Можливості застосування трансформаційної моделі у процесі перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ У ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ

Онищук М. І., кандидат філологічних наук, викладач кафедри іноземних мов та професійної комунікації Тернопільського національного економічного університету

Анотація

Стаття присвячена комплексному вивченню трансформаційної моделі перекладу, проаналізовано її природу та механізм дії. Розглянуто доцільність використання трансформаційної моделі для досягнення адекватності перекладу на матеріалі творів художньої літератури. Доведено, що трансформаційна модель установлює відповідності здебільшого між синтаксичними структурами оригіналу й перекладу. За її допомогою можна пояснити факти граматичних і лексико-семантичних замін, а також безеквівалентні мовні одиниці. Недоліком цієї моделі визнано її обмежувальну пояснювальну дію стосовно різних за структурою та лексичним складом мовних одиниць.

Ключові слова: адекватність, безеквівалентна мовна одиниця, відповідність, граматична заміна, лексико-семантична заміна, переклад, синтаксична структура, трансформаційна модель, художня література.

Вступ

Постановка проблеми. Перекладознавство як особлива царина мовознавства сфокусовано на вивченні закономірностей процесу перекладу, інвентаризації міжмовних відповідників різних мовних рівнів, а також механізмів і способів досягнення різних типів еквівалентності текстів оригіналу й перекладу [14, с. 670]. Через своє прикладне спрямування ця галузь лінгвістичного знання набуває міждисциплінарної характеристики, адже переклад є не лише мовним, а й складним когнітивним феноменом [1, с. 138]. Суперечливою проблемою цієї філологічної галузі залишається ймовірність добору єдиної правильної моделі перекладу. Перекладознавство фіксує різні підходи щодо трактування трансформаційної моделі перекладу. Наукові розвідки з питань типології моделей і механізмів їхньої дії репрезентовано в працях таких лінгвістів, як В. Алімов, Л. Бархударов, В. Комісаров, В. Коптілов, Г. Міррам, Ю. Найда, І. Могілей, Я. Рецкер, А. Федоров, О. Швейцер. З огляду на неоднозначність її трактувань постає необхідність з'ясувати сутність основних положень трансформаційного підходу та простежити можливості його застосування під час перекладу творів художньої літератури.

Трансформаційна модель перекладу ґрунтується на міжмовних трансформаціях мінімальних ядерних глибинних структур, зокрема на переструктурації синтаксичних схем побудови речень, знанні принципів і параметрів вихідної мови та мови перекладу, трансформацій і обмежень за певних умов [1; 2; 11]. Поштовхом для виникнення трансформаційної моделі стали ідеї ґенеративної граматики [4; 7]. Остання спричинила в 50-х роках XX століття появу трансформаційної лінгвістики - мовознавчого напряму, який ставив перед собою завдання описати мову. Трансформаційна граматика трактує переклад як перетворення тексту оригіналу (далі - ТО) в текст перекладу (далі - ТП). Механізм дії трансформаційної моделі можна описати так: сприйнявши оригінал, перекладач здійснює у свідомості низку міжмовних трансформацій і презентує певний варіант перекладу. Головними виявляються операції з перетворення так званих «ядерних синтаксичних структур», що, на думку прихильників цієї моделі, збігаються в різних мовах і характеризуються спільними логіко-синтаксичними зв'язками й лексичним складом. Інакше кажучи, ТО розуміють як сукупність вихідних структур, які повинні мати відповідники у мові перекладу або їх можна «вивести» відповідно до правил трансформацій. У свідомості перекладача ТО на фазі аналізу мінімізується до набору ядерних структур. Далі цей набір заміщується еквівалентними структурами цільової мови, які згодом перетворюються в реальний цільовий текст, що відповідає оригіналу [3; 13; 16; 18].

Мета статті - установити специфіку трансформаційної моделі перекладу як одного з оптимальних засобів передання змісту першотвору. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 1) проаналізувати природу трансформаційної моделі перекладу та її тлумачення різними лінгвістами; 2) аргументувати вибір саме цієї моделі перекладу, розглянувши механізм її дії на перекладному матеріалі; 3) розглянути доцільність використання трансформаційної моделі для досягнення адекватності перекладу художнього твору. Матеріалом дослідження слугують гуморески Остапа Вишні та їхні переклади англійською мовою, здійснені Юрієм Ткачем. За робочу гіпотезу обрано твердження про те, що трансформаційна модель передбачає міжмовні перетворення, причому останні обов'язково обмежені рамками двох конкретних мов [8, с. 127].

