Структурно-семантична й лігвогеографічна характеристика назв комунікації вантажів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно-семантична й лігвогеографічна характеристика назв комунікації вантажів в українських говорах Закарпаття

Шкурко Г. В.

Постановка проблеми. Питання фіксації та опису діалектної лексики залишається актуальним в умовах сучасних лінгвістичних трансформаційних процесів. Таке дослідження комплексного характеру передбачає аналіз тематичних груп назв, залучення свідчень етнографії, історії матеріальної й духовної культури з метою докладного відтворення словника окремих говірок, його системної організації, забезпечення повноти опису семантичної структури кожного елемента в межах лексико-семантичної групи.

Лексична система української мови містить значний прошарок назв предметів комунікації вантажів, що й стали предметом розвідки.

Назви комунікації вантажів розглядають здебільшого етнографи та мовознавці, описуючи реалії матеріальної культури народу, зокрема знаходимо відомості про назви цієї лексико-се- мантичної групи в працях М. Мушинки, Т. Гонтар та інших. Ми не знайшли окремого дослідження, присвяченого цій проблемі. Цим зумовлена актуальність і наукова новизна розвідки. говір семантичний лінгвогеографічний вантаж

Мета статті - фіксація апелятивів, що позначають назви перенесення вантажів у межах закарпатського й гуцульського діалектного простору, їхній семантичний, історико-етимологічний і лінгвогеографічний аналіз; також простежити значеннєві особливості та семні опозиції в межах лексико-семантичної групи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Лексико-се- мантична група назв комунікації вантажів функціонує в межах двох мікрогруп: `вироби з тканини, ниток', `плетена ємність із лози, гілок', утворює складну й розгалужену систему та охоплює широке коло предметів.

Під час семантичного аналізу лексико-семантичної групи враховуємо такі диференційні ознаки: `розмір', `матеріал', `спосіб виготовлення', `призначення засобу', `спосіб носіння'.

Семема `сакви, дві з'єднані одним полотнищем торби' реалізується в таких лексемах: бе<sup>и</sup>саги, би<sup>е</sup>саги, ккб'тки, бе<sup>и</sup>ре<sup>и-</sup> ме<sup>и</sup>но. До цієї лексико-семантичної мікрогрупи зараховуємо й складену фразеологічну назву тайстри поучанс'к'і. Релевант- ними для цих номенів є опозиції сем `виготовлена із тканини', `носіння людиною через плече або перекидання через спину коня', `призначення - для перенесення вантажів'.

Семему `мішок' реалізують слова м'іх, м'ішок, млиуча.

У межах значення `мішок' визначаємо семантичні опозиції за ознакою `розмір', виділяємо лексеми для позначення великого мішка: бала, раптух, рапшак, п'ушвак, п'ішвак, де“рнигчанка, кошаник, клочаник, пр'адиунийм'іх, кубинс'кийм'іх, кубанс'кий м'іх, куб'шс'кий м'іх, памутовий міх, млин:иек, тканий м'іх, по- лотн'аний м'іх. Спостерігаємо ідентичні назви зі словом м'іх, що містять прикметники-ідентифікатори пр'адиуний, кубинс'кий, кубанс'кий, куб'тс'кий, памутовий, тканий, полотн'аний.

Диференційна сема `невеликий мішок' об'єднує слова жалиуниек, жалиул'анкк, жеилигул'анйк, кропкул'аник, та- лабук і складені назви жеилигул'аний м'іх, жеиреибл'аний м'іх, жеиреиул'анийм'іх, кропиуйанийм'іх.

У зазначеній мікрогрупі семна опозиція відбувається й за ознакою `матеріал, із якого виготовлений мішок'.

