Турецька мова

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТУРЕЦЬКА МОВА

Зміст

Вступ

1. З історії походження турецької мови

2. Тюркське письмо

2.1 Виникнення прізвищ під впливом реформ письма

2.2 Дослідження тюркських антропонімів

Висновки

Вступ

Моя робота присвячена питанню походження власних імен та прізвищ у турецькій мові. Туремцька мова - одна з тюркських мов, офіційна мова. Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на Кіпрі, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей. Важливою подією у житті Туреччини стало запровадження прізвищ внаслідок реформ турецького письма. У цій роботі ми можемо побачити, як відбувалося запровадження прізвищ за реформ М.К. Ататюрка. Також, з'явилися героїчні імена, наприклад: Barukan - правитель заходу. Ми можемо побачити, що кожне турецьке ім'я щось означає, у жінок вони мають дуже красиве значення.

Я вивчаю турецьку мову вже 9-ий рік, відчула цікавість до історії походження турецьких імен і їх перекладу. Порівняно з українськими іменами, я зрозуміла, що турецькі набагато красивіші, адже мають сенс. Наприклад, в українській мові є чоловіче ім'я Денис, а турецькій жіноче ім'я Деніз - море. В представленій роботі підлягають вивченню імена, якими названі більшість людей у Туреччині. Не зважаючи на те, що більшість турецьких імен було створено дуже давно, людей і на цей час називають ними. В моїй роботі надається змога розглянути багато жіночих і чоловічих імен, ми можемо побачити, наскільки гарно можна виразити характер і працю людини через її ім'я.

Існує багато імен пов'язаних з географічними назвами, днями тижнів, місяцями, історичними творами.

Виходячи з відповідних методів аналізу антропонімізму, в роботі запропоновано самостійні аналізи турецьких імен та їх перекладу.

Я не знаю, чи займаються вивченням цього питання інші вчені, але для мене її дослідження стало дуже цікавим і я хотіла би продовжити її вивченя і у майбутніх роках. Я вже знаю, що хотіла би порівняти ці імена також із англійськими чи Європейськими. У процесі дослідження даної теми, я дізналась, що чітко вирізняється три моделі творення давньотюркських антропонімів:

А) Імена ханів складаються з двох іменників, семантичне значення яких асоціюється з поняттями вищості, шляхетного походження. Другий компонент структури багатьох таких антропонімів - слово о п а "рід, плем'я";

Б) Друга група антропонімів - це дієслівні утворення, переважно дієслова у формі 2-ої особи наказового способу;

В) Третя модель - це антропоніми у формі іменників-назв тотемних тварин, амулетів, військових штандартів тощо.

Творча мета роботи.

Вивчаю турецьку мову, досліджуючи історію Туреччини, відчула цікавість до походження турецьких імен та прізвищ. На уроці ми розглядаємо багато творів і діалогів, де вживаються такі імена, як Алі і Айше, згодом я дізналася, що кожне турецьке ім'я щось означає, а прізвища мають своє походження. Тому, вирішила дослідити цю тему. При дослідженні, дізналася дуже багато цікавої інформації, багато гарних турецьких імен тощо.

Мета роботи - дослідити інформацію про походження турецьких імен, турецьких прізвищ, турецької мови і реформи письма.

Завдання дослідження:

1) Дослідити походження турецької мови;

2) Дізнатися про походження турецьких прізвищ під впливом реформ письма;

3) Детально розглянути антропонімізм у турецькій мові;

4) Проаналізувати турецькі чоловічі і турецькі жіночі імена;

5) Узагальнити досліджений матеріал.

Новизна та актуальність теми.

В представленій роботі підлягають вивченню імена, якими названі більшість людей у Туреччині. Не зважаючи на те, що більшість турецьких імен було створено дуже давно, людей і на цей час називають ними. В моїй роботі надається змога розглянути багато жіночих і чоловічих імен, ми можемо побачити, наскільки гарно можна виразити характер і працю людини через її ім'я. Існує багато імен пов'язаних з географічними назвами, днями тижнів, місяцями, історичними творами.

