Особливості класифікації фразеологізмів у французькій мові: прагмалінгвістичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика французької фразеології

1.1 Теоретичні проблеми історичного вивчення французької фразеології

1.2 Фразеологія та об'єкт її вивчення на сучасному етапі

1.3 Значення і форма фразеологізмів

Розділ 2. Типи фразеологізмів

2.1 Некомунікативні фразеологізми

2.1.1 Семантична структура типів номінативних фразеологічних одиниць

2.1.2 Семантична структура вигукових фразеологічних одиниць

2.1.3 Семантична структура модальних фразеологічних одиниць

2.2 Комунікативні фразеологізми

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Кожна мова має свої характерні особливості, які відрізняють її від інших мов, має той лексичний запас, який несе в собі мудрість народу, що творила мову, його вірування, відбитки соціально - економічних, культурних умов життя, зрештою, менталітету. Саме таким джерелом життєвого досвіду народу є фразеологізми. Фразеологія - невід'ємна частина словникового складу мови. Без фразеології, за допомогою лише окремих слів було б важко, в деяких випадках навіть неможливо виразити все багатство відтінків думки людини. Фразеологізми роблять мовлення виразнішим, влучнішим, дотепнішим. Єдина з ними біда - фразеологізми не мають правил, їх можна вивчити лише один по одному. Певний вантаж цих висловів ми отримуємо в буденному житті і користуємося навіть не замислюючись. Вивчення французької фразеології має давні традиції. До цих традицій звертався ще Балли [4] у своїх працях, які були також задіяні для створення цієї роботи, яка покликана глибше вивчити фразеологізми французької мови використовуючи знання та теоретичні матеріали відомих мовознавців. Семантика фразеологічного складу будь - якої мови зумовлюється спільністю людського мислення, а також взаємодією людей в суспільстві відтворює національно - культурну самобутність мовного колективу, викликану умовами його життя і особливостями історичного розвитку, тому важливо вивчати фразеологізми мови, яка вивчається для більш глибокого пізнання культури, ментальності англомовного колективу.

Французькі фразеологізми були предметом дослідження багатьох науковців.

Метою роботи є аналіз теоретичних проблем та вивчення французької фразеології, виявлення типологічних особливостей фразеологічних одиниць у французької мові.

Завдання курсової роботи:

1. Розкрити основні поняття французької фразеології;

2. Виявити особливості класифікації фразеологізмів у французькій мові;

3. Проаналізувати типи французьких фразеологізмів.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що фразеологізми є невід'ємною частиною мови, які надають їй самобутності і вивчення фразеологічних одиниць необхідне для доброго володіння мовою.

Вивчення фразеологізмів є особливо важливим для розуміння іншомовних текстів. Це стосується як тих фразеологічних одиниць, що мають еквіваленти в мові перекладу. Також фразеологічні одиниці мають різне етимологічне походження, вивчення якого дає багато інформації про мову, її розвиток, структуру. Показники фразеологізму, такі як стійкість, модельованість, дають можливість намітити межі фразеології і виділити її центр і периферію - найважливіші елементи системи мови.

Обєктом роботи є фразеологізми у французькій мові.

Предметом роботи є типологічні особливості французьких фразеологізмів.

Методи роботи Теоретико-описовий, аналізу, синтезу та порівняння.

Дослідження послужили роботи відомих представників мовознавства, В.В. Виноградова [7], Б.А. Ларіна [12], Ш. Балли [4], В.Л. Архангельського [1], Ю.А. Гвоздарев [9] та інших.

Практичне значення. Вона може бути корисною для вчителів французької мови, учнів та студентів при вивченні фразеології. Під час підготовки семінарських занять з лексикології французької мові та для розвитку лексико-комунікативних навичок учнів у середній школі та для написання курсових та дипломних робіт.

Структура курсової роботи. Загальний обсяг - 24 сторінок, до якого входять: Зміст, Вступ, Розділ 1, Розділ 2, Висновок та Список використаних джерел і літератури.

