Вербалізація концепту "пам’ять" у китайській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ПАМ'ЯТЬ» У КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

Коломієць Н.В., кандидат філологічних наук, асистент кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології

Концепт «пам'ять» є культурно маркованим концептом субсфери видів ментальної діяльності в концептосфері ментальності, про що свідчать факти деетимологізації значення й утрата/поява нових значень. Із позиції сучасних когнітивних досліджень феномен людської пам'яті можна інтерпретувати як складне амбівалентне явище, що має статико-динамічний і суто динамічний аспекти. Так, у статико-динамічному аспекті пам'ять традиційно трактується як певне «сховище» минулого досвіду (статика), використовуване для ментальної діяльності.

Вербалізація концепту «пам'ять» здійснюється за допомогою лексичних одиниць із семантикою пам'яті, які видається можливим систематизувати у вигляді організованого простору. Відображаючись у мовних формах, структура мислення найбільш адекватно й повно втілюється в мовленні, тобто в структурі тих типів і різновидів словесних утворень, які генеруються чи відтворюються за допомогою мови.

Явище людської пам'яті не раз ставало об'єктом дослідження як у вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці. Велика кількість розвідок і монографій зробили істотний внесок у розуміння того, як функціонують лексичні одиниці із семантикою пам'яті в різних мовах і різних текстах. Сучасні лінгвофілософські й лінгвокультурологічні концепції розглядають поняття «пам'ять» і відображення цього концепту в культурах та мовах світу [1; 4; 9; 10; 11]. У межах структурно-семіотичного підходу (Вяч. Вс. Іванов, Ю.М. Лотман та інші) пам'ять визначається як структура, що генерує минуле [2; 3; 5; 6; 7]. Варто також зазначити дослідження, присвячені осмисленню пам'яті/забуття в межах психоаналітичної традиції [8; 12], від класичного психоаналізу З. Фрейда, що реабілітує зміст забуття, і теорії архетипів К.Г. Юнга до концепції Т. Адорно, пов'язаної з аналізом таких концептів, як «комплекс провини», «пророблення минулого» тощо.

Метою статті є виявлення й частково лінгвокультурна інтерпретація концептуальних ознак, суттєвих для вербальної репрезентації концепту «пам'ять» у китайській мові.

Аналіз матеріалу китайської мови дає змогу констатувати, що пам'ять у її різноманітних формах і процесах, забезпечуючи зберігання, втрату й відновлення інформації, є одним із найважливіших механізмів пізнавальної діяльності, за допомогою якого здійснюється взаємодія людини з навколишньою дійсністю й формується її мовна картина світу. Саме цей підхід надав можливість виявити, що в уявленні пересічного китайця мнемічні здібності перебувають у тісному взаємозв'язку з пер- цептивними.

А `під враженнями сьогодення згадувати минуле; щось у теперішньому нагадало про минуле'. Нарешті, процеси запам'ятовування і сприйняття уможливлюються через механізм генерації думок та ідей, який може працювати добре чи погано: % БАБ (букв. «вирізано в серці») (букв. «дуже сильно запам'яталося в серці») `врізатися / запасти / закарбуватися в пам'яті; дуже міцно запам'ятати'; `пам'ять зраджує; пам'ять обманює; пам'ять підвела'; Б^;БААТ (букв. «пам'ять не годиться»). Результати пізнання закріплюються й відображаються в мові, яка є основним засобом вираження думки. І саме завдяки мові можна отримати доступ до вивчення свідомості, сприйняття, ментальних і, зокрема, мнемічних процесів людини.

Концепт «пам'ять» як компонент сфери ментальності в китайській мові та культурі формує навколо себе широке лінг- вокультурологічне поле, значеннєвими центрами якого є такі ознаки:

«здатність пам'ятати»: БА (пам'ятати + властивість) `пам'ять';) (пам'ятати + згадувати + здатність) `пам'ять; пам'ятати; напам'ять' і `здатність утримувати в пам'яті'; `гостра пам'ять, феноменальна пам'ять'; `пам'ять така, що поглянув - відразу продекламував; феноменальна пам'ять, надзвичайна зорова пам'ять'; `феноменальна слухова пам'ять'; `механічно запам'ятовувати; зазубрювати;

«спогад»: (повертатися + згадувати) `пригадувати,

згадувати; спогад'; (пам'ятати + згадувати + сила) `спогади; зберігати в пам'яті, пам'ятати'; (душа + пам'ятати) `згадувати; спогади; линути думками'; (букв. «поки

