Комбінаторні зміни звуків

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

КАФЕДРА ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Реферат з дисципліни

«Вступ до мовознавства»

на тему: «Комбінаторні зміни звуків»

Виконала:

студентка гр. ПР-51/1

Лазуткіна Юлія Андріївна

Суми - 2015

ВСТУП

За тлумачним словником, мова - це здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Але це визначення не зовсім точне, адже в ньому скоріше йдеться про мовлення. Мовою людина користується не лише, коли говорить, а й коли читає, пише, мислить. Мовлення ж є мовою в дії. Щоб краще це зрозуміти, можна порівняти мову з набором речей для малювання, до яких входять фарби та пензлик, олівці, фломастери, маркери, пастель, ручки з чорнилами та інше. Тобто, мова - це набір потенційних засобів. Тоді мовлення можна співвіднести безпосередньо з процесом малювання. Навіть малюючи одну й ту саму річ, художники оберуть різні засоби: хтось олівець і фарби, інший - пастель, ще інший - фломастери. Такі самі речі відбуваються і в мовленні, адже мова - це явище ідеальне та стабільне, а мовлення - динамічне, випадкове, унікальне. Ця унікальність мовлення зумовлюється багатьма чинниками, починаючи від географічного місця проживання мовця та закінчуючи особливостями будови його мовленнєвого апарату. До таких чинників належать і фонетичні зміни, які будуть розглянуті в рефераті.

Актуальність проблеми зумовлена тим, що, незважаючи на велику кількість праць, присвячених темі модифікацій фонем у мовленнєвому потоці, досі залишаються спірними питання щодо класифікації. А також, оскільки деякі види фонетичних змін (наприклад, асиміляція) мають кілька підвидів, то їм також слід приділити увагу.

Виходячи з актуальності, автор ставить за мету наступні завдання:

- дослідити комбінаторні фонетичні зміни,

- розглянути їхню класифікацію,

- визначити їхні підвиди.

Для досягнення поставлених цілей автор використав такі загально наукові методи, як порівняльно-історичний та описовий.

Теоретична значущість визначається внеском до розвитку такої лінгвістичної дисципліни як фонетика та поглибленням існуючої інформації з даного питання.

Практична значущість полягає у можливості використовувати отримані результати у мовознавчих працях, на практичних заняттях із мовознавства, фонетики.

Дану тему досліджували як вітчизняні науковці (а саме Барханов В., Бевзенко С., Волох О., Верхратський І., Дзендзелівський І., Домброван Т., Закревська Я., Ільїш Б. О., Карпенко О., Кочерган М., Левицький В., Троцька Н., Шевельов Ю.) так й іноземні мовознавці (Вільям Брайт, Герман Пауль).

мова комбінаторний зміна звук

Розділ І. КЛАСИФІКАЦІЯ КОМБІНАТОРНИХ ЗМІН ЗВУКІВ

У мовленнєвому потоці звуки не існують окремо один від одного. Мовленнєвий апарат не може миттєво змінити своє положення, тому рекусія (кінцева стадія артикуляції) попереднього звуку переходить в екусію (початкову стадію артикуляції) наступного звуку. Простіше це можна пояснити так: сусідні звуки ніби «перетікають» один в одного, зазнаючи змін під впливом сусідніх звуків. Наприклад, з жита - [ж:та] (а не [зжта]), квочці - [квц?:і] (а не [квчц?і]). Існує два види умов, які спричинюють такі зміни.

По-перше, на звучання того чи іншого звуку впливає його положення в слові: під наголосом і в ненаголошеній позиції, на початку і в кінці слова, далеко чи близько до наголошеного складу і т. д. Ці зміни отримали назву позиційних і включають в себе редукцію та протезу. По-друге, на вимову звука впливають його «сусіди», тобто звуки, що розташовані поруч. Ці зміни називаються комбінаторними та об'єднують акомодацію, асиміляцію, дисиміляцію, діерезу, гаплологію та її підвиди, епентезу, протезу, метатезу, субституцію. Саме комбінаторним модифікаціям звуків приділено увагу в рефераті.

Акомодація - це зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків [2, с.135]. Поширене це явище у слов'янських мовах, натомість в англійській його майже немає. В українській мові акомодація лежить в основі чергування приголосних [г], [к], [х] [з], [ц], [с] [ж], [ч], [ш], а також перехід [і] в [о], [і] в [е], [о] в [е]. Розрізняють консонантну та вокалічну (відповідно: приголосні та голосні), прогресивну та регресивну акомодацію (відповідно наступний або попередній звук). Важливо те, що при акомодації голосний пристосовується до сусіднього приголосного, або приголосний - до сусіднього голосного.