фразеологізм комунікативний французький семантичний

Розділ 1. Загальна характеристика французької фразеології

1.1 Теоретичні проблеми історичного вивчення французької фразеології

Останні 25 років були для фразеології періодом надзвичайно інтенсивного розвитку, внаслідок чого вона виділилася в самостійну лінгвістичну дисципліну. Це заслуга перш за все радянського мовознавства, що веде роль якого в розробці рішенні проблем фразеології зараз ні у кого не викликає сумнівів. Фразеологію по праву називають дітищем радянського мовознавства. Віддаючи належне великій дослідницькій роботі радянських учених і їх досягненням в області фразеології, не можна не відзначити, що багато її кардинальних проблем до цих пір залишаються невирішеними. Зокрема, ще не знайшов свого остаточного рішення принципово важливе питання про суть об'єкту фразеології, що викликає гарячі спори. Навіть у мовознавців, що вивчають фразеологію однієї і тієї ж мови, в трактуванні одиниці фразеологізму спостерігається значні розбіжності в поглядах. Невизначеність в питанні про суть об'єкту фразеології у свою чергу утрудняє вироблення методологічних принципів вивчення цієї дисципліни, оскільки «немає такої науки, де можна було б почати будувати метод, не маючи концепції про предмет вивчення». Невирішеність цих і подібних проблем, очевидно, послужила для деяких дослідників приводом заговорити про «кризу» фразеології. Для пояснення положення, що склалося, найчастіше посилаються на складність і суперечність об'єкту фразеології, що утрудняє його систематизацію і теоретичне осмислення. Якщо з цим погодитися, то доведеться визнати, що специфіка явищ фразеологізмів недостатньо враховувалася і, отже, до неї не був знайдений вірний методологічний підхід.

Причину невирішеності самої проблеми одиниць фразеологізмів потрібно шукати в тому загальному напрямі, який визначав розвиток фразеології в цей період. Фразеологія як невід'ємна частина мови не може розвиватися ізольовано від самої мови. Розвиток фразеології, при всій його своєрідності, в значній мірі обумовлений загальним розвитком мови і науки про мову. Також почало розглядатися вельми спірне питання про те, що тільки синхронічний аспект дозволяє вивчати мову як систему, абсолютизувалися поняття система і системність, наявність яких у багатьох випадках швидше постуліровалось, ніж доводилося. Розвиваючись в подібних умовах, фразеологія не встояла перед тиском ідей і методів ортодоксального структуралізму, хоча було зроблено не мало спроб втягнути її в орбіту цієї лінгвістичної течії. Ці спроби, проте, не увінчалися успіхом, бо статистичний методи, які застосовувалися до фразеології, суперечили її динамічній природі. Більш того, ці спроби зайвий раз підтвердили ту істину, згідно якої зі всіх лінгвістичних дисциплін фразеологія менше всього піддається формалізації. Проте фразеологія не могла випробувати відомого впливу з боку згаданих лінгвістичних течій. Подолавши кризовий період в своєму розвитку, фразеологія, як і мовознавство в цілому, стала долати також його негативні наслідки. Важливість історичного вивчення фразеології підкреслюється в працях Н.Н. Амосової [3], В.Л. Архангельського [1], Ю.А. Гвоздарев [9] і ін. Можна вважати що історичне вивчення фразеології вельми перспективним напрямом в сучасному мовознавстві. Оскільки подібне вивчення фактично тільки починається, представляється необхідним сформулювати головні теоретичні і методологічні принципи, які повинні визначати цей новий напрям. Основою історичної фразеології є положення про те, що фразеологія знаходиться в постійному русі, динаміка якого відчувається в будь - якому етапі його розвитку, у тому числі і сучасному. От чому предметом дослідження історичної фразеології може бути як діахронічний так і синхронічний аспект. Історична фразеологія - це перш за все певний методологічний принцип, заснований на всесторонньому підході до явищ фразеологізмів і що дозволяє вивчати ці явища в процесі їх розвитку, в їх взаємозв'язку, різноманітті і суперечностях. Специфіка одиниць фразеологізмів така, що навіть вивчаючи цю одиницю в синхронному плані, ми завжди маємо перед собою її генетичне джерело - вільне або лексично стійке (нефразеологізм) сполучення, від якого неможливо повністю абстрагуватися. Це поєднання для фразеологізму є його минулим станом, його історією. Ось чому будь-яке вивчення одиниць фразеологізмів фактично засноване на свідомому і несвідомому зіставленні цієї одиниці з її прототипом, на тлі якого вона виявляє свою суть. Відмінна особливість історичної природи одиниць фразеологізмів полягає в тому, що через специфіку внутрішньої форми цих одиниць вона має експліцитне вираження в мові. Форми подібного вираження різноманітні і багатообразні. Фразеологізми властиві всім мовам, на якому рівні розвитку вони не знаходилися, що служить ще одним доказом того, що фразеологія - невід'ємна і органічна частина мовної системи. Важливе значення для дослідження історії фразеології мають джерела її вивчення, основними з яких є: а) матеріал фразеологізму різних епох, представлений в різних збірках, словниках, довідниках. б) фразеологія літературних пам'ятників, що відносяться до різних історичних етапів її розвитку. в) роботи, присвячені дослідженню одиниць фразеологізмів і рівень, що відображають, і характер розвитку фразеології в ту або іншу епоху. Французька мова багата фразеологічною літературою, окремі зразки якої сходять до найбільш раннього періоду його розвитку. Ця література може дати об'єктивну картину системи фразеологізму французької мови різних епох, а також дозволяє прослідкувати її еволюцію, її кількісні і якісні зміна в часі. Письмова література є найважливішим джерелом вивчення історії фразеології. Вона виступає як хранителька фразеології, властивої тій або іншій епосі, тому чи іншому ареалу, стилю і т.д. Серед різних видів літератури найбільший інтерес, поза сумнівом, представляє художня література, яка через свої функціонально - стилістичні особливості значно більше і частіше користується фразеологізмами, чим інші види літератури.