Семему `широкий неглибокий мішок для годування коня' презентують назви обручанка, оброчанка, обр'ічанка, бручан- ка, бручка, торба, к'тс'ка торба, к'тс'кой м'ішч'а, м'ішчук, фураж, футражка, футерка, ташка, тайстра, тайстрина, брусак, ко<sup>у</sup>б'іпка, вервечка. Провідними ознаками є `невеликий розмір', `засіб комунікації, що прикріплюють до голови коня', `призначення - для годівлі в дорозі'.

Семи `призначення засобу для перенесення продуктів харчування та різних речей', `невелика за розміром', `носіння на одному плечі' становлять слова торба, тайстра, тайстри- на, ташка та складені назви ташка ве^ирве^ичаста, р'андава тайстра.

Семему `широке грубе полотнище, у якому носять солому, сіно, накошену траву худобі тощо' реалізують номени ве<sup>и</sup>рета, ве<sup>и</sup>рин'а, ве<sup>и</sup>ретка (ве<sup>и</sup>р'тка), ве<sup>и</sup>ре<sup>и</sup>ч:ина, плахта (плахт'а), плахтина, плахтин'ка, р'анда, зайда, в'ілах, пла- т'аник. Зазнаена мікротематична група вказує на наявність семантичних опозицій за ознаками `розмір', `призначення перенесення вантажу'.

Семему `рюкзак для перенесення речей' ілюструють найменування гати<sup>е</sup>жак, гатикошар, торба, р'ксак. Інтегральні ознаки - `невеликий розмір', `матеріал - тканина (гати<sup>е</sup>жак, торба, р'ксак), лоза (гатикошар)', `спосіб носіння - на плечах'.

Лексико-семантичну мікрогрупу назв перенесення вантажів людиною з визначальною семою `плетена ємність із лози, гілок' становить семема `кошик', ілюстрована назвами кошар, кошарка, сот'алка, коши^ек, кош'т'. Тут провідними ознаками є `спосіб виготовлення', `призначення виробу'.

Значення `плетений виріб' презентують номени кіш, куш, кошарка.

Проте семної характеристики недостатньо для визначення структурно-семантичної організації лексико-семантичної групи, виявлення тенденцій її розвитку. У такому випадку доцільним є лексико-етимологічний і лінгвогеографічний аналіз. Наведемо детальну характеристику назв ве^ирета, верйн'а, веретка (вертка), ве^ире^ич:йна, плахта (плахт'а), плахтйна, плахтйн'т, р'анда, зайда, в'ілах, плат'анйк, що становлять семему `широке грубе полотнище, у якому носять солому, сіно, накошену траву худобі тощо'.

Назва ве"рета (див. ще закарп. уєкШ `домотканая простыня' [1, с. 197], верета т. с. [2, с. 36]) поширена в бойківських (верета `плахта', `мішок на сінник' [3, ч. І, с. 90]), гуцульських (верета `простирадло, у якому носили сіно' [4, с. 159], верета `лляне простирадло' [5, с. 21], верета, зменш. вертка `домоткане рядно (конопляне або лляне)' [6, с. 35]), наддністрянських (верета, верето, вирета, вирето `домоткане простирадло; рядно' [7, с. 69]), покутсько-буковинських говірках (верета, ум. веретка `род шерстяных разноцветных ковриков, которыми застилают лавки, а иногда и стол' [8, т. І, с. 135], верето, верета `килим із грубої вовни' [9, с. 49]); див. також ве(е")рета, верето, веретка `рядно', верета, веретка `покривало на лаву', ве<sup>и</sup>рета, ве(е<sup>и</sup>)ретка `покривало на ліжко', ве^ирета, ве^ирето, ве^ирйн'а `рядно більшого розміру та відмінної фактури', веретка, вер'тка, веретчина, верен'ка `грубот- кане рядно під простирадло' [10, т. Ш, с. 150]; укр. діал. верета `грубе широке мішкове сукно' [11, с. 63], назви верета, верето `рядно' [12, в. 3, с. 230], фіксація верето у 1627 році [13, с. 354], верето `рядно' [14, т. І, с. 217]; пор. ще верета `товсте рядно' [15, с. 105]; назва є укр. літ. нормою (верета `те саме, що рядно' [16, т. І, с. 329]). Отже, семантика номена верета розширилася.

