Типологічні характеристики іменника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Типологічні характеристики іменника

Вступ

іменник речовинність морфологічний

Мова - найважливіший і довершений засіб людського спілкування, засіб обміну думками, що може виконувати ці різноманітні і складні функції тому що вона представляє собою дуже гнучку і в той же час відмінну організовану систему.

Морфологія (від гр. morphe - форма і logos - слово, вчення) - розділ граматики, граматичне вчення про слово, його структуру, граматичні (морфологічні) форми слова, способи вираження граматичних значень, властивих слову; центральне місце в морфології належить вченню про частини мови.

Отже, основною одиницею морфології, як і лексикології, виступає слово, але аспекти вивчення його в цих розділах науки про мову різні: в лексикології слово вивчається з погляду його походження, лексичного значення, стилістичного вживання, місця в словниковому складі мови тощо; в морфології вивчаються граматичні особливості слова: його граматична будова, особливості змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних (морфологічних) значень (роду, відмінка, виду тощо) [13].

В сучасній англійській мові, як і в українській, слова за їх значенням і граматичними ознаками поділяються на класи, що звуться частинами мови.

Українська та англійська мови належать до сім'ї індоєвропейських мов, тому і поділ на частини мови в них майже тотожний: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук, але в англійській ще виділяють артикль та модальні слова.

Іменник - найбагатша з лексичного погляду частина мови серед інших, які існують у сучасній граматиці. Здобуті знання про іменник стають основою для вивчення інших частин мови, зокрема прикметника та дієслова.

Іменник є однією з найважливіших частин мови, яка позначає предмети, живі істоти, речовини (матерії), абстрактні поняття, різні явища.

Зважаючи на актуальність даного питання, я обрала таку тему курсового дослідження: «Типологічні характеристики іменника в англійській та українській мовах».

Об'єкт дослідження - вся сукупність іменників англійської та української мов.

Предмет дослідження - типологічні характеристики іменників англійської та української мов.

Мета дослідження - розглянути особливості типологічних характеристик іменників англійської мови, а також порівняти їх з типологічними характеристиками іменників української мови.

Іменник - самостійна частина мови, що має значення предметності, відповідає на питання хто? (who) або що? (what). В українській мові, яка належить до флективних мов, іменник є змінною частиною мови, а в англійській мові, що є аналітичною мовою, іменник може не змінюватися.

До іменників належать повнозначні слова, що означають назви живих істот (батько, мати, комар), назви предметів, явищ і подій реальної дійсності (завод, трактор, землетрус) або називають як предмети думки різні дії, стан, властивості, відношення (праця, мир, сміх, спокій, сон, радість, любов, краса).

Іменник в українській мові характеризується наявністю трьох граматичних категорій:

ь категорії відмінка, що складається з 7-и відмінків;

ь категорії числа, що складається з двох чисел - однини та множини;

ь категорії граматичного роду, що представляє три роди - чоловічий, жіночий, середній, які мають відповідне морфологічне вираження.

На відміну від української, іменник в англійській мові характеризується наявністю двох граматичних категорій:

ь категорії числа, що складається з двох чисел - однини та множини;

ь категорії детермінованості (означеності - неозначеності), що виражена артиклями у препозиції [13].

1. Порівняльна класифікація іменників в українській та англійській мовах

1.1 За значенням: власні, загальні

За лексичним значенням іменники в англійській і в українській мовах розподіляються на власні та загальні.

Власні іменники - це іменники, що являють собою імена одиничних понять, місцевостей, явищ та предметів. В англійській мові якщо назва складається з декількох слів, то всі слова пишуться з великої літери, виключенням є лише артиклі, прийменники та сполучники. В українській мові тільки перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку, замків, свят пишеться з великої літери. Отож, власні іменники розподіляються на:

ь географічні поняття: гори, пустелі, океани, моря, руки, країни, регіони, міста, селища:

The Carpathian Mountains - Карпати

the Atlantic Ocean - Атлантичний океан

the Dnipro - Дніпро

France - Франція

London - Лондон

Lutsk - Луцьк

ь назви вулиць, площ, готелів, кораблів, музеїв, газет, журналів, творів, установ, організацій, храмів, замків:

Oxford Street - Оксфорд-стріт

Hyde Park - Гайд-парк

New York Times - Нью Йорк Таймс

Lubart's Castle - Луцький замок

Verkhovna Rada of Ukraine - Верховна Рада України

the British Museum - Британський музей

ь особисті імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська, імена вигаданих персонажів, клички тварин, назви окремих високих посад:

Mary - Мері

Brown - Браун

Mark Twain - Марк Твен

James Moriarty - Джеймс Моріарті

Rex - Рекс (кличка)

The President of Ukraine - Президент України

ь астрономічні назви:

the Sun - Сонце

the Earth - Земля

the Milky Way - Чумацький шлях

Mars - Марс

Venus - Венера

Jupiter - Юпітер

ь національності та мови (тільки в англійській):

the Ukrainians - українці

English - англійська мова

ь назви свят, історичних подій, війн, революцій, епох:

New Year - Новий рік

Christmas - Різдво

Easter - Великдень

Thanksgiving Day - День подяки

Revolution of Gignity - Революція гідності

ь назви місяців та днів тижня (тільки в англійській):

January - січень

September - вересень

Sunday - неділя

Monday - понеділок

Всі інші іменники відносяться до загальних іменників. Це назви категорій предметів, осіб та понять. Вони поділяються на:

