Дослідження діалектизмів у творах В. Стефаника

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Дослідження діалектизмів у творах В. Стефаника

студентки 2 курсу групи УУ-14-2

напряму підготовки 6.020303 ? Філологія

(українська мова та література)

Мурадян С.М.

Керівник. філол. н., доц. Ганжа С.А.

Дніпропетровськ ? 2016



Вступ

Сучасна діалектологія у системі української мови нараховує близько 15 говірок, що за диференційними лексичними рисами становлять 3 масштабних угрупування: поліське, південно-східне і південно-західне наріччя. Найбільш проблемним у мовознавчому дослідженні через специфічно-складний генезис розмовної лексики являється південно-західна група говіркових масивів. Діалектологія постійно вимагає нових досліджень діалектизмів південно-західного наріччя, їх складу, функцій у художніх творах української літератури, адже це може сприяти вдосконаленню теорії про говори на території правобережної України й стати вирішенням проблемних питань у лексикології.

Покутський (покумтсько-буковимнський , або ж надпрумтський) гомвір ? один з говорів південно-західного наріччя. Поширений в Івано-Франківській і в Чернівецькій областях. На заході межує з гуцульським говором, на північному заході та півночі з наддністрянським говором і на півночі і північному сході з подільським говором. Складається з двох говіркових масивів ? покутських і буковинських (основних) говірок. До буковинських дуже близькі північно-бессарабські говірки у східних районах Чернівецької області. Покутський говір має низку спільних рис із сусідніми наддністрянськими, гуцульськими і бойківськими говірками. Найближчий він до наддністрянського говору, що дає підставу визначити його як перехідний між буковинським і наддністрянським, але на основі буковинського[1, с. 218].

Досліджували покуто-буковинський говір такі мовознавці, як І. Верхратський, Ю. Карпенко, К. Кисілевський, Б. Кобилянський, К. Лук'янюк, В. Прокопенко, С. Павчак та інші. Діалектологічне опрацювання покутського говору надалі лишається на маргінесі дослідницьких пошуків.

В історії української літератури відомо небагато письменників, які використовували у своїх творах покутські діалектні одиниці, що загалом підпорядковувалося різним авторським завданням і задумам - стилізації, передачі через слово реального колориту або описуваної території. У списку митців найбільше вирізняється надзвичайно талановитий письменник-експресіоніст, майстер стислої соціально-психологічної новели - Василь Стефаник - класик покутського говору. Творчий доробок Василя Стефаника становить надзвичайну вартість для вчених-діалектологів, адже діалектні одиниці, що зустрічаються в текстах письменника, допомагають окреслити специфіку лексичного, фонетичного, морфологічного і синтаксичного складу покутського говору.

Актуальність дослідження діалектизмів у творах В. Стефаника зумовлена необхідністю більш детального аналізу покутського говору та визначення його функціонування в системі розмовної української мови.

Отже, виходячи з актуальності вивчення творчості письменника, за об'єкт дослідження під час діалектологічної практики обрано новели зі збірки «Камінний хрест» Василя Стефаника.

Предметом дослідження є діалектизми у новелах, які входять до книжки «Камінний хрест» Василя Стефаника.

Фактичним матеріалом дослідження є 128 діалектизмів, відібраних з новел зі збірки «Камінний хрест» В. Стефаника.

Мета діалектологічної практики полягає в аналізі діалектних одиниць уновелах зі збірки «Камінний хрест» Василя Стефаника.

Завдання діалектологічної практики:

· Виявити діалектизми у новелах зі збірки «Камінний хрест» Василя Стефаника;

· Здійснити класифікацію діалектизмів за лінгвістичною природою;

· Проаналізувати діалектизми на лексичному, фонетичному, морфологічному та синтаксичному рівнях;

· Визначити функційність діалектизмів у новелах зі збірки «Камінний хрест» В. Стефаника.

У процесі аналізу діалектних одиниць покутського говору використовувалися словники, укладені на високому науковому рівні: «Словникукраїнської мови в 11-ти томах» за редакцією І. К. Білодіда, «Словник буковинських говірок» а редакцією Н. В. Гуйванюк.

У роботі переважає описовий метод дослідження.



Слово про Василя Стефаника

Василь Стефаник (1871-1936) - видатний український письменник-новеліст ХІХ - початку ХХ ст. Він народився в с. Русів біля Снятина на Станіславщині (тепер Івано-Франківська обл.), яке знаходиться в центрі покутського говору південно-західного наріччя. Учився в Русівській і Снятинській початкових школах. У 1883 р. вступив до Коломийської гімназії, де належав до таємного гуртка, члени якого у вільний час розхо- дилися по селах для просвітницької роботи та запису народної творчості. Виключений 1890 р. за громадсько-політичну діялність з Коломийської, перейшов до Дрогобицької гімназії. І тут він брав участь у таємному просвітницькому гуртку, в той час познайомився й подружив з І. Франком.

У 1892 р. В. Стефаник вступив на медичний факультет Краківського університету. У 1900 р. він залишив медичний університет і Краків, жив почергово в різних місцях у друзів. У 1903 р. у складі делегації Галичини виїздив до Києва і Полтави, знайомився із східноукраїнськими культурними діячами. Одружившись у 1904 р., оселився в тестя в с.Стецеві (не- подалік Русова), займався хліборобством. Селяни Покуття обрали Стефаника депутатом Австро-Угорського парламенту, обов'язки якого він виконував і захищав галицьких селян з 1908 до 1918 р. У 1910 р. письменник знову поселився в рідному Русові. З того часу й до останніх днів жив у тяжких матеріальних умовах, 1930 р. частковим паралічем був прикований до ліжка. Похоронений В. Стефаник недалеко від рідного дому.

До творчої спадщини письменника належать збірки новел «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», новели 1926-1933 років, поезії в прозі, автобіографічні твори, публіцистичні та літературно-критичні статті. Близькими до художніх творів постають його листи[11, с. 3-4].

В. Стефаник виразно збагатив українську літературну мову елементами покутського говору. Цей говір у системі діалектів південно-західного наріччя посідає особливе місце - становить тип перехідних говірок між буковинськими, гуцульськими, бойківськими, наддніпрянськими й подільськими говірками. Говірка с. Русова й сусідніх сіл найтісніше споріднюється з буковинськими говірками. Унаслідок своєрідного проміжного характеру покутського говору в системі західноукраїнських діалектів його риси зрозумілі й близькі для всього західноукраїнського населення.

