Як виробляти впевненість у собі і впливати на людей виступаючи публічно

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

"Як виробляти впевненість у собі і впливати на людей виступаючи публічно"

Перевірив: Сковронський Д.М.

Виконав: Андрусишин Ю.О.

Львів 2016

Вступ

В якій би формі не здійснювалося ділове спілкування, воно завжди включає в себе монологи й діалоги учасників, маленькі чи великі публічні промови. Публічне мовлення - це не красне письменство, не риторичне вправу. Вона є засобом досягнення ділових цілей, а не самоціллю. І тим не менше вона повинна відповідати ряду вимог, які роблять її переконливою, доказової, логічною, продуманої, а то й просто красивою. Грамотність, логічність і емоційне забарвлення мови сьогодні є обов'язковими умовами будь-якого ділового спілкування. Ділові люди повинні володіти технікою безпосереднього контакту як на індивідуальному, так і на масовому рівні і вміти користуватися словом. Володіння словом цінується дуже високо. Ця здатність є складовою частиною загальної культури людини, її освіченість. І нам здаються дуже сучасними слова А.П. Чехова: "Для інтелігентної людини погано говорити повинно б вважатися таким же непристойним, як не вміти читати і писати". Сьогодні, на жаль, таких знань і умінь не вистачає багатьом діловим людям. Практично досягти цього можна лише за хоча б приблизному знайомстві з діловою риторикою, з правилами вірного поведінки зі словом, технікою його використання.

Головні передумови успіху публічного виступу

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів:

1. Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу (inventio - "винахід"),

2. Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності (dispositio - "розташування"),

3. Словесне вираження", літературна обробка мови (elocutio),

4. Завчання, запам'ятовування тексту (memoria - "пам'ять"),

5. Проголошення (pronuntiatio).

Антична риторика винятково велике значення надавала підготовці публічного виступу (це чотири з п'яти етапів приведеної схеми). Греки говорили, що промови Демосфена промащені олією нічної лампади, при світлі якої він їх складав.

Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу повинна бути зрозумілою, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: "Чи потрібні нам атомні електростанції?", "Стан охорони праці і техніки безпеки", "Про підготовку до проведення сертифікації виробів". При розробці порядку денного для нарад необхідно особливу увагу звертати на формулювання тим доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно "розшифровувати" пункт порядку денного "Різне"- людина буде мати можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають назв: привітальна, мітингова й інші.

Процес підготовки до промови завжди починається з вибору теми та виду виступу і визначення цільової установки.

Тема - це те, про що ведеться мова. На практиці нам рідко доводиться обирати тему виступу: як правило, тема не стільки обирається, скільки задається потребами життя. Це може бути виступ на зборах, учбова лекція, рекламна промова. Тема усного виступу не повинна бути широкою за обсягом.

Оратор не досягне успіху в підготовці виступу, якщо обмежиться лише вибором теми і не подумає про призначення промови. Напевно кожному доводилось спостерігати, як промовці деколи встають і починають говорити, не маючи чіткого уявлення про те, заради чого вони говорять і що, власне, хочуть сказати; в результаті збиваються, перевищують регламент і лише викликають невдоволення аудиторії. Чим менше часу відводиться на виступ, тим менше в ньому повинно бути проблем.

Також варто не забувати про такі фактори як:

· Необхідна наполегливість:

Коли ми починаємо вивчати не будь новий предмет, наприклад, французьку мову, гру в гольф або ораторське мистецтво, ми ніколи не просуваємося вперед безперервно. Ми не робимо успіхи поступово. Ми робимо їх раптовими скачками, різкими ривками. Часом ми на деякий час зупиняємося або навіть можемо відкотитися назад і втратити дещо з придбаного раніше. Ці періоди стагнації або регресу добре відомі всім психологам і отримали найменування "плато на кривій навчання". Ті, хто навчається ораторському мистецтву, будуть деколи тижнями затримуватися на одному з цих "плато". Як би стрімко вони не працювали, їм не вдається просунутися вперед. Слабкі приходять у відчай і кидають, а люди з твердим характером продовжують і переконуються в тому, що раптом, раптово, самі не розуміючи, як або чому це трапилося, вони роблять великі успіхи. Вони злітають з плато, подібно літаку. Раптово вони набувають вправність. Вони раптом починають тримати себе невимушено, набувають природність, впевненість у собі під час виступу і вплив на аудиторію.