ь назви істот та неістот:

a boy - хлопчик

a student - студент

a dog - собака

a book - книга

a tree - дерево

ь збірні назви групи осіб чи тварин, що розглядаються як єдине ціле:

a family - сім'я

a herd - стадо

a crowd - натовп

ь матеріально-речовинні, що позначають різні матеріали або речовини:

milk - молоко

butter - масло

coal - вугілля

snow - сніг

water - вода

ь абстрактні, що позначають події, стан, почуття, явища та ін.:

love - любов

beauty - краса

peace - мир [1]

1.2 Іменники зі значенням конкретності і абстрактності

Розряд іменників зі значенням конкретності і абстрактності властивий і англійській і українській мовам. Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними. Це назви, які позначають реалії, що можна пізнати органами чуття. До них також належать:

ь одиничні предмети: назви людей, тварин, рослин, предметів неорганічного світу (boy, rabbit, квасоля, килим);

ь речовини, маси, матеріали (milk, air, полотно, деревина);

ь простір і час (берег, steppe, місяць, урок, hour);

ь власних назв (Петро, «Футбол» (журнал), «Сонечко» (дитсадок)) [12].

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища, властивості, які не можна сприйняти органами чуття. Це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення, тобто вказують на стан (сон, silence), почуття (кохання, hateress), процес (хід, run), якість (чорнота, clearness), риси характеру (доброта, злоба, вихованість, jealousy, cunning), різні вияви інтелектуального рівня людини (розум, knoledge), відносини між особами, народами (дружба, peace).

Характерною ознакою абстрактних іменників в українській мові є суфікси -ість, - ств(о), - зтв(о), - цтв(о), - анн(я), - изм, -ізм, -їзм: прикрість, убозтво, навчання, класицизм, героїзм. Абстрактні іменники вживаються переважно у формі однини.

В англійській мові, багато абстрактних іменників утворюється шляхом додавання суфіксів (-ness, - ity, - ion) до прикметників або дієслів. Прикладами є happiness (від прикметника happy), circulation (від дієслова circulate) і serenity (від прикметника serene) [12].

1.3 Категорія живих-неживих предметів (істоти-неістоти)

3а своєю семантикою іменники завжди означають або живі істоти (відповідають на питання хто?) або неживі предмети чи абстрактні поняття (відповідають на питання що?). Цей семантичний поділ може відбиватися і в граматичній будові іменника. В англійській мові деякі відмінності в цьому відношенні існують лише у вживанні присвійного відмінка, який властивий переважно іменникам - назвам живих істот. Проте в присвійному відмінку вживається й чимала кількість іменників, які означають неживі речі або абстрактні поняття. Іменники також розрізняються між собою тим, що назви живих істот співвідносяться з особовими займенниками he, she i відносним займенником who, тоді як назви неживих предметів співвідносяться з особово-предметним займенником it i відносними - that which. Через це можна з певністю вважати, що категорія назв істот і неживих предметів у граматичній будові англійських іменників не виражається [7,46].

В англійській мові суто граматичні засоби вираження значення живих - неживих істот, як і роду, відсутні. У іменників значення живих-неживих істот виражається, переважно, лексико-граматичними морфемами - er, - or, - ee, - eer, - ist, - ite (teacher, doctor, employee, engineer, socialist, pianist, trustee).

Дещо інакше в українській мові, де між іменниками, що означають живі істоти, i назвами неживих предметів існують і деякі формальні, граматичні відмінності. Їх, правда, небагато: іменники чоловічого роду - назви живих істот мають форму знахідного відмінка обох чисел, однакову з формою родового відмінка (немає батька, бачу батька, батьків; не було брата, покликали брата, братів), а назви неживих предметів мають форму знахідного відмінка, однакову з формою називного (стоїть стіл, бачу стіл; це наш двір, бачимо двір, двори). Але іменники жіночого i середнього роду в однині за категорією назв істот і неживих предметів не розрізняються: всі іменники жіночого роду на - а, - я мають у знахідному відмінку закінчення - у, - ю (бачу жінку, чую пісню), а іменники жіночого роду на приголосний та всі іменники середнього роду мають форму знахідного відмінка, однакову з формою називного (читаю повість, відчиняю вікно). Лише в множині іменників жіночого роду на - а, - я теж має місце формальне розрізнення назв живих істот i неживих предметів, наприклад: стоять жінки, бачимо жінок, але: лунають пісні, чуємо пісні.

Послідовне граматичне вираження категорії назв істот мають а українській мові лише назви осіб. Цей розряд іменників до того ж має й особливу кличну відмінкову форму: хлопче, жінко та ін. Назви неживих предметів можуть вживатися в кличній формі лише в випадках персоніфікації, наприклад: о земле, велетнів роди! (П. Тичина). Взагалі ж у мові існує цілий ряд відхилень від послідовного вираження цієї категорії. Навіть серед назв живих істот, де вона виражена більш чітко, маємо такі явища:

ь коли ці іменники означають нове положення особи, про яку йде мова, тоді знахідний відмінок множини вживається з прийменником в (у) i має форму, однакову не з родовим, а з називним: у члени партії, в слюсарі.

ь у іменників назв тварин часом є дві паралельні форми знахідного відмінка, аналогічні i називному і родовому, наприклад: пасти коней (коні), гнати корів (корови), годувати свиней (свині).

Поширене також паралельне вживання двох форм знахідного відмінка у деяких назв неживих предметів, наприклад: купити олівець (олівця), одержати лист (листа), зрубати дуб (дуба) та ін.

Під впливом іменників - назв істот знахідний відмінок деяких іменників - назв неживих предметів набирає форми, однакової з родовим, а не з називним, наприклад, у назвах страв: їв оселедця, рака, півня; у іменниках з суфіксом - ник: поділити чисельника, знаменника (пор.: покликати робітника, взяти візника) тощо [7, 47].