Асиміляція - це артикуляційне уподібнення одного звуку до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення [2, с. 136]. У лінгвістичній енциклопедії Оксфорда зазначено: «assimilation is a phonological process in which a segment changes to resemble its neighbors more closely» [1, c.320]. Принциповою різницею між акомодацією та асиміляцією є те, що перша можлива лише між сусідніми звуками, в той час як асиміляція буває і суміжною або контактною (local), і дистанційною або несуміжною (long-distance or harmony). Асиміляція від акомодації відрізняється також тим, що можлива лише між голосними або лише між приголосними звуками. Асиміляція голосних відбувається з огляду на наголошену чи ненаголошену позицію звука. За результатом виділяють повну (коли звуки стають абсолютно однаковими) та неповну або часткову (звук лише переймає певні ознаки, але цілком не змінюється) [2, с.137], а за напрямком прогресивну (попередній звук асимілює наступний) та регресивну (навпаки). Розрізняють асиміляцію за м'якістю, за дзвінкістю або глухістю, за місцем і способом творення. В російській та українській мовах переважає регресивна асиміляція, а в англійській і польській - прогресивна. До асиміляції відносять також сингармонізм - фонетичний процес, за якого всі букви слова стають однаковими за артикуляцією [2, с.138]. Асиміляція становить проблему для дітей, які тільки починають вчитися писати, так як виникають сумніви щодо звуків, що уподібнилися. Існує ряд правил, які допомагають уникнути помилок при написанні (змінити слово, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний або щоб сумнівний голосний опинився під наголосом).

Протилежним до асиміляції є процес дисиміляції (так званого «розподібнення»). Дисиміляція - заміна в слові одного з двох однакових або близьких за вимовою звуків іншим, менш спорідненим [10]. За оксфордською лінгвістичною енциклопедією, dissimilation is a process by which one segment systematically avoids taking on a feature (or a set of features) of a neighboring segment [1, c.323]. Два однакових або подібних за акустичною ознакою звуки в слові можуть спричинювати незручності при вимові. Тоді один із цих звуків замінюється. Види дисиміляції такі ж, як і асиміляції: за результатом - повна й неповна, за напрямком - прогресивна та регресивна, за розташуванням літер у слові - контактна та дистанційна. Дисиміляція існує в російській, українській, англійській мовах, але в останній вона зустрічається рідше. Поширене це явище не лише в літературній мові, а й в усній, побутовій. Цікавим прикладом дисиміляції є дитяче мовлення.

Діереза - це викидання звука чи букви з метою полегшення вимови [2, с.139]. Явище діерези лягло в основу спрощення. Але звуки, які випадають, залишаються на своєму місці у випадку, коли після них іде голосна, або коли вони стоять в кінці слова.

Гаплологію дехто з мовознавців (наприклад, Кочерган М. П.) розглядає як окремий вид фонетичних модифікацій, дехто вважає підвидом діерези. Гаплологія - це спрощення звукового складу слова як наслідок опущення одного з двох однакових сусідніх складів [7, c.28]. Характерна для слів, утворених способом злиття основ, коли збігаються два однакових склади, або для запозичених слів. Це явище зустрічається як в англійській, так і в слов'янських мовах. Підвидами гаплології є епентеза, афереза та синкопа.

Афереза - це випадання ненаголошеного голосного на межі двох слів або морфем, найчастіше першого звуку в слові [1, c.169]. Явище аферези зустрічається в діалектному мовленні українців. Як зазначає Й. О. Дзендзелівський, афереза поширена у північних говорах: на Чернігівщині, Сумщині, а також на Вінниччині, Львівщині і т. д.

Синкопа - явище випадання кількох звуків із середини слова при швидкому мовленні [1, c.169]. Ця модифікація розповсюджується здебільшого на часто вживані слова, які можуть бути зрозумілими з перших літер. Наявне це явище і в російській, і в українській (переважно діалекти), і в англійській мовах. В англійській пропущені звуки на письмі позначаються апострофом.

Апокопа - явище відкидання кінцевого звуку для скорочення слова. Поширена в розмовній російській мові, а також у північнолемківських говірках української мови [1, c.169]. Іноді письменники вдаються до апокопи, аби якнайкраще передати колорит мовлення: мо? замість може, можливо. На письмі анкопа позначається апострофом не лише в українській, а й у грецькій мові.

