Система дієслова в німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

кафедра німецької філології

Реферат

з основ наукових досліджень

СИСТЕМА ДІЄСЛОВА В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

студентки 3 курсу 305 групи

факультету іноземних мов

Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки

Напрям підготовки: (Німецька мова)

Науковий керівник:

Снісаренко Ірина Євгеніївна

кандидат філологічних наук, доцент

Кропивницький 2016



Зміст

Вступ

Розділ 1

1.1 Характеристика дієслова як частини мови

1.2 Класифікація німецьких дієслів

1.3 Засоби і способи дієслівного словотвору у німецькій мові

Розділ 2. Словотвір дієслів німецької мови

2.1 Безсуфіксне утворення дієслів

2.2 Префіксація як спосіб утворення дієслова

2.3 Суфіксація та словоскладання як способи утворення дієслова

Висновки

Література

Додаток



Вступ

німецький дієслово суфіксація словоскладання

Дієслово в німецькій мові - це частина мови, що позначає дію в часі або стан і грає синтаксичну роль присудка. В деяких випадках дієслово може служити як підмет. По ряду ознак німецькі дієслова можна розділити за групами: повнозначні, допоміжні дієслова, дієслова-зв'язки, модальні, перехідні, поворотні та інші [1]. Серед особливих дієслівних характеристик слід виділяти граматичні категорії :особа, число, час, нахил і заставу.

На відміну від української мови, в німецькій мові немає категорії виду дієслова, тобто визначити завершеність або незавершеність у відриві від контексту дуже складно. Це відрізняє німецьке дієслово і від дієслова англійської мови, де через часові форми передається інформація про час вчинення дії щодо моменту мовлення або іншої дії. Німецькі часові форми такої функції не мають, але передають різницю в часі між діями одного характеру через відносне вживання.

Предметом дослідження є система дієслів німецької мови.

Об'єктом дослідження є способи словотвору дієслів німецької мови.

Метою роботи є розгляд способів словотворення дієслів у німецькій мові.

Завдання роботи:

1. Охарактеризувати та класифікувати дієслова німецької мови.

2. Дати характеристику засобам і способам словотвору дієслів у німецькій мові;

Словотвір є найважливішим шляхом розвитку словника, причому шляхом, який істотно відрізняється від зміни значення слів, запозичення та звуконаслідування, тобто від інших способів розвитку та наслідування словникового складу. Проте окремі шляхи розвитку та збагачення словника перебувають у постійній взаємодії. Особливо чітко цей зв'язок виявляється при вивченні словотвору, зміни значення словотвору, запозичення словотвору і звуконаслідування. Найтісніший зв'язок спостерігається між словотвором і зміною значення слова.

Донедавна похідні слова, вивчення яких є об'єктом словотвору, досліджувалися, здебільшого, з формального боку, тобто в плані вираження, а змістовий бік (план змісту) залишався мало вивченим, тим часом, як „специфіка словотвору - в його багатоплановості; у різнобічності його зв'язків, а звідси будь-який однобічний розгляд процесів словотвору вже не відображає фактичний план справ та істотно обмежує власну проблематику словотвору”.

За визначенням М.Д. Степанової, словотвірна модель - це стабільна структура, що має узагальнене лексико-категоріальне значення і здатна наповнюватися різним лексичним матеріалом. Морфологічним заповненням словотвірних моделей М. Д. Степанова називає включення в ту чи іншу модель первинних основ.

Словотвір німецького дієслова істотно простіше, ніж словотвір іменних частин мови, для яких крім аффіксації справедливо також і словоскладання. Словоскладання, як словотворча модель і спосіб отримання складнопохідних слів, дозволяє з'єднувати ряд кореневих морфем один з одним, утворюючи складне слово. Для дієслова словоскладання нехарактерно, проте для нього є інші способи утворення складних форм, схожі із словоскладанням.

У структурі моделей словотворення для дієслів характерні префіксації, суфіксація та застосування частотних компонентів. Префіксації, як найбільш впізнаваний спосіб розширення семантичного змісту слова і його структури, припускає кріплення до інфінітивної основи німецького дієслова префікса або напівпрефіксів зліва. Суфіксація - це приєднання суфікса дієслова до основи праворуч від кореня. Частотний компонент є аналогом елемента словоскладання. Він повторює основні властивості напіваффіксів, однак зовсім не є меншим або відсутнім від семантичного зсуву і самостійності позиції в реченні.

При цьому виникають особливі проблеми класифікації та опису, які різними авторами вирішуються неоднаково. Слід вказати на наступні проблеми:

Визначення інфінітівного суфікса - (е) n. Якщо цей суфікс розглядається тільки як «граматична» морфема всередині дієслівної семітської парадигми, то він не може вважатися словотворчої морфемою. Тоді такі дієслова, як hechten, reifen, повинні ставитися до імпліцитних деривацій (з мотивуючої основою прикметника reif і відповідного, іменника Hecht), а саме, до деривацій без виробничої монеми або до безаффіксального похідного. Навпаки, якщо ж при словотворчому аналізі розглядати інфінітив як «основну форму» дієслова, то - (е) n виконує двояку функцію - як граматичної, так і словотворчої морфеми. Інфінітівний суфікс - (е) n може тоді бути єдиним елементом вербалізації. Елементи-l-і-ig-в дієсловах типу krдnkeln, steinigen є «розповсюджувачами суфікса», які - як і у імені - можуть бути варіантами суфікса або розвинутися в самостійний суфікс.

Визначення елементів ab-, аn-, аus-, аuf-, durch-, ьber-іn, яким протистоять омонімічні вільні морфеми в якості прийменників або говірок. З'єднуючись з дієсловом, вони розвинули в цих конструкціях відповідні словотворчі значення і тому розглядаються в них як префікси.

Визначення структури як словотворчої конструкції або як синтаксичного словосполучення. У той час як синтаксичні словосполучення у сфері імені в більшості випадків володіють флективно-формальною характеристикою, остання відсутня у синтаксичних словосполученнях, що складаються з дієслова та імені або прислівника / частка: порівняння. З одного боку, формальне розходження між словосполученням grosser Teil і словотворчої конструкцією Grossteil з іншого боку, відсутність такої відмінності між словосполученням gross machen і словотворчої конструкцією grossmachen. Тому вирішити, коли перед нами дієслівний композит, важче.

Таким чином, в даний час немає єдиної класифікації дієслова в німецькій мові, залишаються невирішеними безліч проблем, пов'язаних з визначенням різних дієслівних елементів і дієслівних словотворчих конструкцій.