Про мову цього письменника нашими вченими мовознавцями і літературознавцями висловлено багато суперечливих думок. Наприклад, Б. Кобилянський вважає, що В. Стефаник писав свої твори, використовуючи покутсько-буковинський діалект [7]. У свою чергу, П. Плющ, І. Матвіяс відстоюють думку про мовний дуалізм новеліста [9,15]. На їхню думку, в мові персонажів новел переважає діалект, а в автора - літературна мова. А. Зеленько, підтверджуючицю думку, також говорить про поєднання в новелах В.Стефаника української літературної мови з діалектом [6].

П.Й. Горецький відзначає: «… Стефаник у своїх творах цілком зберігає місцеву діалектну лексику в мові персонажів»[2, с. 167]. До цього спостереження треба додати, що діалектну лексику він зберігає свідомо і не тільки в мові персонажів, але й у своїй авторській мові, причому використовує не лише лексичні діалектизми, але й фонетичні, морфологічні і синтаксичні.



?. СЛОВНИК ДІАЛЕКТНОЇ ЛЕКСИКИ

А

1. АБИ, АБИСТЕ, сполучник мети [19, c. 17]. Kоби ти, брате Василю, і ви, мамо, аби-сте за мої діти дбали. Аби їм голову у суботу змити, а в неділю білу сорочку аби дати. Аби вони чорні не ходили, аби їх нендза не їла [22, c. 101].

2. АДІ, виг. Ось дивись! [19, c. 18].Та й, аді, так сталоси, як небіщик віщував[22, c. 85]

3. АЛЕ, част. Ну й (вживається для підсилення) [19, c. 18].Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкіра з колін обскакує[22, с. 68].

Б

4. БАДЯ -і, Форма звертання до старшого чоловіка [19, c.21].Гадаю собі: ото зараз упалить град, бадю, бадю, піде хліб унівець[22,c.86].

5. БАНУВАТИ. Сумувати, журитися, шкодувати[19, c. 24].А взимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, як би банували за молодим віком [22, c. 102].

6. БАРАБОЛЯ, -і, ж, БАРАБУЛГ, мн. Картопля[19, c. 24].Зіхле бадилля бараболі шелестить на нім[22, c. 98].

7. БЕЗПЕШНО, незм., рідк. Напевне, дуже ймовірно, найімовірніше [19, c. 303]. Є, каже, в мене і їсти, і пити, як якись казав: і хліб, і до хліба,-- та ще забавтеси, бо, безпешно, як умру, то в ці хаті не мете напиватися [22, c. 85].

8. БЕРВЕНО, -а, с, БЕРВІНЄ, -я, с. (рідк.). Колода, деревина [19, c. 29].Показала ноги сині і блискучі, як скляні бервена [22, c. 89].

9. БІГМЕ, незм., заст. Їй-богу [19, c. 31]. Та й поховають нас, як псів, бігме, чобота на ногу не покладут [22, c. 94].

10. БОРЗО, незм. Швидко. Вищ. ст. БОРШЕ, БОРШІ [19, c. 36]. Та коби хоть бог змилувавси та муки вам довгої не дав та й лежі гнилої, аби вас борзо спрєтав….Не далекі ваші гони, кості, як мечі, із шкіри вілазє,-- коби борше [22, c. 89].

11. БУЗЬКОм, а, чол., діал. Лелека[21, c. 251].Ой не коси, бузьку, сіна, Бо ся зросиш по коліна. Та най тота чайка косить, Що набакир шапку носит [22, c. 103]

12. БУКАТА, -и, ж. Шматок [19, c. 41].А всього маєтку лишив йому тато букату горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське полe[22, c. 68].

13. БУЛЬБОНА, -ї, ж. Найглибше місце в річці з постійним водоворотом [ 19, c. 42]. Геть люди падуть удолину так, якби їх хто трутив у бульбону[22, c.88].

В

14. ВАНДРУВАТИ, знев. Ходити без діла, тинятися [19, c. 47].По межі, по межі та й дідів голос цілим полем вандрував, та й усі оберталися в сторону за дідом[c. 93].

15. ВГАТИТИ, ачу, атиш, док., перех.тільки док., у що, розм. З силою встромити якийсь гострий предмет у що-небудь; усадити[c.374]. Озміть та вгатіть ми сокиру отут у печінки, та, може, той жовч пукне, бо не вітримаю! Люди, такий туск, такий туск, що не памнєтаю, що си зо мнов робить [22, c. 71]

16. ВІДЦИ, незм. Звідси [19, c.56].Та й робіт так, аби моїм дітем кривди не було, бо я маю таку гадку, шо відци я вже не годен віти [22, c. 101].

17. ВІНЧУВАТИ, заст. Поздоровляти, вітати [ 19, c. 57]....Будь же нам здоров, пане Максиме, в неділю, В неділю рано дзелене вино саджене. Вінчуем тебе щістєм, здоров'єм в неділю[22, c. 84].

18. ВОЛІЧКА, -и, ж., зб. Шерстяні нитки вищої якості [ 19, c. 63]. Фасольку вишивала начервоно, хвостики синьо, а межі поміж фасольками обкидала чорною волічкою [22,c.103].

19. ВУЙКО, -а, ч. 1. Дядько, батьків або материн брат. 2. Чужий чоловік старшого віку [19, c.64].Ба, вуйко Василь ідут до нас із Николов Сименовим, із тим, шо в школах він си вчіє [22, c. 99].

Г

20. ГАЗДА, и, ч., діал. Господар [ 21, c. 12]. Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем [22,c. 67].

21. ГАДКУВАТИ. Думати, гадати [19, c. 65]. Боже, боже, як народови тісно стало жити, а як свєта надійдут, та й нарід таки веселитси,-- гадкувала собі баба [22, c. 99].

22. ГЛИПАТИ. Поглядати [19, c. 71]. Ану ж ко глипни на моє, бо я вже єго чешу другий вечір, аж ні груди болi. Ану читай, що я написав [ 22, c. 95].