Елізія - це явище, подібне до синкопи та анкопи одночасно. У деяких джерелах елізія ототожнюється із синкопою, а афереза вважається підвидом елізії. Елізія - це випадання кінцевого голосного в слові [7, c.474]. Використовується у віршах для збереження ритму, зустрічається в латинських та російських поетичних творах. Явище елізії лежить в основі стягнення слів в англійській мові, але стягнення відрізняється тим, що воно зафіксовано в правилах і позначається на письмі апострофом.

Епентеза - це фонетично протилежна діерезі модифікація, що полягає в додаванні неетимологічного звука для полегшення вимови [1, c.170]. Додатковий звук може знаходитися як між голосними, так і між приголосними. Поширена ця фонетична модифікація у народному мовленні та діалектах. Наявна в українській, російській, англійській, італійській, латинській та інших мовах.

Протеза - це додавання неетимологічного приголосного звуку на початку слова перед голосним. Це явище можна розглядати і як комбінаторну зміну, і як позиційну, адже приголосний з'являється саме перед голосним [2, с.135]. На думку Дзендзелівського Й., протеза допомагає уникнути збігу голосних.

Метатеза - це взаємна перестановка звуків або складів у межах слова [2, с.140]. Розрізняють дистантну та суміжну метатезу. Модифікація характерна для запозичених слів. Зустрічається у багатьох слов'янських, а також німецькій, латинській мовах, діалектах і усному мовленні.

Отже, мова - засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства [4, c. 8]. Мовлення - це конкретний вияв мови [4, c. 8], в якому звуки зазнають певних змін. Комбінаторні зміни звуків - це модифікації, спричинені впливом сусідніх звуків, виникають у розмовному мовленні, але на письмі відтворюються не завжди. Ці модифікації полегшують вимову деяких слів або звуків, а також використовуються у віршах з метою збереження ритму.

Розділ ІІ. ПРИКЛАДИ КОМБІНАТОРНИХ ЗМІН

Розглянемо приклади акомодації звуків. Вокалічна акомодація спостерігається, коли голосні після твердих приголосних звучать у своєму первинному вигляді, а після м'яких - змінюються: радість - рясно, бурмотіти - бюро, береза - Голубєв (прізвище). Після м'яких приголосних голосні стають більш передніми, більш закритими та більш напруженими [2, с.136]. Розглянуті випадки є прикладами прогресивної акомодації, адже наступний звук змінюється під впливом попереднього. Прикладом регресивної консонантної акомодації може бути напівпом'якшення глоткового, губних, задньоязикових і передньоязикових шиплячих перед [і], а також огублення приголосних перед лабіальними [о], [у]. Наприклад, село [сл] - сіль [і], жити [жти] - жінка [ж'нка], гирло [грло] - гілка [г'лка], ганок - голуб, дерево - дуб. В латинській мові також спостерігається акомодація. Літера с перед а, е, і, ае, ое читається як [ц], в інших випадках - [к]: circus, cera, cor, carmen. Це приклад консонантної регресивної акомодації.

Прикладом повної асиміляції в українській мові є слова зшити [ш:ти], зжита [ж:та], в англійській - does she [?da??i]. В цих випадках спостерігається регресивна суміжна асиміляція: Одзвінчення англійського закінчення множини після дзвінких приголосних - це явище прогресивної неповної суміжної або дистанційною асиміляції: dogs [d?gz] - cats [kжts], videos [?v?d???z] - roofs [ru?fs] [5]. За оксфордською лінгвістичною енциклопедією, прикладами суміжної (local) асиміляції є слова in + possible = impossible, did you [d?d?u?]. Асиміляція приголосних за дзвінкістю/глухістю відбувається словах боротьба [боро], легко [л], за м'якістю - у словах пісні [п'і], казці [кі]. Асиміляцію голосних можна простежити на прикладах криниця [крна], кленок [клнк]. У дитячому мовленні також зустрічається це явище: бабабайка (балалайка), хахамты (шахматы), кифиф (кефир), галяля(голова), лялёсики (волосики), Канина (Карина), га-га-бе-бе (ГИБДД).

Дистанційна прогресивна дисиміляція спостерігається у слові лаболаторія - лабораторія, дистанційна регресивна - рицар - лицар. Дисимілюють звуки запозичених слів: лат. perigrinum - рос. пилигрим. Дисиміляція присутня і в дитячому мовленні: полтрет (портрет), неудомба (неудобно). Прикладами суміжної асиміляції є українське слово хто, яке виникло з російського кто, та російське слово что, яке вимовляється як [што].

