Лінгвоестетичний аналіз художньої концептосфери: проблематика й перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра французької філології

ЛІНГВОЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОЇ КОНЦЕПТОСФЕРИ: ПРОБЛЕМАТИКА Й ПЕРСПЕКТИВИ

Чистяк Д.О.

кандидат філологічних наук

Анотація

Стаття присвячена критичному аналізу основної проблематики лінгвоестетичного підходу до вивчення художньої концептосфери, розкриттю дискусійних питань мовного знакоутворення в художньому тексті. Також визначаються перспективи лінгвокогнітивної інтерпретації естетично маркованих текстових одиниць.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, художній текст, художній концепт, естетичний ефект, авторська картина світу

Постановка проблеми. Актуальність дослідження естетичного аспекту художньої концептосфери зумовлюється дедалі ширшою розробкою проблематики авторських картин світу у межах як когнітивної лінгвістики, так і суміжних наук з огляду на текстоцентричну парадигму сучасних постструктуралістських мовознавчих студій. Водночас досі не виявленим залишається як сам процес мовно-естетичного співвідношення, так і закономірності його дослідження, що вимагають інтегративного аналізу. Метою статті є моделювання основних закономірностей лінгвокогнітивного підходу до аналізу художньої концептуалізації з урахуванням комплексного розгляду ментального та образного текстового семіозису. Предметом дослідження є художня концептуалізація в єдності ментального та образного знакоутворення, а об'єктом дослідження - художній текст як цілісна семіотична форма психомовленнєво-мисленнєвої діяльності, з акцентом на її естетичній прагматичній спрямованості. Варто відзначити, що проблеми естетичного виміру художнього тексту порушувалися в низці філологічних робіт, зокрема в дослідженнях В. Виноградова, В. Винокура, В. Задорнової, В. Піщальникової, Л. Ебера, Ф. Растьє та інших, але в них не виявлено закономірності зв'язку образного й концептуального знакоутворення для розкриття особливостей ідейно-тематичного та естетичного рівнів художнього семіозису, у розгляді яких полягає наукова новизна статті, що продовжує виконану нами серію праць [22; 23] із проблем семантики художнього тексту. лінгвоестетичний значень художній концептосфера

Виклад основного матеріалу дослідження. В. Виноградов визначав поетику як "науку про форми, види, засоби і способи словесно-художньої творчості, про структурні типи й жанри літературних творів" [3, с. 206], пов'язану з естетичним фактом. Естетичний вимір художнього тексту Г Винокур окреслював як низку структур авторської свідомості як складової "нової дійсності" [4, с. 28] - власне, авторської картини світу. Вочевидь, саме в такому плані слушно визначати функціонування запропонованої Р. Якобсоном поетичної функції як "інтровертного відношення до вербалізованих знаків як єдності означального й означуваного" [2, с. 35], хоча сам дослідник збивався на пошуки структур паралелізму, що лежали в основі "естетичної цінності". При цьому естетичний аспект художнього тексту слушно розглядати в діалектичній єдності когнітивної та образної комбінаторики, що формують авторську картину й образ світу. Як слушно зауважив В. Бєлянін, "між дійсністю й художнім текстом постає процес віддзеркалення, що полягає в логічній та емоційній інтерпретації дійсності" [1, с. 6]. Отже, "кут зору", зумовлений світовідчуттям автора, створює ідейну спрямованість тексту, тоді як стилістично-конотативний план тексту формує його емоційну домінанту.

Під час макролінгвопоетичного аналізу виявляються макросемантичні структури тексту, що беруть участь у концептуалізації нової дійсності (пор. концепцію "можливих світів" у синергетиці), з огляду на суспільно-історичний, жанровий, загальнокультурний та інші контексти художнього твору. Справді, як відзначила В. Задорнова [9, с. 127], роботи В. Виноградова фактично виявляли проблему образу автора, тобто моделі людського ставлення до світу або, в новітній термінології, "авторську картину світу" (О. Кагановська, Ф. Растьє та ін.), "авторське розуміння відносин між явищами" [6, с. 28]), "авторську інтенцію" (З. Тураєва) як складову "ідейно-тематичного змісту тексту" [21, с. 57] тощо. Саме ці категорії або їхні кореляти на інших рівнях узагальнення видаються нам релевантними для прояснення естетичної складової художнього тексту, що потребує інтеграції лінгвопоетичного, лінгвокультурного й лінгвокогнітивного підходів.