Номен ве^ирйн'а (пор. також закарп. вирйня `простирадло' [17, с. 42]) уживається й в інших говорах української мови, пор. наддністр. виреня `домоткане простирадло; рядно' [7, с. 69], буков. вереня, верень `рядно (переважно з вовни або переткане вовною)' [9, с. 49]. Верета (пор. псл. *уеНа, *уєНо [13, с. 354]), ве<sup>и</sup>рйн'а - суфіксальні деривати від дієслівної твірної основи вер-, пов'язаної з псл. *уєПі `засовувати, ховати' [18, т. І, с. 354], пор. врпти `зв'язувати, закривати' [19, т. І, с. 74-75], верать `совать, вкладывать' [20, т. І, с. 297].

Демінутив ве"ретка (ве"р'тка) (також закарп. веретка `зменш. до верета' [2, с. 36]) уживається в гуцульських (вертка `здрібн. до верета' [21, с. 35]), наддністрянських говірках (веретка `попона для коней' [7, с. 69]); пор. укр. літ. веретка, вертка `зменш. до верета' [16, т. І, с. 329].

Із найменуванням ве^ире^ич:йна пор. гуц. веретйна `груботка- не полотно, призначене на рядно' [21, с. 34], наддністр. веретина `полотно, із якого роблять верети' [7, с. 69]. Утворення цього номена - ілюстрація процесу асиміляції ве^иретка + суфікс -ина ^ ве^ире^итчйна ^ ве^ире^ич:йна.

Лексема плахта (плахт'а) (пор. ще закарп. плахта `простыня' [8, т. Ш, с. 192-193], плахта т. с. [22, с. 43], `рядно, у якому носять сіно і под.' [2, с. 233]) поширена в лемківських (плахта `простирадло, яким носять сіно' [23, с. 214], `рядно, простирадло' [24, с. 235]), бойківських (плахта `плахта', `рядно' [3, ч. П, с. 79]), гуцульських (плахта `рядно; простирадло' [5, с. 142]), наддністрянських (плахта, плахтйнка `рядно (перев. для перенесення трави, соломи тощо)' [7, с. 208]), буковинських (плахта `брезент' [9, с. 429]), західноволинських (плахта `рядно', `ноша на спині, загорнута у рядно' [25, с. 186]), західнополіських говірках (плахта `ряднина для перенесення бурячиння, різного бур'яну та ін.' [26, т. П, с. 53]); пор. також укр. діал. плахта `те саме, що верета' [11, с. 657], плахта `кусок шерстяной грубой ткани' [27, с. 283], укр. літ. плахта `покривало або килим із такої тканини' [16, т. VI, с. 571]. Номен уживається в рос., біл. мовах плахта `українська кустарна тканина', пор. також пол. plachta `рядно' [28, с. 419], чес., словац. plachta `вітрило, покривало', в.луж., н.луж. plachta `простирадло', полаб. plцchtд `хустка, скатерка, простирадло', серб., хорв. плахта `скатерка; простирадло, накривка, покриття (для меблів)', словен. plahta `покривало; попона (для коней)', plahuta `грубе лляне полотно, простирадло', стсл. плахъта `парусина, полотно'. Імовірно, від псл. *plaxbta `полотно, простирадло, покривало, навіс', пов'язаного з *plaxa `плаха' [18, т. IV, с. 433], пол. plasM `плоский' [20, т. Ш, с. 275-276], згідно з А. Преображенським, запозичено через пол. посередництво, мабуть, від нім.flach `плоскій' [19, т. ІІ, с. 70]; згідно за В. Махеком, - від ст. нім. blaha `товсте полотно' [29, с. 453]. Спостерігаємо розширення семантичного ряду слова плахта (плахт'а).