Слід зазначити, що існує значна кількість дієслівних класифікацій, оскільки проблемою класифікації дієслів займалося багато лінгвістів [1, 3, 4. 8, 9, 16. 18, 19, 20, 23, 24]. Існування різних класифікацій показує можливість виділення різних критеріїв, що виходять із різних характеристик лексичних одиниць, які підпадають під дослідження того або іншого автора. Загальноприйнятої класифікації дієслівної лексики немає, і, за Л.М.Васильєвим, навряд чи вона взагалі можлива, оскільки будь-яка класифікація зумовлюється якимись принципами і аспектами, а вони визначаються цілями й завданнями дослідження [4, с. 39]. В основі ряду класифікацій покладено принцип розподілу дієслів на три класи: дієслова дії, дієслова стану, дієслова процесу [14, 19, 20, 23 та ін.]. У.Енгель пропонує таку дієслівну класифікацію: дієслова стану (Zustandsverben), дієслова процесу (Vorgangsverben), дієслова зі значенням „діяльність“ (Tдtigkeitsverben), серед яких як підклас виділяються дієслова дії, спрямованої на об'єкт [19, с. 410]. Й. Ербен класифікує дієслова за подібним принципом, тобто виділяє 3 основних класи дієслів: дієслова стану (Zustandsverben), дієслова процесу (Vorgangsverben), дієслова дії (Tдtigkeitsverben), однак, із застереженням, що подібний розподіл є „грубим“, де під „грубим“ мається на увазі „узагальнений“ [20, с. 24]. На його думку, дієслова типу fallen `падати', laufen `бігти', wachsen `рости' належать до дієслів процесу, дієслова sitzen `сидіти', stehen `стояти' - до дієслів стану, дієслова suchen `шукати' , grьssen `привітати' - до дієслів дії. М. Хельбиг і Й. Буша вважають, що розподіл дієслів на класи зумовлений двома критеріями: семантичними ознаками самого дієслова й семантичним характером суб'єкта, що виступає при певному дієслові [23, с. 68-69]. Так, дієслова дії виражають активну діяльність суб'єкта: arbeiten `працювати', essen `їсти', gehen `іти', singen `співати'. Дієслова процесу виражають процес, зміну, яких зазнає суб'єкт і які змінюють стан суб'єкта: erfrieren`замерзати', ermьden `стомлюватися, утомлюватися', sterben `умерти', verlaufen `протікати', verhungern `зголодніти'. Дієслова стану поєднують стативні, неакціональні дієслова: sich befinden `перебувати', liegen `лежати', sein `бути'. А.А. Уфімцева вказує, що традиційний розподіл дієслівних лексем за їхньою категорійною семантикою на три класи - дії, стану, процесу - необхідний, але недостатній, оскільки ця класифікація не торкається основних властивостей предметного значення дієслів: смисловий обсяг і семантичну структуру дієслівних лексем, потенціал їхньої семантичної валентності [14, с. 72]. У лінгвістичних дослідженнях останніх десятиліть сформувалася концепція опису предикатно- актантної структури ситуації, де центром є дієслово-предикат, а учасниками ситуації - актанти дієслівної дії, тобто значення дієслів трактується у межах його синтагматичного розгортання. Багато авторів указують на важливість синтагматичного аспекту словотвору, оскільки дієслово визначає, скільки позицій у реченні повинні й можуть бути зайняті, породжуючи синтаксичні умови (синтаксичні передумови й наслідки), а функції придієслівних іменників, відповідно, зумовлені дієслівною семантикою [13, с. 121- 123, 18, с. 223, 21, с. 7].

file:///C:/Documents%20and%20Settings/tchernyshova/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8B/Downloads/Khlypalo_O%20(1).pdf



Розділ 1

1.1 Характеристика дієслова як частини мови

Дієслово ( das Verb, das Zeitwort) - частина мови, що виражає процес дії або стану. Дієслово безпосередньо пов'язаний з носієм даного дії чи стану (на відміну від дієслівних абстрактних іменників, що позначають дію або стан у відриві від їх носіїв), а також тимчасовим ознакою, що і складає основну характеристику даної категорії слів.

З точки зору семантики дієслово являє собою досить складне явище. Семантична класификация дієслів пов'язана з не меншими труднощами, ніж семантична класификация іменників або прикметників.

Зазвичай дієслова прийнято ділити на дієслова дії, стану та переходу з одного стану в інший. В якості прикладів, що ілюструють кожну з цих груп, можна навести:

Bauen, laufen, arbeiten (дію);

Schlafen, sich freuen, krдnkeln (стан);

Erwachen, gesunden, erkanken (перехід з одного стану в інший).

Однак межі між кожною з цих груп хиткі і далеко не завжди можуть бути визначені.

Не завжди достатньо ясно, чи слід вважати дієсловами дії або стану дієслова, що виражають інтелектуальні процеси, типу glauben, meinen, hoffen і т.д., а також дієслова, що виражають стан фізичного спокою, а саме: stehen або sitzen. Незрозуміло, у зв'язку з цим, чи слід вважати дієсловами переходу з одного стану в інший або дієсловами дії дієслова типу: erfinden, beschlieЯen, з одного боку, та дієслова aufstehen. Sich setzen, sich legen і т. д. - з іншого.

З цього виходить, що терміни "дієслова дії", "стану" або "переходу з одного стану в інший" у ряді випадків можна застосувати лиш умовно.

Дієслово - саме так називається частина мови, яка позначає стан або дію в часі і грає синтаксичну роль головного члена пропозиції, т. е. присудка.

1.2 Класифікація німецьких дієслів

Всі дієслова німецької мови можна представити в рамках наступних груп, що визначають їх характерні риси та функції в реченні:

Повнозначні дієслова - власне звичайні дієслова, які не можна включити до нижченаведених груп. Наприклад: Falls du ihn noch triffst, gre ihn von mir -Якщо ти його зустрінеш, то передавай привіт.

Допоміжні дієслова - це дієслова, які відіграють особливу роль в утворенні складних часових форм, таких як Perfekt, Plusquamperfekt, Futur I іFutur II, і в деяких конструкціях. Це дієслова sein, haben, werden. Наприклад: Das Auto ist schon so lange her vorgefahren - Машина вже давним-давно під'їхала; Du hast mich gefragt, und ich habe nichts gesagt - Ти мене запитав, а я тобі не відповів; Du wirst bedauern - Ти пошкодуєш.

Дієслова-зв'язки - це теж допоміжні дієслова, але слугують для утворення іменного присудка. Основні дієслова-зв'язки - sein і werden (але в деяких випадках цю роль переймають і інші дієслова - bleiben, scheinen та інші). Наприклад: Ich bin Ingenieur von Beruf - Я інженер.

Безособові дієслова - це дієслова, які вживаються в 3-й особі однини і поєднуються з безособовим займенником es і з неозначено-особовим займенником man. Наприклад: Man spricht, dass er kommt - Кажуть, він прийшов; Es friert - Мороз.