Виходячи з відповідних методів аналізу антропонімізму, в роботі запропоновано самостійні аналізи турецьких імен та їх перекладу.

Предметом дослідження є турецькі імена та прізвища.

1. З історії походження турецької мови

Туремцька мова - одна з тюркських мов, офіційна мова. Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на Кіпрі, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей. Історичні корені цієї мови можна простежити в Центральній Азії, першим записам нею - майже 1200 років.

Турецька мова в Туреччині є рідною для 60 млн осіб, або для майже 80% населення країни. Близько 740 тис. чоловік говорять турецькою в Болгарії, 37 тис. в Узбекистані, Казахстані, Киргизстані,Таджикистані та Азербайджані. Сучасна турецька мова походить з староанатолійско-тюркської - мови огузо-сельджуцьких східних тюркських племен, що колись населяли Середню Азію, а в 8-10 століттях були витіснені звідти конкуруючими уйгурськими (також тюркськими) племенами на захід і заселили до 11-12 століть Анатолійський півострів.

Протягом останніх декількох століть турецька мова зазнала суттєвого впливу перської та арабської мов, у зв'язку з чим кількість запозичених з цих мов слів сягала часом 80% турецької лексики. До XX століття існувала літературна мова Османської імперії, яка помітно відрізнялася від розмовної турецької мови - османська мова (Osmanlэ). Пантюркісти (зокрема, І. Гаспринський) в кінці 19 - початку 20 ст. видавали журнали і газети мовою, яка поступово відмовлялася від запозичень, хоча й відрізнялася від сучасної турецької мови. Нову мову пропагували младотурки. Сучасна писемність була запроваджена 1928 року.

З прийняттям огузо-сельджуцькими племенами (тобто предками сучасних турків) ісламу в 9-10 століттях і аж до 1928 року для запису турецької мови використовувався арабський алфавіт (т. зв. османське письмо, осм. ЗбЭИЗ elifba). Ці передумови сприяли численним лексичним і граматичним запозиченнями з арабської. Після захоплення сельджуками Персії офіційною і літературною мовою деякий час прийнято було вважати перську, яка в свою чергу також поповнювалася арабізмами. Після виникнення Османської імперії офіційною стала Османська мова. За даними деяких дослідників (напр. GL Lewis, Turkish Grammar) лексично османська мова була другою у світі після сучасної англійської за обсягом словникового фонду. Протягом усього цього часу (з 10 по 20 століття) розмовною мовою простого народу залишалася більш однорідна у своїй тюркської основі мова - «народна» турецька (тур. kaba Turkce).

Після утворення Турецької республіки в 1923 році були зроблені серйозні спроби реформації мови, разом з переходом на латинську графіку багато арабських і перські запозичення були вилучені з обігу на користь їхніх тюркських за походженням відповідників, що збереглися в народній мові (kaba Turkce). Для деяких понять були створені неологізми з старотюркськими основами.

Попри це, сучасна турецька мова зберегла значну кількість запозичень як з арабської та перської, так і з інших, як правило, європейських мов (в основному у французькій вимові). Арабо-перські запозичення в сучасній мові часто виконують роль стилістичних дублетів щоденних тюркських слів. Наприклад, тюркське слово goz (око), арабське ayn і перське cesm (око), тюркське ak (білий, також чистий) і арабське beyaz (білий).

Виданий у 2005 році Словник сучасної турецької мови містить 104 481 статтю (Guncel Turkce Sozluk, Турецьке лінгвістичне товариство), з яких близько 14% присвячено словами іноземного походження.

Помітний слід в турецькій лексиці залишила грецька, мова населення завойованої турками Візантії.