не випадуть [усі] зуби - не забути») `пам'ятати все життя'; (букв. «постійно згадувати - не забувати») `весь час пам'ятати; ніколи не забувати; завжди бути в думках'; (букв. «все ще нове в пам'яті») `свіже в пам'яті що-н.'; (букв. «пам'ять врізалась у серце») `врізатися / запасти / закарбуватися в пам'яті; дуже міцно запам'ятати що-н.';

`навічно запам'ятати; незабутній; закарбувати глибоко в душі'; `дивлячись на [залишену] річ, згадувати про її господаря; річ викликає спогади про її господаря'; в® (букв. «ранкові спогади, вечірні думи») `пам'ятати вдень і вночі; сумувати вдень і вночі';

«зворотність часу»: (наздоганяти + згадувати) `згадувати; воскрешати в пам'яті; спогади'; (букв. «прагнути до давнини й турбуватися про сьогодні») `думати про минуле й сумувати з приводу сьогодення'; `згадувати минуле; пам'ятати минуле'; `під враженнями сьогодення згадувати минуле; щось у теперішньому нагадало про минуле'; `оглядатися на минуле'; `події сьогодення нагадують минуле';

«пам'ять як пошана»: (оплакувати + пам'ятати) `шанувати пам'ять [померлого]; зі скорботою згадувати [про покійного]'; БА (записувати + пам'ятати) `пам'ятати, відзначати річницю, в пам'ять про кого-н., пам'яті кого-н.'; `шанувати пам'ять загиблих'; `зберігати пам'ять про героїв війни'; `свято шанувати пам'ять'; `вічна пам'ять героям';

«пам'ять як атрибут»: (букв. «сильна пам'ять і велика ерудиція») `ерудований із чудовою пам'яттю; високоосвічений, ерудований'; `чудова пам'ять і ерудиція; високоосвічений'; `велика ерудиція й чудова пам'ять'; `глибокі знання й чудова пам'ять; високоосвічений і має чудову пам'ять'; `чудова пам'ять і ерудиція; високоосвічений та має чудову пам'ять'. Варто зазначити, що вміння мнемоніки й подальшої декламації текстів здавна культивувалось у китайській культурній спільноті, а за здатністю переказувати напам'ять значні текстові масиви (зокрема канонічні твори конфуціанства) оцінювали рівень освіченості й ерудованості людини. Між тим, поціновувалося не механічне, а саме осмислене запам'ятовування, про що свідчать фразеологічні одиниці (букв. «наука запам'ятовувати питання») `вчитися запам'ятовувати питання, не заглиблюючись у суть справи; поверхові знання'; ШБ® (букв. «до смерті пам'ятати, натвердо запам'ятовувати») `механічно запам'ятовувати; зазубрювати [не розуміючи що]'. пам'ять лексичний китайський мова

Процес запам'ятовування - основний з-поміж усіх інших мнемічних процесів - представлений у китайському мовному матеріалі як система встановлення зв'язків нового досвіду з інформацією, що вже зберігається в пам'яті. Маркерами процесу фіксації ситуацій минулого стають передусім мовні одиниці, що прямо й загалом характеризують специфіку запам'ятовування: `виняткова пам'ять, феноменальна пам'ять'; `незвичайна пам'ять, неабияка пам'ять'; `чудова пам'ять'; `дивовижна пам'ять'; `міцна пам'ять'; `міцна пам'ять, гарна пам'ять'; `рідкісна пам'ять, виняткова'; `надлюдська пам'ять, надзвичайна пам'ять'. Таку саму функцію мають і одиниці, що набули цього значення завдяки метафоризації та вказують на довільний/мимовільний характер запам'ятовування: (букв. «легко забувати») `дуже погана пам'ять, коротка пам'ять'; (букв. «не мати кишок») `не пам'ятати; забути'; `пам'ять притупилася'; Ш (букв. «гарний мозок») `гарна пам'ять'; `погана пам'ять, коротка пам'ять'; (букв. «пам'ять не ясна») `не запам'ятовується, не пам'ятати, не бути в змозі пригадати'; (букв. «пам'ять слабка») `погана пам'ять, ледача пам'ять'; (букв. «міцна пам'ять») `тверда, добра пам'ять' [13].