Модальні дієслова - це особлива група дієслів, що служать для передачі модальності. До них відносяться дієслова wollen, mgen, mssen, sollen, drfen, knnen. Іноді до модальним зараховують дієслово lassen.

Перехідні дієслова - дієслова, які передбачають наявність прямого доповнення в Akkusativ. На противагу їм стоять неперехідні дієслова, які вживаються з іншими відмінками або опосередковано з Akkusativ. Наприклад: Ich erzhle dir eine Geschichte - Я розповідаю тобі історію; Meine Frau erinnert sich an mich - Моя дружина мене згадує.

Зворотні дієслова - позначають дію, спрямовану переважно на суб'єкт: sich waschen, sich merken, sich berlegen, sich vorstellen і так далі. Є дієслова зі зворотним займенником sich, які не є поворотними: sich begren, sich umarmen та інші.

Дієслово, як частина мови, піддається змінам за допомогою словотворчих елементів і прийомів. В залежності від наявності афіксів або складових частин (інших слів) дієслова прийнято ділити на три групи:

Прості - складаються тільки з основи та граматичного суфікса -en: fallen, rollen, stehlen і так далі.

Похідні - освічені переважно за допомогою афіксів : ausbrechen, zulernen, begraben.

Складні - складаються з двох частин, перша з яких є основою іменника, прикметника або наріччям, а друга - власне дієслово: teilnehmen, wahrsagen, kaltstellen.

Граматичні категорії німецького дієслова

У німецькій мові присутні ті ж граматичні категорії, що і в багатьох інших мовами, але на відміну від них, німецькі категорії мають власну специфіку. До них відносяться: особа і число, час, застава і нахил.

У німецькій мові два числа - однина і множина, кожній з яких відповідає три особи. Четвертою особою умовно називають форму ввічливого поводження, виражену займенником Sie. Ланцюжок відміни виглядає наступним чином: ich gehe - du gehst - er (sie, es) geht - wir gehen - ihr geht - sie gehen - Sie gehen.

Час німецької мови покликаний встановити тимчасове співвідношення між так званими дією і моментом мовлення в абсолютному вживанні або іншою дією - у відносному. Всього виділяють три тимчасових ступені: теперішній, минулий і майбутній час, - вони виражають початок дії в сьогоденні, минулому або майбутньому, відповідно. В рамках цих ступенів функціонують шість часових форм: Prsens, Prteritum (Imperfekt), Perfekt, Plusquamperfekt, Futur I і Futur II. Перші два відносять до простих часів, решта - до складних. Віднесення до тих чи інших визначено складністю синтаксичної конструкції, якій відповідає той чи інший час. Так, для Prsens використовується лише одне смислове дієслово з особистим закінченням, а для Perfekt - допоміжний і смисловий у формі другої причастя (Partizip II).

Застава німецької мови означає спрямованість дії щодо підлягає. Активна застава (Aktiv) має місце, коли дія спрямована в бік від підмета, пасивний (Passiv) - коли підмет саме є об'єктом впливу, вираженого дієсловом. Наприклад: Dann Rick macht die Fenster auf (Aktiv) - Die Fenster werden von Rick aufgemacht (Passiv). Окремо виділяють пасивний заставу стану - штатів (Stativ).

Нахилів в німецькій мові всього три: дійсний (Indikativ), умовний (Konjunktiv) і наказовий (Imperativ).

Крім особистих форм німецьке дієслово має дві неособистісні форми: інфінітив (Infinitiv) і причастя (Partizip). Кожна з них, в свою чергу, передбачає ще по дві форми. З них найбільш часто зустрічаються Infinitiv I і Partizip II, які поряд з Prteritum складають тріаду основних форм німецького дієслова, використовувану для побудови основних конструкцій.

1.3 Засоби і способи дієслівного словотвору у німецькій мові

З точки зору словотворчої форми німецькі дієслова, як і інші частини мови, поділяються на прості (кореневі), похідні і складні.

До простих (кореневих) дієслів відносяться всі безпрефіксні сильні, неправильні, мішані, претерито-презентні дієслова, а також велике число слабких дієслів, що не утворені від інших слів або втратили з ними семантичний зв'язок, наприклад: machen, leben, kaufen, lieben, hoffen, holen і т.д.

Суфікс -en є показником дієслівної граматичної форми - інфінітива і не приймає участь в утворенні інших форм, тому він повинен розглядатися не як словотворчий, а як граматичний суфікс. Необхідно, однак, зауважити, що німецькі дієслова, в противагу іменам, ніколи не вживаються у вигляді чистої словотворчої основи, а завжди мають якийсь граматичний показник: lern-en, ich lern-e, ge-lern-t, і т.д. Цим обумовлюється специфічність суфікса -en, показника основний дієслівної форми.

Кореневі дієслова входять в основний словниковий фонд німецької мови. До них відносяться сильні і неправильні, а також слабкі дієслова, що виражають інші процеси, пов'язані з існуванням людини: sein, haben, werden,essen, trinken, geben, nehmen, stehen, gehen, liegen, sterben, schlafen,schlagen, waschen, leben, machen і т.д. Більшість кореневих дієслів слугують центрами словотворчих гнізд.

Питання про те, які дієслова слід вважати складними, які похідними, а також про різні типи похідних дієслів викликає труднощі і до цих пір по різному вирішується в лінгвістичній літературі.

Більшість німецьких лінгвістів ділить похідні дієслова на "віддієслівні" (Deverbative) і "отімені" (Denominative) незалежно від наявності або відсутності у них словотворчого суфікса, і при цьому до словотворчого суфіксу безспірно відносять суфікс інфінітива -en.

Ще більш рішуче ця точка зору виявляється у Л.Р.Зіндер і Т.В. Стеревой - Сокольської, які "основними продуктивними суфіксами для утворення дієслів як від іменників, так і від прикметників" вважають -(e)n і -ieren .

Хенцен вживає термін "вербалізація" (Verbalisierung) іменних основ, тобто перехід останніх у дієслова, однак не виділяє її з інших типів суффіксального словотворення.

Словоскладання і префіксація, як зазвичай, у німецьких філологів не розрізняються: йдеться лише про "міцні та неміцних з`єднання" (feste und unfeste Zusammensetzungen), тобто не робиться відмінності між першими компонентами - частинами мови, службовими словами і морфемами. Правда, Хенце в даному випадку дещо відступає від старої традиції, виділяючи серед складних дієслів "префіксние поєднання" (Prдfixkomposita), проте не доводить цієї думки до кінця.