23. ГОРІВКА, и, ж., діал. Горілка[ 21, c. 130].Стояв перед гостями, тримав порцію горівки у правій руці і, видко, каменів, бо слова негоден бувзаговорити [ 22, c. 69].

Д

24. ДЗУМБЕЛАТИ. Гнуздати [ 19,c. 93]. То, бувало, так бігли, як коні. А як їхав-єм до міста, то-м дзумбелав [ 22, c.79].

25. ДОЛІШНІЙ, я, є. діал. Який міститься або розташований внизу; нижній [21, с. 359 ]. Часом на долішні ниви спадав із горба його голосний крик [22, c. 68].

26. ДОСТА, незм. Досить, достатньо [19, c. 100].Горівки вже кілько було, шоби вужі мали доста[ 22, c. 84].

27. ДОХТОР, -а, ч., Лікар [19, c. 101]. Павло мнєгкий на голову, та ми лиш пчихаємо, а він таки спить. Треба дохтореві сказати, аби нам не обмертвлював радних, бо рада буде до нічого [22, c.78].

28. ДРАНКА, -и, ж. Стара драна сорочка [19, c. 102]. Аді, приніс-сми вам хліб, та й горівки крішку, та й білу дранку, та обійдіт собі світа по- божому [22, c. 89].

З

29. ЗАГАТА, -и, ж. Зовнішнє утеплення стін старих хат кукурудзинням, очеретом [19, c.127].Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало ? такий був плач [22, c. 76].

30. ЗАГРІТИ.Підігріти [19, c. 128]. Та й не знати, хто тими грішми загрівси [22, c. 84].

31. ЗАКИ, 3АKI,спол. Поки [19, c.132].Кожний, заки входив до хати, висікався у сінях, обтирав ніс полою від кожуха і далонею ще доправляв[22, c. 78].

32. ЗАКОНТЕНТОВУВАТИ, док. ЗАКОНТЕНТУВАТИ. Пригощати, за?довольняти [19, c. 133]. Господа воля! А законтентуйте ж си, газди, та й вібачєйте за решту [22, c. 70].

33. ЗАРІБНИЙ. Багатий заробітком [19, c.142].А ніби так не пішли усі господарства? Лиш Максимове? Аді, ваш тато ще мав грунт і воли, а ви вже зарібний чоловік[22, c.88].

34. ЗВІЗДА, -и, ж. Зоря, зірка [19, c. 154]. А крізь грати видко звізди. А я на них дивлюси, як вони котре більші та менші за собов проваді [22, c. 100].

35. ЗДОЙМАТИ, док. ЗДОЙМИТИ. Знімати [19, c. 160].Аді, рвуть шкіру, здоймають, як з вола [22, c.97].

36. ЗІЦІРУВАТИ. Муштрувати [19, c. 168]. Ще Івана знали в селі з того, що до церкви ходив лиш раз у рік, на Великдень, і що курей зіцірував.

37. ЗРОБОК ім. до ЗРОБЛЕНИЙ. Виснажений, зношений, стертий [19, c. 174]. Я зробок ? ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш[22, c. 71].

Й

38. ЙМИТИ. Ловити, спіймати [19, c. 178]. Мама ймилм мене, посадили на коліна та й почали співати [22, c. 103].

К

39. КАВАЛОК, КАВАЛИК, -лка, ч. Шматок, частина від цілого [19, c. 180]. І ходив я по тім світі, і гнувся, як лоза, для кавалка хліба, і чув на собі сотки гордих очий[22, c. 103].

40. КАЛЬВІН, -а, ч. Зла, безсердечна людина [19, c. 185].Здурів чоловік, та й решта! …Та й поволочив, кальвін, таку збиту на друге село [22, c.87].

41. КИЦКА, -и, ж. Земля з травою [19, c. 201].Іван бив палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги [22, c. 69].

42. КІЛЬКО,КІЛКО. Скільки [19,c. 203]. Горівки вже кілько було, шоби вужі мали доста[22,c. 84].

43. КОЖДИЙ, а, е, займ. означ., діал. Кожний [21, c. 208]. У хаті було так ясно, що баба Грициха виділа кождий палець Іванків, де він до стіни притулився[22, c. 99].

44. КОЛЕШНЯ, -і, ж. Стайня, сарай, хлів [19, c. 217]. Дес я побіг за рускалем, дес я спускаю ту водув став, дес та вода снопи підмулює, колешні підмиває [22, c. 86].

45. КОЛІНКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Повзати на колінах [21, c.223].Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкіра з колін обскакує [22, c. 68]

46. КОНОВКА, -и, ж. Дерев'яна посудина овальної форми у вигляді високого цебра [19, c. 221]. Ноги, синку, як коновки, набриніли: ані їх пігнути, ані їх зібгати [ 22, c.89].

47. КОРЧ, а, чол. Кущ, викорчуваний з корінням [21, c. 302]. Зісхле бадилля бараболі шелестить на нім. Під корчем мала дитина [22, c. 98].

48. КРАНКАТИ. Крякати [ 19, c. 231].Чорний ворон знявся, облітає та й кранче [22, c. 98].

Л

49. ЛАЙДАК,-а, ч. знев. Ледар [19, c. 250]. Зроби з них газдів та й наказуй, аби свого тата та й маму не забували, бо їх тато не був лайдак, але своє право тримав[22, c. 101].

50. ЛАНТУХ, -а, ч. Старий подертий одяг [19, c. 252]. Обшуруєш трохи підлогу, посиплеш піском, розкладеш сінники по підлозі, понакриваєш їх лантухами, поналиваєш тої смердячої води з баньки по кутах ? та й очі заткаємо [22, c. 78].

51. ЛІЦИТУВАТИ (СИ, -СА). Продавати (-ся) з аукціону [19,c. 263].Спить на приспі та крізь сон гукає: аді, аді, вже ліцитуют, вже б'ють печітки, вже на бубень вікликають[ 22, c. 85].

52. ЛУФКО, -а, с. Олівець [19, c. 268]. Наука йшла тихонько, лишень чути було мляскання губів, як газди мочили луфко в роті [22, c. 95].