1.4 Категорія означених-неозначених предметів

В багатьох західноєвропейських та деяких східних мовах система іменника характеризується категорією означеності-неозначеності. Ця категорія має своє морфологічне оформлення. Частіше за все вона буває виражена артиклем, як в англійській, німецькій та французькій мовах. Але також вона присутня в українській мові.

Цю категорію можна пояснити так: коли іменник (навіть власна назва або географічна назва) вийнято з його контексту, його значення не може бути правильно зрозумілим, тобто ідентифікованим. Таким чином, власні імена, Mykola, Петро чи Анатолій, коли використовуються вперше (наприклад: я зустрів Petro/ Mykola вчора ввечері) можуть бути не достатньо зрозумілими для слухача або співрозмовника, який може запитати: which Petro/Mykola? Your friend/cousin Petro/Mykola? You mean your co-student Petro/Mykola? і т.д.

Таким чином може бути іноді зовсім не легко ідентифікувати реальне значення, наприклад, такої на вигляд зрозумілої для кожного українця назви як Київ. Навіть у реченні як «Він мешкав деякий час у Києві» (коли використовується в усному мовленні), коли слухач не бачить цей написаний іменник, то це може означати місто, назване Київ або «Київ» готель (тоді, це знаходиться в лапках в українській мові).

Категорія означеності-неозначеності в англійській мові має граматикалізований характер: це означений артикль the, та неозначений артикль a/an.

До семантики артикля the входять наступні семи:

ь сема індивідуалізації, завдяки якій іменник, що має при собі артикль the виділяється з класу однорідних з ним предметів. Наприклад: «Let's go to the drawing-room», said Mrs. Low. «The boy wants to clear the table» (W.S. Maugham «A Casual Affair»);

ь сема унікальності, яка сигналізує про те, що предмет, позначений відповідним іменником є єдиним у своєму роді: the Sun, the Earth;

ь сема вказівності, яка є спільною з відповідною семою вказівних займенників: I saw the man, about whom you phoned me last night;

ь сема узагальнення, яка дає можливість сприймати даний предмет, як узагальнене позначення всіх предметів одного класу: The horse is a domestic animal. - Кінь (будь-який кінь) домашня (свійська) тварина.

До семантичної групи неозначеного артикля a/an входять:

ь сема класифікації, що відносить предмет, з яким вона зв'язана, до того чи іншого класу предметів: a dog ? будь-який собака;

ь сема одиничності, оскільки іменники, що мають неозначений артикль a/an, завжди мисляться в однині. «He was a stockbroker, rather successful in his business» (S. Maugham. «The Moon and sixpence).

Категорія неозначеності окрім того, що позначається в англійській мові неозначеним артиклем a/an, може також бути виражена займенниками any, some, т.д., числівником one плюс прикметник, прислівник або іншим додатком: There is some boy wants to see you. «Was there a Mr Palgrave?» - Там ніякого містера Палґрейва не було?

На відміну від англійської мови, в українській мові категорія означеності-неозначеності не має морфологічного вираження і виражається лексично.

Категорія неозначеності в українській мові виражається за допомогою займенників якийсь (якась, якесь), через числівники один (одна, одне), або через займенники якийсь (якась, якесь) плюс додаток, який виражає характерні риси особи чи об'єкта: Якийсь Петренко там чекає на вас. Був собі один чоловік і мав він два сини. Навіть один страшний день війни запам'ятався кожному навіки [12, 18-19].

1.5 Іменники зі значенням збірності

Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, називаються збірними. Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, рослин, та ін. Вони не мають форми множини в обох мовах, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають лічбі [15].

Збірні іменники не поєднуються з власне кількісними числівниками, оскільки поняття сукупності не підлягає рахункові. Із збірними іменниками можуть поєднуватися неозначено-кількісні чи дробові числівники: трохи квасолиння, багато рідні, many people.

Значення сукупності предметів виражається за допомоги спеціальних суфіксів: - ств - (-цтв-) (людство, козацтво); - н - (дітлашня, мурашня); - в - (братва, мошва, панва); - от - (кіннота, біднота, дрібнота); - ур - (професура, апаратура); -їй - (-і-я) (братія, інженерія, інтелігенція); - инн - (-овинн-) (кукурудзиння, бавовиння); - ин - (яровина, садовина); - изн - (білизна, старизна), - еч - (малеча, молодеча) в українській мові. В англійській закінчення - age і - ade часто означають збірний іменник, наприклад: baggage, drainage, blockade.

До збірних іменників не входять іменники, збірність яких виражена лексично: army, полк, зграя, отара, ліс, група, рота, team, ансамбль. Ці іменники виступають в обох числових формах - однині і множині (група - групи, ансамбль - ансамблі) [12].

В англійській збірні іменники people (множина від person), cattle, police, а також іменники, утворені від прикметників і дієприкметників, the poor, the rich, the wounded мають тільки форму множини. Наприклад: Are there many people in the library? The wounded were taken to the nearest hospital.

1.6 Іменники зі значенням речовинності

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину: тісто, iron, кисень, папір, камінь, cement. Речовинні іменники можуть мати форму тільки однини (oxygen, кокаїн, шовк, silver) чи множини (дріжджі, гроші (тільки в українській)) [12].

Речовина, як відомо, рахунку не підлягає, її можна лише виміряти і вже потім порахувати одиниці виміру.

До речовинних іменників належать: продукти харчування (milk, bread), овочі, ягоди (potato, strawberry), тканини (silk, wool), матеріали (brick, lime), рослини (wheat, barley), копалини (oil, coal, copper) [13].

