Конотативно марковані іменники на позначення осіб у сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Постановка проблеми. Конотативність у мові відіграє важливу роль для передачі емоційності, образності, експресивності та оцінності. Проблематика конотативності є предметом постійного наукового пошуку. Теоретичні дослідження таких вчених, як В.І. Шаховський, А.В. Філіпов, Й.А. Стернін, В.І. Говердовський, Г.В. Колшанський, В.З. Панфілов, Л.Г. Барлас, В.М. Телія, Д.Н. Шмельов, присвячені різноманітним аспектам конотативності у «вузькому» та «широкому» змістах. У вузькому розумінні конотація - це компонент значення мовної одиниці, що виступає у вторинній для неї функції найменування, який доповнює при вживанні в мовленні її об'єктивне значення асоціативно-образним уявленням позначуваної реалії на основі усвідомлення внутрішньої форми найменування, тобто ознак, співвідносних з буквальним смислом тропа чи фігури мовлення, які мотивували переосмислення виразу. У широкому розумінні конотацією є будь-який компонент, який доповнює предметно-поняттєвий (чи денотативний), а також граматичний зміст мовної одиниці і надає їй експресивної функції на основі відомостей, співвідносних з емпіричним, культурно-історичним, світоглядним або морально-естетичним знанням носіїв мови, з емоційним чи ціннісним ставленням мовців до зображуваного.

Деякі дослідники розуміють під конотацією зміст, для котрого денотативна система служить вираженням, а сам зміст визначається в результаті виокремлення із тексту денотата. Конотативна система - це система, план вираження якої і є знаковою системою. За Р. Бартом, конотація проявляється всередині експресивного, стилістичного та емоційно-експресивного забарвлення об'єкта денотації та зміста слова.

Російська дослідниця В.М. Телія відзначає, що конотативне значення довгий час залишалось на периферії мовознавчих досліджень через необов'язковість цього компонента для значення лексичних одиниць, оскільки не всі слова містять конотацію. Проте проблема раціонального й емоційного, чуттєвого і свідомого, суб'єктивного та об'єктивного залишається надзвичайно важливою та актуальною на даному етапі розвитку мовознавства. Тому актуальність нашого дослідження полягає в систематизації та узагальненні теоретичних поглядів дослідників на проблему конотативності та функціонування конотативно маркованих іменників на позначення осіб в сучасній німецькій мові. Конотативний компонент розглядається як додатковий, факультативний елемент лексичного значення слова.

Об'єктом дослідження є конотативно марковані іменники на позначення осіб сучасної німецької мови, предметом - принципи їх семантичної класифікації на основі виділених емоційно-маркованих сем. Матеріалом дослідження є вибірка іменників на позначення осіб у сучасній німецькій мові, отриманих з тлумачного словника Дуден, словників синонімів та антонімів сучасної німецької мови та словника неологізмів за редакцією У Квастгофа.

Н.М. Наер вважає, що перше визначення конотації запропоновано Л. Єльмслевим та В. Шмідтом. Дослідниця однією з перших вводить поняття конотатора. Мовні величини, на котрі посилається конотація, і називаються конотаторами. Ними можуть бути як лексичні, так і граматичні (морфологічні та синтаксичні) форми, структура тексту та пропуски в тексті. Якщо взяти до прикладу вислів: «DerLehrer, HerrX, erklдrtdenStoffsehrklar», лексема Herr вжита і звучить в даному випадку нейтрально. Можна навіть припустити, що в цьому прикладі іменник на позначення особи «вчитель» має конотацію «поваги, визнання». Якщо ж взяти до прикладу інше речення: «Die Herrenin Pentagonhabensichverrechnet», то в даному випадку в нас позначення особи Herr «чоловік» вже несе в собі негативну конотацію, яка передає критичний настрій «ненависті, обурення, зневаги».Аналогічно Л.Г Барлас зазначає, що конотативність - це теж інформативність, тому точнішим буде розмежування на власне (чи основну) інформативність і конотативну (чи додаткову) інформативність.

Соціокультурний компонент в поняття конотації було введено в мовознавство Л. Блумфілдом, котрий виокремив семантичні конотації, які не відносяться безпосередньо до сфери знання, та конотації, що мають емоційну основу. В першій групі Л. Блумфілд виділяє певний рівень мовлення, зумовлений соціальними, регіональними та культурними факторами. До цієї ж групи він відносить конотації, котрі з'являються в запозичених словах. Наявність екстралінгвістичних факторів в понятті конотації призвело до того, що деякі лінгвісти вирішили віднести конотацію не до області вивчення лінгвістики, а в сферу прагматики та семіотики.