Виклад основного матеріалу дослідження

Свої міркування ґрунтуємо на твердженні про можливість зведення різноманітності теорій перекладу до двох основних підходів: трансформаційного й денотативного [16, с. 219]. Перший ґрунтується на ідеях трансформаційної граматики, показує можливість переходу від тексту оригіналу до тексту перекладу. Він розглядає поверхневі структури шляхом проникнення на глибинний рівень і виявляє ядерні, здатні скласти основу міжмовної еквівалентності [7; 10; 18]. У лінгвістичній теорії перекладу моделі перекладу презентують його процес як низку мисленнєвих операцій над мовними або/й мовленнєвими одиницями. Вибір останніх детермінований мовними особливостями ТО та відповідними явищами в мові ТП.

Переклад жанрового багатства художньої літератури - проблема багатоаспектна і складна як із літературознавчого, так і з мовознавчого погляду. Адекватність мовної комунікації досягається на рівні як власне мовних, так і парамовних засобів, які також становлять невід'ємну частину спілкування. Щодо перекладу художньої літератури, то адекватність досягається всіма можливими інтра- та паралінгвістичними засобами, що, безумовно, свідчить про сумісність різних мовних систем [6, с. 34]. Сутність адекватного перекладу полягає у використанні замін і відповідників. За умови неможливості передання під час перекладу всіх елементів оригіналу перекладач може вдаватись до релевантних замін, завдяки яким у перекладі створюється рівноцінний ефект [9, с. 23]. Останні є можливими через здатність ефекту бути досягнутим різноманітними стилістичними засобами, яким властиво виконувати різноманітні функції. Правила й доцільність застосування певних перекладацьких трансформацій становлять предмет вивчення теорії перекладу [2, с. 29]. Тому будь-який адекватний опис певного елемента є не суб'єктивне переосмислення, а лише відображення тих якостей і властивостей об'єкта, які в ньому безпосередньо закладені і які виявляються різними суб'єктами з різних мотивів у пізнавальній та інформаційній діяльності [6, с. 62].

За умови неможливості виконання формально точного перекладу компоненти зіставних систем прирівнюються один до одного шляхом трансформацій. З огляду на цей факт О. Білоус розрізняє два типи перекладу: тотожно-адекватний і трансформаційно-адекватний [3, с. 26-27]. За тотожно-адекватного типу перекладу як форма, так і зміст є інваріантними, тобто не зазнають змін під час відтворення; за трансформаційно-адекватного варто виокремити два його різновиди. У першому випадку один ідейний образний зміст і стилістична функція передаються різними синонімічними засобами. Це означає, що семантико-стилістична інваріантність досягається шляхом модифікації (шляхом видозміни предмета чи явища, яка не порушує їхньої сутності) вихідних даних. Переклад такого типу О. Білоус уважає модифікаційно-адекватним. В іншому випадку перекладач відмовляється або змушений відмовитись від предметно-суттєвої точності, від передання ідейно-образного змісту. Асиміляція відбувається лише за функцією мовних засобів. Інваріантність змісту за такого перекладу не спостерігається, передання предметного значення або неможливе, або не мається на меті, де важливою визнається функціональна інваріантність, тобто інваріантність сприйняття [3, с. 27]. Такий переклад, на відміну від модифікаційно-адекватного, набуває рис функціонально-адекватного.

Докладно трансформаційну теорію описав російський лінгвіст В. Комісаров у своїй праці «Проблемы лингвистического анализа перевода» (1975). У своїх міркуваннях автор посилається на універсальність значної частини ядерних структур різних мов і наявність у всіх них однотипних зв'язків між ядерними та похідними структурами [12; 13]. В основі цієї концепції лежать такі положення :

(в)між ядерними одиницями мови оригіналу (далі - МО) і мови перекладу (далі - МП) існує еквівалентність. Переклад на цьому рівні зводиться до заміщення вихідної ядерної структури еквівалентною ядерною структурою цільової мови.