Із 50-х рр. ХХ ст. спостерігається тенденція до посилення інтересу до студій його різноманітних імплікацій. Сюди зараховуємо "дальше значення", згідно з О. Потебнею, пов'язане, зокрема, із країнознавчою інформацією, тезу про наявність у слові "похідних сем", що притаманні денотату й генерують переносні значення в Й. Стерніна [20, с. 61-63], або "надденотативних сем" у Н. Купіної [13, с. 9], поняття "семантичний варіант" у В. Звегінцева як "сполучуваність латентного значення з контекстом" [10, с. 224], конотації як будь-якого латентного значення в К. Кербрат-Орекйоні [26, с. 186] тощо. На нашу думку, такі спостереження обґрунтовуються численними семними комбінаціями в мовному й мовленнєвому контекстах, що породжують, за А.Ж. Ґреймасом, ізотопії ("низки семантичних категорій, що лежать в основі мовлення" [24, с. 10]). У такому ракурсі слушно пристати до думки Ф. Растьє [25, с. 68-70], який, замість поділу на денотативне й конотативне значення, пропонує увести поняття семної поліі- зотопії на мікрогенетичному, мезогенетичному та макрогенетичному рівнях семантики.

Мова художнього тексту характеризується підвищеною ентропією денотативного значення. Це пов'язувалося з явищем авторської "індивідуальної конотації" [8, с. 12], "наявністю підтекстових зв'язків", "незвідністю значення цілого до суми значень його складових" [12, с. 25], тенденцією мовного знака до "розширення своїх семантичних можливостей" унаслідок макросемантичних потенцій на рівні тексту [9, с. 115], функціонуванням "кількох семантичних сіток" [27, с. 29], нових денотативних значень завдяки авторському словникові [7, с. 51] тощо. Варто зауважити, що широка дискретність семантичних процесів у художньому тексті зумовлюється образною структурою знакоутворення. Ще О. Потебня зауважував, що "поетичне слово характеризує відносна рухливість, багатозначність його внутрішніх форм за відносної стійкості його зовнішнього мовного еквівалента" [17, с. 15]. При цьому, як слушно зауважив В. Бєлянін, образний семіозис охоплює такі категорії художнього тексту, як тема, проблема, характери, композиція, сюжет і стиль [1, с. 10]. Водночас довкола кожного висловлювання художнього тексту формується певний "ментальний простір" (В. Петренко [15, с. 21]), що передбачає як власний смисловий контекст, так і власне емоційне забарвлення.

Смисловий контекст ментального простору на рівні тексту слушно розглядати в діалектичній єдності суспільного та особистісного смислів. Якщо суспільним корелятом образного й концептуального знакоутворення можна розглядати широкий культурно-історичний контекст, то, як доречно зауважила В. Піщальникова, авторська "естетична емоція" [16, с. 21] реалізується в елементах мовної форми, зокрема набуває акцентуації в смислових домінантах глибинних семантичних утворень (передусім шляхом створення авторської метафоричної образної системи) та опозиціях як вербалізаторах авторських концептів. Підсилення асоціативних мовних зв'язків відбувається шляхом континуальності смислового процесу в образних вербалізованих структурах (символи, поетичні формули, стилістичні тропи тощо), що організовуються в ширші семантичні простори згідно з нуклеарно-польовою структурою концепту. Досі невирішеною залишається проблема класифікації рівнів художньої концептуалізації. Вочевидь, запропонований О. Кагановською [11] поділ на мегаконцепти, макроконцепти, гіперконцепти, мезоконцепти й катаконцепти потребує суттєвого уточнення. Корелятом для такого уточнення може стати систематизація концептів, проведена А. Приходьком [18, с. 83-93] для культурно маркованих дискурсивних одиниць. Натомість проведений ним аналіз художньої концептуалізації німецького романтизму [18, с. 262] є дискусійним з огляду на неузгодження різноманітних рівнів ментальних просторів. Іншою важливою ознакою художньої концептуалізації є міфопоетична маркованість як авторська мовленнєва картина світу [19].

Висновки. Отже, лінгвоестетичний аналіз мови художнього тексту має провадитися в комплексному розгляді, передусім шляхом інтегрування мікролінгвопоетичного (аналіз особливостей образних мовних елементів, передусім оказіональних тропів метафоричного та метонімічного полів, із залученням здобутків мовної й літературної стилістики) та макролінгвопоетичного підходів (аналіз зв'язків цих елементів із естетичною функцією твору, а також із концептуальною картиною світу автора). Під естетичною функцією варто розуміти синтез образного ідейно-тематичного й концептуального рівня знакоутворення, узятого як у культурно-історичному (зокрема інтертекстуальному із потужним міфопоетичним субстратом), так і в психофізіологічному авторському контексті як на рівні певного твору, так і на рівні циклу творів, авторського доробку та в контексті певного літературного напряму (у певній національній традиції чи в ширшому, навіть у міжнародному, контексті як у сфері побутування певної лінгвокультури, так і поза нею). Успіх такого дослідження видається нам обґрунтованим лише шляхом широкого міждисциплінарного гуманітарного підходу в антропоцентричному й культурно-центричному ключі, але водночас і з уважним проникненням у текстову структуру, яка має слугувати рушієм та індикатором релевантності проведених студій.