Зюттерлін намагається якось розмежувати поняття дієслівного словоскладання і дієслівної префіксації. Він говорить про "додавання приставок" (Ansetzung von Vorsilben), до яких відносить не тільки справжні приставки (be-, ge-, та інші), а й прикметник voll в тому випадку, якщо він не несе головного наголосу і не відділяється (vollbringen, vollenden і т.д.) і, як він каже, "частки" (Partikeln), тобто прийменники-прислівники (hinter, ьber, um і т.д.) у разі, якщо вони не несуть головного наголосу і не відділяються (durchlaufen, durchdringen і т.д.). При цьому він особливо виділяє зсуви з різними частинами мови і прийменниками, які несуть головний наголос і відділяються.

Цей поділ, таким чином, грунтується так само на чисто формальній ознаці відокремлюваності і невідокремлюваності першого компонента.

Радянські лінгвісти відійшли від традиційного змішання дієслівного словоскладання і дієслівної префіксації, однак і в них ми не знаходимо досить чіткого визначення понять.

Професор В. М. Жирмунський зараховує дієслова типу achtgeben до особливого виду словоскладання, до так званих "зрушень", за термінологією німецьких філологів - Zusammenzurьckungen , І докладно розбирає з'єднання дієслова з придієслівними визначеннями, проте називає їх складними дієсловами з відокремлюваними префіксами, тобто фактично знову з'єднує словоскладання і префіксацію.

Л. Р. Зіндер і Т. В. Строєва-Сокільська складними дієсловами вважають з`єднання дієслів з іменниками, прикметниками і дієсловами, при цьому із застереженням, що "словоскладання в дієслові грає набагато меньшу роль, ніж в імені ...", з чим важко погодитися, а перший компонент-прислівник відносять до приставок.

У "Граматиці німецької мови" Н. Г. Гадд і Л. Я. Браве під редакцією акад. Л. В. Щерби ми знаходимо заслуговуючу на увагу спробу розмежувати відокремлювані приставки і перші частини складних дієслів. Однак дозвіл даного питання не може рахуватися до кінця задовільним: до перших членів складних дієслів вони відносять, крім прикметників, іменників і дієслів, також і прислівники, що представляють собою по своїй структурі "тільки дещо більш складні приставки" типу herab, hinab, voran, zuwider і т. д.

Цікаво відзначити, що утворенню дієслів з іменних основ, при одночасному приєднанні префікса, типу erblinden, beflьgeln, як правило, не приділяється уваги.

У дійсності, точне визначення словотворчої форми дієслів викликає в ряді випадків труднощі. По перше, на ряду з іншими дієсловами, тобто не утвореними від інших слів, у сучасній німецькій мові є значна кількість дієслів, утворених без участі афікса, від іменних і дієслівних основ і не втративших семантико-етимологічних зв'язків з останніми: ці дієслова за формою нічим не відрізняються від кореневих, оскільки складаються з одного кореня (з суфікса -en в інфінітиві). Такі віддієслівні утворення типу: legen (від liegen - lag), setzen (від sitzen - saЯ), grьnen (від grьn), schmieden(від Schmied) і т. д. При цьому група відіменних утворень даного типу безперервно зростає.

Очевидно такі дієслова - за формою прості, тобто складаються з одного кореня, але утворені від інших основ і не втратили семантико-етимологічних зв'язків з останніми, слід вважати особливим типом похідних слів, хоча й іншим, ніж тип дієслів, утворених від дієслівних та іменних основ за допомогою словотворчих суфіксів -el, -ier та інші. На приклад: lдcheln, stolzieren і т. д.

У ряді випадків в дієслово переходить складне ім'я, наприклад: ratschlagen, handhaben, wortwechseln і т. д.

Другим ускладненням є те, що крім дієслів з невідокремлюваними префіксами be-, ge-, ent-, emp-, ver-, zer-, er-, miЯ-, хоча і підходящими частково до самостійних слів, але в даний час вони безсумнівно відносяться до морфем, і складних дієслів-зрушень з першими компонентами: іменниками (teilnehmen), прикметниками (freisprechen), прислівниками (emporsteigen), дієприкметниками і інфінітивами (bekanntmachen, kennenlernen) є велика кількість дієслів з першим компонентом - прийменник-прислівники типу: aufstehen, ankommen, zunehmen і т. д. Якщо дієслова з be-, ge-,ent-, emp-, zer-, ver-, er-, miЯ- безумовно є похідними (тобто засновані за допомогою префіксів-морфем), а дієслова з першими компонентами - знаменними частинами мови - складними дієсловами (зрушеннями), то дієслова з прийменниками-прислівниками не можна беззаперечно віднести ні до тих, ні до інших. За своїм походженням їх перші компоненти являють собою слова, самостійні лексичні одиниці. Проте в даний час вони часто є омонімами не тільки прислівників, але і прийменників, що утворилися з цих прислівників. За своїми семантичним даними вони близько сходяться з справжніми префіксами, проте відрізняються від останніх не тільки лексичною, а й формальною самостійністю (наголос, відокремлюваність).

На підставі ряду моментів їх слід вважати своєрідними дієслівними напівпрефіксами (хоча вони істотно відрізняються від іменних напівпрефіксів), а утворення при їх допомозі дієслова - особливим типом похідних слів.

Нарешті слід зазначити, що за допомогою як префіксів, так і напівпрефіксів можуть утворюватися дієслова від іменних основ (erfrischen, auffrischen), які уявляють собі результат особливого типу словотвору: взаємодії вербалізації (тобто переходу імені в дієслово без допомоги словотворчих суфіксів) і префіксація (або напівпрефіксація).

Отже, підсумовуючи все сказане про особливості словотвірної форми німецьких дієслів, ми приходимо до наступних висновків:

До складних дієслів належать дієслова з першим компонентом - іменником, прикметником, прислівником, причастям або інфінітивом.

До похідних дієслів слід відносити кілька різноманітних словотворчих типів, а саме:

1. Прості (або складні) за формою дієслова, які утворені від інших дієслівних або іменних основ і не втратили семантико-етимологічних зв'язків з останніми, типу legen, grьnen, schmieden, ratschlagen.

2. Віддієслівні і відіменні суфіксальні утворення, типу: lдcheln, hausieren.

3. Дієслова з префіксами be-, ge-, ent- (emp-), ver-, zer-, er-, miЯ-, типу: besprechen, entfliehen та інші.

4. Дієслова з напівпрефіксами (прийменниками - прислівниками), типу: aufstehen, ankommen.

5. Особливим (змішаним) типом похідних дієслів слід вважати дієслова, утворені за допомогою взаємодії вербалізації іменних основ і префіксації, типу beflьgeln, erblinden та інші.

Дієслово являє собою в сучасній німецькій мові досить продуктивний, постійно оновлюючий клас слів. Вони утворюються на основі численних слів основного словникового фонду: дієслів та імен.