А деякі форми художньої літератури, такі як комедія, фарс і ін. просто немислимі без фразеологізмів.

1.2 Фразеологія та об'єкт її вивчення

Слово «фразеологія» (від грецької phrasis - «вираз, зворот мови») має декілька значень. Щодо лінгвістичного терміна, то вона застосовується для особливої галузі мовознавства, що вивчає стійкі словосполучення, називається фразеологічними одиницями або фразеологізмами (рідше фразеологічними зворотами), а також для позначення сукупності подібних словосполучень, які характерні для даної мови. Як синонімічним термінам «фразеологічна одиниця» та «фразеологія» в лінгвістичній літературі також вживається «ідіома» (з грецької «своєрідне вираження») та «ідіоматика» - наука про ідіоми. Але за звичай використання цих термінів небажано, так як вони багатозначні та, більш важливе те, що різними дослідниками трактуються по-різному. Найбільш поширеним терміном, який у французькій мові називають об'єкт фразеології вважається locution (від латинського «зворот мови»). Але цей термін не можна вважати вдалим, тому що ним позначаються словосполучення та звороти мови нефразеологічного характеру, а іноді і різноманітні фразеологічні конструкції. Окрім locution у французькій мові використовуються, хоча і набагато рідше, терміни locution figee, expression idiomatique, gallicisme, idiotisme та інші. Найближче всього до українського терміну «фразеологічна одиниця» стоїть вираз locution phraseologique, який запропонував Ш. Балли [4,с.94], але у сучасному французькому мовознавстві він вживається досить рідко. Існують ідіоми, в яких не розкривається зміст всього словосполучення зі значень окремих слів. Ідіоми вважаються результатом народної творчості та дуже часто переживають ті соціальні умови, що їх породили.

Багато ідіом в теперішній час застаріли, але зустрічаються у класичній літературі та зберегли своє історичне значення. Деякі фразеологізми та ідіоматичні вирази перекладаються на французьку мову аналогічними словосполученнями; іншим відповідають у французькій мові еквіваленти, які поєднують в собі інші словосполучення. Французька мова багата словосполученнями з різною зв'язаністю компонентів. В поняття словосполучення входять як напіввільні та стійкі сполучення, так і ідіоматичні вирази. В цій роботі будуть в більшості випадків загальновживані вирази, загалом нейтрально-літературні, рідше - просторіччя та фамільярні, які не порушують літературну норму та деякі книжні - літературні вирази. В тому випадку, коли це можливо, ряд синонімічних словосполучень перекладаються на російську та українську мови декількома синонімічними еквівалентами зі збереженням стилістичних та експресивних відмінностей, в інших показується загальний зміст. Однією з характерних рис теперішнього етапу розвитку фразеології являється досить вагоме розширення її проблематики. Увагу мовознавців привертають нові аспекти цієї дисципліни, які збагачують та доповнюють наші уявлення, що переважна більшість робіт з фразеології посвячено її синхронному вивченню та лише мала частина - діахронічному. Зокрема питання генезису ще не стали предметом серйозного дослідження питання генезису та історичного розвитку фразеологічного складу мови, а також питання становлення фразеології як наукової дисципліни ще не стали предметом серйозного дослідження питання генезиса і історичного розвитку фразеологічного склада мови, а також питання становлення фразеології як наочної дисципліни. Подібний стан речей, поза сумнівом, негативно позначається на розвитку цієї дисципліни, так само як і на її вивченні у вузах, бо неувага до історичних досліджень або ігнорування їх приводять до того, що суть фразеологізму або спотворюється, або не повністю розкривається. Вивчення французької фразеології має давні традиції. На ці традиції, поза сумнівом, спирався Ш. Балли [4,с.125], що заклав на початку нашого сторіччя теоретичні основи фразеології. Фразеологія, як і мова в цілому, знаходиться в постійному розвитку, динаміка якого відчувається як в діахронії, так і в синхронії. І також, враховуючи швидкий розвиток фразеології в даний час і її все зростаюче значення для теоретичного і практичного вивчення мови, слід визнати, що допомоги явно недостатньо. Фразеологізмам, подібно до інших мовних одиниць, властиві певні закономірності розвитку як в діахронії, так і в синхронії, що дозволяє говорити про системний характер явищ фразеологізмів. Цей характер виявляється у відносинах між компонентами одиниць фразеологізмів, так і між різними одиницями фразеологізмів. От чому в ширшому плані об'єктом вивчення фразеології є система фразеологізму мови, що включає всю сукупність його одиниць фразеологізмів разом з властивими ним закономірностями розвитку.