У 1931 р. був опублікований «Турецько-російський словник» Д.А. Магазаніка, в передмові до якого, написаному дирекцією Московського інституту сходознавства, зазначено, що на початку ХХ в. в турецькій мові відбулося зменшення числа перських і арабських слів і «хлинув потік західних (французьких) слів». У 1934 р. турецьким дослідником Хікметом Джевдетзаде (1893-1945) і А.Н. Кононовим була видана «Граматика сучасної турецької мови». У цій роботі говориться, що в турецькому словнику є багато іноземних слів, які проникли в різний час в результаті «посилення економічних і політичних зв'язків з іншими країнами». Це лексика французької, італійської, німецької та іншого європейського походження. У дослідженні йдеться також про фонетичні особливості запозичених слів і про вплив звукових систем західних мов, в основному французької, на турецьку фонетичну систему.

У 1939 р. вийшов у світ нарис Н.К. Дмітрієва (1898-1954) «Строй турецького языка». У ньому коротко представлені фонетико-граматичний лад і найважливіші відомості з лексики турецької мови. Після смерті вченого цю працю було перевидано 1960 р. в переробленому вигляді під назвою «Турецька мова» з передмовою і примітками Е.В. Севортяна (1906-1978). Н.К. Дмітрієв звертає увагу на роль італійських республік у промисловості, торгівлі та фінансах Туреччини. Завдяки італійському впливу турецька мова запозичив з італійського багато термінів, зокрема слова, що відображали морську техніку XIV-ХVI ст. Цей вплив тривало до першої третини ХІХ в., Коли при ліквідації корпусу яничарів була створена регулярна армія за французьким зразком.

Турки, стурбовані частими військовими поразками своїх військ, вирішили європеїзувати армію за методом французьких інструкторів. Результатом цього заходу стало те, що «французька мова - друга мова Туреччини». У Середньовічні арабо-перські пласти турецької лексики застаріли, і їх довелося замінити французькими еквівалентами. Турецька мова стосовно французького опинився в підлеглому положенні.

Англійська лексика почала проникати в турецьку мову в кінці ХІХ ст., Незважаючи на те, що зв'язки Англії з Туреччиною встановилися ще у ХVIII ст. Правда, дослідниця В.Є. Полякова не виключає, що англійські слова надходили до турецької мови вже на початку ХIХ в., коли турки будували свій військовий флот, залучаючи англійських інструкторів. Серед англійських запозичень переважають морська, торгова, технічна, суспільно-політична та спортивна термінологія. В.Е. Полякова відносить англійську лексику «швидше до типу поточних запозичень, ніж одиничних». На її думку, англійська мова починає замінювати французький в якості другого мови країни. Німецькі слова, які увійшли до турецьку мову «головним чином в кінці минулого і на початку нашого століття», автор роботи безперечно відносить до числа одиночних запозичень, але різних за характером. Проникнення німецької лексики зв'язується з політичним і фінансовим впливом Німеччини на Туреччину в цей період. На четвертому місці серед західноєвропейських мов за кількістю слів, що збагатили турецьку лексику, знаходиться іспанську мову.

У 1955 р. було видано працю Е.В. Севортяна «Фонетика турецької літературної мови», в якій досліджуються фонетичні зміни, що відбуваються, зокрема, із запозиченими словами. На думку вченого, ослаблення піднебінної гармонії в турецькій мові сприяє «все зростаючий потік нових запозичень, переважно із західноєвропейських мов».

У 1956 р. вийшла у світ нова робота А.Н. Кононова - «Граматика сучасної турецької літературної мови», в якій, як і в праці 1941 р., він веде мову про італійських, французьких, англійських і німецьких запозиченнях з деякими доповненнями. Наприклад, говорячи про англійських словах, А.Н. Кононов відзначає, що після Другої світової війни в турецькій мові з'явилася і лексика американського походження.

