Мистецтво презентації

Поняття «презентація» активно вживається у багатьох сферах професійної діяльності. Це слово тлумачать як офіційне представлення чогось нового, того, що недавно з'явилося або було недавно створено. Презентація нині відбувається з різного приводу: вихід нової книги, випуск певного товару легкої промисловості, взуттєвих фабрик, новостворених засобів електронного зв'язку, сільськогосподарських вітчизняних машин, автомобілів та інше. [2, с.144]. Презентація може бути успішною і неуспішною. Успішна -- це презентація, під час якої досягнуто поставлену мету; неуспішна - аудиторію не вдалося переконати, підсумком стало розчарування як аудиторії, так і презентатора.

Основними причинами неуспішної презентації є:

• нездатність подолати хвилювання перед великою аудиторією;

• недоліки у плануванні й підготовці презентації;

• погано організований, неструктурований зміст;

• недостатній контакт із аудиторією;

• неуважність до деталей;

• відсутність відчуття часу;

• неефективне використання наочних засобів;

• перевантаження інформацією.

Важливим для успіху презентації є її планування.

План презентації

Мета і завдання презентації.

Тема і предмет презентації.

Аудиторія, на яку спрямована презентація.

Початок і тривалість виступу.

Місце проведення презентації.

Сучасному фахівцеві часто доводиться готувати і виголошувати публічні виступи як у межах своєї установи, так і поза нею. Ефективній підготовці сприяють засоби PowerPoint, що є складовою пакета Microsoft Office. Вони дають змогу за допомоги комп'ютера досить швидко підготувати набір слайдів, що супроводжує виступ. Цей набір називається презентацією.

Слайди можна подати як у чорно-білій гамі, так із використанням різних кольорових схем і видів оформлень, створених як професійними дизайнерами, так і автором презентації. Слайди можуть містити: текст, таблиці, діаграми, рисунки, відеокліпи, звуковий супровід тощо.

Розрізняють такі види презентацій:

Презентація за сценарієм - це традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор.

Використання анімаційного тексту в поєднанні з діаграмами, графіками та ілюстраціями дає змогу зосередити увагу слухачів на основних твердженнях і сприяє кращому запам'ятовуванню інформації. Озвучує матеріал зазвичай сам ведучий.

Інтерактивна презентація - це діалог користувача з комп'ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і вибирає на екрані потрібний об'єкт за допомоги миші або натисненням на клавіші. У цьому випадку видається інформація, на яку є запит.

Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації. Така презентація захоплює користувача і утримує його увагу.

Автоматична презентація - це закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

Навчальна презентація призначена допомогти викладачеві забезпечити зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.

Навчальні презентації переділяються на такі види:

презентації-семінари;

презентації для самоосвіти;

презентації-порадники.

У навчальних можуть використовуватися всі інші види презентацій.

Успіх будь-якої презентації, незалежно від її мети, типу, теми, складу аудиторії, визначається умінням доповідача презентувати свій задум.

Структурні компоненти презентації

Експозиція - це встановлення миттєвого контакту з аудиторією, створення атмосфери доброзичливості, утримування уваги та спонукання інтересу до теми презентації. Вона повинна бути короткою, захопливою, оригінальною.

Вступ, якому відводиться 5-10% від перебігу всієї презентації, можна умовно переділити на 2 блоки: початок і вступ. Завдання - встановлення (якщо не вдалося під час експозиції) чи закріплення контакту з аудиторією, виклад лаконічних зауважень стосовно теми презентації.

Вступна частина презентації передбачає такі етапи: 1) привітання, вступні зауваження; 2) пояснення мети презентації; 3) огляд основних етапів презентації, використання допоміжних засобів; 4) пропозиція ставити запитання після або під час презентації.

Основна частина становить 70-85 % презентації. Завдання її - схарактеризувати ситуацію, подати можливі засоби для її покращання й обов'язково запропонувати власний варіант її реалізації - кульмінація презентації. При цьому варто спонукати аудиторію до прийняття рішень і дій, вказавши на переваги своєї пропозиції.

Залежно від типу презентації за цільовим критерієм [інформаційна, спонукальна, переконлива), різняться і методи розгортання презентації: інформаційна презентація послуговується хронологічним, географічним чи просторовим, індуктивним, причинно- наслідковим, дефініційним викладом; спонукальна та переконлива - методами індукції, дедукції, аналогії, причинно-наслідкового зв'язку чи за певною схемою (теорія і практика, обов'язок і вигода, факт і його практичне значення). Здебільшого використовують змішаний тип композиції, за якого презентатор комбінує різні методи викладу матеріалу, що дозволяє зробити структуру основної частини більш оригінальною.