При словоскладанні а так само при з'єднанні з префіксом або напівпрефіксом дієслово зберігає свій тип відмінювання: nehmen (a, o), teilnehmen (a, o),vernehmen (a, o), annehmen (a, o); lernen (lernte, gelernt), kennenlernen (lernte kennen, kennengelernt), erlernen (erlernte, erlernt), auslernen (lernte aus,ausgelernt).

При безсуфіксному утворенні дієслів з інших дієслівних та іменних основ, а так само при суфіксації утворюються тільки слабкі дієслова. Таким чином особливо інтенсивно зростаючим класом є клас слабких дієслів; сильні дієслова розвиваються тільки за рахунок словоскладання, префіксації, напівпрефіксаціі.

Способами дієслівного словотвору є:

1) безсуфіксне утворення дієслів від інших дієслівних основ;

2) безсуфіксне утворення дієслів від іменних основ;

3) суфіксація;

4) словоскладання;

5) префіксація;

6) утворення дієслів за допомогою напівпрефіксів (прийменників-прислівників);

7) безсуфіксне утворення дієслів від іменних основ при одночасному приєднанні префікса (або напівпрефікса);

Словотворчими засобами є: суфікси, що беруть участь в утворенні всіх дієслівних форм (на противагу суфіксу -en), префікси і напівпрефіксів. В якості засобу, супутнього безсуфіксному утворенню дієслів від дієслівних та іменних основ, а іноді і суфіксальному утворенню, слід назвати умлаут корінного голосного.

Словоскаладання

Дієслівні основи типу: дієслівна основа + дієслівна основа + еn (schwatzlachen) підпорядковується сильним функціональним обмеженням. Менш обмежене вживання також щодо малопродуктивних і малочастотних моделей: інфінітив + інфінітив, де в якості другої НС краща група певних дієслів:-bleiben (bestehen-, haften-). Подібно вживаються моделі - причастя II + інфінітив: bekanntmachen, gefangennehmem.

Іменник в якості першої НС:

Утворення, які сюди відносяться в основному виявляють семантичні відносини, можливі між предикатом і об'єктом (обставиною): ефіцівований об'єкт (formgeben), афіцівований об'єкт (kegelschieben, schritthailen), інструментальний (radfahren), локальне відношення (kopfstehen), модальне відношення (kettenrauchen) та інші.

Від дієслівних композитів з іменником слід відрізняти деривати, утворені від субстантивних композитів (від Bildhauer - bildhauern, від Frьhstьck - frьhstьсken).

У багатьох випадках композит з субстантивованим інфінітивом слід вважати мотивуючої виробляючою основою: kopfrechnen < das Kopfrechnen < im Kopf rechnen та інші. Іноді слід допустити наявність двох дериваційних відносин. Нарешті, треба відзначити існування «дефразеологічної деривації».

Більшість цих дієслів має лише зачатки дієслівної парадигми або її зовсім у них немає; в якості «нормальних», в першу чергу, можна вважати інфінітивні форми, фінітні тільки за відомих умов, а саме в підрядному реченні, де вони не порушують правил побудови німецького пропозиції .

Прикметник (і ад'єктивний прислівник) в якості першої НС:

Ця модель розвинена сильніше, ніж попередня. Вона, перш за все, розрізняє три групи залежно від ставлення першої НС:

а) до об'єкта в аккузатіві (Fussboden - blank);

б) до суб'єкта (weil die Beleidigten kaltbleiden: die Beleidigten - kalt);

с) до другої НС (arbeiten - kurz);

Кожна група розчленовується ще залежно від семантичного відношення, існуючого між обома НС.

Деривація

Дієслівні деривати в цілому майже всі мають слабке відмінювання. Існують кореневі субстантивовані виробляючі основи (як у askern, fдrben), а також похідні деривати (правда, визначених типів, так, напр., Nomina agentis на-er, Nomina agentis на-el.

Субстантивовані префіксальні утворення не є виробничими основами дієслівних дериватів; в цих випадках необхідним стає дієслівний префікс (Unkraut - ver-unkrauten).

Синтаксично - семантична класифікація відсубстантивованих дієслів залежно від синтаксичної функції виробничого іменника у відповідних пропозиціях виглядає наступний чином:

1. Іменник в якості предикатива, що відноситься до суб'єкта: er schauspielert - er ist einverhдlt sich wie ein Schauspieler; сюди ж відносяться деривати від найменувань тварин (здебільшого у переносному сенсі): hamstern, unken, ochsen.

2. Іменник в якості предикатива, що відноситься до об'єкту: er knechtet ihn - er macht ihn zum Knecht; сюди ж відносяться, напр., Schroten. Більше вживані тут префіксальні дієслова (verschrotten,-trusten) і дієслова з -ieren (skizzieren).

3. Іменник в якості обставини, а саме:

а) з «орнативним значенням» («versehen mit») - ehren, kennzeichnen, zuckern;

б) з «інструментальним значенням» - baggern ("mit dem Bagger arbeiten"), bьrsten, trommeln, gondeln;

в) з «локальним значенням» - thronen, landen;

г) з «привативним значенням» - («entfernen») - schдlen; flцhen.

4) Іменник в якості афінірованого об'єкта - kalben, keimen, rosten.

Прикметник в якості виробничої основи:

Цей тип розвинений слабкіше, ніж попередній. За своїм словотворчим значенням розрізняються:

1) фактитивні дієслова (об'єкт набуває якість, виражене прикметником) - bessern, glдtten. Дієслова перехідні. Голосний основи, здатний приймати умлаут, як правило, його має.

2) інхоативні дієслова (суб'єкт набуває якість, виражену прикметником, або переходить у відповідний стан, що не виступає об'єктом якоїсь дії) -faulen, reifen.

Суб'єкт набуває якість, виражену прикметником (можливий предикат з ist - kranken.

Дієслівна виробнича основа:

Тут діє імпліційна деривація. Дериваційне ставлення формально виражається в зміні гласної основи (Umlaut, Hebung, Sekung). Модель більше не продуктивна, однак, відповідні утворення ще представлені в словниковому складі і можуть розглядатися як словотвірний тип. Мотивуючою виробничою основою частіше є сильне дієслово, дериватом - слабке. Словотвірні значення - «каузативності». Таким чином, проаналізувавши способи словотворення дієслова в німецькій мові, приходимо до висновку, що найбільш продуктивним способом словотворення є словоскладання. Також у системі словотвору дієслова є ті способи словотворення, які зараз не продуктивні, але такі словотворчі конструкції представлені в сучасній німецькій мові, тому вони можуть розглядатися як окремий словотвірний тип.