Як уже говорилося в цій книзі, в перші моменти публічного виступу ви, можливо, завжди будете відчувати якийсь швидкоплинний страх, хвилювання, нервову тривогу. Але якщо ви виявите наполегливість, ви незабаром позбудетеся від усіх страхів, крім початкового, і цей страх буде дуже короткочасним. Після кількох перших фраз ви опануєте собою. Виступ буде доставляти вам безперечне задоволення.

· Проявляйте наполегливість:

Одного разу один молодий чоловік, який побажав вивчати право, написав Лінкольну лист з проханням дати йому пораду. І Лінкольн йому відповів: "Якщо ви твердо вирішили стати юристом, справу вже зроблено більше, ніж наполовину... Пам'ятайте завжди, що ваша рішучість домогтися успіху важливіше всього іншого ".

Лінкольн знав, що це так. Він сам пройшов через це. За все своє життя він провчився у школі в цілому не більше року. А книги? Лінкольн говорив, що він ходив пішки в радіусі п'ятдесяти миль від свого будинку, щоб позичити всі, які тільки можна, книги для читання. У його хатині всю ніч горів вогонь, і він часом читав при світлі вогнища. У стінах, між колодами, були щілини, і Лінкольн часто вставляв книгу в одну з цих щілин. Як тільки світало, він схоплювався зі свого ліжка з листя, протирав очі, витягав книгу і починав жадібно читати її.

Він ходив пішки за двадцять-тридцять миль, щоб послухати-якого оратора, і, повернувшись додому, практикувався в проголошенні промов всюди - на полі, в лісі, перед натовпом, який зібрався біля бакалійної лавки Джонса в Джентрівілле. Він вступив у літературні та дискусійні суспільства в Нбю-Сейлемі і Спрінгфілді і практикувався у виступах на злободенні теми так само, як ви практикуєтеся тепер.

Його завжди мучило почуття неповноцінності. У присутності жінок він ніяковів і не міг слова сказати. Доглядаючи за Мері Тодд, він, бувало, сидів у вітальні і боязко мовчав, не знаходячи слів, лише слухаючи те, що говорила вона. Але ця ж людина шляхом тренування і самоосвіти став оратором, який міг дискутувати з таким високоосвіченою людиною, як сенатор Дуглас. Ця людина в Геттисберге у промові з нагоди переобрання на пост президента піднявся до висот красномовства, яких рідко досягали інші промовці в історії людства.

Тому не дивно, що, пам'ятаючи про страшні труднощі, які йому самому довелося подолати, і про болісної боротьбі, він писав: "Якщо ви твердо вирішили стати юристом, справу вже зроблено більше, ніж наполовину".

У кабінеті Теодора Рузвельта висів прекрасний портрет Авраама Лінкольна. "Часто, коли мені потрібно було прийняти якесь рішення по складному і заплутаному питанню, коли виникали зіткнення прав та інтересів, - говорив Рузвельт, - я дивився на Лінкольна і намагався уявити собі, як би він вчинив при таки же обставин. Вам це може здатися дивним, але, скажу відверто, мені здавалося, що це полегшувало дозвіл моїх труднощів ". публічний виступ ораторський

Чому б і вам не наслідувати приклад Рузвельта? Якщо ви впали духом і готові кинути боротьбу за оволодіння ораторським мистецтвом, спробуйте вийняти з кишені п'ятидоларовий банкноту з портретом Лінкольна і запитати себе, як би він вчинив за даних обставин. Ви ж знаєте, як би він вчинив. Коли Стівен А. Дуглас отримав над ним перемогу на виборах в сенат США, Лінкольн сказав своїм прихильникам, що не можна "здаватися не тільки після одного, але і після ста поразок".