53. ЛУПАТИ. Колупати, відлуплювати від цілого [19, c. 267].Сонце лупає з нього черепочки давнього намулу і малює по нім маленькі фосфоричні звізди [22, c. 70].

54. ЛУЧАТИ (-СИ, -СА), док. ЛУЧИТИ (-СИ, -СА). Траплятися [19, c.268].То як їм траплялося сходити з горба, то бігли [ 22, c. 67].

М

55. МАЙ, присл., діал. Більше [21, c. 597]. Гандзю, Гандзю, а на тобі бучок, бо як на тебе пес надибає, то й роздере, а з бучком май безпечніше.

56. МЕЛЬДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. Відмічатися (в якому-небудь списку і т. ін.) [19, c. 670]. Ні, ні, не буду, але Доці вже ліпше буде, як тобі. То вертайся до села, а я йду мельдуватися [22, c.99].

57. МИмКАТИ, аю, аєш і мимчу, мимчеш, недок., перех.діал. Виривати що-небудь звідкись[19, c.107]. Аді, видите, як плаче, та на кого, на мене? На мене, газдине моя? То я тебе вікорінував на старість із твої хати? Мовчи, не хлипай, бо ти сиві кіски зараз обмичу, та й підеш у ту Гамерику, як жидівка[22,с.71].

58. МІНУТА, -и, ж. Хвилина [ 19, c. 291]. А підіть же, як мене за мінуту в попереці зачєло ножами шпикати -- гадав-сми, що минуси.

59. МЛАКА, -и, ж. Заболочена низина [ 19, c. 293]. Та й тоді бузьок на млаку таки коло нас. Мама взяли мене, посадили на коліна та й почали співати[ 22, c. 103].

60. МОЦУВАТИСИ (-СА). Напружуватися, силкуватися [19, c. 298]. То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили виступали, однако їм обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з гори волочилися по землі[ 22,c. 67].

61. МУС,незм. Обов'язково, неодмінно [19, c. 300].Де та сума, де ті маєтки? Та й не знати, хто тими грішми загрівси? Прийшла смерть, та й мус усе покидати [22, c. 84].

Н

62. НАЙ. спол. Мети [19,c. 311].Віколідуєм що віколідуєм, а він віходить із хати та й: проше, братя, до хати, най вам файно подєкую за колєдку [22, c. 84]

63. НАПА, -и, ж., заст., рідк. Географічна карта [19, c. 315].Сини, уважієте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як дістали якусь напу, та як підійшли під стару, та й пилили, пилили, аж перерубали [22, c. 71].

64. НЕЗАБАВКИ, незм. Незабаром [19, c. 328]. Якось незабавки, як Максим умер, та в мене хлопець заслаб [22, c. 85].

65. НЕНДЗА, -и, ж. зб. 1. Нужа, воші [19, c. 329]. Я, дитинко, замерзну, як ти мене в білу сорочку вбереш. Я рада, що-м цу на собі загріла, та й, як якийсь казав, своїм нендзі рада, що-м заплодила, бо все вкусить, то от як тепліше в шкіру [22, c. 90]. 2.згруб. Злидні, клопіт, хвороба. Ви вже розум вістаріли, таже не мете на різдво у такі нендзі сидіти [22, c.90].

66. НІЦ, присл. Зовсім, абсолютно [19, c. 337].А ноги ніц не стухають [22, c. 89].

О

67. ОБКИДОК, -у, ч. Гроші для дрібних господарських витрат [19, c. 349].Та-бо тісно стало! А кождий собі гадає: куплю телетко, прикохаю, десь трохи полови запарю, гарбузів кину, та й, уважиєте, щось приросте на обкидок. Тісні роки настали [22, c. 79].

68. ОБМІНЕНИЙ. Сам не свій [19, c. 352]. Сів він на лаві та й такий обмінений сидить, що аж [22, c. 86].

69. ОБПОЛІКУВАТИ. Мити [19, c. 353]. Іван бив палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги.

70. ОБТУЛЮВАТИ, док. Обтулити. Обгорнути, закутати [19,c. 356]. Сидіть на печі, обтулюйтеси в лахмітя, як можете, та й тепла чекайте.

71. ОБЦАС, -а, ч. Підбор, каблук [19,c. 357]. А рано вона хотіла втечи, але ймив, та прив'єзав, та місив обцасами, як у глину. Най бог боронить від такого.

72. ОДЕНОК, -а, ч. Спеціальна підстилка (з соломи, хмизу) під великими кладками снопів, сіна [19, c.361]. Ані хліба в оденках, ані худоби, все Тимофій поспродував.

73. ОКРАЙКА, -и, ж., етн. Домотканий пояс з кольорової шерсті [19,c. 364].Але була одна білоголова вівця, та така влазлива, що в жадній сіянці не дарувала. Та й я скинув окрайку, і ми її спутали [22, c. 103].

П

74. ПАЛІТОК ім. до ПАЛІТИ. Достигати, рум'яніти, червоніти [19, c. 380]. Але хоч той горб його переломив, то політки давав добрі [22, c. 68].

75. ПАРШЄК, -а, ч., згруб. Хвора пархами, квола, непоказна тварина [19,c.389]. Ого, вже за мінуту та й верещить, аж крізь вуха промикаєси: паршєку, а ти ж, мой, що корову із колешні віводиш?! Та я тобі амінь зроблю! Та й знов літав, як несповна розуму, по тоці [22,c. 85].

76. ПАТОРОЧ,-и, ж. 1 Неприємна пригода [19,c. 392]. Але ци-сте чули, яку Тимофій має патороч із жінков? Та, бачу, вже її добиває [22,c. 87].

77. ПАХА, им, ж., діал. Пахва [19, c. 100]. Шлеї не мав на собі, лишень ішов з правого боку і тримав дишель як би під пахою[22,c. 67].

78. ПАЦИТИ, док. ПОЛАДИТИ. Зазнавати лиха, переживати неприємні пригоди, страждати [19, c. 394]. Так як просишся, то не буду, але тобі було б ліпше, а мені однаково пацити, чи за одну, чи за дві. Будеш біди-ти змалку, а потім підеш у мамки6 крамарям та й знов бідуватимеш. Як собі хочеш.[22, c. 98]

79. ПЕРЕПОРПАТИ. Нищити посіви, псувати грядки, розгрібати їх [19,c. 403].То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній [22,c. 69].

