Структурно-семантичні особливості одиниць звуконаслідувального походження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

СТРУКТУРНО - СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДИНИЦЬ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВУКО-НАСЛІДУВАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ

1.1 Звуконаслідувальні теорії походження мови

1.2 Поняття звуконаслідування , як різновид звукозображення

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО - СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗВУКО-НАСЛІДУВАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ

2.1 Семантична класифікація звуконаслідувальних слів

2.2 Структура звуконаслідувальних слів та її вплив на значення семантичних одиниць

2.3 Стилістичне вживання звуконаслідувальних слів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Англійська мова - одна з найдавніших мов світу, вона має свою власну історію, багата на словниковий запас, який відображає характер, менталітет і діяльність людей, які є її носіями.

Англійська мова - одна з найважливіших мов у сучасному світі. Понад один мільйон людей можуть розмовляти цією мовою чи розуміти її. Це офіційна мова таких країн як Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка, Індія та багатьох африканських держав. Це одна з п'яти офіційних мов Організації Об'єднаних Націй. Це мова великої англійської літератури й науки.

Мова складається зі слів. Слово є одночасно семантичною, граматичною й фонологічною одиницею мови. Як і в будь-якій іншій мові, в англійській постійно виникають нові слова. Вони утворюються по-різному. Звуконаслідування - один із способів творення нових слів.

У працях сучасних мовознавців, що досліджують проблему походження мови, звуконаслідування займає значне місце. Найтіснішим чином пов'язане дослідження питань звукової зображальності та походження звуків у працях Н. І. Ашмаріна, Д. В. Бубриха, А. М. Газова-Гінзберга та ін. При цьому увага дослідників звертається передусім на звуконаслідувальні слова як на наочний приклад мотивованості мовного знака: “При більш уважному розгляді виявляється, що майже будь-яке слово, що називає звук чи предмет, який звучить, так чи інакше з цим звуком пов'язане звуковою формою” [12, с. 74].

Природа виникнення нових слів цікава і тому для наукового дослідження обрали тему «Структурно-семантичні особливості одиниць звуконаслідувального походження»

Мета нашого дослідження - з'ясувати особливості цього способу творення нових слів та їх стилістичного значення. Щоб досягти мети, нам потрібно розв'язати таке завдання:

- визначити особливості словотворення за допомогою звуконаслідування;

- дати семантичну класифікацію звуконаслідувальних слів;

- проаналізувати їх структуру ;

- дослідити специфіку стилістичного вживання звуконаслідувальних слів.

Об'єктом дослідження є процес утворення слів за допомогою звуконаслідування

Предмет дослідження - особливості функціонування звуконаслідувальних слів у сучасній англійській мові, їх походження, стилістичне забарвлення й семантичні аспекти.

Матеріал дослідження включає слова, утворені за допомогою звуконаслідування

Джерела дослідження - словники.

Дослідження складається з двох розділів. У першому розділі представлено загальну характеристику звуконаслідувальних слів, проаналізовано звуконаслідувальні теорії походження мови, звукозображання та підходи до його вивчення. У другому розділі конкретизовано загальну класифікацію звуконаслідувальних слів, проаналізовано звуконаслідувальні слова.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВУКО-НАСЛІДУВАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ

1.1 Звуконаслідувальні теорії походження мови

У XVII-XIX ст. з'явилося кілька гіпотез походження мови - звуконаслідувальна, звукосимволічна, вигукова, соціального договору, трудових вигуків, жестів та ін.

Звуконаслідувальна гіпотеза. Полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт; капати, капання, капля тощо. Інколи подібні за звучанням звуконаслідувальні слова властиві декільком мовам: зозуля по-чеськи звучить кукачка, по-французьки куку, по-іспанськи куко, по-румунськи кук, по-болгарськи кукавіна, по-словацьки кукавіца, по-польськи кукулка, по-російськи кукушка.

Проте зазвичай звуконаслідувальні слова в різних мовах не збігаються.

