Поняття перекладацьких трансформацій та проблема їх класифікації

Дослідження проблеми зміни структури речень оригіналу для повноцінної передачі змісту тексту. Причини відступу від системних еквівалентів, які пропонуються у лінгвістичному словнику. Побудова єдиної системи класифікації перекладацьких трансформацій.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 01.06.2017
Размер файла 19,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Національний авіаційний університет

Поняття перекладацьких трансформацій та проблема їх класифікації

Журавель Т.В., викладач кафедри іноземної філології

Хайдарі Н.І., викладач кафедри іноземної філології

Вступ

Постановка проблеми. Проблема перекладацьких трансформацій є однією з найактуальніших у сучасному перекладознавстві. Для того, щоб вірно відтворити зміст іншомовного тексту перекладачі вдаються до різноманітних трансформацій, які повністю або частково змінюють структуру речень оригіналу. Переклад виконує надзвичайно важливу соціальну функцію. У процесі перекладу часто виявляється неможливим використати значення слів і словосполучень, які пропонуються у словнику, часто виникає потреба у відступі від системних еквівалентів, тобто виникає потреба у перекладацьких трансформаціях.

Останні дослідження показують, що на сьогоднішній день не існує єдиної системи класифікації трансформацій, більш того, існують різні думки з приводу того, які саме перекладацькі прийоми відносяться до трансформацій.

Мета статті - визначити та проаналізувати поняття перекладацьких трансформацій, а також дослідити їх класифікації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Переклад є зіставленням двох мовних систем на всіх рівнях. Лінгвістичний рівень перекладу є найнижчим в ієрархії перекладацьких завдань, проте він вкрай необхідний для повноцінної передачі змісту тексту оригіналу. лінгвістичний перекладацький словник трансформація

Зрозуміло, що перекладачу знадобиться передати не тільки суму смислів, закодованих у реченнях, але й інформацію, що відноситься до культури, традицій, смаків нації, що потребує виходу за суто лінгвістичну мовну систему (вищий рівень перекладу) і називається екстралінгвістичною інформацією або фоновими знаннями. Але, як зазначає В.С. Виноградов, починається переклад із суто лінгвістичного рівня [1, с. 18].

У процесі перекладу часто стає неможливим використати буквальний словарний відповідник, і перекладач вдається до перетворення внутрішньої форми слова чи словосполучення або ж його повної заміни, тобто до перекладацької трансформації.

За визначенням, поданим у лінгвістичній енциклопедії О.О. Селіванової, трансформація - основа більшості прийомів перекладу, яка полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі [2, с. 536]. Взагалі цей термін використовується у багатьох галузях мовознавства і має безліч різноманітних визначень.

Щоб дати визначення терміну «перекладацька трансформація», необхідно спочатку зрозуміти зміст, вкладений у нього. Різні вчені (Л.С. Бархударов, О.Д. Швейцер, Я.Й. Рецкер, В.Н. Комісаров, Л.К. Латишев та ін.) по-різному інтерпретують це поняття.

Наприклад, на думку Я.Й. Рецкера, трансформації є прийомами логічного мислення, які допомагають розкривати значення іншомовного слова в контексті і знаходити йому відповідник, який не збігається зі словником [3, с. 38].

Загалом перекладацькі трансформації можна вважати міжмовними перетвореннями, перебудовою вихідного тексту або заміною його елементів задля досягнення перекладацької адекватності та еквівалентності. Основними характерними рисами перекладацьких трансформацій є міжмовний характер та цілеспрямованість на досягнення адекватності перекладу.

На сьогодні існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій, запропонованих різними авторами. Наприклад, Л.К. Латишев [4, с. 78] класифікує перекладацькі трансформації за характером відхилення від міжмовних відповідностей, і поділяє їх на:

1. морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншими або кількома;

2. синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

3. стилістичні - зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

4. семантичні - зміна не лише форми вираження змісту, але й самого змісту, за допомогою якого описана ситуація;

5. змішані - лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.

Я.Й. Рецкер, у свою чергу, виділяє лише два види трансформації: граматичні, до яких належать заміни частин мови або членів речення, та лексичні, що включають конкретизацію, генералізацію, диференціацію значень, компенсацію втрат, що виникають у процесі перекладу [5, с. 87].

Л.С. Бархударов у своїй класифікації розрізняє перекладацькі трансформації за формальними ознаками: перестановка, додавання, заміна, опущення [4, с. 112]. При цьому вчений підкреслює, що такий поділ є значною мірою приблизним і умовним.