1.3 Значення і форма фразеологізмів

Фразеологія (гр. phrasis- вислів, зворот, lоgos - слово, вчення) - фразеологічна одиниця, ідіома, стійке поєднання слів, яке характеризується постійним лексичним складом, граматичною будовою і відомим носіям даної мови значенням (у більшості випадків - переносно - образним), не виведені з значення складових фразеологізм компонентів.

Це значення відтворюється в мові відповідно до історично склалися нормами вживання.

Розрізняються фразеологізми з повністю переосмисленим складом і невмотивованим значенням - фразеологічні зрощення.

- «Mal а propos» - «Не до ладу» [28,с.68]

- «Sortir de l'esprit» - «Вилітати з голови» [28,с.19]

- «Le temps va montrer» - «Час покаже» [28,с.92]

- «Voilа l'affaire !» - «Он воно що!» [28,с.71]

- «La tete tourne» - «Голова закрутилася» [28,с.28]

Фразеологія - (грец. Phrаsеs - вираз + lоgоs - вчення) наука про складні по складу мовних одиницях, мають стійкий характер: шкереберть, потрапити в халепу, кіт наплакав. Фразеологією називається також вся сукупність цих складних за складом стійких поєднань - фразеологізмів. Фразеологізм - складна за своєю природою одиниця: утворюється вона на синтаксичному ґрунті (від генетичного прототипу - вільного сполучення слів), а функціонує переважно як одиниця називання (цією функцією вона близька до слова), інакше кажучи, за своєю формою фразеологізм співвідносний з вільною синтаксичною конструкцією (переважно із словосполученням), а за змістом (значенням) - зі словом [13;18]. Аналіз фразеологічного значення передбачає виділення ступенів абстракції.

Складність фразеологічної семантики полягає в перевазі експресивного компонента над предметно-логічним змістом. Як і слово, фразеологічна одиниця виконує номінативну функцію, їй притаманні парадигматичні форми, ті ж класифікаційні розряди - морфологічні і синтаксичні. Фразеологізми вступають у синонімічні, антонімічні та інші системні зв'язки. Виконуючи номінативну функцію, значення фразеологізму нагадує значення слова. Поняттєво співвідносячись, слово і фразеологізм є семантично близькими одиницями. Однак слово і фразеологізм - не одне й теж. Значення фразеологічної одиниці завжди містить якийсь семантичний (значеннєвий) «надлишок» чи «доважок». Ця «значеннєва надлишковість» завжди відчувається носіями мови. Таке співвідношення між словом і фразеологізмом можна визначити як синонімію, проте не абсолютну, бо на заваді стоїть, з одного боку, оснований на образності «значеннєвий доважок» («додатковість значення»), з іншого, - обмеження стилістичними нормами. Однак багато фразеологічних одиниць не мають слів-відповідників. Синонімами до них виступають словосполучення. Наприклад, замилювати очі - обдурювати очі, рвати - закохувати. Відмінності між значенням слова і значенням фразеологізму додає спосіб передачі цих двох типів значень: цільнооформленість слова протиставляється роздільнооформленості фразеологізму [25;с.30]. Роздільнооформленість фразеологізму, на думку дослідників - це не тільки одна з найсуттєвіших формально - структурних його ознак, а й джерело багатьох інших: серед фразеологізмів практично немає стилістично нейтральних одиниць; у плані багатозначності фразеологізми продуктивністю не відзначаються; фразеологізми мають значно нижчий ступінь сполучуваності, ніж слова.