Ареал назви плахтина поширюється на бойківські (платина `плахта', плаття `дерга', `дерка', `рядно' [3, ч. ІІ, с. 79]), наддністрянські говірки (плахтина `верхній полотняний одяг' [7, с. 208]); див. також плахтина `старая, изношенная плахта' [27, с. 283], укр. літ. плахтина `зменш. до плахта' [16, т. VI, с. 571].

Номени плахтина, плахтин'ка - суфіксальні деривати від плахта, утворені за допомогою демінутивних суфіксів.

Слово р'анда (пор. ще закарп. рянда `шмата' [30, ч. І, с. 256], рянда `лоскут, тряпка' [8, т. IV, с. 93], `ганчірка, шматок тканини' [2, с. 325]) поширене в гуцульських (ранді, рєн- да, рєнді, рянді `старий одяг' [21, с. 161]), буковинських говірках (ряндя `старий одяг' [9, с. 472]); пор. також укр. діал. рянда `старий одяг, ганчірка' [11, с. 846]. Номен уживається в інших мовах, пор. пол. r$dy `залишки одягу, лахміття', словац. randa `ганчірка, клапоть', randдk `якийсь жіночий одяг', randy `подертий одяг, лахміття', randiarka `теплий одяг від пояса до п'ят', randavy `подертий', угор. rongy `старий, порваний одяг, шматки', `ганчірка, клапоть; лахміття' [18, т. V, с. 23-24]. Слово р'анда при найменуванні комунікації вантажу постало внаслідок асоціації до плахта (плахт'а), іменує тканину гіршої якості, ніж верета, плахта.

Назва зайда (пор. також закарп. зайда `тайстра' [30, ч. І, с. 218]) уживається зі значенням способу комунікації вантажу лише в лемківських говірках (зайда `широкый, великый міх і доугый, на кроснах' [31, с. 415], `род большого мешка' [8, т. ІІ, с. 43]). Це запозичення від польської мови, пор. пол. zajda `мішок для носіння на спині сіна, городини тощо; в'язка, клунок' [18, т. ІІ, с. 225].

Слово плат'анйк - суфіксальний дериват від плат, пор. значення похідної основи (гуц. плат `шмат полотна або іншої тканини' [21, с. 150; 5, с. 142], зах. волин. плат `покривало для покійника', `шматок грубого полотна, у яке загортали насіння під час витискання олії' [25, с. 186]). Номен плат утворений від псл. *plafa `частина, шматок (тканини)', пов'язаного з *plata `плата', *polt-no (*poltbno) `полотно' [18, т. IV, с. 430].

Висновки. Отже, аналіз лексико-семантичної групи комунікації вантажів засвідчив виразну структурно-семантичну організацію лексики, зумовлену виділенням мікрогруп і семних опозицій. Ця тематична група являє собою динамічну систему, що підлягає змінам. Серед динамічних процесів спостерігаємо розширення семантики назв. Щодо складу лексики за походженням, то частина аналізованої лексики утворена від назв праслов'янського походження, інші утворилися на власному мовному ґрунті шляхом словотворення й запозичення.

Подані в статті назви є матеріалом для подальшого дослідження та порівняльного зіставлення в напрямі назв комунікацій.

Література

1. Николаев С.Л. Словарь карпатоукраинского торуньского говора с грамматическим очерком и образцами текстов / С.Л. Николаев, М.Н. Толстая. - М., 2001. - 232 с.

2. Сабадош І.В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / І.В. Сабадош. - Ужгород : Ліра, 2008. - 480 с.

3. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок : у 2 ч. / М.Й. Онишкевич. - К. : Наукова думка, 1984.

4. Гонтар Т.О. Транспорт / Т.О. Гонтар // Гуцульщина: Історико-етно- графічне дослідження. - К. : Наукова думка, 1987. - С. 157-163.