· Установлення контакту з аудиторією та поведінка оратора:

Найвищий прояв майстерності публічного виступу - це контакт зі слухачами, тобто спільність психічного стану оратора й аудиторії. Це виникає на основі спільної розумової діяльності, подібних емоційних переживань. Ставлення оратора до предмета промови, його зацікавленість, переконаність викликають у слухачів відповідну реакцію. Як говорить прислів'я, слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає. Головні показники взаєморозуміння між комунікантами - позитивна реакція на слова виступаючого, зовнішнє вираження уваги у слухачів (їхня поза, зосереджений погляд, вигуки схвалення, посмішки, сміх, оплески), "робоча" тиша в залі. Контакт - величина перемінна. Він може бути повним (зі всією аудиторією) і неповним, стійким і хитким в різні фрагменти проголошення промови.

Перш за все слід подбати про належний зовнішній вигляд. Адже зустрічають "по одягу", тому недопустима як будь-яка неохайність, так і зловживання прикрасами, надмірна яскравість кольорів, оскільки це може відвертати увагу від змісту виступу. Поведінка оратора мусить бути простою і невимушеною, настрій - бадьорий, ставлення до слухачів - доброзичливе. Не повинно відчуватися зверхності оратора, повчального тону. Повідомляючи факти, виявляючи своє ставлення до них, досвідчений оратор поступово втягує слухачів у сферу своїх думок і почуттів, переконує, робить своїми однодумцями.

Перевага усного мовлення над писемним полягає у тому, що воно, крім словесних, користується ще й т. зв. позамовними засобами - інтонацією, мімікою, жестами. Треба, щоб усі вони були природними, відповідали змістові виступу. Ні в якому разі не слід зловживати жестикуляцією. Це відвертає увагу слухачів.

Це ж стосується й місця оратора під час виступу. Навіть вільно викладаючи намічений зміст, не користуючись письмовими заготовками, оратор не повинен переходити з місця на місце, примушуючи слухачів не стільки слухати, скільки стежити за ним.

Необхідною рисою лектора чи доповідача є вміння розподіляти увагу. Він повинен не тільки тримати в пам'яті зміст уже сказаного, будувати нові фрази так, щоб вони забезпечували перехід до наступних питань, але й спостерігати за реакцією аудиторії, щоб у разі зниження зацікавленості (перешіптування в залі, поглядання окремих слухачів на годинник тощо) оперативно вжити заходів - навести цікаву аналогію, використати жарт чи просто змінити темп мовлення або силу голосу.

Щоб завоювати аудиторію, треба установити з нею і постійно підтримувати, зоровий контакт. Виступаючий звичайно повільно обводить поглядом слухачів.

Перед початком промови витримують невелику психологічну паузу - 5-7 секунд.

Яка б не цікава була тема, увага аудиторії згодом притупляється. ЇЇ необхідно підтримувати за допомогою наступних ораторських прийомів:

1. прийом питання - відповіді. Оратор ставить питання і сам на них відповідає, висуває можливі сумніви і заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків.

2. перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє прилучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим самим їхній інтерес.

3. прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: "Чому?", що стимулює їхню пізнавальну активність.

4. прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, міркувати.

5. опора на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам.

6. показ практичної значимості інформації.

7. використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.

8. короткий відступ від теми дає можливість слухачам "відпочити".

9. уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до відповідальних місць виступу (прийом "тихий голос").

Діючим засобом контакту є спеціальні слова і вислови, що забезпечують зворотний зв'язок. Це особові займенники 1 і 2 особи (я, ви, ми, ми з вами), дієслова у 1 і 2 особі (спробуємо зрозуміти, обмовимося, відзначимо, прошу вас, відзначте собі, подумайте, конкретизуємо й ін.), звертання (шановні колеги, дорогі мої), риторичні запитання (Ви хочете почути мою думку?). Перераховані мовні засоби контакту допомагають перебороти "бар'єр", служать об'єднанню оратора зі слухачами.