Розділ 2. Типи фразеологізмів

2.1 Не комунікативні фразеологізми

2.1.1 Семантична структура типів номінативних фразеологічних одиниць

1. Субстантивні ФО сучасної французької мови можуть бути як ідіоми, так і унілатеральними фразеологізмами. Серед них велику кількість займають двочленні фраземи. Більшість субстантивних фразеологізмів виникли в результаті переосмислення, як образного, так і необразного. Серед субстантивних ФО, що виникли в результаті переосмислення виокремлюються:

· метафоричні ФО: «ancre de salut» - «якір порятунку» [28,с.95]

· метонімічні ФО: «un pur sang» - «чистокровний кінь» [28,с.92]

Не образні субстантивні фразеологізми, як і не образні ФО інших типів, не мають двох плановості семантичної структури. Вони реалізуються лише у фразеологічному значенні. «Bois de vie» - «філософський камінь» [28.с.90]. Іншою характерною формою для субстантивних ФО, вважається послаблення значення компонентів ФО. Фразеологізми цього типу, як правило відносяться до унілатеральних фразем, головний член яких виступає в своєму прямому, візуальнім значенні. «Un Faim de loup» - «вовчий апетит» [28,с.24] та ін. Інші форми семантичного перетворення в субстантивних ФО зустрічається рідко, наприклад: - архаїзм: «les neiges d'antan» - «торішний сніг» [28.с.87]; - еліпсис: «Qui se garde а carreau, n'est jamais capot» - «береженого і Бог береже» [28,с.10]; - народно - етимологічне переоформлення: «amis comme cochons» - «нерозлийвода, нерозлучні друзі» [28,с.105].

2. Адективні ФО сучасної французької мови можуть бути як ідіомами, так і унілатеральними фразеологізмами. Серед них велику вагу мають одновершинні словосполучення, в той час як унілатеральні фразеологізми найчастіше бувають двочленними фраземами. Найбільш поширеною формою семантичного перетворення в адективні ФО вважається переосмислення образне та необразне. В основі образних ФО цього типу, у відмінності від субстантивних, лежить переважно метафоричне переосмислення: «Tete а tete» - «лицем у лице» [28.с.59]; «Prendre le raccourci» - «йти навпростець» [28,с.52]. До адективних ФО, в основі яких лежить необразне переосмислення, відносяться: «а tout crins» - «енергійний, махровий, ярий» [28.с.129]; «haut en couleur» - «рожевощокий, багровий» [28.с.126]; «ivre mort» - «мертвецьке п'яний» [28,с.205] та деякі інші. Серед адективних ФО існує багато фразеологізмім, що виникли в результаті лексичного послаблення значень їх компонентів. Наприклад: «en diable et demi» - «добряче, гарненько» [28,с.134] та ін. Інші форми семантично перетворення в адективних ФО представлені на багато менше. - Архаїзм: «a pierre fendre» - «текучий, лютий» [28,с.228] (це щодо морозу); - еліпсис: «etre comme un crin» - «бути дратівливим» [28.с.129]; - народно - етимологічне пеоформлення: «noir comme geai» - «чорний, як смола» [28,с.210] (перекручення звороту noir comme jais). Ця форма семантичного перетворення притаманна адективним ФО, винятково компаративного типу.

3. Дієслівні ФО сучасної французької мови можуть бути як ідіомами, так і унілатеральними фразеологізмами з різнобарвною граматичною структурою. На відміну від номінативних ФО інших лексико - граматичних розрядів у дієслівних фразеологізмів широко представлені не тільки переосмислення та лексичне послаблення значень компонентів, але й інші форми семантичного перетворення, зокрема архаїзм та еліпсис. Переважна більшість образних дієслівних ФО, що утворилися в результаті перетворення, засновано на метафоричному переносі. «Batir des chateux en Espagne» - «будувати надхмарні замки» [28,с.110].