В українській мові діереза з'являється у словах, допомагаючи уникнути збігу приголосних: невістці [нв'с?ц?і], студентський [студн'с?кий]. Прикладом діерези є спрощення в групах приголосних: чернець - ченця, свист - свиснути, брязкіт - брязнути. В англійській мові діереза досить поширене явище: doubt [da?t], half [h??f]. Ця сама модифікація вплинула на розвиток слова best: давньоанглійське betst - середньо англійське (близько 1200 р. н. е.) bettst - сучасне best.

Гаплологія - досить рідкісне явище у слов'янських мовах: воєноначальник - воєначальник, мінералологія - мінералогія.

Прикладами аферези є такі розмовні вирази: укр. до (о)дного, рос. не(о)бходимо, ко(о)ператор, не (о)ткрывай, англ. (e)scapegoat., knife [na?f]., відкидання е в словах es, est в латинських віршах. У поезіях О. С. Пушкіна афереза також зустрічається, наприклад у творі «Сказка о золотом петушке»:

С колесницы пал Дадон --

Охнул раз, -- и умер он [6, c.647].

Синкопа - дуже розповсюджене явище в розмовній мові, адже швидкий темп сучасного життя спонукає до економії часу. Прикладом в російській мові є слово сейчас [щас], в англійській it is - it's. На думку автора українське слово мабуть утворилося зі словосполучення має бути шляхом синкопи. Явище синкопи зафіксував в українських діалектах Верхратський І.: мож' - можливо, хцемо - хочемо [1, c.172]. Поширена ця модифікація була і в добу Київської Русі. Про це свідчать такі слова як власы (волосы), глава (голова), врата (ворота), по-батькові князів: Святосла(во)вич, Яросла(во)вичі. Світоч поезії О. С. Пушкін активно використовував синкопу у віршах, наприклад у поезії «Виноград»:

…Краса моей долины злачной,

Отрада осени златой [6, c.434]…

Присутня модифікація і у славнозвісній поемі «Руслан и Людмила»:

…Там лес и дол видений полны,

Там о заре прихлынут волны

На брег песчаный и пустой,

И тридцать витязей прекрасных

Чредой из вод выходят ясных,

И с ними дядька их морской [6, c.563]…

Щодо апокопи, то найпоширенішим прикладом є читання абревіатур не по буквах, а одним словом: загс (або рагс), ЛАЗ (Львівський автобусний завод), ЗАЗ (Запорізький автомобілебудівний завод). Апокопа просліджується у наявності в мові повної та короткої (укр. зелений - зелен, повний - повен, рос. весёлый - весел, молодая - молода), стягненої та нестягненої форми прикметників (високе - високеє, золота - золотая). У північнолемківських говірках апокопа виражається у відкиданні кінцевого голосного у дієсловах наказового способу: бер (бери), воз (вози) [1, c.172]. У новелі «Камінний хрест» В. Стефаник також відтворює явище апокопи: «-- Ото-с ні, небоже, зібгав у дугу! Але доки ні ноги носе, то мус родити хліб!»[12] Ця модифікація зустрічається в російській мові (чтобы - чтоб, весною - весной) Явище апокопи нерідко зустрічається в поезіях О. С. Пушкіна, наприклад, у вірші «Близ мест, где царствует Венеция златая…»:

Он любит песнь свою, поет он для забавы,

Без дальных умыслов; не ведает ни славы,

Ни страха, ни надежд, и, тихой музы полн,

Умеет услаждать свой путь над бездной волн [6, c.402].

Коротка форма прикметника є в поезії «В еврейской хижине лампада»:

В еврейской хижине лампада

В одном углу бледна горит [6, c.388]…

Апокопа зустрічається у вже згадуваній «Сказке о золотом петушке»:

…Но лишь чуть со стороны

Ожидать тебе войны,

Иль набега силы бранной,

Иль другой беды незваной…

Присутнє це явище і в поезіях М. Ю. Лермонтова «Она была прекрасна, как мечта» та «К. Н. И.»:

Она была прекрасна, как мечта

Ребёнка под светилом южных стран [3, c.144]…

Ты не коварна, как змея,

Лишь часто новым впечатленьям

Душа вверяется твоя [3, c.125]…

Явище елізії застосовується в латинській поезії, коли пропускається голосний звук на початку слова або голосний в кінці слова, якщо після нього йде літера m, а наступне слово починається на голосний або на h, після якого йде голосний. Наприклад, perventum ad limina читається як perventad limina. Як зазначає Л. І. Байдак, явище елізії є типовим для англійської мови: ev(e)ning, ev(e)ry, veg(e)table, int(e)resting [9].

У запозичених словах спостерігається явище епентези: Italia - Італія, Concordia - Конкордія. В українській мові додатковий звук з'явився у словах сором (срам), павук (паук).

