Методологія дослідження структурно-семантичних параметрів дієслів-інновацій німецькомовної публіцистики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія дослідження структурно-семантичних параметрів дієслів-інновацій німецькомовної публіцистики

Завгородня А.А., аспірант

Анотація. У статті розглядається основна методологічна база, необхідна для проведення дослідження структури та семантики дієслів-інновацій у публіцистиці німецької мови, описується загальна характеристика методів, наводяться та аналізуються приклади зі статей німецькомовних видань.

Ключові слова: методологія, метод, прийом.

Постановка проблеми. Щодня мова збагачується новими словами, які з'являються у різних галузях людської діяльності. Вони можуть як відображати нові явища чи предмети, так і називати вже відомі новими іменами. Найчастіше неологізми (інновації) зустрічаються у розмовному, художньому та публіцистичному стилях, в яких використовується «живе мовлення». Переважну частину інновацій складають іменники, значно менше нових прикметників та дієслів, саме тому завданням нашої роботи є розгляд способів дослідження структурно-семантичних параметрів нових дієслів німецької мови, які вперше з'являються у публіцистиці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом з'являється багато наукових праць, присвячених дослідженню неологізмів або інновацій, проте увага більшості з них прикута до аналізу всього лексичного складу мови, основу частину якого складають іменники (О.В.Тупахіна, О.В.Горбач, О.В.Мащенко, Н.О. Моісєєва, Т.М. Полякова, С О. Шестакова, М.І.Романюк). Дослідженням саме структури та семантики нових слів займалися М.В. Бойчук, А.В. Янков, Н.В. Ляпунова. Про стан методологічної бази на сучасному етапі можна довідатися або з книжок із загального мовознавства М.П. Кочергана та А.С. Зеленька або ж зі спеціально присвячених цьому питанню роботах, (наприклад, «Основы научных исследований и организация научно-исследовательской деятельности» О.І. Пушкаря).

Мета статті - розгляд методологічної бази мовознавства та побудова результативної моделі застосування методів для ефективного дослідження структури та семантики дієслів-інновацій, які нещодавно з'явилися у німецькомовних публіцистичних виданнях.

Виклад основного матеріалу дослідження. Отримати достовірні результати розвідки означає грамотно провести дослідження. Така грамотність полягає у правильному виборі та порядку застосування методів. Методом називається система прийомів та способів вирішення певного завдання. Сукупність методів, застосованих у певній послідовності, складають методологію окремого дослідження або навіть науки [1, с. 20; 2, с. 42-43].

Варто також згадати про прийоми та способи, які не слід ототожнювати з методами, оскільки вони є їх складовими елементами. Такі поняття, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння, слід все ж таки віднести до прийомів, адже по-перше, вони застосовуються різними методами і на різних етапах дослідження, а по-друге, вони є загальнофілософськими поняттями, логічними операціями, пов'язаними з мисленнями, які застосовуються не лише в науковому пізнанні, а й у повсякденному житті [3, с. 81-84]. Тому їх ми вважатимемо прийомами наукового дослідження.

Розрізняють загальнонаукові та спеціальні методи. За- гальнонаукові методи можуть застосовуватися будь-якою наукою, а спеціальні характерні тільки для окремої галузі знань: чи то фізики, хімії або ж лінгвістики [1, с. 21]. До речі, методологічні прийоми, про які згадувалося вище, можуть застосовуватися як в загальнонаукових, так і в спеціальних методах.

Розглянемо методологічну базу дослідження структурно-семантичних параметрів дієслів-інновацій німецькомов- ної публіцистики. Серед загальнонаукових методів (формалізація, аксіоматичний метод та гіпотетико-дедуктивний метод) [4, с. 324] у нагоді стане останній, суть якого полягає у зборі фактичного матеріалу з німецькомовних публіцистичних видань; в опрацюванні цього матеріалу: його струк- туруванні, систематизації, узагальненні; у висуванні робочої гіпотези та перевірці її правильності [1, с. 36].

Лінгвістична методологічна база пропонує цілий спектр методів, які поділяються на такі основні групи: класичні (описовий, порівняльно-історичний, зіставний, метод глотохронології та лінгвогеографії), структурні та соціо- і психолінгвістичні [1, с. 21-24]. Ключову роль серед класичних методів відіграє описовий, який розкриває структурну природу дієслів-інновацій. За його допомогою спочатку виділяються одиниці дослідження, у нашому випадку це дієсло- ва-інновації, а потім сегментуються на складові елементи, тобто морфеми з подальшою інтерпретацією (описом) та класифікацією цих одиниць. Описовий метод має у своєму розпорядженні також прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретації. Суть першої полягає у зв'язку лексичних одиниць з позамовними чинниками (з носіями мови, денотатами тощо), а другої - у зв'язку з іншими мовними елементами. Внутрішня інтерпретація оперує так званими парадигматичною та синтагматичною методиками. Парадигматична уможливлює об'єднання мовних одиниць, що досліджуються, у тематичні групи, що є складовою семантичного аналізу одиниць. Синтагматична ж методологія розглядає зв'язки досліджуваних одиниць з іншими мовними одиницями, що не входять у систему дослідження структурно-семантичних параметрів дієслів-інновацій [1, с. 37-41; 5, с. 360-361]. Структурні методи лінгвістичних досліджень складають чотири компоненти: дистрибутивний метод (розглядає оточення досліджуваних елементів), метод безпосередніх складників (описує мовні одиниці у вигляді ієрархії складових елементів), компонентний аналіз (досліджує семантичну структуру одиниць) та трансформаційний аналіз (розкриває можливості зміни форми одиниці зі збереженням семантичного змісту) [6, с. 13].

Метод дистрибутивного аналізу заслуговує на увагу під час відбору фактичного матеріалу для дослідження з публіцистичних видань. Оскільки предметом розвідки є дієслова, то за допомогою дистрибуції можна легко виокремити цю частину мови з тексту: за закінченнями неозначеної форми (інфінітиву) -en або особових закінчень -e, -(e)st, -(e)t, -en, за типовими дієслівними суфіксами -ier, -izier, за позицією у реченні (дієслово-присудок у простому розповідному, а також у головному складному реченнях завжди знаходиться на другій позиції; у підрядних реченнях та реченнях з модальними дієсловами - на останньому місці), за наявністю підмета, вираженого іменником або займенником перед (з прямим порядком слів) або після дієслова-присудка (зі зворотнім порядком слів) [5, с. 373].

Таблиця 1

Компонентний аналіз дієслів kaputttragen і tragen