80. ПЕСІЙ. Собачий [19, c. 408]. Такий песій горб, що стрімголов удолину тручіє [22,c. 69].

81. П'ЄТКА, -и, ж. Грошовий знак або сума в п'ять гривень [19,c.409]. Лиш, каже, раз або два рази в рік вперізував черес, клав у «злодійку» п'єтку та й гайда до коршми [22,c. 85].

82. ПІГНУТИ, ну, неш, док., перех., діал. Погнути [21, с. 391]. Ноги, синку, як коновки набриніли: ані їх пігнути, ані їх зібгати[22, c.89].

83. ПЛАХТА, -и, ж. Брезент [19, c. 429] Поклав-сми гроші у скриню, а сам до Доці: «Ти, Доцько, діда навчи підписати намено, най дід панам горло не напихає, бо воно напхане. Я волію тобі плахтиночку купити...».

84. ПОЗІР,зору, чол., діал. Давати позір на кого ?що і без додатка ? назирати, наглядати за ким-, чим-небудь [21, c. 817]. А найдужче, аби ви, мамо, на найменшу Марійку позір дали. Аби воно, маленьке, не слинило сорочки та аби воно не плакало, бо слина у грудці си вжирає [22, c. 101].

85. ПРАЖИТИ. Смажити [19, c.514].Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкіра з колін обскакує.

Р

86. РАБІВНИК, -а, ч. Грабіжник, злодій [19, c. 448].Стогне, стогне, як худобина, та й сфатитси з приспи та довкола хати біжит, біжит та кричит: рабівники, злодії, що мою працу розтєгаєте [22, c. 85].

87. РАДНИЙ, ного, чол., діал. Член сільської управи [21, c. 437]. Радні поволі стягалися до канцелярії [22, c. 78].

88. РИЙКА, -и, ж. П'ятачок у свині [19, c. 454]. Мій Василь, як був у Відні при воську, то казав, що видів такі свині, що ані вух, ані рийки, ані ніг не видко, лиш таки толуб [22, c. 80].

89. РИСКАЛЬ, -я, ч. Заступ [19, c. 467]. Взяла рискаль і копає, раз попри раз корчі розриває [22, c. 98].

90. РИХТ, -у, ч. Право [19, c. 456]. Ой, не твоя! Я собі без тебе раду дала, я собі торби пошила тай межи люди пішла. Як-єм с торбов за твій поріг переступила тай я вже не твоя ґаздиня, нема рихту [22, c. 91].

91. РІЗНИЧКА, -и, ж. Дружина різника [19, c. 457]. А солонини як унесе, то така, як долоня завгрубшки. Такої сегодні і в різничок не видко.

92. РУНТАТИ. Ворушити щось, перевертати [19, c. 470]. Воно правда, що то вже здрихлавіли ті дошки, але як то з-під церкови рунтати.

C

93. САПАНЯ, -я, зб. Час (сезон) обробітку просапаних культур [19, c. 477]. Якос паламариха на сапаню вповідала, шо він, небіжчик, не любив до коршми заходити [22, c. 85].

94. САРАЧЯ, -ати, с. Зм. форма від САРАКА.Бідолашне дитя [19,c. 478].У мене малі діти, та п'єнуть, сарачіта, на морозі [22, c. 89].

95. САРДАК, -а, ч., заст. Рід теплого верхнього жіночого та чоловічого одягу з грубого домотканного сукна [19, c.477]. А ти, брате Василю, дбай за мої хлопці. Не пускай їх у мішку по дощеви ходити, але ти їм сардачинки поший[22, c.101].

96. СВЕРЩОК, щка, а, чол., діал. Цвіркун [21, c.70]. Чорний сверщок дотулився ніжки та й утік [ 22, c. 98].

97. СІТИ, -ів, мн. Риболовна снасть[19, c. 490]. Згори кінь виглядав, як би Іван його повісив на шильнику за якусь велику провину, а ліва рука Івана обвивалася сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі [22, c. 67].

98. СКАПРАВІТИ.Загноїтися (про очі), недобачати [19, c.492].Очі ми вже скаправіли [22,c.82].

99. СЛАВАЙСУ, виг., діал., заст. Слава Ісусу [21, c. 346]. Отак кожний ішоз між люди. «Славайсу». ? «Навіки слава», ? та й сідав на лаві, що стояла довкола хати [c.78].

100. СЛЮБ, -у, ч. Шлюб [19,c.502]. Так, як слюб-сми перед ними брали, та так хочу перед ними віпрощитиси з тобов на смерть [22,c.72].

101. СМІХОВАНЕЦЬ, нця, чол., розм. Посміховище, сміховище Це хтось так брав на сміх Івана, що видів його патороч зі свого поля. Але Іван здавна привик до таких сміхованців і спокійно тягнув бодяк дальше.

102. СОЛІМКА, -и, ж., бот. Безсмертники однорічні [19,c.506]. Але коби нотар десь вечером подививси до хати. Син на постелі, невістка на печі, а я з старов на землі, на солімці валєємоси [22,c.94].

103. СОЛОНИНА, -и, ж. Сало [19, c. 507].А солонини як унесе, то така, як долоня завгрубшки [22, c.84].

104. СОПУХА, -а, жін., діал.. 1. Сажа. [21, c. 462] Якби не він, тайби нї аж на весні найшли, якби сопуха з печі аж на дорогу вдарила [22, c. 91].2. Неприємний запах, сморід. То як радні пчихали від сопуху шпитального, то все казали[22, c. 78].

105. СОТКА, -і, ж. Те саме, що сотня [19, c.509]. І ходив я по тім світі, і гнувся, як лоза, для кавалка хліба, і чув на собі сотки гордих очий [22, c. 103].

106. СТЕКЛИЙ. Скажений [19, c. 571].А Михайло ймив Івана за барки, і шалено термосив ним, і верещав як стеклий [22, c. 76].

107. СТРУНВА, -и, ж. Струна [19, c. 529].То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили виступали, однако їм обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з гори волочилися по землі [22, c.67].