Якщо брати до уваги макрокомпонети, то до ядра відносять денотативний макрокомпонент, а конотативний і емпіричний зараховують до периферії. Денотативний макрокомпонент - це основний компонент лексичного значення слова, він передає властивості та ознаки предмета номінації. Іноді конотативні семи можуть бути дуже яскравими та передавати емоційність й оцінність, а також деякі стилістичні чи інші функціональні семи. Конотативні семи містять в собі образно-асоціативні, емоційні або оцінні ознаки денотата. Зазвичай це не окрема ознака, а комплекс ознак, які важко вичленити. Представники широкого розуміння поняття конотації включають сюди емоційні, експресивні, оцінні та стилістичні семи значення.

В.І. Шаховський, роботи якого пов'язані з аналізом емотивності у мовній семантиці, стверджує, що «конотацією є лише емотивність слова, а всі інші, традиційно віднесені до конотації компоненти: експресивний, оцінний і функціонально-стилістичний, є не конотативними». На противагу цьому А.В. Філіпов відносить до конотації лише емоційно-стильовий семантичний зміст мовної одиниці, вважаючи, що оцінність у слові є елементом винятково денотативним, невіддільним від поняття, а експресивності слово набуває лише в мовленні. Хоча таке звуження поняття конотації є, на наш погляд, неправомірним, оскільки оцінка може бути і елементом конотації, і водночас елементом денотації. Конотація, так само як і денотація, може бути системною та оказіональною.

На нашу думку, найбільш конструктивним, підходом до конотативності є концепція І. Арнольд. Авторка розглядає конотацію як частину системного значення знака, відношення мовця до предмета мовлення, об'єкта мовлення, а також до інших учасників мовної ситуації. Як і інший будь-який компонент значення знака, конотація може бути мовленнєвою та оказіональною, проте її сутність не обмежується певною ситуацією. Авторка поділяє інформацію на два види: інформація, яка не пов'язана з актом комунікації, та інформація, пов'язана з учасниками та актом комунікації. Можливими складовими лексичного значення слова в мовленні є: а) понятійний зміст, який зазвичай називають предметно-логічним значенням; б) конотація, куди входить емоційний, експресивний та стилістичний компонент значення і куди необхідно зарахувати оцінний компонент, хоча він тісніше за інші компоненти пов'язаний з предметно-логічним значенням.

У роботі ми дотримуємося такого визначення: конотація - це сукупність емоційно-оцінних елементів, що супроводжують значення в реальному мовленнєвому акті, а також значеннєве нашарування психологічного та історико-культурного походження. Конотація протиставляється денотації як предметно-логічному компоненту значення, хоч таке протиставлення не завжди є послідовним і чітким. Так, на прикладі іменника на позначення особи Mann «чоловік» можна показати, як відтворені конотативні компонети та різні оцінні елементи значення: загальновживані: Mann, Privatmann, Ehemann, Hausmann, Vertrauensmann, Ersatzmann, Ehrenmann та ін.;

а) розмовні: Gemьsemann, Milchmann, Eismann, Gasmann, Zeitungsmann, Supermann, Muskelmann, Buhmann;

б) розмовні зневажливі: Hampelmann;

зневажливо: Lebemann; грубо зневажливо: Doofmann;

лайливі слова: Blцdmann, Weihnachtsmann (einfдltiger Mensch).

Класифікація сем як складників семеми здійснюється за різними ознаками: за відношенням до системи мови - узуальні й оказіональні, системні й особистісні, диз'юктивні й інваріантні; за розпізнавальною силою - інтегральній диференційні; за ступенем яскравості - яскраві й слабкі; за характером виявлення - емпліцитні й імпліцитні; за характером конкретного змісту - постійні й можливі; за відношенням до акту мовлення - актуалізовані й неактуалізовані. Зіставлення тлумачення слів, репрезентованих у досліджуваних нами словниках, дає підстави для виокремлення конотативно забарвлених іменників на позначення осіб у сучасній німецькій мові. Нижче наводимо класифікацію іменників на позначення осіб із конотативним забарвленням зневажливості до людини, котра має інтелект:

[Angeberei] Poser, Proll, KlugscheiЯer.

[verbales Verhalten] Blubber, Laberbackef-sack, Schwalli [Passivitдt] Gaffer, Rumsteher.

[Verhalten zu Frauen] Anmacher, AufreiЯer, Macho.

Schleimi, Arschkriecher, Modekriecher Klammer.

Langweiler, Unsympather, Nerver SpaЯmacher, Faxenmacher, SpaЯvogel Flippi, Chaot, Freak Druffi, Abfahrer, Kapputnick Loser, Panne, Niete.

Ruler, Winner.

Laschi, Schlaffi, Schlьffi, Hдnger.

[pos.] Hardgesotten, Hardcore, Brutalo.

[Intellekt] Eierkopf, Nerd, Hirni.