Розділ 2. Словотвір дієслів німецької мови

2.1 Безсуфіксне утворення дієслів

Безсуфіксне утворення дієслів від інших дієслівних основ

У сучасній німецькій мові збереглася група сучасних німецьких дієслів, утворених з основ сильних дієслів (за участю умлаута). Це так звані "каузативні" або "фактитивні" дієслова (kausative, faktitive Verben, Bewirkungswцrter); в українській лінгвістичній літературі їх іноді позначають терміном "дієслова примусово значення". Каузативні дієслова виражають як би примус виконати ту дію, яка передається відповідним сильним дієсловам: legen змусити лежати, setzen змусити сидіти і т. д. Найдавніші зразки цих дієслів сходять до дієслів першого класу в древньонімецькій мові, чим і пояснюється наявність умлаута в словотворчої моделі.

Група дієслів з чисто каузативності значенням у сучасній німецькій мові не численна. Такі: legen (від liegen), setzen (від sitzen), trдnken (від trinken), senken (від sinken), sprengen (від springen), fьhren (від fahren), schwemmen (від schwimmen), lцschen - гасити (від сильного дієслова lцschen - гаснути, в даний час вживається тільки з префіксом er- erlцschen), schmelzen - плавити (від сильного дієслова schmelzen - танути, розплавлятися) і деякі інші.

У величезній більшості випадків каузативні за походженням дієслова втратили свою специфічне семантичне забарвлення у зв'язку з тим, що відповідний місцями дієслово зникло з ужитку або тому, що вони самі перетерпіли значну зміну значення.

Так, в минулому каузативними дієсловами були leiten (від and lidan -йти; пр.: leiden - страждати), neigen (від mhd nigen, зараз витісненого дієсловом sich - нахилятися), brennen (в минулому перехідне дієслово, що потім змінило значення і витіснило mhd bringen, від якого він утворився),rennen - в минулому перехідне дієслово зі значенням (ein Pferd) antreiben, внаслідок зміни значення стало неперехідним і витіснило у цьому значенні дієслово rinnen мчати, від якого він був утворений і т. д.

В інших випадках, навпаки, слабке дієслово зближується семантично з сильним, представляючи собою як би каузативне по відношенню до нього, насправді ж сходить етимологічні до іншого (зазвичай родинному) слову. Так, наприклад, дієслово stellen,

каузативний з семантичною точкою зору стосовно stellen, сходить до іменника Stall зі значенням місце стоянки.

Каузативні дієслова, як правило, належать до вельми вживаних дієслів, більшість з яких входять в основний словниковий фонд. Однак як словотворча модель, вони вже давно непродуктивні і все більше втрачають свою семантичну особливість, змішуючись з іншими семантичними типами перехідних і неперехідних слабких дієслів. "Примусовість" частково може бути виражена в сучасній німецькій мові аналітичними формами з lassen і machen, пр.: legen і liegen, lassen; setzen і sitzen; machen і т. д., однак значення цих конструкцій не співпадає повністю із значенням каузативних дієслів.

Беpсуфіксне утворення дієслів від іменних основ

Сутність даного способу словотворення полягає в тому, що ім'я "дієсловиться", переходить в лексико-граматичний клас дієслів без участі спеціального словотвірного афікса, тобто фактично без зміни своєї словотворчої основи. Багато лінгвістів зараховують суфікс інфінітива - ... до словотворчих суфіксів, що не позбавлено деякої підстави, оскільки інфінітив є основною формою дієслова, що виражає найменування самої дії або стану. Однак, оскільки суфікс інфінітива не бере участь в відмінюванні, тобто в граматичних змінах дієслова, він не належить до словотворчої основи дієслова. Фактично прикметник ..... і дієслово ... або іменник .... і дієслово ... мають спільну словотворчу основу ... або ... . Тому суфікс інфінітива - ... з більшим правом може бути віднесений до граматичного, ніж до словотворчого суфіксу.

Перехід іменної основи в дієслово без словотвірного афікса деякі німецькі лінгвісти (В. Хенце) називають за аналогією з субстантивацією і ад'єктивація "вербалізацією".

Необхідно відзначити, що з граматичної точки зору цей процес має ряд специфічних особливостей в порівнянні з іншими типами переходу слів з одного граматичного класу в інший дякуючи кореневій відмінності між іменем і дієсловом. Необхідно, далі, відзначити, що сам характер цього процесу якісно змінився протягом історії німецької мови.

Слід розрізнити вербалізацію основ прикметників і вербалізацію основ іменників.

Перехід прикметника в дієслово відображає складний семантичний процес перетворення найменування якості або властивості предмета в найменування стану суб'єкта. У граматичному плані цей процес виражається в тому, що прикметник набуває дієслівні граматичні категорії і виконує функцію присудка. Дієслова даного типу чітко поділяються на дві групи перехідних і неперехідних дієслів.

Неперехідні дієслова мають значення: бути чи стати володарем ознаки, вираженої прикметником. Такі дієслова: grьnen, blauen, gleichen, faulen, irren, nahen, bangen, siechen, trocknen, gesunden і т. д.

Семантична відміна дієслів від існуючих у їх основі прикметників виявляється при порівнянні дієслівного присудка і іменного присудка з даними прикметником у предикативі: das Gras grьnt - das Gras ist grьn; die Дpfel reifen - die Дpfel werden reif.

Дієслівний присудок значно яскравіше виражає процесуальність стану чи ознаки суб'єкта, ніж іменний. пр.: Der Strich, der sie trennte, war so tief wie erRhein, den Wenzlow von der obersten Treppenstufe betrachtete; er war unter dem leuchtenden Sommerhimmel eine Spur blauer als am Morgen, doch ebenso still und gar nicht leuchtend, als blдue es aus der Tiefe.

У першому випадку прикметник в порівняльної ступеня (er war blauer) висловлює відтінок кольору річки, у другому випадку дієслово (als blдue es) вказує на мерехтіння синяви з глибини.

2. Перехідні дієслова мають своєрідне каузативне або фактитивне значення: надати предмету ознаки, виражену прикметником. Такі, напр., дієслова: rцten, weiЯen, kьrzen, glдtten, stillen, krдnken, stдrker і т. д.

Як і неперехідні дієслова, ці дієслова відрізняються від відповідних конструкцій з прикметниками більш яскраво вираженою процесуальністю, пр.: dieZeit kьrzen - kьrzer machen; das Essen bereiten - bereit machen.

У ряді випадків дієслово, утворене від прикметника, зазнає метафоричне або метонімічне переосмислення, пр.: das Kind stillen (від still) годувати дитину груддю; die Wдsche glдtten, stдrken (від glatt, stark) гладити, крохмалити білизну; jemanden krдnken (від krank) образити і т. д.