2. Порівняльна характеристика морфологічних ознак іменників в англійській та українській мовах

2.1 Категорія числа іменника

В обох мовах іменники мають два числа: однину i множину. В англійській мові спосіб утворення множини досить простий: у ній є лише одне закінчення множини - (e)ѕ (3 трьома його фонетичними варіантами [s], [z], [iz], яке додається до основи іменника). Винятки з цього правила нечисленні: це слабка форма множини типу children, охеn, зміна кореневого голосного (внутрішня флексія) в словах типу man - men, foot - feet, tooth - teeth, gooѕe - geeѕe та збереження деякими іменниками, запозиченнями з латинської, грецької та ін. мов, форм множини, які вони мали в своїх «рідних» мовах до запозичення (що свідчить про ще неповну їх асиміляцію англійською мовою), наприклад: radiuѕ - radii, nucleuѕ - nuclei, phenomenon - phenomena та ін.

В українській мові утворення форм множини відбувається значно складніше. Кожна відміна іменників має в множині інші закінчення, наприклад: іменники першої відміни мають у називному відмінку множини закінчення - и (машина, - и), -і (межа, - i), -ї (надія, -ї); у другій відміні маємо відповідно закінчення - и (робітник, - и), -і (коваль, -і), - а (місто, - а), - я (море, - я); іменники третьої відміни мають закінчення -і (відповідь, -і, ніч, ночі); четвертої - ята (гусеня, гусята), - ата (курча, - ата), - ена (ім'я, імена).

Форма множини англійських іменників фактично незмінна. В українській мові множина іменників протиставлена однині не лише формою називного відмінка, а всією системою відмінків (пор., наприклад: машина, машини, машині… i машини, машин, машинам; робітник, робітника, робітникові… i робітники, робітників, робітникам…).

В обох мовах форми числа можуть мати тільки ті іменники, які піддаються лічбі i можуть сполучатися з кількісними числівниками. Ті іменники, які не піддаються лічбі, стоять звичайно в формі однини, а фактично взагалі позбавлені категорії числа. Це в обох мовах такі групи іменників:

ь збірнi (cavalry, humanity);

ь іменники, які позначають речовину або масу (сорреr, glaѕѕ);

ь абстрактні (knowledge, health) [7,38].

Як в англійській, так i в українській мовах деякі іменники вживаються тільки в множині. Це, насамперед, назви речей, будова яких викликає уявлення про множинність, парність або симетричність, наприклад: ѕciѕѕorѕ, ѕpectacleѕ, trouѕerѕ, tongѕ. Проте саме уявлення про будову таких речей у носіїв цих двох мов не завжди однакове, тому, наприклад, в українській мові вила, ворота, граблі, сани вживаються тільки в множині, тоді як відповідні англійські назви: pitchfork, gate, rake, ѕledge вживаються в обох числах.

В іменниках інших значень категорія числа виражається в обох мовах теж неоднаково. Наприклад, укр. дріжджі, гроші, канікули вживаються тільки в множині, а відповідні англійські іменники yeaѕt, money, vacation - тільки в однині, і навпаки: англ. clotheѕ, greenѕ, ѕweepingѕ, contentѕ вживаються тільки в множині, тоді як відповідні укр. одяг, зелень, сміття, зміст - лише в однині. Часто в одній з порівнюваних мов іменник має лише одну з форм числа, тоді як в іншій він має обидві числові форми (наприклад, англ. fruit - укр. фрукт, - и, овоч, -і; англ. advice - укр. порада, - и; англ. ѕtrength укр. сила, - и).

До характерних відмінностей у вживанні форм числа в англійській мові порівняно до української слід віднести:

1) вживання однакової форми для однини i множини в таких словах:

ь у деяких назв тварин, птахів, риб, наприклад: ѕheep, deer, pike та ін.;

ь у деяких іменників, що позначають кількість чогось, наприклад: ѕtone (міра ваги = 6,35 кг), ѕcore - двадцять (штук), dozen - дюжина, раіr - пара та ін., коли перед ними стоїть числівник: two ѕtone, four ѕcore, three dozen, five pair;

ь у іменників, які означають міру або грошову одиницю, коли далі йде позначення дрібнішої одиниці, наприклад: two pound ten - два фунти десять шилінгів, five foot eight - пять футів вісім дюймів.

2) різні значення деяких іменників у формі одними i в формі множини, наприклад: advice (порада) - adviceѕ (відомості), manner (спосіб) - mannerѕ (поведінка, манери), work (праця, робота) - workѕ (завод) та ін.

3) випадки наявності двох форм множини, які мають різне значення, наприклад: brotherѕ - брати (сини однієї матері) i brethren - браття (члени однієї громади), pennies (монети по 1 пенні) і реnсе (кількість пенні по вартості) i т.д.

4) вживання деяких форм множини іменників у значенні однини (з дієсловом у однині), наприклад newѕ (новина), galIowѕ (шибениця), ѕummonѕ (виклик), wageѕ (зарплата), goodѕ (товар), wоrkѕ (завод); деякі назви наук, хвороб, ігор: linguistics (лінгвістика), physics (фізика), meaѕleѕ (кір) та ін.

Відсутність таких явищ в українській мові свідчить про те, що в ній форми однини й множини протиставлені чіткіше, виразніше, категорія числа в іменниках виражена більш послідовно [7, 39].

2.2 Категорія відмінку іменника

Відмінок - це граматична форма іменника, яка передає його відношення до інших слів, що виступають у функції членів даного речення.