Майте волю до перемоги:

Я не можу відмовити собі в задоволенні процитувати тут мудру пораду покійного Елберта Хаббарда. Якщо тільки середня людина - чоловік чи жінка - засвоїть і застосує на практиці міститься в ньому мудрість, він стане щасливішим, йому легше буде жити.

"Коли ви виходите з дому, витягніть підборіддя, високо підніміть голову і вдихніть на повні груди. Вбирайте в себе сонячне світло; вітайте друзів посмішкою і вкладайте душу в кожне рукостискання. Не бійтеся, що вас неправильно зрозуміють, і не витрачайте даремно ні хвилини, думаючи про своїх ворогів. Намагайтеся міцно закріпити в голові те, що ви хочете зробити, і тоді ви підете прямо до мети, не відхиляючись убік. Зосередьте думки на великих, прекрасних справах, які ви хотіли б зробити, і тоді, у міру того як проходять дні, ви несвідомо станете користуватися тими можливостями, які потрібні для виконання вашого бажання, подібно до того як кораловий поліп бере з морської води потрібні йому речовини. Намалюйте в своєму розумі того здатного, серйозного, корисної людини, яким ви хочете стати, і ця думка буде щогодини перетворювати вас саме в такої людини... Думка понад усе. Зберігайте правильну розумову позицію - мужність, відвертість і життєрадісність. Правильно мислити - значить творити. Все приходить завдяки бажанню, і всяка щира молитва отримує відповідь. Ми стаємо подібними тому, до чого прагне наше серце. Витягніть підборіддя і підійміть вище голову. Ми - боги у вигляді хрізаліди.

Секрет гарного виступу. Практичні поради оратору, для успіху публічного виступу

Ви можете піти до бібліотеки або розпочати пошук в Інтернеті і знайдете багато матеріалу з приводу мистецтва публічного виступу. Але, парадокс в тому, що досвід інших людей (часто живших дуже давно) не можна копіювати. Коли мова заходить про історичні приклади успішних ораторів, то робиться це лише для того, аби констатувати факт - успіх можливий. Не більше. Це те ж саме, що намагатися зробити модним даму сучасну, надягши на неї старомодний капелюшок.

Мова може бути простою як телеграма, а може бути складною та витонченою. Маємо пам'ятати, що публіка бажає, аби оратор висловлювався тією ж мовою, якою він говорить зазвичай в бесіді. Ось, що важливо - звичайний тон з долею пафосу!

· По-перше, акцентуйте важливі слова і підкоряйте їм неважливі

У розмові ми виділяємо тільки один склад у слові, а решта вимовляємо побіжно, намагаючись скоріше минути їх, як таксі проїжджає повз купки бродяг, наприклад, Массачусетс, нещасть, оточення. Майже те ж саме відбувається і з фразою. Одне або два важливих слова підносяться над нею, подібно хмарочосу "Емпайр Стейт білдінг" на П'ятій авеню в Нью-Йорку.

Я описую зовсім не якесь дивне або незвичайне явище. Прислухайтеся. Ви можете чути це навколо себе весь час. Ви самі ще вчора виконали це сто чи навіть тисячі разів. Ви, без сумніву, зробите це сто раз завтра.

· По-друге, міняйте тон голосу

Тон вашого голосу під час розмови змінюється - то підвищуючись, то знижуючись, то знову підвищуючись, він постійно коливається, як поверхня моря. Чому? Ніхто не знає, і нікого це не цікавить. Ефект виходить хороший, і це природно. Нам ніколи не доводилося цього вчитися - це прийшло до нас ще в дитинстві без нашої волі, само собою. Але якщо ми вийдемо говорити перед аудиторією, вельми може статися, що наш голос стане таким же нудним, плоским і одноманітним, як солончакова пустеля в штаті Невада.

Якщо ви помітили, що говорите монотонно - зазвичай гучним голосом, - зупиніться на секунду і скажіть собі: "Ти говориш як бовдур. Бесіда з цими людьми. Говори по-людськи. Поводься природно ".

Допоможе вам такого роду самонавіювання? Можливо, трохи допоможе. Сама по собі пауза буде корисна. Ви повинні практикою виробити собі шлях до порятунку.