Т

108. ТЕРМОСИТИ, ошу, осиш, недок., перех. і неперех., розм. Трясти, смикати, шарпати.[21, c. 90]. Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук [22, c.76].

109. ТРУНОК , нку, чол. діал. Шлунок [21, c. 298]. Був-сми наймитом, а потім вібув-сми десіть рік у воську, та я стола не знав, та й коло стола мені їда не йде до трунку [22, c. 69].

110. ТРУЧАТИ. Штовхати[19, c.555].Такий песій горб, що стрімголов удолину тручіє [22, c.69].

У

111. УГУРНИЙ, а, е, діал. Упертий, норовистий, зухвалий. [21, c.381].Ти, небоже Петре, не будь угурний, таже знаєш, що молодий мусить старшому змовчети [22, c. 81].

112. У ДОЛИНУ, діал. Вниз[21, c. 358].Такий песій горб, що стрімголов удолину тручіє [22, c.69].

113. УПАЛИТИ (-СИ), (-СА). Сильно зненацька вдарити [19, c.568].Гадаю собі: ото зараз упалить град, бадю, бадю, піде хліб унівець[22, c. 86].

Ф

114. ФАЙНО, діал. присл. Гарно, приємно [21, c.551].Таже він рано відв'єзав її та й казав, аби файно вбраласи, бо підуть на храм [22,c. 87].

115. ФАСОЛЯ, і, жін., діал. Квасоля[21, c. 567].Марійка вишивала собі рукави, такі у фасольки [22, c.102].

116. ФИЛ, -у, заст. Різновид, ґатунок[19, c. 588]. За малу филю був би-м си затєг [22, c.74].

Х

117. ХАРИТИ. Готувати[19, c.610].Вже, небоже, мусиш завтра прихарити канцелярію, бо, аді, прийшло письмо, що дохтор приїде [22, c.78].

118. ХЛИПАТИ, аю, аєш, недок.розм. Рухаючись, видавати плескіт хлюпати[21, с. 76].Аді, видите, як плаче, та на кого, на мене? На мене, газдине моя? То я тебе вікорінував на старість із твої хати? Мовчи, не хлипай, бо ти сиві кіски зараз обмичу, та й підеш у ту Гамерику, як жидівка[22, с. 71].

119. ХОЛІТАТИСИ. Коливатися, гойдатися[19, c.614]. Придорожнє зілля і бадилля гойдалося, вихолітувалося на всі боки за возом і скидало росу на ті сліди[22, c. 67].

120. ХРАМУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Відзначати храмове свято, брати участь у цьому святі[21, с. 137]. А вона, бідна, в плач! Всі храмові іззираютси, як на чудо. А Тимофій, бачу, встав із-за стола та й: жінко, каже, марш додому! Та так вони похрамували. Як вертали додому, то лиш бог один знає [22, c. 88].

Ц

121. ЦАЙГОВИЙ. Виготовлений з цайгу, чи цайґи, ?фарбованої бавовняної тканини фабричного виробництва [19, c.617].Він ішов зі старою, згорблений, в цайговім, сивім одінню і щохвиля танцював польки[22, c.77].

122. ЦАЛКОМ, присл. Повністю, точно [19, c.618]. Чорне лице гет цолком і руки[22, c.80].

123. ЦИНТОЛЯ, -і, ж. Корова світло-червоної масті [19, c.625].Лиш мене, каже, припорпають, а мій Тимофій все пустить ? що до цинтля[22, c. 85].

124. ЦУКНУТИСИ. Злякатися [19, c.633].Потім мене такий туск напав, що-м чиколонки гриз і чупер собі микав, качєв-єм си по соломі, як худобина. Та й нечисте цукнулоси до мене [22, c.74].

Ч

125. ЧИКОЛИНОК, -нка, ч. Суглоб пальця [19, c.641].Потім мене такий туск напав, що-м чиколонки гриз і чупер собі микав, качєв-єм си по соломі, як худобина[22, c.74].

126. ШУРУВАТИ. Згруб. Забиратися геть[19, c.680].Ой правда, шо дурна! Друга жінка та й дітий нема. Та най бичоловікови яка примха саласи, та й шуруй, бабо, під чужіплоти[22, c.87].

Щ

127. ЩЕЗНИК, -а, ч., заст. Чорт [19, c.681]. Та я тобі амінь зроблю! Та й знов літав, як несповна розуму, по тоці…. Відай, воно правда, що він ще іззамолоду купив собі щезника [22, c.85].

Я

128. ЯКУРАТ, незм. Якраз, саме так [19, c.18].Якурат вона надійшла, примовила хлопцеві та й, як то, знаєте, пошта, ? сіла та й розповідає.

діалектизм фонетичний синтаксичний лексичний



2. АНАЛІЗ ЛЕКСИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

2.1 Фонетичні особливості

Характеристика вокалізму:

1) склад вокалізму говірки - шестифонемний [а],[е], [и], [і],[у],[о];

2) уживання голосних переднього ряду[е], [и], [і] замість нормативного [а] після м'яких приголосних: подвір'є, щастє, здоров'є, дєкувати, десіть, чіс, вібічіти, шінувати ,дітем, уважієте, колідувати, післі, мнєгкий;

3) [и] замість [і], замість [о], замість [е], замість [а], замість [у] : ти (вказівний займенник множини ті), воріг, мозиль, нарід, лижка, ци ( замість це), дітий, киптар;

4) [і] замість [и], [о]:глібоко, припіс, вібір, пігнути;

5) [а] замість [о]: зазуля;

6) [о] замість [і] та [у]: войсько , бодяк;

7) відсутність протетичного приголосного перед голосним [о]: озміт;

8) наявність протетичного [г] перед голосним[а] на початку слова: Гамерика.

Характеристика консонантизму:

9) оглушення дзвінких у кінцевій позиції слова: черес,приспа;

10) звук [ў] (графічно в) відповідно до літературного [л] у кінціскладів: стів , горівка;

11) твердий приголосний [с] у кінці слів замість м'якого: хтос, шос, якос, цес, вес, дес;

12) уживання приголосних: [в] замість [м] (вандрувати); [д] замість [т] (данец), замість [н] (кождий); [г] замість [ґ](грунт,газда); [дз]замість [з] (мадзур, дзелений); [с] замість [ш] (слюб); [ц] замість [ч] (ци(сполучник чи); [н] замість [л] (капітан); [н] замість [м] (напа); [х] замість [к] (дохтор); [ч] замість [ш] (вінчувати);

13) наявність явищ метатези(машір), аферези (д'бабі, д'жінкам).

