовуються для створення яскравих образів, передають світобачення автора, його індивідуальну манеру. З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж, краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота; процент, відсоток; борошно, мука; майдан, площа; аплодисменти, оплески. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з'являються в мові в таких випадках:

· а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка -- бинда, чорногуз -- бусол -- лелека);

· б) внаслідок словотворчих процесів (офіційний -- офіціальний, учбовий -- навчальний, роковини -- річниця);

· в) як результат співіснування запозичених і питомих слів (індустрія -- промисловість, експлуатація -- визиск, бібліотека -- книгозбірня, біографія -- життєпис, красоля -- настурція, голкіпер -- воротар, горизонт -- обрій, аероплан -- літак, паралельний -- рівнобіжний, дескриптивний -- описовий). Абсолютні синоніми або розподіляються між стилями, отже, перестають бути абсолютними (з синонімічної пари: півники -- ірис -- перше вживається в усному мовленні, в художній літературі та публіцистиці, друге -- в науковій літературі), або один із них відходить у пасивний запас. Наприклад: аплодисменти, учбовий, офіціальний -- у сучасній літературній мові вийшли з широкого вжитку, поступившись місцем словам: оплески, навчальний, офіційний.

Антоніми- це сло­ва, які мають протилежне значення. Наприклад: любов - ненависть, щастя - горе, великий - малий, чорний - білий, вперед - назад, високо - низько, говорити - мов­чати, радіти - сумувати та ін. Ці антоніми є різнокореневими. Значно більшу за чисельністю групу становлять однокореневі антоніми, утворені за допомогою префіксів, що надають словам протилежного значення.

Для творення однокореневих іменників-антонімів викори­стовується здебільшого префікс не-: воля - неволя, доля - недоля, правда - неправда, щастя - нещастя.

Однокореневі прикметники-антоніми утворюються за до­помогою префіксів без-, не-, проти-, а-, анти-. Наприклад:

совісний - безсовісний, болісний - безболісний, добрий - недобрий, ввічливий - неввічливий, природний - проти­природний, законний - протизаконний, моральний - амо­ральний, нормальний - анормальний, народний - антина­родний, державний - антидержавний.

Антонімія однокореневих дієслів будується на антонімії префіксів в- (у-) - ви-, під- (піді-) - від- (віді-), з- (с-) -роз-, на-роз-, при-від- та ін. Наприклад: в'їхати -виїхати, вбігти - вибігти, підійти - відійти, піднести - віднести, зв'язати - розв'язати, сформувати - розформу­вати, насипати - розсипати, накидати - розкидати, при­в'язати - відв'язати, причалити - відчалити.

Наведені антоніми є постійними, незалежними від кон­тексту, тобто загально мовними. Поряд із ними існують контекстуальні антоніми, тобто слова, антонімічні зв'яз­ки між якими виявляються лише в певному контексті. Наприклад:

1.Час пролітає з реактивним свистом.

Жонглює будень святістю і свинством (Ліна Ко­стенко).

2.Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.

Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,

І раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Ліна Ко­стенко).

На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза (гр. antithesis) - зіставлення явищ, фак­тів, подій, думок та ін. з метою їх виділення. Наприклад:

1. Тінь чорна стрімко падає униз -

То білий голуб так злітає вгору (Ліна Костенко).

2. І я іду, і падаю, і знову

Спішу вперед або плетусь назад (В. Симоненко).

Пароніми -- це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

За звуковим складом пароніми бувають:

· однокореневі -- відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» -- земельний «пов'язаний із землекористуванням» -- земляний «зроблений із землі» -- землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» -- ділянка «земель­на площа», «сфера діяльності»; танк «бойова машина» -- танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріпле­ний за допомогою мотузка, ланцюга» -- пов'язаний «за­кріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вра­жаючий» -- ефективний «з позитивними наслідками» -- дефектний «зіпсований, з дефектом» -- дефективний «не­нормальний», «із психічними або фізичними вадами»; сер­дечний «пов'язаний із серцем», «щирий» -- сердешний «бі­долашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-не­будь» -- уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь»;

· різнокореневі -- відрізняються одним-двома звуками: ком­панія «товариство» -- кампанія «сукупність заходів»; сту­пінь «міра інтенсивності», «вчене звання» -- степінь «добу­ток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» -- пломінь «полум'я»; талан «доля» -- талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» -- розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» -- бучний «пиш­ний», «галасливий»; веліти «наказати» -- воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» -- тамувати «за­довольняти потребу в чомусь», «стримувати».