З точки зору граматики, турецька мова належить до агглютинативних мовам. У Аглютинативні мови в слові чітко виділяється основа, а всі інші форми слів утворюються шляхом додавання афіксів до основи слів. При цьому в одному слові можуть бути присутні кілька афіксів, кожен з яких змінює значення цього слова -mak, -mek служить характерною ознакою турецького інфінітива(yaz-mak «писати»), який зберігає виразно видну зв'язку з ім'ям дії, наприклад: yazmak писати, писання.

Зв'язок турецького інфінітива з ім'ям підкреслюється такими моментами:

а) Інфінітив, як ім'я, може відмінятися (але не приймає афіксів приналежності і афіксів множини);

б) В інших випадках форма з афіксами -mak, -mek водночас має значення інфінітива і іменника (але не дієслова).

Наприклад : ekmek - сіяти, хліб, yemek - їсти, іжа.

2. Тюркське письмо

2.1 Виникнення прізвищ під впливом реформ письма

Турецькою мовою прізвище - soyadэ. Прізвища турок-мусульман «молоді». Більшості з них немає ще ста років. Найбільш важливим, якщо можна так висловитися, поворотним моментом в історії турецької мови стало створення, 12-го липня 1932-го року, Turk dili kurumu (Турецьке лінгвістичне товариство, далі ТЛО). Засновником і покровителем ТЛО став великий Mustafa Kemal Ataturk (Мустафа Кемал Ататюрк, 1881-1938 р.р.), який був на той момент президентом Турецької Республіки, більш відомий як Ataturk (дослівний переклад-батько турків).

Метою створення ТЛО було продовження і зміцнення процесів реформації турецької мови почалися після створення Турецької Республіки.

Справа в тому, що протягом кількох століть турецька мова зазнавала впливу таких мов як арабська та персицька. Це викликало використання в турецькій мові численних запозичених слів.ТЛО переслідувало мету розвитку турецької мови до стану незалежного державної мови. Процес заміни запозичених слів споконвічно турецькими особливо посилився завдяки ТЛО. У сучасній турецькій мові до цих пір зустріч аються слова з арабської, наприклад, але кількість таких слів значно зменшилася з моменту становлення Турецької Республіки.

Іншою найважливішою частиною реформи була реформа алфавіту. Справа в тому, що до утворення Турецької Республіки на цій території використовувалося Арабське письмо.І лише через чотири роки після утворення Республіки, у зв'язку з тим, що арабської мови було мало для подальшої реформи, було здійснено перехід турецького письма на латинський шрифт. Природно однією з ключових фігур даного переходу став сам Ататюрк. У сучасній турецькій мові 29 букв (8 голосних і 21 приголосна). У 1934 році було вирішено скасувати всі титули старого режиму і замінити їх звертанням "пан " і "пані ". Одночасно 1 січня 1935 вводилися прізвища. Мустафа Кемаль одержав від Великих національних зборів прізвище Ататюрк (батько турків), а його найближчий сподвижник, майбутній президент і лідер народно-республіканської партії Ісмет-паша прізвище Іненю (за назвою місця, де він здобув велику перемогу над грецькими інтервентами). Фаліх Рифки присвятив цій події статтю, в якій не поскупився на пишномовні слова: «Майбутнє турецької історії нерозривно пов'язане з його ім'ям... Чи можна було знайти більш точне ім'я, ніж Ататюрк: Ататюрк - це невичерпне джерело, це - що б'є ключем вода і літнє сонце, що оживляє все навколо. Нехай буде благословенний він цим ім'ям!». Іншим турекам було заборонено брати собі це прізвище.