Раптово знизивши або підвищивши голос, ви можете досягти того, що будь-яка фраза чи слово, обрані нами, будуть виділятися на загальному тлі, подібно зеленому лавру у вашому саду. Знаменитий бруклінський священик-конгрегаціоналістів доктор С. Паркс Кедмен часто робив це. Те ж саме робив сер Олівер Лодж, а також Брайан. Це ж робив Рузвельт. Так надходить майже кожен хороший оратор.

· У третьому, міняйте темп мови

Коли говорить маленька дитина або коли ми ведемо звичайні бесіди, темп мови постійно змінюється. Це приємно. Це природно. Це відбувається несвідомо. Це надає виразність. По суті, це один з кращих способів виділити яку-небудь думку.

· По-четверте, робіть паузу до і після важливих думок

Лінкольн часто зупинявся серед мови. Коли він підходив до важливої ??ідеї і хотів, щоб вона глибоко проникла у свідомість його слухачів, він нахилявся вперед і якийсь час нічого не говорив, дивлячись їм прямо в очі. Це раптове мовчання виробляло таке ж враження, як і раптовий звук, - воно привертало увагу. Всі уважно, напружено чекали, що за цим піде. Наприклад, коли його знаменита дискусія з Дугласом підходила до кінця і всі ознаки віщували його поразка, він впадав у зневіру, часом його охоплювала стара, звична меланхолія, надаючи його словами зворушливий пафос.

Для того, щоб навчитися говорити - треба говорити! Це є основним правилом для оратора.

Головне завдання того, хто говорить - переконати слухачів зробити конкретні дії. Головний засіб досягнення цієї цілі - постійна підтримка уваги та зацікавленості серед слухачів.

Аудиторія підсвідомо, не замислюючись над цим, від оратора очікує всього чотири речі, і щоб їх забезпечити він повинен:

- гарно виглядати;

- посміхатися;

- дивитися людям у вічі;

- говорити впевнено. Впевненість - заразлива.

Для успішного виступу потрібно

І. Психологічно налаштуватись:

1.Бажати і мати, що сказати.

2. Необхідно перебороти страх: а) визначити причину страху; б) перебороти страх дією.

3.Промова повинна бут переконливою: а)досвід; б)знання; в)глибокі думки та ідеї; д)соціальний рівень.

4.Промова - це діалог з аудиторією.

ІІ. Підтримання уваги та зацікавленості аудиторії.

а) Звучність - гучність та сила голосу; залежить від: бажання, впевненості та готовності говорити; правильного дихання.

б) Темп:швидкість промови в цілому; паузи; звучання окремих слів.

в) Висота: монотонність; зависокий тон; занизький тон; недостатня виразність визначальних слів.

г)Артикуляція - зрозумілість, чіткість вимови.

ІІІ. Зовнішній вигляд, міміка, жестикуляція.

У цьому підрозділі можна писати дуже багато, але у кожної людини є свої неповторні риси. І тому уніфікованих правил практично не існує.

Головне правило - все повинно бути природнім.

IV. Побудова змісту, компонування матеріалу.

Матеріал промови повинен бути підібраним таким чином, щоб постійно підтримувати увагу слухачів.

V. Мова. а)граматична правильність мови; б)точність; в)образність; г)економність.

Методи підтримання уваги аудиторії

1. Приклади(1-2 на виступ).

2. Різка зміна гучності голосу(раптово гучно, раптово тихо).

3. Паузи(після прикладів, після риторичних запитань, після емоційної перерви, при зміні теми). ПАУЗА - СУПЕРПРИЙОМ!

4. Зоровий контакт - очі в очі. Найскладніший метод - але найефективніший.

5. Діалог з аудиторією.

6. Звернення до аудиторії з риторичними запитаннями ("Ви розумієте, що..? Ви також помітили..?").

7. Ствердження до аудиторії безпосередньо ("Ви прагнете кращого для країни! Ми разом можемо це зробити!") .