Ця гіпотеза була започаткована ще Демокрітом (460 до н.е. - ?) і Платоном (427-347 p. до н.е.). У XIX ст. її підтримував Вільям Уїтні (1827-1894). Прийняти таку гіпотезу неможливо, бо згідно з нею мова виникла випадково, а не за необхідністю, тому існування суспільства для її виникнення не є обов'язковим. Слів, утворених шляхом звуконаслідування, дуже мало, причому в розвинених мовах їх значно більше, ніж у нерозвинених. І звучать вони в різних мовах, як було зазначено, неоднаково. Так, скажімо, українцям чується, що качка кричить кря-кря, англійцям - квак-квак (“крякати”), французам - кан-кан, данцям - рап-рап. А от найуживаніші слова (вода, земля, небо, голова, рука, нога, очі, жити, їсти, пити, ходити тощо) не мають нічого спільного зі звуконаслідуванням. До того ж, щоб наслідувати звуки природи, потрібно мати дуже гнучке мовлення, що передбачає тривалий попередній розвиток. Отже, серйозно сприймати цю гіпотезу немає підстав. Тому М. Мюллер жартівливо назвав її “теорією гав-гав”.

Теорія звуконаслідування (ономатопоетична теорія) пояснює походження мови тим, що людина імітує звукові (і незвукові) ознаки об'єктів, які називає. Прибічники цієї теорії, як правило, розуміють звуконаслідування широко - і як наслідування звуком звуку, тобто відображення в звучанні слова звукової ознаки об'єкта-денотата, тобто як власне звуконаслідування (“бах”, “ква-ква”, “мяу”); і як наслідування звуком не - звуку, тобто відображення у звучанні слова якоїсь певної незвукової ознаки об'єкта-денотата, тобто як звукосимволізм (наприклад, “бублик”, “губа” -- з губними звуками, характерними для позначення чогось круглого, вип'яченого; lieben [нім.] (любити) звучать м'яко, приємно). Теорія звуконаслідування була розроблена стоїками (тобто представниками Стої - філософської школи епохи еллінізму. Серед їхніх праць слід особливо відмітити праці Діогена Лаертського, Варрона, трактат богослова Блаженного Августина “Про діалектику”, праці Секста Емпірика, Аммонія та інших. Не завжди можна зрозуміти кому конкретно із стоїків належать ті чи інші ідеї. Такий підхід до праць стоїків сформувався ще в античності і свідчить про близькість поглядів учених цієї школи. Пізніше теорія звуконаслідування знайшла відображення у працях Ґ.В.Лейбніца, І.Ґ.Ґердера, В. Гумбольдта та інших. Усі вони визнавали існування зв'язку між звуком і значеннями і визнавали цей зв'язок природним. Противники теорії звуконаслідування критикували цих учених за те, що вони недооцінювали роль соціальних умов виникнення мови, за абсолютизацію принципу звуконаслідування. Проте дослідження другої половини ХХ ст. доводять, що звуконаслідування і звукосимволізм поряд з жестами відігравали важливу роль при виникненні мови.

Звукосимволічна гіпотеза. Вона є близькою до звуконаслідувальної. Деякі вчені навіть ототожнюють їх. Але оскільки в основу цієї гіпотези покладено не звуконаслідування, а звукосимволізм, що, безумовно, є іншим явищем, то цілком виправдано цю гіпотезу виокремлювати.

Згідно зі звукосимволічною гіпотезою між почуттями й емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язок. Звуками людина передає свої враження про навколишній світ. Ще давній мислитель Аврелій Августин (354-430) говорив, що слово mell “мед” приємне для слуху, а асеr “гострий” - неприємне. Підтримували цю гіпотезу німецькі вчені Готфрід-Вільгельм Лейбніц (1646-1716), В. Гумбольдт, Якоб Грімм (1735-1868), Гейман Штейн таль (1823-1899), український мовознавець Олександр Потебня (1835-1891), швейцарський мовознавець Шарль Баллі (1865-1947).

Лейбніц, зокрема, вважав, що звук [1] виражає щось м'яке і вказує на швидкість: нім. leben “жити”, lieben “любити”, Lauf “біг”, Lowe “лев”, Luchs “рись”. За спостереженнями В.Гумбольдта, звукосполучення передає уявлення про те, що ніби ллється (Lied “пісня”, Licht “світло”), а звук [w] асоціюється із неспокоєм, невідомістю (wehen “віяти”, Wind “вітер”, Wolke “хмара”, Wunsch “бажання”).

Що стосується міри вияву звукосимволізму в мові, то Лейбніц зазначав, що з розвитком мови сфера його дії стає все обмеженішою. Критики цієї гіпотези як контраргумент наводять приклади, де ці “приємні звуки” служать для вираження не завжди приємних понять: лай, балда, дилда тощо. Однак дослідження 80-х років XX ст. свідчать на користь того, що власне звукосимволізм відіграв велику роль у виникненні мови [1, с. 39-41].