Перехідні дієслова можуть бути утворені з форми порівняльного ступеня. Такі дієслова: bessern, mildern, nдhern, schmдlern і т. д.

Вербалізація прикметників була особливо поширеними в середньо німецький період, коли майже з кожного прикметника можна було утворити обидва типа дієслів. У сучасній мові число таких дієслів більш обмежено.

Від основ іменників можуть бути утворені дієслова найрізноманітнішого значення. Число дієслів даного типу дуже велике, і вони насилу піддаються будь якій семантичній класифікації.

Частіше всі такі дієслова утворюються від найменувань предметів, пр.: bilden, dampfen, federn, fesseln, flцten, geigen, hдmmern, knцpfen, krцnen,landen,pfeffern,pfliefen і т.д.

Такі дієслова можуть виражати заняття, пов'язане з даним предметом (flцten, geigen, hдmmern, schaufeln, trommeln); постачання чим-небудь (pfeffern, satteln) і ряд інших значень.

Деякі дієслова утворені від найменувань осіб, пр.: gдrtnern, meistern, schmieden, schneidern, dolmetschen; такі дієслова виражають заняття, спеціальність.

Дієслова, утворені від найменувань тварин, зазвичай вживаються в переносному сенсі, напр.: ochsen, дffen. :

Er stьtze die Ellenboden auf das Fenstersims und den Kopf in die Hдnde; und immer geдfft von dem Grammophon.

В основі дієслів можуть лежати також абстрактні імена, напр.: achten, antworten, arbeiten, argwцhnen, blicken, danken, feiern, grьЯen і т. д.

Декілька більш складними типами відіменних дієслів є утворення від форми множини з суфіксом -er (blдttern, gliedern, rдdern) і, особливо, від складних імен і зрощень:

beschlagnahmen - Beschlagnahmen

Handhaben - Handhabe

Ratschlagen - Ratschlag і т. д.

У більшості випадків головний наголос падає на кореневий склад першої частини цих дієслів; сильний другорядний наголос - на кореневий склад другої частини: „hand“haben, „rat“schlagen.

Утворення відіменних дієслів, як уже вказувалося, пов'язане з найдавнішими періодами розвитку німецької мови, проте воно досить продуктивно по теперішній час; відносно нові дієслова: drahten, morsen, starten, tanken, rцntgen, skien і т. д.

Більшість відіменних дієслів належить до числа широко розповсюджених слів, деякі входять в основний словниковий фонд німецької мови и служать базою для утворення нових складних дієслів та дієслів з префіксами. Можливі й випадкові утворення даного типу: sich buschen:

Tдler grьnen, Hьgel schwellen, buschen sich zur Schattenruh.

2.2 Префіксація як спосіб утворення дієслова

Префіксація грає в дієслівному словотворенні незрівнянно більшу роль, ніж суфіксація (на противагу іменним словотворенням, де спостерігається зворотне явище).

Префіксами дієслів слугують: be-, ge-, ver-, er-, ent-, emp-, zer-, miЯ-, voll-.

Від перших компонентів складних дієслів та напівпрефіксів префікси відрізняються в першу чергу тим, що вони не вживаються в сучасній мові в якості самостійних лексичних одиниць (частин мови або службових основ), тобто є морфемами у власному розумінні цього слова. Крім того, вони не ударні і невіддільні від дієслова (за винятком ... в деяких з'єднаннях), 2-ге причастя таких дієслів утворюється без граматичного префікса ge-.

Семантичні функції префіксів складні і різноманітні.

Дієслівна префіксація виникла на базі особливого виду словоскладу. З'єднання префіксів з дієсловами сталося в більшості випадків ще в дописемну епоху, проте ряд їх вживався в давніх германських мовах як паралельно в якості прийменників або говірок. Що стосується не відділяємості префіксів, то тверді норми в цьому відношенні встановлювалися лише поступово, починаючи з древньоверхнімецького періоду.

Не відділяємість приставки, її неударність і відсутність самостійної лексичної функції становлять у сучасній німецькій мові нероздільний комплекс взаємопов'язаність явищ, що визначає характер префіксації як способу словотворення.

Префікс be- сходить в древньоверхнімецькому прийменнику-прислівнику bi, з якого в подальшому (середньоверхнімецький період) розвивався сучасний прийменник bei . Первинне значення be- (bi) навколо чогось, потім щодо чогось.

У сучасній німецькій мові префікс be- виконує різноманітні семантичні функції. Основними з них є наступні:

1.Префікс - приєднується до перехідного дієслова і, не змінюючи його управління, надає емй значення граничності або посилює це значення.

При цьому лексичне значення основного дієслова в деяких випадках майже не змінюється (.....); в інших - отримує новий відтінок (....), аж до повного семантичного відриву одного слова від іншого (....).

2. Префікс - приєднується до неперехідних дієслів і надає йому значення більшої інтенсивності дії чи стану: ....

як видно з прикладів, і тут лексичне значення основного дієслова в більшій чи меншій мірі змінюється, аж до повного семантичного відриву від колишнього значення.

3. Префікс- приєднується до неперехідних дієслів і надає йому одночасно значення відомої цілеспрямованості (що в граматичному плані пов'язано з перетворенням його в перехідне дієслово) і іноді граничності дії.

При цьому, в більшості випадків, лексичне значення дієслова в більшою чи меншою мірою змінюється.

Лише в рідкісних випадках префікс be - слугує винятково засобом формальної транзитиваціі, тобто транзитиваціі без зміни лексичного значення дієслова.

При цьому префікс надає дієсловам одночасно значення граничності або посилює це значення. З іншого боку, відомі випадки повного семантичного відриву дієслова від своєї основи: ....

Префікс be- приєднується до перехідного дієслова і, не змінюючи його управління, в той же час змінює семантичний характер об'єкта. Лексичне значення дієслова змінюється, але не відривається від основного значення:

Таким чином, стародавнє (просторове) значення прийменника, що перейшло у префікс be-, можна вважати втраченим. В даний час основним значенням префікса-, узагальнюючим окремі випадки його вживання, слід вважати вираз спрямованості дії, що виявляється як у граничності, так і в перехідності відповідних дієслів.

http://www.studfiles.ru/preview/5111329/

2.3 Суфіксація та словоскладання як способи утворення дієслова

ІНФІНІТИВ ЯК БЕЗОСОБОВА ФОРМА: ВЖИВАННЯ ТА ПЕРЕКЛАД

Інфінітив як вихідна форма дієслова, що за своїм походженням є віддієслівним іменником, позначає дію поза її зв'язком із суб'єктом, тобто безвідносно з особою, числом, часом та дієвідміною. У сучасній німецькій мові склалася досить непроста система інфінітивів (безособових форм дієслова). Цс інфінітив І активного стану (Infinitiv І Aktiv): Prьfen, kommen; інфінітив II (Infinitiv II Aktiv): geprьft haben; gekommen sein; інфінітив І пасивного стану (Infinitiv І Passiv): geprьft werden; інфінітив II пасивного стану (Infinitiv II Passiv): geprьft worden sein.

