Динаміка заперечення в англійській мові: методи дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ДИНАМІКА ЗАПЕРЕЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація. Стаття присвячена розгляду основних методів лінгвістичного дослідження категорії заперечення в системі англійської мови та структурі тексту. Відібрано парадигму наукових методів аналізу мовних засобів заперечення для їх комплексного опису в синхронії й діахронії.

Постановка завдання. Категорія заперечення в сучасному мовознавстві - об'єкт вивчення багатьох дослідників, оскільки є лінгвістичною універсалією, яка може бути виражена на різних рівнях мови. Окремі аспекти цієї проблеми розглядалися в лінгвістичній літературі й раніше, однак вона вимагає подальшої розробки. Л.В. Громоздова вивчала модальність ствердження й заперечення (2000) [4]; М.І. Стойкова - семантику заперечення (2001) [12]; О С. Белайчук - семантику дієслів відмови/запе- речення (2004) [2]; Б.А. Мантиєва - заперечення в понятійній і мовній картині світу (2006) [9]; А.А. Калініна - ствердження/ заперечення у функціональних типах речень (2012) [6].

На сучасному етапі нашого дослідження:

проаналізовано становлення афіксального заперечення в новоанглійській мові, дієслово із заперечною проклітикою в давньоанглійських текстах, полінегативне заперечення в дав- ньоанглійській мові;

побудовано давньоанглійську парадигму вираження заперечення, морфологічну парадигму заперечення в середньо- англійській мові (на матеріалі «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера);

розглянуто синхронну та діахронну площини заперечення в англійській мові;

досліджено дистрибуцію оператора NOT у реченні й NOT-дистрибуцію в дискурсі Дж. Чосера;

змодельовано парадигми вираження заперечення в дав- ньоанглійській, середньоанглійській і новоанглійській мовах;

виокремлено текстотвірну функцію заперечення в ново- англійській мові (на матеріалі творів У Шекспіра та Дж. Міль- тона);

установлено типологію дистрибуції оператора NOT в авторському дискурсі;

визначено ядерні складові давньоанглійської парадигми заперечення.

У нашому дослідженні заперечення потрактовано як мовний засіб, що вказує на відсутність зв'язку між елементами висловлювання.

Мета статті - побудова парадигми методів і визначення інструментарію дослідження заперечення в історії англійської мови для моделювання функціонально-семантичної парадигми як вербалізатора концепту заперечення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Методи дослідження заперечення передбачають аналіз становлення засобів вираження заперечення, їх розвиток у синхронному та діах- ронному аспектах, моделювання ФСП заперечення й установлення тенденції розвитку окремих засобів вираження заперечення в історії англійської мови.

Метод у мовознавстві, за словами Ю.С. Степанова, - це сукупність теоретичних установок, методик дослідження мови, які пов'язані з певною лінгвістичною теорією й із загальною методологією, а також окремі прийоми, які спираються на певні теоретичні установки як технічні засоби для дослідження того чи іншого аспекту мови [8, с. 2697]. Тоді як О.С. Ахманова вбачає в методі сукупність методів, які використовуються в дослідженні мови [1, с. 232]. Замість сукупності методів, В.А. Звєгінцев пропонує назвати їх сукупністю робочих прийомів, об'єднаних будь- яким загальним принципом, який використовується в лінгвістиці для виконання дослідницьких завдань [5, с. 89]. Ми трактуємо метод як сукупність або систему процедур аналізу мовних явищ, яка передбачає їх тлумачення й пояснення.

Лінгвістичне дослідження заперечення в синхронії та діахронії розпочинається з установлення витоків мовних засобів заперечення. Для цього необхідно провести їх історичний аналіз, застосування якого дасть змогу з'ясувати закономірності розвитку категорії заперечення та її засобів в англійській мові. лінгвістичний заперечення мова лексема

Порівняльно-історичний метод зумовлює встановлення етимології слів. За словами О.О. Селіванової, етимологія - це: 1) розділ порівняльно-історичного мовознавства, що вивчає походження й історичну мотивацію слова, реконструює його давній звуковий, морфемний склад, граматичну та семантичну природу; 2) історична похідність слова, його місце в давній системі семантико-словотвірних і граматичних зв'язків [11, с. 146].

Таблиця 1 Етимологія мовних засобів заперечення

Як видно із таблиці 1, більшість мовних засобів заперечення (naught, naughty, neither, neither, never, no, none) походять від ne та na, які в сучасній англійській мові мають відповідники not, no, never і найповніше виражають заперечення в реченні.