1.2 Поняття звуконаслідування , як різновид звукозображення

Системні дослідження останніх років доводять, що звуки мовлення носять змістовний характер (С.В. Воронін, О.П. Журавльов, В.В. Левицький, Л.П. Прокоф'єва, Д.В. Сєдих). Відповідно до концепції О.П. Журавльова значення слова складається з понятійного ядра значення, якісно-ознаковий ореол значення та фоносемантичний ореол. Фоносемантичний ореол або ореол змістовності звучання входить до складу будь-якого мовного знаку. Його вплив може носити імпліцитний або експліцитний характер. Імпліцитний вплив проявляється у підсвідомому асоціативному зв'язку звуків з неслуховими враженнями. Фоносемантичний ореол “створює лише фоновий тон, який підтримує, збагачує основний художній зміст тексту ”[5, с.106]. Під іконічністю знака розуміють відповідність його значення зовнішній формі, його здатність моделювати означуване. На фонетичному рівні під іконічністю знака часто розуміють лише звуконаслідування (ономатопея), але поняття іконічністі мовного знаку в області фонетики значно ширше за поняття звуконаслідування [6, с. 18], адже звучання слова може “викликати у більшості людей або у деяких осіб певні уявлення” [3, с. 70] про велике/маленьке, швидке/повільне, світле/темне, округле/не округле.

Три типи знакових відносин між звуковою та змістовною стороною мови були представлені В. фон Гумбольдтом. До першого класу належать слова, які повністю відтворюють звуки продуковані предметом. Цей спосіб позначення понять був визначений як “живописний”; звуковий ряд мовного знаку створює слуховий образ. Другий клас слів базується на так званому символічному зв'язку. Він базується на наслідуванні “не безпосереднього звука або предмета, а деякої внутрішньої властивості, притаманній їм обом” [4, с. 93]. Окремі звуки породжують для слуху такий образ, який підкріплюється враженнями, отриманими безпосередньо від предмета зовнішнього світу. В третю групу виділені слова, які є близькими не лише за звучанням, а й семантично [4, с. 92-94].

Згідно з семіотичною концепцією У. Еко диференціюють первинне звуконаслідування (справжня імітація природних звуків) і вторинне звуконаслідування. Вторинне звуконаслідування полягає у тому, що “зовнішньо “іконічні” вирази, що фактично є результатом умовності, яка забезпечує їх упізнаваність завдяки зв'язку з нечітко зазначеним експресивним типом, що дозволяє створювати різні варіанти” [7, с. 57].



РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО - СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗВУКО-НАСЛІДУВАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ

В англійській мові слова утворюються різними способами: префіксальним, суфіксальним, переходом однієї частини мови в іншу, злиттям кількох слів в одне. Звуконаслідування - один із найцікавіших способів словотвору в сучасній англійській мові.

2.1 Семантична класифікація звуконаслідувальних слів

Деякі вчені приділили багато уваги семантичній класифікації звуконаслідувальних слів. Розглянемо класифікації І.В.Арнольд та І.Р.Гальперіна.

І.В.Арнольд наголошує, що семантично звуконаслідувальні слова розподіляються на кілька конкретних груп за джерелом звуку [11, с. 32 ]:

а) звуки, створені живими істотами в процесі спілкування чи у вираженні своїх почуттів :

babble - лепетати,

giggle - хіхікати,

whisper - шепотіти,

mutter - бурмотати,

whine - хихикати;

б) звуки, створені тваринами, птахами, комахами:

buzz - дзижчання,

croak - каркання,

moo - мукання,

purr - муркотіння;

в) звуки води:

bubble - булькотіння,

splash - сплеск;

г) шум металевих речей:

clink - дзвін,

tinkle - дзвякання;

д) гучний рух:

whack - сильний удар,

clash - брязкіт (зброї), гул (дзвонів),

crash - гуркіт, тріск.

Іншу класифікацію запропонував І.Р.Гальперін [9, с. 32]:

пряма ономатопія, яка відображається в словах, що імітують звуки природи:

ding-dong - дінг-донг ( звук, який імітує безперервний дзвін спиць у колесі й може означати шум, стукіт);

Непряме звуконаслідування - комбінація звуків, яка вживається для вираження слова як відлуння його значення. Інколи цей вид звуконаслідування називають ехописьмом. Наприклад:

„And the silken, sad, uncertain rustling of each purple curtain” [13 ].

„І шовковий, і сумний, непевний шелест кожної багряної завіси”, де повторення звуку [с] передає шелест завіси.