Правила їх вживання, які відомі більшості читачів, прості. За своїм вжитком інфінітиви І стосуються теперішнього часу, а інфінітиви II - минулого часу. Інфінітиви активу засвідчують, що суб'єкт речення сам виконує дію, а інфінітиви пасиву - що дія виконується над суб'єктом. Інфінітивні конструкції конкурують у німецькій мові з підрядними ре¬ченнями, що необхідно врахувати в перекладі. Наведемо кілька типових прикладів щодо вживання та перекладу інфінітивних конструкцій.

Ich freue mich, ihn zu sehen (Inf.I Akt.): я радий його бачити (що бачу його)',Ich freue mich, ihn gesehen zu haben (Inf.II Akt.): Я радий, що (по) бачив його;

Ich bin glьcklich, dort immer herzlich empfangen zu werden (Inf. I Pass.): Я щасливий від того, що мене добре там приймають',

Ich bin glьcklich, dort herzlich empfangen worden zu sein (I nf. 11 Pass.): Я щасливий від того, що мене там добре прийняли.

З модальними дієсловами з'являється конструкція, дещо ускладне¬на як у структурному відношенні, так і для перекладу:

Er ist froh, hier lдnger bleiben zu dьrfen (zu kцnnen; zu mьssen): Bin щасливий, що мас змогу тут залишитися на довше (пор.: Er bat hier lдnger bleiben zu dьrfen; Ich werde glьcklich sein, Ihnen meine Arbeit bald zeigen zu kцnnen).

2.За місцем розташування інфінітива розрізняють його вживання як частини присудка (er begann zu arbeiten), як підмета (es ist richtig, es mit anderen Augen anzusen), які перекладають, як правило, інфінітивом поряд із змінюваною формою дієслова (чи іменного присудка): На це важливо подивитися іншими очима.

Вживання інфінітива як додатка з попереднім корелятом (man arbeitete lange daran, einen tieferen Einblick in die Natur zu gewinnen) часто відтворюють через указівний займенник “той” (у відповідному відмінку) та сполучник “щоб” (що): над тим довго працювали, щоб досягти глибшого розуміння природи.

Вживання інфінітива як означення (es gibt keine Mцglichkeit, das zu bestimmen) відтворюють чи неозначеною формою дієслова, чи віддієслівним іменником: Немає іншої можливості для визначення цього.

Інфінітив часто з'являється в інфінітивних зворотах um...zu+Inf. (для того, щоб); (an)statt... zu + Inf. (замість того, щоб); ohne... zu+Inf. (не дієприслівник), знання яких належить до шкільного мінімуму. Останній інфінітивний зворот з Part. І перекладається дієприслівником теперішнього часу, а з Part. II - дієприслівником минулого часу: Er kehrt nach Hause zurьck, ohne die Prьfungen abzulegen (abgelegt zu haben) = Він no вертається додому, не складаючи іспитів (не склавши іспитів).



Висновки

Треба сказати, що, на відміну від української мовии, в німецькому відсутня категорія виду дієслова. Відповідно, визначити, яким є дія, незавершеним або завершеним, якщо не звертати уваги на контекст, досить важко. Слід зазначити, що ця ж особливість відрізняє німецьку мову і від інших, наприклад, від англійської. Там тимчасова форма сама визначає вид цієї частини мови. Сильні дієслова в німецькій мові порівняно нечисленні. Вони демонструють переважно лише кореневі зміни при утворенні головних форм. Через це форми утворити неможливо, їх потрібно заучувати. А ось слабкі дієслова не показують особливих змін. Вони просто сприяють утворенню другий основний форми, і відбувається це шляхом додавання до слова суфікса. А якщо утвориться третя форма, то додається префікс. Це виглядає приблизно так: machen - gemacht. А у випадку з суфіксами - machen - machte.

У німецькому абсолютно всі дієслова поділяються на категорії, їх дві. Тут діє принцип утворення основної форми (переклад: Grundformen). Існують нерегулярні дієслова і регулярні. Другі, на відміну від перших, досить незвично утворюють форми, ніяк не відповідаючи шаблонах. Треба сказати, що нерегулярні неправильні дієслова німецької мови не належать до жодної своєрідною підгрупі сильних частин мови. Саме тому вони знаходяться в окремій від інших групі. Взагалі, дієслово - це центр будь-якої пропозиції, без якого грамотно висловити свою думку не вийде. Так що для ідеального вивчення всіх особливостей даної частини мови необхідно час, і якщо хочеться знати матеріал на гідному рівні, треба приділити йому достатньо уваги.

Було сказано, що в німецькій мові існує кілька видів дієслів. Відповідно, для того щоб починати вивчення цього розділу, для початку треба ознайомитися з класифікацією. Існують сильні, неправильні і слабкі дієслова. У німецькій мові часові форми утворюються по строго визначеним для цього правилам. У випадку з перетворенням слабких дієслів необхідно звертати свою увагу на те, що вони все змінюються по одній і тій же моделі. І цікаво те, що більшість дієслів даної мови належать до слабкого типу. Якщо говорити про сильну групу, то тут є певні ознаки. А ось неправильні дієслова німецької мови перебувають у меншості. Однак це зовсім не означає те, що вивчити їх простіше. Навпаки, таблиця неправильних дієслів німецької мови вивчається напам'ять, і тут деяким доведеться складно, оскільки вчити необхідно кожну з форм, яких всього три. Вони є обов'язковими, оскільки тільки з їх допомогою можна утворити час майбутнє, минуле, а також справжнє.

Література

1. Апресян Ю.Д. Эксперементальное исследование семантики русского глагола / Ю.Д. Апресян - М.: - 46 -Наука, 1967. - 251с.

2. Арутюнова Н.Д. Проблемы синтаксиса и семантики в работах Ч. Филлмора / Н.Д. Арутюнова //Вопросы языкознания. - 1973. -№1. - С. 117-124.

3. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения / В.В. Богданов - Л.: Изд-во Ленинградского Университета, 1977. - 201 с.

4. Васильев Л.М. Предикаты состояния в русском языке / Л.М. Васильев // Исследования по семантике языка и речи. - Уфа: БГУ, 1991. - С. 32-49.

5. Кацнельсон С.Д. Категории языка и мышления: Из научного наследия / С.Д. Кацнельсон - М.: Языки славянской культуры, 2001. - 864 с.

...