Дуже неприємно під час виступу, коли задаються "незручні" запитання, на які ми не знаємо як, або навіть не хочемо відповідати. До цього теж треба підготуватися дуже ретельно і вжити запобіжних заходів. Є такі рекомендації з приводу того, яким чином реагувати на подібні запитання:

1. Бажано мати свою людину в аудиторії.

2. Якщо знаєш, коротка відповідь.

3. Якщо не знаєш або не хочеш відповідати:

а) відкладна тактика:

"Дякую! Це прекрасне запитання! Але ми повернемось до нього трохи пізніше!"(все це доброзичливо, з мажором та радістю у голосі);

б) підміна понять:

При негативному ствердженні або запереченні ви змінюєте аргумент "Так, це певна річ, дуже цікаве запитання". І відповідаєте на запитання.

Одним з самих складних завдань є підтримання уваги під час Вашого виступу. Надіятися на те, що кожний виступ буде всім подобатися і сприйматися дуже позитивно - необхідно. Але треба завжди бути напоготові, коли в самий незручний момент з'явиться людина, яка буде намагатися заважати або навіть зірвати Ваш виступ. В тому випадку, коли це не є диверсією проти Вас, нижче наведені поради, допоможуть оратору в скрутному становищі.

Отже, як заспокоїти порушника?:

1. Бажано мати свою людину в аудиторії.

2. Посилення гучності, пауза, пильний погляд в напрямку порушника.

3. Продовжуючи виступ, йти на порушника, дивлячись на нього.

4. Фізичний контакт(взяти за плече).

5. Ввічливе запитання до порушника типу: "Чи зможу я Вам допомогти, відповівши на питання, яке Вас турбує?"

6.Звернення до третьої сторони: "Шановні, вибачте. Але мені дуже важко з вами спілкуватися за таких умов!"

7.Закінчення виступу.

Висновок

Вміння успішно проводити публічний виступ дуже важливі для кожної людини, а особливо для тих, хто працює в інтелектуальній сфері. Промова - вияв внутрішнього, духовного життя людини, її світогляду, її розуміння світу. Не випадково письменники, створюючи образи видатних діячів, показуючи їх вплив на поведінку і мислення людей, нерідко наводять їх промови. Ось чому сьогодні відроджується увага до риторики у навчальних закладах усіх рівнів. Адже, як сказав Цицерон, ораторами не народжуються - ораторами стають.

В нашій роботі ми розглянули основні особливості проведення публічного виступу та визначили головну (на наш погляд) передумову успішного проведення публічного виступу.

Відповідно до даного дослідження головною передумовою проведення публічного виступу є його підготовка. Адже передумовою успіху оратора є, звичайно, його природні дані, обсяг знань і набутий життєвий досвід. Але навіть найдосвідченішому і найталановитішому промовцю потрібна спеціальна підготовка до виступу.

З вище наведеного переліку видно, що підготовка до виступу майже нічим (крім останнього етапу) не відрізняється від підготовки до написання реферату чи навіть курсової (тому засвоєння елементів дидактики є, по суті, продовженням усієї системи розвитку мовлення і передусім оволодіння публіцистичним стилем, усною формою якого є більшість видів ораторського мистецтва).

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Наука, 1991. - 299с.

2. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управлення. - Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. - 464 с.

3. Бурлачук Л.Ф., Келесі М. Про критерії розвитку особистості // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - Вип. 2. - К., 1996. - С. 90--93.

4. Возняк Л.С. Психологічні особливості професійної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд. пси-хол. наук. - К., 2000. - 19 с.5. Ораторське мистецтво /Т.Ю. Васильєв, В.Д. Н.П. Осипова та ін. Консп. лекцій- - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1997. - 90 с.

5. Ораторське мистецтво: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. Видання друге /Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін. За ред. Професора Н.П. Осипової. - Х.: Одіссей, 2006. - 144 с.

6.Стец В.А., Стец І.І., Костючик М.Ю. Основи ораторського мистецтва. Навчальний посібник. - Економічна думка, Тернопіль, 1998.- 60 с.

Размещено на Allbest.ru