Семантично звуконаслідувальні слова можна поділити на кілька конкретних специфічних груп відповідно до джерела звуку:

Дієслова, які за своєю природою є імітацією звуків живих істот, що творяться в процесі спілкування чи вираження почуттів.

Звуки, які творяться тваринами, птахами, комахами.

Звуки природи (вітру, моря, грому).

Звуки, що імітують брязкіт металевих речей, звуки дзвонів, годинників, деяких механізмів, рушниць, вогню і т.д.

Найбільш численною є група звуків, які творяться живими істотами. Вони передають різні відтінки більш загальних значень. Такі слова є емоційнішими й різнобарвнішими. Наприклад, дієслово to talk (говорити, розмовляти) має багато варіантів:

to babble - to say something quickly and foolishly or in a way that is hard to understand; белькотати;

to chatter - to talk quickly, continuously and for a long time, usually about something unimportant; розмовляти гуртом;

to chitchat - to lead an informal light conversation; базікати;

to gabble - to say quickly, that can not be heard clearly; бурмотіти;

to jaw - to talk tediously; вести нудну розмову;

to murmur - to make a soft low continuous sound, when speaking; шепотіти;

to mutter - to say something indistinctly in a way that is hard to understand; бурмотіти;

to prattle - to talk continually in a childish or foolish way about matters of no importance; лепетати;

to slur - to pronounce unclearly or not at all; нерозбірливо розмовляти;

to splutter - to talk or say quickly as if confused; розмовляти швидко;

to tittle-tattle - to talk about other people's lives, activities, to gossip; пліткувати;

to whisper - to speak or say very quietly, so that only a person close by can hear; шепотіти;

Дієслово to laugh (сміятися) можна передати такими словами:

to cackle - to laugh unpleasantly with henlike sounds; хіхікати;

to guffaw - to laugh loudly and rudely; реготати;

to gurgle - to laugh quietly; хихикати;

ha-ha - a loud laugh; ха-ха;

haw-haw - a loud laugh; хі-хі;

tee-hee - a loud laugh; ха-ха;

Дієслово to weep (плакати) також має ряд еквівалентів:

to blubber - to weep noisily; плакати;

to grizzle - to cry quietly and continually as though tired and worried;скімлити;

to pule - to weep loudly; скімлити;

to sob - to cry while making short bursts of sound as one breaths in, because of sadness or fear; ридати, схлипувати;

to weep - to cry tears; плакати;

to whine - to make a long high sad sound; скавучати.

Такі слова надають певного відтінку діям, точніше передають значення конкретної дії. До даної групи звуконаслідувальних слів належать і наступні:

to bawl - to shout in a loud rough voice; верещати;

to click - to make a continuous low dull sound; клацати;

to drone - to make a continuous low dull sound; дзижчати;

hip-hip-hurrah - to shout of joy, approval; хіп-хіп-ура;

to hiss - to make a noise which sounds like “ssss”; шипіти;

hooray - a shout of joy, approval; ура;

to screech - to make a very unpleasant, high noise especially when angry; кричати;

to squeak - to make a very short high noise or cry that is not loud; пищати;

to sigh - to breath in and out, making a long sound, especially because you are bored, disappointed, tired; зітхати;

to wail - to cry out with a long sound or grief or pain; вити;

whirr - to make a high clear sound by forcing air through a narrow hole formed by the lips; свистати;

to whoop - to make a loud joyful cry; весело кричати;

Звуконаслідувальних слів даної групи дуже багато. Вони значно збільшують словниковий запас англійської мови.

Іншу велику групу становлять звуки тварин, птахів, комах. Скільки існує тварин, птахів і комах - стільки ж і звуків вони створюють. Ось кілька прикладів звуків даної групи:

сows (корови) - moo, low (мукають);

hounds (гончі собаки) - bay (лають);

wolves (вовки) - howl (виють).

Вражаючою особливістю є те, що звуки тварин, птахів і комах передаються різною кількістю слів. Наприклад:

goats (кози) - тільки bleat (бекають),

ducks (качки) - quack (кахкають),

sparrows (горобці) - peep (цвірінькають).

Але від собак ми можемо почути yelp, bark, growl, howl, whine, bow-vow, snarl. Це саме стосується котів, сов, гусей, коней. Деяких птахів називають за їхніми ж звуками: the crow (ворона), the cuckoo (зозуля).