2.2 Морфологічні особливості

До специфічних лексико-морфологічних ознак покутського діалекту в мові творів В. Стефаника належать:

1) скорочені форми інфінітива на -чи: втечи, мочи, лячи;

2) дієслівні форми минулого часу з залишками давнього перфекта: ладав-сми, відбув-сми, гадав-єм,як-єм,був си;

3) частка -си у зворотних дієсловах відповідно до літературної -ся: напитиси, обітриси, дивуйтеси,говорилоси, гніваєси,лишилоси;

4) енклітичні та скорочені форми займенників: твої,нічо,го,ми;

5) особові форми дієслів із зміною дієвідміни: сплють;

6) род. відм. мн. іменників ІI відміни з флексією -ів: селів;

7) ор. відм. одн. іменників із флексіями -ов, -ев на місці літературних -ою, -ею: дитинов, руков, ногов, грушков, воловодов, могилов, водицев;

8) форми дієслів умовного способу з часткою бих, що походить від форми давнього аориста дієслова бути: бігме бих не пішов.

9) вираження майбутнього часу дієслів сполученням інфінітива з формами допоміжного дієслова: му робити, меш сидіти;

10) скорочені форми дієслів наказового способу: бер, кладь.

2.3 Словотвірні особливості

До лексико-словотвірних особливостей слід віднести:

1) дієслівний префікс ві- на місці нормативного ви-: вібачійте, вірвати, вітримати;

2) утворення із суфіксом -оньк- відповідно до літературного -еньк- : дрібонький, сухонький, тихонький, потихоньки;

3) прикметниковий суфікс -цький замість літературного -ський: люцький, панцький, свинцький, наймицький.

2.4 Синтаксичні особливості

Діалектні відмінності синтаксису покутсько-буковинського говору виявляються у структурі словосполучень, зокрема прийменникового та безприйменникового керування: Десь я побіг за рискалем [22, c.76].Їхав дорогою поміж полями на бриці міхів [22, c. 96]. Незабаром прибігла поліція, тверезила голодняків[22, c.87].

Велика кількість безсуб'єктних речень пояснюється тим, що колишній перфект у південно-західних говорах залишив значні сліди, тому вживання безсуб'єктивної фрази не веде до семантичної неповноти речення, оскільки вказівка на особу здійснюється енклітиком допоміжного дієслова колишнього перфекта: Щос би-м сказав, та най мовчу, най шіную образи в хаті і вас, яко грещних [22, c.71]. А як їхав-єм до міста, то-м дзумбелав[22, c.79].

Розглядаючи діалектні особливості синтаксису складного речення, можна впевнено сказати, що вони в основному зводяться до вживання окремих сполучників, невластивих літературній мові. Це стосується деяких підрядних структур, зокрема умовно-часових та мети. Більшість зафіксованих синтаксичних структур, вжиті новелістом, поширені по всій південно-західній Україні.

До діалектного синтаксису в мовотворчості В. Стефаника також можна віднести:

· Прийменник до з родовим відмінком іменника: Кождий, заки входив до хати, висікався усінях,обтирав ніс полою від кожуха і долонею ще доправляв [22, c. 78].

· Активне використання сполучника та й:Е-ех, мой, як тобов грєну, та й по нитці розлетишси, який же-с тєжкий [22,c.86]Піт із-за кожного волоска просік, та й так ми солоно в роті, аж гірко. Ледви я добивси на гору[22,c.90].

· Сполучник а вживається із значенням не протиставним, а єднальним: Пив, а пив, а пив; пропив букату, пропив город, а тепер хату продав [22,c.82].

· Використання сполучника мети аби, абисте: Kоби ти, брате Василю, і ви, мамо, аби-сте за мої діти дбали. Аби їм голову у суботу змити, а в неділю білу сорочку аби дати. Аби вони чорні не ходили, аби їх нендза не їла [22, c. 101].

· Уживання підсилювальної частки але та вигуку аді : Ось дивись Та й, аді, так сталоси, як небіщик віщував [22, c. 85]. Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкіра з колін обскакує [22, с.68].

2.5 Лексичні особливості

Різноманітність лексико-семантичних груп діалектизмів вказує на широкий спектр лексичних діалектизмів, використаних В.Стефаником у збірці «Камінний хрест». Тому вважаємо за необхідне, в такому разі, звернути дослідницьку увагу на тематичний критерій диференціації лексичних діалектних одиниць. Найбільш уживаними лексичними діалектизмами є групи на позначення:

1) процесів, почуттів, дій людей: банувати, вандрувати, вгатити, вінчувати, гадкувати,глипати, дзумбелати, загріти, законтентовувати, здоймати,зщірувати, ймити, колінкувати, лицитувати, лупати, лучати, мельдуватиси, микати, моцуватиси, обтулювати, пацити, перепорпати, пігнути, пражити, рунтати, скарпавіти, термосити, тручати, упалити, харити, хлипати, холітатиси, храмувати, цукнктиси, шурувати;

2) одягу, елементів зовнішнього вигляду людини: дранка, лантух , окрайка, сардак;

3) побутових предметів і речовин, господарчих будівель: бервено, загата, колешня, коновка, оденок, сопуха;

4) рослин і тварин: бараболя, бузько, корч, нендза, сверщок, солімка , фасоля, цинтоля;

6) абстрактних понять, почуттів, явищ: патороч, сапання, слюб;

7) прислівники, сполучники, прийменники, вигуки: аби,аді, але, безпешно, бігме, борзо, відци, доста, заки, май, мус, най, незабавки, ніц, славайсу, файно, цалком, якурат;

8) людей за родом діяльності та людських якостей:газда дохтор, зарібний, зробок, кальвін, лайдак, паршєк, рабівник, різничка, сарачя, угурний;

9) громадських відносин: віче, нотаруш, радний.