Такі вчені, як А.М. Фітерман та Т.Р. Левицька, у спільній праці виділяють три типи перекладацьких трансформацій [6, с. 56]:

1. граматичні трансформації, до яких відносяться перестановки, опущення і додавання, перебудови та заміни пропозицій;

2. стилістичні трансформації, до яких належать такі прийоми, як синонімічні заміни та описовий переклад, компенсація та інші види замін.

3. лексичні трансформації, які включають в себе заміну і додавання, конкретизацію і генералізацію понять.

Наступною розглянемо класифікацію О.Д. Швейцера, який розрізняє такі групи трансформацій [7, с. 113]:

1. трансформації на компонентному рівні семантичної валентності у разі застосування різного роду замін. Наприклад, заміна морфологічних засобів лексичними, іншими морфологічними, синтаксичними або фразеологічними та інші;

2. трансформації, що здійснюються на референціальному рівні, а саме:

- конкретизація (або гіпонімічна трансформація);

- генералізація (гіперонімічна трансформація);

- заміна реалій (інтергіпонімічна трансформація);

- переклад за допомогою реметафорізаціі (синекдохічна трансформація);

- метонімічні трансформації;

- реметафорізаціі (заміни однієї метафори іншою);

- деметафорізаціі (заміни метафори її антиподом - неметафорою);

- комбінації вищезазначених трансформацій;

3. трансформації на стилістичному рівні: компресія і розширення. Під компресією мається на увазі еліпсис, семантичне стягнення, опущення надлишкових елементів і лексичне згортання.

Р.К. Міньяр-Білоручев [8, с. 96] розглядає три типи трансформацій: лексичні, граматичні, семантичні.

1. лексичні трансформації: прийоми генералізації і конкретизації;

2. граматичні трансформацій: прийоми пасивізації, заміна частин мови і членів речення, об'єднання речень або їх членування;

3. семантичні трансформації: синонімічні, метафоричні заміни, логічний розвиток понять, антонімічний переклад і прийом компенсації.

Слід також розглянути погляд іноземних лінгвістів, таких як Ж.-П. Віне та Ж. Дарбельне. Хоч вони і не говорять про різновиди перекладацьких трансформацій, але пропонують певні прийоми, які варто використовувати в ході перекладацької роботи. Так, у процесі непрямого перекладу зміст тексту може спотворюватися або зовсім зникати, може навіть спостерігатися зміна норм мови у неправильному руслі. Це пов'язано з тим, що здійснити прямий переклад у цій ситуації неможливо.

Зважаючи на це, Ж. Дарбельне і Ж.-П. Віне висунули ідею про дві групи технічних прийомів, які використовуються під час перекладу [9, с. 157-167]:

1. прийоми прямого перекладу:

- дослівний переклад;

- калькування;

- запозичення;

2. прийоми непрямого перекладу:

- еквіваленція (передача змісту попереджувальних написів, прислів'їв, афоризмів іншими словами);

- транспозиція (заміна однієї частини мови іншою);

- адаптація (заміна деталей історії, що повідомляється, іншими);

- модуляція (зміна присутньої точки зору).

Але далі всіх пішов М.К. Гарбовський, який поряд із трансформаціями виокремив ще й перекладацькі деформації, які є також перетвореннями, однак пов'язані з певними перекладацькими втратами і стосуються насамперед форми мовленнєвого твору, хоч можливими, на його думку, є й семантичні деформуючі операції [10, с. 507]. Разом із цим дослідник вирізняє неусвідомлені перекладацькі помилки.

Причинами помилок можуть бути недостатнє володіння мовою оригіналу, недостатній когнітивний досвід, недостатність знань про описувану у вихідному тексті дійсність, неуважне ставлення до системи смислів тексту оригіналу, нерозуміння авторської думки, невміння розрізняти особливості індивідуального стилю автора тощо [10, с. 514]. Але такий потрійний поділ перекладацьких перетворень ще більше ускладнює визначення трансформацій, адже межа між трансформаціями та деформаціями є не тільки нечіткою, а й недостатньо обґрунтованою, оскільки, з одного боку, дослідник обмежує деформації лише формою, з іншого, припускає можливість семантичних деформацій.