Більшість турків придумали собі цілком придатні прізвища. Ахмет - бакалейщик став Ахметом Бакалійником, Ісмаїл-листоноша залишився Листоношею, кошикар-Кошикарем. Деякі вибрали такі прізвища, як Ввічливий, Розумний, Красивий, Чесний, Добрий. Інші підібрали Глухий, Товстий, Син людини без п'яти пальців. Є, наприклад, Той, у кого сотня коней, чи Адмірал, чи Син адмірала. Прізвища, начебто Божевільний чи Оголений, могли піти від сварки з урядовим чиновником. Хтось скористався офіційним списком рекомендованих прізвищ, і так з'явилися Великий турок чи Суворий турок. Кожного турка зобов'язали взяти прізвище до 2 липня 1936 Якщо цього не відбувалося, то прізвища давав вали (намісник провінції), каймакан (начальник округу) або інше, уповноважена ними особа. На додаток до «Закону про прізвища» 26 листопада 1934 був прийнятий закон про «Скасуванню приставок до імен у вигляді прізвиськ і звань», т. е., Ефенді, бей, паша.

Відповідно за турецьким законодавством прізвище пишеться одним словом. Воно не має гендерної специфіки та гендерно-залежних варіантів. Прізвища в Туреччині успадковуються по чоловічій лінії від батька до його законним дітям, без будь-яких змін у формі. Жінка після заміжжя повинна прийняти прізвище чоловіка.

Також може зберегти дівоче прізвище, яку повинна ставити перед прізвищем чоловіка. Після розлучення екс-дружина може відмовитися від прізвища екс-чоловіка і мати подвійне прізвище. Якщо вона знову одружиться, то третю прізвище вона взяти не може. Якщо дитина народилася поза шлюбом, то він бере прізвище матері.

Найчастішою прізвищем в Туреччині є Їлмаз. За частотою вона порівнянна з російським прізвищем Іванов, з англійською Сміт або з німецькою Мюллер.

Прізвище це утворилось від особистого імені Їлмаз, яке має турецьке походження і перекладається «той, хто не зупиняється ні перед чим». Найпоширеніше в Туреччині поєднання імені та прізвища - Мехмет Їлмаз. У колишньому СРСР і пост-СРСР відомі прізвища знаменитих бранців, узятих під час російсько-турецьких воєн XVIII - початку XIX століть. Деякі з цих прізвищ належали зросійщеним вірменам, молдаванам, грекам чи болгарам. Як правило, ці прізвища сягають турецькому джерелу:

Абаза (тур. abaza) - дурень;

Айвазов (тур. ajvaz) - дворецький;

Бояджиев, Бояджиев (тур. bojacy) художник;

Каракозов (тур. kara goz) чорні очі;

Катлама (тур. katlama) складаний;

Катик (тур. katyk) ті, що їдять з хлібом;

Колпакчи (тур. kalpak) капелюх;

Колчак (тур. kolcak) браслет;

Куїнджі (тур. gumuscu) срібних справ майстер;

Кундурушкін (тур. kundura) черевики;

Фундуклея (тур. fэndэk) фундук.

Також в пост-СРСР проживає більше 200 тис. Турків-месхетинців. Їх прізвища в морфологічному плані мало чим відрізняються від прізвищ інших тюрків-мусульман пост СРСР, особливо від азербайджанських.

2.2 Дослідження тюркських антропонімів

Антропонім (грец.) - власна назва людини (особове ім'я, ім'я по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім).

Повне ім'я людини в Туреччині складається з імені та прізвища. Прізвища почали використовувати лише з початку XX століття після прийняття "Закону про прізвища" 21 червня 1934. До цього часу була поширена арабська іменна формула.

Більшість турецьких імен арабського або турецького походження. Кожне ім'я і прізвище можна перекласти на одну з цих мов. Наприклад, одне з найпоширеніших чоловічих імен в Туреччині Мухамед перекладається з арабської, як "гідний похвали", а жіночих Айлін - "місячний орел". Аналогічно з прізвищами: Акгюл - "біла троянда". Деякі імена можуть виступати і як прізвища, і в якості імені.

Основа дієслів у з'єднанні зі словотворчими афіксами утворює нові слова - імена іменники і прикметники. Найбільш продуктивні афікси, що утворюють віддієслівні імена, наводяться нижче.