Також ми виокремили ряд діалектизмів, які не відносяться до жодної з груп: бульбона, волічка, горівка, дулішній, звізда, кавалок, кицка, луфко , мінута, млака, обкидок, обцас, п'єтка, рийка, рискаль, рихт, солонина, струнва, трунок, фил, чиколинок, щезник.

Аналізуючи тематичні групи діалектних лексем зі збірки «Камінний хрест» В. Стефаника, можна зробити висновок, що діалектизми на позначення предметів побуту і традиційного одягумайже відсутні в новелах. Це дає можливість говорити про те, що В. Стефаник як письменник-експресіоніст вдавався більше до з'ясування психології людей, а не до описів природи, побуту, звичаїв, оскільки його головною метою було розкриття характеру людини зсередини, її переживань і пошуків життєвих пріоритетів.



ВИСНОВКИ

Великий майстер трагічного слова Василь Стефаник у збірці новел «Камінний хрест» використовує покутські діалектизми на всіх мовних рівнях: фонетичні, словотвірному, морфологічному, синтаксичному.

Василь Стефаник використовує діалект як один із основних художніх засобів, потрібний не тільки для створення образів, але й для відтворення мовними засобами типової атмосфери сільського життя на Покутті. Тому діалоги героїв-селян і їх монологічна мова в новелах зі збірки «Камінний хрест» В. Стефаника насичені елементами покутсько-буковинського говору. Саме мовні партії персонажів у новелах В. Стефаника - це художній синтез говіркових особливостей.

Можна з впевненістю говорити, що В.Стефаник не вдається до стилізації покутсько-буковинського говору, так як письменник був носієм цього діалекту. Широкий спектр використання власне лексичних діалектизмів автором може викликати труднощі для сприйняття тексту, проте завдяки органічному поєднанню покуто-буковинського говору у словесній тканині створюється своєрідний художній стиль В. Стефаника.
Діалектні особливості мови найвиразніше виявляються на фонетичному рівні. Найбільш характерною ознакою фонетичної особливості покутського говору є вживання голосних переднього ряду [е], [и], [і] замість нормативного [а] після м'яких приголосних, а також активний процес депалаталізації м'яких приголосних в кінці складу. Не менше місце в мові В.Стефаника посідають морфологічні діалектизми, що являють із собою залишки старих дієслівних перфектних і аористичних форм, виражені через енклітичні форми -ім, -єм, -м, -єс, -ис, -с і т.д. Фонетичні і морфологічні діалектні риси в новелах письменника надають мові місцевого колориту, емоційного звучання.

Отже, В. Стефаник творив західноукраїнським варіантом літературної мови з чітко вираженими рисами покутського говору. Завдяки цьому талановитий класик збагатив українську літературну мову вагомими стилістичними нюансами. Новели В. Стефаника служили і служать зразком мовної майстерності для пізніших українських письменників.



Список використаних джерел

1. Бевзенко С. П. Південно-західні діалекти // Українська діалектологія / С. П. Бевзенко. - К . , 1980.- С. 208-230

2. Горецький П. Й. Історія української лексикографії. - К., 1963. , 244 с.

3. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови: Посібник для пед.. ін-тів / Ф. Т. Жилко // К. : Рад. школа, 1955. - 316 с.

4. Жовтобрюх М. А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів // Мовознавство. - 1973. - № 1. - С. 3-15.

5. Закревська Я. Покутсько-буковинський говір // Українська мова : енциклопедія. -- К. : Українська енциклопедія, 2000. ? Режим доступу: ISBN 966-7492-07-9.

6. Зеленько А. В. Взаємодія загальномовного й діалектного як один з компонентів творчої манери В. Стефаника / Зеленько А. // В. Стефаник і українська культура: Тези. - Івано-Франківськ, 1991. - Ч. 2. - С. 34-37

7. Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова / Кобилянський Б.В. - К.: Рад. школа, 1966. - 277 с

8. Матвіяс І. Г. Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові // Мовознавство. - 2007. - № 1.

9. Матвіяс І. Г. Взаємодія української літературної мови і територіальних діалектів на всіх етапах історичного розвитку української літературної мови. К. : 1972. - С. 3-6.

10. Матвіяс І.Г. Відображення особливостей говорів у мові української художньої літератури / Матвіяс І.Г. // Мовознавство. - 2008. - №6 - С. 3-12.

11. Матвіяс І. Г. Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника Культура слова. ?2010. ?№ 2. - С. 13?17.

12. Мацько О. М., Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Стилістика української мови: Підручник для філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К. : Вища школа, 2003. - С. 431-45

13. Монахова Т. В. Українська діалектологія : [навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.] / Тетяна Василівна Монахова. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - 128 с.

14. Онишкевич М. Й. Про складання словника бойківського діалекту / М. Й. Онишкевич // Праці X Республіканської діалектологічної наради : АН УРСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; [відп. ред. Ф. Т. Жилко]. - К. , 1961. - С. 114-125

15. Плющ П.П. Слово з глибин чужого серця. Із спостережень над мовою і стилем новел В. Стефаника. - Мовознавство, 1972. - №2.

16. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - К.: Наукова думка, 1993. - 248 с.

17. Русакова О. Рівнорядний таксис простого ускладненого речення в мові новел Василя Стефаника / О. Русакова // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Вип. 25/26. - Івано-Франківськ, 2010. - С. 250-254.

18. Руснак Н. О. Лінгвокогнітивні та прагматичні виміри діалектних текстів буковинських говірок: монографія / Н. О. Руснак // Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці: Чернів. нац. ун-т, 2009. - 447

19. Словник буковинських говірок / За ред. Н. В. Гуйванюк. - Чернівці: Рута, 2005. - 688 с.

20. Словник діалектизмів, запозичень та застарілих слів в українській мові Вадим Карпенко (уклад.). - К.: Видавець Вадим Карпенко, 2008.

21. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. -- К.: Наукова думка, 1970--1980. -- Т. 1-11.

22. Стефаник В. Вибрані твори / Василь Стефаник. - К.: Державне видавництво художньої літератури, 1962. - 250 с.

23. Чорнецький Я. Зміст термінів «мова», «діалект», «жаргон» у творчому доробку В.Стефаника // Проблеми української термінології. - Львів, 1998. - С. 312 - 315.

Размещено на Allbest.ur

...