Для роботи на цій стадії доповідачеві необхідно уміти аналізувати ситуацію та поведінку аудиторії, пояснювати матеріал і аргументувати викладену думку.

Резюме підсумовує сказане, ущільнює зміст і свідчить про те, що презентація наближається до завершення.

Висновок -- вихід з контакту, завершення спілкування. Це не тільки висловлення подяки за увагу, а ще одна фінальна спроба переконати аудиторію, тобто досягти мети презентації. Висновок має бути виразним, коротким й обов'язково оптимістично- мажорним.

Відомо, що промовця слухають більш уважно на початку й наприкінці презентації. Продумуючи експозицію та висновок, важливо виявити почуття міри, бо занадто яскравий, образний початок зобов'язує витримати цю тональність під час усієї презентації.

Способи завершення презентації: неочікуване завершення, резюме, жарт, оптимістичний або спонукальний заклик, заклик до дії, комплімент на прощання, висловлення вдячності.

Презентація не закінчується тоді, коли все викладено, а коли сказали про її завершення [3, с. 190-193].

Сучасна риторика як наука переконання засобами мови виходить далеко за межі публіцистичних промов. Вона має широке застосування в найрізноманітніших ситуаціях мовного спілкування як усього соціуму, так і окремих мовців. Основними ознаками мовної культури промовця є: правильність, точність і логічність, багатство (різноманітність), чистота, доречність і ясність, виразність. Аналіз цих якостей мовлення свідчить про те, що вони пов'язані з усіма складовими комунікативного акту: учасниками, їх взаємодією, мовним кодом, що сприяє формуванню ефективного спілкування. Риторика спрямована на формування риторичної особливості майбутнього громадянина, а саме - формування умінь переконливо, комунікативно виправдано будувати монолог, вести конструктивний діалог, бесіду, диспут тощо.

Стати сучасним красномовцем важко, треба докласти багато зусиль. Уявіть собі, що ви входите в нове для вас середовище - зустріч з майбутнім діловим партнером, згодом відвідини нової установи, участь у якомусь зібранні. На вас уважно дивляться, оцінюють ваш зовнішній вигляд, манеру триматися, одяг. Перше враження склалося. А ось ви заговорили - і враження може зазнати змін. Воно стане або кращим, або гіршим, бо присутні (чи партнер) побачили вас по-справжньому, як особистість, якщо вірити давньогрецькому філософові Сократу, який сказав: "Заговори, щоб я тебе побачив".

Що ж впливає на зміну вражень? Ви, напевно, здогадалися... Слова. Перша помилка ваша, особливо груба, одразу ж вплине на попередню оцінку.

Це, безумовно, не означає, що ваша мова повинна нагадувати дистильовану воду. Ні, для усного мовлення не існує поняття абсолютної правильності, як стверджують науковці. Адже тут відбувається жива взаємодія людей, співрозмовники певним чином пристосовуються один до одного, часто навіть поступаючись заради співрозмовника. Тому й вважається, що навіть досконале знання всіх закономірностей, правил і норм ще не означає, що людина володіє мовною культурою як основою мистецтва спілкування.

Щоб говорити тактовно, цікаво, своєю мовою впливати на слухачів, уміти переконати людину чи просто її розважити, уміти говорити зі знайомими чи незнайомими, з людьми, різними за віком, говорити один на один чи з студентською аудиторією, схиляти на свій бік, викликати в них інтерес, треба знати мову.

А що значить знати мову? Які критерії оцінки цього поняття?

Кожна людина повинна мати багатий словниковий запас, використовувати у своєму мовленні десятки тисяч слів. Словниковий запас, як правило, ніколи не буває незмінним. Він змінюється залежно від ситуації чи обставин. Але основні поняття залишаються назавжди.

Потрібно дотримуватись таких правил:

Орієнтація риторики на конкретну ситуацію спілкування вимагає функціонально-стилістичного оформлення тексту, яке ґрунтується на чергуванні і взаємопроникненні "високих" і "низьких" засобів мови, новітніх утворень і архаїзмів, мовних кліше і свіжих, несподіваних образів.

Характерною особливістю сучасного риторичного тексту є мовна відкритість: автор має право використовувати найрізноманітніші можливості мови.

Вибір в межах ділового стилю нейтральних, міжстильових, емоційно забарвлених слів. Слід пам'ятати, що надмірне вживання просторічної (зниженої) лексики свідчить про низький рівень культури.

Шлях мовного добору (пошуку) - від єдиного слова до синонімічних, багатозначних слів, а далі - до уточнення кожного із синонімів. Слід вибирати одне, найточніше, найефективніше слово, відокремлюючи всі інші.