Багато турецькі імена пов'язані з часом народження дитини - з днем тижня або яким-небудь святом. Наприклад, Джума (тур. Cuma) - "П'ятниця", Рамазан (тур. Ramazan) - "Рамадан" і т. д.

Також і час дня може бути відображено в імені - Шафак (тур. Safak) - "Світанок", Тан (тур. Tan) - "Сутінки" і т. д.

Серед багатьох турок популярні імена коранічного походження, імена епічних чи історичних героїв, воєначальників і політичних діячів: Абдуллах (тур. Abdullah), Абдуррахман (тур. Abdurrahman), Ахмет (тур. Ahmet, Алі (тур. Ali), Бекір (тур. Bekir), Айше (тур. Ayse), Фатма (тур. Fatma), Хатідже (тур. Hatice), Мехмед (тур. Mehmet), Мустафа (тур. Mustafa), Омер (тур. mer) Ресуль (тур. Resul). Існують також імена, утворені від будь-яких географічних, кліматичних, астрономічних та природних особливостей: Даг (тур. Daр) - "Гора", Гек (тур. Gok) - "Небо", Деніз (тур. Deniz) - "Море", Ай (тур. Ay) - "Луна", Гюн (тур. Gun) - "День", Йилдиз (тур. Yэldэz) - "Зірка", Гюнеш (тур. Gunes) - "Сонце", Айнур (тур. Aynur) - "Місячне світло", Корай (тур. Koray) - "Червона луна", Шенай (тур. Senay) - "Щаслива луна", Йилдирим (тур. Yэldэrэm) - "Блискавка". Особливо популярні в цій категорії назви річок: Фират (тур. Fэrat) - "Євфрат", Діджле (тур. Dicle) - "Тигр", Туна (тур. Tuna) - "Дунай", Меріч (тур. Mer) - "Еврос" і Пинар (тур. Pэnar) - "Пінар". Важливе завдання при дослідженні тюркських антропонімів - етимологізація кожного імені. Досить успішну спробу такого дослідження виконав був російський тюрколог Н. Баскаков. Основна вада цього дослідження - багатоваріантність запропонованих етимологій фактично кожного антропоніма і при цьому вряди-годи жодного правильного тлумачення. Як приклад, наведімо пояснення антропоніма.

Переважно це дієслова, семантичне значення яких відповідає жаданням батьків висловити своє побажання, аби дитина при пологах вижила, а також була здорова, вродлива, розумна, хоробра, щаслива чи досягла вершин влади, могутності, та була багата, наприклад: Бул! "будь живий!", Сат! "Продай!", Турган! "лишайся жити (не помирай)!", Тіркеш! букв "причепися, тобто "не помирай!", Тузал! "одужуй!", Туг/Тув "народжуй!", Югур! "бігай, тобто: будь жвавий та загарливий!", Яйра/Яйла! "будь вільний, тобто щасливий!", Кельсін! "хай він прийде, тобто народиться!", Кокарсин! "хай вруниться, тобто росте!". Трапляється чимало антропонімів у формі дієслова 3-ої особи однини чи 1-ої особи множини минулого часу: Берді "дав, подарував (Бог)!", Кельді "прийшов, тобто з'явився на світ!", Сатти "продав (у значенні: Бог дав!", Туйди букв. "Досить, наситився, тобто: більше не народжуй! (побажання жінці, в якої вже багато дітей, особливо дівчаток)", Булди "Став! Зупинився! Більше не хочу дітей", Кьочді "відкочував, тобто злий дух відійшов від дитини", Ягди "посіяв (радість)", Севіндік "ми втішилися, зраділи", Кувандик "ми зраділи"... Зрідка трапляються імена у заперечній формі дієслова: Алмаз "не бере, тобто не візьме його злий дух", Коркмаз "він не боїться, тобто: хай виросте не боязким!". Також вживаються імена у формі дієприкметника (Калган "той, що з'явився", Берган "даний, подарований"). Зафіксовані й антропоніми у формі 3-ої особи дієслова теперішньо-майбутнього часу: Кьочар "букв. прокочує, пройде, тобто народиться без перешкод", Бошар " поповнює, посідає порожнє місце". Проте складені власні імена, які були раніше привілеєм верхівки суспільства, пізніше поширилися і в колі нижчих шарів населення. При цьому втрачалося відчуття внутрішньої форми та лексичного значення другого компонента, заради якого первісно утворювалися такі складені антропоніми, як ТУГАЛБЕК, АЛТИНХАН, ОГУЗБАЙ, БЕКБАРС, АКТЕМІР.