Інше джерело створення звуків - природа. Звуконаслідувальні слова можуть утворюватися від звуку вітру, води, грози, грому:

to blow - to cause sound by blowing; пихтіти;

to bubble - to produce bubbles; булькотати;

to gurgle - to make a sound like water flowing unevenly; булькати;

to gush - to break out forcefully; хлинути;

to pour - to flow steadily and rapidly; розливати;

to splash - to fall, hit or move noisily in drops; хлюпати;

to squirt - to force or be forced out in a thin fast stream; бити струменем;

to thunder - to produce loud deep sounds; гриміти;

to trickle - to flow in drops or in a thin stream; капати;

to twister - to produce quick unclear sounds when whirling; витися;

Ще є група слів, які імітують звуки металевих речей:

to bang - to beat sharply, violently; грюкати;

to clang - to make a loud ringing noise; дзенькати;

to clank - to make a loud ringing sound; брязкати;

to clap - to hit loudly; грюкати;

to click - to make a short hart ringing sound; дзвеніти;

to pop - to make a short sound like a small explosion; бахнути;

to split - to make a harsh sound, when something breaks, tears; розколюватись;

Також можна зустріти ономатопічні слова - звуки дзвонів і годинників:

tick - the short repeated sound that a clock or watch makes every second - тікання:

tick-tock - the noise that a large clock makes when it ticks - тік-тік,

ting - a high clear ringing sound - дзенькіт.

Різноманітними є слова, що представляють звуки механізмів:

blare - to make a very loud unpleasant sound - рев, звуки труб,

roar - a continuous loud noise, especially made by a machine or a strong wind - рев, шум,

screech - if a vehicle or its wheels screech, they make a high loud unpleasant sound - скрипіти,

burr - a fairly quiet regular sound like something turning quickly (machine) - шум, гуркіт,

drone - to make a continuous low dull sound - гудіння.

Привертають увагу звуки зброї, пострілів:

bang - a sudden loud noise coused by something such as a gun - звук пострілу, вибуху,

crackle - a short sharp sound like something burning in a fire - потріскування,

pop - a sudden short sound like a small explosion (by a gun) - постріл,

boom - a deep loud sound that you can hear for several seconds after it begins, especially the sound of an explosion or a large gun - гул (пострілу),

rumble - a series of long low sounds (the rumble of distant gunfire) - гримотіння, гуркотання.

Невелику групу становлять слова, які походять від звуку рогу, машинного сигналу:

toot - a short high sound made especially by a car-horn - гудок, звук рогу,

honk - a loud noise made by a car-horn - звук автомобільного сигналу.

Таку класифікацію можна подати у вигляді таблиці ( Див. Додаток А).

Звуконаслідувальні слова імітують дуже велику кількість звуків, передаючи різні відтінки їх значень, роблячи мову більш вираженою і яскравою. Багато вчених намагалися класифікувати звуконаслідувальні слова за джерелами їх звуку та за семантичними аспектами. Ми переглянули класифікацію звуконаслідувальних слів, спираючись на дослідження мовознавців. Отже, для того, щоб передати настрій мовця, зробити розмову жвавішою або, навпаки, надати певній ситуації напруженого настрою, використовують звуконаслідувальні слова.

2.2 Структура звуконаслідувальних слів та її вплив на значення семантичних одиниць

Як уже зазначалося, звуконаслідувальні слова утворюються імітацією звуків. Досліджуючи структуру звуконаслідувальних слів, можна помітили деякі лексико-семантичні особливості. Наприклад, слово “бити” можна передати кількома варіантами:

whip - хлистати, сікти;

whack - ударити;

swish - розсікати повітря зі свистом, розмахувати (різкою, батогом);

slap - бити по щоці.

Саме поняття „удар” супроводжується рухом чогось у повітрі. А звуки [wh], [s] підкреслюють цей свист у повітрі.

Деякі звуконаслідувальні слова творяться за допомогою суфіксів -le і -er. У більшості випадків це дієслова. Наприклад, babble, chatter, gabble, prattle (говорити швидко, нечітко, нерозбірливо).

Прослідкуємо вплив цих суфіксів на значення звуконаслідувальних слів.

Для прикладу розглянемо дієслово to talk (говорити) та його відтінкові значення to babble (белькотати), to gabble (бурмотіти), to tittle-tattle (пліткувати). Як бачимо, дієслова белькотати, бурмотіти, лепетати, пліткувати - приклади нечіткої, невиразної розмови. Отже, суфікс -le надає подібним словам відтінку невимушеної, повсякденної розмови.