За лексичним значенням пароніми бувають:

· синонімічні: повідь -- повінь, крапля -- капля, слимак -- слиз­няк, привабливий -- принадливий, хиткий -- хибкий, плос­кий -- плаский, барабанити -- тарабанити, линути -- рину­ти, притаїтися -- причаїтися, рипіти -- скрипіти, радити -- раяти;

· антонімічні: лепський -- кепський, прогрес -- регрес, екс­порт -- імпорт, еміграція -- імміграція, густо -- пусто;

· семантично близькі: крикливий -- кричущий, церемонний «манірний, проханий» -- церемоніальний «урочистий, за пев­ним розпорядком», цегельний -- цегляний, ніготь -- кіготь, м'язи -- в'язи, кіш «кошик» -- ківш «черпак», кристал -- кришталь;

· семантично різні: газ -- гас, глуз -- глузд, орден -- ордер, дипломат -- дипломант, ефект -- афект.

Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів -- жартівливої гри слів: -- Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, -- засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах). Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник). Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Нечесну приватизацію в народі називають прихватизацією; донощиків, шо на вухо доносять, іменують Навуходоносорами (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора). Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.

Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й зна­ченнєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.

Фразеологізм -- семантично пов'язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. Ще його називають «Крилатим висловом»

Інше визначення: фразеологізми -- (фразеологічні звороти) стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні.

Розрізняють три типи фразеологізмів:

· Фразеологічні зрощення.

· Фразеологічні єдності.

· Фразеологічні сполучення.

Класифікація фразеологізмів за походженням

1. Сільськогосподарські та інші трудові процеси: варити воду (з когось), з одного тіста, орати перелоги, прокладати першу борозну, попускати віжки, повертати голоблі;

2. Різні виробництва, ремесла:

1. ткацько-прядильного: розплутувати вузол, де тонко, там і рветься, розмотати клубок;

2. кравецького: білими нитками шите, на живу нитку, як з голочки;

3. ковальського: брати в лещата, міжозирі, ставка бита, при пікових інтересах, козирний туз;

4. народні звичаї та обряди: давати гарбуза, облизати макогона, як засватаний;

5. вірування та магічні дії: напускати ману, замовляти зуби, як рукою зняло, встати на ліву ногу, виносити сміття з хати;

6. усталені казкові звороти: за щучим велінням, за тридев'ять земель, тримати за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться;

7. ознаки та дії, пов'язані зі світом звірів і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав, показувати пазурі, птах високого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх.

8. іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти: буря в склянці води, перейти Рубікон, дамоклів меч, драконівські закони, вогонь Прометея тощо. До найважливіших джерел таких сталих словосполучень належать античні міфи. Запозичені фразеологізми часто вживають без перекладу: нім. SturmundDrang -- «буря і натиск» -- час бурхливого розвитку, піднесення; італ. Finitalacommedia -- комедія скінчилася; франц. Ideefix -- ідея фікс, lalunedemiel -- медовий місяць, англ. timeismoney -- час -- це гроші.

9. біблійного походження: око за око, наріжний камінь, Содом і Гоморра, альфа й омега, у поті чола, друге пришестя, голос волаючого в пустелі, земля обітована, камінь спотикання, вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння тощо

Фразеологізми в українській літературі

· «Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чужою людиною свою душу» (Степан Васильченко)

· «А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати» (Михайло Коцюбинський)

· «З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха» (Андрій Головко).

Размещено на Allbest.ru