Отже, місце подальшої локалізації інформації позначається одиницями БА та БІБ, і на рівні метафоризації подальший локус знань про минуле представлений абстрактними поняттями-метафорами, що позначають пам'ять і пов'язані з людським тілом:

«пам'ять - серце»: (букв. «запам'яталося в серці») `добре запам'ятати, пам'ятати в душі; запасти в душу'; (букв. «сильно запам'ятовувати в серці») `добре запам'ятати, закарбувалося в душі'; (букв. «дуже сильно запам'яталося в серці») `врізатися / запасти / закарбуватися в пам'яті, дуже сильно запам'ятати';

«пам'ять - очі серця»: (букв. «поки існує в очах серця») `ще свіже в пам'яті; ще стоїть в очах (у думках)';

«пам'ять - серце та кістки»: (букв. «вигравіювати на кістках і закарбувати в серці») `навічно запам'ятати; незабутній; урізатися в пам'ять', (букв. «закарбувати в серці й вигравіювати на кістках») `закарбуватися глибоко в душі; урізатися в пам'ять; незабутній';

«пам'ять - внутрішні органи»: (букв. «не мати кишок») `не пам'ятати; забути'; (букв. «закарбувати в п'яти внутрішніх органах») `пам'ятати глибоко в серці, закарбувати глибоко в душі'. У цьому фразеологізмі `п'ять внутрішніх органів' (серце, печінка, селезінка, легені та нирки) мають образне значення «внутрішній світ».

Тобто, репрезентація концепту «пам'ять» потребує особливих знакових (метафоричних) моделей, що описані вище: «пам'ять - серце», «пам'ять - очі серця», «пам'ять - серце та кістки», «пам'ять - внутрішні органи» тощо; вони відображають периферійну зону концепту «пам'ять».

Лінгвокультурні ознаки концепту й «пам'ять» групуються навколо кількох семантичних центрів, таких як `здатність пам'ятати', `спогад' і пов'язана з ним `зворотність часу', `пам'ять як пошана', `пам'ять як атрибут розуму, людини, свідомості'. Яскраво культурологічними видаються місця локалізації пам'яті як ментального феномена в китайській мовній картині світу (серце, очі серця, серце й кістки, внутрішні органи), хоча ці метафорично-репрезентативні моделі й перебувають у периферійній зоні концепту «пам'ять».

Актуальним і перспективним видається аналіз процесу концептуалізації категорії «пам'ять» у китайській мові через групи характеристик:

поняттєво-ознакова група характеристик відображає зміст концепту «пам'ять» - властивість свідомості, складова, темпоральна частина розуму, а також душі людини;

образно-предметна група характеристик виявляється в процесі аналізу філософського, культурологічного й міфопоетичного векторів концептуалізації пам'яті, такі характеристики мають передусім яскраво виражений метафоричний характер;

ціннісна/оцінна група характеристик поняття «пам'ять» виявляється у вербалізаціях концепту в поетичній/художній мові, включаючи «етичні» асоціації.

Література

1. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д. Арутюнова. - М.: Языки русской культуры, 1999. - 896 с.

2. Зализняк А.А. Ключевые идеи русской языковой картины мира /

3. Иванов В.В. О языке как модели мира / В.В. Иванов // Интеллектуальные системы и их моделирование. - М., 1987. - С. 142-153.

4. Краткий словарь когнитивных терминов / [Е.С. Кубрякова,

5. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров: Человек - текст - семиосфера - история / Ю.М. Лотман. - М.: Языки рус. культуры, 1999. - 464 с.

6. Почепцов О.Г Языковая ментальность: способ представления мира / О.Г. Почепцов // Вопросы языкознания. - 1990. - № 6.

7. Руднев В.П. Картина мира / В.П. Руднев // Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры XX века: Ключевые понятия и тексты /В.П. Руднев. - М.: Аграф, 2009. - С. 172-173.

8. Селіванова О.О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке: [монографія] / О.О. Селіванова. - Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. - 488 с.

9. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры / Ю.С. Степанов. - Изд. 3-е, испр. и доп. - М.: Акад. проект, 2004. - 992 с.

10. Степанов Ю.С. Концепты / Ю.С. Степанов // Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры: Опыт исследования / Ю.С. Степанов. - М.: Языки русской культуры, 2001. - С. 40-76.

11. Яковлева Е.С. Фрагменты русской языковой картины мира (модели пространства, времени, восприятия) / Е.С. Яковлева. - М.: Гнозис, 1994. - 344 с.

12. Fauconnier G. Mental Spaces: Aspects of Meaning Construction in Natural Language / Gilles Fauconnier, Eve Sweester, George Lakoff. - 2nd ed. - Cambridge: Cambridge University Press, 1994. - 190 p.

Размещено на Allbest.ru