5. Піпаш Ю.О. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косів- ська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області) / Ю.О. Піпаш, Б.К. Галас. - Ужгород, 2005. - 266 с.

6. Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови / М. Неґрич. - Львів, 2008. - 224 с.

7. Шило Г Наддністрянський реґіональний словник / Г. Шило. - Львів ; Нью-Йорк, 2008. - 288 с.

8. Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Б. Грінченка. - К., 1958-1959.

9. Словник буковинських говірок / за заг. ред. Н.В. Гуйванюк. - Чернівці : Рута, 2005. - 688 с.

10. Атлас української мови : у 3 т. - К. : Наукова думка, 1984-2001.

11. Желеховский Є. Малоруско-нїмецкий словар : у 2 т. / Є. Желехов- ський, С. Недільський. - Львів, 1885-1886. - 1121 с.

12. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. - Львів, 1994-2010. - Вип. 1-15.

13. Rudnyc'kyj J.B. An etymological Dictionary of the Ukrainian Language /

14. J. B. Rudnyc'kyj. - Winnipeg, 1972. - Vol. I. - LXXXV, 968 p.

15. Історичний словник українського язика / за ред. Є. Тимченка. - Х. ;

16. K. , 1930-1932. - Т. 1. - 1930. - XXIV, 947 с.

17. Російсько-український словник / за ред. А.Е. Кримського. - К. : Червоний шлях, 1924. - Т. 1. - 1924. - 3059 с.

18. Словник української мови : в 11 т. - К. : Наук. думка, 1970-1980.

19. Бевка О. Словник-пам'ятник: Діалектний словник села Поляни Мараморошського комітату / О. Бевка. - Ніредьгаза, 2004. - 180 с.

20. Етимологічний словник української мови : у 7 т. - К. : Наукова думка, 1982-2012. - Т. 1-6.

21. Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка : в 2 т. / А.Г. Преображенский. - М., 1910-1914.

22. Фасмер М. Этимологический словарь русского язика : в 4 т. / М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. - 2-е изд., стереотип. - М. : Прогресс, 1986-1987.

23. Гуцульські говірки: Короткий словник. - Львів, 1997. - 232 с.

24. Сірка Й. Короткий словник говірки села Ублі / Й. Сірка, Ю. Мули- чак, А. Баушенко. - Зіген ; Пряшів, 1999. - 64 с.

25. Мушинка М. Нарис етнографії: Південь. Матеріяльна культура / М. Мушинка // Лемківщина: Земля, люди, історія, культура. - Нью- Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1988. - Т. 2. - 1988. - С. 213-217.

26. Пиртей П.С. Короткий словник лемківських говірок / П.С. Пиртей. - Івано-Франківськ : Сіверсія МВ, 2004. - 364 с.

27. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок / М.М. Корзонюк // Українська діалектна лексика : зб. наук. праць. - К., 1987. - С. 62-267.

28. Аркушин ГЛ. Словник західнополіських говірок : у 2 т. / Г.Л. Арку- шин. - Луцьк : Вежа, 2000.

29. Білецький-Носенко П. Словник української мови / П. Білець- кий-Носенко ; підгот. до вид. В.В. Німчук. - К., 1966. - 423 с.

30. Brьckner A. Slownik etymologiczny jзzyka polskiego / A. Brьckner. - Warszawa, 1970. - 806 s.

31. Machek V. Etymologicky slovnik jazyka ceskйho / V. Machek. - Praha, 1968. - 866 s.

32. Верхратський І. Знадоби до пізнання угро-руських говорів /

33. І. Верхратський. - Ч. 1 : Говори з наголосом движимим. - Львів, 1899. - 276 с.; Ч. 2 : Говори з наголосом сталим. - Львів, 1901. - 280 с.

34. Верхратський І. Про говор галицких лемків: Словарець / І. Вер- хратський. - Львів, 1902. - С. 388-489.

Размещено на Allbest.ru