Дієслово to laugh (сміятися) має такі еквіваленти: to cackle, to gurgle (хіхікати). У цьому випадку за допомогою такого суфіксального творення зображується невимушений, доброзичливий сміх. Для того, щоб упевнитись у цьому, порівняймо: to cackle (хіхікати) - to guffaw (реготати). Обидва слова мають те ж саме значення - „сміятися”, але зовсім різний звуковий набір: напружені звуки [ff], [g] перетворюють звичайний доброзичливий відтінок слова на грубе „реготати”. Подібна ситуація і в словах to bubble(булькотати), to gurgle (булькати).

Якщо дослідити творення звуконаслідувальних слів за допомогою суфікса -er, то можна помітити певні закономірності. Для прикладу візьмемо те ж саме дієслово to talk, але з іншими відтінковими значеннями: to chatter(розмовляти гуртом), to mutter (бурмотіти). У цих випадках суфікс -er надає словам певного шумового відтінку, нечіткості. Саме ці ознаки розкривають значення слів „бурмотіти” та „розмовляти гуртом”.

А еквівалентам дієслова to laugh (сміятися) - to snigger, to titter (хихикати) суфікс -er надає словам недоброзичливого відтінку, певного сарказму. звуконаслідування знаковий стилістичний вигук

Деякі звуконаслідувальні слова творяться повторюванням стемів (граматичних основ слова). Р.С.Гінзбург розподіляє такі слова на дві групи: “reduplicative compounds proper and ablaut combinations”[10]. До першої групи відносяться римовані комбінації, наприклад, razzle-dazzle (метушня), до другої - комбінації слів, у яких повторюється основна морфема, зазвичай друга, але в комбінації з іншим голосним. Наприклад, chit-chat (даремна розмова), ding-dong (звук дзвону).

Класифікуючи звуконаслідувальні слова за „стемовим принципом”, ми помітили, що вони можуть писатися суцільним словом і через дефіс. Наприклад, murmur, ding-dong, trala-la-la.

Отже, можна розділили звуконаслідувальні слова на декілька груп ( Див. Додоток Б)

Отже, звуконаслідувальні слова дуже різноманітні за своєю структурою. Це пояснюється, перш за все, вражаючою кількістю звуків (їх першоджерел) та особливостями вживання того чи іншого слова. Багато мовознавців намагалися класифікувати звуконаслідувальні слова. Ми розробили детальну класифікацію звуконаслідувальних слів у таких напрямках: творення слів за допомогою суфіксів -le, -er, „стемова” класифікація звуконаслідувальних слів (двостемові та багатостемові, прості та складні). І дійшли висновку, що суфікси -le , -er надають словам певного стилістичного забарвлення. Класифікувавши звуконаслідувальні слова за кількістю стемів, ми помітили, що двостемові вживаються, здебільшого, у піснях для передачі мелодії, ритму, для імітації музичних нот.

2.3 Стилістичне вживання звуконаслідувальних слів

Звуконаслідувальні слова дуже часто вживаються в мовленні. При цьому мова стає емоційнішою, яскравішою, правдоподібнішою і, як зазначає Р.С.Гінзбург, вони надають особливе стилістичне забарвлення контексту[10, с. 104].

Звуконаслідувальні слова--одні з перших у мовленні маленьких дітей. Вони називають собаку словами ав, а машину--трр-трр. Це пояснюється тим, що у звуконаслідувальних словах існує зв'язок між формою й змістом, і тому вони легко запам'ятовуються дітьми. Для малюків складено дуже багато віршиків, де вживаються звук тварин [10, с 58] . Ці вірші емоційні й правдоподібні:

Little green frog

"Gung, gung", went the little green frog one day

"Gung, gung", went the little green frog one day

"Gung, gung", went the little green frog one day

And his eyes went "aah, aah, gung"

"Moo, moo", went the little brown cow one day

"Moo, moo", went the little brown cow one day

"Moo, moo", went the little brown cow one day

And her tongue went "swish, swish"

"Oink, oink", went the little pink pig one day

"Oink, oink", went the little pink pig one day

And his nose went "khru, khru" [10].

Лірика «Horsey» знайомить дітей з звуконаслідувальними словами, у яких звучання є їх значенням. У «Horsey» використовуються такі звуконаслідувальні слова, як «swish»(свист), «chippety clop» (цокання копит):

Horsey, horsey, don't you stop,

Just let feet go clippetty clop,

The tail goes swish and the wheels go round,

Giddy up, homeward bound [10].

