Етичність та культура мовлення

Козлова О.С.

Київський університет імені Бориса Грінченка

Стаття продовжує цикл публікацій автора з проблем виявлення конфліктогенного та неконфліктогенного характеру взаємодії максим спілкування, а також дослідження етичності та культури мовлення в англомовному діалогічному мовленні.

Ключові слова: етика, етичність, комунікативний процес, культура мовлення, культура спілкування, конфлікт, максими спілкування.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Запорукою успішного діалогу є культура, а саме культура спілкування (частина культури поведінки комуніканта, яка виражається головним чином у мовленні, під час взаємного обміну репліками), та культура мовлення (уміння правильно говорити та писати, використовувати слова та висловлювання відповідно до мети та ситуації спілкування) [4, 35]. Дотримання етичних та культурних принципів є важливими характеристиками ідеального комуніканта, а їхнє недотримання призводить до збою повноцінного процесу спілкування. Учасник спілкування ставить перед собою основні пізнавальні завдання, які мають вирішитися у мовленні: виявляти наміри інших учасників спілкування; оцінювати характер співрозмовника; мати власні судження щодо переваг та недоліків комуніканта [2, 27].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основним завданням нашого дослідження є зосередження уваги на культурі спілкування та мовлення, а також виявлення та аналіз дотримання чи недотримання комунікативного кодексу в англійському діалогічному мовленні. Новим є те, що досліджується поняття етичність та культура спілкування з погляду дотримання/недо- тримання максим принципу спілкування. Вони допомагають учасникам спілкування досягти партнерської взаємозгоди.

Поряд із цими завданнями спілкування комуніканти роблять акцент на основні критерії культури мовлення: правильність, комунікативна доречність, точність висловлювання, логічність, виразність та доступність викладення, чистота мовлення, різноманітність засобів вираження та естетичність [4, 36-38]. Такі критерії виконують у комунікативному процесі корегуючу функцію, спрямовують учасників на компромісне вирішення справи, уникають моментів, що ведуть до руйнування дружньої чи нейтральної атмосфери інтеракції.

Мета статті полягає у спробі дослідження комунікативних принципів спілкування з до- © Козлова О. С. Етичність та культура мовлення триманням/недотриманням основних критеріїв культури мовлення, а також детальний аналіз етики спілкування в англійському діалогічному мовленні.

Предметом дослідження є комунікативні максими у діалогічному мовленні, що має кон- фліктне/неконфліктне спрямування. Об'єктом - є етичність та культура мовлення. Дослідження проведено на матеріалі мікродіалогів, вилучених з художньої літератури.

В своїй праці “Американський етикет” Е. Поуст дала визначення поняттю ідеальна розмова. На її думку, це обмін думками, а не однобічна демонстрація дотепності чи ораторських здібностей. Для того, щоб розмова була бездоганною, комуніканти мають дотримуватись таких постулатів: спокою (оскільки найбільше помилок у розмові припускає не той, хто мало говорить, а той, хто розмовляє багато); продуманості усі помилки в розмові спричиняються непродуманістю, тобто спричинені відсутністю поміркованості); дотепного гумору (бо манера розповіді, інтонація, особистісне забарвлення мови захоплюють слухачів); здатність до пошуку тем, ініціативності (розмова - не перегони, де треба мчати із запаморочливою швидкістю); вміння уникати болючих тем (критики, релігійних переконань або політичних поглядів) та грубих проявів нетактовності, не зовсім вдалих зауважень) [9, 49-54].

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглянемо на прикладах вплив вищеназваних завдань та постулатів на перебіг діалогу, з'ясувати, які комунікативні принципи частіше за все порушуються і чи здатні вони спрямувати діалог у конфліктне русло:

`What's going on?' I looked at them all one by one. Then another strange thing happened my dad spoke first. `Sit down, Faith, ' he said. He began to finger the knuckles on his hand, feeling each one in turn. `No, I won't sit down. ' Співрозмовник завчасно попереджує своїх опонентів про те, що він налаштований негативно стосовно сприйняття нової інформації. Це яскравий приклад порушення максими симпатії, коли доброзичливість ігнорується. Dad started, `Your mum and me, ' then faltered. He began again, `Me and your mum, ' and stopped. He went back to, `Your mum and me.' He was onto, `We,' when I said, `What?' У цьому прикладі комунікант супроводжує свою невиразну фразу, в якій він постійно змінює порядок слів (Your mum and me), користується різноманітними невербальними засобами, що уповільнюють процес передачі інформації. Мовцю важко зробити самостійний комунікативний крок, дотримуючись логічності викладу та чистоти своєї промови. Це для нього своєрідна тактика - зробити акцент на важливості саме фактів. Реципієнт вважає діалог із батьком не зовсім доречним, тому відмовляється виконувати його накази, порушуючи тим самим одну з максим ввічливості - згоди “не заперечуй”. Згодом ситуація у наведеному діалозі дещо змінюється: Carl's lighter clicked and he blew out cigarette smoke. Mum said, `Carl don t smoke those filthy thing in here. ' And Carl, instead of leaving to drag on his fag in the privacy of any other room, stumped it out in the ashtray and stayed sitting. That made my knees feel very weak and I had to sit down. У цій розмові, крім викликаного роздратування батька, хлопець проти своєї волі потрапляє в атмосферу загострення відносин між матір'ю та Карлом. Це другорядне перевантаження основної суперечки змушує хлопця безпосередньо виконати попередній наказ батька - сісти. Продовжимо розгляд подальшої ситуації : `Come, Wade, ' mum said, looking impatiently at my dad who had still not completed a sentence. `Your mum and me are thinking of going back home, ' dad saidfinally. (А. Levy, р. 43).