Важливим кроком є фреймовий аналіз маркерів заперечення на парадигматичному рівні. Передусім визначимо поняття «фрейм». За словами Ж.В. Ніконової, фрейм є принципом репрезентації досвідчених когнітивних знань людини, який об'єднує галузь когнітивного та мовного у процесі вербалізації інтенціонального змісту. Фрейм є змістовим каркасом майбутнього висловлювання [10, с. 19-20]. Фреймовий аналіз мовних актів є двохрівневим:

на парадигматичному рівні мови: виявлення фрейму мовленнєвого акту за допомогою встановлення його номінато- ра в національній мові й моделювання інваріантної фреймової структури типу мовленнєвого акту на основі компонентного та валентного аналізу його номінатора з урахуванням широкого культорологічного контексту;

на синтагматичному рівні мови: а) як виявлення інваріантних і термінальних вузлів фреймової структури (субфре-ймів) мовленнєвого акту в дискурсі; б) як розкриття концептуального наповнення слотів фрейму мовленнєвого акту в дискурсі з урахуванням структури динамічного фрейму мово- породження; в) як виявлення специфічних для мовленнєвого акту засобів вираження в дискурсі у світлі прототипічної структури мовленнєвого акту [10, с. 27].

Таблиця 2 Відсоткове співвідношення заперечних лексем д.-а., с.-а. та р.-н.-а. мови в діахронічному розвитку

Фреймовий аналіз засобів заперечення доцільно провести на парадигматичному рівні у трьох періодах англійської мови та сформувати парадигму заперечення в давньоанглійській, се- редньоанглійській і новоанглійській мовах.

давньоанглійська парадигма заперечення включає таке: афікси із заперечним значенням: wan-, un-, mis-, for-, wip-, gain-, -las; заперечну частку ne; моно- та полінегативні речення;

середньоанглійська парадигма заперечення об'єднує таке: афікси із заперечним значенням: un-, mis-, for-, -las; заперечні частки not/nat, no, ne; заперечні займенники nothyng, noon, noone, none; заперечні прислівники nowher, never, nevere; моно- та полінегативні речення;

новоанглійська парадигма заперечення складається з афіксів із заперечним значенням un, in- (il-, ir-, im-), a-, dis-, mis-, re-, de-, counter- (contr-), anti-, pseudo-, mal-, non-, -false, -less; заперечних часток not (n t), no; заперечних займенників no one, none, nobody, nothing, заперечного сполучника neither nor; заперечних прислівників never, nowhere, rarely, hardly; моно- та полінегативних речень.

Для тексту характерні не лише парадигматичні відношення, а й синтагматичні. За словами М.П. Кочергана, синтагматичні відношення - це відношення одиниць, розташованих лінійно; це здатність мовних елементів поєднуватися [7, с. 212]. На відміну від парадигматичних відношень, які є вертикальними, синтагматичні називають горизонтальними, оскільки вони завжди реалізуються між одиницями, які розташовуються одна за одною. Синтагматика - це система закономірного з'єднання (зчеплення, поєднання) одиниць і категорій мови у процесі їх мовного функціонування [3, с. 215].

Відповідно до належності маркера заперечення певному членові речення, розрізняють загальне (виражає розподіл понять між підметом і присудком, інакше кажучи, воно показує поняття щодо підмета в заперечній формі; присудок завжди виражений у заперечній формі (крім речень англійської мови, у яких уживаються заперечні займенники, прислівники, а також заперечні сполучники)) [13, с. 83] і часткове заперечення (заперечення, при якому заперечується лише один із значимих членів речення) [13, с. 93]. Пор.: He could not lose himself, but went about his Father's business. What he meant I mused (J. Milton “Paradise Regained”, Part 2, 97-98) ^ But thou, Infernal Serpent! shalt not long rule in the clouds. Like an autumnal star (J. Milton “Paradise Regained”, Part 4, 617-618): заперечення дії людини (загальне заперечення ) ^ заперечення тривалості дії (часткове заперечення обставини часу).

Комплексний аналіз категорії заперечення та її засобів вираження неможливий без дослідження й опису лексем, які вер- балізують поняття “negation” в англійській мові. Семантичний аналіз засобів заперечення полягає в дослідженні та вибірці лексичних одиниць на основі їх семантичного значення:

Рис. 1. Заперечення в системі англійської мови

Лексико-семантичне поле “negation” у системі англійської мови вербалізується такими основними лексемами: denial, disaffirmation, statement, proposition. Проте не всі елементи пов'язані між собою. Наприклад, лексеми denial і disaffirmation мають заперечне значення. їх протичленами є лексеми statement і proposition, які мають стверджувальне значення.