В українській мові іменник має дуже складну систему відмінювання. Ця система складається з шести відмінків: називного, родового, давального, орудного і місцевого. Крім того, всі іменники - назви живих істот та назви неживих предметів, вжиті в переносному значенні чи персоніфіковані, мають ще й сьому відмінкову форму - так звану кличну, яка використовується при звертанні: брате, друже, земле. Ця система відмінювання ще більше ускладнюється тим, що деякі іменники в одному й тому ж відмінку можуть мати різні закінчення. Ці закінчення бувають семантично не диференційовані, напр.: у гаю, у гаї, батькові, батьку, але іноді надають і певних змін значенню слова, напр.: листопада (місяця) і листопаду (пори року).

Називний відмінок іменника називається прямим, вживання його досить обмежене: він може виступати лише в функції підмета, іменної частини складеного присудка і прикладки. Решта відмінків - непрямі, які вживаються у функції другорядних членів речення: додатка, різних обставин, рідше означення.

3гадані вище шість відмінків мають неоднакові закінчення для всіх іменників української мови. 3а характером відмінкових закінчень у ній розрізняться аж чотири відміни іменників:

Перша відміна - куди входять іменники жіночого роду з закінченням називного відмінка однини - а, - я (наука, земля) і незначна група іменників чоловічого та спільного роду з тим самим закінченням (Микола, Ілля, голова, суддя).

Друга відміна - до якої належить переважна більшість іменників чоловічого і середнього роду. З іменників чоловічого роду відмінюються за другою відміною всі іменники з кінцевим твердим чи пом'якшеним приголосним та з закінченням - й або - о (робітник, ключ, день, чай, батько). З іменників середнього роду за цією відміною відмінюються всі іменники на - о, - е, - я (крім тих, що набувають у непрямих відмінках суфікса - ят - або - ен-), останні переважно з подвоєнням кінцевого приголосного основи (озеро, дерево, поле, бажання, обличчя).

Третя відміна - куди входять усі іменники жіночого роду з твердим чи м'яким кінцевим приголосним (ніч, любов, тінь, радість) і іменник мати, який у непрямих відмінках набуває суфікса - ер - (матері).

Четверта відміна - до якої належать іменники середнього роду з закінченням - я (-а), що означають назви малих щодо віку істот або дрібних речей, та іменник ім'я. У непрямих відмінках ці іменники мають суфікс - ят - (-ат-), а іменник ім'я - суфікс - ен: теля - теляти, лоша - лошати, ім'я - імені.

Крім того, існують відмінності навіть всередині окремих з цих відмін. У зв'язку з такими відмінностями в першій i другій відмінах розрізняють ще такі групи:

ь тверда група, яка має відмінкових закінченнях звуки - и, - а, - у, - о (фабрика, Павло, робітник, двір);

ь м'яка: -і (-ї), - я, - ю, - е (-е) (робітниця, учитель, урожай);

ь мішана: - а, - у, -і, - е (площа, товариш, дощ).

Іменники іншомовного походження, що закінчуються в українській мові на - о, - е, -є, - а, -і, - у, - ю (крім слова пальто) не відмінюються, наприклад: кіно, манто, кашне, кофе, турне, ательє, амплуа, боа, колібрі, поні, какаду, рагу, інтерв'ю та ін. Власне, ці іменники не створюють окремих форм слова для кожного відмінка, але, вживаючись в реченні, вони звичайно мають граматичне значення того чи іншого відмінка, яке виражається синтаксично - за допомогою прийменників або різних відмінкових форм узгоджених з цими іменниками прикметників i займенників, наприклад: перекладацьке бюро, перекладацького бюро, розмовляли про бюро i т. ін. [7,40].

Цікавою рисою в системі відмінювання сучасних українських іменників є місцевий відмінок. Ця відмінкова форма завжди має в своєму складі прийменник місця на або в i особливу зв'язану з ними форму іменника.

Завдяки такому багатству відмінкових закінчень іменник в українській мові завжди чітко оформлений морфологічно, i значення багатьох його форм легко визначається навіть поза реченням, тому вага синтаксичних засобів у граматичному оформленні іменника тут порівняно невелика.

В англійській мові категорія відмінка є залишком колишньої флективної структури i представлена дуже малою кількістю форм. У мовознавчій літературі точиться немало суперечок відносно наявності категорії відмінка в сфері англійського іменника та відносно складу його відмінкових форм.

У традиційних шкільних граматиках звичайно вважають, що в сучасній англійській мові є два відмінки іменників: загальний i присвійний, який іноді ще називають родовим. Загальний відмінок - це форма, в якій англійський іменник може виступати в функції майже всіх членів речення. Він являє собою «чисту» основу слова без закінчення (або інакше - з «нульовим» закінченням). Велика кількість функцій загального відмінка іменника і бідність його морфологічного оформлення (відсутність флексії) зумовлює велику роль в уточненні його значення синтаксичних засобів: порядку слів і вживання прийменників. Виходячи лише з того, що іменник стоїть перед дієсловом-присудком, ми сприймаємо його як підмет, а коли він стоїть після дієслова, як додаток або іменну частину складеного присудка (залежно від характеру дієслова) [7,41].

Присвійний відмінок має дуже вузьку сферу вживання: іменник у цьому відмінку виконує функцію тільки одного члена речення - означення, причому лише такого, яке виражає приналежність або розмір. Він оформлюється тільки одним закінченням -'s. Окрема форма присвійного відмінка фактично існує тільки в однині. У множині присвійний відмінок мають, власне кажучи, всього кілька іменників, що не мають закінчення множини - s, напр., children's. Решта іменників окремої форми присвійного відмінка множини не має, а приналежність виражається тим, що форма загального відмінка множини вживається перед означуваним іменником, як завжди під час вживання іменника в атрибутивній функції. Вживання апострофа на письмі, звичайно, є умовністю і не належить до мовних фактів. Пор., наприклад, students' society (студентське товариство) або (товариство студентів) i Brains Trust (мозковий трест або трест мозків (тобто об'єднання людей видатних розумових здібностей)).