Батько не втратив головної лінії свого повідомлення й довів її до кінця, однак воно вже втратило свою прагматичну цінність для слухача під впливом відволікаючої жестикуляції та внутрішніх конфліктів інших учасників спілкування. У вербальному повідомленні батька не було закладено максимум інформації та невербальних засобів, які б допомогли декодуванню інформації, тому реципієнт (хлопець) відволікається на інші зовнішні подразники й відхиляється від основної теми розмови, що і стало недотриманням максими відносин. Усі учасники діалогічного мовлення не дотримувалися цієї максими, вони не були об' єднані загальною темою, а батько своєю невиразністю та неточністю не зміг залучити оточуючих до “здорового” діалогу. Разом із тим, конфлікт розсіявся і не набув сили, оскільки для його виникнення потрібна була загальна зацікавленість та розбіжність поглядів на одну чи кілька тем.

Розглянемо ще один сімейно-побутовий діалог з ускладнюючим моментом: `So! ' said her father furiously, `Friend Gareth is still on the scene is he, poking his nose into things that don't concern him! And you, Alwena, going behind my back yet again, it seems. ' `I'm not going behind your back, ' said Alwena. `That's why I'm telling you. ' She paused, facing him steadfastly. `I had to know, Daddy. It's my life. I have a right to know. 'Батько має вагомі аргументи на користь своєї позиції, а невербальні жести доньки свідчать про її нестримне бажання довести власну правоту і отримати достовірну допоміжну інформацію для логічного завершення акту спілкування.

Тепер розглянемо ще більш ускладнену частину цього діалогу:

`So you don't believe your mother and I know what's best for you any more? That we want to protect you and look after you? ' `I'm not the child Daddy, ' said Alwena. `I'm not a bit like a child. I'm not going to die when I'm 27 just because she did. You think because she had the same illness as me I'm going to die like she did. You think I've only got twelve more years like she had.' She lost the thread of what she wanted to say and broke off, panting a little in agitation. `I've never heard such a silly story in my life '.(М. Oldham, р. 199).

У цій частині діалогу ми спостерігаємо яскравий приклад невеликої суперечки між батьком та донькою: остання намагається аргументовано й виразно відстоювати власну думку. Її мовлення чисте, без збоїв та помилок, але під кінець діалогу через підвищену емоційність вона втрачає головну ідею свого висловлювання: She lost the thread of what she wanted to say and broke off... Проте батько це відчуває і завершує діалог фразою, яка свідчить про розбіжність інтенцій комунікантів: `I've never heard such a silly story in my life '.

Ситуація має вигляд диспуту, де кожний з учасників має право викласти своє бачення складності ситуації. Ніхто з опонентів не має права висловити заперечення, поки учасник не завершить висловлювання - це є негласне правило етикету мовлення, як і вміння слухати та влучно робити свій комунікативний внесок. Реакція батька в кінці діалогу виявилася не зовсім тактовною. Він засуджує позитивність оцінки ситуації своєї дочки, а це є порушенням однієї з максим принципу Ввічливості - максими згоди. Її недотримання викликало невелику сварку, у якій немає переможців, усі залишилися при своїй думці.

Існують певні правила ведення розмови, які можна назвати етикетом мовлення. Формули мовного етикету несуть у собі позитивний заряд, що має спрямування на самого співрозмовника. Вони допомагають швидше досягти бажаного для комуніканта результату. Звісно, при цьому ефект може бути підсилений невербальними засобами, які також узгоджуються з нормами етикету (потискання руки під час привітання, доречне мовчання під час слухання, помірна жестикуляція, міміка тощо). Етикет, який регулює поведінку людини в стандартних ситуаціях, є важливою складовою частиною культури. Ситуативність - найважливіша риса мовленнєвого етикету. Зі зміною комунікативної ситуації змінюється й комунікативна поведінка людини [8, 147], оскільки в процесі спілкування учасник має настанову змінити або підтвердити бачення індивіда щодо оточуючого середовища.

Діалог у більшості випадків є незапланованим, ситуативним процесом, де учасники мають певні налаштування на нейтральність, позитивність або конфліктність, а також всі учасники об'єднані загальною тематикою, до того ж їхня поведінка може бути прогнозованою для оточуючих. Поведінка становить собою образи, що проявляються зовні та стереотипи дій, що були засвоєні індивідом внаслідок свого або чужого життєвого досвіду. Поведінка може виступати як результат спонтанних особистісних проявів [5, 37]. Слід дотримуватися етичних принципів поведінки в конфлікті, якщо прагнути до вирішення конфлікту й, навпаки, за будь-якого їхнього порушення конфлікт може розгорнутися ще з більшою силою [6, 143], або взагалі діалог не буде мати сенсу та обов'язкового елементу - інформаційного навантаження.

А. Т. Ішмуратов [7, 143-144] запропонував класифікацію етики спілкування, що допомагає нам з'ясувати поведінку комунікантів, які прагнуть до позитивного та безконфліктного спілкування навіть тоді, коли їм необхідно знехтувати одним чи кількома важливими комунікативними принципами:

Етика аудіювання (взаємне прагнення слухати, чути, правильно, без викривлень інтерпретувати інформацію під час конфлікту). Розглянемо відповідний приклад:

Nita: Your mother's coming back.

Alex: Will I see you again?

Nita: Maybe. Відповідь коротка і потребує подальшого пояснення.

Alex: Will I thought?

Nita: I'll be at the bus stop. Відповідь знову коротка і незрозуміла для подальшої інтерпретації Алекса. І він знову етично вголос дає своє пояснення: Alex: I mean see you.

Nita: I know what you mean.