Набагато менша кількість образних ФО цього типу побудовані на метонімічному переносі. «Laisser des plumes» - «зазнавати втрат» [28,с.230]. Дієслівні ФО, в основі яких лежить необразне переосмислення, маюсь досить велику вагу. В більшості з них переосмислення сполучаються з іншою формою семантичного перетворення «Prendre qn en grippe» - «незлюбити когось» [28,с.162]. Лексичне послаблення значень компонентів характерно для унілатеральних дієслівних ФО, при чому не перетворена частина цих зворотів, як правило передує перетвореній. «Dormir a poings fermes» - (розмовне) «спати без задніх ніг» [28,с.84]. Велика кількість ФО цього типу, подібно до адективних, відносяться до компаративного типу. Широке розповсюдження у сучасній французькій мові мають дієслівні ФО, які мають синтаксичний архаїзм. Цей вид архаїзму найчастіше виражається коли не застосовується артикль перед іменником, що функціонує як прямий додаток. «Mettre а terre» - «провалити, висадити, розорити» [28,с.260]. В дієслівних ФО також зустрічаються: - лексичні архаїзми «chercher noise а qn» - «сваритися, задиратися до когось» [28с.210], - смислові архаїзми: «jeter de la poudre aux yeux de qn» - «замилювати очі комусь» [28,с.41]. Потрібно відмітити, що в дієслівних ФО архаїзм, дуже часто виступає в поєднанні з іншою формою семантичного перетворення: «donner des deux» - «пришпорити коня» [28,с.134] (замість piquer des deux йperons); «attendre sa belle» - «чекати зручного моменту» [28,с.213] (замість attendre sa belle occasion);

4. Серед адвербіальних ФО сучасної французької мови переважають ідіоми. До останніх відносяться всі одновершинні словосполучення даного лексично - граматичного розряду. Необразне переосмислення характерно для всіх сполучникових та ряду прийменникових фразеологізмів: «quand (bien) meme» - «навіть якщо» [28,с.235]; «а titre gracieux» - «на знак поваги, з люб'язності» [28,с.262]. Менш поширеною формою семантичного перетворення службових ФО являється наявність архаїзмів у їх складі, при чому в прийменникових фразеологізмах зустрічаються лексичні архаїзми, між тим як для сполучникових фразеологізмів характерні синтаксичні архаїзми:

«bon grй mal grй» - «мимоволі, за розсудом» [28,с.162]; «en guise de» - «замість, під видом» [28.с.164]; «tant soit peu» - «трішки, хоч трохи, краплинку» [28,с.256].

2.1.2 Семантична структура вигукових фразеологічних одиниць

1. Вигукові ФО французької мови приходяться ідіомами. Вони можуть реалізовуватися в ціліснім, глобальнім значенні, що зумовлено головним чином виконуваної ними функції в мові. Переважна більшість вигукових ФО - результат переосмислення (в більшості випадків образного) їх компонентів. «Mille et un» (розмовне) - «сила-силенна, тьма-тьмуща» [28,с.203]; «par exemple!» (розмовне) - «та що ви говорите тільки цього не вистачало!» [28с.147]. У фразеологізмах цього типу образи помітно послабли, що, безумовно, зв'язано з виконуваною ними функцією у мові (треба згадати, що вигукові ФО, подібно до вигукових слів, не можуть виступати в реченні в ролі повнозначних частин мови, вони виражають лише емоції та волевиявлення). У вигукових ФО також зустрічаються, хоча і набагато рідше інші форми семантичного перетворення: Синтаксичний архаїзм: «Dieu est toujours pour les gros bataillons» - «Бог завжди на боці сильних» [28,с.135]; Еліпсис: «aller voir defiler des dragons» (розмовне) - «заперечувати» [28,с.104].

2.1.3 Семантична структура модальних фразеологічних одиниць

1. Модальні ФО французької мови, подібно службовим та вигуковим, приходяться ідіомами та реалізуються у мові лише в ціліснім, глобальнім значенні. В модальних ФО представленні дві форми семантичного перетворення - переосмислення (образне та необразне) та архаїзм, при чому друга форма майже завжди виступає в поєднанні з першою. В основі модальних ФО лежить виключно метафоричне переосмислення. «Aprиs tout» - «в кінці кінців, по суті» [28.с.264]; «а propos» - «до речі кажучи» [28.с.36]; «a la rigueur» - «в найгіршому випадку» [28.с.243]. З різноманітних видів архаїзмів та модальних ФО найчастіше зустрічаються синтаксичний, який, як вже було зазначено поєднується з переосмисленням: «comme toute» - «коротше говорячи» [28,с.265]; «c'est tout comme» - «це одне і те саме» [28,с.265]; «coute que coute» - «будь що, що б не трапилось» [28,с.128].