Виразність висловлювання визначається вмінням виокремити контрастну фразу. Суть цього висловлювання полягає в тому, що елементи різних стилів зібрано в одному тексті, щоб не лише назвати якийсь факт, а й висловити до нього своє ставлення.

Щоб вибрати слово, треба "бачити" предмет спілкування; вибрати слово - це значить уміти передати іншим своє враження чи своє ставлення так, що вони цей предмет начебто побачать вашими очима.

Послідовність, чіткість, виразність - основні ознаки структури виступів і бесід.

Основний закон красномовства - настанова на ефективну комунікацію, для організації якої можуть залучатися різні способи і засоби "монтажу" тексту залежно від типу комунікації й адресата.

Людина є суспільною істотою, частиною сім'ї, співтовариства друзів, які підтримують одне одного. Опинившись на трибуні, вона починає відчувати дефіцит звичної підтримки, що породжує певний психологічний дискомфорт, оскільки їй самотужки доводиться інформувати, переконувати публіку, відповідати на запитання, докори тощо.

Під час розмови за реакцією співрозмовників відразу можна оцінити ефект від сказаного. Публічна промова супроводжується мовчанням аудиторії. Ніхто не реагує репліками на висловлювання оратора, не відповідає на риторичні запитання, не висловлює підтримки, але й не засуджує оратора, якому важко з'ясувати, зрозуміли його чи ні. Тому недосвідчений промовець може розгубитися, у нього може з'явитися відчуття, що промова приречена, оскільки немає вигуків схвалення, неможливо зрозуміти, як публіка сприймає висловлене.

Хвилювання перед виступом, на думку досвідчених ораторів, є корисним.

презентація риторичний красномовство майстерність

Алгоритм подолання стресу

Максимально розслабтеся в зручній для вас позі (сидячи на стільці або й стоячи).

Спокійно дихайте носом. Видихнувши, наскільки можливо, затримайте дихання, коли вже важко залишатися без повітря, напружте м'язи живота й протримайтеся ще 10-15 секунд.

Вдихайте повітря повільно, спокійно, але наполовину легень.

Видихайте так само спокійно й повільно: спочатку животом, а далі поступово грудьми (метод повного дихання). Затримку дихання повторіть на видиху 2-4 рази загалом.

Увесь цей час намагайтеся витіснити зі свідомості неприємні думки. Переконуйте себе, що виступатимете перед найінтелігентнішими й наймудрішими людьми в світі, що ви ставитеся до них з любов'ю.

Потягніться. Рухатися починайте на вдиху (встаньте, якщо сиділи).

Хто з професійних "говорунів" такого не переживав? У кого не пересихало в роті, не утруднювалась артикуляція, не зривався на високі, а то й пронизливі ноти голос? У кого прискорене дихання не порушувало ритму мовлення, не робило його плутаним через недоречність пауз? У кого не тремтіли руки (а ще гірше - ноги), кому не хотілося чимдуж намацати стіл, стілець чи кафедру й триматися за них, як потопаючий за соломинку? У декого (сором!) виникають неконтрольовані рухи (манеризми): хтось похитується з носків на п'яти, хтось "удосконалює" зачіску чи бряжчить у кишені ключами, хтось доламує окуляри... Усе це - неконтрольовані спроби "випустити" зайву фізичну енергію, яка прагне вивільнитися при стресі...

Як побороти неприємні прояви стресового стану (я спокійний, як удав)? Як не дати опонентам насолодитися станом, який сприймається ними як ваша розгубленість, яка є певною ознакою слабкості (не дочекаєтесь!)?

Пам'ятайте:

• аудиторія просто неспроможна зрозуміти, наскільки ви схвильовані.

Збоку ви виглядаєте набагато спокійнішими, ніж є насправді;

• перші слова вашого виступу мають бути доброзичливими й дружніми.

Ваша захопленість, зацікавленість предметом розмови обов'язково передадуться слухачам. Цілком можливо, що й ваше хвилювання вони сприймуть як щире вболівання за успіх їхньої (або загальної) справи. Пам'ятаєте у Миколи Вороного: "Коли в огонь живої мови чуття святого надаси, ти станеш лицарем краси..."? [1, 55-56; 95-96].

Висновки

1. Коваленко С.М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник. - Тернопіль: Мандрівець, 2007. - 184 с.

2. Погиба Л.Г. Українська мова фахового спрямування: Підручник / Л.Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко. - К.: Кондор, 2011. - З52 с.

3. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямування: Підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. - К.: Алерта, 2010, - 696 с.

Размещено на Allbest.ur