Для отримання об'єктивних кількісних даних щодо вживання вище згаданих засобів заперечення у структурі текстів трьох періодів англійської мови, необхідно застосувати елементи квантитативного аналізу. Вони необхідні в дослідженні для підтвердження або визначення домінантних засобів вираження заперечення в діахронії та для підтвердження або заперечення результатів якісного аналізу.

Уживання заперечної частки у структурі текстів будь якого періоду є найчастотнішим (давньоанглійська - ne (459); серед- ньоанглійська - not/nat (465), новоанглійська - not (835)).

Висновки. Відібрано парадигму методів дослідження мовних засобів заперечення, яка охоплює порівняльно-історичний, парадигматичний, синтагматичний, семантичний, фреймовий та елементи квантитативного аналізу мовних засобів заперечення в системі англійської мови й структурі тексту.

Завдяки порівняльно-історичному аналізу доведено становлення та динамічний розвиток категорії заперечення і її мовних засобів. У процесі історичного розвитку мови мають здатність змінювати одну систему заперечення на іншу в циклічному розвитку, який виявляється в тому, що морфологічно ослаблене з певних причин первинне заперечення стає функціонально недостатнім, через що підсилюється іншим словом, яке з часом переймає функції заперечення, проте саме може зазнавати такого самого регресивного розвитку, як і первинне заперечення. Особливості функціонування мовних засобів заперечення в англійських текстах різних історичних періодів виявлено завдяки синтагматичному аналізу. Здійснено опис граматичних характеристик заперечення, розкрито семантичні й синтаксичні аспекти заперечення, тобто яке семантичне значення мають окремі заперечні засоби та заперечення загалом, а також виділено синтаксичні функції характерні для мовних заперечних засобів у реченні. Виокремлено мовні одиниці, які виражають заперечення, а також основні лексеми, які вербалізують поняття заперечення (denial, disaffirmation, statement, proposition). Квантитативний аналіз визначив активність конституентів ЛСП заперечення у трьох історичних періодах англійської мови, а також кількісне співвідношення маркерів заперечення. Установлено, що найпродуктивнішим типом граматичної реалізації заперечення є його вираження за допомогою частки.

Перспективами подальшого дослідження є виокремлення й опис домінуючого методу аналізу в кожному періоді англійської мови.

Література

1. Ахманова О.С. Основы компонентного анализа : учеб. пособ. /

2. О.С. Ахманова ; под ред. Э.М. Медниковой. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1969 - 98 с.

3. Белайчук О.С. Типологически релевантные особенности концепта отказа/отрицания и контрастивный анализ семантики глаголов от- каза/отрицания в английском и шведском языках : дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.20 «Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание» / О.С. Белайчук. - М., 2004. - 311 с.

4. Головин Б.Н. Введение в языкознание / Б.Н. Головин. - М. : Высшая школа, 1977. - 312 с.

5. Громоздова Л.В. Модальность утверждения и отрицания в английском и русском языках : Лингвопрагматический аспект : дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.20 «Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание» / Л.В. Громоздова. - Краснодар, 2000. - 227 с.

6. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию / В.А. Звегинцев. - М. : Либроком, 2009. - 384 с.

7. Калинина А.А. Категория утверждения/отрицания в функциональных типах предложений в современном русском языке : дисс. . докт. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язик» / А.А. Калинина. - М., 2011. - 546 с.

8. Кочерган М.П. Загальне мовознавство : [підручник] / М.П. Кочер- ган. - 2-е вид., випр. і допов. - К. : Видавничий центр «Академія», 2006. - 464 с.

9. Лингвистический энциклопедический словар / главный редактор В.Н. Ярцева. - М. : Директмедиа Паблишинг, 2008. - 5987 с.

10. Мантыева Б.А. Отрицание в понятийной и языковой картине мира в личностном и художественном дискурсе : дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / Б.А. Мантыева. - М., 2006. - 187 с.

11. Никонова Ж.В. Фреймовый анализ речевых актов (на материале современного немецкого языка) : автореф. дисс. ... докт. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / Ж.В. Никонова. - Нижний Новгород, 2009. - 41 с.

12. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: [термінологічна енциклопедія] / О.О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.

13. Стойкова М.И. Семантика и функционирование категории отрицания, выраженной формальным показателем Не: В русском языке в зеркале болгарского : дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / М.И. Стойкова. - М., 2001. - 136 с.

14. Iyeiri Y. Aspects of English Negation / Y. Iyeiri. - Amsterdam : John Benjamins Publishing Company, 2005 - 233 p.

Размещено на Allbest.ru