2.2 Комунікативні фразеологізми

1. Семантична структура ФО не прислівного характеру комунікативного характеру можуть бути як ідіомами, так і унілатеральними фразеологізмами. Серед останніх досить використаними є словосполучення компаративного типу. До комунікативних ФО не прислівного характеру представленні наступні форми семантичного перетворення: 1) переосмислення найчастіше образне, але зустрічається й необразне. О основі образних комунікативних ФО лежить, як правило, метафоричне переосмислення. «C'est la mer а boire» - «це дуже складна справа» [28.с.202]; «c'est du tout cuit» (розмовне) - «простіше простого» [28,с.129] та ін. Прикладами необразного переосмислення комунікативних ФО не прислівного характеру можуть слугувати: «ainsi dire» - «так би мовити» [28,с.86]; «c'est lа hic!» - «ось в чім справа» [28,с.168] та ін. 2) лексичне послаблення значень компонентів характерно для унілатеральних ФО, також і для фразеологізмів компаративного типу: «Il pleut a seaux» - «дощ ллє як з відра» [28,с.249]; «cela sert comme in cautиre sur une jambre de bois» - «як мертвому кадило» [28,с.178]. 3) архаїзм, найчастіше синтаксичний та змістовий: «trop est trop» - «що занадто, то не здорово» [28,с.94]; «il n'est tel feu qui dure» - «час усе переможе» [28,с.92] та ін. 4) еліпсис: «la ferme!» - (просторіччя) «заткнись!» [28,с.42] (замість ferme ta bouche!)

2. Семантична структура комунікативних одиниць - прислів'їв. Комунікативні ФО - прислів'я виникають на базі вільних предикативних словосполучень, як поступово втрачають зв'язок з ситуацією, що їх створила та отримують переносно - узагальнене значення та становляться семантично двох плановими мовними утвореннями. При цьому слова - компоненти подібних фразеологізмів в тій чи іншій мірі зберігають свої індивідуальні значення, що, пояснюється повчальним характером цих ФО. Серед комунікативних ФО - прислів'їв зустрічаються як ідіоми, так і унілатеральні фразеологізми. Основною формою семантичного перетворення цих фразеологізмів вважається образне переосмислення: «petit a petit l'oiseau fait son nid» - «терпіння та праця все подолають» [28,с.227]; « les loups ne se mangent pas entre eux» - «ворон ворону око не виклює» [28,с.24]; та ін. Серед інших форм семантичного переосмислення в комунікативних фразеологізмів - прислів'їв представлені (хоча і набагато слабше) наступні: - архаїзм, найчастіше синтаксичний, рідше - лексичний: on fait de bonnes soups dans un vieux pot» - «старий віл борозди не псує»[28,с.85]; «pas а pas on va loin» - «поспішиш - людей насмішиш» [28,с.224]; - еліпсис: «chaque oiseau chante sa chanson» - «Кожна пташка своєї пісні співає» [28,с.55]; «dans les petites pots les bons onguents» - «малий золотник але дорогий» [28,с.217]. Треба відмінити, що як архаїзм, так і еліпсис у даний фразеологізмах завжди виступають разом із переосмисленням, і що важливо, не як основна форма семантичного перетворення, а лише як супровідна. До питання щодо змістовної структури ФО у французькій мові семантичні особливості мовних одиниць, їх функціональні характеристики находяться в тісній залежності від способу означення фактів дійсності або типу номінації. У зв'язку з цим виявлення власно знакових функцій фразеологічних одиниць сприяє більш повному розкриттю їх змістової структури. В лінгвістичній літературі в залежності від способу позначень явищ дійсності виділяється 2 класи мовних одиниць. Перший тип номінації визначається як синтаксичний або складний: він представлений одиницями, в значені яких відобразився комплекс ознак об'єкта. Другий тип номінації визначається як аналітичний: до нього відносяться одиниці, що характеризують об'єкт згідно з будь - якою однією ознакою.

Висновки

Фразеологiя як наукова галузь сформувалась у 40 - 50-х роках ХIХ ст. i зараз продовжує активно розвиватись: з'являються новi статтi в мовознавчiй перiодицi, виходять друком монографiї, зокрема варто вiдзначити працю Ужченка В.Д. [26] „Фразеологія сучасної української мови” (К., 2007). Фразеологiзми, якi є предметом вивчення фразеології, являють собою складні мовнi одиницi. За значенням вони прирівнюються до значення слова, а за формою нагадують синтаксичну конструкцію, речення. Проте лексичне значення значно вiдрiзняється вiд фразеологічного, оскiльки складники фразеологiзмiв втрачають своє пряме значення i внаслiдок переосмислення утворюють нове значення - значення фразеологiзму. Основними ознаками фразеологiзмiв є: семантична цілісність; відтворюваність; відносна постійність компонентного складу та структури (стійкість); експресивність. Фразеологія - найбільш динамічна область мови, що знаходить своє вираження в більш прискореній та інтенсивній зміні фразеологічного складу мови в порівнянні з лексичним складом. Причину цього можна пояснити різністю функціональної природи лексики та фразеології. Навіть зараз мовознавці не можуть підібрати єдиний термін, який би повністю відповідав значенню фразеологізму та поняття фразеології. За допомогою різноманітних класифікацій висвітлюються різні аспекти дослідження фразеологічних одиниць. Французькі фразеологізми були предметом дослідження багатьох науковців. Основною ознакою ФО французької мови являється повне, або часткове перетворення їх компонентів. Фразеологія така наука, яка розвивається тільки разом з мовою. Художня література немислима без використання фразеологізмів.