Присвійний відмінок, крім того, мають далеко не всі англійські іменники. У цій формі вживаються тільки назви живих істот та назви неживих предметів, що означають розмip: проміжок часу (a week's leave - тижнева відпустка), відстань (a mіlе's distance - відстань в одну милю), вагу (a ton's weight - вага в одну тонну), вартість (a dollar's worth - вартість в один долар). Форму присвійного відмінка мають також назви країн, міст і суден, а також слова world, country, city, ship. Часом зустрічається форма присвійного відмінка і від інших назв неживих предметів із значенням відношення цілого до частини: the car's lights, the chair's arm і ін. Переважна ж більшість англійських іменників вживається завжди тільки у формі загального відмінка, тобто фактично є невідмінюваною.

Англійський присвійний відмінок має два основних вживання. 3 вичайно розрізняють: залежний присвійний відмінок, який завжди виконує функцію означення і стоїть перед іменником та незалежний присвійний відмінок, що вживається самостійно без наступного іменника, означенням якого він має бути (особливо часто в ролі такого невживаного іменника бувають слова house (будинок), office (контора), shop (крамниця): at my friend's (y (будинку) мого приятеля), to the baker's (до (крамниці) булочника) [7,42].

3 алежний присвійний відмінок передає значення приналежності (the doctor's house - будинок лікаря), розміру або відношення цілого до частини (the girl's hand - рука дівчини); іноді він має суб'єктне (підметове) відношення до визначуваного слова (John's activity - діяльність Джона, my brother's arrival - приїзд мого брата), а в інших випадках - об'єктне (Mike's trial - суд над Майком).

Незалежний присвійний відмінок найчастіше має значення місця (at the chemist's - a аптеці), рідше - приналежності (it is my uncle's - це належить моєму дядькові).

Дуже характерною особливістю англійської мови є так званий груповий присвійний відмінок, коли закінчення присвійного відмінка оформляє не одне слово, а ціле словосполучення, наприклад: Peter and Нelеn's flat - квартира Пітера і Гелени, Prime Minister of England's residence - резиденція прем'єр-міністра Англії, somebody else's book - ще чиясь книжка. Висловлювалися думки, що в цих випадках елемент -'s перетворюється на окреме службове слово, подібне за своєю функцією до прийменника, на так званий післяйменник. Інші мовознавці заперечують це, вважаючи можливість таких конструкцій цілком звичайною для аналітичної будови мови, де часто окреме словосполучення чи група слів можуть набувати властивостей складного слова.

Особливістю англійського присвійного відмінка є те, що він звичайно ставиться перед означуваним іменником, тоді як українське означення в родовому відмінку звичайно ставиться після іменника.

Ряд мовознавців ставить під сумнів те, що сучасному англійському іменникові властива категорія відмінка. Уже Г.М. Воронцова, яка вважала закінчення -'s післяйменником, висловила думку про те, що іменник в англійській мові зовсім позбавлений категорії відмінка. Б.О. Ільїш теж говорив, що в сучасній англійській мові відбувається процес переосмислення форми з закінченням -'s і «ніби відсування її від первісного чисто морфологічного значення». Поступово це закінчення перетворюється з відмінкової флексії в службову частку, яка має значення володіння, - своєрідний еквівалент прийменника of [7,43].

О. І. Смирницький не погоджувався з тим, що присвійне - `s є післяйменником, але теж визнавав своєрідність форми іменника з цим закінченням. «Ця своєрідність, - говорив він, - свідчить про те, що категорія відмінка в сучасній англійській мові перебуває в процесі переродження. Хоч утворення з присвійним -'s все ще становить собою синтетичну форму, остання перебуває на межі розпаду».

Зовсім інакше розглядає цю проблему А.М. Мухін. На його думку, «мовні процеси, які діяли в системі імені в старо- i середньоанглійський періоди, привели не до скорочення числа відмінків іменника, а до повного їх зруйнування». Отже, в сучасний період англійські іменники зовсім не мають категорії відмінка. Зате в системі іменника розвинулася нова граматична категорія - категорія присвійності, що має своїм показником суфікс -'s.

Навіть дотримуючись традиційного погляду на відмінювання англійського відмінка, не важко помітити, що англійські i українські відмінки мають різний обсяг значень. Український називний відмінок є за своїм значенням i функціями далеко вужчим за англійський загальний відмінок. Зовсім не збігаються й значення англійського присвійного із значеннями українського родового відмінка. В українській мові іменник у родовому відмінку вживається й при дієсловах із значенням об'єкта дії (не виконав роботи, випив чаю, попросив слова) або обставини часу (одного дня, першого січня). В англійській мові присвійний відмінок у придієслівному вживанні не зустрічається. У приіменному вживанні український родовий відмінок має значення:

ь різних означальних стосунків, в тому числі й присвійних (зошит студента, день відпочинку);

ь суб'єкта - виконавця дії або носія ознаки (виступи вчителів, свіжість повітря);

ь в) кількісних відношень (загін партизанів, табун коней).

Порівняно до цієї низки значень англійський присвійний значно вужчий, але, з другого боку, він відповідає не тільки формі українського родового відмінка, а й формам українських присвійних прикметників (батьків капелюх, братова книжка) [7, 44].