Ця модель творення складених антропонімів стала популярна в добу ісламізації тюркських народів, внаслідок чого обидва компоненти антропоніма були словами, запозиченими з арабської чи перської мов: АБДУЛАЗІЗ, РАСУЛЛАЛЛА тощо.

Головне управління відомства у справах населення і громадянства Туреччини підрахувало, що за весь час існування Турецької республіки, з 1923 року, найчастіше дітей називали іменами Фатма і Мехмет.

Далі по низхідній ідуть такі чоловічі імена, як Мустафа, Ахмет, Алі і Хюсейн. Дівчаток воліли називати Айше, Еміне, Хатідже і Зейнеп.

У проміжок між 1971 і 1990 роками відбувся певний зсув і стали популяризуватися такі «сучасні» імена, як Ділек, Філіз, Ясемін, Озлем, Сонгюль, Арзу, Сібель, Сельма для дівчаток і Бюлент, Серкан, Фатіх, Метін, Адем, Еркан для хлопчиків.

Незважаючи на те що імена Фатма і Мехмет з часом спустилися на другі і треті позиції, вони залишилися фаворитами і самим и затребуваними іменами з початку заснування Республіки.

Висновки

У Туреччині кожне ім'я і прізвище мають своє значення. Багато з них арабського походження, але це і не дивно, адже країна мусульманська.

Багато імен пов'язані з часом народження дитини, з днем тижня або святом. Дуже популярні імена давніх героїв, політиків, кора нічного походження. Існують імена утворені від кліматичних, географічних особливостей.

Отже, чітко вирізняється три моделі творення давньотюркських антропонімів:

А) Імена ханів складаються з двох іменників, семантичне значення яких асоціюється з поняттями вищості, шляхетного походження. Другий компонент структури багатьох таких антропонімів - слово о п а "рід, плем'я";

Б) Друга група антропонімів - це дієслівні утворення, переважно дієслова у формі 2-ої особи наказового способу;

В) Третя модель - це антропоніми у формі іменників-назв тотемних тварин, амулетів, військових штандартів тощо.

Давайте порівняємо турецькі імена з українськими. Наприклад, візьмемо ім'я Денис. В Україні це чоловіче ім'я, але у Туреччині є схоже жіноче ім'я Деніз, що означає море.

На початку липня 1934 Національні збори приймає закон про введення в Туреччині прізвищ. Це було дуже важливе і необхідне рішення. В Османській імперії основна маса населення мала тільки імена, що створювало в країні більшу плутанину і не могло відповідати вимогам нової держави. Закон був введений в дію з початку 1935 року. Відповідно за турецьким законодавством прізвище пишеться одним словом.

Робота актуальна тому, що в представленій роботі підлягають вивченню імена та прізвища, якими названі більшість людей у Туреччині. Не зважаючи на те, що більшість турецьких імен та прізвищ було створено дуже давно, людей і на цей час називають ними. В моїй роботі надається змога розглянути багато жіночих і чоловічих імен, ми можемо побачити, наскільки гарно можна виразити характер і працю людини через її ім'я. Існує багато імен пов'язаних з географічними назвами, днями тижнів, місяцями, історичними творами. Виходячи з відповідних методів аналізу антропонімізму, в роботі запропоновано самостійні аналізи турецьких імен і прізвищ та їх перекладу. лексика письмо мовний

Размещено на Allbest.ru