Список використаних джерел

1. Архангельский В. Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Изд - во Ростовского университета , 1964.

2. Алефиренко Н.Ф. Фразеологическое значение в системе семантических единиц других уровней языка. // Теор. пробл. семантики и ее отражения в одноязычных словарях, - Кишинев, 1982. - С.176-180.

3. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. - Ленинград, 1963. - 372 с.

4. Балли Ш. Французская стилистика / Пер. с фр. К.А. Долинина. - М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 394 с.

5. Будагов Р.А. Язык, история и современность. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. - 340 с.

6. Василенко О.А. Фразеологические единицы с компонентом антропонимом (на материале, французского языка) / О.А. Василенко // Вестник Амурского гос. ун-та. Сер. Гуманитарные науки. -- Благовещенск, 2002. Вып- 16. - С. 100-102.

7. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. - М., 1972. - 639с.

8. Виноградов В.В. Русский язык. - М.: Наука, 1972. - 639 с.

9. Гвоздарев Ю.А. Основы российского фразообразование. Ростов - на Дону. Вид. Ростовского университету, 1977. - 134 с.

10. Грозен Н.Ф. Фразеологічні засоби вираження агресивної поведінки людей. // Филол. студии. - 2001. - №3.

11. Жуков В.П. Семантика фразеологічних зворотів. - М., 1978.

12. Ларін Б.А. Про народну фразеологію // Праці Х респ. діалектол. наради. - К., 1961. - С.52-68.

13. Ларін Б.А. Нариси з фразеології / / Нариси з лексикології, фразеології і стилістики: Навч. зап. / ЛДУ. - Л., 1956. - № 198.

14. Ладо Р. Лингвистика и наука, 1968.

15. Липшицене - Зибуцайте Э. И. Французские синонимы французского языка Л Просвещение 1971 - с.218.

16. Лобанова Л.Г. Сборник французских словосочетаний и идиоматических выражений М УЧПЕДГИЗ 1961 - с.219.

17. Мокиенко В.М. Противоречия фразеологии и её динамика, Л 1976.

18. Назарян А.Г. История развития французской фразеологии М Высшая школа 1981 -с.189.

19. Назарян А.Г. Фразеологія сучасної французької мови: [навч. для ін-тів і фак. іноз. яз.] / О.Г. Назарян. - 2 е вид., Перераб. і доп. - М.: Вищ.шк., 1987. - 287 с.

20. Рудницький Французькі прислів'я та приказки з еквівалентами в українській мові Л 1963 - с.122.

21. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. - М.: Исскуство, 1976. - 614с.

22. Сверідан Т. Емоційно-експресивне навантаження усічених фразеологізмів.: (На матеріалі творів буковинських письменників на історичну тематику). // Наук. вісник Черніг. ун-ту. - 2000. - вип.93.

23. Сирейщикова А.А. Сборник французских идиом и фразеологических оборотов М. Государственное учебно-педагогическое издательство просвещения РСФСР 1952 -с. 99.

24. Теклюк В.Я. Українська фразеологія: деякі питання теорії. // Наук. записки Він. держ. пед. ун-ту, Сер. філологія. - 1999. - №1.

25. Тер-Минасова С.Г. Словосочетание в научно-лингвистическом и дидактическом аспектах. - М.: Высш. шк., 1981. - 144с.

26. Ужченко Д.В. Динамічні процеси у фразеології. // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту ім Т. Шевченко. - 2003р.

27. Чередниченко О.І. Фразеологія мови як джерело фонових знань // Мовознавство, 1984. - № 5. - С 17-21.

28. Українсько-французький і французько-український фразеологічний словник (близько 12 000 фразеологічних одиниць). / Укладачі: М.А. Венгренівська, Г.Ф. Венгреновська, Т.Б. Оратовський. - К.: Генеза, 2000. - 276 с.

Електронні ресурси

29. https://ru.wikipedia.org/wiki/

30. http://www.bonjourdefrance.com

Размещено на Allbest.ru