Звуконаслідувальні слова допомагають маленьким діткам запам'ятати тварин, птахів не через їх конкретне значення, а через звуки, які, як вони вважають, асоціюються з невідомими об'єктами. Отже, можна сказати, що саме діти є індикаторами звуконаслідувальних слів. Звуконаслідувальні слова часто використовуються, стилістично забарвлюючи вірші, для опису роботи різних машин. Прикладом може бути опис руху потягів, автобусів, тролейбусів. E.g.:

«The Engine drives» by Cline Sanson

The train goes running along the line,

Jickety-can, jickety-can,

I wish it was mine, I wish it was mine,

Jickety-can, jickety-can,

The engine driver stands in front -

He makes it run, he makes it shut,

Out of the town, out of the town,

Over the hills, over the down,

Under the bridges, across the lea,

Over the bridges and down to sea,

With a jickety-can, jickety-can,

Jickety-can, jickety-can, jickety-can, jickety-can [8].

У вірші M. Коббі «Rush Hour» («Година пік») за допомогою слів «rush» (поспіх), «crush» (тиснява), «fuss» (метушня) передається напруженість даної ситуації:

What a rush, what a crush!

What a fuss, fuss, fuss!

Everybody is running for the fife o'clock bus [10].

Науковці стверджують, що є група звуконаслідувальних слів в англійській мові, які складаються з різних видів звуків і передають неприємну дію, що роздратовує людину:

to crash - грюкати,

to rumble - гуркотіти,

to rattle - гриміти,

to strum - бринькати,

to crunch - хрустіти,

to creak - скрипіти,

to growl - гарчати,

to shriek - пронизливо кричати .

І. Р. Гальперін відмічає, що, не дивлячись на відмінність у фонетичній структурі, практично всі звуконаслідувальні слова цього типу мають загальну ознаку - звук [r] [ 9, c.158 ].

Едгар По у поемі «The Bells» («Дзвони») дає читачеві можливість почути й уявити, як по-різному дзвонять дзвони: sleigh-bells (бубонці) - «tinkling» (дзвякають), fire-bells (дзвони, що сповіщають про пожежу) - «clanging» (лязгають), wedding bells (весільні дзвони) - mellow «chimino» (м'яко відбивають мелодію), funeral bells (похоронні дзвони) - «tolling» (повільно ударяють), «moaning» (оплакують), «groaning» (стогнуть) .

Ми також знайшли деякі віршики для маленьких діток:

Bow-wow, says the dog,

Grunt, grunt, goes the hog,

Tu-whu, says the owl,

And what the cuckoo says you know.

You know cow's singing, don't you?

Of course, it says moo, moo…

The owl is smiling for you,

Listen - it sings tu-whu-whu…

За допомогою звуконаслідувальних слів bow-wow, grunt, tu-whu у першій та другій поезіях слухачі мимовільно уявляють тваринку або пташку, яка весело наспівує свою пісеньку, що неодноразово підкреслює роль звуконаслідувальних слів у стилістичному забарвленні контексту.

Як бачимо, звуконаслідувальні слова надають пісням мелодійності, забарвленості, виразності, роблять їх яскравими й емоційними.

Отже, звуконаслідувальні слова роблять мову яскравішою, правдоподібнішою, пісні - мелодійнішими, вірші - емоційнішими. Часте повторення однакових чи окремих звуків також надає стилістичного забарвлення контексту. Виходячи з усіх цих аспектів, можна дійти висновку, що коли поетам не вистачає звичайних слів, щоб передати свій настрій, почуття, вони звертаються до звуконаслідувальних слів.



ВИСНОВКИ

У сучасних мовах є і вживається чимало слів, які називаються звуконаслідувальними.

Звуконаслідування (ономатопея) - це умовне відтворення звуків природи та звучань, які супроводжують деякі процеси (тремтіння, сміх, свист і т.п.), а також криків тварин.

Дослідивши звуконаслідування як спосіб словотвору в сучасній англійській мові, ми отримали такі результати:

1. Визначили особливості творення слів за допомогою звуконаслідування, а саме:

- звуконаслідування дуже схожі на звуки довкілля;

- не повністю ідентичні звукам природи;

- часто мають фонетичні варіанти;

2. Деталізували семантичну класифікацію звуконаслідувальних слів, згідно якої поділили їх на категорії, які відображають звуки, створені (Див. Додаток А):

- людьми,

- тваринами,

- птахами, комахами.