2.3 Категорія роду іменника

В українській мові всі іменники без винятку, незалежно від того, позначають вони живі істоти чи неживі предмети, відносяться за своїм закінченням до одного з трьох граматичних родів: чоловічого, жіночого чи середнього. В сучасній англійській мові, навпаки, поділу всіх іменників за граматичним родом на основі їх морфологічних ознак немає. Таким чином іменник у сучасній англійській мові зовсім не має граматичної категорії роду.

Деякі мовознавці, однак, вбачають у англійських іменників властивість (хоч і обмежену) виражати категорію роду. Зокрема засобами вираження роду вважають властивість багатьох іменників співвідноситися з якимсь певним з особових займенників he, ѕhe або it. O.I. Смирницький на це вказував, що вибір займенника в подібних випадках цілком визначається семантикою того іменника, що з ним співвідноситься, наприклад, іменник brother (брат) і займенник he (він) співвідносяться між собою не безпосередньо, не формально, а тому, що i brother i he позначають особу чоловічої статі. Тому в цих випадках за «родом» класифікуються не слова як такі, а певною мірою самі предмети, що позначаються відповідними словами.

Чи не єдиним словотворчим елементом, що має виразну ознаку роду, є іменниковий суфікс - eѕѕ, зa допомогою якого від іменників чоловічого роду утворюються іменники жіночого роду: hoѕt - hoѕteѕѕ, poet - poeteѕѕ, tiger - tigreѕѕ, actor - actreѕѕ (пор. укр. суфікс - к(а): лікар-ка, школяр-ка).

У решті випадків належність до тієї чи іншої статі виражається семантикою самого слова, як це спостерігається й в українській мові (cow - корова, bull - бик, cock - півень, hen - курка) або передається шляхом додавання одного з таких слів до того слова, семантика якого нечітка щодо роду. Внаслідок такої аглютинації у мові з'являються складні слова типу he-goat (цап), ѕhe-goat (коза), boy-ѕtudent (студент), girl-ѕtudent (студентка), bull-elephant (слон), cow-elephant (слониха), cock-ѕparrow (горобець), hen-ѕparrow (горобчиха). Іноді в ролі такої аглютинативної частки - визначника роду вживається власне ім'я, наприклад: tom-cat (кіт), јack-aѕѕ (осел), јenny-aѕѕ (ослиця). Велика ж кількість англійських слів може однаково вживатися для позначення як чоловічої, так i жіночої статі, наприклад: pupil (учень, учениця), friend (друг, подруга), teacher (учитель, учителька), wolf (вовк, вовчиця) та ін.

Хоч в іменниках української мови категорія роду виявляється, навпаки, досить яскраво, треба визнати, що й тут вона зазнала певних перетворень. Граматичний рід іменника визначається за кількома ознаками: за значенням слова, за морфологічною його будовою (суфікси, флексії) i за синтаксичними зв'язками в реченні (форми узгоджених прикметників, дієприкметників, займенників, дієслів). Велике значення для встановлення роду іменника - назви неживого предмета має закінчення слова. Характерним закінченням жіночого роду в українській мові є закінчення - а (-я) та твердий чи м'який приголосний (шахта, земля, ніч, повість), для середнього роду - о, - е (вікно, поле). Іменники чоловічого роду здебільшого закінчуються на приголосний (чоловік, учитель, студент). У множині іменники всіх родів української мови мають однакові закінчення; інакше кажучи, форми множини тепер фактично не передають родових ознак. Тому іменники, які вживаються тільки в множині (ворота, вила, окуляри, висівки), роду не мають.

Проте одного закінчення називного відмінка не досить для того, щоб визначити рід іменника. В українській мові є іменинники чоловічого роду, які мають однакові закінчення з іменниками жіночого і середнього роду, наприклад: собака, п'яниця, голова, суддя, клич (пор. ніч), промінь (пор. повість), Дніпро, батько, Сірко. Тому при визначенні роду іменника враховується вся парадигма (система відмінків): пор. промінь, променя, променем…, і повість, повісті, повісті… Деякі іменники вживаються і для чоловічого, і для жіночого роду без будь-якої зміни закінчення: сирота, голова, суддя. Мають звичайно чоловічий рід, хоч можуть вживатися і до осіб жіночої статі, такі іменники, як професор, доктор, кандидат, бригадир і т. ін. У багатьох іменниках - назвах істот рід є умовним, оскільки вони звичайно вживаються на позначення обох біологічних видів, без їх розрізнення, напр., кінь, собака, олень і ін. Так само більшість малих щодо віку істот звичайно позначається середнім родом: теля, порося, лоша, навіть дівча, хлоп'я.

Отже в сучасній українській мові граматичний рід є значною мірою формальна категорія, іноді мало пов'язана з змістом поняття, яке виражається в значенні слова. Але все ж категорія роду не відмирає і сприймається мовним мисленням як необхідна, бо вона «виконує важливу функцію в організації слів у реченні і узгодженні з іменником прикметників та інших слів прикметникового типу і родових форм дієслова». В англійській мові такої системи узгодження немає, тому й категорія роду не могла затриматися в мові [7, 44-46].

3. Функції іменника в порівнюваних мовах

В українській і англійській мовах крім основних властивостей значення й форми, іменник характеризується здатністю функціонувати в мові.