Література

1. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста / В.П. Белянин. - М.: Изд-во МГУ 1988. - 120 с.

2. Бурбело В.Б. Лінгвопоетика французької словесності ІХ-ХVШ ст. / / В.Б. Бурбело. - К.: Київський університет, 1999. - 251 с.

3. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В.В. Виноградов. - М.: Изд-во АН СССР, 1963. - С. 3-201.

4. Винокур ГО. Филологические исследования. Лингвистика и поэтика / / Г.О. Винокур. - М.: Наука, 1990. - 452 с.

5. Вільчинська Т.П. Концептуалізація сакрального в українській поетичній мові XVП-XVШ ст. / Т.П. Вільчинська. - Тернопіль: Джура, 2008. - 424 с.

6. Гальперин И.Р Текст как объект лингвистического исследования / И.Р Гальперин. - М.: Наука, 1981. - 140 с.

7. Гиро П. Разделы и направления стилистики и их проблематика / П. Гиро // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. IX. / под ред. И.Р Гальперина. - М.: Прогресс, 1980. - С. 35-68.

8. Говердовский В.И. Теоретический и практический аспекты лексической коннотации (морфологический подход): автореф. дисс. ... докт. филол. наук: спец. 10.02.12 "Теория языкознания" / В.И. Говердовский. - М., 1990. - 46 с.

9. Задорнова В.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста / В.Я. Задорнова. - М.: Высшая школа, 1984. - 152 с.

10. Звегинцев В.А. Контекстная семантика / В.А. Звегинцев. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1957. - 324 с.

11. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини XX сторіччя) / О.М. Каганов- ська. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. - 292 с.

12. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации / И.М. Колегаева. - Одесса: Областное управление по печати, 1991. - 122 с.

13. Купина Н.А. Структурно-смысловой анализ художественного произведения / Н.А. Купина. - Свердловск: Уральский гос. ун-т, 1981. - 93 с.

14. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек - текст - семиос- фера / Ю.М. Лотман. - М.: Языки русской культуры, 1996. - 464 с.

15. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания / В.Ф. Петренко. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. - 208 с.

16. Пищальникова В.А. Концептуальный анализ художественного текста / В.А. Пищальникова. - Барнаул: РИО Алтайского государственного университета, 1991. - 88 с.

17. Пищальникова В.А. Проблемы лингвоэстетического анализа художественного текста / В.А. Пищальникова. - Барнаул: РИО Алтайского государственного университета, 1985. - 59 с.

18. Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дис- курсивній парадигмі лінгвістики / А.М. Приходько. - Запоріжжя: Прем'єр, 2008. - 332 с.

19. Слухай (Молотаева) Н.В. Художественный образ в зеркале мифа этноса: М. Лермонтов, Т. Шевченко (лингвосемиотический аспект): дисс. ... докт. філол. наук: спец. 10.02.01, 10.02.02. / Н.В. Слухай (Молотаева). - К., 1996. - 466 с.

20. Стернин И.А. Проблемы анализа структуры значения слова / И.А. Стернин. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. - 156 с.

21. Тураева З.Я. Лингвистика текста (Текст: семантика и структура) /

З.Я. Тураева. - М.: Просвещение, 1986. - 127 с.

22. Чистяк Д.О. Лінгвоміфопоетичний аналіз художнього тексту: [навчальний посібник] / Д.О. Чистяк. - К.: Журнал "Радуга", 2015. - 138 с

23. Чистяк Д.О. Методика аналізу давньогрецької міфічної ізотопії у франкомовному художньому тексті / Д.О. Чистяк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / гол. ред. О.І. Чередниченко. - 2013. - Вип. 1 (46). - С. 44-47.

24. Greimas A.J. Sйmantique structurale / A.J. Greimas. - Paris: PUF, 2002. - 264 p.

25. Hйbert L. Introduction а la sйmantique des textes / L. Hйbert. - Paris: Honorй Champion, 2001. - 232 p.

26. Kerbrat-Orecchioni C. La connotation / C. Kerbrat-Orec-chioni. - Lyon: Presses Universitaires de Lyon, 1977. - 256 p.

27. Moliniй G. Elйments de stylistique franзaise / G. Moliniй. - Paris: PUF, 1997. - 215 p.

Размещено на Allbest.ru