- природою,

- металевими речами,

- дзвонами й годинниками.

3. Проаналізували структуру звуконаслідуваних слів, ми виявили, що звуконаслідувальні слова можуть писатися суцільним словом і через дефіз. Отже, звуконаслідувальні слова можна розділити на дві групи. ( Див. Додаток Б) .

- двостемові

- багатостемові

4. Дослідили специфіку стилістичного вживання звуконаслідувальних слів і довели, що звуконаслідувальні слова роблять мову яскравішою, емоційнішою. Звуконаслідувальні слова характерні для художніх текстів. Письменники використовують звуконаслідувальні слова для посилення фону описуваної сцени, для вираження стану, відчуттів героя і т.д.

Ми виявили, що звуконаслідувальні слова дуже часто застосовуються у віршиках для малюків. Малюкам легше запам'ятовувати тварин по звукам, які вони видають.

З проведеного дослідження можна зробити висновок, що найбільш часто вживаються звуконаслідування, що позначають звуки, які видають тварини.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. Київ. Вид. «Академія» 2001 р. - 368 с

2. Жилко Н.М. Лексикологія англійської мови. - Ніжин: Вид. НДПУ ім. М.В.Гоголя, 2003-86с.

3. Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании: Очерки и извлечения / Станислав Васильевич Воронин. - Л.: Изд. Ленинград. ун-та, 1990. - 200с.

4. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вильгельм фон Гумбольдт; [пер. с нем. Г.В.Рамишвили]. - 2-е изд. - М.: Прогресс, 2000. - 397с.

5. Журавлёв А.П. Диалог с компьютером / Александр Павлович Журавлев. - М.: Молодая гвардия, 1987. - 205с.

6. Зубова Л.В. Язык поэзии Марины Цветаевой (Фонетика, словообразование, фразеология) / Л.В. Зубова. - СПб.: Изд. Cанкт-Петербургского университета, 1999. - 232 с.

7. Михалёв М.М. Теория фоносемантического поля / М.М. Михалёв. - Краснодар: Изд. Краснодарского гос. ун-та, 1995. - 213 с.

8. Якушин Б.В. Гипотезы о происхождении язика - Москва: Изд. Наука , 1985

9. Galperin I.R. Stylistics. - M.High School. 1981-334р.

10. Ginsburg R. S. A Course in Modern English Lexicology / R. S. Ginsburg. - M: Высш. школа, 2004. - 269 с.

11. Raevska N.M. English Lexicology. - K.High School, 1979-301 р.

12. Rauhut F. Probleme der Onomatopoie / F. Rauhut // Volkstum u kultur der Romanen. - 1998. - Bd. - S. 113.



ДОДАТКИ

№	Звуконаслідувальні слова, що відображають звуки	Приклади
1.	human beings (живих істот)	to chitchat - базікати, to hoot - реготати, to whoop - весело кричати
2.	Animals (тварин)	to low - мукати, to howl - вити
3.	Birds (птахів)	pigeons (голуби) - coo (воркують), owls (сови) - hoot (кричать)
4.	Insects (комах)	Buzz
5.	Natural (природи)	to blast - поривчасто дути, to bubble - булькотати
6.	metal things (металевих речей)	to clap - грюкати, to flop - бухнутися
7.	bells and clocks (дзвонів і годинників)	tick-tock - тік-тік, tinkle - дзенькіт
8.	Mechanisms (механізмів)	roar - рев, шум, drone - гудіння
9.	guns, fire, gunfire (зброї, пострілів)	boom - гул пострілу, pop - постріл
10.	car-horns (звук рогу, машинного сигналу)	toot - гудок, звук рогу, honk - звук автомобільного сигналу

Прості	складні двостемові	складні багатостемові
whu (says the owl); squeak (rat); buzz (bee); babble; blob; bubble; flush; gurgle; gush; splash (sounds and movements of water); clink, tinkle (noise of metallic things); clash; crash; whack; whip; whisk (forceful motion).	bow-wow (dog); tu-whu (owl); hee-haw (donkey); ding-dong (bell); tick-tock ( steeple clock); tick-tack (kitchen clock); ticker-tacker (wrist watch); jickety-can (train goes running along the line); rum-tum; tiddle-iddle.	trala-la-la; tiddle-um-tum ; rum-tum-tum-tiddle-um (imitating of singing); cock-a- doodle-do (cock).

Размещено на Allbest.ru

...