Іменник може виконувати в реченні наступні функції:

Член речення	Українська мова	Англійська мова
Підмета	У темряві далеко десь гукали люди, жалібно гавкали собаки і шуміла й лящала негода. (О. Довженко)	The night was very dark. - Ніч була дуже темна.
Додатка	Пройду я світ від півдня до півночі, / Своїм човном схвилюю всі моря, / Здобуду світ, корону, перли, славу, / І все для тебе, донько Ярослава, / Лиш покохай мене, моя зоря! (І. Кочерга).	Uranium can be produced from thorium. - Уран можна отримати з торію.
Іменної частини присудка	Праця людини - окраса і слава. Праця людини - безсмертя її! (В. Симоненко);	His father was a miner. - Його батько був шахтарем.
Обставини	Я жив колись в простому курені / Над озером з ясними берегами. (О. Ольжич).	Bodies are lighter in water than they are in air. - Тіла легші у воді, ніж у повітрі.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем морфології української та англійської мов - типологічні характеристики іменника в англійській та українській мовах. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Категорії власних і загальних іменників, конкретних і абстрактних, живих і неживих, категорія збірності і речовинності в порівнюваних мовах майже тотожні, окрім рідких винятків.

Категорія визначеності-невизначеності має своє морфологічне оформлення. Найчастіше вона буває виражена артиклем. Ця категорія має граматикалізований характер в англійській мові: це визначений артикль the і невизначений артикль а або an. Категорія визначеності-невизначеності характерна і для української. Тут вона виражена займенником якийсь, числівником один або через займенники якийсь плюс додаток, який виражає характерні риси особи чи об'єкта.

Під категорією відмінка розуміється граматична категорія, що представляє собою одиничність значення відношення позначеного предмету до інших предметів, дій, ознака і засобів його матеріального, мовного вираження.

Реальною формою вираження цієї категорії служить відмінкова форма, або форма відмінка, що є морфемою і складається з певного звукоряду, яка разом з кореневою морфемою надає певного змісту слову. Сукупність відмінкових форм, що складають певну систему змін, утворює відміну.

Питання про категорію відмінка в англійській мові до теперішнього часу носить дискусійний характер. Залежно від підходу автора до цієї проблеми, англійська мова наділялася різним числом відмінків.

Таким чином, з точка зору типологічної характеристики категорії відмінка в іменнику ми можемо відзначити, що в англійській мові всі іменники діляться на два класи: слова, що позначають предмети неживі, такі, що не мають категорії відмінка, і слова, що позначають предмети живі і час, що мають два відмінки, - загальний і присвійний. Семи присвійного відмінка наступні: предметність, які позначають живі предмети, присвійність, суб'єктність і об'єктність.

Категорія числа в англійській мові носить більш обмежений характер, ніж в українській мові. В українській мові широко поширене узгодження в числі, в англійському ж воно практично відсутнє. Вивчення категорії числа в українській мові через перераховані характеристики представляє великі труднощі для англійців, ніж вивчення цієї ж категорії в англійській мові українцями.

Категорія роду у складі трьох родів - чоловічого, жіночого і середнього - складає типологічну межу української мови, систематично виявляючись в різних сторонах структури мови, знаходячи скрізь свій послідовний формальний вираз.

Категорія граматичного роду - чоловічий, жіночий, середній - була колись властива іменникам староанглійського періоду. Проте історичний розвиток морфологічної структури англійської мови привів до того, що категорія граматичного роду, позбавлена морфологічних засобів вираження, перестала існувати.

Не можна не погодитися з Л. Успенським, що визначив роль іменника у мовленні, назвавши його хлібом мови. Наскільки важливий цей продукт в житті людини, настільки важлива і дана категорія у функціонуванні мови.

Список використаних джерел

1. Англійська мова онлайн: для дітей, початківців та студентів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://easy-english.com.ua/noun/

2. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія: підручник/ О.К. Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. - Київ: Либідь, 1993. - 336 с.

3. Бєляков В. І. Конспект лекцій з дисципліни «Порівняльна граматика англійської та української мов» для студентів ІІІ курсу денної та IV курсу заочної форми навчання напряму 020303 «Філологія». - Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2012. - 52 с.

4. Білецька О. Українська мова. Комплексна підготовка до ЗНО. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2014. - 496 с.

5. Верба Г.В. Граматика сучасної англійської мови: довідник/ Г.В. Верба, Л.Г. Верба. - Київ: ТОВ «ВП Логос-М», 2006. - 352 с.

6. Все про навчання і виховання - Онлайн Педагогіка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipedahohika.com/liref-1058.html

7. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика англійської та української мов. - Київ: Радянська школа, 1960. - 158 с.

8. Зінов'єва Л.О. англо-український, українсько-англійський словни. 150 000 слів/ Л.О. Зінов'єва, Г.М. Погожих. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2009. - 768 с.

9. Каушанская В.Л. Грамматика английского языка: Пособие для студентов факультетов иностранного языка - М.: Высшая школа, 1991. - 144 с.

10. Качалова К.Н. Практическая грамматика английского языка. К.Н. Качалова, Е.Е. Израилевич. - Москва: ЮНВЕС, 1995. - 550 с.

11. Мясоєдова С.В. Зовнішнє оцінювання (підготовка). Англійська мова. Експрес підготовка. - Київ: Літера ЛТД, 2012. - 288 с.

12. Навчальні матеріали онлайн [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/1566021240547/dokumentoznavstvo/leksiko-gramatichni rozryadi imennikiv

13. Підручник з сучасної української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/imen/rozr.htm

14. Раєвська Н.М. Теоретична граматика сучасної англійської мови. - К.: «Вища школа», Головне вид-во, 1976. - 304 с.

15. Реферати, курсові, дисертації, дипломи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ua-referat.com/Ім`я іменник в англійській мові

16. Смирницкий А.И. Морфология английского языка. Ред. В.В. Пассек. - М.: Изд-во лит. на иностр. языках, 1959. - 440 с.

...