[Dummheit-Naivitдt] Blцdi, Blцdmann, Allesfresser, Knallkopf, Trottel.

[Psychische Verfassung] Depri, Schizzo, Psycho.

За П. Брауном, стилістично марковані іменники на позначення осіб утворюють найбільшу групу серед всіх іменників. Можна виокремити деякі сфери вживання, в яких найяскравіше представлена конотація маркованих іменників:

а) непрофесійна діяльність: Kaffeetante, Kampfhahn, Kilometerfresser, Mitesser, Morgenmuffel, Nachtschwдrmer, Topfgucker;

б) професійна діяльність: Himmelsgucker (жартівливе позначення професії Astronom), Holzwurm (грайливе найменування для Tischler), Klingelfee (жартівливе Telefonistin), Pillendreher (жартівливе Apotheker), Wetterprophet (жартівливе Meteorologe), SьЯwassermatrose (жартівливе Binnenschiffer);

в) сімєйні відносини: Erbonkel, Erzeuger, Gatterich, alte Herrschaften, Junior, Strohwitwe; конотативний мовленнєвий іменник

г) характер людини: Frechdachs, Brьller, Gerneklug, Grobian, Angsthase, Phlegmatikus, Pessimist, Schlauberger;

д) зовнішність людини: Blondine, Dickbauch, Dicke, KoloЯ, Lulatsch, Mondgesicht, Walkьre, Liliputaner;

е) вік людини: Mittelalter, Oldtimer, Oldie, дlteres Semester.

На рівні семантичного аспекту конотація - це різноманітні асоціації, пов'язані в сприйнятті мовців з тим або іншим позначуваним предметом, які можуть об'єктивуватися в переносних значеннях слова, фразеологічних одиницях та порівняннях на його основі тощо. Так, наприклад, іменники на позначення особи Quacksalber, DoktorOnkel та HalbgottinWeiЯ мають однакове денотативне значення і позначають професію лікаря, проте вони відрізняються один від одного власне конотативними, емотивними та оцінними властивостями. Іменник Quacksalber «Arzt oderДrztin, der mit obskuren Mitteln und Methoden Krankheiten zu heilen versucht» містить у собі конотативне забарвлення шарлатанства, лексема DoktorOnkel передає сімейну емоційність, а позначення особи HalbgottinWeiЯ наділене певною оцінністю в плані прирівнення лікаря до Бога.

Слова та словосполучення, насамперед іменники на позначення осіб, є найважливішими елементами для висловів із негативною конотативною характеристикою. Німецький дослідник П. Браун вказує на надзвичайну здатність німецької мови до критики. Виходячи з цього твердження, можемо назвати низку ознак та властивостей позначень осіб, які будуть конотативно маркованими та емотивно вираженими: ледачий: Faulpelz, Faulenzer, Faultier, Pflastertreter, повільний: Schlafmьtze, Trцdler, Trцdelfritze, Trцdelliese; нудний: Langweiler, Nцler, Stockfisch; слабкий: Schwдchling, Weichling, Hampelmann; боязкий: Feigling, Duckmдuser, Jammerlappen, Waschlappen; несамостійний: Herdenmensch, Masse, Trabant, Nachbeter; безталанний: Lackel, Tцlpel, Umstandskrдmer, Trampeltier; недосвідчений: Milchgesicht, Gans, Gimpel; неосвідчений: Primitivling, Plebs, Kleinrentner; педантичний: Pedant, Beckmesser, Schreiberseele; підлабузницький: Schleicher, Heimlichtuer, Schnьffler, Aufpasser; міщанський: Provinzler, SpieЯer, Biedermann; опортуністський: Opportunist,Kriecher, Gьnstling; скупий: Geizhals, Geizkragen, Knauser, Raffke; заповзятий: Ehrgeizling, Streber, Postenjдger; заздрісний: Neider,Neidhammel; зазнавацький: Piefke, Fatzke, Pute; немилосердний: Rabenvater, Rabenmutter, Rabeneltern; нечепурний: Drecksau, Schwein, Schlampe, Trulla; Висновки. Сучасна німецька мова надзвичайно насичена конотативно маркованими іменниками на позначення осіб. Схильність до конотативності, на думку дослідників, є результатом критики, яка закодована в німецькій мові. Якщо значення є засобом відображення предметів і явищ навколишньої дійсності, то конотацію можна визначити як притаманне слову додаткове значення, котре базується на постійних асоціативних зв'язках, спричинених його предметним значенням. Саме воно реалізує категорію оцінки в іменниках на позначення осіб, оскільки оцінка як елемент семантичної структури лексичних одиниць вносить той додатковий зміст, що надає значенню експресивного забарвлення.

Размещено на Allbest.ru