Явище протези зустрічається як в літературній, так і в розмовній. Унормованими є вживання звука [в] у займенниках 3 особи (она - вона, он - він, они - вони) та в деяких інших випадках: вікно - окно, горіх - орех.. У діалектах також зустрічається ця модифікація: гобід (обід), горати чи ворати (орати), Гандрій (Андрій). Помітне це явище і в дитячому мовлення: генотик (енотик), дидю (иду), диголка (иголка).

Метатеза чудово простежується при порівнянні російських та українських слів: лодонь- долоня, медведь - ведмідь, суровый - суворий, сыворотка - сироватка. В діалектних говірках зафіксовано такі приклади метатези: коприва (кропива), терезбий (тверезий), тутеньший (тутешній) [2, c.172]. Явище метатези в англійській мові досліджували Борис Ільїш та Генріх Пауль [11]. У староанглійській слово бігти мало три варіанти написання: irnan, yrnan - rinnan. Відбувається перестановка r та голосної. Нерідко метатезу можна зустріти в дитячих словах: дохомозяйка (домохозяйка), габажник (багажник), вместе весело шагать пропосторам (по просторам), масакат (самокат), масалёт (самолёт), габамот (бегемот), гофлик (гольфик), миривалка (минералка), атепка (аптека), гуляшка (лягушка), мараконы (макароны), кипетик (пакетик), кастанчик (стаканчик).

Отже, фонетичні зміни були присутні в мові з давніх часів (давньоанглійська, старослов'янська) і до сьогодні. Вони стосуються багатьох мов, зокрема в рефераті розглянуто модифікації звуків у російській, українській, англійській і латинській мовах. Одні фонетичні зміни зафіксовані правилами, інші існують лише в мовленні. Нерідко комбінаторні зміни звуків можна зустріти в дитячому мовленні, адже мовленнєвий апарат дитини лиш

ВИСНОВКИ

Отже, виходячи з матеріалу роботи, можна запевняти, що мета досягнута й отримані наступні результати.

1. Було встановлено, що таке мова і мовлення, які модифікації звуків існують у мовленні. Були досліджені комбінаторні зміни звуків на прикладі сучасних української, російської, англійської, давньоанглійської та середньо англійської мов, класичної латини та українських говірок і діалектів.

2. Розглянуто класифікацію комбінаторних змін. З'ясовано, що у науковців нема єдиної точки зору щодо деяких із них.

3. Визначивши, які існують підвиди комбінаторних модифікацій, можна скласти приблизний перелік цих фонетичних змін.

- акомодація,

- асиміляція,

- дисиміляція,

- епентеза,

- протеза,

- метатеза

- діереза,

- гаплологія (можливо, підвид діерези),

- афереза (можливо, підвид елізії),

- синкопа,

- апокопа

- елізія (можливо, синонім до синкопи).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гнатюк М. Терміни на позначення фонетичних процесів: теоретичний і практичний аспекти (на матеріалі північнолемківських переселенських говірок) // Вісник Нац. Ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». - 2012. - № 733. - 190c.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник - Вид. 2-е - К.: ВЦ «Академія», 2008. - 368 с.

3. Лермонтов М. Ю. Сочинения в 2 томах. Том первый / Сост. и комм. И. С. Чистовой; вступ. ст. И. Л. Андроникова. - М.: Правда, 1988. - 720с.

4. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. - 2-е вид. - К.: Каравела, 2008. - 352с.

5. Новий англо-український та українсько-англійський словник. - Х.: Друкарський центр «Світовид», 2002. - 576с.

6. Пушкин А. С. Сочинения в трёх т. Т. 1. Стихотворения; сказки; Руслан и Людмила: Поэма. - М.: Худож. лит., 1985. - 735с.

7. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. -- К.: Наукова думка, 1970--1980. - Т. 2 - 550с.

8. William J. Frawley. 2002. International encyclopedia of linguistics. Oxford University Press.

9. Байдак Л.І. Фонетичні засоби мовної компресії [Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2011/Philologia/3_81778.doc.htm]

10. Дисиміляція // Словник української мови. Академічний тлумачний словник (19701980) [Електронний ресурс. - Режим доступу: http://sum.in.ua/s/dysymiljacija].

11. Домброван Т. И. Исторические изменения в английском консонантизме: взгляд с позиций лингвосинергетики / Т. И. Домброван // Записки з романо-германської філології. - 2014. - Вип. 1. - С. 77-83. [Електронний ресурс. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/zrgf_2014_1_12.pdf].

12. Стефаник В. Камінний хрест // Бібліотека української літератури [Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/books/printout.php?id=108&bookid=1].

Размещено на Allbest.ru