Розмежування трансформацій і помилок перекладу надає трансформаціям лише позитивний статус правильного вибору відповідників у перекладному тексті, але дуже важко віднайти критерії оцінки відповідності оригіналу й перекладу, зважаючи на наявність різних установок перекладу, різної мети перекладу, а також найголовніше - з огляду на те, що досягнення повної еквівалентності можливе лише в ідеалі.

Висновки

Отже, як бачимо, дослідники розрізняють перекладацькі трансформації в залежності від рівнів мови, на яких вони відбуваються та типів вихідних одиниць (одиниць оригіналу), які перетворюються. Все ж таки між багатьма класифікаціями простежуються спільні риси.

Наприклад, більшість вчених розглядають такий перекладацький прийом, як заміна.

Але Я.Й. Рецкер виділяє заміни як підвид граматичних трансформації, Л.С. Бархударов окреслює їх як самостійний прийом перекладу, а А.М. Фітерман та Т.Р. Левицька взагалі відносять заміни до лексичних трансформацій.

І таких прикладів можна навести ще багато, оскільки переклад - творчий процес, а перекладацькі трансформації спрямовані не лише на аналіз відношення між одиницями мов оригіналу та перекладу, а й на досягнення еквівалентності перекладу.

На нашу думку, найоптимальнішою є класифікація, запропонована Я.Й. Рецкером, оскільки вона містить дві основні групи трансформацій (лексичні та граматичні), які, в свою чергу, охоплюють конкретні прийоми перекладу.

Але ми вважаємо, що до цієї класифікації слід приєднати ще одну групу - синтаксичні трансформації з подальшим їх поділом на членування, об'єднання речень та заміна синтаксичного зв'язку, зважаючи на те, що синтаксичний рівень мови є досить об'ємним, а синтаксичні зміни є невід'ємною частиною процесу перекладу.

Також можна зробити висновок, про те що фахівці в галузі теорії перекладу досі не прийшли до спільної думки щодо самої суті поняття трансформації.

Цим і пояснюється велика кількість класифікацій, запропонованих вченими, що відрізняються одна від одної.

Переклад будь-яких матеріалів на практиці виявляє низку проблем, під час вирішення яких перекладачеві нерідко доводиться застосовувати різні перекладацькі трансформації. Зважаючи на це, переклад, яким би адекватним він не був, завжди є трансформацією в широкому розумінні цього терміна.

Слід також зазначити, що розглянута тема є надзвичайно перспективною для подальших досліджень, оскільки перекладацькі трансформації є важливим засобом досягнення адекватності та еквівалентності перекладу і, відповідно, забезпечення міжкультурної комунікації.

Література

1. Виноградов В.С. Перевод. Общие и лексические вопросы / В.С. Виноградов. - М. : Издательство института общего среднего образования РАО, 2004. - 224 с.

2. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2011. - 844 с.

3. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика: очерки лингв. теории пер. / Я.И. Рецкер. - М. : Междунар. отношения, 1974. - 216 с.

4. Латышев Л.К. Курс перевода: эквивалентность перевода и этапы его достижения / Л.К. Латышев. - М. : Просвещение, 1980. - 160 с.

5. Рецкер Я.И. Пособие по переводу с английского языка на русский язык / Я.И. Рецкер. - М. : Просвещение, 1982. - 104 с.

6. Левицкая Т.Р Теория и практика перевода с английского языка на русский / Т.Р Левицкая, А.М. Фитерман. - М. : Издательство литературы на иностранных языках, 1963. - 263 с.

7. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика: Статус, проблемы, аспекты / А.Д. Швейцер. - М. : Наука, 1988. - 215 с.

8. Миньяр-Белоручев РК. Общая теория перевода и устный перевод / РК. Миньяр-Белоручев. - М. : Воениздат, 1980. - 237 с.

9. Вине Ж.-П. Технические способы перевода // Ж.-П. Вине, Ж. Дар- бельне. - М. : 1978. - 298 с.

10. Гарбовский Н.К. Теория перевода / Н.К. Гарбовский. - М. :Изд-во МГУ; 2004. - 544 с.

Анотація

Поняття перекладацьких трансформацій та проблема їх класифікації. Журавель Т. В., викладач кафедри іноземної філології Національного авіаційного університету; Хайдарі Н. І., викладач кафедри іноземної філології Національного авіаційного університету

Стаття присвячена дослідженню поняття перекладацьких трансформацій та їх класифікації. У роботі проаналізовано погляди різних вчених на класифікацію прийомів перекладу.

Ключові слова: переклад, перекладацька трансформація, класифікація, прийом перекладу.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.